Макроекономічні параметри(показники) та методи
їх вимірювання.
1. Загальна характеристика економічних параметрів.
2. Суспільний продукт в системі народного господарства.
2.1. Вартісна структура суспільного продукту.
3. Система національного рахівництва(СНР).
3.1. Загальна характеристика системи національного рахів-
ництва(СНР).
3.2. Річний суспільний продукт.
3.3. Вимір національного продукту.
3.4. Доход нації.
3.5. Національне багатство.
1. Кількісна чи якісна характеристика конкретного елемента
економічної системи, взята у відповідному масштабі чи по виз-
наченій шкалі, яка служить для виділення даного елемента у
множині інших, називається параметром (показником).Параметр
дозволяє привести у відповідність, співставити по визначеній
ознаці(якості)всю сукупність елементів системи.
Усі економічні показники можна поділити на абсо-
лютні(кількісні)і відносні(коефіцієнти співвідношення кількі-
сних показників).Зокрема, до абсолютних слід віднести обсяг
продукту(внатуральному чи грошовому виразі),а до віднос-
них-ефективність(співвідношення результату і витрат)виробниц-
тва.
З точки зору розмірності, усі економічні параметри можуть
поділятись на екстенсивні і інтенсивні, а також на рівні і по-
токи.
Екстенсивні параметри характеризують систему з
кількісної сторони. До них відносять ряд трудових(кількість
населення, кількість зайнятих тощо),фізичних(виплавка чавуну
чи сталі, добування вугілля тощо),грошових(національне ба-
гатство, продукт, доход тощо)параметрів, екстенсивні величини
завжди мають розмірність.
Інтенсивні параметри характеризують систему з якісної і
структурної сторін. До них, насамперед, слід віднести частину
трудових(рівень зайнятості, приріст населення, частка прац-
івників сфери матеріального виробництва в загальному обсягу
зайнятих тощо),фізичних(ресурсовіддача, урожайність, фондозабес-
печеність, технічна будова капіталу тощо),умовних(частка експо-
рту у виробленому продуктітощо),грошових(норма нагромадження,
вартісна будова капіталу, фондомісткість тощо)параметрів, а та-
кож різні їх комбінації(випуск продукту на душу населення,
ефективність виробництва тощо).Інтенсивні величини можуть ма-
ти розмірність або бути безрозмірними.
Рівень - це економічний параметр, що виступає як наг-
ромаджувач системи, він акумулює вхідні і вихідні потоки.
Рівень повністю описує непорушний(статичний)стан системи і
вимірюється екстенсивними економічними параметрами(рівень
макроекономіки чи мікроекономіки тощо).Потік - економічний па-
раметр, що вимірюється лише в динаміці, тобто є функцією часу.
Потоки залежать від інших потоків, частинами яких вони є, і від
рівнів системи;вимірюється екстенсивними і інтенсивними пара-
метрами, які змінюють свою величину у часі(потоки ресур-
сів, продукту і доходів).
Загальна характеристика економічних параметрів повинна
бути доповненою описанням методів одержання інформації для
кількісної оцінки економічних показників. Будь-яка інфор-
мація, втілена в показниках(параметрах)економічної сис-
теми, добувається трьома основними способами:спостереження за
поведінкою системи експерименту чи експертної діяльності.
Найважливіший метод одержання соціально-економічної
Інформації - спостереження, яке здійснюється шляхом народ-
ногосподарського обліку. Під цим розуміється система органі-
зованого і систематичного виміру соціально-економічних про-
цесів в усіх ланках економіки. Це єдина система, яка охоплює
три взаємозалежних види народногосподарського обліку:опера-
тивний, бухгалтерський і статистичний.
Народногосподарський облік як основний вид одержання соц-
іально-економічної інформації доповнюється проведенням експе-
риментів.
Економічний експеримент передбачає активне втручання в
хід процесу, який досліджується і який характеризує розвиток
економіки в цілому або його окремих ланок в реальних або
штучно створених умовах. Його метою є перевірка гіпотез і по-
будова теорії явища, яке вивчається. В ході експерименту це
явище ретельно спостерігається і вимірюється. Суть експеримен-
ту полягає в дослідженні поведінки того чи іншого об'єкту чи
процесу під дією різних факторів, що вводяться в ході експери-
менту.
Розрізняють економічні експерименти реальні(проводяться
на окремих підприємствах чи в галузях),модельні(проводяться
на моделі)і людино-модельні(ділові ігри).Два останніх доз-
воляють як завгодно змінювати умови експерименту, проводити їх
як на мікро-,так і на макрорівні.
Для одержання соціально-економічної інформації зас-
тосовують і метод експертних оцінок, який полягає у логічних
викладках спеціалістів. Характерні риси цього методу: оцінка
об'єкту дослідження дається групами висококласних професі-
оналів-експертів і грунтується перш за все на їх знан-
нях, досвіді і інтуїції.
В економічній науці існує проблема оцінки основних показ-
ників економічної системи, насамперед, сукупного продукту та
його елементів. Вона виникає з існування двох концепцій виз-
начення продукту-звужувальної і розширювальної.
Згідно звужувальної концепції,яка характерна для мар-
ксистського підходу, праця є продуктивною лише тоді, коли ство-
рює матеріальні блага і послуги, а вся інша праця--
непродуктивна. У відповідності з цими поглядами, суспільний
продукт створюється виключно в сфері, де виробляються матер-
іальні блага і послуги(яку називають виробничою сферою),і не
створюється у сфері нематеріальних благ і послуг(невиробнича
сфера).
За розширювальною концепцією в результат суспільного ви-
робництва зараховуються не лише матеріальні, а й нематеріальні
блага і послуги. При цьому продуктивною вважається будь-яка
праця, що створила те чи інше(матеріальне чи нематер-
іальне)благо і принесла доход.
За цими уявленнями, все суспільне виробництво поділяється
на дві сфери-матеріального(де створюються матеріальні блага)і
нематеріального(де створюються соціально-культурні ціннос-
ті, тобто нематеріальні блага)виробництва. Продуктивною є праця
в обох сферах.
Звужувальна концепція створила свою систему макро-
економічних показників-систему балансу народного гос-
подарства, а розширювальна концепція, яка характерна для за-
хідної(немарксистської)економічної науки, свою систему наці-
онального рахівництва. Кожна із них побудована на відповідних
принципах.
2. Система народногосподарського балансу(СНБ)довгий час була
основою результатів суспільного виробництва в колишніх соці-
алістичних країнах, а отже, і в Україні. Ще й сьогодні наці-
ональна статистика продовжує використовувати основні її
принципи, хоча поступово відбувається перехід до показників
системи національних рахунків(СНР).
До основних принципів СНБ відносять:1)продуктивною вва-
жається лише праця у виробничій сфері, тому враховуються лише
матеріальні блага і послуги;2)продукт оцінюється як в нату-
рально-речовому, так і у вартісному виразі;3)суспільний про-
дукт розраховується з так званим повторним рахун-
ком;4)результати суспільного виробництва зводяться в систему
галузевих і міжгалузевих балансів.
Суспільне виробництво поділчється на два підроз-
діли:перший, що включає усі підприємства і галузі, які вироб-
ляють засоби виробництва і послуги виробничого характеру, і
другий, що включає усі підприємства і галузі, на яких ство-
рюються предмети особистого споживання і надаються послуги
особистого плану.
Загальна сума усіх корисних благ, створених як у пер-
шому, так і у другому підрозділах суспільного виробництва про-
тягом певного проміжку часу(як правило, за рік),утворює вало-
вий суспільний продукт(ВСП),який має як натураль-
но-речовий, так і вартісний вираз.
Виходячи із функціонального призначення різних частин
ВСП, за натурально-речовою формою його структуру можна відоб-
разити таким чином:
ВСП=ФЗ+ФС+ФН,
де ФЗ-фонд заміщення, ФС-фонд споживання, ФН-фонд наг-
ромадження.
Фонд заміщення-частини ВСП, яка використовується для замі-
ни тих засобів праці, що протягом даного року вибули з проце-
су виробництва внаслідок фізичного чи морального зношуван-
ня, тобто амортизувались, і повної заміни предметів праці, які
споживаються одразу протягом одного виробничого цик-
лу. Природно, що фонд заміщення повністю складається із засобів
виробництва(засобів праці і предметів праці).
Фонд споживання - та частина ВСП, що протягом даного
року використовується виключно на особисте споживан-
ня. Зрозуміло, що до його складу входять лише предмети особис-
того споживання і особисті послуги.
Нарешті,фонд нагромадження,який використовується для роз-
ширення масштабів суспільного виробництва шляхом залучення
додаткових виробничих факторів(ресурсів),за своєю натуральною
формою складається з додаткових засобів вироб-
ництва(матеріально-речовий фактор)і додаткових предметів осо-
бистого споживання(призначені для відтворення особистого фак-
тору виробництва-додаткової робочої сили).
2.1. За вартісною формою(у грошовому виразі)ВСП у СНБ має та-
ку структуру:
ВСП=С+(V+m),
де С-стара вартість,(V+m)-нова вартість, V-необхідний про-
дукт, m-додатковий продукт.
Стара вартість складає ту частину вартості ВСП, яка протя-
гом даного року переноситься із засобів вироб-
ництва(амортизація засобів праці і повна вартість предметів
праці)на створений продукт. Ця частина вартості ВСП створена
минулою(старою)працею у попередні періоди(вона втілена у за-
собах виробництва, що використовуються у процесі виробництва в
даному році),тому й називається старою.
Нова вартість складає ту частину вартості ВСП, що ство-
рюється заново живою працею учасників виробництва і додається
да старої вартості. Стара і нова вартість, втілені у про-
дукті, складають його повну вартість.
Уся нова вартість в СНБ утворює чистий продукт сус-
пільства, який є результатом (ефектом) живої праці у даному
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 |
