Закон про основні засади державної політики у сфері (стр. 5 )

профілактики алкоголізму, наркоманії та токсикоманії

Батьки та інші законні представники мають право:

на здійснення батьківських прав відповідно до закону;

на достовірну і об’єктивну інформацію про алкогольну та наркотичну ситуацію в країні, про негативні соціальні наслідки та шкоду здоров’ю людині, що завдається внаслідок зловживання спиртними напоями та незаконного вживання наркотичних засобів, психотропних і токсичних речовин, і методи профілактики, діагностики, лікування та соціальної реабілітації і соціальної адаптації осіб, хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію;

на психолого-педагогічну допомогу з метою набуття знань, необхідних для виявлення дітей, які незаконно вживають наркотичні засоби, психотропні і токсичні речовини, а також навчання навичкам безконфліктного поводження з дітьми, які зловживають спиртними напоями та незаконно вживають наркотичні засоби, психотропні і токсичні речовини;

на інші права відповідно до закону.

Батьки та інші законні представники зобов’язані:

виховувати дітей і роз’яснювати їм про негативні соціальні наслідки і шкоду здоров’ю людини, що завдається внаслідок зловживання спиртними напоями та незаконного вживання наркотичних засобів, психотропних і токсичних речовин;

вживати заходів, що виключають зловживання спиртними напоями та незаконне вживання наркотичних засобів, психотропних і токсичних речовин їхніми дітьми та попереджують їх соціальну дезадаптацію;

сприяти у проведенні наркологічного огляду, обстеження, лікування, соціальної реабілітації та соціальної адаптації дітей, які зловживають спиртними напоями і незаконно вживають наркотичні засоби, психотропні та токсичні речовини і дітей, хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію;

виконувати інші обов’язки, передбачені законом.

Розділ III

НАДАННЯ НАРКОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ ТА

МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

Стаття 20. Надання наркологічної допомоги

Наркологічна допомога – вид спеціалізованої медичної допомоги, що включає в себе обстеження, профілактику, консультування, діагностику психічних розладів, пов’язаних із вживанням наркотичних засобів, психотропних, токсичних, інших психоактивних речовин, лікування, нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію.

Наркологічна допомога надається відповідно до Закону України “Про психіатричну допомогу” з урахуванням встановлених цією статтею та статтями 21-27 цього Закону особливостей.

Наркологічна допомога надається на прохання особи та за її усвідомленою згодою; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) – на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, – на прохання або за згодою її законного представника. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника наркологічна допомога неповнолітньому надається за рішенням суду.

Наркологічна допомога надається наркологічними (психіатричними) закладами всіх форм власності, а також лікарями психіатрами-наркологами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства.

До роботи з особами, хворими на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, допускаються медичні працівники, інші фахівці, які пройшли спеціальну підготовку та підтвердили свою кваліфікацію в порядку, встановленому законодавством.

Стаття 21. Наркологічний огляд

Наркологічний огляд особи проводиться з метою з’ясування: наявності чи відсутності в особи стану сп’яніння та психічного розладу, пов’язаного із вживанням психоактивних речовин, потреби в наданні їм наркологічної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Наркологічний огляд проводиться відповідно до статті 11 Закону України “Про психіатричну допомогу” з урахуванням встановлених цією статтею особливостей.

Наркологічний огляд особи, проводиться на прохання особи та за її усвідомленою згодою; щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) – на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, – на прохання або за згодою її законного представника. У разі незгоди одного із батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника наркологічний огляд неповнолітньому проводиться за рішенням суду.

Наркологічний огляд особи може бути проведено без усвідомленої згоди особи та (або) згоди її законного представника у невідкладних випадках, коли особа, знаходиться у стані сп’яніння, внаслідок зловживання спиртними напоями або незаконного вживання наркотичних засобів, психотропних і токсичних речовин і вчиняє дії, що становлять небезпеку для життя та здоров’я цієї особи, чи життя та здоров’я оточуючих, або у разі знаходження цієї особи у безпомічному стані, тобто коли вона неспроможна самостійно задовольнити свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, за рішенням лікаря психіатра-нарколога наркологічного (психіатричного) закладу або лікаря-психіатра. У цих випадках рішення про проведення особі наркологічного огляду приймається лікарем психіатром-наркологом (лікарем-психіатром) самостійно і огляд проводиться ним негайно.

Наркологічний огляд особи може бути проведено без усвідомленої згоди особи та (або) згоди її законного представника на підставі рішення суду в примусовому порядку у випадку, коли одержані відомості дають достатні підстави для обгрунтованого припущення про наявність у особи алкоголізму, наркоманії та токсикоманії з тяжкими стійкими загостреннями хворобливих проявів, які зумовлюють ризик небезпеки для життя та здоров’я цієї особи або життя та здоров’я оточуючих.

Рішення про необхідність проведення наркологічного огляду особи в примусовому порядку приймається судом за місцем проживання цієї особи, а у разі відсутності у неї постійного місця проживання – за місцем знаходження наркологічного (психіатричного) закладу.

Підставою для розгляду справи у суді є вмотивована заява лікаря психіатра-нарколога про необхідність проведення наркологічного огляду особи в примусовому порядку, до якої додається висновок лікаря психіатра-нарколога, який містить обгрунтування про необхідність проведення такого огляду та інші матеріали, які містять відомості, що дають достатні підстави для такого огляду.

У разі ухилення від виконання особою чи її законним представником рішення суду про необхідність проведення наркологічного огляду особи в примусовому порядку, то особа, хвора на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, підлягає приводу до наркологічного (психіатричного) закладу органом внутрішніх справ з метою забезпечення виконання рішення суду.

Стаття 22. Амбулаторна наркологічна допомога

Амбулаторна наркологічна допомога надається відповідно до статті 12 Закону України “Про психіатричну допомогу” з урахуванням встановлених цією статтею особливостей.

Амбулаторна наркологічна допомога особі, хворій на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, яка ухиляється від надання їй наркологічної допомоги і продовжує зловживати спиртними напоями чи незаконно вживати наркотичні засоби, психотропні та токсичні речовини, може надаватися на підставі рішення суду в примусовому порядку у випадку, встановлення у неї тяжких стійких загострень хворобливих проявів, які зумовлюють ризик небезпеки для життя та здоров’я цієї особи чи життя та здоров’я оточуючих.

Рішення про надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку вирішується судом за місцем знаходження наркологічного (психіатричного) закладу, в якому особі надавалася наркологічна допомога.

Підставою для розгляду справи у суді є вмотивована заява представника наркологічного (психіатричного) закладу про необхідність надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку, до якої додається висновок лікарів психіатрів-наркологів, який містить обгрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.

Особа, якій надається амбулаторна наркологічна допомога в примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем психіатром-наркологом не рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів психіатрів-наркологів – не рідше одного разу на три місяці для вирішення питання про продовження чи припинення надання їй такої допомоги.

У разі необхідності продовження надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку понад 3 місяців представник наркологічного (психіатричного) закладу повинен направити до суду за місцем проживання особи вмотивовану заяву про необхідність продовження надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку, до якої додається висновок комісії лікарів психіатрів-наркологів, який містить обгрунтування про необхідність продовження надання особі наркологічної допомоги в примусовому порядку. В подальшому продовження надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 3 місяців.

У разі погіршення стану психічного здоров’я особи, якій надається амбулаторна наркологічна допомога в примусовому порядку, чи ухилення від виконання цією особою або її законним представником рішення суду про необхідність надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку наркологічна допомога може надаватися на підставах і в порядку, передбачених статтею 23 цього Закону.

Надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку припиняється за рішенням комісії лікарів психіатрів-наркологів у разі видужання особи або такої зміни стану її психічного здоров’я, що не потребує надання амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду про відмову в продовженні надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку.

У разі ухилення від виконання особою чи її законним представником рішення суду про необхідність надання амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку, то особа, хвора на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, підлягає приводу до наркологічного (психіатричного) закладу органом внутрішніх справ з метою забезпечення виконання рішення суду.

Клопотання про необхідність припинення надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, якій надається амбулаторна наркологічна допомога в примусовому порядку, або її законним представником через місяць з часу ухвалення судом рішення про надання чи продовження надання особі такої допомоги.