Стаття 23. Госпіталізація до наркологічного (психіатричного) закладу, продовження госпіталізації в примусовому порядку та виписка з наркологічного (психіатричного) закладу
Госпіталізація до наркологічного (психіатричного) закладу та виписка з цього закладу здійснюються відповідно до статей 13-18 Закону України “Про психіатричну допомогу” з урахування особливостей встановлених цією статтею.
Особа, хвора на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, яка ухиляється від надання їй наркологічної допомоги і продовжує зловживати спиртними напоями або незаконно вживати наркотичні засоби, психотропні чи токсичні речовини, може бути за рішенням суду госпіталізована до наркологічного (психіатричного) закладу у зв’язку з тяжкими стійкими загостреннями хворобливих проявів, що зумовлюють ризик небезпеки для життя та здоров’я цієї особи чи життя та здоров’я оточуючих.
У разі ухилення від виконання особою чи її законним представником рішення суду про госпіталізацію особи до наркологічного (психіатричного) закладу в примусовому порядку, то особа, хвора на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, підлягає приводу до наркологічного (психіатричного) закладу органом внутрішніх справ з метою забезпечення виконання рішення суду.
Госпіталізація осіб, щодо яких судом ухвалене відповідне рішення, здійснюється на строк до 3 місяців.
Рішення про необхідність госпіталізації особи до наркологічного (психіатричного) закладу в примусовому порядку для надання їй стаціонарної наркологічної допомоги приймається судом за місцем знаходження наркологічного (психіатричного) закладу, в якому особі надавалася наркологічна допомога.
Підставою для розгляду справи в суді є вмотивована заява представника наркологічного (психіатричного) закладу про необхідність госпіталізації особи до наркологічного (психіатричного) закладу в примусовому порядку, до якої додається висновок лікарів психіатрів-наркологів, який містить обгрунтування такої госпіталізації.
При перебуванні в наркологічному (психіатричному) закладі зазначена у цій статті особа, підлягає огляду комісії лікарів психіатрів-наркологів не рідше одного разу на місяць для вирішення питання про необхідність продовження чи припинення надання їй стаціонарної наркологічної допомоги.
Не підлягають госпіталізації до наркологічного (психіатричного) закладу в примусовому порядку особи, хворі на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, в яких встановлена тяжка соматична чи інфекційна хвороба, що перешкоджає перебуванню в наркологічних (психіатричних) закладах, інваліди І групи, вагітні жінки. До зазначених осіб застосовується відповідне лікування в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
У разі необхідності продовження госпіталізації особи в примусовому порядку понад 3 місяців представник наркологічного (психіатричного) закладу повинен направити до суду за місцем знаходження наркологічного (психіатричного) закладу вмотивовану заяву про продовження такої госпіталізації, до якої додається висновок лікарів психіатрів-наркологів, який містить обгрунтування про необхідність продовження госпіталізації особи в примусовому порядку. У подальшому продовження госпіталізації особи в примусовому порядку проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 3 місяців.
Клопотання про припинення госпіталізації особи в примусовому порядку можуть направлятися до суду особою, яку було госпіталізовано в примусовому порядку, або її законним представником через місяць з часу ухвалення судом рішення про продовження такої госпіталізації.
Виписка особи, яку було госпіталізовано до наркологічного (психіатричного) закладу в примусовому порядку здійснюється за рішенням комісії лікарів психіатрів-наркологів або за рішення суду про відмову в продовженні такої госпіталізації.
Виписка особи, до якої судом було застосовано примусовий захід медичного характеру, здійснюється за рішенням суду.
Стаття 24. Примусові заходи медичного характеру
До осіб, які засуджені за вчинення злочину і потребують лікування від алкоголізму, наркоманії чи токсикоманії, за рішенням суду може призначатися примусовий захід медичного характеру у вигляді амбулаторної чи стаціонарної наркологічної допомоги на підставах та в порядку, встановлених Кримінальним, Кримінально-процесуальним кодексом України, статтею 19 Закону України “Про психіатричну допомогу” та іншими законами України.
Стаття 25. Судово-наркологічна еспертиза
Судово-наркологічна експертиза з адміністративних, кримінальних і цивільних справах для встановлення факту сп’яніння та (або) наявності психічної і фізичної залежності від наркотичних засобів, психотропних і токсичних речовин проводиться лікарем психіатром-наркологом на підставах та в порядку, передбачених законом.
Стаття 26. Порядок розгляду у суді заяв про надання наркологічної допомоги в примусовому порядку
Заяви лікаря психіатра-нарколога про необхідність проведення наркологічного огляду особи в примусовому порядку розглядаються судом за місцем проживання особи або за місцем знаходження наркологічного (психіатричного) закладу у десятиденний строк з дня їх надходження.
Заяви представників наркологічного (психіатричного) закладу про необхідність надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку, про необхідність госпіталізації особи до наркологічного (психіатричного) закладу в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку, про необхідність продовження госпіталізації в примусовому порядку розглядаються судом за місцем знаходження наркологічного (психіатричного) закладу у десятиденний строк з дня їх надходження.
Зазначені у частинах першій та другій цієї статті заяви щодо надання наркологічної допомоги в примусовому порядку розглядаються суддею одноособово у присутності особи, щодо якої вирішується питання про необхідність надання наркологічної допомоги в примусовому порядку. Участь при розгляді цих судових справ прокурора, лікаря психіатра-нарколога чи представника наркологічного (психіатричного) закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо яких розглядається питання, пов’язані з наданням їй наркологічної допомоги, є обов’язковою.
У судовому засіданні перевіряються обгрунтованість висновку лікаря психіатра-нарколога, комісії лікарів психіатрів-наркологів про необхідність проведення особі наркологічного огляду в примусовому порядку, про необхідність надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку, про продовження надання особі амбулаторної наркологічної допомоги в примусовому порядку, про необхідність госпіталізації особи до наркологічного (психіатричного) закладу в примусовому порядку або про продовження госпіталізації в примусовому порядку та інших матеріалів, які містять відомості, що дають достатні підстави для такого огляду та такої наркологічної допомоги.
Стаття 27. Медико-соцільна реабілітація
Підставою для медико-соціальної реабілітації особи, хворої на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, є наявність у неї встановленого діагнозу “алкоголізму”, “наркоманії” та “токсикоманії” і висновок лікаря психіатра-нарколога про необхідність медико-соціальної реабілітації цієї особи.
Медико-соціальна реабілітація надається добровільно – на прохання та за усвідомленою згодою особи, за винятком випадків, передбачених законом. Особі віком до 14 років (малолітній особі), а також особі, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, медико-соціальна реабілітація надається на прохання або за згодою її законного представника за винятком випадків, передбачених законом.
Медико-соціальна реабілітація осіб, хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, здійснюється наркологічними (психіатричними), лікувально-профілактичними закладами та реабілітаційними установами усіх форм власності, що створені відповідно до законодавства.
Медична діяльність, що здійснюється в межах медико-соціальної реабілітації осіб, хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Слово "медична" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають відповідну ліцензію.
Основними завданнями зазначених у частині третій цієї статті закладів і установ є:
медико-соціальна підтримка осіб, хворих на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію;
позбавлення залежності від алкоголю, наркотичних засобів, психотропних і токсичних речовин;
формування професійних навиків і набуття навиків ведення здорового способу життя;
допомога у формуванні здорового мікросередовища особи, хворої на алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, залучення членів її сім’ї до участі в заходах з профілактики рецидивів алкоголізму, наркоманії та токсикоманії.
Стаття 28. Фінансування профілактики алкоголізму, наркоманії
та токсикоманії
Фінансування заходів, спрямованих на профілактику алкоголізму, наркоманії та токсикоманії, а також надання наркологічної допомоги особам, хворим на алкоголізм, наркоманію і токсикоманію, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також із інших джерел не заборонених законодавством.
Стаття 29. Міжнародне співробітництво
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері профілактики та протидії поширенню алкоголізму, наркоманії та токсикоманії, яке здійснюється шляхом:
обміну інформацією, досвідом роботи і розробки спільних стратегій;
участі у науково-дослідних розробках та дослідженнях та іншої співпраці;
участі України в роботі відповідних міжнародних організацій, участі в міжнародних договорах;
гармонізації відповідного законодавства України до міжнародного законодавства.
Розділ IV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Внести зміни до таких законів України:
1) у Законі України про психіатричну допомогу (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 19, ст. 143) :
а) статтю 2 після частини другої доповнити частиною такого змісту:
“Дія цього Закону поширюється на відносини у сфері надання наркологічної допомоги на території України, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальними законами”.
У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою”;
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 |
