Гімнастика в системі фізичного виховання лекція з предмету «Теорія і методика викладання гімнастики» (стр. 2 )

- без опорні (у довжину, висоту, глибину, далеко-високі, в «вікно», із трампліна й з похилої дошки, через планку або мотузочку);

- опорні (через коня, козла, стіл).

Як одні, так і інші є важливим засобом удосконалювання швидкості й координації руху. Вони зміцнюють і розвивають м'язи ніг, що має особливо важливе значення в спортивній гімнастиці. Стрибки є цінними вправами в удосконалюванні фізичних, моральних і вольових якостей, загальної фізичної тренованості організму, вони допомагають переборювати перешкоди, сприятливо діють на серцево-судинну й дихальну системи.

6. Акробатичні вправи мають широкий діапазон труднощів – від найпростіших до самим складного. Простими по координації й м'язових зусиллях вправами можуть займатися починаючі й навіть діти. Складні вправи, що вимагають дуже високої ступені розвитку всіх фізичних здатностей людини, доступні тільки висококваліфікованим спортсменам. Акробатичні вправи є важливим засобом удосконалювання фізичних і морально-вольових якостей (сили, швидкості, спритності, сміливості, рішучості й ін.). Вони виховують орієнтування в просторі при будь-якім положенні тіла. Для акробатичних вправ характерне перевернене положення тіла (стійки на руках) і обертання тіла (перекиди, перевороти, сальто), тому вони є важливим засобом у тренуванні вестибулярного апарата.

Акробатичні вправи виконуються як на підлозі (індивідуально, удвох, утрьох, учотирьох), так і на спеціальних снарядах (трампліні, підкидній дошці, батуті).

Акробатичні вправи діляться на дві групи: динамічні (перекиди, перевороти, сальто) і статичні (рівновага на зменшеній площі опори, стійки, піраміди).

Багато динамічних і статичних акробатичних вправ є основним змістом сучасних вільних вправ спортивної гімнастики, а також використаються в якості вправ, що є підвідними до основних вправ при вивченні їх на приладах. У вільних вправах застосовуються одиночні акробатичні вправи - стійки на лопатках, голові, передпліччях, на руках, мости, шпагати й акробатичні стрибки, а на снарядах - різні сальто й перевороти, зіскоки.

7. Вправи художньої гімнастики відрізняються від акробатичних вправ і вправ спортивної гімнастики як за формою, так і за характером їхнього виконання. Оскільки вони органічно пов'язані з музикою, техніка їхнього виконання своєрідна, більшість вправ здобуває цілісний динамічний, а в більшості випадків танцювальний характер. Складаються вони з рухів рук, ніг, тулуба, голови, кроків, стрибків, поворотів.

Основою техніки виконання вправ художньої гімнастики є вміння довільно регулювати й перерозподіляти ступінь напруги м'язів. Цей перерозподіл може бути одночасним, почерговим і послідовним і відбуватися в будь-яких сполученнях. Вправи художньої гімнастики зміцнюють м'язово-зв'язковий апарат, внутрішні органи, а також стимулюють розвиток координаційних здатностей спортсмена, сприяють всебічному фізичному й естетичному вихованню, розвитку творчої уяви.

8. Останнім часом широко застосовуються вправи з хореографічної підготовки, за допомогою яких вирішуються завдання по створенню «школи» рухів, вихованню пластичності, виразності рухів, м'якості й краси їхнього виконання. Хореографічна підготовка тепер займає значне місце в роботі всіх ланок, де виховують гімнастів-спортсменів (у ДЮСШ, ШВСМ, секціях спортивних суспільств, навчальних закладах і ін.).

У спеціальних середніх й вищих навчальних закладах, у яких готовлять фахівців з фізичного виховання, вивчають предмет музично-ритмічного виховання, ціль якого дати студентам хореографічну підготовку.

9. Ігри й естафети. Велике місце в гімнастиці займають рухливі ігри й естафети. Вони широко застосовуються на уроках, тому що поліпшують настрій учнів, дають гарне фізичне навантаження.

Ігри й естафети особливо ефективні при проведенні занять із починаючими, а також з дітьми всіх віків. Вони сприяють удосконалюванню й закріпленню різноманітних рухових навичок, сприяють розвитку вольових і моральних якостей.

На уроках гімнастики широко застосовуються різного роду естафети з використанням гімнастичного інвентарю (гімнастичні палиці, м'ячі, ослони, обручі, скакалки й т. д. ), а також гімнастичних снарядів (поперечини, бруси, кінь, канати, гімнастичні стінки), акробатичних вправ і т. д.

Вчитель, використовуючи ігри й естафети, одержує широкі можливості для творчої роботи: цікаво й захоплююче, з позитивним емоційним станом учнів, гарною моторною щільністю проводити уроки й успішно вирішувати завдання гармонійного розвитку тих хто займається.

4. ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ГІМНАСТИКИ.

Гімнастика, як метод фізичного виховання має певні традиційні ознаки. До них належать:

- сувора регламентованість навчального процесу заздалегідь складеною програмою;

- певна послідовність у розучуванні гімнастичних вправ;

- наявність обов’язкової для всіх класифікаційної програми;

- обов’язкове додержання певної форми рухів;

- спеціальні вимоги для складання довільних вправ з усіх видів багатоборства, обов’язкових для всіх гімнастів.

Ці ознаки становлять сутність гімнастики. Але, коли йдеться про методичні особливості, то мають на увазі сукупність методичних прийомів, якими користуються для розв’язання поставлених завдань під час організації педагогічного процесу.

В 1966 р. у Москві на Всесоюзній гімнастичній конференції були сформульовані характерні методичні риси:

1. Різнобічність впливу на організм людини.

Розмаїтість гімнастичних вправ і їхню велику кількість дозволяють всебічно впливати на всі функції що займаються. Завдяки систематичним заняттям гімнастикою зміцнюють серцево-судинна й дихальна системи, удосконалюються рухові здатності, розширюються психофізіологічні можливості й підвищується загальна життєдіяльність людини.

2. Широке використання різних рухів.

Ця методична особливість гімнастики відбиває її специфіку в тім плані, що ті хто займаються не обмежуються одними якими-небудь вправами, наприклад заняттями тільки з гантелями, але широко використають різні засоби для гармонійного розвитку людини.

Немає вузької спеціалізації в спортивній гімнастиці, як, наприклад, це має місце в легкій атлетиці, де спортсмени можуть займатися тільки бігцем, стрибками або метанням і т. д. Гімнаст же повинен рівною мірою володіти майстерністю виконання вправ на всіх снарядах. У той же час заохочується вдосконалювання здатностей спортсменів в окремих видах багатоборства.

3. Точне регулювання навантаження й стругаючи регламентація педагогічного процесу.

Дана особливість припускає різні способи регулювання психофізичного навантаження на заняттях c різними контингентами залежно від віку, статі, підготовленості, стану здоров'ями й т. д. Методичні прийоми дозволяють впливати на органи відповідно до завдань, поставленими перед що займаються, строго дотримуючи обсягу, інтенсивність і тривалість фізичного навантаження. Це досягається шляхом певної кількості повторень вправ, змін вихідних і кінцевих положень; інтенсивністю психічної й мускульної напруги й тривалістю відпочинку під час занять.

4. Відносний виборчий вплив на різні системи й частини тіла що займаються.

Великий діапазон вправ дозволяє впливати на окремі м'язові групи людини; розвивати силу, гнучкість, координацію рухів, стрибучість, швидкість і т. д.; удосконалювати дихальну й інші системи людини, відновлювати функції ушкоджених органів.

Вирішуються ці завдання спеціальним підбором вправ і їхнім дозуванням у процесі систематичних занять. У той же час ми говоримо про відносний виборчий вплив, тому що будь-який рух через центральну нервову систему відбивається на організмі в цілому.

5. Різна методика застосування вправ залежно від поставлених завдань.

За допомогою фізичних вправ можна вирішувати різні завдання: спортивні, оздоровчі, лікувальні, освітні, профілактичні й т. д. Це добре можна простежити на прикладах ходьби й перегони. Вони можуть бути представлені як види спорту, як засіб зміцнення серцево-судинної системи при строгому дозуванні відстаней і часу, запропонованих лікарем; у підготовчій частині уроку ходьба й біг використаються як засоби, що підвищують працездатність організму, що займаються за рахунок прискорення ходьби й переходу на біг, і як засобу, що заспокоюють і знижують фізичне навантаження, що займаються в заключній частині уроку.

Вправи на гімнастичній стінці можуть бути використані як засоби загально розвиваючого характеру і як засобу виховання правильної постави.

5. ВИДИ ГІМНАСТИКИ І ЇХНЯ КЛАСИФІКАЦІЯ.

Все велике різноманіття гімнастичних вправ історично зложилося в окремі види. Цей закономірний процес почався ще в минулому сторіччі. В 1968 р. на Всесоюзній конференції з питань гімнастики були розглянуті й затверджені три групи її видів:

1. Загально розвиваючі види гімнастики.

2. Спортивні види гімнастики.

3. Прикладні види гімнастики.

Такий розподіл виправданий двома обставинами. Перше пов'язане з більше конкретними завданнями, які поставлені перед гімнастикою в цей час. Друге – з необхідністю наукового обґрунтування подальшого розвитку гімнастики, створення сучасної теорії й методики її практичного застосування.

Існуючі нині види гімнастики відрізняються приватними цілями й завданнями, специфічними вправами й методичними прийомами.

5.1. ЗАГАЛЬНО РОЗВИВАЮЧІ ВИДИ ГІМНАСТИКИ.

До загально розвиваючих видів ставляться:

- основна гімнастика;

- гігієнічна гімнастика;

- атлетична гімнастика.

Основна гімнастика спрямована на всебічний розвиток і зміцнення організму, на оволодіння загальними основами рухів, на виховання фізичних, моральних і вольових якостей, необхідних у всіх областях діяльності людини. Засобами основної гімнастики є: стройові вправи (ходьба, біг у різних сполученнях); загально розвиваючі вправи без предметів і із предметами; вільні вправи; найпростіші вправи на гімнастичних снарядах; акробатичні вправи; елементи художньої гімнастики, хореографії, ігри, естафети, стрибки.

Основна гімнастика, у свою чергу, ділиться на ряд різновидів стосовно до різних груп і віків тих хто займається.

Основна гімнастика для дітей дошкільного віку (3 - 7 років).

Головними завданнями основної гімнастики в дошкільному віці є охорона й зміцнення здоров'я дітей, загартовування організму, формування правильної постави, всебічний фізичний розвиток, вироблення первісних навичок особистої й суспільної гігієни.