Зміст (стр. 1 )

ЗМІСТ

Вступ.........................................................................................................	4
Практичне заняття № 1 Виробничі ресурси та ефективність їх використання.........................	5
Практичне заняття № 2 Результати та ефективність діяльності підприємства.........................	14
Практичне заняття № 3 Методичні основи економічного обґрунтування проектів................	18
Практичне заняття № 4 Методичні основи економічного обґрунтування проектів................	21
Список літератури...................................................................................	24

Вступ

Методичні вказівки призначені для використання при проведенні практичних занять та самостійної роботи студентів спеціальності 7.080201 „Інформатика” денної форми навчання з дисципліни „Економічні основи обґрунтування проектів”.

Метою проведення практичних занять і виконання самостійної роботи є закріплення теоретичних знань із зазначеної дисципліни.

Методичні вказівки містять основні теоретичні положення за темами лекційного курсу, приклади розв’язування задач та завдання для самостійної роботи студентів.

Практичне заняття № 1

Тема. Виробничі ресурси й ефективність їх використання

1.  Персонал підприємства.

2.  Основні фонди. Амортизація.

3.  Оборотні кошти.

1. Персонал підприємства – сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

Усі працівники діляться на 2 групи:

·  промислово-виробничий персонал, зайнятий в основних і допоміжних підрозділах підприємства, тобто виробництвом та його обслуговуванням (у цехах, на виконанні будівельно-монтажних робіт, у заводських лабораторіях, дослідних установах);

·  непромисловий персонал (працівники житлово-комунального господарства, дитячих, лікарняно-санітарних установ, що належать підприємству).

Такий поділ персоналу на дві групи необхідний для узгодження трудових показників із показниками результатів трудової діяльності (при визначенні продуктивності праці враховується чисельність промислово-виробничого персоналу) для розрахунків заробітної плати і формування фонду оплати праці.

У практиці обліку розрізняють списковий склад, середньосписковий, явочний.

До спискової чисельності включаються всі постійні, тимчасові й сезонні працівники, прийняті на роботу на один день і більше, незалежно від того, чи перебувають вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені з роботи у зв’язку з непрацездатністю та ін.

Сердньоспискова чисельність працівників за місяць визначається за формулою

,

де – сума облікової чисельності працівників за всі календарні дні місяця. Облікова чисельність працівників за неробочі дні (вихідні, святкові) приймається рівною обліковій чисельності працівників за попередній робочий день;

– кількість календарних днів місяця.

Явочний склад – показує, скільки осіб із спискового складу з’явилися на роботу.

Рух кадрів призначений для приведення у рівновагу потреби виробництва відносно заміщення вакантних робочих місць і потреби в праці відповідної якості, в просуванні та ін.

Оборот кадрів – це процес їх руху і відповідна йому зміна чисельності працівників у зв'язку з їх прийомом на роботу чи звільненням.

При проведенні аналізу кадрового складу визначають:

-  коефіцієнт обороту кадрів загальний

,

де п – загальна чисельність працівників, що надійшли;

з – кількість звільнених;

-  коефіцієнт обороту за прийомом

;

-  коефіцієнт обороту за звільненням

.

Плинність кадрів – це позаплановий рух працівників у зв'язку з їх звільненням за власним бажанням або через порушення трудової дисципліни.

Коефіцієнт плинності кадрів визначається як відношення кількості звільнених через порушення трудової дисципліни чи за власним бажанням до середньоспискової чисельності працівників

.

2. Для здійснення виробничого процесу необхідні засоби виробництва і люди. Засоби виробництва завжди поділяються на засоби праці (машини, устаткування тощо) й предмети праці (сировина, матеріали). Найважливішими ознаками такого розподілу засобів виробництва є їх функція та роль, які вони виконують у виробничому процесі.

Засоби виробництва переважно виступають у вигляді виробничих фондів того чи іншого підприємства, будівельної організації, складаючи матеріальну основу їх виробничої діяльності. Залежно від характеру участі у виробничому процесі засоби і предмети праці розподіляють на основні та оборотні виробничі фонди.

Основні виробничі фонди (ОВФ) беруть участь у виробничому процесі протягом відносно тривалого періоду, зберігаючи при цьому свою натуральну форму та переносячи вартість на продукцію, що виготовляється, частинами в міру їх спрацювання.

Рівень використання основних виробничих фондів характеризується економічними показниками.

Фондовіддача – відношення планового (або виконаного) річного обсягу реалізованої товарної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів .

[грн/1 грн ОВФ].

Фондомісткість - відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до планового (чи виконаного) річного обсягу реалізованої товарної продукції .

.

При помісячному обліку надходження (вибуття) фондів їх середньорічна вартість визначається за формулою

,

де - вартість фондів на початок року; - вартість фондів, які надійшли у відповідному місяці року; – вартість фондів, що вибули протягом року; – кількість повних місяців знаходження фондів в експлуатації до кінця року; – кількість місяців, які залишилися до кінця року після вибуття фондів.

Фондорентабельність – відношення прибутку від реалізації продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів .

.

Фондоозброєність – відношення середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньоспискової кількості робітників .

.

Основні виробничі фонди в процесі їх використання спрацьовуються та втрачають свої первісні техніко-економічні якості. Економічна суть процесу спрацьовування полягає в тому, що фонди безперервно переносять свою вартість на продукцію, яку вони виробляють.

Розрізняють фізичне та моральне зношення основних фондів.

Фізичне зношення виникає як у результаті інтенсивної їх роботи, так і під дією сил природи.

Моральне – полягає в тому, що до повного фізичного зношення основні фонди є знеціненими внаслідок появи чи введення в дію нових, більш удосконалених машин або в результаті зниження витрат виробництва, тобто коли на виготовлення подібної машини витрачається менше коштів. Частково моральне зношення може послаблятися шляхом модернізації машин і устаткування.

Для економічного відшкодування фізичного та морального зношення основних фондів частина їх вартості входить до витрат на виробництво продукції (до її собівартості) протягом усього строку функціонування основних фондів. Ці витрати встановлені у вигляді амортизаційних відрахувань, що проводяться за затвердженими нормами амортизації.

Норма амортизації встановлюється у відсотках від балансової вартості кожної із груп основних фондів звітного періоду (на календарний рік).

Розрахунок амортизаційних відрахувань звітного періоду здійснюється шляхом застосування норми амортизаційних відрахувань до балансової вартості на початок звітного періоду.

Балансова вартість на початок звітного періоду (кварталу) визначається за формулою