Час тримання під вартою особи, взятої під варту відповідно до положень статей 60, 61,61-1 цієї Конвенцїї, у випадку її видачі зараховується до загального строку триман­ня під вартою, передбаченого законодавством Договірної Сторони, якій цю особу ви­дано».

15.        Статтю 62 викласти у наступній редакції:

«Стаття 62 Звільнення особи, затриманої або взятої під варту

Особа, взята під варту згідно з пунктом 1 статті 61 і статті 61-1, має бути звіль­
нена якщо надійде повідомлення запитуючої Договірної Сторони про необхідність
звільнення цієї особи, або вимога про видачу з усіма доданими до нього документами,
передбаченими статтею 58, не буде отримана запитуваною Договірною Стороною
протягом сорока днів з дня взяття під варту. Особа, затримана згідно з пунктом 2 статті 61, має бути звільнена, якщо клопо­
тання про взяття її під варту відповідно до пункту 1 статті 61 не надійде протягом стро­
ку, передбаченого законодавством для затримання».

16.        Доповнити Конвенцію статтею 67-1 наступного змісту:

«Стаття 67-1 Повторне затримання або взяття під варту

Звільнення особи згідно з пунктом 2 статті 59, пунктами 1 і 2 статті 62 і статтею 67 не перешкоджають повторному її затриманню і взяттю під варту з метою видачі особи, яка вимагається, у випадку наступного отримання вимоги про видачу».

Пункт 1 статті 70 після слів «виданих іншій Договірній Стороні» доповнити
словами «або переданих тимчасово». Статтю 71 після слів «пов'язані з видачею» доповнити словами «або тимчасо­
вою передачею». Доповнити Конвенцію статтею 76-1 наступного змісту:

«Стаття 76-1 Визнання вироків

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

Під час вирішення питань про визнання особи особливо небезпечним рецидиві­стом, про встановлення фактів учинення злочину повторно і порушення обов'язків,

пов'язаних з умовним засудженням, відстрочкою виконання вироку або умовно-до­строковим звільненням, установи юстиції Договірних Сторін можуть визнавати і вра­ховувати вироки винесені судами (трибуналами) колишнього Союзу РСР і союзних республік, що входили до його складу, а також судами Договірних Сторін».

20.        Доповнити Конвенцію статтею 78-1 наступного змісту:

«Стаття 78-1

Передача тимчасово особи, яка знаходиться під вартою або відбуває покарання у вигляді позбавлення волі

При необхідності допитати у якості свідка чи потерпілого особу, яка знаходить­
ся під вартою або відбуває покарання у вигляді позбавлення волі на території іншої
Договірної Сторони, а також провести іншу слідчу дію за її участю, ця особа, незалеж­
но від її громадянства, за обґрунтованим проханням заінтересованої Договірної Сто­
рони може бути за рішенням Генерального прокурора (Прокурора) запитуваної Дого­
вірної Сторони передана тимчасово за умови її утримання під вартою і повернення у
встановлений строк. Прохання про передачу тимчасово особи, зазначеної у пункті 1 цієї статті, скла­
дається згідно з положеннями статті 7 і повинно також містити зазначення про час,
протягом якого вимагається присутність цієї особи у запитуючій Договірній Стороні. Передача тимчасово особи, зазначеної у пункті 1 цієї статті, не здійснюється:

а)        якщо не отримано її згоду на таку передачу;

б)        у випадку необхідності її присутності на попередньому слідстві чи судовому
розгляді на території запитуваної Договірної Сторони;

в)        якщо така передача може потягти порушення встановлених строків утри­
мання цієї особи під вартою або відбування нею покарання у вигляді позбавлен­
ня волі.

4.        На особу, зазначену у пункті 1 цієї статті, поширються гарантії, передбачені
пунктом 1 статті 9».

21.        Статтю 80 Конвенції викласти у наступній редакції:

«Стаття 80 Особливий порядок зносин

Зносини з питань видачі і кримінального переслідування здійснюються Генераль­ними прокурорами (Прокурорами) Договірних Сторін.

Зносини питань виконання процесуальних та інших дій, що потребують санкції Прокурора (суду), здійснюються органами прокуратури у порядку, встановленому Ге­неральними прокурорами (Прокурорами) Договірних Сторін».

Цей Протокол підлягає ратифікації і набуде чинності у порядку передбаченому статтею 83 вищезазначеної Конвенції.

До цього Протоколу після набуття ним чинності можуть приєднуватись за згодою всіх Договірних Сторін інші держави шляхом передачі депозитарію документів про та­ке приєднання. Приєднання вважається таким, що набуло чинності, по закінченні ЗО днів з дня отримання депозитарієм останнього повідомлення про згоду на таке приєд­нання.

Здійснено у місті Москва 28 березня 1997 року в одному дійсному примірнику ро­сійською мовою. Дійсний примірник зберігається у Виконавчому Секретаріаті Спів-

дружності Незалежних Держав, який направить кожній державі, що підписала цей Протокол, його засвідчену копію.

За Азербайджанську Республіку

За Республіку Молдова

За Республіку Вірменія

За Російську Федерацію

За Республіку Беларусь

За Республіку Таджикистан

За Грузію

За Туркменистан

За Республіку Казахстан

За Республіку Узбекистан

За Киргизьку Республіку

За Україну

*  *

ДОВІДКА

про чинність Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних,

сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року для держав-учасниць

(станом на 1 березня 2005 року) дата і місце підписання: 28 березня 1997 року, м. Москва

Протокол підлягає ратифікації і набуває чинності у порядку, передбаченому статтею 83 зазначеної Конвенції.

підписали:  Азербайджанська Республіка, Республіка Вірменія, Республіка Білорусь, Грузія, Республіка Казахстан, Киргизька Республіка, Республіка Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджикистан, Республіка Узбекистан, Україна

здали ратифікаційні грамоти:


Республіка Білорусь

депонована 18 грудня 1997 року

Україна

депонована 22 вересня 1998 року

Республіка Казахстан

депонована 18 серпня 1999 року

Республіка Таджикистан

депонована 1 8 січня 2000 року

Республіка Вірменія

депонована 1 1 травня 2000 року

Російська Федерація

депонована 1 1 грудня 2000 року

Республіка Молдова

депонована 26 травня 2003 року (із застереженнями)

Протокол набув чинності 17 вересня 1999 року

набув чинності для держав:


Республіка Білорусь

17 вересня 1999 року

Україна

17 вересня 1999 року

Республіка Казахстан

17 вересня 1999 року

Республіка Таджикистан

16 лютого 2000 року

Республіка Вірменія

9 червня 2000 року

Російська Федерація

9 січня 2001 року

Республіка Молдова

24 червня 2003 року


СОГЛАШЕНИЕ

между Генеральными прокурорами

государств — участников Протокола к Конвенции

о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским,

семейным и уголовным делам от 01.01.01 года

о порядке сношений компетентных учреэкдений

при выполнении процессуальных и иных действий по уголовным делам

Генеральные прокуроры государств — участников Протокола к Конвенции о пра­вовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным де­лам от 01.01.01 года, стремясь развивать международное сотрудничество право­охранительных органов в сфере оказания взаимной помощи и реализуя полномочия, предоставленные им пунктами 2 и 21 этого Протокола, подписанного Главами госу­дарств в г. Москве 29 марта 1997 года, договорились о следующем:

Статья 1

Сношения по вопросам выполнения процессуальных и иных действий, требую­щих санкции прокурора (суда), осуществляются в рамках, определяемых Конститу­циями государств Содружества соответствующими центральными, территориальны­ми и иными органами прокуратуры с учетом оговорок, сделанных государствами при ратификации Протокола к Конвенции о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам.

Статья 2

Поручения о выполнении процессуальных и иных действий, проведение которых в соответствии с законодательством запрашивающей Договаривающейся Стороны санкционировано прокурором (судом), направляются для исполнения на территории запрашиваемой Договаривающейся Стороны прокурором, осуществляющим надзор за следствием и дознанием по уголовному делу, по которому дается поручение.

Статья 3

Поручения, указанные в ст. 1 настоящего Соглашения, адресуются прокурору За­прашиваемой Договаривающейся Стороны, осуществляющему надзор за соблюдени­ем законов органом следствия и дознания, к компетенции которого относится выпол­нение запрашиваемых процессуальных и иных действий.

Статья 4

Поручения органов прокуратуры о выполнении процессуальных и иных действий по находящимся в их производстве уголовным делам, не требующих санкции проку­рора (суда), направляются ими друг другу в соответствии со ст. 5 Конвенции о право­вой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам

(в редакции Протокола) и определенными государствами — участниками Протокола перечнями их компетентных органов, уполномоченных на осуществление непосред­ственных сношений.

Статья 5

В случаях, когда точное место выполнения процессуальных и иных действий не известно, поручение направляется в адрес Генеральной прокуратуры (Прокуратуры) запрашиваемой Договаривающейся Стороны, не имеющей областного деления, или прокуратуры области (приравненной к ней прокуратуры), на территории которой они должны выполняться.

Статья 6

Материалы исполненных поручений представляются органом, выполняющим процессуальные и иные действия, надзирающему прокурору, который направляет их прокурору, давшему поручение.

Статья 7

Центральные органы прокуратур Договаривающихся Сторон сносятся друг с дру­гом во всех случаях, когда признают это целесообразным.

Статья 8

Настоящее соглашение вступает в силу для органов прокуратуры государств — участников СНГ одновременно с вступлением в силу для этих государств Протокола к Конвенции о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам от 01.01.01 года и применяется в период действия Протокола.

Оно является открытым для подписания органами прокуратуры государств, кото­рые в установленном порядке присоединятся к Конвенции и Протоколу к ней.

Совершено в городе Москве 29 июня 2000 года в одном подлинном экземпляре на русском языке. Подлинный экземпляр хранится у Депозитария Протокола к Конвен­ции о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголов­ным делам от 01.01.01 года, который направит каждому Генеральному прокуро­ру государства — участника Конвенции и подписавшему это соглашение, его заверен­ную копию.

И. о. Генерального прокурора Республики Армения

Генеральный прокурор Республики Казахстан

Генеральный прокурор Кыргызской Республики

Генеральный прокурор

Республики Молдова        /с особым мнением/

Генеральный прокурор Российской Федерации

Генеральный прокурор Республики Таджикистан

Генеральный прокурор Украины


Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8