Програма фахових вступних випробувань зі спеціальностей “Географія” і “Економічна і соціальна географія” (стр. 6 )

Реґіональні і локальні фактори розвитку і функціонування ТВК: природно-ресурсний потенціал, демографічні фактори, історичні, соціальні, економічні, техніко-економічний потенціал, інфраструктурні фактори, екологічні. Важливість інших факторів: споживчого, людських цінностей, науково-технічного прогресу, часового тощо.

Традиційні і сучасна (за О. Шаблієм) класифікація природних ресурсів.

Природні передумови (чинники) розвитку і функціонування ТВК. Оцінка природних компонентів: мінерально-сировинних, земельних (ґрунтових), водних, кліматичних, агрокліматичних, лісових тощо. Покомпонентні та інтегральні відношення ТВК і ПТК. Роль триєдності природних ресурсів у формуванні ТВК.

Антропогенне навантаження (сільськогосподарське, промислове, будівельне, транспортне, містобудівне та рекреаційне) на природне середовище. Зони екологічної кризи, екологічного лиха. ТВК і природокористування.

Поняття природно-ресурсного потенціалу (ПРП) території та його комплексна економіко-географічна оцінка. ТВК і комплексне використання ПРП території. Екологічна ефективність розвитку і функціонування ТВК. Створення екологічної інфраструктури як складового компоненту ТВК.

Запровадження маловідходної і безвідходної технології, ресурсозбереження і т. д.

Соціально-демографічний чинник. Визначальна роль людського чинника в розвитку і функціонуванні економіки країни.

Соціальна орієнтація формування ТВК. Сучасна демографічна ситуація, її основні характеристики (параметри): динаміка чисельності населення, процеси відтворення, статево-вікова структура, соціальна, майнова, працезабезпечення, безробіття, рівень освіти і культури, кваліфікація кадрів і т. ін.

Забезпечення населення матеріально-побутовими, соціально-культурними, соціально-оздоровчими та іншими закладами, установами, підприємствами сфери послуг. Рівень забезпеченості населення послугами та його вплив на продуктивність праці.

Працересурсний потенціал ТВК і підходи до його оцінки. Трудомісткість конкретних виробництв ТВК. Підготовка і перепідготовка кадрів і ТВК.

Соціальний і інтелектуальний потенціал території формування ТВК і раціональне його використання. ТВК і системи розселення, системи поселень і їх функціональні типи. Розвиток ТВК і вирішення соціальних умов життя, соціального захисту населення.

Техніко-економічні фактори і розвиток ТВК. Рівень господарського освоєння і інженерно-технічного оснащення території. Пріоритетні напрямки НТР на сучасному етапі: електронізація (комп’ютери, інтеґральні схеми, промислові роботи, мікропроцесори), радіоелектроніка, мобільний зв’язок, комплексна автоматизація, атомна і нетрадиційна електроенергетика, нові технології і матеріали, біотехнологія, інформаційна технологія. Категорія гнучності у розвитку і функціонуванні ТВК.

Оцінка технічної бази, її масштабів, структури, зношення і відновлюваності. Створення природно-технічних систем. Паливно-, енерго-, сировинно-, матеріало-, наукомісткість виробництва в ТВК.

Тема 3. Компонентна структура ТВК

Поняття “структура ТВК”. Первинні елементи ТВК. Поняття “галузі”. Номенклатура галузей. Галузі в складі ТВК. Галузі КВЕД у ТВК. Галузевий підхід і компонентно-структурний аналіз ТВК. Функціональна структура галузей в складі комплексів: галузі спеціалізації, допоміжні та обслуговуючі. Динамічна характеристика галузей: нових, лідерних, профілюючих, комплексуючих.

Енерговиробничі цикли (ЕВЦ). Концепція ЕВЦ . Техніко-економічні і технологічні основи циклів. ЕВЦ як складна система. Сучасна система циклів (підходи до вивчення циклів вченими: іним, та ін. Стадії, ланки, блоки і вітки циклів. Просторовий розрив стадій ЕВЦ. Територіальні поєднання ЕВЦ як матеріальна і технічна основа ТВК. Концепція ЕВЦ і ідея ВТЦ.

Система зв’язків ТВК. Внутрішньогалузеві, внутрішньоциклові виробничо-технологічні, міжциклові виробничі зв’язки. Внутрішньорайонні загальноекономічні. Міжрайонні зовнішньоекономічні зв’язки.

Елементарні техніко-економічні і районно-галузеві комплекси: промислові, аграрні, аграрно-промислові, транспортні, сфери послуг.

Міжгалузеві територіальні комплекси. Особливості їх утворення, класифікація і типологія міжгалузевих комплексів на основі міжгалузевих зв’язків.

Комплекси галузей, які виступають ланками у виробничо-технологічному “ланцюгу”. Комплекси галузей, що виробляють взаємозамінну продукцію.

Функціональні міжгалузеві комплекси. Проблемні і програмні міжгалузеві комплекси та ін.

Тема 4. Територіальна структура ТВК

Поняття територіальної (геопросторової) структури. Визначення “територіальної структури” різними авторами. Співвідношення понять: "територіальна структура" і “територіальна організація”. Головні складові територіальної структури: економічні (господарські) вузли, центри, пункти як ядра територіального комплексоформування, а також комунікаційні артерії як лінії зв’язків між ними. Співвідношення ядра і периферії комплексів.

Поняття економічного, промислового, агропромислового, транспортного, індустріально-будівельного, машинобудівного, рекреаційного вузла. Склад і межі економічного вузла. Поєднання підприємств і закладів в економічному вузлі. Класифікація економічних вузлів, центрів, пунктів.

Основні уявлення про поля тяжіння до ядер – вузлів, центрів. Взаємодія ядер і відповідних полів економічного тяжіння.

Типологія територіальної структури економіко-географічних утворень (районів, ТВК) за конфігурацією опорного каркасу: радіально-кільцевий, решітчастий (регулярний), з потужною внутрішньою економічною віссю, приморський, моноцентричний, поліцентричний, басейновий.

Територіально-структурні процеси: диференціювання, нівелювання, концентрування, агломерування, поляризація, вирівнювання.

Показники оцінювання територіальної структури.

Тема 5. Спеціалізація і збалансований розвиток ТВК

Поняття “виробнича спеціалізація ТВК”. Територіальний поділ праці і спеціалізація комплексів. Визначення галузей і міжгалузевих комплексів спеціалізації ТВК. Показники спеціалізації території.

Класифікація ЕВЦ за питомою вагою в структурі ТВК і участю в територіальному поділі праці. Зовнішні економічні зв’язки ТВК та шляхи їх удосконалення.

Суть збалансованого (пропорційного) розвитку ТВК. Шляхи вдосконалення збалансованості підсистем ТВК, його внутрішніх і зовнішніх зв’язків.

Економічна, соціальна і екологічна ефективність спеціалізації і збалансованого розвитку ТВК. Математичне та картографічне моделювання ТВК. Принципова математична та картографічна модель ТВК.

Тема 6. Інфраструктурна забезпеченість ТВК

Поняття “інфраструктура”. Роль інфраструктури у формуванні і розвитку ТВК. Класифікація інфраструктур: виробнича, загальна (транспортна, інженерна), соціальна. Виробнича інфраструктура - система матеріально-технічного постачання і збуту, бази, склади, інженерно-виробничі та інші комунікації.

Транспортна інфраструктура. Внутрівиробничий та магістральний транспорт. Операції виробничого характеру. Формування виробничо-інфраструктурного забезпечення комплексів. Інфраструктура сфери зв’язку.

Суть маркетингу у підвищенні ефективності розвитку ТВК та його виробничої інфраструктури.

Соціальна інфраструктура. Види соціально-інфраструктурного обслуговування населення. Розвиток соціально-побутового, культурно-освітнього та соціально-оздоровчого комплексів та їх взаємодія з ТВК. Формування територіальних соціально-економічних систем (ТСЕС) і комплексів. Ринкова інфраструктура ТВК. Роль інформаційної складової.

Тема 7. Класифікація і типологія ТВК

Поняття класифікації. Класифікаційні ознаки. Класифікація ТВК за генезою; на основі природних і економічних ресурсів; за положенням; величиною і функціями населених пунктів; за видами (галузями) економічної діяльності; за виробничою спеціалізацією: металургійні, паливно-енергетичні, машинобудівні, нафтогазохімічні, агропромислові, лісопромислові, морегосподарські; за особливостями територіальної структури (моноцентричні, поліцентричні); за стадіями розвитку (історично складені, програмно-цільові і ті, що формуються).

Ієрархія ТВК, ТСЕС (країни, природно-економічної зони, соціально-економічного району, економічного району, низового адміністративного району).

Суть типології. Типологія ТВК ( та ін.). Типологічні функції енерговиробничих циклів. Типологія ТВК за виробничою спеціалізацією і структурою господарства.

Закономірності розвитку ТВК основних типологічних груп. Типологія локальних ТВК переробної індустрії; гірничо-металургійної; нафтогазохімічної; біопромислової.

Поняття СЕР і СГР (за проф. О. І. Шаблієм). Визначальні ознаки СГР. Два типи суспільно-географічних районів. Типологічні основи регулювання розвитку ТВК, ТСЕС, СГР. Типологія і моделювання ТВК.

Основні шляхи удосконалення класифікації і типології ТВК.

Тема 8. Проблеми і перспективи, управління і прогнозування

розвитку ТВК

Суть управління територіальною організацією суспільства.

Поняття менеджменту – управління виробництвом. Складові процеси управління – планування, організація, мотивація, контроль.

Внутрішні протиріччя ТВК – джерела їх розвитку. Головні проблеми розвитку ТВК. Суть районної, вузлової національногосподарської проблеми. Вирішення проблем функціонування ТВК в різних типах країн. Суть реґіональної політики. Система проектних робіт з прогнозування перспектив розвитку і розміщення господарства на різних рівнях: макрорівні, локальному (ТВК). Нові форми розвитку ТВК в епоху інформаційного суспільства.

Наукове прогнозування. Довгострокові і середньострокові плани і прогнози розвитку ТВК і ТСЕС.

Створення нормативно-правової та методологічної бази механізму управління територіальним розвитком.

Загальнодержавні, галузеві, державні, реґіональні програми в Україні. Етапи реалізації цих програм. Роль органів місцевого самоврядування в комплексному соціально-економічному розвитку районів, ТВК.

Список рекомендованої літератури

Основна

1.   Іщук С. І. Промислові комплекси України. – Київ, 2003. – 248 с.

2.   Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1996. – 231с.

3.   Плоткін Л. Д., Пащенко І. Н. Виробничий менеджмент: Навч. посібник. Збірник видав. – Львів: Державний університет “Львівська політехніка” (Інформ.-вид. центр "Інтелект" ін-ту підв. кваліф. та перепідг. кадрів), 1999. – 268 с.

4.   Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. – Одеса: Астропринт, 2001.

5.   Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2001.

6.   Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. – Львів: Вид центр. ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 444 с.

Додаткова

1.   Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. – М.: Мысль, 1983. – 350с.

2.   Географічна енциклопедія України: В 3-х т. – К.: УРЕ, 1989. Т. 1. – 416 с.; 1990. – Т. 2. – 480 с.; УЕ, 1993. – Т. 3 – 480 с.

3.   Жупанський Я. І. Виробничо-територіальний комплекс та їх картографування. – Львів, Вид. об’єдн. “Вища школа”, 1975.

4.   Захарченко В. І. Трансформаційні процеси у промислових територіальних системах України. – Вінниця: Гіпаніс, 2004. – 547 с.

5.   Территориально-производственные комплексы (методология, теория, методы) / Под. ред. . Львов, 1984.

6.   Топчієв О. Г. Терміни і поняття в економічній географії. – К.: Рад. школа, 1982.

Програму уклав доц. Білецький М. І.

СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

І. ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

“Соціальна географія” – нав­чаль­­­на дис­ципліна, яку вивчають студенти третього курсу денної форми нав­чан­ня спе­ціальностей “географія” (спеціалізації “географія України”, “геоекологія”, “раціональне використання природних ресурсів і охорона природи”, “геоморфологія”, “палеогеографія плейстоцену”, “фізична географія” “біогеографія і географія ґрунтів”) та “еко­номічна і соціальна географія” (спеціалізація “еко­номічна і соціальна географія”). Актуальність вивчення соціальної географії зумовлена зокрема тим, що донедавна в структурі суспільної (соціально-економічної) географії переважала економічна географія, а соціально-географічним процесам і явищам підводилася другорядна роль. Нині ж, в умовам соціологізації географічної науки, слід й надалі спрямовувати навчальний процес на подолання цієї прогалини.

Програма спецкурсу “Соціальна географія” розроблена на основі відповідних по­ло­жень щодо підготовки су­час­них фахівців у сфері географії, норм та традицій ви­­щої університетської ос­ві­ти, профілів спеціальностей “географія” та “економічна і со­ці­аль­­на географія”. При розробці програми використано багаторічний досвід д. е. н., доц. у викладанні цієї дисципліни[1].

Викладання курсу “Соціальна географія” здійснюється за кредитно-модульної системою. Зміст курсу розбито на три модулі: “Загальна соціальна географія”, “Спеціальна соціальна географія” та “Реґіональна соціальна географія”. Кожен із цих модулів складається із лекційної (6 год.) та семінарської (4 год.) і практичної (2 год.) частин, та завершується підсумковим тестуванням по модулю. Крім того, передбачена можливість написання студентами індивідуальної творчої роботи у формі реферату. За кожен із видів роботи (включаючи присутність на занятті, ведення конспекту тощо) студенти одержують певну кількість балів. Одержання 61 балу із 100 максимально-можливих є підставою для зарахування заліка.

Лекційна час­­тина курсу охоплює вивчення за­галь­них питань, що стосуються об’єкта, предмета, законів і закономірностей, особливостей історичного розвитку та головних наукових положень соціально-географічної науки. Представлена у про­грамі те­матика практичних і семінарських за­нять поглиблює зміст го­лов­них тем лекційної частини курсу через вив­чен­ня геопросторових особливостей соціально-географічних процесів у різних сферах: у сфері культури та людської поведінки, сакральній та медико-соціальній сферах, а також вивчення методики комплексного соціально-географічного аналізу різних територіальних суспільних систем (міста, реґіону тощо). Са­мос­тійна робота студентів спря­­мову­єть­ся на оволодіння студентами на­ви­чок самостійного оп­ра­цю­ван­ня інформації (а передусім – інформації з електронних джерел) про соціальну сферу життєдіяльності людського суспільства та особливості територіальної організації цієї сфери. У списку рекомендованої лі­те­ра­ту­ри поміщені підручники, нав­чально-ме­то­дичні посібники та публікації в на­у­ковій періодиці, які доз­во­­ляють ос­во­їти програмний матеріал.

Завданням курсу є сформувати у студентів систему соціально-географічних наукових знань. По за­кінченні курсу “Соціальна географія” студенти повинні оволодіти поняттєво-термінологічним апаратом суспільної географії, знати суть головних принципів, закономірностей і законів цієї науки, головних її наукових положень, сформованих українськими та світовими вченими у сфері соціальної географії. Студенти повинні вміти аналізувати соціально-географічні явища та процеси, давати пояснення особливостей та виявляти фактори їх територіального поширення та геопросторової організації, давати соціально-географічний портрет території (міста, району), правильно орієнтуватися в потоці соціально-географічної інформації.

Курс соціальної географії читається в тісному зв’язку із такими фундаментальними курсами, як “Основи суспільної географії” та “Соціологія”, які студенти слухали протягом першого року навчання. Разом із такими курсами, як “Географія населення”, “Техніко-економічні основи виробництва”, “Агрогеографія з ос­но­ва­ми агробізнесу”, “Ге­­ографія промисловості”, “Географія сфери послуг” тощо, курс “Соціальна географії” вичерпує систему головних галузевих суспільно-географічних дисциплін. Крім того, навчальний курс соціальної географії тісно пов’язаний із “Реґіональною соціально-економічною географією світу” та “Соціально-економічною ге­о­г­ра­фією України”, які студенти вивчатимуть в подальшому. Для студентів, які навчаються за спеціальністю “економічна і соціальна географія”, курс соціальної географії має тісні взаємозв’язки із низкою спецкурсів цієї спеціальності. Знання, одержані в про­це­сі вивчення “соціальної географії”, розширять географічний кругозір студентів, і зможуть бути використовувані ними при вивчені інших пов’язаних із соціальною географією дисциплін, а також у майбутній про­­фесійній діяльності, передусім, викладацькій.

ІІ. зміст програми КУРСУ

Тема 1. Теоретико-методологічні засади соціально-географічної науки

Соціальна географії як наука про людину. Специфіка наукового гео­гра­­­фіч­­ного знання про людину. Людина як частинка суспільства. Процес со­ці­­­а­лі­зації людини, його біологічні, психологічні, географічні та історичні ас­пек­ти.

Наукове розуміння об’єкта соціальної географії. Людина в контексті соціальних відношень, явищ та процесів як об’єкт соціальної географії. Геопросторова організація соціальних явищ, відношень та процесів як предмет соціальної географії. Чотирьохпластове розуміння категорії геопросторової організації в соціальній географії на основі наукової позиції О. Шаблія: поширення соціальних властивостей, відношень та процесів у географічному просторі; взаємозв’язки між ними; закономірні геопоросторові їх поєднання; існування (функціонування) соціальних властивостей, відношень та процесів у географічному часі.

Місце соціальної географії в системі суспільно-географічних наук. Зв’язки соціальної географії із соціологією, етнографією, демографією, економічною географією, природничою географією, картографією та іншими науками. Структура соціальної географії. Медична, сакральна, рекреаційна, бігевіористська, радикальна, культурна географія та інші складові соціально-географічної науки.

Функції соціальної географії: теоретична, конструктивна, світоглядна, освітня, виховна, прогностична та інші. Значення соціально-географічних знань для формування світогляду та кругозору географа.

Тема 2. Поняттєво-категоріальний, теоретико-концептуальний та методичний апарат соціальної географії

Зміст соціально-географічної науки як система її понять і категорій; закономірностей і законів; гіпотез, концепцій та теорій. Особливості формування поняттєво-категоріального та теоретико-концептуального апарату соціальної географії.

Головні поняття та категорії соціальної географії: суспільство, територіальна соціальна спільнота; соціалізація; соціально-географічні відношення, властивості, процеси; соціально-географічні інтеґрація та диференціація; соціальні простір і час; соціальний розвиток та деґрадація. Використання в соціальній географії соціологічних та загальних суспільно-географічних понять і категорій.

Головні концепції та теорії соціальної географії. Концепції географічного детермінізму, енвайронменталізму (посибілізму та провабілізму), сталого розвитку. Теорія дифузії нововведень. Теорії та концепції, розроблені в географії поведінки (бігевіоризму) та географії способу життя. Застосування в дослідженнях соціально-географічних процесів положень теорій центральних місць і полюсів росту, реґіоналізації, концепцій геомаркетинґу та геоменеджменту. Застосування в соціальній географії соціологічних та загальних суспільно-географічних теорій.

Загальні суспільно-географічні закони та закономірності, що проявляються у соціально-географічних властивостях, відношеннях та процесах: територіальної диференціації та інтеґрації діяльності людської діяльності, ґравітації, просторової структурності та системоформування .

Поняття про методи досліджень. Класифікація методів соціально-географічних досліджень. Методи, методика та методичні підходи у конкретних соціально-географічних дослідженнях. Поняття наукової парадиґми соціальної географії.

Системний, модельний та кібернетичний підходи у сучасній соціальній географії. Поняття наукової парадиґми соціальної географії. Загальнофілософські принципи та загальнонаукові методи соціально-географічних досліджень. Особливості застосування у соціальній географії загальних суспільно-географічних та своїх власних (соціально-географічних) методів. Методи соціально-географічного районування та системоформування (кластеризації). Картографічні методи в соціальній географії (метод “ментальних” карт та інші). Статистичні та математичні методи у соціальній географії.

Джерела формування інформаційної бази соціальної географії: офіційна статистична інформація, матеріали соціологічних досліджень (опитувань і обстежень), географічні карти, літературні джерела, Internet-матеріали, польові дослідження. Напрямки переміщення інформації в науковому соціально-географічному процесі.

Тема 3. Особливості історичного розвитку соціальної географії у світі, Європі та Україні

Соціальна географія в класичний період розвитку суспільно-географічної науки (від стародавніх часів до кін. XVIII ст.). Перші соціально-географічні ідеї у творах античних мислителів: Геродота, Страбона, Ератосфена, Платона, Аристотеля та інших. Розвиток соціально-географічної думки в древньоарабському світі. Вплив Великих географічних відкритті на розвиток соціально географії.

Соціальна географія в новий період розвитку суспільно-географічної науки (XVIII – І пол. XIX ст.). Вплив праць А. Бішінґа, К. Маркса, Ш. де Монтеск’є, досліджень А. Гумбольта та Ч. Дарвіна на розвиток наукового соціально-географічного знання. Зародження перших наукових соціальної географії в Німеччині та Франції.

Соціальна географія в сучасний період розвитку суспільно-географічної науки (від ІІ пол. XIX ст. і по нині). Особливості розвитку соціальної географії в Німеччині (Ф. Ратцель, А. Гетнер та інші), Франції (Е. Реклю, П. де ля Бляш, Ж. Брюн та інші), США (В. Бунґе, Д. Гарвей, Е. Гантінґтон та ін.) та Великій Британії (Дж. Волперт та інші). Обмеженість розвитку соціальної географії на просовєтському просторі. Особливості соціальної географії нашого часу, в умовах загострення глобальних проблем, переходу до інформаційної цивілізації. Вплив проґресу в розвитку соціології на соціально-географічні дослідження.

Розвиток соціальної географії в Україні. Соціально-географічні ідеї у працях С. Рудницького, В. Кубійовича, О. Степанів, В. Садовського та інших визначних антропогеографів міжвоєнного та повоєнного періодів. Соціально-географічні дослідження в Україні в роки незалежності (О. Любіцева, Л. Нємець, Я. Олійник, А. Степаненко, І. Твердохлєбов, О. Шаблій, Л. Шевчук, В. Юрківський та інші). Наукові центри соціально-географічних досліджень в Україні.

Тема 4. Соціально-біологічні та екологічні аспекти буття людини, територіальних соціальних спільнот та суспільства

Людина як біологічна істота. Залежність людини від природного довкілля. Потреба людини у відтворенні та відновлення своїх біологічних сил та способи задоволення цієї потреби. Рівні географічного та біологічного детермінізму, їх залежність від процесу соціалізації людини, соціальних процесів суспільства, у яком вона перебуває. Соціально-географічні аспекти екології. Концепція Землі як дому людини в соціальній географії.

Залежність здоров’я людини від природного довкілля. Географічні чинники поширення хвороб та їх значення та їх значення на різних етапах розвитку людської цивілізації. Вплив антропогенно зумовленої екологічної ситуації (екологічних крих та катастроф) на суспільне здоров’я. Соціально-економічні чинники суспільного здоров’я.

Соціально-географічні аспекти рекреаційної діяльності людини. Рекреаційні потреби людини та їх вплив на відтворення біологічних сил суспільства. Види та можливості відпочинку людини на природі. Соціальна оцінка рекреаційних ресурсів людини. Географія рекреаційної діяльності. Географічні чинники рекреаційної поведінки людини.

Тема 5. Соціально-географічні особливості духовного буття людини, територіальних соціальних спільнот та суспільства

Людина як духовна істота, носій поглядів, переконань, традицій і мови. Залежність духовності людини від духу історичної епохи, місця в соціальній стратифікації суспільства. Потреба людиною відтворення та відновлення своїх духовних сил. Географічна та функціональна залежність духовного життя людини від процесу її соціалізації, соціальних відносин та процесів у суспільстві, до якого вона належить. Вплив цінностей на духовне життя людини..

Категорія культури в соціальній географії. Широке та вузьке трактування культури. Взаємозалежність між духовною та матеріальною культурами. Географічні чинники формування та поширення різних типів матеріальної культури людини. Місце традицій в суспільній культурі за зумовленість їх реґіональними і локальними географічними чинниками. Зв’язок між мовою та культурою. Особливості поширення мов у світі. Взаємовплив культур і мов різних народів. Географічні чинники мовної та культурної асиміляції соціальних груп, верств, етносів.

Сакральні аспекти соціальної географії. Значення релігійних переконань для конкретної людини та суспільства загалом. Географія голових сакральних цінностей та сакральної діяльності людини і їх залежність від географії релігій та конфесій. Релігія як специфічна форма суспільної свідомості. Вплив ступеня розвиненості релігії на поступ суспільства. Соціально-географічні аспекти процесу секуляризації. Прояви географічності у людських поглядах та переконаннях у сфері філософії, політики, економіки.

Тема 6. Соціально-географічні проблеми матеріального буття людини, територіальних соціальних спільнот та суспільства

Матеріальні потреби людини та їх ієрархія. Праця як засіб задоволення матеріальних потреб людини. Незаконні та неморальні способи задоволення матеріальних потреб. Матеріальні цінності в житті людського суспільства та їх значення для мотивації праці. Значення освіченості для вибору шляхів задоволення потреб.

Типи та різновиди поведінки людини. Географія матеріальної (продуктивної та споживацької) поведінки людини та її залежність від місця у соціальній структурі суспільства. Вплив цінностей на мотиваційну поведінку людини. Ієрархія цінностей та місце в ній матеріального. Вплив соціальної нерівності на мотивацію матеріальної поведінки людини. Географічні аспекти діяльності людини у різних сферах суспільства.

Соціально-географічні аспекти географії освіти та освіченості. Професія як спосіб реалізації особою свого покликання. Соціально-географічні аспекти зайнятості людини. Відмінності у культурі людини в залежності від її зайнятості у тій чи інший сфері (землеробстві, ремісництві, промисловості, бізнесі, управлінні і т. д.). Структура зайнятості населення та її географічні особливості. Географія праці. Взаємозалежність праці, доходів, якості життя людини та її духовності. Географічна кореляція між структурою зайнятості та рівнем розвитку суспільства

Соціально-географічні аспекти поширення злочинності. Різновиди злочинів та неморальної поведінки і їх географічна залежність від матеріального достатку, способу життя та ціннісної мотивації.

Тема 7. Соціально-географічні проблеми світової цивілізації в умовах глобалізації та переходу до інформаційної епохи

Процес глобалізації у сучасному світі на етапі його переходу до інформаційної цивілізації. Поняття соціальних глобальних проблем та підходи до їх класифікації Місце соціальних глобальних проблему у структурі глобальних проблем людства.

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені політичною нестабільністю та військовими конфліктами. Проблема “зіткнення” культур та цивілізацій і їх соціально-географічні наслідки. Соціальні проблеми сучасних “гарячих точок”. Соціальні проблеми в районах локалізації біженців те переселенців. Соціальні проблеми в країнах з авторитарними режимами. Проблема тероризму та її соціальні наслідки.

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені демографічними процесами в сучасному світі. Відмінності соціальних процесів у країнах демографічного вибуху та демографічної кризи. Проблема абортивної ментальності у країнах з різними типами відтворення населення. Проблеми міжетнічної та расової нетерпимості та їх соціально-географічні наслідки. Соціальні проблеми ґендерної нерівності.

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені загостренням екологічної ситуації на планеті. Криза в екологічній свідомості сучасної цивілізації та спроби її поправи. Вплив екологічних умов життя людини у різних державах на соціальні процеси у них.

Глобальні соціальні проблеми, зумовлені економічними диспропорціями у сучасному світі. Географія бідності та багатства. Проблема забезпечення населення найбідніших країн водою та продовольством. Географічна залежність між бідністю і злочинністю, іншими соціальними негараздами. Відмінності соціальних проблем розвинених країн та країн, що розвиваються. Проблема освіти та охорони здоров’я у державах з різним рівнем економічного розвитку. “Функціональна” неграмотність в країнах, що розвиваються.

Необхідність міжнародної співпраці, взаємодії та координації у вирішенні глобальних соціальних проблем. Роль Організації Об’єднаних Націй з її спеціалізованими структурами, реґіональних міжнародних організацій (НАТО, Великої Сімки, Європейського Союзу, Ліги Арабських Держав, Організації Африканської єдності) у вирішенні глобальних соціальних проблем в епоху переходу до інформаційної цивілізації.

Тема 8. Європейський соціально-географічний простір: особливості його територіальної диференціації та інтеґрації

Географічні межі Європи як континенту та їх соціально-географічні виміри. Питання соціально-географічної ідентичності Європи. Дискусії про географічну, культурну та цивілізаційну приналежність Росії, Туреччини та кавказьких держав до Європи.

Цивілізаційна тотожність Європи з погляду соціальної географії. Грецька та римська античності як витоки сучасної європейської цивілізації. Середньовічна доба та роль католицтві у закладенні цивілізаційних основ Європи. Вплив Реформації та Контрреформацій, а також середньовічних і новочасних культурних і мистецьких стилів на сучасну європейську цивілізацію.

Культурна ідентичність сучасної Європи. Етнічна та мовна строкатість Європи, її вплив на європейську культуру. Проблеми неспівпадіння лінґвістичних та етнічних кордонів із державними. Європейські народи без державності (баски, шотландці, валійці, лужичани, бретонці, каталонці) та соціально-географічні аспекти їх асиміляції. Співвідношення між романськими, германськими та слов’янськими народами Європи і їхніми культурними стилями. Соціально-географічні проблеми етнічних конфліктів у Європі. Європейський внутрішньодержавний та міждержавний федералізм.

Релігійна тотожність Європи з погляду соціальної географії. Християнські витоки сучасної європейської цивілізації. Європа між екуменізмом та конфесіалізмом. Римська Католицька Церква і європейська культура. Соціально-географічні проблеми та наслідки секуляризації європейських суспільств. Іслам і європейська спільнота. Католицька і протестантська Європа та перманентні конфлікти між ними

Проблеми та перспективи європейської інтеґрації України. Загрози та виклики для України перед входженням до ЄС. Цивілізаційні та соціальні переваги від входження України до ЄС. Соціально-географічні проблеми української діаспори в Європі. Наслідки сучасної еміґрації українців у Європу для неї самої і для України.

Тема 9. Національні та реґіональні соціально-географічні проблеми України в умовах суспільних трансформацій

Географічні проблеми соціальної стратифікації українського суспільства. Процес соціалізації в сучасній Україні та його географічні прояви. Географічні відмінності у соціальних відносинах, соціальній структурі та соціальному русі населення України. Соціальна мобільність українських громадян. Вплив “помаранчевої революції” та соціальні процеси в українському суспільстві.

Економічна криза та її вплив на соціальну сферу українського суспільства. Вплив бідності на поширення соціальних негараздів та злочинності. Географічні особливості цих явищ в Україні, чинники їх поширення та можливості послаблення. Поняття “функціональної” неграмотності та вплив освіти і науки на її подолання. Географія освіти та освіченості населення України. Соціальні наслідки екологічних проблем України. Потреба формування зміни екологічної свідомості в українському суспільстві. Вплив освіти на формування екологічної свідомості.

Соціальні наслідки демографічних процесів в Україні. Проблеми демографічного старіння населення та депопуляції сільського населення. Структура зайнятості населення України та її географічні особливості. Чинники та соціальні насліди поширення безробіття в Україні. Негативні соціально-географічні наслідки сучасної трудової міграції з України.

Релігійні процеси в сучасній Україні та їх географічні особливості. Релігійні конфлікти та релігійна нетерпимість. Негативні наслідки конфесійних поділів в України для процесу соціальної консолідації українського суспільства. Відмінності у світоглядних установках та політичних переконаннях між Сходом та Заходом України.

Національна та реґіональна соціальна політика в Україні та її роль у соціальному розвитку держави

рекомендована література

Головна

1.	Олійник Я. Б., Вступ до соціальної географії. – К.: Знання, 2000.
2.	Введение в социальную географию: Курс лекций. – Москва: Изд. Российского открытого университета, 1993. – 78 с.
3.	Соціально-економічна географія світу / За ред. . – Львів: Світ, 2002. – 672 с.
4.	Соціально-економічна географія України / За ред. О. І. Шаблія. – 2 вид, перероб і доп. – Львів: Світ, 2000. – 680 с.
5.	Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 444 с.

Додаткова

1.	Современная социальная география Запада: тория, методология, предметное содержание // Вестник Львов. ун-та. Сер. 7. – 1987. – Вып. 2. – № 14. – С. 84–93.
2.	Білецький М. Структурно-динамічні процеси розвитку сфери послуг реґіону // Львівська суспільно-географічна школа у національному і європейському вимірах: Матер. міжнар. наук. семінару – Львів: Вид центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. – С. 339–347.
3.	Блій Г. де, Географія: світи, реґіони, концепти / Пер. з англ.; Передмова та розділ “Україна” О. І. Шаблія. – К.: Либіль, 2004. – 740 с.
4.	, Олійник Я. Б., Вступ до економічної і соціальної географії. – К.: Либідь, 1997.
5.	Мартин Дж. Все возможные миры. Развитие географических идей / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1988. – 672 с.
6.	География и географы. Очерк развития англо-американской социальной географии после 1945 г. / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1987. – 368 с.
7.	Дікон Б., Глобальна соціальні політика: Пер. з англ. – К.: Основи, 1999. – 346 с.
8.	Любіцева О. О. та ін. Географія релігій.– К.: АртЕк, 1998.
9.	География сферы обслуживания (теория и практика). – Красноярск: Изд-во Краноярск. ун-та, 1989. – 164 с.
10.	, Рекреационная география. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 191. – 208 с.
11.	Народы и религии мира: Энциклопедия / Ред. . – М.: Большая Российская Энциклопедия, 1998.
12.	Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с.
13.	Научное объяснение в географии / Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1974. – 503 с.
14.	География человеческой деятельности: экономика, культура, политика. – М.: Просвещение, 1995. – 320 с.
15.	Удосконалення застосування традиційних соціологічних і експериментальних методів у соціальній географії // Географія і сучасність. Зб. наук. праць Нац. пед. ун-ту ім. М. Драгоманова. – Випуск 1 (10). – 2003. – С. 3 – 10.
16.	Основи медичної географії. – Львів: Світ, 1997. – 167 с.
17.	Особливості формування понятійно-термінологічного апарату соціальної географії в Україні // Проблеми географії України: Матер. наук. конф. – Львів, 1994. – С. 28 – 29.
18.	Розвиток теоретичних основ соціальної географії: уточнення об’єкту дослідження // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. – 2003. - №2 (7). – С. 52 – 56.
19.	Сакральна географія. – Львів: Світ, 1999. – 160 с.
20.	География сферы обслуживания. – К.: УМК ВО, 1989. – 82 с.

Програму підготував кандидат географічних наук, асистент кафедри економічної і соціальної географії

Ранця І. І.

ПОЛІТИЧНА ГЕОГРАФІЯ