Програма фахових вступних випробувань зі спеціальностей “Географія” і “Економічна і соціальна географія” (стр. 7 )

І. Теоретичні засади політичної географії

Політична географія (ПГ) як галузь суспільної географії. Підходи до розуміння політичної географії українськими та зарубіжними вченими: О. Шаблія, О. Топчієва, Де Блія, С. Когена, Л. Розенталя, Р. Гартшорна, Дж. Прескота та ін.

Фундаментальний об’єкт політичної географії – політична сфера суспільства (ПСС), яка пронизує всі сфери суспільства: економічну, соціальну, духовну. Філософські та політологічні підходи до поняття політики, як особливої сфери суспільства.

Предмет політичної географії – геопросторова організація політичної сфери суспільства. Риси геопросторової організації ПСС. Рівні геопросторових форм ПСС: державний, наддержавний, субдержавний.

Зміст науки: наукові ідеї, концепції, принципи, факти, поняття, терміни, категорії, геополітичні доктрини і концепції, теорії, тощо.

Структура політичної географії: теоретична (теорія) ПГ, ПГ світу, політико-географічне країнознавство, географічна лімологія, географія політичних партій та рухів (географія політичної боротьби), електоральна географія (географія виборів), політико-географічне реґіоналістика, реґіональна політика (географія політики).

Зв’язки ПГ з іншими науками: соціально-економічною географією, географією населення, географією культури, військовою географією, загальною теоретичною географією, політологією, правознавством (міжнародне право), економічними науками, соціологією, історією, філософією та ін.

Політична географія і геополітика. Культурно-психологічний підхід до геополітики. Концептуальний підхід. Геополітична структура світу. Основні завдання геополітики. Академічна геополітика. Практична геополітика.

Політична географія і геостратегія. Аналіз політичних та воєнних доктрин. Структура геостратегії.

Політична географія і геоекономіка. Геоекономічна стратегія.

Три підходи до розуміння політичної географії, геополітики та геостратегії: гуманістичний, екологічний, бігейвіористський.

Функції ПГ: фундаментально-теоретична, конструктивна (практично-прикладна), пізнавально-освітня.

ІІ. Особливості історичного розвитку політичної географії

Проблеми періодизації політичної географії. Три великих періоди: протонауковий, квазінауковий, науковий, кожний з них має свою внутрішню градацію.

Протонауковий період. Від найдавніших часів до кінця XIX ст. Політико-географічні відомості про країни Стародавнього Сходу, давньої Греції і писемні джерела, які дійшли досьогодні. Науковий внесок грецьких

вчених: Гіппократ, Платон, Арістотель, Страбон. Теократичний, географічний, астрономічний, економічний детермінізм у розвитку політичної географії. Внесок у розвиток політико-географічних знань арабських істориків, купців, мандрівників, філософів.

Внесок у розвиток політико-географічних та геополітичних ідей: Н. Маккіавеллі, К, Клаузевіца, Ж. Бодена, ’є, Й. Гердера, К. Ріхтера, В. Петті, І. Татищева, Ґ. Ахенваля та ін.

Квазінауковий період. Початок з XIX ст. до 40-х років XX ст. В цей період політична географія і геополітика розвивалися як єдина дисципліна. Внесок у розвитку ПГ німецької школи: Ф. Ратцель, Р. Чєллєн, К. Гаусгофер, К. Шмідт; французька школа: П. Відаль де ля Бляш, Ж. Ансель, А. Деманжон; японська школа: кіотська школа, представників німецького типу геополітики та ін.; англійська школа: Г. Маккінедер; американська школа: А. Меган, Ж. Готтманн, І. Боумен, Н. Спайкмен.

Науковий період розвитку політичної географії. Його часткове збігання у часі з попереднім. Політична географія і геополітика як необхідний елемент стратегії територіально-політичної організації суспільства. Світова політична географія в 1950-х – початку 1970-х років. Функціональна держава за Р. Гартшорном. Іконографія Ж. Ґоттмана. Теорія „єдиного поля” С. Джонса. Період позитивістської „кількісної революції”. Структурно-функціональний аналіз в ПГ. Бігейвіористський підхід в ПГ. Екологічний підхід в ПГ. Гуманістичний напрямок в ПГ.

Новітня ПГ: сучасна проблематика ПГ. Теорія „світових систем” і ПГ. Концепції держави в ПГ. Постмодернізм і теорія „конструювання” простору, Критична геополітика. Політичний простір і геополітичне положення. Концепції мультикультуралізму. Концепції територіальності і теорія етнічної і політичної ідентичності. Проблема масштабу в політичній географії. Концепція місця і контекстуальний підхід.

III. Розвиток політико-географічних ідей в Україні

Уривкова політико-географічна інформація про Україну в літературних пам’ятках IX–XIII століть. Внесок у розвиток політико-географічної думки ранніх гуманістів (Ю. Дрогобич. С. Оріховський-Роксолан). Політико-географічні уявлення в період визвольної боротьби українського народу. “Історія Русів” Г. Кониського. Діяльність В. Капніста. Політико-географічні ідеї діячів Кирило-Мефодіївського братства (Т. Шевченко, М. Гулак, М. Костомаров). Внесок у розвитку ПГ України М. Драгоманова, П. Чубинського, І. Франка, Ю. Бачинського, М. Міхновського М. Грушевського. Політико-географічна проблематика в програмах українських політичних партій в кінці XIX – на початку XX століття. С. Рудницький – фундатор національної політичної географії і політичної географії України. Політична географія і геополітика на початку ХХ століття. Обґрунтування вченими політико-географічного та геополітичного положення України (С. Рудницький, В. Ґеринович; В. Кубійович, В. Садовський, М. Кордуба, В. Кучабський, С. Томашівський, Ю. Липа). Обґрунтування національної території України. Визначення місця України у „велепросторі” європейських держав (Р. Димінський, А. Синявський; В. Кубійович).

ІV. Територія у політичній географії

Поняття території у політичній географії. Політико-географічна геоторія. Політико-географічне розуміння території. Політико-географічні властивості території. Політико-географічне відношення території. Політико-географічні територіальні процеси. Держава і простір. Правові характеристики території. Безпека території: політико-географічна правова безпека, соціально-економіко-географічна безпека, еколого-географічна безпека, культурно-географічна безпека. Державна територія: сухопутна територія, водний простір: внутрішні і територіальні води; територія мирного проходження, прилеглі зони, континентальний шельф; повітряний простір, умовна територія. Міжнародні території: відкрите море, Антарктична територія. Міжнародні ріки, протоки і канали. Територія із змішаним режимом. Території дії виключних законів: виключна (морська) економічна зона; виключні положення держави: надзвичайний стан, воєнне положення, осадне положення; нейтральні території. Екстериторіальність,

Оренда території.

V. Політико-географічна лімологія

Географічна лімологія: основні поняття і терміни: державний кордон, орографічні кордони, астрономічні кордони, математичні кордони, делімітація, демаркація, редемаркація. Традиційні підходи і методи географічних досліджень державних кордонів: історико-картографічний підхід; класифікаційний підхід; функціональний підхід; географо-політологічний підхід. Новітні підходи і методи географічних досліджень державних кордонів: світосистемно-ідентичний (дослідження кордонів через призму концепцій світових систем і ідентичності) підхід, геополітичний підходи, кордон як соціальне представлення; кордон в у контексті: політика – сприйняття (рецепція) – практика (ПСП); Екополітичний підхід. Поняття прикордоного простору. Типологія кордонів і прикордонного простору. Транскордонні райони. Неконтрольовані території.

VI. Географія політичної боротьби і виборів

Політичні партії та партійні системи. Типологія політичних партій. Головні риси історії формування політичних партій. Суспільні рухи та громадсько-політичні об’єднання. Сучасні політичні партії та суспільно-політичні рухи в Україні. Електоральна географія. Основні теорії західної електоральної географії. Аналіз політичної ситуації. Типологія виборів і виборчих систем. Політична поведінка населення. Мажоритарні системи. Напівпропорційні системи. Пропорційні системи. Змішані системи. Географія політичного протесту.

VIІ. Політична карта світу

Етапи формування політичної карти світу. Імперії і колонії. Післявоєнний біполярний світ – постбіополярний світ. Міжнародні організації, альянси, угоди. Транснаціональні корпорації і їх політико-географічна роль в світі. Недержавні утворення на карті світу. Глобальні і регіональні проблеми на політичній карті світу.

VІІI. Сучасний розвиток геополітики

Головні геополітичні теорії, концепції та доктрини. Стратегія анаконди. Теорія доміно. Концепція „динамічного стримування” Коліна Грея. Ідея „Третього світу” як альтернатива „Півночі”. Атомна дипломатія Г. Алперовця. Доктрина Брежнєва. Майнінга „Два блоки – дві культури”. Геополітика в сучасній Європі: нові праві, група „Геродота”. Внесок у розвиток геополітики П. Галуа, Й. Галтунґа. Доктрина „Великої Шахівниці” З. Бжезінського. Поняття світового порядку. Визначення світового порядку К. Ясперсом. Складові світового порядку. О. Тоффлера та особливості сучасного світового порядку і їх геополітична детермінованість. Концепція мондалізму. Концепція нового світового порядку Римського клубу.

Список рекомендованої літератури

Основна

1.   А.,  С. Геополітика и политическая география. – Москва: Аспект Пресс, 2001.

2.  Політична географія світу. – Львів, 2006.

3.  Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. – Львів, 2003.

4.  Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. – Львів, 2001.

5.  Політична географія. – Київ, 2005.

Додаткова

1.  Блій Г. Де, Муллер П., Шаблій О. Географія: світи, реґіони, концепти / Пер. з анг. – К.: Либідь, 2004 . – 740 с.

2.   І.,  М.,  О. Геополітика. – К.: МАУП, 2004.

3.  Соціально-економічна географія України / за ред. Шаблія О.– Львів: Світ, 2000

4.  Топчієв О. Г. Основи суспільної географії. – Одеса, 2001

Програму уклала доц. О. І. Вісьтак

Географія світового господарства

Тема 1. Теоретичні основи географії світового господарства

Світове господарство – глобальна географічна система. Три типи простору – географічний, економічний, інформаційний та їх системоутворювальна роль у світовому господарстві.

Географічний поділ праці – закон порівняльних переваг Д. Вікардо. Закон розміщення сільського господарства в “Ізольованій державі” І. Тюнена. Розміщення промислового виробництва – теорія штандорту А. Вебера та ін. Особливості і закономірності розміщення господарства у постіндустріальну й інформаційну епоху.

Тема 2. Утворення і розвиток світової господарської системи

Передумови розвитку світового господарства. Древні економічні системи. Азіатський спосіб виробництва. Античний спосіб виробництва. Утворення світового ринку. Зародження товарно-грошових відносин. Мануфактура. Перші фабрики. Еволюція світового господарства. Періодизація світового господарства. Стадії розвитку світового господарства. Основні показники розвитку світового господарства.

Тема 3. Природно-ресурсний потенціал світу

Поняття “природні ресурси” та їх класифікація із світогосподарських позицій.

Паливно-енергетичні ресурси. Рудні корисні копалини. Нерудна хімічна і будівельна сировина. Земельні ресурси. Агрокліматичні ресурси. Водні ресурси. Біологічні ресурси. Рекреаційні ресурси. Ресурси світового океану. Територіальні поєднання природних ресурсів. Реґіоналізація природноресурсного потенціалу світу.

Тема 4. Вплив науково-технічного прогресу та інформаційного

“вибуху” на географію світового океану. Інформаційна революція

Сутність понять науково-технічного прогресу (НТП) та етапність його розвитку. Циклічність розвитку світового господарства – відкриття українського економіста Туган-Барановського. Теоретична схема довготривалих хвиль запропонованої євим. Вплив НТП на компонентну і геопросторову структуру світового господарства.

Особливості розвитку і розміщення машинобудування, транспорту, сфери послуг в сучасних умовах.

Сучасні тенденції і перспективи розвитку НТП. Формування світової інформаційної мережі Internet. Технополіси – один із проявів перспективного розвитку НТП.

Тема 5. Структурні зрушення в географії і промисловості світу

До поняття галузевої і територіальної структури світового господарства. Сучасні чинники розміщення промисловості. Зрушення в галузевій структурі промисловості. Територіальні зміни в географії промисловості світу.

НТП і географія галузей промисловості. Гнучка геопросторова організація простору у розвинених країнах. Структура та географія галузей обробної промисловості. Машинобудування. Основні центри, вузли та реґіони.

Тема 6. Розвиток та розміщення світового сільського господарства

Місце агровиробництва у сучасній економіці. Агробізнес. Природно-ресурсний аспект розвитку сільського господарства. Земельний фонд як природна база агровиробництва. Меліоративний чинник розвитку і розміщення світового сільського господарства. Географія світового сільського господарства: тваринництво, рослинництво. Географія зернового господарства. Основні географічні типи сільського господарства.

Географічні аспекти глобальної продовольчої проблеми.

Тема 7. Зв’язок і транспорт у світовому господарстві

Залежність зв’язку і транспорту від просторової структури попиту і пропозицій товарів і послуг на світовому ринку. Зв’язок – складова частина інформаційної системи. Структурні зміни у зв’язку в кінці XX на початку XXI століть.

Транспортна система. Вплив транспорту на розвиток і розміщення світової економіки. Транспорт розвинених країн світу та країн, що розвиваються. Україна у світовій транспортній системі.

Структура перевезень. Географія окремих видів транспорту (залізничний, автомобільний, водний, авіаційний). Міжнародне регулювання розвитку транспорту і зв’язку.

Тема 8. Міжнародна валютна система

Суть і значення міжнародної валютної системи. Етапи становлення міжнародної валютної системи. Валютні ринки. Структури валютних ринків. Інтернаціоналізація ринків капіталу. Розміщення кредитних ресурсів на міжнародних ринках капіталу.

Становлення міжнародної валютної системи, основні типи грошових систем. Валютні ринки. Структура валютних ринків. Україна у світовому валютному ринку.

Інтернаціоналізація ринків капіталу. Розміщення кредитних ресурсів на міжнародних ринках капіталу.

Сучасні інфляції. Антиінфляційні програми. Міжнародна заборгованість. Основні джерела фінансових ресурсів. Сучасний стан міжнародної заборгованості.

Тема 9. Географія міжнародних економічних зв’язків

Міжнародні економічні зв’язки. Зовнішня торгівля як одна із сфер зовнішньоекономічних зв’язків. Роль зовнішньої торгівля в системі міжнародних економічних зв’язків, їх товарна і територіальна структура. Міжнародний вивіз і приплив капіталу, послуг, міґрація трудових ресурсів.

Відкритість економіки. Рівні відкритості економіки. Значення відкритості національної економіки. Відкритість економіки України.

Інвестиції – важлива форма міжнародних економічних зв’язків. Шляхи закордонного інвестування. Безпосередні внески – позики. Міжнародний туризм – форма міжнародних економічних зв’язків.

Місце України в системі міжнародних економічних зв’язків.

Центри, вузли і реґіони міжнародного співробітництва.

Тема 10. Сучасні фундаментальні напрямки розвитку світового господарства

Циклічність розвитку світового господарства. Центри систем світового господарства. Закономірності чергування періодів економічного зростання та спаду. Економічні цикли розвитку світового господарства та особливості їх прояву в постіндустіальному суспільстві. Інтеґраційні процеси. Реґіональна і міжнародна економічна інтеґрація. Форми економічної інтеґрації: зони вільної торгівлі, таможні союзи, Спільні ринки, єдині внутрішні ринки, економічні і валютні ринки.

Глобалізація світового господарства. Генеза поняття “Глобалізація”. Існуючі рівні глобалізації. Фінансизація світового господарства. Реґіоналізація капіталу. Формування реґіональних та національних ринків товару і послуг.

Транснаціоналізація. ТНК – домінуючий чинник міжнародної спеціалізації і міжнародної торгівлі.

Перехід до інформаційних суспільств. Інформація – важливий ресурс суспільного розвитку. Світовий інформаційний простір. Україна на шляху інформатизації.

Моделі розвитку людства. Формаційна модель людства; стадійність розвитку світової цивілізації; цивілізаційна модель.

Література

Головна

1.  , Олійник Я. Б., Вступ до економічної і соціальної географії. Підручник. – К.: Либідь, 1966. – 320 с.

2.  Де Блій Г., Шаблій О. І. Географія: Світи, реґіони, концепти / Переклад з англ., за ред. і співучастю О. Шаблія. – К.: Либідь, 2004. – 740 с.

3.  Економічна і соціальна географія світу: Начальний посібник / За ред. С. Кузика. – Львів: Світ, 2005. – 670 с.

4.  Іщук С. І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи). – К.: Укр. фін. і-тут менедж. і бізнесу, 1997.

5.  География мирового хозяйства. – М.: Владос, 1999. – 400 с.

6.  Нікітіна М. Г. Світове господарство та міжнародні відносини: просторові аспекти розвитку: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 192 с.

7.  Пістун М. Д. Основи теорії суспільної географії. – К, 1996. – 232 с.

8.  . / За ре1– Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка. – 348 с.

9.  Соціально-економічна географія України / За ред. О. І. Шаблія. – Львів: Світ, 2000.

10.  Топчієв О. Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с.

11.  Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. – Львів: Вид-ий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 444 с.

Додаткова

1.  Все про світ. Країни, прапори, герби: енцикл. довідник / Відп. за вип. М. Улляш. – К.: Школа, 2001. – 622 с.

2.  Дороговкази в майбутнє / Перекл. з англ. . – К.: Основи, 1993. – 238 с.

3.  Социально-экономические типы стран. – Харьков: Экограф, 1998. – 72 с.

4.  Дахно І. Країни світу. Енциклопедичний довідник. – К.: Мапа, 2004. – 608 с.

5.  Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. – Львів: Вид-ий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2002.

6.  Економіка зарубіжних країн: підручник / А. С. Філіпенко та ін. – К.: Либідь, 1996. – 416 с.

7.  Качан Є. П., , Розміщення продуктивних сил зарубіжних країн. – Тернопіль, 1993. – 518 с.

8.  Кубійович В. Наукові праці / За ред. О. Шаблія. – Львів: Фенікс, 1996. – Т. I. – 800 с.

9.  Мировая экономика. Экономика зарубежных стран / Под. ред. , . – М.: Флинта, 2000. – 480 с.

10.  Ростов Є. Ф. Економіка країн світу. Довідник. – Картографія, 1998. – 383 с.

11.  Макроекономіка / Пер. з англ. – К.: Основи, 1995. – 544 с.

12.  Соціально-економічна географія світу. Загальна частина / За ред. С. Кузика. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 264 с.

13.  Социальна экономическая география зарубежного мира / Под ред. . – М.: Кронпресс, 1998.

14.  Шевчук Л. Розміщення продуктивних сил. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 150 с.

15.  Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни. – К.: Либідь, 2000. – 416 с.

16.  Dobosiewicz Z. Olszewski T. Geografia ekonomiczna Świata. – Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Ekonomiczne, 1994. – 486 s.

17.  Harenberg aktuell 2001. – Dortmund: HLV, 2000. – 756 s.

18.  Świat w Liczbach 2004/2005. – Warszawa, 2005. – 184 s.

Програму уклав доц. С. Кузик

ГЕОГРАФІЧНЕ КРАЇНОЗНАВСТВО

Пропонована програма – оригінальний варіант навчальної програми з курсу “Географічне країнознавство” для студентів географічних факультетів університетів.

У процесі розробки курсу лекцій автор керувався вимогами з підготовки сучасних спеціалістів-географів. Оскільки географічне країнознавство є міждисциплінарною географічною дисципліною, то в програмі враховано теоретичні засади і практичні напрацювання головних галузей географії – природничої та суспільної. Крім того, ця дисципліна тісно пов’язана з такими науками, як філософія, політологія та ін.

До програми додано список рекомендованої літератури та контрольні запитання.

Тема 1. Місце географічного країнознавства в системі наук

Місце географічного країнознавства в системі наук. Місце географічного країнознавства в системі географічних наук. Місце географічного країнознавства в системі суспільно-географічних наук. Країна – головна просторова одиниця дослідження в географії і географічному країнознавстві. Територіальні рівні (масштаби) країн. Значення і завдання географічного країнознавства як наукової і навчальної дисципліни.

Тема 2. Історія зародження і розвитку географічного країнознавства

Зародження географічного країнознавства. Стародавній період: Піфей, Страбон –“батько” географічного країнознавства, Птоломей. Середньовічний період: ал-Хорезмі, Ібн Гордадбег, Марко Поло, С. Мюнстер, Б. Вареніус, А-Ф. Бюшинг. Новий період: О. Гумбольдт, К. Ріттер, Елізе Реклю (“Нова загальна географія. Земля і люди”), Ф. Ріхтгофен, Д. Анучин, А. Філіпсон, А. Геттнер (“Країнознавство Європи”), В. Семенов-Тянь-Шанський (“Россия. Полное географическое описание нашего отечества”), Л. Берг. Новітній період: В. Анучин, радянське географічне країнознавство.

Тема 3. Історія зародження і розвитку українського географічного країнознавства

Початок українського географічного країнознавства. Географічно-країнознавчі відомості у “Літописі руському”. Вчені, що зробили значний внесок у розвиток українського географічного країнознавства: В. Григорович-Барський, П. Кеппен, Г. Величко, С. Рудницький, Г. Танфільєв, П. Тутковський, В. Кубійович, К. Воблий, О. Степанів, О. Діброва. Сучасні українські вчені географи-країнознавці, їхні основні праці.

Тема 4. Об’єкт, предмет і зміст географічного країнознавства

Об’єкт географічного країнознавства. Предмет географічного країнознавства. Зміст географічного країнознавства. Функції географічного країнознавства. Методологічні основи географічного країнознавства. Інтеґративний (міждисциплінарний) характер географічного країнознавства.

Тема 5. Основні поняття і категорії географічного країнознавства

Єдність та відмінність понять країна і держава. Система понять: країнознавство, географічне країнознавство, історичне країнознавство, соціально-економічне країнознавство, військове країнознавство тощо. Географічне положення країни. Система понять: район – реґіон, локальний – реґіональний – глобальний. Атрибути країн. Система понять країнознавство–землезнавство тощо.

Тема 6. Структура географічного країнознавства. Методи дослідження географічного країнознавства

Головні компоненти країнознавства: природничо-географічне країнознавство, суспільно-географічне країнознавство. Структура географічно-країнознавчої характеристики країни: загальний огляд, географічне положення, формування території (природні умови), адміністративно-територіальний устрій, столиця, населення країни, господарство та його територіальна диференціація, геокультура країни, внутрішні територіальні відміни.

Методи географічного країнознавства. Системно-структурний підхід. Методи: діалектичний, історичний, порівняльно-географічний, картографічний, описовий, літературний, статистичний, прогнозно-конструктивний.

Тема 7. Типологія країн світу

Поняття про систематику, класифікацію і типологію. Види типології країн світу. Загальні групи країн: незалежні країни (держави), залежні країни. Типологія за формою державного устрою та формою державного ладу. Типологія країн за площею та населенням. Типологія за ступенем розвитку людського суспільства та за способом ведення господарства. Типологія країн Б. Гаврилишина. Типологія за рівнем соціально-економічного розвитку. Реґіоналізація світу ООН. Радянські підходи до типології країн світу. Розробки українських вчених у сфері типології країн світу. Україноцентристський підхід до типології країн світу. Мінімальні необхідні площа та населення для того, щоб на території була утворена держава.

Список рекомендованої літератури

Головна

1.  Де Блій Г., Муллер П., Шаблій О. Географія: Світи, реґіони, концепти / Переклад з англ., за редакцією і з співучастю О. Шаблія. – К.: Либідь, 2004.

2.  Економічна і соціальна географія світу / За ред. С. Кузика. – Львів: Світ, 2005. – 672 с.

3.  Ровенчак І. Типологія країн світу. Текст лекцій. – Львів: Вид. центр ЛДУ ім. І. Франка, 1997. – 24 с.

4.  Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни. – К.: Либідь, 2000. – 416 с.

Додаткова

1.  Атлас світу / Гол. ред. І. Руденко. – Київ: Картографія, 2004. – 140 с.

2.  Весь світ у цифрах і фактах. Довідник. – К.: Мапа, 2001. – 128 с. + 16 карт.

3.  Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу. Енциклопедичний довідник. – Київ: Мапа, 2005. – 608 с.

4.  Дубович І. Країнознавчий словник-довідник. – Львів: Ліга-Прес, 2005. – 820 с.

5.  Зінько І. З. Теоретичні основи країнознавства. Програма курсу та плани семінарських і практичних занять. – Львів: Вид. центр ЛДУ ім. І. Франка, 1999. – 17 с.

6.  Ровенчак І. Програма та методичні рекомендації до вивчення курсу “Географічне країнознавство” для студентів географічного факультету. – Львів: ЛНУ, 2004. – 16 с.

7.  Ростов Є. Ф. Економіка країн світу. Довідник. – К.: Картографія, 1998. – 383 с.

8.  Соціально-економічна географія України / За ред. О. І. Шаблія. – Львів: Світ, 2000. – 680 с.

9.  Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 444 с.

Програму уклав доц. І. Ровенчак

ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ З ОСНОВАМИ ЕТНОГРАФІЇ

Тема 1. Розвиток географії населення як науки

Об’єкт і предмет географії населення. Головні завдання навчального курсу “Географія населення з основами етнографії”. Структура курсу, основні розділи.

Населення – головна категорія населення географії населення. Зміни (рух чи відтворення) населення – головна ознака і спосіб існування населення. Форми руху населення: природний, просторовий (міґрації), соціальний.

Місце географії населення в системі знань про населення та в суспільній географії. Групи галузевих і просторових наукових дисциплін у рамках географії населення. Зв’язки географії населення з демографією, етнологією, економікою, соціологією та іншими науками, об’єктом вивчення яких є населення.

Методи географічного вивчення населення: системний, порівняльний, статистичний, математичний, соціологічний, картографічний, прогнозний.

Історія географічного вивчення населення. Елементи географії населення в давніх країнознавчих працях. Погляди арабських вчених на демогеографічні питання. Географія населення після Великих географічних відкриттів, місце “географії людини” в системі географічних наук Бернгарда Варена. “Закон народонаселення” Томаса Мальтуса. Головні ідеї німецької антропогеографії. Французька школа географії людини. Географія населення в українській географії (С. Рудницький, В. Садовський, В. Кубійович, М. Птуха та інші вчені). Сучасні демографічні дослідження у світі та в Україні.

Тема 2. Антропогенез і расогенез

Поняття антропогенезу. Історія наукових пошуків предків сучасних людей. Географічні ареали проживання австралопітеків. Основні положення теорії моноцентризму (у тім числі теорія широкого моноцентризму) та поліцентризму ареалу появи сучасних людей. Еволюція людини: “людина уміла”, “людина прямоходяча”, “людина розумна”. Історія заселення континентів.

Поняття раси. Фактори расогенезу. Морфологічні та фізіологічні ознаки расових відмінностей людей. Класифікація людських рас вченими різних країн.

Морфологічні та фізіологічні ознаки, просторовий розподіл європеоїдної раси та її гілок: північної (північно-західного та північного-східного типів), південної (власне середземноморсь­кого, динарського, південноазійського, паміро-ферганського та індо-афганського типів), проміжної (альпійського, середньо­європейського, східноєвропейського типів).

Морфологічні та фізіологічні ознаки, просторовий розподіл монголоїдної раси та її гілок: азійської (континентального, тихоокеанського та перехідного типів) і американської.

Морфологічні та фізіологічні ознаки, просторовий розподіл негроїдної раси та її гілок: власне негрів, пігмеїв, бушменів і готтентотів.

Морфологічні та фізіологічні ознаки, просторовий розподіл австралоїдної раси та її гілок: австралійської (аборигенів Австралії), ведоїди, айни, меланезійці і папуаси та негритоси.

Формування і географія перехідних рас: уральської, південносибірської, південноазійської, малайської, ефіопської і малагасійської. Процеси метисації та їхній вплив на расову структуру населення світу. Географія поширення мулатів, метисів і самбо.

Расовий склад населення реґіонів і окремих країн. Порівняльний аналіз відтворення населення різних расових типів. Перспективи зміни расової структури населення окремих реґіонів.

Тема 3. Джерела статистичної інформації з географії населення

Джерела інформації про населення. Облік населення в різні історичні епохи. Історія переписів населення у світі та в Україні. Етапи становлення теорії і практики переписів. Перший Всеукраїнський перепис населення 2001 р. Поточний облік населення. Реєстри. Проблема організації реєстру населення в Україні. Діяльність ООН у вивченні і статистичному обліку населення світу. Сучасні зарубіжні та вітчизняні довідкові періодичні видання демографічного змісту.

Тема 4. Демографічний розвиток людства. Кількість населення світу та великих р女онів

Кількість населення. Значення кількості населення для соціально-економічного розвитку країни.

Динаміка кількості населення світу та окремих реґіонів. Характеристика періодів демографічного розвитку людства. Розподіл населення за континентами. Динаміка кількості населення різних типів країн. Найбільші за кількістю населення країни світу. Зміни кількості міського та сільського населення. Оптимістичні та песимістичні прогнози зміни кількості населення світу, реґіонів і окремих країн.

Тема 5. Просторові тенденції природного відтворення населення

Сутність процесів природного відтворення населення. Фактори природного руху населення: соціально-економічні, культурні, психологічні, демографічні та природно-біологічні, їх специфічний вплив на процеси народжуваності і смертності.

Народжуваність та її головні показники: абсолютна кількість народжених, загальний і сумарний коефіцієнт народжуваності. Динаміка процесів народжуваності у світі та окремих реґіонах.

Динаміка смертності населення світу. Територіальні особливості повікового розподілу смертності. Показник загального коефіцієнта дитячої смертності як один із макроекономічних критеріїв. Реґіональні аспекти дитячої смертності. Структура смертності за причинами смертей.

Природний приріст населення реґіонів. Загальний коефіцієнт природного приросту. Диференціація країн світу за рівнем природного приросту. Проблема депопуляції населення багатьох розвинених держав світу. Показники природного відтворення населення: нетто - і брутто-коефіцієнти відтворення.

Середня очікувана тривалість життя населення, її динаміка та реґіональні відмінності.

Тема 6. Віково-статева структура населення

Статевий склад населення світу та реґіонів. Демографічні та соціально-економічні фактори формування статевої структури населення. Поняття фемінізації та маскулінізації. Особливості статевого складу населення різних вікових груп.

Розподіл населення за віком. Вікові категорії, виділені за біологічною та економічною ознаками. Типи вікових структур населення: прогресивний, стаціонарний, регресивний. Застосування графічного методу для вивчення змін віково-статевої структури населення. Типи віково-статевих пірамід. Перспективні тенденції зміни вікової структури населення.

Явище демографічного старіння. Сучасні підходи до визначення рівня “старості” населення. Демографічні та соціально-економічні проблеми і наслідки старіння населення окремих реґіонів.

Середній вік населення. Перспективні розрахунки зростання середнього віку населення світу і реґіонів.

Тема 7. Шлюбність і розлучуваність. Сімейний склад населення

Джерела статистичної інформації шлюбної та сімейної структури населення. Чинники недосконалості шлюбної і сімейної статистики у різних групах країн, у міських та сільських поселеннях.

Поняття шлюбності, основні показники. Фактори, які впливають на рівень шлюбності у різних реґіонах світу. Поняття розлучуваності, основні показники. Реґіональні особливості процесів розлучуваності, вплив релігійного чинника. Сучасні тенденції процесів шлюбності і розлучуваності в розвинених країнах та країнах, що розвиваються.

Поняття сім’ї, хатнього господарства. Форми шлюбу та сім’ї: моногамія, полігамія (поліандрія та полігінія). Реґіональна специфіка сімейної структури населення. Фактори формування сімейної структури населення у країнах різних типів.

Тема 8. Типи відтворення населення реґіонів

Поняття типу відтворення населення. Кількісний підхід до виділення типів відтворення населення (простого, звуженого та розширеного).

Типи відтворення населення, виділені на підставі історичного підходу – архетип, традиційний, сучасний, їхні кількісні та якісні параметри. Концепція демографічного переходу. Характеристика фаз демографічного переходу. Історико-реґіональні особливості тривалості першого та другого демографічних переходів. Реґіональні прояви традиційного та сучасного типів відтворення населення. Сучасні фактори реґіональної специфіки характеру природного відтворення населення. Сутність категорії демографічного оптимуму.

Поняття регіональної демографічної політики, зміст її напрямів. Пронаталістична та антинаталістична політика. Заходи демографічної політики - економічні, адміністративно-правові та психологічні. Сучасна демографічна політика країн світу.

Характер відтворення населення України. Проблеми розробки і реалізації демографічної політики в Україні.

Тема 9. Географія праці

Поняття соціальної структури населення. Аналіз підходів до географічного вивчення соціальної структури (галузевий, професійний, просторовий, соціально-демографічний, етнічний і класовий). Теорія соціальної стратифікації населення. Приклади соціальної стратифікації у зарубіжній та українській соціології. Підходи Міжнародної організації праці до виділення соціальних груп населення. Характерні риси соціального складу населення різних типів країн. Динаміка соціальної структури населення.

Зміст категорії працересурсний потенціал. Освітній рівень населення та суспільне здоров’я як головні якісні ознаки працересурсного потенціалу. Реґіональні особливості освітнього рівня населення. Поняття функціональної неграмотності. Кількісна характеристика працересурсного потенціалу. Поняття трудових ресурсів, економічно-активного населення, зайнятого населення, безробітні, утриманці. Реґіональні фактори, які впливають на визначення нижньої та верхньої межі працездатного віку.

Територіальні відмінності кількісних параметрів та якісних ознак працересурсного потенціалу, їх динамічні зміни. Аналіз факторів, які визначають кількісні параметри працересурсного потенціалу у різних реґіонах світу.

Структура зайнятості населення світу. Динаміка зайнятості населення різних типів країн. Реальні виявлення проблеми безробіття у різних реґіонах, міських і сільських поселеннях.

Зайнятість населення України. Трансформація зайнятості в умовах становлення ринкових відносин. Чинники безробіття, державні заходи її ліквідації.

Глобальні інституції, які науково вивчають та юридично консультують з проблем використання працересурсного потенціалу.

Тема 10. Географія розселення

Розселення – головна категорія суспільної географії. Розселення як процес територіальної організації населення. Поняття розміщення населення. Чинники розміщення населення: природні, історичні, економічні та демографічні, конкретні прояви дії таких чинників у різних географічних умовах.

Середня щільність населення, способи обчислення. Основні риси сучасного розміщення населення світу та реґіонів. Розподіл населення по висотних зонах Землі. Характер розміщення населення в ареалах найвищої і найнижчої концентрації населення. Особливості розміщення населення окремих країн. Розміщення населення України.

Форми розселення населення, виділені за характером економічної діяльності та способом життя населення: кочове, напівосіле, осіле. Дисперсне і групове розселення. Співвідношення понять “поселення”, “населене місце”, “населений пункт”. Типи поселень (міські та сільські), аналіз ознак для їх виділення. Критерії та ознаки, які використовують для визначення статусу поселень у різних країнах. Концепція геопросторової організації розселення.

Динаміка кількості сільського населення світу та реґіонів. Розподіл сільського населення за реґіонами та країнами. Форми сільського розселення. Критерії виділення сільських поселень. Класифікація сільських поселень: за людністю (конкретні групи відрізняються у різних країнах); за функціями (сільськогоспо­дарські, несільськогосподарські, змішані); за мікрогеографічним положенням (прирічкові, вододільні, ярково-балкові, гірсько-долинні, гребеневі, карнизні); за планувальною формою: (лінійні, квартальні чи шахові, радіальні, кільцеві, хаотичні). Характерні риси сільського розселення у різних реґіонах та країнах світу.

Сільське населення України. Типи сільських поселень в Україні, аналіз чинників формування сільського розселення.

Урбанізація як соціально-економічний процес. Ретроспективний аналіз етапів світової урбанізації. Історія виникнення міст світу. Поняття урбаністичної структури та територіально-урбаністичної структури. Сутність процесів субурбанізації, рурбанізації та деурбанізації. Кількісні параметри та характерні риси сучасної урбанізації у світі. Реґіональні відмінності рівня урбанізації у світі, фактори нерівномірного розподілу та темпів зростання міського населення. Урбанізаційні процеси в окремих країнах світу. Міське розселення в Україні. Специфіка урбанізаційних процесів у різних реґіонах України.

Форми еволюції урбаністичного розселення: міське поселення, міський вузол, міська агломерація, урбанізований район, урбанізована зона (мегаполіс). Поняття міської агломерації, елементи її територіальної структури: ядро (центр) і приміська зона. Типи міських агломерацій: моноцентричні та поліцентричні (конурбації). Особливості формування агломерацій у різних реґіонах світу. Групи країн з найвищою концентрацією міського населення в агломераціях мільйонерах.

Підходи до класифікації міських поселень: за людністю (малі, середні, великі, надвеликі, мільйонери); за функціями (багатофункціональні, політико-адміністративні, культурні, промислові, транспортні, рекреаційні, науково-освітні); за генезою (за часом виникнення, за причинами виникнення, за мірою збереження історичних рис сучасного міста), за економіко-географічним положенням (у вузлах перетину транспортних шляхів, у гірничодобувних районах, у староосвоєних сільськогос­подарських чи індустріальних районах, у рекреаційних районах); за планувальною структурою (лінійні, шахові, радіальні, радіально-кільцеві, хаотичні).

Суспільно-географічна характеристика мегаполісів і найбільших міст світу.

Глобальні міста та їх роль у територіальній організації населення світу.

Аналіз проблем урбанізації. Шляхи вирішення екологічних, економічних, соціальних і демографічних проблем у містах. Перспективи розвитку міського розселення в країнах різного типу.

Тема 11. ГЕОГРАФІЯ Міґрації населення

Поняття міґрації населення. Міґраційний потік, міґраційна когорта, міграційна поведінка. Вплив міґрацій на відтворення населення та перерозподіл працересурсного потенціалу. Міґрація як просторова самоорганізація населення. Показники міґрації.

Класифікація міґрації: за фактом перетину державного кордону (внутрішня, зовнішня чи міжнародна); за напрямом (еміґрація, імміґрація); за терміном (постійні, сезонні, епізодичні, маятникові); за причинами (економічні, політичні, військові, екологічні); за характером організації (організовані, неорганізо­вані); за способом прийняття рішення про міґрацію (добровільні, примусові). Поняття “міґраційних хвиль”.

Історичний аналіз міґраційних процесів у світі. Географія сучасних міґрацій: їхні причини, напрями, демографічні та соціально-економічні наслідки.

Проблема біженців. Міґрації та етнонаціональна безпека держав. Особливості міґраційної політики окремих країн світу.

Роль України у світових міґраційних процесах. Українська діаспора як результат еміґрації: етапи її формування. Східна та західна українська діаспора.

Діяльність Міжнародної організації з міґрації.

Тема 12. етнІЧНА географіЯ

Об’єкт і предмет етнографії, етнології та етногеографії. Історія становлення етнології та організації етнологічних інституцій. Завдання етногеографії на сучасному етапі. Зв’язки етногеографії з іншими суспільними та природничими науками. Методи етногеографічних досліджень.

Поняття етносу, соціальна, біологічна та біосоціальна концепції етносу. Основні властивості етносів: мова; територія (поняття етнічної території, етноплаценти та етноойкумени, чинники зміни конфігурації етнічної території); особливості культури (духовної і матеріальної) і побуту; етнічна самоідентифікація, у тім числі індивідуальна етнічна свідомість і свідомість етнічної спільноти, поняття етноніму та екзоетноніму; етнічна ментальність; етнічні стереотипи, їх різноманіття та конкретні прояви.

Таксони етногенетичної ієрархії: субетнос, етнос та міжетнічна спільнота. Форми етнотериторіальної будови етносів: етнографічні зони (історико-етнографічні реґіони), субетноси (що диференціюються за походженням), етнографічні групи, етнографічні райони (локально-територіальні групи), етнографічні окружності (територіально-популяційні групи).

Поняття про етногенез. Етапи (фази) етногенези. Етнічні процеси: етнооб’єднавчі – етнічна консолідація, етнічна асиміляція, міжетнічна інтеграція; етнорозмежувальні процеси – етнічна парціація, етнічна сепарація, етнічна дисперсизація. Сутність категорії етносфера.

Категорія нація. Політичний, психологічний, культуро-логічний, історико-економічний та етнічний підходи до розуміння сутності нації.

Джерела вивчення етнічного складу населення. Проблеми формування етнічної статистики. Підходи до аналізу етнічної структури населення світу. Групування етносів за людністю. Найбільші за кількістю населення народи світу, їх географія. Типологія країн за характером етнічної структури.

Генеалогічний (генетичний) принцип класифікації мов. Поняття глоттогенезу. Сутність лігвістичної класифікації етносів світу. Мовні сім’ї, групи і підгрупи.

Кількість і географія народів мовних сімей: індоєвро-пейської, кавказької, семіто-хамітської, нігеро (конго)-кордофанської, ніло-сахарської, койсанської, двавідійської, уральської, алтайської, сіно-тібетської, тайської, австроазійської, австронезійської, ескімосо-алеутської, чукотсько-камчатської, андаманської, сім’ї австралійських і папуаських народів, сім’ї індіанських народів. Географія етносів, мови яких не входять у жодну сім’ю.

Етнічна структура населення України.

Тема 13. Географія способу життя

Зміст понять рівень життя, умови життя, якість життя і спосіб життя. Концепція ООН щодо оцінки рівня життя населення. Система показників якості життя населення. Реґіональна специфіка впливу різних чинників на спосіб життя населення. Взаємозв’язок між способом життя та особливостями природного, соціально-економічного, політичного та культурного середовища. Індекс людського розвитку як інтегральний показник рівня гуманітарного розвитку. Групування країн світу за рівнем людського розвитку.

Соціально-економічні аспекти рівня життя людей. Поняття “соціального розвитку” та “соціального прогресу”. Проблема відсталості країн і бідності населення. Критерії оцінювання бідності населення.

Продовольча проблема, рівень забезпеченості населення продуктами харчування, реґіональні типи харчування населення. Забезпечення населення питною водою.

Реґіональні аспекти здоров’я населення. Географічні закономірності поширення різних хвороб. Показники здоров’я населення.

Культурно-цивілізаційні риси способу життя. Географія релігії (сакральна географія) як наукова дисципліна в складі суспільної географії. Роль релігії в духовному та соціально-економічному розвитку суспільства.

Історико-географічні аспекти розвитку релігій світу. Місцеві традиційні (первісні) вірування: фетишизм, анімізм, тотемізм, магія, шаманізм, культ предків, полідемонізм, політеїзм. Національні релігії: ведизм, зороастризм, індуїзм, сикхізм, джайнізм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, іудаїзм. Світові релігії: християнство (православ’я, католицтво, протестантство), іслам (сунізм, шиїзм), буддизм (махаяна, хінаяна, ламаїзм).

Релігійна структура населення світу, реґіонів та окремих країн. Сучасна георелігійна ситуація в Україні.

Поняття цивілізації. Цивілізаційний підхід до вивчення етнокультурного розмаїття світу. Світові цивілізації (західна, слов’янсько-православна, конфуціанська, японська (синтоїстська), ісламська, індуїстська, латиноамериканська й африканська). Концепція зіткнення цивілізацій С. Гантінгтона. Чинники етнічних конфліктів. Географія етнічних конфліктів. Етнічна криза в глобальному масштабі. Фактори глобальної етнічної кризи. Форми прояву етнічних конфліктів. Місце конфліктології в системі гуманітарних наук.

Тема 14. Глобальні проблеми людства

Теоретичні основи сучасної глобалістики. Суть політичних, економічних, демографічних, соціальних та екологічних проблем.

Проблеми “демографічного вибуху”, депопуляції населення, старіння. Перспектива перерозподілу населення між розвинутими країнами та країнами, що розвиваються.

Посилення міґрантофобії в окремих країнах. Вплив етнічної та соціальної сегрегації на територіальну організацію міст.

Аналіз соціальних проблем: охорони здоров’я, освіти, культури, злочинності, тероризму, наркоманії, суїциду тощо.

Проблема взаємовідносин між природою і суспільством. Фактори посилення антропогенного впливу на природне довкілля. Проблема забезпечення населення чистою питною водою. Проблема технологічних аварій. Проблема усунення наслідків стихійних природних явищ. Екологічні проблеми міських поселень і міських агломерацій. Екологія і політика.

Список рекомендованої літератури

Основна

1.  Борисов В. А. Демография. - М.: Изд. дом NOTA BENE, 2001.

2.  Влах М. Географія населення: Словник-довідник. – Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2005.

3.  Де Блій Г., Муллер П., Шаблій О. Географія: Світи, реґіони, концепти / Переклад з англ., за редакцією і з співучастю О. Шаблія. – К.: Либідь, 2004.

4.  І., Зінич В. Т., , Розселення в Україні: проблеми і перспективи / Під ред. – К.: РВПС України НАН України, 2006.

5.  Економічна і соціальна географія світу: Навч. посібник / За ред. – Львів: Світ, 2002.

6.  Корж О. В. Курс лекцій з демографії. - Тернопіль: Інфотехцентр, 1998.

7.  Міґраційні процеси в сучасному світі: світовий, реґіональний та національний виміри. Енциклопедія / За ред. Ю. Римаренка. - К.: Довіра, 1998.

8.  Народы и религии мира: Энциклопедия / Ред. В. А. Тишков. - М.: БРЭ, 1998.

9.  Перцик Е. Н. Города мира: География мировой урбанизации. Учеб. пособие для геогр. спец. вузов. - М.: Междунар. отношение, 1999.

10.  Пивоваров Ю. П. Современная урбанизация. Курс лекций. - М.: Изд-во РОУ, 1994.

11.  Прибиткова І. М. Основи демографії. - К.: АртЕк, 1995.

12.  Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С. П. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1998.

13.  Сюткін С. І. Географія населення: Курс лекцій для студентів природничо-географічних факультетів інсти­тутів та університетів. – Суми: СумДПУ ім. С. Ма-каренка, 2002.

14.  Тиводар М. Етнологія. Навч. посібник. - Львів: Світ, 2004.

15.  Топчієв О. Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001.

16.  Шаблій О. І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. - Львів: Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2001.

17.  Шаблій О. І. Основи загальної суспільної географії. Підручник. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2003.

Додаткова

1.  Абетка етнополітолога. - К., 1996. - Т. 1.2.

2.  Алексеев В. П. Географические очаги формирования человеческих рас. - М.: Мысль, 1985.

3.  Алисов Н. В., Хорев Б. С. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник. – М.: Гардарики, 2001.

4.  Атлас світу. – Київ: ДНВП “Картографія”, 2004.

5.  Брук С. И. Население мира: Этнодемографический справочник. - М., 1986.

6.  Географический энциклопедический словарь (географи­ческие названия). - М., 1988.

7.  Географічна енциклопедія України. - К., . - Т. 1-3.

8.  Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. - К.: Либідь, 1996.

9.  Горин В. Б., Лисюченко В. В. Знаменитые столицы и города мира (справочник). - Ростов-на-Дону: Изд-во “Феникс”, 2000.

10.  Демографический энциклопедический словарь. - М., 1985.

11.  Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визна­чення, персоналії. - К., 1993.

12.  Заставний Ф. Д. Населення України. - Львів, 1993.

13.  Зінич В. Т. Сучасні етнодемографічні процеси в Україні. – К.: РВПС України НАН України, 2004.

14.  Культура і побут населення України: Навч. посібник / Авт. кол. І. та ін. - К.: Либідь, 1991.

15.  Кубійович В. Наукові праці / За ред. О. Шаблія. - Львів: Фенікс, 1996. - Т.1-2.

16.  Максаковский В. П. Географическая картина мира. Часть І. - Ярославль: Добро, 1994.

17.  Максаковский В. П. Историческая география мира: Учеб. пособие для вузов. - М., 1997.

18.  Мала енциклопедія етнодержавознавства / За ред. Ю. Римаренка. - К., 1996.

19.  Масляк П. О., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу. - К.: Лібра, 1996.

20.  Население и общество. - М., 1994, 1995, 1996, 1997.

21.  Народонаселение стран мира: Справочник / Вед. Урланис Б., Борисов В. - М., 1983.

22.  Народонаселение. Энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. Г. Меликьян. - М.: БРЭ, 1994.

23.  Население мира: Демографический справочник / Сост. В. Борисов. - М.: Мысль, 1989.

24.  Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до соціальної географії: Навч. посібник. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.

25.  Павлов С. В., Мезенцев К. В., Любіцева О. О. Географія релігій. - К.: АртЕк, 1998.

26.  Пістун М. Д. Теоретичні основи суспільної географії. – К., 1996.

27.  Страны мира. Справочник. - М.: Республика, 2000.

28.  Страны и народы. - М.: Мысль, .

29.  Хомра А. У. Миграция населения: Вопросы теории, методики исследования. - К., 1979.

30.  Шевчук Л. Т. Основи медичної географії: Тексти лекцій. - Львів, 1997.

31.  Шевчук Л. Т. Сакральна географія: Навч. посібник. - Львів: Світ, 1999.

32.  Шувалов Е. Л. География населения. - М.: Просве­щение, 1985.

33.  Юрківський В. М. Країни світу. Довідник. - К., 1999.

34.  Castles S., Miller M. J. The age of migration: international population movemets in the modern World. - New York, 1993.

35.  Iones Huwr. Population Geography. - London, 1990.

36.  Human Development Report. – OUN, New York, 2006.

37.  Recent Demographic Developments in Europe. – Stratsburg, 2003.

38.  State of World Population 2006. – New York: United Nations Population Fund, 2007.

Програму уклала доц. І. Гудзеляк

[1] Програма та методичні вказівки до спецкурсу “Соціальна геогра­фія”. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2000. – 30 с.