Персонал і оплата праці (стр. 1 )

ТЕМА 5. ПЕРСОНАЛ І ОПЛАТА ПРАЦІ

Персонал підприємства є важливим фактором виробництва, від якого залежать ефективність використання засобів виробництва та кінцеві результати роботи.

Метою розроблення плану персоналу та оплати праці є визначення економічно обґрунтованої потреби підприємства в персоналі і забезпечення його ефективного використання в плановому періоді.

План персоналу складається з трьох підрозділів:

·  план продуктивності праці;

·  план чисельності персоналу;

·  план оплати праці (рис.5.1).

 

Рис. 5.1. Структура й показники плана персоналу та оплати праці

Етапи розроблення плану персоналу та оплати праці, та їх взаємозв’язок наведено на рис.5.2.

 

Рис. 5.2. Взаємозв’язок етапів розроблення плану персоналу та оплати праці

5.1. Планування чисельності персоналу

Персонал це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності забезпечують господарську діяльність суб’єкта господарювання. Його планування здійснюється за категоріями (рис.5.3).

Персонал підприємства

 

1. В залежності від функцій, які виконують працівники на підприємстві:

Промислово-виробничий персонал Зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні	Персонал неосновної діяльності Працівники структур, які належать підприємству, але на пов’язані безпосередньо із процесом промислового виробництва

 

2. Залежно від характеру функцій, що виконуються:

Керівники Працівники, що займають керівні посади на підприємстві та їх структурних підрозділах	Спеціалісти Працівники, що виконують інженерно-технічні, економічні та інші роботи

 

Рис.5.3. Класифікація персоналу

Мета планування чисельності працівників – формування високопрофесійного, оптимального за чисельністю складу персоналу для ефективної господарської діяльності і соціально-економічного розвитку трудового колективу підприємства.

Вихідними даними при плануванні персоналу є:

·  виробнича програма;

·  норми витрат праці;

·  баланс робочого часу.

На діючому підприємстві попередньо необхідно зробити аналіз виконання плану по персоналу в базисному періоді..

При плануванні персоналу визначають:

·  облікову та середньо облікову чисельність працівників підприємства;

·  явочну чисельність робітників.

Облікова чисельність – загальна кількість усіх працівників підприємства (постійних, сезонних, тимчасових).

Так як вона постійно змінюється під час планування визначають середньооблікову чисельність, шляхом ділення суми облікової чисельності на всі календарні дні в періоді.

Явочна чисельність – кількість робітників, які повинні щодня перебувати на робочих місцях для забезпечення нормального процесу виробництва.

Для приведення явочної чисельності (Чя) до середньооблікової (Чсо ) у планових розрахунках використовують коефіцієнт облікового складу (Кос):

Чсо = Чя∙Кос (5.1)

(5.2)

де Дн – номінальний фонд робочого часу в плановому періоді, дні;

Др – кількість робочих днів одного робітника в плановому періоді, дні;

При плануванні чисельності промислово-виробничого персоналу застосовують такі методи

·  коригування;

·  деталізований.

Метод коригування базової чисельності доцільно застосовувати на підприємствах з однорідним виробництвом (легка, харчова, добувна промисловість). Цим методом можна визначати планову чисельність працівників на підприємстві в цілому, у різних структурних підрозділах і різних категорій працівників. Метод потребує незначного обсягу інформації та не трудомісткий.

На підприємствах, де в планових розрахунках використовують показник продуктивності праці (виробіток продукції на одного працівника промислово-виробничого персоналу) планову чисельність підприємства чи структурного підрозділу () визначається відношенням планового обсягу виробництва продукції () до планового показника виробітку на одного працюючого (Впл):

(5.3)

Чисельність працівників за категоріями (Чі) визначають на підставі питомої ваги (Пі) кожної категорії в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу (Чп).

(5.4)

Загальну чисельність промислово - виробничого персоналу у поточному плануванні доцільно визначати диференційованим методом: розрахунок окремих категорій персоналу з подальшим підсумуванням.

Планова чисельність основних робітників () визначається трьома способами:

1.  За трудомісткістю виробничої програми.

2.  За нормами виробітку.

3.  За нормами обслуговування (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Методи визначення чисельності основних робітників

Метод	Формула	Умовні позначення
1. За трудомісткістю виробничої програми		– сумарна планова трудомісткість виробничої програми, н-год.; Фе – плановий ефективний фонд робочого часу одного середньооблікового робітника, год.; Квн – плановий коефіцієнт виконання норм по підприємству.
2. За нормами виробітку		N – плановий обсяг робіт (послуг) в натуральних одиницях виміру; Нвир – годинна норма виробітку одного робітника, натур. один.
3. За нормами обслуговування		n – загальна кількість одиниць устаткування, яка обслуговується, одиниць; Зу – кількість змін роботи устаткування; Кс. с – коефіцієнт облікового складу; Но – норма обслуговування на одного робітника, одиниць.
	Кя. о – коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової; НВ – плановий відсоток невиходів робітників на роботу.
	Нф – кількість основних робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат, осіб.

Для розрахунку планової чисельності робітників-відрядників треба визначити загальну нормативну трудомісткість виробничої програми, яка складається з трудомісткості виробничої програми та трудомісткості зміни залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду.

Трудомісткість виробничої програми (Трвп.) розраховують таким методом:

(5.5)

де n – номенклатура видів продукції;

Трі – планові норми часу і одиниці продукції, нормо-год;

ОВі – планова кількість продукції і-го виду.

Спочатку розраховують трудомісткість порівнюваної продукції з урахуванням її зниження в плановому періоді у зв'язку з переглядом норм часу за планом підвищення ефективності виробництва.

Потім визначають нормативну трудомісткість на нові вироби. Якщо норми часу на неї ще не розраховано, можна виходити з питомих затрат часу (трудомісткості) на 1000 гри подібної продукції з урахуванням зниження затрат часу у зв'язку з виконанням заходів за планом підвищення ефективності виробництва.

Трудомісткість зміни залишків незавершеного виробництва (Трнзв) визначають за формулою:

Трнзв = ∆НЗВ∙Тр1000∙Кзн, (5.6)

де ∆НЗВ – зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець планового періоду, грн;

Тр1000 – питома трудомісткість 1000 грн продукції в базовому періоді, нормо-год;

Кзн – коефіцієнт зниження трудомісткості в плановому періоді за рахунок заходів плану підвищення ефективності виробництва.

де НВ - плановий відсоток невиходів робітників на роботу.

Чисельність допоміжних робітників, робота яких нормується, розраховують аналогічно чисельності робітників основного виробництва. На ненормованих роботах чисельність розраховують за нормами обслуговування, нормативами чисельності та робочими місцями.

Нормативи чисельності (НЧ) визначаються через норми обслуговування або норми часу на обслуговування:

(5.7)

де Ор – обсяг робіт;

НО – норма обслуговування, виражена в таких самих одиницях, що й обсяг роботи;

Фр. ч – фонд робочого часу (за зміну, місяць);

Тн. о – норма часу обслуговування для відповідного періоду.

Чисельність допоміжних робітників, таких як кранівники, комплектувальники та ін., для яких не можна установити обсяг робіт та норму обслуговування, розраховується за робочими місцями за формулою:

(5.8)

де КРМ – кількість робочих місць;

З – змінність роботи агрегатів.

При плануванні чисельність керівників, спеціалістів і службовців визначають штатним розкладом.

При розрахунку чисельності спеціалістів найчастіше використовують нормативний метод, який ґрунтується на застосуванні нормативів навантаження, обслуговування, керованості і чисельності спеціалістів.

Нормативи навантаження й обслуговування можуть застосовуватися в галузях невиробничої сфери, а на підприємствах галузей матеріального виробництва доцільно застосовувати нормативи чисельності спеціалістів, які передбачають установлення залежності між кількісними і якісними показниками діяльності спеціалістів і основними техніко-економічними показниками діяльності підприємства.

У сучасних умовах дедалі більшого поширення набуває використання штатно-номенклатурного методу.

Типова номенклатура посад розробляється на всіх рівнях управління – від підприємства до міністерства і є вихідною базою нормативів насиченості спеціалістами і потреби в них у розрізі спеціальностей. Нормативний коефіцієнт насиченості (Кн) у кожному плановому періоді розраховується за формулою:

(5.9)

де НЧс – нормативна чисельність спеціалістів;

Ч – середньооблікова чисельність працівників.

Тоді загальна потреба в спеціалістах () визначається таким чином:

(5.10)

де Кн – нормативний коефіцієнт насиченості спеціалістами;

– планова чисельність працівників на даний період.

Чисельність працівників охорони планується в залежності від розміру площі, що охороняється, кількості постів на об'єктах охорони і режиму їх роботи.

Чисельність учнів планується з урахуванням вибуваючих робітників, потреби підприємства у робітниках певних професій, а також кількості кваліфікованих робітників, що надійде із закладів професійно-технічної освіти та інших джерел. Та частина додаткової потреби у робітниках, що не може бути забезпечена за рахунок прийому робітників і складатиме потребу підприємства в учнях.

Чисельність працівників непромислового персоналу планують окремо, по кожному виду діяльності з урахуванням її особливостей, незалежно від чисельності промислово-виробничого персоналу.

Додаткова потреба у прирості посад визначається як різниця між загальною потребою в спеціалістах запланованого і базового періодів.

Результати розрахунків потреби підприємства в персоналі відображають у «Плані чисельності персоналу» (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

План чисельності персоналу на 201__ р.

Показники	План на рік	У тому числі за кварталами
I	II	III	IV
1. Загальна чисельність персоналу
Усього
У тому числі:
1.1. Промислово-виробничий персонал
з них
1.1.1. Виробничих робітників
1.1.2. Допоміжних робітників
1.1.3. Спеціалістів
1.2. Непромисловий персонал
1.3. Додаткова потреба в персоналі
Усього
У тому числі:
1.3.1. Робітників
1.3.2. Спеціалістів
1.4. Забезпечення додаткової потреби
Усього
У тому числі:
1.4.1. Робітників
За рахунок
1.4.1.1. Випускників ПТУ
1.4.1.2. Направлення служби зайнятості
1.4.1.3. Іншого прийому
1.5. Вивільнення робітників
Усього
У тому числі:
1.5.1. Робітників
1.5.2. Службовців
1.5.3. Інші категорії

Завершується планування чисельності працюючих розробкою заходів з підготовки кадрів і підвищення їх кваліфікації, як на підприємстві, так і поза ним (табл. 5.3).