Рідна мова – дивна дивина (стр. 3 )

Учень 2. Ми всіх гостей вітаємо
І дуже вам радіємо
Бо ми всі букви знаємо,
Бо ми читати вміємо.

Учень 3. Є святкових днів багато
На листках календаря,
А між ними – й наше свято -
Вшанування Букваря.

Учень 4. Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі,
Як листя на гіллі -
Стільки книг на землі!

Учень 5. Та одна серед них -
Перша книга із книг:
Ту, що звем Букварем,
Ми найпершу берем.

Учень 6. Від найпершого дня
Дуже любий він нам,
І веде нас усіх по країні Знань.

Учень 7. Ми всі вчимося залюбки,
Гартуємось, міцніємо.
Читаємо із захватом книжки
І про майбутнє мріємо.

Учень 8. Дякуємо, "Букварику",
Що навчав нас гарно так!
Хай кожен гість перевіря,
Чи знають учні Букваря?
Чи можна нам школярикам,
Прощатися з Буквариком?

На сцену виходять Буквар і Абетка

Буквар. От ми гуртом і розберемо,
Як ви мене учили.
Чи всі зі мною, з Букварем,
Весело дружили?

Абетка. Ми букви, добре вивчені,
Знайомі хлопцю й дівчині.
Читає й пише нас чудово 1 клас,
Ми красиві та стрункі прикрашаєм сторінки

Буквар. Я мандрую по країнах,
Я з абеткою дружу,
І малечу, як зустріну,
Грамоти одразу вчу.

На сцені лежить "Брудний зошит "

Зошит. Ой-ой-ой! Не маю сили,
Ви на мене наступили.

Абетка. Що це тут валяється?

Буквар. Зошит виявляється.

Абетка. Чий він, чий?

"Брудний зошит " піднімається з підлоги

Зошит. Я подертий, я потертий,
Я в обкладинці старій
Весь в чорнилі, у мастилі!

Вчитель. Хто хазяїн твій?

Зошит. Андрій!

Вибігає на сцену Лінійка

Лінійка. І я скаржусь на Андрійка!

Вчитель. Ти хто?

Лінійка. Андрійкова лінійка.
Я терплю велику муку!
Правлю хлопцю за шаблюку,
Він дубасив мною стіл,
Я вже тріснула навпіл.

Зошит і Лінійка. Ми тепер каліки з нею
Нам потрібні ліки з клею.

Андрійко ховається за Абеткою і Букварем
Вчитель. ставить Андрійка перед собою

Вчитель. Що ти скажеш нам, Андрійку!

Андрійко. Я не хочу мати двійку.
Я писатиму без клякс,
Я не буду мучить вас,
Я дурні покину звички,
Допустіть до переклички!

Вчитель. Ну біжи, ставай між діток,
Та щоб сльози хутко витер!

Андрійко. Я букви знаю до ладу,
Алфавіт не підведу.

Буквар. Перекличка: раз, два, три.
Перша буква, говори!

На сцені з'являються: Двійка, Нечупара, Ледащо

Двійка. А куди це ви?
Тут територія моя!
Не вдасться вам пройти,
І навіть проповзти.
Цариця "двійок" я!
Всіх зачаклуємо ми.
Хто з вас зі мною хоче дружити,
Того буду я любити.

Абетка. Нічого в тебе не вийде! Ми багато знаємо і вміємо! З двійками ніхто у нас не дружить.

Двійка. Ха-Ха-Ха! Та ви і літер, мабуть не знаєте!

Абетка. Ми не тільки букви знаємо. Ми з ними дружимо. І навіть вірші про них знаємо.

Учні розповідають абетку Н. Забіли

Двійка. Ну й що? Навіщо ті літери? Для чого вони потрібні?

Абетка. Як тобі не соромно! Хіба не знаєш, що без літер не складеш і не прочитаєш слів.

Двійка. Не можу, не можу! Мені погано! Ніхто не хоче зі мною дружити! Всі такі грамотні!

Іде зі сцени

Нечепура. Що, здалася вам Двійка, побороли її. Зі мною у вас нічого не вийде! От зараз я причепурюся і піду бешкетувати. Сумно мені, ніхто не розсмішить, от і я веселюся, як умію. Люблю, коли хтось плаче.

Вчитель. Гей, Нечупаро, ми тебе спробуємо розвеселити, а ти не будеш заважати дітям. Добре?

Нечепура. Гаразд, але якщо не буде смішно, ви всі потрапите у наше нечупарське військо.

Учні класу розповідають смішинки

Нечепура. Ой, насмішили, аж до сліз довели, давненько я так не сміявся. Не буду вам заважати. Можна я залишусь з вами? Тут цікаво!

Ледащо. Я ледащо, не абищо.
Я роботу не шукаю.
Аби як чого не вийшло,
Я лежу, відпочиваю...
Я роботу не люблю,
Краще солодко посплю.

Ледащо лягає спати на сцені

Вчитель. Ой, як би і нам тут не заснути.

Нечепура. А я знаю, як подолати Ледащо.

Вчитель. Як?

Нечепура. Треба йому заспівати веселу пісню.

Діти виконують пісню Чого вчать у школі муз. В. Шаїнського,
сл. М. Пляцковського

Ледащо починає танцювати

Ледащо. Ой, як з вами весело і спати не хочеться. Друзі, давайте залишимось. Вони багато знають, з ними весело.

Буквар. Молодці, діти! Добре старалися і гарно вчилися. Двійку побороли, Нечупару і Ледащо вилікували. Та я пам'ятаю, що нам допомагав ще один підручник, він завітав до нас на свято.

На сцену виходить Математика

Математика. Так, я також працювала з першокласниками, а тепер хочу перевірити, чи добре вони засвоїли числа та цифри, чи вміють рахувати.

Діти розказують вірші про цифри

Буквар. Що ж, шановна Математико! Як бачимо, діти добре навчилися читати, писати, знають цифри.

Математика. Так, Букварику, початкову грамоту діти засвоїли добре. Та їм треба вчитися далі, поглиблювати свої знання.

Буквар. Що я скажу вам від душі,
Мої малі товариші.
Я півроку вас учив,
Ви тепер письменні.
Допоміг я вам відкрити
Диво те чудове,
Як з маленьких зернят-літер
Виростає слово.
Літеру за літерою
Вчили ви щодня,
Підійшли до світлого
Справжнього знання.
За науку в перші дні,
Що ви скажете мені?

Діти. Прощавай, Букварику,
В школі перший друже,
Ми тобі, Букварику,
Дякуємо дуже.

Буквар. А тепер вам, діти,
От із ким дружити.

Буквар виводить Читанку і Українську мову

Українська мова. Добрий день!

Читанка. Зі святом вас, друзі!

Учень 1. Ой, книжко, гарна та нова,
Які ти скажеш нам слова?

Учень 2. З чим новим до нас ідеш?
Що цікаве нам несеш?

Читанка. Я ваша перша Читанка,
Красива в мене свитонька,
Цікаві сторінки,
Є вірші та казки.
Покажу вам сто земель
Ще й космічний корабель!
Даруватиму щодня
І забави і знання.

Учень 3. Гарна читанка нова
Золоті твої слова

Учень 4. З тобою ми подружимо,
Дари твої заслужимо!

Учень 5. Ти руку нам подай,
Про все розповідай!

Учень 5. Гарну казку розкажи,
Світ широкий покажи.
Веди, веди щодня
По сходинках знання.

Читанка. Діти, а чи вмієте ви загадки відгадувати.
Не кущ, а з листочками,
Не сорочка, а зшита,
Не людина, а говорить?

Діти. Книга.

Українська мова. А тепер послухайте мою.
Біла нивка невеличка,
Там розсипана пшеничка.
Очками її зберем,
А думкою розімнем.
Нумо, нивку обробляти,
Будемо усе на світі знати!
Що це таке?

Діти. Буквар.

Вчитель. Буквар – це маленька частинка тих знань, які дасть нам школа. Крім Букваря, інші підручники поведуть вас у прекрасний світ знань.

Буквар. Я вас прошу не лінуватись
І вчить уроки день при дні,
І берегти книжки:
Віднині найперші друзі вам вони!

Вчитель. Сьогодні ми попрощалися з першою книгою, але діти завжди пам'ятатимуть її.

В кінці звучить весела мелодія

Використана література

1. Іванова Букварика // Розкажіть онуку. – 2001. – № 13. – С. 12-14.

2. Чванькувата буква: свято Букваря // Розкажіть онуку. – 2001. – №43-44. – С. 32-35.

3. Сабірзянова Букварику! // Розкажіть онуку. – 2003. – № 11-12. – С. 12-14.

Свято
"Прощання з початковою школою"

для учнів 4 класу

Мета. Формувати культуру спілкування учнів, збагачувати їх активний словниковий запас; вдосконалювати навички виразного читання поетичних творів, вчити відчувати образність художнього слова, розвивати творчу уяву, естетичні смаки; познайомити з вчителями-предметниками та класним керівником.

Обладнання: магнітофон, фонограма до пісні "Чого вчать у школі" муз. В. Шаїнського, сл. М. Пляцковського.

Хід свята

Ведуча. Доброго дня вам, дорогі наші вихователі, вчителі, шановні гості. Ми раді вітати вас в нашому затишному класі.

Учениця. Добро хай панує у вашому домі
І мир нехай буде завжди!
Здоров'я міцного і щедрої долі -
На довгі, на довгі роки!

Учень. Нехай кожен день дарує радість.
І сонце нехай світить вам,
Роки нехай не старять
І не приносять в дім біди.

Ведучий. Сьогодні у нас найрадісніший і найсумніший день.

Ведуча. Найрадісніший – бо ми дорослішаємо, а найсумніший – бо прощаємося з початковою школою, затишним куточком, в якому ми раділи і сумували, плакали і сміялися усі 4 роки. Прощаємося з нашою учителькою, яка віддавала нам всю любов і ласку.

Ведучий. Але сьогодні свято. І давайте проведемо цей час так, щоб ці 4 роки навчання залишилися в нашій пам'яті назавжди.

Ведуча. А почнемо ми нашу подорож з самого початку! Зовсім ще маленькими ми прийшли до першого класу. Так не хотілося нам залишати мам – вихователів, бо як же ми без них, без їх турботи, теплих слів, ніжних рук та лагідних очей. А потім у нас з'явилося відразу три мами: Вчитель. і два вихователі. І от сьогодні ми прощаємося з однією з них.

Діти читають вірші

Учень 1. Пам'ятаємо і зараз крізь роки
Перші труднощі, гарний наш клас
І веселі, цікаві уроки.
Як же швидко пролинув той час?

Учениця 1. У дівчаток банти пишні
І портфелики в руках
Губки, наче спілі вишні
І цікавість у очах.

Учень 2. Хлопчики усі швиденькі
І рухливі, і меткі,
Ми були такі маленькі,
А от виросли які!

Учениця 2. Фартушки, барвисті квіти,
Оченята золоті
Хай щастить вам, милі діти,
І в навчанні, і в житті.

Ведучий. А зараз давайте усі разом пригадаємо чотири роки навчання. Ось які пригоди відбулися з учнями нашого класу.

Діти розказують веселі історії з життя класу

Учень 1. Першокласник Юрко ввечері перед сном заявляє вихователю:

- Все, я до класу більше не піду!

- Чому!

- Бо там примушують читати і писати, а я ще не вмію.

- А що ти вмієш?

- Розмовляти, гратися, та чомусь саме цього на уроках робити і не дозволяється.

Ведуча. В першому класі ми дізналися, що в школі є довгі уроки та маленькі перерви.

Учень 2. Про перерву і урок
Тарас твердить, що перерва
Втричі більша від уроку,
Бо встига Тарас за неї
Купу справ зробить нівроку.
За перерву Тарас встиг
Насмішити в класі всіх,
Ще й на Жені покататись,
Десь залізти в фарбу встиг.
Ще герой-Тарас зумів
Поплювати в горобців,
В двір помчав – аж тут дзвінок, -
Знову треба на урок.
Та Тарас такий спокійний,
Бо урок мине за мить,
Ну а потім знов перерва,
Встигне купу справ зробить!

Ведучий. Як часто ми починали нове життя і говорили самі собі: "Все, завтра почну нове життя, стану краще вчитися: правильно виконаю вправу з мови, задачу з математики зроблю сам і читати буду щодня."

Учень 3. Нове життя
Вчора Гріша так промовив:
- З мене досить, от вам слово:
Я почну життя нове!
Аркуш взяв і олівець,
Сів і пише по рядку:
В сім встаю, роблю зарядку,
Чищу зуби, шию мию,
Ну а потім я кімнату
Швидко мию, підмітаю і до класу поспішаю.
Ще у плані пунктів з 20.
Та не варто зупиняться.
- Чому? – питаєте. Все просто:
Бо знову Таня шиє, миє, підмітає – все працює.
А Грицько? Грицько й не чує
Він у ліжку й досі спить,
А над ліжком план висить.

Ведуча. А зараз послухайте смішинки.

Учень 4. Зрозумів
- Ти навіщо, синку – запитав раз тато, -
В ліве вухо зранку запихаєш вату?
- Ти ж казав, що в мене, -
Син відповідає, -
Те, що в праве входить, в ліве вилітає.

Учень 5. Пряник
- У Вас зуби є, дідусю? – онучок питає
- Дід журливо посміхнувся:
- Вже давно немає.
- Це хлопченятко зраділо без краю
- Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

Учениця 1. Однокласник
- Хто там, синку, в двері стука?
- То якийсь дідок!
Зовсім лисий, у куфайці, у руках ціпок.
Він говорить, що приїхав із села до нас,
Що колись ходив з тобою у 4 клас.
- Йди скажи: немає тата,
То якесь брехло.
- У 4 нашім класі лисих не було.

Ведучий. Ми продовжуємо наше свято, перегортаємо наступну сторіночку.

Діти читають вірші

Учениця. Найсвітліша дорога на світі -
Це дорога до знань, до школи.
Пам'ятайте це, любі діти,
Не забудьте цього ніколи.

Учень. І хоч вчитись нелегко буває.
Та наука завжди хороша.
Кожна в світі людина знає,
Що знання – це найлегша ноша.

Учениця. Хай не ваблять витребеньки,
Хай вас лінощі не точать,
Хай живеться вам легенько,
І навчається охоче.

Ведуча. А зараз послухайте пісню "Чого вчать у школі" у виконанні учнів нашого класу.

Звучить пісня "Чого вчать у школі" муз. В. Шаїнського,
сл. М. Пляцковського

1. Букви в зошиті писать

і в альбомі малювать —

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Додавати і ділить,

менших себе боронить —

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі. (Двічі)

2. Від п'яти відняти два,

по складах читать слова —

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Вміти книжку берегти,

бути чемними завжди -

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі. (Двічі)

3. Круг накреслити як слід,
показати захід, схід -

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі.

Знати кожен материк
і не плутать міст і рік —

вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі. (Двічі)

4. Вірну відповідь знайти,
нелегкий маршрут пройти –
вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі
Міцно змалечку дружить,
все життя у дружбі жить —
вчать у школі, вчать у школі, вчать у школі. (Двічі)

Ведучий. На нашому святі присутні гості. Серед них наша перша вчителька. Ці рядки присвячуємо Вам!

Діти читають вірші

Учень 1. Вчителько перша!
Зібрались ми нині, -
Щоб дяку і шану віддати тобі:
За ласку, за мудрість,
Бо в кожній дитині
Ти частку душі залишила навік!

Учень 2. Ви навчили багатьох
І синочків, і дочок
Та таких, як ми розумних
Не було в вас діточок.

Учень 3. Ой, нема де правди діти,
Було всяке серед нас.
Той у класі звик шуміти,
Той урок не хоче вчити,

Учениця 1. Той запізнюється в клас.
Та такого не було, щоб робив це хтось назло.
Бо усі ми повсякчас
Дуже-дуже любим вас.

Учениця 2. Й математики нелегко
Було нас навчать,
Та табличку множення
Знаєм на дванадцять.

Учениця 3. Ох, мороки було з нами
Вчительці багато,
Як по сто слів за хвилину
Вчились ми читати.

Ведуча. Слово надається першій вчительці.

Виступ вчителя

Ведучий. У п'ятому класі нас чекають нові знання, нові вчителі. Дорогі вчителі, ведіть нас далі по нелегкій шкільній стежині.

Діти читають вірші

Учень. Хоч інколи ми пустуни маленькі,
Хоч часто ми здіймаєм в школі галас й сміх,
Та ми потягнемось до вас, немов до неньки,
Якщо полюбите ви щиро нас усіх!

Учениця. Шановна вчителько нова!
За нас ви будьте певні,
Хоч ми рухливі та шумні,
Зате розумні й чемні.

Учень. Ми будемо учитись на відмінно.
І з поведінкою буде усе гаразд.
Та ви прийміть нас із любов'ю тільки.
І заведіть нас в старший п'ятий клас.

Ведуча. Ось і завершується наше свято
Пахне медом і квітами,
А найбільше – волею,
Хоч розлучатися жаль зі школою.

Ведучий. Школо наша початкова!
Прощавай і будь здорова.
Нових діточок стрічай,
Та й про нас не забувай.

Ведуча. Дякуємо всім за увагу. На цьому наше свято закінчено.

Класовод знайомить дітей з майбутнім класним керівником та вчителями – предметниками

Використана література

1. Анохіна ій дзвоник у початковій школі // Розкажіть онуку. – 2002.- № 7. – С. 84-95.

2. Прощання з початковою школою // Розкажіть онуку. – 2000. – № 8. – С. 58-61.

3. Кожухар у 5 клас!: сценарій випускного вечора // Розкажіть онуку. – 2002. – № 9. – С. 94-95.