Ушановуємо Тараса Шевченка (стр. 1 )

УШАНОВУЄМО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

(година спілкування для учнів початкової школи)

Хто не шанує видатних людей свого народу,

той сам не вартий пошани.

М. Рильський

Мета: розширити знання учнів про творчість і життя Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, уміння вільно висловлювати свої думки, бажання читати твори Т. Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати критичне мислення, творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; прищеплювати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями, прославляти свою Батьківщину добрими справами; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

Обладнання: малюнки учнів до творів Т. Шевченка, кросворд, «Дерево життя і творчості Т. Шевченка», портрет поета, епіграф до уроку, вишиті рушники, реквізит для інсценізації (клас оформлений в стилі української хати).

ХІД ЗАХОДУ

(Учителі-ведучі в українських національних костюмах виконують пісню на слова Т. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий»)

1-ша ведуча. Діти, ви знаєте, що наша земля зветься Україною, а ми – українцями. Ми любимо свій край, шануємо й поважаємо всіх людей Землі.

2-га ведуча. А чи знаєте ви, діти, що Україну також шанують і знають у світі?

‑ Хто такі видатні українці?

‑ Чим вони прославилися?

‑ Яких відомих українців ви вже знаєте?

‑ А чим ви, діти, можете і хочете прославити Україну? (Відповіді дітей.)

3-тя ведуча. Добре відомі в усьому світі й імена визначних майстрів поетичного слова, таких, як Тарас Шевченко, Іван Франко. Леся Українка, Максим Рильський. Творчість цих поетів увійшла до скарбниці світової літератури.

1-ша ведуча. Девізом нашого свята стали слова М. Рильського: «Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани». Сьогодні ми зібралися, щоб ушанувати великого сина українського народу Т. Шевченка.

2-га ведуча.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті ясніє веселка,

Повні сил і живої снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка!

3-тя ведуча. Нам з вами важко уявити Україну часів Шевченка і те, як серед ланів золотої пшениці, зелених садів, тихих вод, ясних зір жилося голодним селянам-кріпакам, змореним тяжкою працею.

Виступ творчої групи дітей

1-й учень. В Україні в ті часи були пани і кріпаки-селяни. З раннього ранку до пізньої ночі працювали кріпаки на панських ланах, відробляючи панщину. Часу для роботи на своєму полі майже не залишалося.

2-й учень. Крім панщини, кріпаки були змушені сплачувати різні податки, на які в них не було грошей. За борги пани били кріпаків різками, обмінювали їх на тварин (коней, собак), розлучали дітей і батьків, дружин і чоловіків.

1-ша ведуча.

Благословенна та година,

І тая хата, і село,

Що Україні принесло

Найбільшого з великих сина...

Б. Лепкий

Інсценізація

Хлопчик. Матусю, а чи правда, що небо на залізних стовпах держиться?

Мати. Так, мій синочку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері,
вона співає «Колискову»)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?

Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює. І горить та свічка, поки людина не помре. А як помре – свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, то її свічка ледь-ледь жевріє, а коли добра, робить людям добро, тоді свічечка горить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик, Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.

(Гладить сина по голові)

2-га ведуча. Чи здогадалися ви, діти, хто є дійовими особами нашої інсценізації? Тож давайте перегорнемо сторінки життя . Тільки ви уважно слухайте, діти, бо в кінці свята на вас чекають цікаві конкурси й запитання, пов'язані із життям і творчістю Великого Кобзаря.

Виступ творчої групи дітей

1-й учень. 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині у бідній кріпацькій хаті Шевченків народився хлопчик. Батьки дали йому ім'я Тарас.

2-й учень. Прізвище Шевченко пов'язане з назвою професії – швець. Шевцем був прадід поета по батьковій лінії. Син шевця – Шевченко. Звідси й прізвище – Шевченко.

3-й учень. Коли хлопчику минав другий рік, уся сім'я переселилася до села Кирилівки.

Сім'я була велика: батько Григорій, мати Катерина, Тарасик, троє сестер (Катря, Ярина, Марійка), два братики (Микита і Йосип) та дідусь Іван. Усіх – дев'ятеро.

4-й учень. Не тільки сум і горе з дитинства бачив Шевченко. Він зростав серед мальовничої природи. Гарно було в Кирилівці. Коло хати був розкішний квітник, стара крислата верба, за хатою розкинувся садок, а там левада, засіяна квітами, а через леваду в'ється річечка. Ця краса повсякчас оточувала Тараса.

3-тя ведуча. Тарас захоплювався красою природи, змальовував цю красу у своїх творах.

Конкурс на звання кращого читця віршів Т. Шевченка

(«Зоре моя вечірняя», «Встала й весна...», «Дивлюсь, аж світає», «Тече вода із-за гаю», «Садок вишневий коло хати», «Село! І серце одпочине...»)

(Виконання учнями пісні «Зацвіла в долині червона калина»

з елементами танцю)

1-ша ведуча. Дуже часто в поезіях Т. Шевченка згадується слово «чумаки». Звернімося до довідкового бюро.

(Учні пояснюють значення слова «чумаки»)

Інсценізація

2-га ведуча. А тепер переглянемо інсценізацію уривка з книги «Широкий шлях», відомого під назвою «Залізні стовпи».

(Реквізити: маленький стіл, на столі миска, дерев'яна ложка, хліб. Батько та брат Тараса одягнені в білий одяг; мати й сестричка Катерина – у вишитих сорочках, спідницях; на голові в матері – хустка, у Катрусі – стрічка.)

3-тя ведуча. Невесела вечеря – зморений батько, зажурена мати, сестричка Катерина, брат.

Сусід. Слава Ісусу Христу!

Усі (разом). Навіки слава!

Сусід. А що це ви такі, ніби стривожені чимось?

Брат. Та в нас клопіт, що й вечеря не вечеря, і хлопець десь дівся – зранку як пішов, то й досі немає. Бігали і до ставка, і до греблі, всі бур'яни обшукали, – як у воду впав!

Батько. Нічого, знайдеться. Може, заснув десь у бур'яні. Проспиться – прийде...

Брат. Ну й де дітись вражій дитині?

1-ша ведуча. Раптом чути: «Чумаки! Чумаки!»

(Заходить Тарас у солом’яному брилі)

Катерина. А ось і наш волоцюга з'явився!

Брат. Нарешті прийшов!

Мати. Де це ти був?

Батько. Де це тебе досі носило?

Брат. Доволочився?

Батько. Де це ти був, питаю. Чом не кажеш?

Тарас. Був у полі та й заблудив.

Батько. Бачили таке? Хто ж це тебе привів додому?

Тарас. Чумаки.

Усі (разом). Хто?

Тарас. Стрінувся з чумаками. Питають: «Куди йдеш-мандруєш?» А я кажу: «В Кирилівку!» А вони кажуть: «Це ти ідеш в Моринці, а в Кирилівку треба назад іти. Сідай, – кажуть, – з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг во­лів поганяти.

Батько. Бачили такого? Чумакувати надумав уже! І як воно згадало, що з Кирилівки?

Сусід. Я ж казав, що знайдеться. Такий лобатий не пропаде.

Батько. Ну, почумакував, тепер бери ложку та й сідай вечеряти.

Мати. Ну, чого тебе понесло в поле? Чого? Як мотає! Наче три дні не їв!

(Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові й сестричці,

а вони уважно слухають. Мати дослухається)

Мати. Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує, старий такого не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч. Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід. Усі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде!

2-га ведуча. Та світлі дні дитинства були недовгими...

Виступ творчої групи дітей

1-й учень. Як минуло Тарасові дев'ять років, померла його добра мати, а в хату прийшла зла мачуха. Цілими днями доводилося ховатися від неї в бур'янах.

2-й учень. А коли хлопчикові виповнилося одинадцять років, його спіткало нове горе – раптово, застудившись у дорозі, помер батько. Отак став Тарас круглим сиротою.

3-й учень. Прагнучи здобути освіту, Тарас стає наймитом у дяка в школі. А потім зустрівся хлопцеві сільський маляр, що розгледів талант Тараса і готовий був його вчити, якщо той принесе дозвіл від пана. Дозволу хлопчик не отримав, а натомість став козачком у пана Енгельгардта.

4-й учень. Лише на 24-му році життя став Тарас Шевченко вільною людиною. У 1838 році пан дав свободу кріпакові Шевченку. Це сталося завдяки відомим діячам живопису і літератури: В. Жуковському, К. Брюллову, Є. Гребінці, які зібрали й заплатили за нього викуп – 2 500 карбованців.

(Учні виконують пісню «Якби мені черевики» з елементами танцю)

Конкурс розумників «Чи я знаю твори Т. Шевченка?»

(Участь у конкурсі беруть діти з усіх груп та гості свята)

3-тя ведуча. У якому творі:

- «...соловейко в темнім гаї сонце зустрічає» («Світає, край неба палає»);

- «...защебетав соловейко – пішла луна гаєм» («Причинна»);

- «...пташечка зраділа і защебетала» («Зацвіла у лузі червона калина...»);

- «...у Дніпра веселочка воду позичає...» («Зоре моя вечірняя...»);

- «...сам Бог витає над селом» («Село! І серце одпочине...»);

- «Сидить неначе й досі сивий дід коло хатиночки і бавить хорошеє та кучеряве своє маленькеє внуча...» («І досі сниться: під горою...»);