Менеджмент (стр. 3 )

Ситуації до розділу 4
Ситуація 1. Функції менеджменту – це види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об’єкта. Що це за діяльність?
Ситуація 2. Функції менеджменту вперше в теорії управління класифікував французький учений А. Файоль. Він виділив чотири основні функції менеджменту. Що це за функції?
Ситуація 3. Першим кроком у плануванні є розробка цілей. Які це можуть бути цілі?
Ситуація 4. Цілі управління – це майбутній стан об’єкта управління, який хоче досягти колектив організації своєю працею. Який повинен бути бажаний стан будь-якої організації у майбутньому?
Ситуація 5. Основна роль цілей управління – це контрольний стандарт, з яким порівнюють фактично досягнені результати як окремої особи, так і всього колективу. Що може служити контрольним стандартом в організації?
Ситуація 6. Основними видами планів є політика організації, обов’язкові документи, процедури, методи, правила, бюджет, програми, проекти, тайм-менеджмент. У чому їх сутність?
Ситуація 7. Функція організації – це процес систематичного корегування багатьох завдань і взаємовідносин між людьми, що їх виконують. Як відбувається корегування?
Ситуація 8. Організація будь-якого технологічного процесу складається зі структурної організації й організації самого процесу. У чому їх сутність?
Ситуація 9. Повноваження – це надання підлеглому обмеженого права використовувати ресурси організації і направляти зусилля співробітників на виконання відповідних завдань. Чому обмежуються права підлеглого?
Ситуація 10. До основних повноважень належать лінійні, рекомендуючі, паралельні, функціональні тощо. У чому їх сутність?
Ситуація 11. Делегування повноважень – це засіб, за допомогою якого керівники розподіляють між підлеглими багаточисельні завдання, направлені на досягнення цілей усієї організації. Що служить таким засобом в організації?
Ситуація 12. Відповідальність (у контексті делегування повноважень) – це відповідальність підлеглого за результати виконаних завдань перед своїм керівником. Вона настає тільки після передачі повноважень. Чому це відбувається після, а не до передачі повноважень?
Ситуація 13. Як і чому заохочуює людина себе, влучно визначив у свій час А. Сміт. Що мав на увазі А. Сміт?
Ситуація 14. Основними методами мотивації до праці є застосування “батога та пряника”, психології та сучасної теорії мотивації. У чому їх сутність?
Ситуація 15. Менеджер, перш ніж говорити слово підлеглому, повинен враховувати його психологічні особливості. Які це особливості?
Ситуація 16. Сучасні методи мотивації до праці розділяють на змістовні та процесуальні. У чому їх сутність?
Ситуація 17. Контроль – це процес, за допомогою якого керівництво організації визначає чи правильні їх рішення, і чи не потребують вони корегування. Яким чином можна це визначити?
Ситуація 18. Функція контролю проводиться за допомогою попереднього, поточного і заключного його видів. Чим відрізняються вони між собою?
Ситуація 19. Спеціальні функції менеджменту поділяються за формою поділу процесу управління на складові частини. Які це складові частини?

Питання до розділу 4
1. Який учений уперше в теорії управління класифікував функції менеджменту і як?
2. Що таке планування, цілі управління та їх основна роль?
3. Дайте характеристику основним принципам та методам функції планування.
4. Що таке управління за цілями та які етапи даного процесу?
5. За якими ознаками класифікуються плани?
6. Дайте характеристику основних видів планів. 
7. Охарактеризуйте організацію як функцію менеджменту, її складові.
8. Чому не може існувати менеджмент без організації?
9. Що таке організація процесу, і з яких дій менеджера вона складається? 
10. Що таке повноваження, які з них основні?
11. Що таке делегування повноважень та їх характеристика?
12. Що таке відповідальність (у контексті делегування повноважень), коли вона наступає?
13. Назвіть основні заходи попередження порушень дисципліни в будь-якій організації.
14. Що таке мотивація та які основні її методи?
15. Дайте характеристику основних теорій мотивації, що належать до процесуальних?
16. Дайте характеристику основних теорій мотивації, що належать до змістовних?
17. Що таке контроль, процес контролю та функція контролю?
18. Охарактеризуйте послідовність процесу контролю, у чому їх сутність?
19. Охарактеризуйте основні види контролю.
20. Назвіть основні вимоги ефективного контролю.
21. Які основні особливості спеціальних функцій менеджменту?

Література до розділу 4
1. , Наумов : Учебник. – 3-е изд. – М.: Гардарики, 1999. – 528 с.
2. Завадський : «Management». – 2-е. вид. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – Т. 1. – 542 с.
3. Кабушкин менеджмента: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 1999. – 336 с.
4. Колот ія, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 224 с.
5. Кредісов А. І., , Кредісов для керівників. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 556 с.
6. Кузьмін О. Є. Сучасний менеджмент: Навчально-прикладний посібник. – Львів: Центр Європи, 1995. – 176 с.
7. Мартиненко фирмы: Книга для предпринимателей, для студентов економических специальностей вузов. – К.: МП «Леся», 1995. – 368 с.
8. Менеджмент (современный российский менеджмент): Учебник / Под ред. и . – М.: ФБК-ПРЕСС, 1999. – 504 с.
9. , Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело» ЛТД, 1994. – 702 с.
10. , Малева управление предприятием – К.: / Киевский международный университет гражданской авиации, 1996. – 80 с.
11. Прокушев первичного уровня. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 1999. – 320 с.
12. К вопросу о материальном стимулировании работников аппарата управления районного звена АПК // Кадры и повышение демократичности управления АПК: Сб. науч. тр. / УНИИЭОСХ им. . – К., 1989. – С. 53–59.
13. Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник.– К.: Вища шк., 1995.– 351 с.
14. Шегда менеджмента: Учебное пособие. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 512 с.
15. Є., Оборська ічне управління: Навч. посібник. – К., КНЕУ, 1999. – 384 с.

РОЗДІЛ 5. ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ У МЕНЕДЖМЕНТІ
5.1. Види управлінських рішень та підходи до їх прийняття
5.2. Процес прийняття рішень
5.3. Методи прийняття рішень
5.4. Фактори впливу на процес прийняття рішень 
5.5. Організація виконання рішень

Навчальна мета
Прочитавши цей розділ, ви:
– з’ясуєте, що таке рішення, управлінське рішення;
– зрозумієте, як відбувається процес прийняття та виконання рішень;
– дізнаєтесь, які основні методи прийняття рішень;
– зрозумієте, які фактори і як вони впливають на процес прийняття рішень.
Основні терміни й поняття: рішення, управлінське рішення, метод прийняття рішень, фактор впливу, організація виконання рішень.
5.1. Види управлінських рішень та підходи до їх прийняття
Рішення – це вибір одного варіанта дій із багатьох.
Управлінське рішення – це фіксований управлінський акт, який спрямовує діяльність трудового колективу у русло досягнення цілей, поставлених перед організацією або особою.
До управлінських рішень належать програмовані або непрограмовані. Програмовані ті, де визначена наперед послідовність кроків у прийнятті рішень. Непрограмовані ті, які виникають при нових ситуаціях або при невідомих факторах.
Залежно від виду проблем, які стоять перед організацією, та підходів їх вирішення у процесі формування управлінських рішень, їх розділяють на інтуїтивні, основані на судженнях та раціональні рішення. 
Інтуїтивні управлінські рішення – це вибір альтернативи чи варіанта на основі відчуття, що вона або він правильні.
Управлінське рішення, засноване на судженнях – це вибір альтернативи на основі знань або досвіду.
Раціональне управлінське рішення – це вибір альтернативи за допомогою об’єктивного аналітичного процесу. До аналітичного процесу належать діагностика проблем, формування критеріїв обмежень, скорочення числа альтернатив, оцінка альтернатив та вибір альтернатив.

Рис. 19. Основні управлінські рішення

5.2. Процес прийняття рішень 
У процесі прийняття управлінських рішень менеджеру необхідно відповісти на такі питання: що робити, як робити, кому доручити роботу, що це дає тощо.
Процес прийняття управлінських рішень досить складний і багатогранний, а також залежить від кваліфікації керівника, його стилю керівництва, ситуації, культури організації та ін.
Найбільш визнаним підходом до прийняття управлінських рішень є дотримання процедури і виконання обов’язкових дій: розпізнавання проблеми, встановлення цілей розв’язання проблеми, вивчення проблеми за допомогою збирання та оброблення інформації, обгрунтування реарістичних альтернативних дій, порівняння та відбір альтернатив, формулювання та видавання рішень.

Рис. 20. Основні етапи процесу прийняття рішень

5.3. Методи прийняття рішень
До основних методів прийняття управлінських рішень належать: матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично-систематизаційний, ділових ігор, груповий тощо.
Матричний – це занесення до матриці усіх можливих наслідків реалізації рішення.
Теорії ігор – це розрахунки можливих дій «противника», конкурента, інших сторін, які беруть участь у конфліктній ситуації.
Дерево рішень – це з’ясування розгалуження проблем і рішень шляхом теорії графіків та ймовірності (буде чи не буде).
Аналітично-систематизаційний – це сукупність трьох складових: аналізу ситуації, аналізу проблем і аналізу рішень.
Ділових ігор – це імітаційна гра, яка імітує діяльність керівників і дає можливість передбачити причини, що змінюють ситуації в організації.
Груповий – це створення деякими організаціями груп для прийняття важливих рішень.

Рис. 21. Основні методи прийняття рішень

5.4. Фактори впливу на процес прийняття рішень
До факторів як позитивного, так і негативного впливу на процес прийняття управлінських рішень відносять особисті оцінки керівника, середовище прийняття рішень, інформаційні обмеження у поведінці, обмеження, негативні наслідки, взаємозалежність рішень тощо.
Особисті оцінки керівника – це суб’єктивна оцінка підлеглого керівником стосовно добра, зла, порядності та інше.
Середовище прийняття рішень – це обставини, при яких приймається рішення. Це може бути при обставинах визначеності, невизначеності або ризику.
Інформаційні обмеження – це недоступність або дорожнеча інформації.
Обмеження у поведінці – це перешкоди із-за незгод та конфліктів у процесі прийняття рішень.
Негативні наслідки – це компроміси при прийнятті рішень, коли знають наперед про можливість як позитивного, так і негативного результату.
Взаємозалежність рішень – це взаємозв’язок головного рішення з другорядним. 

Рис. 22. Основні фактори впливу на процес прийняття рішень

5.5. Організація виконання рішень 
Управлінські рішення приймаються для того, щоб їх потім виконувати. Доки рішення не впроваджено на практиці, до того часу воно залишається лише добрим побажанням, а для виконання його необхідна велика організаторська робота зі сторони менеджера.
Для організації виконання рішень менеджеру необхідно знати людей, їх можливості, потреби і наявність матеріальних засобів, методи виконання цілей тощо.
Основними операціями менеджменту щодо організації виконання рішень є визначення календарних строків виконання рішень, призначення відповідального виконавця, доведення рішення до виконавця або до всього колективу, інструктаж виконавців, матеріально-технічне забезпечення процесу праці, роз’яснення цілей і завдань на інструктивній нараді, координація дій виконавців, мотивація діяльності виконавців, облік і контроль виконання рішення за допомогою зворотного зв’язку, коригування раніше прийнятого рішення.
Кожен підлеглий повинен одержувати розпорядження тільки від одного керівника. Не допускати керівництва «через голову».

Тести до розділу 5
1. Управлінське рішення – це:
а) рішення керівника про підвищення соціальних гарантій підлеглим;
б) майбутній стан об’єкта управління, який хоче досягти колектив організації своєю працею;
в) соціальний акт, який організовує і спрямовує у певне русло діяльність трудового колективу та виконує роль засобу, що сприяє досягненню цілей, поставлених перед організацією;
г) миттєве рішення керівника;
д) правильної відповіді немає.

2. Організаційне рішення – це:
а) вибір альтернатив, які обов’язково відбудуться і внесуть найбільший вклад у досягнення загальної мети;
б) вибір найоптимальнішого варіанта, який забезпечить зростання організації;
в) рішення, прийняте в організації, з метою отримання прибутку;
г) послідовне рішення;
д) логічне рішення;
е) усі відповіді правильні;
є) правильної відповіді немає.

3. Які підвиди входять до організаційного рішення (2 відповіді)?
а) логічні;
б) нелогічні;
в) прямі;
г) непрямі;
д) внутрішні;
е) програмовані;
є) економічні;
ж) зовнішні;
з) непрограмовані;
и) соціальні;
і) правильної відповіді немає.

4. Які основні типи рішень (3 відповіді)?
а) особливе;
б) інтуїтивне;
в) інтелектуальне;
г) програмне;
д) прагматичне;
е) якісне;
є) рішення, засноване на судженні;
ж) матричне;
з) алгебраїчне;
и) геометричне;
і) психологічне;
ї) раціональне;
й) дуалістичне.

5. Вибір альтернативи на основі знань або досвіду – це: 
а) інтуїтивне рішення;
б) рішення засноване на судженні;
в) раціональне рішення;
г) якісне рішення;
д) управлінське рішення;
е) організаційне рішення;
є) матричне рішення;
ж) дуалістичне рішення;
з) правільної відповіді немає.

6. З яких етапів складається аналітичний процес (6 відповідей)?
а) вибір об’єкта;
б) вибір суб’єкта;
в) діагностика проблем;
г) об’єднання проблем;
д) об’єднання об’єктів;
е) визначення альтернатив;
є) корегування дій;
ж) співставлення результатів;
з) формування критеріїв та обмежень у прийнятті рішень;
и) обмеження числа альтернатив;
і) обговорення проблем;
ї) планування дій;
й) оцінка альтернатив;
к) вибір альтернативи;
л) правильної відповіді немає.

7. Які існують методи прийняття рішень (3 відповіді)?
а) теорія рішень;
б) матричний;
в) теорія ігор, дерево рішень;
г) теорія знань;
д) метод ділових ігор, аналітично-систематизаційний;
е) теорія Врума, теорія ігор;
є) геометричний;
ж) математичний;
з) соціальний;
и) психологічний.

8. Схематичний показ проблеми прийняття рішень – це:
а) матричний метод;
б) метод ділових ігор;
в) дерево рішень;
г) графічний метод;
д) теорія ігор;
е) правильної відповіді немає.

9. Оцінка людини, що стосується зла, добра, порядності – це:
а) особисті оцінки комісії підприємства;
б) особисті оцінки керівника;
в) особисті оцінки колективу;
г) керівник чоловічої статі;
д) жінка;
е) правильної відповіді немає. 

10. Взаємозалежність рішень – це:
а) залежність підлеглих від керівника;
б) залежність простого від складного;
в) взаємозв’язок головного рішення з другорядним;
г) взаємозв’язок між головними рішеннями;
д) взаємозв’язок між другорядними рішеннями.

11. Коли управлінське рішення вважається впровадженим на практиці?
а) завжди після його прийняття;
б) після вивчення особового складу персоналу організації;
в) після перевірки менеджером виконання його рішення;
г) при відсутності відхилення виконаного завдання від запланованого;
д) після планування організаторської роботи;
е) правильної відповіді немає.

12. Перерахуйте основні операції менеджменту щодо організації виконання рішень:
а) реклама, звіт, план, наказ, розпорядження;
б) календарні строки, відповідальний виконавець, доведення рішення до виконавців, інструктаж виконавців, ресурсне забезпечення, облік і контроль, коригування рішень;
в) інформаційне забезпечення процесу, визначення фінансових можливостей організації, відкриття рахунків у банках, проведення загальних зборів колективу, складання звіту за певний термін часу;
г) правильної відповіді немає.

Кросворд до розділу 5

По горизонталі: 3. Рішення, в яких визначено послідовність кроків. 5. Творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив з багатьох можливих варіантів. 8. Український вчений, що робив особливий наголос на кібернетичних аспектах прийняття рішень. 13. Фактор, що є основою для прийняття управлінських рішень. 14. Рішення, яке приймається внаслідок аналітичного процесу. 15. Метод прийняття рішень. 17. Один з видів управлінських рішень. 18. Тип рішення.
По вертикалі: 1. Вид рішення за призначенням. 2. Рішення за ступенем ефективності. 6. Поняття, основою якого є знання і досвід. 7. Один із сучасних методів колективного пошуку рішень. 9. Процес, основою якого у менеджерів є розробка рішень. 10. Рішення, що виникають при невідомих до цього факторах. 11. Перший етап аналітичного процесу прийняття рішень. 12. Процес, що є основою в методі теорії ігор. 16. Наука, що лягла в основу методу прийняття рішень. 4. Рішення за напрямом дії.

Ситуації до розділу 5
Стуація 1. Управлінське рішення – це фіксований управлінський акт, який спрямовує діяльність трудового колективу у русло досягнення цілей, поставлених перед організацією або особою. Що може виступати у ролі фіксованого управлінського акту?
Ситуація 2. До управлінських рішень належать програмовані або непрограмовані. У чому полягає їх сутність і відмінність?
Ситуація 3. Залежно від виду проблем, що стоять перед організацією, та підходів вирішення у процесі формування управлінських рішень їх розділяють на види. У чому полягає їх сутність?
Ситуація 4. Процес прийняття управлінських рішень досить складний і багатогранний. У чому полягає його складність і багатогранність?
Ситуація 5. До основних методів прийняття управлінських рішень належать: матричний, теорії ігор, дерево рішень, аналітично-систематизаційний, ділових ігор, груповий тощо. У чому полягає їх основна сутність?
Ситуація 6. Існує багато факторів, що впливають як позитивно, так і негативно на процес прийняття управлінських рішень. У чому полягає їх сутність?
Ситуація 7. Доки рішення не впроваджено на практиці, до того часу воно залишається лише добрим побажанням, а для його виконання необхідна велика організаторська робота зі сторони менеджера. У чому полягає ця робота?

Питання до розділу 5
1. Дайте визначення поняттям “рішення” та “управлінське рішення”.
2. Які існують управлінські рішення і яка різниця між ними?
3. Дайте характеристику видів управлінських рішень.
4. З яких елементів складається аналітичний процес прийняття раціонального рішення?
5. Охарактеризуйте обов’язкові дії менеджера, що приймає управлінські рішення.
6. Назвіть основні методи прийняття рішень.
7. Які фактори і як впливають на процес прийняття управлінських рішень?
8. Які основні операції менеджменту повинні виконуватися для організації виконання управлінських рішень?

Література до розділу 5
1. Завадський : «Management». – 2-е. вид. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – 542 с.
2. Кабушкин менеджмента: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 1999. – 336 с.
3. Веретехина и реализация управленческих решений: Текст лек. (Для бакалавров по экон.) – К.: Киевский государственный университет, 1995. – 22 с.
4. Кузьмін О. Є. Сучасний менеджмент: Навчально-прикладний посібник. – Львів: Центр Європи, 1995. – 176 с.
5. Менеджмент (современный российский менеджмент): Учебник / Под ред. и . – М.: ФБК-ПРЕСС, 1999. – 504 с.
6. , Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело» ЛТД, 1994. – 702 с.
7. Прокушев первичного уровня. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 1999. – 320 с.
8. Системи підтримки прийняття рішень / , , та ін. / Под ред. . – К.: Техніка, 1995. – 162 с.
9. Хміль Ф. І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 351 с.
10. Шегда менеджмента: Учебное пособие. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 512 с.

РОЗДІЛ 6. КОМУНІКАЦІЇ В МЕНЕДЖМЕНТІ
6.1. Поняття і роль комунікацій
6.2. Групи, види і форми комунікацій
6.3. Процес комунікацій

Навчальна мета
Прочитавши цей розділ, ви:
– з’ясуєте, що таке комунікації;
– зрозумієте, у чому сутність груп, видів і форм комунікацій;
– дізнаєтесь, як проходить процес комунікацій;
– зрозумієте, чому менеджери не досягають бажаних результатів через недосконалі комунікації.
Основні терміни й поняття: комунікації, група комунікацій, види комунікацій, форми комунікацій, процес комунікацій.

6.1. Поняття і роль комунікацій
Предметом праці в управлінні організацією завжди виступає управлінська інформація.
Термін комунікація походить від латинського слова «communis», що в перекладі на українську мову означає «загальне», тобто той, хто передає інформацію, хоче встановити «загальність» з тим, хто її отримує.
Комунікації – це обмін інформацією за допомогою слів, літер, символів, жестів, за допомогою яких менеджер отримує інформацію для прийняття ефективних рішень і доведення їх до виконавців.
Основна роль комунікацій у поєднанні всіх функцій менеджменту, в досягненні бажаної поведінки окремих осіб чи колективу в організації.
Як стверджують більшість економістів світу, керівник будь-якої організації витрачає на комунікації від 50 до 90 відсотків свого часу тому, що у процесі передачі інформації виникають різні перешкоди, такі як спотворення, непорозуміння, уповільнення, ігнорування тощо.
Із-за недосконалих комунікацій деякі менеджери не досягають бажаних результатів, незважаючи на свою компетентність, технологічну освіченість і добрі наміри. Вони стають безпорадними, і доручена робота не виконується, оскільки вказівки передаються неправильні.

Рис. 24. Основна інформація комунікацій 

6.2. Групи, види і форми комунікацій 
Основними групами комунікацій є усна, письмова та візуальна інформація.
Усна інформація – це інформація, передана словом.
Письмова інформація – це інформація, передана на листку паперу.
Візуальна інформація – це інформація, що передається жестами.
Основними видами комунікацій є: інформативна, експресивна, переконуюча, соціально-ритуальна, паралінгвістична інформація.
Інформативна інформація – це інформація, яка носить інформативний характер.
Експресивна інформація – це інформація, яка передається з силою почуттів, переживань тощо.
Переконуюча інформація – це інформація, яка передається із захопленням.
Соціально-ритуальна інформація – це інформація, яка обов’язково відповідає нормам звичаїв соціально-культурної поведінки країн, регіонів, організацій тощо.
Паралінгвістична інформація – це інформація, яка передається за допомогою міміки, рухів, поз тощо.
Основними формами комунікацій є офіційна або неофіційна інформація. 
Офіційна інформація – це інформація, що передається формальними каналами за допомогою наказів, розпоряджень тощо.
Неофіційна інформація – це інформація, яка передається неформальними каналами за допомогою чуток, пліток тощо.

Рис. 25. Основні групи комунікацій

Рис. 26. Основні види комунікацій

Рис. 27. Основні форми комунікацій

6.3. Процес комунікацій

Процес комунікацій – це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей.
Ефективність комунікацій залежить від якісного передавання керівником ідей та управлінської інформації і правильного сприйняття їх підлеглими.
Комунікації забезпечують рух інформації в ланцюгу: відправник, канал, одержувач, зворотний зв’язок.
Відправник – це керівник або організація вищого за ієрархією рівнем.
Канал – це спосіб передавання інформації від однієї людини до іншої. У кожній організації присутні офіційні (формальні) або неофіційні (неформальні) способи. 
Одержувач – це підлеглий працівник або нижча за ієрархічним рівнем організація.
Зворотний зв’язок – це уточнення зрозумілості керівником відправленої управлінської інформації і чи немає потреби у її повторності.
Основними елементами процесу комунікацій є кодування, повідомлення, декодування, зворотний зв’язок.

Тести до розділу 6
1. Предметом праці в управлінні є:
а) робоча сила;
б) інформація;
в) організація;
г) правильної відповіді немає.

2. Процес двостороннього обміну ідеями й інформацією, що веде до взаємного розуміння – це:
а) функція менеджменту;
б) комунікація;
в) аналітичність;
г) оперативність;
д) комунікабельність.

3. Основна роль комунікацій:
а) досягнення мети організації;
б) звернення;
в) досягти бажаного результату;
г) досягти бажаної поведінки як окремих осіб, так і колективу.

4. Види комунікацій (4 відповіді):
а) вхідна;
б) вихідна;
в) інформативна і експресивна;
г) офіційна;
д) неофіційна;
е) переконуюча;
є) повідомлення;
ж) розмова;
з) звернення;
и) розуміння;
і) соціально-ритуальна;
ї) психологічна;
й) несловесна;
к) абстрактна.

5. Поза, міміка, жести – це вид комунікацій:
а) пізнавальний;
б) експресивний;
в) переконуючий;
г) несловесний;
д) офіційний;
е) неофіційний.

6. Вплив на інших з метою зміни їх ставлення до чогось – який це вклад комунікацій:
а) переконуючий;
б) офіційний;
в) неофіційний;
г) перекладний;
д) пізнавальний.

7. Які існують форми комунікацій (2 відповіді)
а) усна;
б) письмова;
в) візуальна;
г) горизонтальна;
д) вертикальна;
е) пізнавальна;
є) офіційна;
ж) неофіційна;
з) переконуюча;
и) психологічна;
і) політична;
ї) абсурдна.

8. Процес комунікацій – це:
а) одностороннє передавання інформації;
б) передавання інформації із силою проявів почуттів, переживань;
в) обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей;
г) висловлювання захоплення;
д) інформація, яка безпосередньо передається в організацію.

9. Які існують основні елементи процесу комунікацій (4 відповіді)?
а) відправник і кодування;
б) вплив і влада;
в) початковий;
г) кінцевий;
д) повідомлення і канали передачі;
е) декодування і приймач;
є) радіозв’язок;
ж) телебачення;
з) інформування;
и) відгук і радіозв’язок;
і) відгук, зворотний зв’язок;
ї) інформація;
й) факти.

10. Декодування – це:
а) засіб передачі інформації;
б) перетворення ідей у символ;
в) сукупність символів;
г) перетворення символів у інформацію;
д) засіб передачі інформації безпосередньо від керівника до підлеглого;
е) правильної відповіді немає.
11. У організаціях і підприємствах розрізняють два шляхи поширення формальної інформації, а саме (2 відповіді):
а) офіційний;
б) неофіційний;
в) обов’язковий;
г) необов’язковий;
д) горизонтальний;
е) вертикальний.
Кросворд до розділу 6

По горизонталі: 2. Реакція на інформацію. 4. Все, що спотворює зміст при обміні інформацією. 7. Основа висхідних комунікацій. 9. Перешкода у процесі передачі інформації. 11. Перешкода у процесі комунікації. 17.Обмін інформацією між двома і більше людьми. 18. Інформація, що передається мімікою, рухами. 19. Сукупність символів. 20. Група комунікацій, що сприймається органами зору.
По вертикалі: 1. Інформація, що передається неформальними каналами. 3. Перетворення символів у інформацію. 5. Інформація, що несе в собі заохочення. 6. Засоби передачі інформації. 8. За допомогою чого відбувається усний обмін інформацією. 10. Перешкода внаслідок незгоди двох сторін. 11. Усні вказівки, що проводяться за допомогою різних засобів. 12. Форма комунікацій. 13. Прийом ефективного доведення поглядів однієї людини іншій. 15. Комунікації за допомогою жестів. 16. Інформація, що передається з силою проявів почуттів.

Ситуації до розділу 6
Ситуація 1. Предметом праці в управлінні організацією завжди виступає управлінська інформація. Чому це так?
Ситуація 2. Комунікації – це обмін інформацією за допомогою слів, літер, символів, жестів, на основі чого менеджер отримує інформацію. Для чого необхідна інформація менеджеру?
Ситуація 3. Як стверджують більшість економістів світу, керівник будь-якої організації витрачає на комунікації від 50 до 90 відсотків свого часу. Чому так багато і яка потреба в цьому?
Ситуація 4. Основними групами комунікацій є усна, письмова і візуальна інформація. Їх основна сутність?
Ситуація 5. Основними видами комунікацій є інформативна, експресивна, переконуюча, соціально-ритуальна, паралінгвістична інформація. Їх основна сутність.
Ситуація 6. Основними формами комунікацій є офіційна або неофіційна інформація. Їх сутність та відмінність між собою.
Ситуація 7. Процес комунікацій – це обмін інформацією між двома або більшою кількістю людей. Як відбувається обмін інформацією?
Ситуація 8. Комунікації забезпечують рух інформації в ланцюг. Назвіть основні ланки цього ланцюга.

Питання до розділу 6
1. Що виступає предметом праці в управлінні організацією?
2. Дайте визначення поняттю “комунікації”, їх основна роль у менеджменті.
3. Які основні причини великих витрат часу керівників на комунікації?
4. Дайте характеристику основним групам комунікацій.
5. Дайте характеристику основним видам комунікацій.
6. Дайте характеристику основним формам комунікацій.
7. Охарактеризуйте процес комунікацій.

Література до розділу 6
1. Завадський : «Management». – 2-е. вид. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – 542 с.
2. Кабушкин менеджмента: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 1999. – 336 с.
3. , Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело» ЛТД, 1994. – 702 с.
4. І., Кудін управління та підприємництва: Навчально-методичний посібник. – К.: МАУП, 1998. – 96 с.
5. Прокушев первичного уровня. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 1999. – 320 с.
6. , , Третьяк деятельность менеджера. Основы менеджмента. – К.: Ваклер, 1998. – 465 с.

// "); // --> РОЗДІЛ 7. ВПЛИВ, ВЛАДА І ЛІДЕРСТВО В МЕНЕДЖМЕНТІ
7.1. Поняття впливу, влади і лідерства
7.2. Форми впливу
7.3. Характеристика типів влади та лідерства в менеджменті

Навчальна мета
Прочитавши цей розділ, ви:
– з’ясуєте, які основні форми впливу та типи влади у менеджменті;
– зрозумієте, що таке вплив, влада та лідерство;
– дізнаєтесь, як впливає лідер організації на людей;
– зрозумієте, у чому залежність підлеглого від керівника, а в чому керівника від підлеглого.
Основні терміни й поняття: вплив, влада, лідерство, сила влади, форми впливу, типи влади.

7.1. Поняття впливу, влади та лідерства 
Вплив – це така поведінка однієї особи, яка змінює поведінку іншої особи.
Влада – це можливість або офіційне право одних осіб впливати на поведінку інших або давати накази підлеглим, а також стимулювати чи карати їх при виконанні різних завдань.
Лідерство – це здатність людини чинити вплив на окремих осіб або групи, направляючи їх зусилля на досягнення цілей організації.
Сила влади залежить не стільки від рівня ієрархії в організації, скільки від ступеня залежності однієї особи від іншої.
Існує пряма залежність підлеглих від керівника в підвищенні заробітної плати, службовому підвищенні розширенні повноважень, задоволенні соціальних потреб тощо.
Залежність керівника від підлеглих – у необхідній інформації для прийняття рішень, здатності підлеглих виконати завдання тощо.

7.2. Форми впливу 
Основними формами впливу можна вважати навіювання, переконання, прохання, погрозу, підкуп, наказ.
Навіювання – це вплив на особу не критикою, а особистим прикладом поведінки, авторитетом, словом тощо.
Переконання – це вплив на особу через логічне слово, емоції, дискусію, наведення прикладів з досвіду та історії.
Прохання – це вплив на особу через слово при добрих стосунках.
Погроза – це вплив на особу через залякування, обіцянки спричинити підлеглому зло тощо.
Підкуп – це вплив на особу через схиляння її на свій бік будь-якими засобами (гроші, вільний час та ін.).
Наказ – це офіційне розпорядження органів, що мають владу. Його не обговорюють, а виконують. 

Рис. 29. Основні форми впливу

7.3. Характеристика типів влади та лідерства в менеджменті 
Основними формами влади є: заснована на примусі, заснована на винагороді, експертна, еталонна (харизма), законна (традиційна) тощо. 
Заснована на примусі, якщо підлеглий відчуває, що керівник може його позбавити певних ресурсів, благ або звільнити з роботи тощо.
Заснована на винагороді, якщо підлеглий відчуває, що керівник може задовольнити ті чи інші його потреби.
Експертна, якщо підлеглий вірить у достатні знання керівника для прийняття ефективних рішень.
Еталонна (харизма), якщо підлеглий сприймає поведінку керівника як приклад для себе.
Законна (традиційна), якщо підлеглий вірить у законність рішень вищого за рівнем керівника і тому підкоряється безпосередньому керівнику.

Рис. 30. Основні типи влади