Менеджмент (стр. 4 )

Тести до розділу 7
1. Здатність чинити вплив на окремих осіб або групи з метою досягнення цілей організації – це:
а) керівництво;
б) управління;
в) менеджмент;
г) бізнес;
д) лідерство;
е) підприємництво.

2. Керівництво – це:
а) ефектне використання усіх керівних функцій;
б) ефектне використання усіх управлінських функцій;
в) можливість чинити вплив на багатьох осіб, з метою отримання доходу;
г) можливість чинити вплив на окремих осіб або групи, направляючи їх зусилля на досягнення цілей організації;
д) правільної відповіді немає.

3. Вплив – це:
а) поведінка особи;
б) стиль керівника;
в) така поведінка однієї особи, що змінює поведінку іншої особи;
г) ступінь залежності підлеглого від керівника;
д) правільної відповіді немає.

4. Можливість впливати на поведінку інших – це:
а) вплив;
б) влада;
в) керівництво;
г) управління;
д) менеджмент;
е) бізнес.

5. Залежність підлеглого від керівника полягає у (4 відповіді):
а) підвищенні продуктивності праці;
б) підвищенні зарплати;
в) русі по службі;
г) необхідній об’єктивній інформації для прийняття рішення;
д) розміщенні повноважень;
е) здатності підлеглих виконувати завдання;
є) моральному заохоченні;
ж) зниженні з/пл;
з) задоволенні соціальних потреб.

6. Основні підходи до суті лідерства (3 відповіді):
а) ситуаційний;
б) підхід з позиції особистих якостей;
в) підхід з позиції процесу;
г) підхід з позиції поведінки;
д) системний;
е) підхід з позиції ситуації;
є) програмний.

Кросворд до розділу 7

По горизонталі: 2. Фактор, за яким керівник залежить від підлеглого. 5. Можливість чинити вплив на окрему особу або групу. 7. Форма влади. 8. Форма впливу. 11. Стиль керівництва. 13. Поведінка однієї особи, що змінює поведінку іншої. 15. Поняття, на якому заснована форма влади. 16. Вміння ефективно виконувати управління. 17. Одна із форм впливу, що засновується на двосторонній згоді.
По вертикалі: 1.Стиль менеджменту. 3.Керівник, що прагне не нав’язувати свою волю підлеглим. 4.Здатність чинити вплив на окрему особу або групу. 6.Можливість впливати на поведінку інших людей. 9. Еталонна влада. 10. Одна із основних залежностей підлеглого перед керівником. 12. Поняття, основа підходу до розуміння лідерства. 14. Одна з «агресивних» форм впливу.

Ситуації до розділу 7
Ситуація 1. Сила влади залежить не стільки від рівня ієрархії в організації, скільки від ступеня залежності однієї особи від іншої. У чому проявляється ця залежність?
Ситуація 2. Основними формами впливу можуть вважатися: навіювання, переконання, прохання, погроза, підкуп, наказ. У чому полягає їх основна сутність?
Ситуація 3. Основними типами влади є: заснована на примусі, заснована на винагороді, експертна, еталонна (харизма), законна (традиційна) тощо. У чому полягає їх сутність?

Питання до розділу 7
1. Що таке вплив, влада, лідерство та яка відмінність між ними?
2. Від чого залежить сила влади і в чому залежність керівника від підлеглих?
3. Дайте характеристику основним формам впливу.
4. Дайте характеристику основним типам влади.

Література до розділу 7
1. , Наумов : Учебник. – 3-е изд. – М.: Гардарики, 1999. – 528 с.
2. Завадський : «Management». – 2-е. вид. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – Т. 1. – 542 с.
3. Кабушкин менеджмента: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 1999. – 336 с.
4. Кредісов А. І., , Кредісов для керівників. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 556 с.
5. Менеджмент (современный российский менеджмент): Учебник / Под ред. и . – М.: ФБК-ПРЕСС, 1999. – 504 с.
6. , Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело» ЛТД, 1994. – 702 с.
7. Прокушев первичного уровня. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 1999. – 320 с.
8. Шегда менеджмента: Учебное пособие. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 512 с.

// "); // -->
Тексты принадлежат их владельцам и размещены на сайте для ознакомления

// "); // --> РОЗДІЛ 8. СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА
8.1. Поняття стилів управління
8.2. Автократичний стиль управління
8.3. Демократичний стиль управління
8.4. Ліберальний стиль управління

Навчальна мета
Прочитавши цей розділ, ви:
– з’ясуєте, що таке стиль керівництва;
– зрозумієте, в чому полягає основна відмінність стилів керівництва;
– дізнаєтесь про позитивні та негативні особливості різних стилів керівництва.
Основні терміни й поняття: стиль керівництва, автократичний стиль, демократичний стиль, ліберальний стиль.

8.1. Поняття стилів управління 
Стиль керівництва – це звична манера поведінки керівника щодо підлеглих.
Основними стилями керівництва є автократичний, демократичний, ліберальний.

Рис. 31. Основні стилі керівництва

8.2. Автократичний стиль управління 
Автократичний стиль – це поведінка керівника, який має достатній обсяг влади для нав’язування своєї волі підлеглим. 
Основними позитивними характеристиками керівника-автократа є: відданість, ризикованість, оперативність, настирливість тощо.
Негативним у керівника-автократа є: надмірна централізація влади, свідоме обмеження контактів з підлеглими, нетерпімість до заперечень, формальне проведення нарад, перевищення меж законів, часте застосування адміністративних стягнень тощо.

8.3. Демократичний стиль управління 
Демократичний стиль – це поведінка керівника, який намагається не нав’язувати свою волю підлеглим, а створює клімат у колективі, де працівники мотивують себе самі до праці через потреби вищого рівня. 
Основними позитивними характеристиками керівника-демократа є справедливість, повага до підлеглих, турбота про них, делегування другорядних питань підлеглим, прислуховування до думок підлеглих, доведення вказівок підлеглим у вигляді пропозицій, порад і навіть прохань, інформування колективу про стан справ та перспективи розвитку організації тощо.

8.4. Ліберальний стиль управління
Ліберальний стиль – це поведінка керівника, який надає своїм підлеглим майже повну волю у виборі завдань та контролю за ними.
Основними позитивними характеристиками керівника-ліберала є: ввічливість, добродушність до підлеглих, готовність вислуховувати пропозиції і навіть критику підлеглих тощо.
Негативним у керівника-ліберала є: відсутність ініціативи, очікування вказівок зверху, невпевненість, легкість впливу оточуючих, невимогливість до підлеглих, легко роздає нереальні обіцянки, безконтрольність, якщо вказівка не виконується підлеглим, може виконувати її сам тощо.

Тести до розділу 8
1. Стиль керівництва – це:
а) незвична манера поведінки керівника стосовно підлеглих;
б) незвична манера поведінки підлеглих відносно керівника; 
в) манера поведінки керівника з підлеглими;
г) звична манера поведінки керівника стосовно підлеглих, направлена на вплив на них, для досягнення цілей організації;
д) правільної відповіді немає.

2. Види стилю керівництва (3 відповіді):
а) комуністичний;
б) демократичний;
в) лояльний;
г) тоталітарний;
д) соціальний;
е) жорсткий;
є) ліберальний;
ж) еталонний;
з) автократичний.

3. Керівник, який має достатній обсяг влади, щоб нав’язати свою волю підлеглим, – це:
а) автократ;
б) демократ;
в) комуніст;
г) ліберал;
д) соціал-демократ;
е) соціал-ліберал;
є) деспот;
ж) правільної відповіді немає.

4. Керівник, який надає своїм підлеглим майже повну волю у виборі завдань та контролю за своєю роботою, – це:
а) автократ;
б) демократ;
в) менеджер;
г) ліберал;
д) соціал-демократ;
е) соціал-ліберал;
є) деспот;
ж) бізнесмен;
з) депутат;
и) комуніст;
і) підприємець;
ї) правильної відповіді немає.

5. Позитивні риси при автократизмі (2 відповіді):
а) відданість роботі;
б) оперативно виконує завдання;
в) надмірна централізація влади;
г) особисте вирішення дрібних питань;
д) справедлива оцінка зусиль;
е) формальне проведення нарад.

6. Позитивні риси демократичного керівника (4 відповіді):
а) справедлива оцінка зусиль підлеглих;
б) оперативно виконує завдання;
в) формальне проведення нарад;
г) централізація влади;
д) повага до підлеглих; турбота про них;
е) відсутність ініціативи;
є) сприймання конфліктів як позитивного явища;
ж) часте застосування адміністративних стягнень;
з) свідоме обмеження контактів з підлеглими;
и) легко роздає нереальні обіцянки;
і) легкість впливу оточуючих;
ї) максимальне обгрунтування рішень, які приймаються;
й) нетерпимість до заперечень і думок підлеглих;
к) примушення працювати підлеглих у позаурочний час.

Ситуації до розділу 8
Ситуація 1. Стиль керівництва – це звична манера поведінки керівника стосовно підлеглих. У чому полягає звичність поведінки керівника?
Ситуація 2. Основними стилями керівництва є: автократичний, демократичний, ліберальний. У чому полягає їх основна сутність?
Ситуація 3. Негативним у керівника-автократа є: надмірна централізація влади, свідоме обмеження контактів з підлеглими. Ще які вади поведінки Ви знаєте?
Ситуація 4. Основними позитивними характеристиками керівника-демократа є: справедливість, ввічливість, повага до підлеглих, турбота про них. Ще які позитивні риси Ви знаєте?
Ситуація 5. Негативним у керівника-ліберала є: відсутність ініціативи, очікування вказівок зверху. Ще які риси поведінки належать до негативних?

Кросворд до розділу 8

По горизонталі: 2. Один із стилів управління. 4. Один із стилів управління. 5. Позитивна риса керівника-автократа. 7. Негативна риса керівника-автократа.
По вертикалі: 1. Один із стилів управління. 2. Позитивна риса керівника-ліберала. 3. Негативна риса керівника-ліберала. 6. Одна із рис поведінки керівника-демократа.

Питання до розділу 8
1. Дайте визначення поняттю “стилі управління”.
2. Що таке автократичний стиль управління та які позитивні і негативні риси поведінки керівника-автократа?
3. Що таке демократичний стиль управління та які позитивні риси поведінки керівника-демократа?
4. Що таке ліберальний стиль управління та які позитивні і негативні риси поведінки керівника-ліберала?

Література до розділу 8 
1. Завадський : «Management». – 2-е. вид. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – Т. 1. – 542 с.
2. Кабушкин менеджмента: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 1999. – 336 с.
3. , Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело» ЛТД, 1994. – 702 с.
4. Шегда менеджмента: Учебное пособие. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 512 с.

РОЗДІЛ 9. УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ
9.1. Поняття конфліктів
9.2. Основні типи конфліктів
9.3. Причини виникнення конфліктів
9.4. Способи управління конфліктною ситуацією

Навчальні цілі
Прочитавши цей розділ, ви:
– з’ясуєте, що таке конфлікт;
– зрозумієте, в чому полягають основні позитивні та негативні сторони конфліктів;
– дізнаєтесь, які основні типи конфліктів;
– зрозумієте, які основні причини конфліктів і як ними управляти.
Основні терміни й поняття: конфлікт, типи конфліктів, управління конфліктами.

9.1. Поняття конфліктів
Конфлікт – це відсутність згоди між двома або більше сторонами, де кожна хоче, щоб були прийняті саме її погляди.
Основною негативною стороною конфлікту є заважання задоволенню потреб як окремої особи, так і колективу в цілому.
Позитивними сторонами конфлікту є допомога у виявленні різносторонніх поглядів, джерело додаткової інформації та числа альтернатив, допомога в ефективному виконанні завдань тощо.

9.2. Основні типи конфліктів 
До основних типів конфліктів належать: внутрішньоособовий, міжособовий, між особистістю і групою та міжгруповий.
Внутрішньоособовий конфлікт – це невдоволення підлеглого роботою внаслідок суперечливих вимог керівника.
Міжособовий конфлікт – це зіткнення людей внаслідок відмінностей характерів, поглядів, цінностей тощо.
Конфлікт між особистістю і групою – це розбіжності в очікуваннях групи й окремої особи.
Міжгруповий конфлікт – це розходження поглядів у різних груп між собою.

Рис. 32. Основні типи конфліктів
9.3. Причини виникнення конфліктів
Основними причинами виникнення конфліктів є: обмеженість ресурсами, взаємозалежність завдань, розбіжності в цілях, відмінності в уявленнях та цінностях, незадовільні комунікації.
Обмеженість ресурсами – це обмеженість матеріальних, фінансових, трудових русурсів при їх розподілі між підлеглими або підрозділами.
Взаємозалежність завдань – це залежність одного підрозділу від іншого у виконанні завдань.
Розбіжності в цілях – це розбіжності, які виникають між вузькоспеціалізованими підрозділами.
Відмінності в уявленнях та цінностях – це суб’єктивні уявлення про певну ситуацію або цінності унаслідок різних темпераментів тощо.
Незадовільні комунікації – це погане передавання інформації підлеглим.

Рис. 33. Основні причини виникнення конфліктів
9.4. Способи управління конфліктною ситуацією
Основними способами розв’язання конфліктних ситуацій є структурні і міжособові методи.
До структурних методів розв’язання конфліктних ситуацій належать: роз’яснення вимог до праці, координаційні та інтеграційні механізми, загальноорганізаційні комплексні цілі, структура системи винагород.
Роз’яснення вимог до праці – це повідомлення підлеглих про шляхи руху інформації в організації, система повноважень та оплати праці, правила внутрішнього розпорядку тощо.
Координаційні та інтеграційні механізми – це повідомлення підлеглих про ланцюг команд, ієрархія повноважень, порядок прийняття рішень тощо.
Загальноорганізаційні комплексні цілі – це виконання окремого завдання зусиллями двох або більше підрозділів.
Структура системи винагород – це вплив на поведінку людей через мотивацію.
До міжособових методів розв’язання конфліктних ситуацій належать ухилення, «згладжування», примушування, компроміс, вирішення проблеми.
Ухилення – це намагання людини відійти від конфлікту.
Згладжування – це переконання, що у результаті конфлікт позначиться негативно на всіх, тому його не варто починати.
Примушування – це примушування прийняти свій погляд будь-яким чином.
Компроміс – це прийняття погляду іншої сторони, але до певної міри.
Вирішення проблеми – це готовність ознайомитися з іншими поглядами та знайти вихід, зрозумілий і прийнятний для всіх сторін.

Рис. 34. Основні структурні методи розв’язання конфліктних ситуацій

Рис. 35. Основні міжособові методи розв’язання конфліктних ситуацій

Тести до розділу 9
1. Конфліктна ситуація – це:
а) несвідома мимовільна схильність особистості до певного психологічного стану;
б) сформована обстановка, поява умов, при яких можливе виникнення конфлікту;
в) протиріччя або незгода між двома конфліктуючими сторонами з яких-небудь проблем;
г) неспівпадання поглядів на одну й ту ж проблему;
д) відсутність згоди між двома або більше особами.

2. Відсутність згоди між двома або більше особами, коли кожна з них намагається зробити так, щоб прийняти саме її погляди або цілі, – це:
а) конфліктна ситуація;
б) конфлікт;
в) відгук;
г) декодування;
д) кодування;
е) лідерство;
є) правільної відповіді немає.

3. Конфлікт дає додаткову інформацію – це:
а) негативна сторона конфлікту;
б) позитивна сторона конфлікту.

4. Основні типи конфліктів:
а) психологічний;
б) внутрішньоособовий;
в) соціальний;
г) політичний;
д) міжособовий;
е) державний;
є) міський;
ж) між особою і групою;
з) міжгруповий;
и) фінансовий.

5. Міжгруповий конфлікт – це:
а) конфлікт прямого характеру;
б) конфлікт непрямого характеру;
в) соціальний конфлікт;
г) розходження поглядів між групами;
д) правільної відповіді немає.

6. Розходження поглядів людей з різними рисами характеру, поглядами та цінностями – це:
а) внутрішньоособовий конфлікт;
б) міжособовий;
в) міжгруповий;
г) індивідуальний;
д) груповий;
е) правільної відповіді немає.

7. Причини конфліктів (3 відповіді):
а) сімейні обставини;
б) обмеженість ресурсів;
в) відмінні комунікації;
г) розбіжності щодо цілей;
д) у прізвищі;
е) взаємозалежність завдань;
є) усі відповіді правільні.
8. Що відноситься до структурних методів розв’язання конфліктних ситуацій (3 відповіді):
а) конфлікт між особою та групою;
б) розв’язання вимог до праці;
в) ухилення;
г) компроміс;
д) загально-організаційні комплексні цілі;
е) структура системи винагород;
є) примушування;
ж) вирішення проблем;
з) задовільні комунікації;
и) відгук.

9. Що належить до міжособових методів розв’язання конфліктних ситуацій (5 відповідей)?
а) ухилення;
б) бійка;
в) пасивність;
г) згладжування;
д) винагороди;
е) примушування;
є) розв’язання;
ж) активність;
з) компроміс;
и) поведінка;
і) вирішення проблеми;
ї) координаційні механізми;
й) інтеграційні механізми;
к) загальні цілі;
л) обмеження ресурсів;
м) взаємозалежність завдань.

Кросворд до розділу 9

По горизонталі: 1. Один із методів розв’язання конфлікту. 3.Відсутність згоди між двома і більше сторонами. 8. Одна з форм прояву конфлікту. 11. Суб’єктивне сприйняття конфлікту. 12. Сторона конфлікту, що включає спріятливі для організації елементи. 13. Переконання у програмності результатів конфлікту для всіх сторін. 14. Досягнення згоди, шляхом прийняття погляду зору іншої сторони до певної межі. 15. Розходження точок зору кількох осіб. 16. Група методів розв’язання конфліктних ситуацій. 19. Передача інформації між особами.
По вертикалі: 2. Намагання людини відійти від конфлікту. 4. Сторона, що включає негативні результати конфлікту. 5. Форма внутрішньоособового конфлікту. 6. Взаємозалежність чого призводить до конфліктів. 7. Тип конфлікту. 9. Форма прояву конфліктів. 10. Група методів розв’язання конфліктних ситуацій. 15. Тип конфлікту. 17. Обмеженість чого може викликати конфлікт. 18. Неспівпадання чого може призвести до конфлікту.

Ситуації до розділу 9
Ситуації 1. Конфлікт – це відсутність згоди. Між ким в організації?
Ситуації 2. Основною негативною стороною конфлікту є заважання задоволенню потреб. Яких потреб?
Ситуації 3. Позитивними сторонами конфлікту є допомога у виявленні різньосторонніх поглядів. Для чого їх виявляти?
Ситуації 4. До основних типів конфліктів належать внутрішньоособовий, міжособовий, між особистістю і групою та міжгруповий. У чому їх основна сутність?
Ситуації 5. Основними причинами виникнення конфліктів є обмеженість ресурсами, взаємозалежність завдань, розбіжності в цілях, відмінності в уявленнях та цінностях, незадовільні комунікації. У чому їх сутність?
Ситуації 6. Основними способами розв’язання конфліктних ситуацій є структурні і міжособові методи. У чому їх основна сутність?

Питання до розділу 9
1. Що таке конфлікт і які його позитивні та негативні сторони?
2. Дайте характеристику основних типів конфліктів.
3. Охарактеризуйте основні причини виникнення конфліктів.
4. Дайте характеристику структурних методів розв’язання конфліктних сітуацій.
5. Дайте характеристику міжособових методів розв’язання конфліктних сітуацій.

Література до розділу 9
1. Завадський : «Management». – Вид. 2-е. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – Т.1. – 542 с.
2. Кабушкин менеджмента: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 1999. – 336 с.
3. Кредісов А. І., , Кредісов для керівників. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 556 с.
4. Кузьмін О. Є. Сучасний менеджмент: Навчально-прикладний посібник. – Львів: Центр Європи, 1995. – 176 с.
5. , Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: “Дело” ЛТД, 1994. – 702 с.
6. Шегда менеджмента: Учебное пособие. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 1998. – 512 с.

РОЗДІЛ 10. МЕНЕДЖМЕНТ ДІЛОВОДСТВА
10.1. Роль діловодства в менеджменті
10.2. Інформація, документи діловодства в менеджменті
10.3. Організація діловодства у фірмі

авчальна мета
Прочитавши цей розділ, ви:
– з’ясуєте, що таке діловодство, документ у діловодстві;
– зрозумієте, які основні функції документів у діловодстві;
– дізнаєтесь, як будується організація роботи з документами;
– зрозумієте, які існують шляхи покращання діловодства.
Основні терміни й поняття: діловодство, документ, організація діловодства.
10.1. Роль діловодства в менеджменті
Діловодство – це діяльність управлінських працівників щодо створення документів та організації роботи з ними.
Основними функціями документів є інформаційна, соціальна, комунікаційна, культурна, облікова, правова, джерело історії тощо.

Рис. 36. Основні функції документів діловодства

10.2. Інформація, документи діловодства в менеджменті
Документ – це інформація, яка використовується в управлінні та обов’язково фіксується матеріальними носіями.
Основними видами фіксаційної основи є: паперова, фотоплівка, магнітна стрічка, диск тощо.
Класифікують документи за напрямами діяльності, походженням, призначенням, місцем складання, ступенем оригінальності, термінами зберігання, розголошенням тощо.
Основними групами документів є: організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні.

Рис. 37. Основні групи документів діловодства

10.3. Організація діловодства у фірмі
Організація роботи з документами – це створення умов для руху, пошуку і зберігання документів у діловодстві.
У кожній організації формується своя номенклатура справ та їх номери, порядок розміщення, термін зберігання тощо.
Основними шляхами покращання діловодства в будь-якій організації є застосування режиму «фільтрації» документів, передавання права підпису другорядного значення документів, підвищення швидкості обробки документів, покращання умов праці працівників апарату управління.

Рис. 38. Основні шляхи покращання організації діловодства

Тести до розділу 10
1. Діловодство – це:
а) діяльність управлінських працівників щодо створення документів та організації з ними;
б) інформація, яка використовується в управлінні і обов’язково фіксується матеріальними носіями;
в) правильної відповіді немає.
2. Документ – це:
а) діяльність управлінських працівників щодо створення документів та організації з ними;
б) інформація, яка використовується в управлінні і обов’язково фіксується матеріальними носіями;
в) правильної відповіді немає.
3. Організація роботи з документами – це:
а) діяльність управлінських працівників щодо створення документів та організації з ними;
б) інформація, яка використовується в управлінні і обов’язково фіксується матеріальними носіями;
в) створення умов для руху, пошуку і зберігання документів у діловодстві;
г) правильної відповіді немає.
4. Основним шляхом покращання діловодства в будь-якій організації є:
а) діяльність управлінських працівників щодо створення документів та організації з ними;
б) інформація, яка використовується в управлінні і обов’язково фіксується матеріальними носіями;
в) створення умов для руху, пошуку і зберігання документів у діловодстві;
г) правильної відповіді немає.

Ситуації до розділу 10
Ситуації 1. Діловодство – це діяльність управлінських працівників щодо створення документів. Яких документів?
Ситуації 2. Документ – це інформація, яка використовується в управлінні та обов’язково фіксується матеріальними носіями. Які основні фіксаційні основи можуть бути для документів?
Ситуації 3. Організація роботи з документами – це створення умов для руху, пошуку і зберігання документів у діловодстві. Як це відбувається в організації?

Кросворд до розділу 10 

По горизонталі: 1. Діяльність управлінських працівників щодо створення документів. 3. Одна із функцій документів. 5. Одна із функцій документів? 6. Одна із функцій документів. 9. Функція документів, яка використовується при арбітражних розглядах. 10. Один із шляхів покращання діловодства. 11. Одна із умов організації роботи з документами. 12. Що формується в організації при роботі з документами.
По вертикалі. 1. Як називається інформація, що використовується в управлінні. 2. Одна із функцій документів. 4. Строк зберігання документів. 7. Назва однієї з груп документів. 8. Назва виду фіксаційної основи документів.

Питання до розділу 10 
1. Охарактеризуйте сутність діловодства.
2. Дайте характеристику документа як інформації, що використовується в управлінні.
3. Як відбувається організація діловодства в організації?
4. Охарактеризуйте основні шляхи покращання діловодства.
Література до розділу 10 
1. Завадський : «Management». – 2-е. вид. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – 542 с.
2. Осипова руководителя с документами. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Экономика, 1983. – 48 с.

// "); // -->
Тексты принадлежат их владельцам и размещены на сайте для ознакомления

// "); // --> РОЗДІЛ 11. ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
11.1. Поняття і функції податкового менеджменту
11.2. Система управління органами податкової служби України
11.3. Організація податкової роботи

авчальна мета
Прочитавши цей розділ, ви:
– з’ясуєте, що таке менеджмент податків, функції менеджменту податків;
– зрозумієте, в чому основна функція менеджменту щодо управління податками;
– дізнаєтесь про систему органів управління ДПА України;
– зрозумієте, як організувати податкову роботу.
Основні терміни та поняття: менеджмент податків, функції менеджменту податків, органи податкової служби, спеціальні звання посадових осіб, податкова робота, недоїмка.

11.1. Поняття і функції податкового менеджменту 
Процес реформування економіки України вимагає перейти до раціонального управління податками через систему його функцій.
В економіці основні функції менеджменту податків виконує державна податкова служба України, яка має багаторівневу ієрархічну податкову структуру, до якої входить сукупність державних органів, що організовують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів.
Тактичні вимоги до функцій менеджменту податків здійснює організація-податкоплатник.
Менеджмент податків – це система принципів, методів, засобів і форм організації податкових платежів.
Функції менеджменту податків – це вияв сутності податкових платежів, специфічні способи вираження їх властивостей, реалізація суспільного призначення податків як економічної категорії.
Основними функціями менеджменту податків є податкове планування і прогнозування, податкове регулювання, податкове стимулювання і податковий контроль.
Податкове планування і прогнозування – це набір дій і рішень, що ведуть до розробки специфічних стратегій, призначених для забезпечення бюджетних завдань держави і податкових зобов’язань організації.
Податкове регулювання – це система економічних заходів оперативного втручання в хід виконання податкових зобов’язань.
Податкове стимулювання – це комплекс заходів і принципів, спрямованих на збільшення надходжень до бюджету і мінімізацію податкових зобов’язань.
Податковий контроль – це комплекс методів перевірки надходжень до бюджету та виконання податкових зобов’язань.
Основною функцією менеджера щодо управління податками – передбачати зміни податкової політики країни, законодавчої бази оподаткування і оцінювати їх з метою виявлення і використання легальних можливостей мінімізації податкових зобов’язань.

Рис. 39. Основні функції менеджменту податків 

11.2. Система управління органами податкової служби України
Згідно з Законом України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів ДПС належить ДПА України, ДПА в АР Крим і областях України, ДПА міст Києва та Севастополя, ДПІ в містах (крім Києва і Севастополя), в районах областей та містах. До органів системи ДПС України також належать спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями – податкова міліція.
Голова ДПА України призначається і звільняється Президентом України за поданням Прем’єр-міністра України.
Заступники Голови ДПА України і голови АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя призначаються і звільняються Прем’єр-міністром України за поданням Голови ДПА України.
Начальники ДПІ у містах (крім Києва і Севастополя), районах областей і районах у містах Києва та Севастополя призначаються і звільняються Головою ДПА України за поданням обласних голів ДПА.
Посадовим особам органів ДПС України присвоюються спеціальні звання, зокрема: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби 1-го рангу, державний радник податкової служби 2-го рангу, державний радник податкової служби 3-го рангу, радник податкової служби 1-го рангу, радник податкової служби 2-го рангу, радник податкової служби 3-го рангу, інспектор податкової служби 1-го рангу, інспектор податкової служби 2-го рангу, інспектор податкової служби 3-го рангу.
Посадові особи податкової міліції розподілені на чотири категорії: вищий начальницький склад, старший, середній і молодший начальницький склад.
Вищому начальницькому складу присвоюються звання генерал-полковника, генерал-лейтенанта і генерал-майора податкової міліції.
Старшому начальницькому складу присвоюються звання полковник, підполковник і майор податкової міліції.
Середньому начальницькому складу присвоюються звання капітана, старшого лейтенанта і лейтенанта податкової міліції.
Молодшому начальницькому складу присвоюються звання старшого прапорщика і прапорщика податкової міліції.
До структури ДПІ, наприклад, по районах у містах входять підрозділи: управління по стягненню податків з юридичних осіб, управління по стягненню податків з фізичних осіб, управління місцевих податків та інших платежів, відділ по роботі з платниками податків, управління документальних перевірок юридичних осіб, управління примусових стягнень податків, відділ податкової міліції, відділ валютного контролю, відділ обліку і звітності, відділ комп’ютеризації, відділ державного реєстру фізичних осіб, юридичний відділ, бухгалтерія, відділ кадрів і спецроботи, адміністративно-господарський відділ.

Рис. 40. Схема структури податкової служби в Україні

11.3. Організація податкової роботи
Податкова робота – це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами.
Основними елементами податкової роботи є законодавча база, інструктивно-методичне забезпечення, облік платників і надходжень податків, порядок і форми розрахунків із бюджетом тощо.
Законодавча база – це сукупність юридичних норм, які встановлюють види податків, порядок їх стягнення.
Інструктивно-методичне забезпечення – це конкретизовані правила обчислення, нарахування і розрахунків податків.
Облік платників і надходжень податків – це комплекс заходів щодо визначення складу платників та їх економічних характеристик.
Порядок і форми розрахунків із бюджетом – це система методів і способів стягнення та перерахування податків.
Основними формами розрахунків їз бюджетом є розрахунки за фактичними даними і авансовими платежами з наступними перерозрахунками.
Невнесені у встановлені терміни суми податків називаються н е д о ї м к о ю.
Способами стягнення податків є:
– до джерел одержання доходу;
– на підставі декларації;
– на основі платіжного повідомлення.

Рис. 41. Основні елементи податкової роботи в податковій службі України

Рис. 43. Організації податкової роботи податкоплатниками

Тести до розділу 11
1. Менеджмент податків – це:
а) процес реформування економіки організації;
б) система принципів, методів, засобів і форм організації податкових платежів;
в) вияв сутності податкових платежів, специфічні способи вираження їх властивостей, реалізація суспільного призначення податків як економічної категорії;
г) правильної відповіді немає.

2. Функції менеджменту податків – це:
а) процес реформування економіки організації;
б) система принципів, методів, засобів і форм організації податкових платежів;
в) вияв сутності податкових платежів, специфічні способи вираження їх властивостей, реалізація суспільного призначення податків як економічної категорії;
г) правильної відповіді немає.

3. Податкове планування і прогнозування – це:
а) процес реформування економіки організації;
б) система принципів, методів, засобів і форм організації податкових платежів;
в) вияв сутності податкових платежів, специфічні способи вираження їх властивостей, реалізація суспільного призначення податків як економічної категорії;
г) правильної відповіді немає.

4. Основною функцією менеджера щодо управління податками є:
а) процес реформування економіки організації;
б) система принципів, методів, засобів і форм організації податкових платежів;
в) вияв суті податкових платежів, специфічні способи вираження їх властивостей, реалізація суспільного призначення податків як економічної категорії;
г) правильної відповіді немає.

5. Податкова міліція – це:
а) спеціальний підрозділ по боротьбі з порушниками громадського порядку;
б) спеціальний підрозділ по боротьбі з порушниками правил вуличного руху;
в) спеціальний підрозділ по боротьбі з податковими правопорушеннями;
г) правильної відповіді немає.

6. Начальники податкових інспекцій у районах призначаються:
а) Президентом України;
б) Головою ДПА України;
в) головою ДПА області;
г) правильної відповіді немає.

7. Які спеціальні звання присвоюються старшому начальницькому складу податкової міліції:
а) генерал-лейтенант, генерал-майор;
б) полковник, підполковник, майор;
в) капітан, старший лейтенант, лейтенант;
г) старший прапорщик, прапорщик;
д) правильної відповіді немає.

8. Облік платників і надходжень податків – це:
а) спеціальний підрозділ по боротьбі з податковими правопорушеннями;
б) вияв сутності податкових платежів, специфічні способи вираження їх властивостей, реалізація суспільного призначення податків як економічної категорії;
в) система принципів, методів, засобів і форм організації податкових платежів;
г) правильної відповіді немає.
Кросворд до розділу 11 

По горизонталі: 1. Спеціальне звання посадової особи податкової міліції. 2. Яка служба в Україні виконує функції менеджменту податків. 3. Що таке система принципів, методів, засобів і форм організації податкових платежів. 4. Одна із функцій менеджменту податків. 9. Назва вищого органу ДПС України 15. Назва бази даних нормативних документів з проблем оподаткування. 16. Форма податкових розрахунків із бюджетом.
По вертикалі: 1. Як називають організацію, що сплачує податок. 5. Функція менеджменту податків. 6. Система оперативного економічного втручання держави щодо виконання податкових зобов’язань. 7. Один із заходів, що направлений на збільшення податкових надходжень до бюджету. 8. Одна із основних якостей менеджера щодо управління податками. 10. Назва районного органу ДПС України.11. Назва спеціального підрозділу по боротьбі з податковими правопорушеннями. 12. Спеціальне звання посадової особи ДПС України. 14. Назва підрозділу структури ДПІ району.

Ситуації до розділу 11
Ситуації 1. В економіці основні функції менеджменту податків виконує державна податкова служба України, яка має багаторівневу ієрархічну податкову структуру. Що входить до цієї структури?
Ситуації 2. Функції менеджменту податків – це вияв суті податкових платежів, специфічні способи вираження їх властивостей, реалізація суспільного призначення податків як економічної категорії. Які є основні функції менеджменту податків?
Ситуації 3. Основною функцією менеджера щодо управління податками є передбачати зміни податкової політики країни, законодавчої бази оподаткування. Для чого це потрібно менеджеру щодо управління податками?
Ситуації 4. Згідно з Законом України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів ДПС належить ДПА України, ДПА в АР Крим і областях України, ДПА міст Києва та Севастополя, ДПІ в містах (крім Києва і Севастополя), в районах областей та містах. Ще яка структура належить до системи органів ДПС України?
Ситуації 5. Начальники ДПІ у містах (крім Києва і Севастополя), районах областей і районах у містах Києва та Севастополя призначаються і звільняються Головою ДПА України. За поданням кого відбуваються такі дії?
Ситуації 6. Посадовим особам органів ДПС України присвоюються спеціальні звання. Які це спеціальні звання?
Ситуації 7. Посадові особі податкової міліції розподілені на чотири категорії. Які це категорії?
Ситуації 8. До структури ДПІ, наприклад, по районах у містах входять підрозділи. Які це підрозділи?
Ситуації 9. Податкова робота – це діяльність платників і податкової служби. У чому сутність цієї роботи?
Ситуації 10. Основними елементами податкової роботи є законодавча база, інструктивно-методичне забезпечення, облік платників і надходжень податків, порядок і форми розрахунків із бюджетом тощо. У чому їх основна сутність?
Ситуації 11. Не внесені у встановлені терміни суми податків. Як це називається у практиці оподаткування?
Ситуації 12. Способами стягнення податків є наступні: до джерел одержання доходу, на підставі декларації, на основі платіжного повідомлення. Яка відмінність між ними?

Питання до розділу 11
1. Що таке менеджмент податків, які основні його функції?
2. Яка основна функція менеджера щодо управління податками в організації податкоплатника?
3. Що входить до органів системи управління ДПС України?
4. Ким призначаються або звільняються керівники управлінських структур різних рівнів ДПС України?
5. Які можуть бути присвоєні спеціальні звання посадовим особам органів ДПС і податкової міліції України?
6. З яких підрозділів складається ДПІ району в містах?
7. Дайте коротку характеристику податкової роботи і її основних елементів.
8. Охарактеризуйте основні форми податкових розрахунків із бюджетом.
9. Які основні способи стягнення податків?

Література до розділу 11
1. та інші. Все про податки: Довідник / , , . – К.: Експерт-Про, 2000. – 492 с.
2. и др. Налоги: Учебное пособие. – Днепропетровск: Пороги, 1998. – С. 168.
3. Закон України «Про державну податкову службу в Україні». – К.: ПВКП «Укртиппроект», 1998. – С. 6.
4. Мельник менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 352 с.
5. Мельник політика держави в системі макроекономічного регулювання // Науковий вісник. – Зб. наук. праць УФЕІ. – 1997. – № 1 (1). – С. 6–10.
6. Мельник система України: проблеми оптимізації // Науковий вісник: Зб. наук. праць УФЕІ. – 1998. – № 2(3). – С. 5–10.
7. Менеджмент (современный российский менеджмент): Учебник / Под ред. и . – М.: ФБК-ПРЕСС, 1999. – 504 с.
8. Податкова система України: Підручник / , ін, Г. О. П’ятаченко та ін./ Під. ред. . – К.: Либідь, 1994. – 464 с.
9. Філоненко М., Баденко І. Теоретичні аспекти функцій менеджменту податків // Науковий вісник: Зб. наук. праць Академії ДПС України, 2000. – № 2 (8). – С. 120–124.
10. , , Бондаренко и налогообложение в Украине: Учебное пособие. – Луганск: Изд-во ВУГУ, 1999. – 288 с.
11. Юткіна и налогообложение: Учебник. – М.: ИНФРА – М., 1998. – 429 с.