Педагогічне спілкування для керівників ЗНЗ (стр. 2 )

19. Добрий керівник дає зауваження одразу, поганий - чекає публіч­ного розносу.

20. Знай можливості своїх підлеглих.

21. Будь чітким, лаконічним у телефонних розмовах.

22. Умій підпорядковуватися.

23. Займайся тими питаннями, де твоя участь необхідна.

24. .Будь самокритичним.

25. Будь начальником лише на роботі.

26. Культурний керівник вітається першим.

27. Будь справедливим у характеристиці людей навіть тоді, коли ти в поганих стосунках з ними.

28. Бережися родичів.

29. Будь пильним до тих, хто тебе хвалить.

30. Вимагаючи виконання відповідних правил, перевір, чи ти вико­нуєш їх сам.

31. Недоліки керівника переносяться на підлеглих.

Пам'ятка керівника

(за П. Терещенком)

1. Будь завжди керуючим, а не погоничем.

2. Допитливість - це одна з примітивних форм пізнання, при цьому необхідно виявляти більше негативної інформації про діяльність організації, процеси, явища.

3. Більше впевненості в собі.

4. Підлеглі не йдуть за керівником, який не вірить у себе.

5. Будь суворим, але справедливим.

6. Будуть поважати, але не ненавидіти.

7. Критикуй позитивно, вказуючи при цьому, як необхідно зробити ліпше.

8. Умій заохочувати, але й умій карати.

9. Жінка реагує швидше, потрібно це враховувати. Критикувати необхідно переважно віч-на-віч. Зважаючи на особливості критикованого, не виключати варіанта критики і на зборах.

10. Умій цінувати час своїх підлеглих.

11. Керівник повинен уміти говорити і вміти мовчати.

12. Будь ввічливим, привітним.

13. Ніколи не допускай хамства - воно не перемагає.

14. Розвивай і зберігай почуття гумору. Знімай нервову напругу.

15. Цікався кожним своїм підлеглим, вивчай його характер.

Діловий кодекс керівника школи

Необхідно знати:

1. Управління як процес здійснюється поетапно відповідно долої і ки і послідовності функцій універсального управлінського циклу

2. Управління неможливе без глибокого педагогічного аналі ;.\ навчально-виховного процесу.

3. Головне в управлінні - чітко бачити мету. Наскільки правильні» буде визначено мету процесу управління, настільки точно буде визначено його зміст.

4. Управління неможливе без інформації. Інформація - «хліб> управління.

5. Планування роботи починається з глибокого аналізу підсумки-, навчального року.

6. Управління навчально-виховним процесом неможливе без його організації. Організація - узгодження діяльності всіх суб'єктів.

7. Управління значно полегшується, якщо розроблено технологію виконання будь-якого завдання.

8. Добре управляти - значить реагувати оперативно. Навіть правильне управлінське рішення, якщо воно прийняте із запізненням, не є гарантією успіху.

9. Управління ефективне, якщо серед багатьох проблем вчасно виділяються і вирішуються найважливіші.

10. Управління не може бути ефективним без належної культури та етики управління.

Якості керівника, який досяг успіху

Психологічні:

• прагнення до лідерства, здатність до керівництва;

• сильні вольові якості;

• готовність до розумного ризику;

• прагнення до успіху;

• самодостатність особистості;

• комбїнаторно-прогностичний тип мислення /темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність/;

• стійкість до стресу;

• адаптабельність, тобто швидка пристосовуваність до нових умов. Інтелектуальні:

• прагнення до постійного самовдосконалення;

• схильність до сприйняття нових ідей і досягнень;

• панорамність мислення /системність, широта, комплексність і професійна предметність /, знання деталей і тонкощів управ­ління;

• мистецтво швидко опрацьовувати, ранжувати інформацію і на

основі цього приймати рішення;

здатність до самоаналізу;

здатність розуміти, приймати і використовувати з користю для

справи думки, протилежні власній;

Професійні:

• уміння ефективно використовувати кращі досягнення науки,

практики;

• глибоке знання особливостей функціонування ринкової

економіки;

• схильність і здатність віднаходити резерви людського чинника в роботі;-уміння заохочувати персонал і справедливо критикувати;

• здатність приймати нестандартні управлінські рішення;

• здатність бачити головне, основне;

• уміння ефективно і раціонально розподіляти завдання і відводити на них оптимальний час;

Соціальні:

• вміння враховувати наслідки рішень;

• схильність керуватися принципами соціальної справедливості;

• мистецтво попереджувати і розв'язувати конфлікт, виступати в ролі посередника;

• уміння 2с. тановлювати і підтримувати систему стосунків з рівни ми соб, людьми;

• уміння бути тактовним і ввічливим, переважання демократич­ності у стосунках з людьми;

• уміння залишатися цілим між "молотом" і "ковадлом".

Головні принципи розумного ставлення до життя

1. Вміння відрізнити головне від другорядного.

2. Внутрішній спокій.

3. Відчуття міри в момент впливу на подію.

4. Вміння оцінювати подію з різних боків.

5. Сприйняття дійсності такою, як вона є.

6. Спостережливість.

7 Уміння бачити перспективу.

8. Прагнення розуміти інших.

9. Уміння зробити для себе висновки, тобто вчитися на своїх помилках.

Правила життя

1. Вважайте себе успішним.

2. Не ухиляйтеся від прийняття рішення. Уникайте сумнівт

3. Доводьте рішення до кінця.

4. Любіть себе (або хоч прагніть собі подобатись).

5. Любіть інших (або хоч прагніть, щоб вони вам подобались)

6. Вважайте, що Ви всього можете досягнути. Шукайте спосі( > а не виправлення.

7. Розглядайте всі події як сприятливі. Навіть провали можуї і. обернутися в майбутньому вдачею.

8. Доводьте справу до кінця. Привчайте свій розум та свідомій і до дисципліни. Прийняв рішення - виконав.

9. Живіть широко. Дозволяйте собі...

10. Не йдіть на компроміс.

11. Не діліться ні з ким потаємним. Будьте осторонь від критики того, що вам дороге.

12. Не виправдовуйтесь.

13. Відстоюйте свої права.

14. Контролюйте почуття. Не завантажуйте свій мозок зайвою інформацією.

РЕКОМЕНДАЦІЇ З УПРАВЛІННЯ КОМАНДОЮ

1. Розподіляйте роботу справедливо. Іноді основне навантаження припадає на компетентних лю­дей, і вони знесилюються, тоді як у інших завантаження недостатнє і досить вільного часу, щоб за­йматися інтригами.

2. Уникайте фаворитизму й фамільярності. Проводьте чітке розмежування між доброзичливістю й фамільярністю.

3. Будьте прикладом. Ви не повинні порушувати тих правил, дотримання яких вимагаєте від під­леглих.

4. Усім віддавайте належне. Крадучи ідеї й видаючи їх за свої, керівники наживають ворогів та перекривають Наплив ідей.

5. Уникайте проблем особистого характеру. Ніколи не радьте підлеглому, як вчинити в особистих справах. Якщо порада допоможе — вам не подякують, якщо не допоможе — на вас ляже вся провина. Слухайте зі співчуттям, кивайте головою і зробіть кілька загальних зауважень.

6. Не звалюйте своїх справ на інших. Якщо один із ваших підлеглих завалить роботу, візьміть про­вину на себе.

7. Дотримуйтеся субординації у взаєминах зі своїми начальниками, і у взаєминах із підлеглими. Не скаржіться на шефа його керівникові й не відміняйте наказів своїх підлеглих.

8. Поясність підлеглим, що й чому відбувається в організації. Матроси мають не лише драїти палу­бу, а й знати, куди прямує корабель.

За матеріалами статті Семена Рєзніка «Лідер і його команда»

ЯК ПІДГОТУВАТИ КОЛЕКТИВ ДО НОВОВВЕДЕНЬ

1. Проаналізуйте й визначте причини можливого опору персоналу.

2. Заздалегідь поясніть людям мету змін та їхні наслідки для колективу, особливо для кожного співробітника.

3. Залучайте своїх підлеглих до планування змін.

4. Дайте підлеглим можливість висловити свою незгоду із запропонованими реформами. Так буде викрито справжні причини невдоволення.

5. Враховуйте звички й традиції колективу. "*

6. Заздалегідь ретельно продумайте, як пояснити людям суть і необхідність реформ, як відповісти на їхні численні запитання. Роз'яснень потребують не лише пересічні співробітники, а й ваші поміч­ники — керівники середньої ланки.

7. Створіть у колективі довірчу атмосферу. Для цього необхідно передусім казати правду. Краще погані новини, ніж їх відсутність. Коли людей ставлять перед фактами, вони почуваються спокійніше, знаючи, що їм треба робити.

8. Відмовтеся від своїх категоричних рішень. Чітко дотримуйтеся плану роботи і стежте, щоб його дотримувались інші.

9. Переконайтеся в тому, що ви особисто переконані в доцільності змін.

10. Переконайтесь у тому, що ви досить авторитетні, для того щоб запропонувати зміни.

11. Намагайтеся попередньо залучити до лав прибічників нововведень неформального лідера ко­лективу.

12. Свої пропозиції підсилюйте посиланням на позитивні приклади й авторитетні думки.

13. Не чекайте, коли вас примусять до нововведень, а самі йдіть назустріч новому, плануйте його й завчасно готуйтеся до того, що воно принесе з собою.

За матеріалами статті Семена Рєзніка «Тормозной путь»

Поради керівнику навчального закладу щодо згуртування педагогічного колективу

—Сприяти підвищенню рівня педагогічної, психологічної та загальної культу­ри кожного члена колективу.

—Налагодити тісну співпрацю з практичним психологом, соціальним педаго­гом для визначення рівня згуртованості колективу, формування колективної думки.

—Надавати психологічну підтримку кожному члену колективу.

—Підтримувати діяльність позитивно налаштованих членів колективу для нейтралізації впливу членів колективу із негативною налаштованістю.

—Керуватися не особистими симпатіями чи антипатіями до кожного члена колективу під час оцінювання їхньої роботи, а враховувати їхні ділові якості, став­лення до роботи та результати.

—Ставити на перше місце колективну думку, а не свою особисту.

—Оцінювати ситуацію, що складається у колективі, з метою попередження можливих негативних наслідків.

—Розпочинати нову діяльність лише тоді, коли її мета і завдання чітко визна­чені та сприйняті всіма членами колективу.

—Визначити для кожного працівника його права та обов'язки.

—Підтримувати ділові відносини у колективі.

—Стимулювати діяльність членів колективу навчального закладу (матеріаль­не й моральне заохочення).

—Бути коректним, доброзичливим, уважним до кожного члена колективу.

Етика ділового спілкування: взаємини в колективі

Діловий етикет визначає взаємини між начальником і підлеглими, між співробітниками усередині установи, між працівниками і відвідувачами.

Взаємини між начальником і підлеглими багато в чому визначають атмосферу в колективі. Існує кілька правил, які повинен виконувати керівник, який прагне, щоб у колективі панувала дружня атмосфера, що допомагає краще і швидше впоратися з дорученою справою.

Начальник - підлеглий: субординація

У діловому спілкуванні «згори-униз», тобто відносно керівника до підлеглого золоте правило етики можна сформулювати так: «Ставтеся до свого підлеглого так, як ви хотіли б, щоб до вас ставився керівник».

Мистецтво і успіх ділового спілкування багато в чому визначаються тими етичними нормами і принципами, які використовує керівник стосовно своїх підлеглих.

Під нормами і принципами мається на увазі те, яке поводження на службі є етично прийнятно, а яке - ні. Ці норми стосуються, насамперед того, як і на основі чого віддаються розпорядження в процесі керування, у чому виражається службова дисципліна, що визначає ділове спілкування. Без дотримання етики ділового спілкування між керівником і підлеглим більшість людей почувають себе в колективі некомфортно, морально незахищеними.

Відношення керівника до підлеглих впливає на весь характер ділового спілкування, багато в чому визначає його морально-психологічний клімат. Саме на цьому рівні формуються в першу чергу моральні еталони й зразки поводження. Розглянемо деякі з них:

Керівник повинен прагнути перетворити організацію в згуртований колектив з високими моральними нормами спілкування. Залучити співробітників до мети організації. Людина буде тільки тоді почувати себе морально і психологічно комфортно, коли відбудеться його ідентифікація з колективом. Разом з тим кожний хоче залишитися індивідуальністю і хоче, щоб його поважали таким, яким він є.

При виникненні проблем і труднощів, пов'язаних з несумлінністю, керівникові варто з'ясувати її причини.

Не слід нескінченно докоряти підлеглого його слабостями, недоліками. Подумайте, що ви можете зробити, щоб допомогти йому перебороти їх. Опирайтеся при цьому на сильні сторони його особистості.

Якщо співробітник не виконав вашого розпорядження, необхідно дати йому зрозуміти, що вам відомо про це, інакше він може вирішити, що провів вас. Більше того, якщо керівник не зробив підлеглому відповідного зауваження, то він просто не виконує своїх обов'язків і поводить себе неетично. Зауваження співробітникові повинне відповідати етичним нормам. Зберіть всю інформацію з даного випадку. Виберіть правильну форму спілкування. Спочатку попросіть пояснити причину невиконання завдання самого співробітника, можливо, він приведе невідомі вам факти. Робіть ваші зауваження один на один - необхідно поважати достоїнства і почуття людини.

Критикуйте дії та вчинки, а не особистість людини. Тоді, коли це доречно, використайте прийом «бутерброда» - сховайте критику між двома компліментами. Закінчуйте розмову на дружній ноті і незабаром знайдіть час поговорити з людиною, щоб показати йому, що ви не тримаєте зла.

Ніколи не радьте підлеглому, як поводити себе в особистих справах. Якщо порада допоможе, то вам, швидше за все, не подякують. Якщо не допоможе - на вас ляже вся відповідальність.

Не обростайте мазунчиками. Ставтеся до співробітників як до рівноправних членів і до усіх з однаковими мірками.

Ніколи не давайте можливість помітити, що ви не володієте ситуацією, якщо ви хочете зберегти їхню повагу.

Дотримуйтесь принципу розподільної справедливості - чим більша заслуга, тим більша повинна бути винагорода.

Заохочуйте свій колектив навіть у тому випадку, якщо успіх досягнутий, головним чином, завдяки успіхам самого керівника.

Зміцнюйте у підлеглого почуття власного достоїнства. Добре виконана робота заслуговує не тільки матеріального, але і морального заохочення. Не лінуйтеся зайвий раз похвалити співробітника.

Привілеї, які ви робите собі, повинні поширюватися і на інших членів колективу.

Довіряйте співробітникам і признавайте власні помилки в роботі. Члени колективу, однаково, так чи інакше довідаються про їх. Але утаювання помилок - прояв слабості та непорядності.

Захищайте своїх підлеглих і будьте їм відданими. І вони зможуть відповісти вам тим же.

Вибирайте правильну форму розпорядження, з огляду на два фактори:

Ситуацію, наявність часу для нюансів.

Особистість підлеглого (хто перед вами, сумлінний і кваліфікований працівник або людина, яку потрібно підштовхувати на кожному кроці). Залежно від цього варто вибирати і етично найбільш прийнятні норми поводження і форми розпорядження.

Довідка

Формами розпорядження можуть бути: наказ, прохання, запит і так званий «доброволець»

Наказ

Найчастіше варто використати в надзвичайній ситуації, а також відносно несумлінних співробітників.

Прохання

Використовується в тому випадку, якщо ситуація рядова, а відношення між керівником і підлеглим засновано на довірі і доброзичливості. Така форма дозволяє співробітникові висловити свою думку на проблему в тому випадку, якщо вона за якимись причинами не може бути вирішена. А якщо відповідним чином промовити фразу, то у співробітника не виникне ніякого сумніву, що це наказ.

Питання

«Чи є сенс зайнятися цим?», «Як ми повинні це зробити?». Краще застосовувати в тих випадках, коли ви хочете викликати обговорення, як краще зробити роботу або підштовхнути співробітника до того, щоб він взяв ініціативу на себе. При цьому співробітники повинні бути добровільними й досить кваліфікованими. У противному випадку деякі можуть сприйняти ваше питання як прояв слабості й некомпетентності.

«Доброволець»

«Хто хоче це зробити?». Підходить для такої ситуації, коли роботу не хоче робити ніхто, але проте вона повинна бути зроблена. У цьому випадку доброволець сподівається, що його ентузіазм буде відповідним чином оцінений у подальшій роботі.

Підлеглий - начальник: субординація

У діловому спілкуванні «знизу-нагору», тобто відносно підлеглого до свого начальника, загальне етичне правило поведінки можна сформулювати так: «Ставтеся до свого керівника так, як ви хотіли б, щоб до вас ставилися ваші підлеглі».

Знати, як варто звертатися і ставитися до свого керівника, не менш важливо, чим те, які моральні вимоги варто пред'являти до своїх підлеглих. Без цього важко знайти «загальну мову» і з начальником і з підлеглими. Використовуючи ті або інші етичні норми, можна залучити керівника на свою сторону, зробити своїм союзником, але можна настроїти його й проти себе, зробити своїм недоброзичливцем.

От кілька необхідних етичних норм і принципів, які можна використовувати в спілкуванні з керівником.

Намагайтеся допомагати керівникові в створенні в колективі доброзичливої атмосфери, зміцненню справедливих відносин. Пам’ятайте, що ваш керівник має потребу в цьому в першу чергу.

Не намагайтеся нав'язувати керівникові свою точку зору або командувати їм. Висловлюйте ваші пропозиції або зауваження тактовно та чемно. Ви не можете прямо йому щось наказати.

Якщо в колективі насувається або вже трапилося яка-небудь радісна або, навпроти, неприємна подія, то про це варто повідомити керівника.

У випадку неприємності намагайтеся допомогти, полегшити вихід із цієї ситуації, запропонувати своє рішення.

Не розмовляйте з начальником категоричним тоном, не кажіть завжди тільки «так» або тільки «ні». Співробітник, який завжди підтакує, набридає і робить враження підлесника. Людина, яка завжди каже «ні», служить постійним подразником.

Будьте віддані і надійні, але не будьте підлабузником. Майте свій характер і принципи. На людину, яка не має сталого характеру і твердих принципів, не можна покластися, ії вчинки не можна передбачати.

Не варто звертатися за допомогою, порадою, пропозицією і т. д. «через голову», відразу до керівника вашого керівника, за винятком екстрених випадків. У противному випадку ваша поведінка може бути розцінена як неповага або зневага до думки начальника або як сумнів у його компетентності. В такому випадку ваш безпосередній керівник втрачає авторитет і достоїнство.