Кращі традиційні свята гімназії (стр. 2 )

Професор Крейд

Ну тоді давай, дзвони!

Першокласниця – оглядається, шукає дзвоник, питає директора. Нема…

Ну і прикрість! Ще й яка!

Що за свято без дзвінка?

Старші учні, поможіть,

Дзвоник швидше принесіть.

Під музику 11-класники виносять символічний дзвоник

Він золото сонячне в себе ввібрав,

Він сповнився звуком космічних октав,

Він любить роботу, до ліні не звик –

Наш дзвоник старенький – шкільний чарівник.

Нехай дзвенить веселий, галасливий!

Хай срібний голос чують звідусіль!

Хай буде рік шкільний для нас щасливий!

Для цього ми докладемо зусиль!

Мій перший дзвоник, як душа моя,

Весь світ собі до серця пригортає!

І разом з ним співає вся земля,

І вся земля тебе із ним вітає!

Право подати Перший дзвінок надається _____________________________

Спливає врочиста година,

І мрії у небо пливуть.

Чекає на вас Україна!

Рушайте сміливіше в путь!

Вся гімназія бажає –

Доріг щасливих і дзвінких.

А клас вас радо привітає

Першокласників малих.

Пісня «Здрастуй, школа»

Ось і закінчилося свято,

Хотілося б вам усім побажати

Добра, і злагоди, й краси,

Щоб для України росли.

Хай вам щастить завжди й в усьому

Не піддавайте серце злому.

Хай Бог нам всім допомагає

І рідний край оберігає!

Урочиста лінійка з нагоди першого дзвоника оголошується закритою.

День учител

Пісня «Листья желтые»

Добрий день, любі друзі! Раді вітати вас у цім залі! Хочемо, щоб цей вечір став для вас відпочинком, джерелом веселого настрою.

Ось і настала осінь. Красива золота осінь, що вишиває клени, сріблом осипає землю.

А перша неділя жовтня дарує всім нам тепле і радісне свято – День учителя.

Свята приходять і відходять, змінюються дати і події, їх забувають і відроджують. Це ж свято існувало, коли в школу ходив ще кожен з наших вчителів, і ніхто не знає, коли воно виникло і хто його започаткував. Але День Вчителя святкувався завжди.

Адже всім ми пройшли крізь серце вчителя, яке було щедрим і люблячим. Сьогодні в цей зал прийшли привітати вас, дорогі учителі, ваші учні. Всі ми різні, але всі ми вас любимо і поважаємо.

Учительське свято – свято вдячності. Сьогодні це особливий день, тому що учні гімназії підготували для Вас свято нестандартне, свято оригінальне і специфічне. Хочемо, щоб ви посміхались, раділи і залишались завжди такими, якими Ви є.

Ну можливо, трішки змінились, як нам здається, знову ж дня нас, у кращу сторону.

Але завжди…

вранці і вдень…

ввечері і вночі…

взимку і влітку…

вдома і на роботі…

в місті і селі…

з сім`єю і з друзями…

з нами, Вашими учнями-шибениками…

будьте такими ж класними і прикольними, якими Ви є зараз.

Щастя Вам, здоров`я, наснаги і доброго настрою.

Тож для вас пісні і вірші,

Для вас анекдоти й жарти,

Для вас усмішки і квіти,

Бо ви цього, звичайно ж, варті.

І як кожен навчальний рік наше свято починається з творчого завдання на тему «Як я провів літо…»

Звук шкільного галасу, дзвінка…

Голос із-за куліс

Нарешті закінчився навчальний рік… Остання педрада…

На сцені – вчителі. Голос директора (запис).

Нарешті, колеги, ми добре і результативно попрацювали у цьому навчальному році і знайшли класних спонсорів… Ми їдемо до Форосу, на море… івна вже купила, так що всі гуртом пакуємо чемодани і вперед. Ніна Іванівна та Анна Леонідівна, займіться, будь ласка, справою, щоб наше дозвілля було цікавим і корисним. Оформляйте документи…

Обов’язково відвідаємо Ластівчине гніздечко.

І підемо в Нікітський ботанічний сад.

Шановні, що це ви як завжди, не могли за два тижні попередити. В мене ж сім`я, а городи … Встають збираються, виходять

Шум вокзала, гудок паравоза. Оголошення на вокзалі (із-за куліс)

Шановні пасажири! На 4 колії починається посадка на швидкісний поїзд Київ – Ялта. Нумерація вагонів починається з хвоста поїзда. Повторюю: нумерація вагонів починається з хвоста поїзда. Громадяни вчителі Димерської гімназії, будь ласка, підійдіть до 13 вагону. Запам’ятайте – 13 вагон. Там на вас чекає пані директорка. (виносять стільці - поїзд)

Пісня «Ремамба-ха, ремамба-ру» - інсценувати поведінку на вокзалі. В кінці один біжить із залу з чайником і булкою в руках і кричить: «А мене, мене забули!» Хтось подає руку на сходи, наче в потязі…

Провідниця

Оп-а-а!!! Поїзд їде – вона лізе! Женщіна ви шо, Анна Кареніна, чи що?

Ні! Людмила Дмитрівна. Я фрукти в дорогу купувала!

Провідниця

Та бачила я – купувала. Стояла с продавцьом язиками тіліпали.

Гудок поїзда

Нарешті! Тронулись…

Провідниця

Ой устала я сьогодні, заморочили мені ви голову. Все – всєм спать...

Гасне світло. Всі сплять, голосно стукають колеса поїзда. Світло.

Провідниця

Так, подйом... Хвате спать, приїхали. Всі в люлє – мама на пєронє. Висадка дєсанта... Школа, до свіданья...

Хапають хто що і виходять на перон. Вивіска „Перевальне”. Паніка

Яке Перевальне? Мала ж бути Ялта. Ми ж у Форос. Я не хочу Перевальне!!!

Люда, заспокойся! (заспокоює всіх) Давайте зорієнтуємось, дочекаємось ранку, розтаборуємось на природі.

А, що, Людмила Іванівна, дешевше ж вийде!

Там де змія не проповзе,

І де не ходять зроду люди,

Вчитель на пузі проповзе

І нічо йому не буде.

Ну раз вже приїхали в Перевальне, дослідимо відслонення Кримських гір, так Олена Іванівна?

Ой, рідкісні гірські корисні копалини – це моя стихія!

Тут жив якийсь відомий математик!

Та й гриби тут нічого!

Багато іноземних туристів. Хоч потренуюсь говорити з справжніми англійцями, бо в школі…

Та нащо нам ті ваші туристи, Валентина Прохорівна?

Да!!!!! Тут же Чехов бував!!!! Айвазовський свої пейзажі малював! Я не помиляюсь, Людмила Іванівна?

Ну може буть, може буть...

Так, а я вже план дій розробила, сценарій склала. Прямо, як план роботи гуртка з туризму.

Ну що ж колеги?! Значить так: будемо відпочивати, як всі цивілізовані люди – дикарями. Часу вдосталь. Я оце хоч накази всі перечитаю.

От і харашо!

Розбивають табір, лягають спати. Голос із-за куліс. Наші туристи навіть і не здогадувались, що поряд був табір циган...

Виходять цигани танцюють, обкрадають вчителів і зникають. Вчитель фізкультури (свистить у свисток, будить усіх)

Боже, що це!!! Обікрали! Мало того що в гімназії щоденники пропадають, ще й тут обібрали... Шо робити...?

Навіть з точки зору теорії ймовірності такий поворот передбачити не можна було.

І, що ж нам тепер робити? Світлано Олексіївно, оце вам відпочинок…

Збирати гриби (знайшла гриб), гриби збирати!!!

Заробляти гроші!

Ви чого? Хіба ми себе забезпечити не зможемо. Так, я ще зараз парочку ідей запишу...

Я от, наприклад, можу заробити гроші, недарма ж тарифікацію пишу до півночі, а от ви...

В мене знаєте теж...(голова, жестами показує) не балалайка!!!!

Ну да? А ми, значить так, декорації?

Та й дійсно! Подумаєш…

Ну як це так?! В нас, у Димері, завжди всі гуртом. А гуртом і батька легше бити... Це ж ознака українського братерства, так же, Тетяна Миколаївна!

Тьху...! Пішли гроші заробляти!!!! Олена Іванівна, ви зі мною?

Так, так! То як, Людмила Дмитрівна, вам заяву писати?

Обов’язково! Залишіть у мене на столі. Ой, тьху ти! Вже зовсім запрацювалась. Олександр Миколайович, яка заява? Йдіть вже! Все, розходимось!!! Шукають гриби, ідуть, зароблять гроші, з сачком ловить метеликів

Ну що ж, будемо розбудовувати табір, ми з Людмилою Дмитрівною залишаємося варити їсти.

Була б оце «мікроволновочка» – зробили б картопельку з сальцем.

Ось і каструлька старенька знайшлась.

А я піду на розкопки.

Анна Леонідівна, (не звертаючи уваги ні на кого читає документи) не забувайте через свої розкопки, що скоро ви готуєте педраду по самоврядуванню. Людмила Дмитрівна, вже це внесла в методичний план. Ось він! (показує)

Голос із-за куліс. А тим часом ось що відбувалось на базарі, на перевалі.

Розважають вчителі публіку: один грає на гітарі, хтось продає свої шорти, хтось просить милостиню

Голос із-за сцени. А в цей час у гірському лісі.

Шукають гриби, веде розкопки, збирає квіти, ловить метеликів.

Голос із-за куліс. А ось що відбувається у таборі.

Два вчителя чаклують біля вогнища, готують їжу. Між ними відбувається якась розмова...

Частівки – виконує директор

Дуже сонце припікало,

Відпочинку час настав.

Я з пакетика дістала

Новий календарний план.

Дістаю журнал з-під хустки,

Ось він — «Позакласний час»

Це заняття для відпустки,

Друзі, нам він в самий раз.

Директор (Розглядає документи). Людмила Дмитрівна, а що це ви мені підсунули. Заберіть, перевірте, а потім давайте на підпис. (Дивиться в небо) Ой, дивіться – падає зірка, загадуйте свої бажання…

Сходяться всі вчителі. Всі по-черзі: Я хочу…

Голос із-за куліс. А разом – це вчителі Димерської гімназії.

Всі разом. Ми подолаємо всі перешкоди. Бо головне те, що разом нам не сумно... Ви класні! Ми вас любимо! Ви найкращі! (показують в зал на учителів)

Пісня «Ми разом»

На долоньках неба хмарки у танку

В хаті пахне хлібом, чути пісеньку таку

І така прекрасна чарівна земля,

Лине наша пісня,

Ми одна сім’я!

Приспів

О - а- о, тільки разом ми велика сила,

О - а- о, не розлий вода,

О - а- о, наша радість серця незгасима,

О - а- о, разом ти і я!

Світ такий прекрасний, веселковий рай,

Мріють всі про щастя неозорий небокрай,

І біжить струмками синяя ріка,

Друзі разом з нами,

Ось моя рука!

Коли будем разом, ми зможем багато,

Весело смійтесь, співайте, в нас свято.

Оце так відпочинок. Хто ще може таким похвалитись? Не дарма, мабуть, існує така шкільна народна примудрість: «Школа, школа – ні дня без прикола»

І справді, школа – це велика і особлива планета. Планета знань, досягнень, жартів і приколів. Життя в гімназії, як справжній КВК. А справжніми гравцями в цій грі є ми з Вами. Тож хай живе наша Гімназія!

Пісня «Муха»

Час іде. Але школа лишається завжди особливою домівкою. А прожити в цій домівці судилось усім, хотів ти цього, чи не хотів.

Колись такими точнісінькими ж бешкетниками, як ми, були і наші учителі. Чи не так?

Ти знаєш, я на сто відсотків впевнена, що сьогодні вчителі так само мріють про перерву, як колись в дитинстві.

Так. А ще, вони точнісінько так, як і ми, радіють дзвінку наприкінці уроку, тільки вигляду не подають. Бо перерва – це… це… А загалом, слухайте.

Пісня «Школярі-школярики» або «Перерва»

У кожного в житті є заповітні мрії… Вони легкі і кольорові, як повітряні кульки, вони кличуть нас у незвідані далі, підносячи нас до величних висот.

Вони, скільки себе пам’ятають, мріють бути щасливим. І через все життя несуть ту примарливу мрію, немов у пригорщі маленьке пташеня: зігріваючи теплом своїх долонь, притуляючись до м’якої грудочки щокою, плекаючи та вирощуючи її. Їхні мрії змінюються з роками, втілюючись у різні образи, в залежності від віку та ситуації. Вони з ними завжди — і це дає наснагу жити.

Ким тільки наші вчителі не мріяли стати в дитинстві: космонавтами, співаками, акторами, редакторами дитячого журналу, лікарями, телеведучими, стюардесами, юристами…, але всі вони за велінням долі стали вчителями.

От, наприклад, одна вчителька нам зізналась, що ще з дитинства постійно мріяла помінятись місцями з іншою людиною і прожити чиєсь інше життя, цікавіше ніж її. Але на превелику радість її мрія не збулася, і вона ані трошки не шкодує про це.

Пісня «Диво-сон»

Ви не повірите нам, друзі,

Усім той самий сон наснився,

Де ми дорослі, не школярки,

Де мрія кожної здійснилась.

Професор Люда – викладач відмінний,

І журналіст в газеті наша Ніна,

Працює в школі вчителем Світлана,

В салоні модний перукар Оксана,

Яскрава зірка – то Тетяна,

А у лікарні лікар Юліана.

Ось чути сміх і чути гамір,

Юрба дітей біжить за нами,

Це не ляльки – це наші діти,

А ми дорослі їхні мами.

Смачний обід готує мама Люда,

І доця скоро в мами Ніни буде,

На форте’яно грати вчить Світлана,

Гуляє з сином в скверику Оксана,

На збори в школу поспіша Тетяна,

Пече тістечка мама Юліана.

Ось ми старенькі в окулярах,

Плетем шкарпетки, внуків няньчим,

Смачні печем ми пиріжечки

І любим поратись на дачі.

Бабуся Люда сто рецептів знає,

Квітник найкращий бабця Ніна має,

Читає новий детектив Світлана,

І робить внучці зачіску Оксана,

Вчить новий віршик з внуками Тетяна,

І вишиває бабця Юліана.

З тих пір, як диво-сон скінчився,

Не поспішаєм підростати,

Стрибаєм в дощик по калюжах,

Улюблених ляльок гойдаєм.

У школі Люда вчиться на відмінно,

На Барбі одяг шиє наша Ніна,

В резинки бавиться мала Світлана,

Плете браслети з бісеру Оксана,

Додому мчить на роликах Тетяна,

Із цуценям гуляє Юліана.

Хай яка безмежна мрія

Кличе нас у майбуття,

У житті буває всяке,

Доля в кожного своя.

Микола Реріх сказав, що немає кращого способу стати друзями, ніж сміятися разом. Тож давайте разом сміятися, і будемо друзями.

Нервова музика. Стіл. Стілець. Отелло нервово ходить по кімнаті. З’являється Дездемона.

Отелло

Я кроки чую... Нарешті вдома

Жінка моя… І зварить вже обід…

Голодний я! Чому так довго, Дездемоно?

Дездемона

Отелло, не кричи, так голова болить…

Отелло

Мені, ти знаєш, не до сміху, мила,

Наш холодильник вже пустий давно!

Від голоду я просто помираю...

Дездемона

Та працювала ж я, а не була в кіно!

Отелло

Що в сумці в тебе? Знов зошити і книжки!

Ти принесла додому?! О горечко мені!

Дездемона

З твоїми нервами, дивлюсь, не все в порядку,

Ти навіть вже кричав не раз у сні. Сідає перевіряти зошити

Отелло

Послухай, Дездемоно, та й насправді

Було би добре щось поїсти нам!

Дездемона

Отелло! Ми уже сьогодні їли!

І знаєш, так шкідливо їсти в пізній час.

Але якщо ти їсти хочеш дуже, милий,

Піджар яєчні, тільки сам, отам (махає в сторону рукою)

Не заважай мені, прошу тебе, любимий,

Лишилось три яйця, іди й підсмаж!

Отелло

Які ще три? Два з’їв іще учора!

Дездемона

Ну, добре! То підсмаж собі одне.

Отелло

Пустий в нас холодильник й миша здохла…

Дездемона

Ну я не знаю, де поділося воно?!

Отелло

Послухай, мила, в мене є робота,

Але від голоду темніє вже в очах!

Дездемона

Ах, милий, ну придумай, щось там...

Займись уроками! І буде все гаразд.

Отелло

Не можу вже терпіти анітрохи,

Так важко в магазин тобі сходить?

Дездемона

Я думала, зайти на тій неділі,

Але і сам ти міг піти і щось купить!

Ти заважаєш, милий. І до речі,

Так мало часу, щоби щось варить…

В гімназії я чергуватиму до ночі:

На дискотеці клас гуляє мій.

Отелло

Яка ще дискотека?! Що за жарти?

Ось-ось сім’я розвалиться у нас!

Дездемона

Ах, знаєш, не лишилося й хвилинки,

Чекає там на мене цілий клас.

Отелло

Як чорт від ладана, біжиш ти з дому,

Робота перш за все, а не сім’я…