Чорноморський флот Росії як фактор нестабільності (стр. 3 )

Разом з тим, попри усі пристрасті, які вирують довкола минулого та його оцінок, як вважає кримський журналіст і письменник Микола Семена, зараз існує єдина для всіх кримчан реальність – Кримський півострів перебуває у складі України. Складне історичне минуле і гострі виклики сьогодення мали б змусити кримчан спільно шукати порозуміння, без якого неможливий подальший розвиток півострова. На думку експертів, такі «святкування» унеможливлюють діалог і лише відкидають кримське суспільство назад.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.

________________________________________

Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc. | Всі права застережені.

http://www. radiosvoboda. org/content/article/2018174.html

+

ПЕРША СЕСІЯ ШКОЛИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ "НОВА УКРАЇНА" 30 травня -3 червня 2010 року, АР Крим, Сімеїз

Володимир ПРИТУЛА

Голова Комітету із моніторингу свободи преси у Криму

ЧИ ПРИЙДУТЬ ПРОКРЕМЛІВСЬКІ СИЛИ В КРИМУ ДО ВЛАДИ?

var gaJsHost = (("https:" == document. location. protocol) ? "https://ssl." : "http://www."); document. write(unescape("%3Cscript src='" + gaJsHost + "/ga. js' type='text/javascript'%3E%3C/script%3E")); var pageTracker = _gat._getTracker("UA"); pageTracker._initData(); pageTracker._trackPageview(); function trackPage(stat){ pageTracker._trackPageview(stat); }

ПЕРША СЕСІЯ ШКОЛИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ "НОВА УКРАЇНА" 30 травня -3 червня 2010 року, АР Крим, Сімеїз

Володимир ПРИТУЛА

Голова Комітету із моніторингу свободи преси у Криму

У КОНФЛІКТ ПО ВСЬОМУ КРИМУ МОЖЕ ПЕРЕРОСТИ СУПЕРЕЧКА ДОВКОЛА ПОКЛІННОГО ХРЕСТА

П’ятиметровий металевий поклінний хрест 2 квітня встановили активісти молодіжного руху «Мир» – як вони пояснили, з метою вшанування пам’яті воїнів Російської імператорської армії, які загинули на Альмінській битві під час Кримської війни 1854 року і поховані неподалік. Однак, у прес-службі Кримської єпархії УПЦ МП повідомили, що митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар не благословляв встановлення цього хреста. Не знали про це ні місцевий православний священик, ні благочинний Бахчисарайського району.

Оскільки існує угода між Духовним управлінням мусульман Криму і Кримською єпархією УПЦ Московської патріархії про відмову від встановлення в публічних місцях релігійних символів, то місцеві мусульмани, а потім і бахчисарайський меджліс зажадали перенесення хреста на територію або християнського кладовища, або місцевої церкви. Якщо місцеві православні на це погодилися, то проти виступили проросійські козаки.

Учора вони мітингували біля віленського хреста і там оприлюднили заяву Координаційної ради козачих отаманів Криму. У ній вони наголосили, що не допустять перенесення хреста, і застерегли усіх, а насамперед «провокаторів від меджлісу», від будь-яких спроб демонтажу і перенесення поклінного хреста. В іншому ж випадку, мовиться у цьому зверненні, козаки «готові дати гідну відповідь на всій території Криму!».

Лідер бахчисарайського «казачества», голова районної організації Російського блоку Сергій Юрченко також повідомив, що козаки «вийшли в дозор» і взяли під охорону цей хрест.

Районна влада сподівається на мирне вирішення

Це вже не перший подібний конфлікт між проросійськими козаками і мусульманами в Бахчисарайському районі, і місцева влада та правоохоронні органи мають певний досвід в їхньому подоланні. Глава Бахчисарайської районної державної адміністрації Ільмі Умеров назвав встановлення хреста «спланованою провокацією» і повідомив, що до розв’язання проблеми залучені й силові структури.

За словами Умерова, вдалося домовитися із сільрадою, депутатами, з місцевим меджлісом, із православними та молодіжними активістами, тобто, з усіма зацікавленими сторонами, за посередництвом СБУ і райдержадміністрації. Усі разом вирішили, що в понеділок 12 квітня хрест буде перенесений на інше місце – на територію храму, що будується.

Разом з тим глава адміністрації Ільмі Умеров визнав, що козаки, які прибули із Сімферополя, Севастополя і Бахчисарая, можуть фізично зашкодити виконанню цього рішення. Експерти ж припускають, що конфлікт у селищі Віліне може перерости у більш масштабне протистояння між російськими націоналістами і кримськими татарами-мусульманами.

Подібне трапилося влітку 2006 року в самому Бахчисараї, коли Прем’єр-міністром став Віктор Янукович. Тоді зіткнення між активістами проросійських організацій і репатріантами сталися на бахчисарайському ринку, збудованому на місці мусульманського кладовища. До врегулювання конфлікту залучалося вище керівництво СБУ, а Віктору Януковичу довелося бути більш чутливим до претензій та пропозицій партії «Російський блок» і Російської громади Криму. Місцеві експерти припускають, що ситуація повторюється і новому Президенту України намагаються таким чином пояснити, що з інтересами прокремлівських організацій слід рахуватися.

________________________________________

Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc. | Всі права застережені.

http://www. radiosvoboda. org/content/article/2006810.html

- +

ПЕРША СЕСІЯ ШКОЛИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ "НОВА УКРАЇНА" 30 травня -3 червня 2010 року, АР Крим, Сімеїз

Володимир ПРИТУЛА

Голова Комітету із моніторингу свободи преси у Криму

КРИМСЬКІ ТАТАРИ: І ЧЕРЕЗ 65 РОКІВ ДЕПОРТАЦІЯ ТРИВАЄ?

Боротьба за право повернутися на батьківщину тривала довгі пів століття і набувала драматичних, часто – трагічних, форм. Активістів національного руху кидали у тюрми на десятиліття, їх виганяли з країни, доводили до самовбивств.

Лише наприкінці 1980-х років, коли Радянський Союз та його каральні органи ослабли, розпочалося масове повернення кримських татар на батьківщину. Але спротив влади, особливо, кримської, розвал Радянського Союзу та економічна криза початку 90-х років завадили повернутися всім, хто цього бажав. За різними даними, у місцях депортації, переважно в Узбекистані, залишаються від 60 до 100 тисяч осіб. Втім, переважна більшість із тих 270 тисяч, які повернулися чи, навіть, народилися уже в Криму, вважає, що депортація і далі триває для всього кримськотатарського народу.

Вбити душу народу

Історик Гульнара Бекирова каже, що така тривала депортація зруйнувала практично всю національну інфраструктуру – були ліквідовані та знищені театри, газети, школи, вузи, бібліотеки, наукові установи, значна частина архівів, релігійні структури. Окрім значних демографічних втрат, так чуттєвих для нечисленного народу, важливий моральний аспект – постійне приниження всього кримськотатарського народу, його тривале таврування і звинувачення у «зраді», а також етнокультурний – ерозія кримськотатарської культури і мови, майже повне знищення кримської топоніміки (навіть Бахчисарай збиралися перейменувати у Куйбишево або Пушкіно).

І після двох десятиліть репатріації кримським татарам не вдалося відновити ці втрати. Гульнара Бекирова припускає, що наслідки депортації не були б такими катастрофічними, якби не заборона на повернення на батьківщину, яка, юридично існувала до 1987 року, а фактично – до початку 90-х років. Кримським татарам весь цей час не дозволялося писати в офіційних документах, що вони «кримські», а лише – «татари». Саме тому в кримськотатарській громаді боляче сприйняли, цілком виправдане з точки зору правозахисників, рішення офіційного Києва скасувати запис «національність» в українських паспортах. І досі періодично від активістів національного руху лунають заклики до влади відновити такий запис, зробивши його добровільним.

Без мови і релігії – немає народу

Голова Асоціації кримськотатарських працівників освіти «Мааріфчи» Сафуре Коджаметова називає найтрагічнішим наслідком депортації – фактичну втрату рідної мови молодшими поколіннями і руйнацію системи кримськотатарської освіти. В результаті депортації були закриті сотні кримськотатарських шкіл та інших навчальних закладів. Зараз в Криму діє лише 15 (із понад 650) шкіл, формально, з кримськотатарською мовою викладання, з яких 13 – школи 1-3 ступеня. Але і в них викладання, власне, кримськотатарською мовою ведеться лише в початкових класах, оскільки для старших класів немає підручників. Частина з них уже підготовлена, але у Міністерства освіти та науки України немає чи то грошей на їхнє видання, чи то бажання.

Схоже, у кримської влади немає бажання взагалі підтримувати кримськотатарське шкільництво. Сафуре Коджаметова розповідає, що громадськість із 1994 року домагається від Верховної Ради Криму ухвалення Концепції розвитку освіти кримськотатарською мовою. Але досі проект цього документа не затвердив ні уряд автономії, ні кримське Міністерство освіти. Кожна ж нова кримськотатарська школа відкривається громадськістю «з боєм», за неймовірного спротиву місцевої влади, каже Сафуре Коджаметова. За офіційними даними, в таких школах зараз навчається лише 8,5% (!) дітей із кримськотатарських родин, решта – переважно, в російськомовних школах. Русифікація кримськотатарської молоді триває і зараз.

Не менші проблеми – в релігійній сфері. У радянські часи більшість мечетей та інших культових споруд мусульман були зруйновані, релігійні діячі – репресовані, а духовна література – знищена. Після повернення на батьківщину кримські татари зіштовхнулися з протидією і влади, і офіційного православного духовенства. Уже понад 10 років триває боротьба кримських татар за право збудувати у Сімферополі Соборну мечеть, але офіційну заборону міськради ніяк не вдається подолати. З величезними проблемами Духовне управління мусульман Криму зіштовхується і в намаганні повернути відібрані раніше культові споруди, і в спробах отримати земельні ділянки для будівництва нових мечетей.

Остання ілюстрація на цю тему – влада виступила проти будівництва мечеті у селі Мирне, оскільки вона планувалася у санітарній зоні захоронень колишніх в’язнів нацистського концтабору на місці колишнього радгоспу «Червоний». Але, за останніми повідомленнями, там же організація колишніх військовослужбовців «Велике братство без кордонів» збирається будувати православну каплицю. Влада не заперечує.

Муфтій хаджи Еміралі Аблаєв каже, що влада не тільки усіляко перешкоджає Духовному управлінню мусульман Криму та його громадам, але й «увімкнула зелене світло» представникам так званого «нетрадиційного Ісламу», які, з одного боку, несуть загрозу етнічно-релігійній самобутності кримських татар, а з іншого – привносять радикальні елементи в релігійне життя Криму. На думку хаджи Еміралі-ефенді, таким чином дехто з можновладців хоче розколоти кримськотатарський народ на релігійному ґрунті.

Земля для кримських татар – більше, аніж просто земельна ділянка

Земельна проблема в питанні повернення та облаштування репатріантів у Криму і далі залишається однією з центральних. Її розв’язання ускладнюють і недосконалість чинного українського законодавства, і корумпованість місцевої влади, і зовнішні впливи. Але одна з причин того, що ця проблема так гостро постала саме в останні роки – рішення Кримського облвиконкому 1989 року про заборону прописувати кримських татар, які поверталися до Криму, в Сімферополі і районі, у Великій Ялті, Великій Алушті, Судаку, Феодосії, Євпаторії і Бахчисарайському районі – саме там, де до депортації проживала найбільша частка кримських татар.

Репатріанти (у переважній більшості – колишні мешканці міст) були змушені селитися у сільських степових регіонах півострова. А саме там, у депресивних сільськогосподарських районах, був найбільший рівень безробіття, зруйнована інфраструктура і ще безліч соціальних та економічних проблем. А поруч – якихось 50-100 кілометрів – на Південному узбережжі Криму, де в багатьох збереглися батьківські чи дідівські будинки, кипів туристичний бум, що давав можливість утримувати багатьом кримчанам гідно родини. Але одночасно місцеве корумповане чиновництво влаштувало масовий тіньовий розпродаж дорогої прибережної землі, яку кримські татари вважали не стільки власністю своїх батьків, скільки частиною культури свого народу.

І досі на околицях Сімферополя та більшості приморських міст Криму стоять десятки «галявин протесту» – селища самоселів-репатріантів, які можуть бути знесені силою у будь-який момент. Попри десятки різних міжвідомчих нарад і засідань, в тому числі – РНБО, Кабміну України, Ради міністрів Криму, створення цілої низки комісій і робочих груп, земельна проблема репатріантів не втрачає своєї гостроти. Президент київського Центру близькосхідних досліджень, кримознавець Олександр Богомолов каже, що влада не враховує, що земля для кримських татар – не просто матеріальний ресурс, це частина їхньої ідентичності.

Досі – «зрадники» і «вороги народу»?

Найбільшою проблемою, яка гальмує розв’язання решти – і земельних, і мовно-освітніх, і культурно-релігійних та інших, перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров вважає невирішеність політико-правових питань кримських татар. Мова йде про те, що кримськотатарський народ досі не реабілітований. Кримські татари не підпадають під дію жодного українського закону, який стосується відновлення прав людей, що постраждали від дій радянського режиму чи його васалів (зокрема, уряду Польської Народної Республіки).

Із кінця 90 років у Верховній Раді України лежать законопроекти про відновлення прав громадян, депортованих за національною ознакою, та про статус кримськотатарського народу в Україні. На думку Рефата Чубарова, ухвалення цих законів зняло б чимало гострих питань, а також поставило б крапку у суперечках, кого ж можна вважати депортованим. Більшість експертів вважає, що статус «раніше депортованих» мали б отримати усі, хто особисто зазнав депортації, а також їхні нащадки, які народилися у місцях депортації чи поза межами Криму. Поки що ж кримські татари вважають, що і навіть їхні діти, які народилися в Криму, є де-факто депортованими, бо досі їхні права у повному обсязі не відновлені, ні вони, ні їхні батьки і діди формально досі не реабілітовані.

Схоже, навіть попри те, що уряд України за всі роки репатріації виділив для облаштування кримських татар близько 1,2 мільярда гривень, через невирішеність політико-правових питань кримськотатарського народу, значна частина репатріантів вважає, що насправді депортація продовжується…

(Сімферополь – Київ – Прага)

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.

________________________________________

Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc. | Всі права застережені.

http://www. radiosvoboda. org/content/article/1732810.html

ПЕРША СЕСІЯ ШКОЛИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ "НОВА УКРАЇНА" 30 травня -3 червня 2010 року, АР Крим, Сімеїз

Володимир ПРИТУЛА

Голова Комітету із моніторингу свободи преси у Криму

ПРОРОСІЙСЬКІ РАДИКАЛИ ВИМАГАЮТЬ ВІД ЯНУКОВИЧА КОНФЕДЕРАЦІЇ МІЖ КРИМОМ І ФЕДЕРАТИВНОЮ УКРАЇНОЮ

Представники Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія» і кількох проросійських козачих організацій у своїх виступах схвально оцінили швидкі дії української влади, спрямовані на зближення з Росією та на розширення функціонування в Україні російської мови. Разом з тим, вони вимагали відновлення дії Конституції Криму від 1992 року, яка насправді була основним законом самостійної держави, а також закликали Президента Януковича до федералізації України.

Координатор Народного фронту «Севастополь-Крим-Росія» Валерій Подьячий, раніше обвинувачуваний СБУ у зазіханні на територіальну цілісність України, повідомив, що учасники пікету звернулися до Президента Віктора Януковича із закликом дати «правову оцінку діям режиму Кучми, який у березні 1995 року силовим шляхом в односторонньому порядку скасував кримську державність і ліквідував посаду президента Криму».

За словами Валерія Подьячого, який кілька місяців переховувався від українських спецслужб і суду за межами України, оскільки зараз при владі Партія регіонів, метою якої є федералізація України, то активісти проросійських організацій запропонували «розпочати федералізацію з Криму, зробити Крим полігоном».

Для цього Президент Янукович має скасувати указ Президента Кучми і відновити дію Конституції Криму від 6 травня 1992 року. А наступним кроком має стати укладання конфедеративного договору про розмежування повноважень між Кримом і федеративною Україною, наголошували учасники пікету.

Поки президентська адміністрація мовчить

У Постійному представництві глави держави в Криму звернення учасників пікету прийняли, зареєстрували відповідним чином і пообіцяли передати до Києва. Тож поки Адміністрація Президента України у столиці мовчить. У Представництві теж від коментарів відмовилися.

Один із активістів української громади півострова, голова кримської організації Української народної партії Олег Фомушкін в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що повну відповідальність за різку активізацію в Криму антиукраїнських сил несе саме Віктор Янукович, оскільки ті є політичними союзниками нинішнього Президента. На його думку, відновлення старої кримської конституції за нинішньої позиції центральної влади України цілком можливе, але це може призвести до руйнації української держави.

Саме тому, вважає Олег Фомушкін, українці мусять об’єднатися і «по-справжньому протидіяти такій україноненависницькій реакції з боку Президента Януковича та його союзників».

________________________________________

Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc. | Всі права застережені.

http://www. radiosvoboda. org/content/article/2034581.html

ПЕРША СЕСІЯ ШКОЛИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ "НОВА УКРАЇНА" 30 травня -3 червня 2010 року, АР Крим, Сімеїз

Володимир ПРИТУЛА

Голова Комітету із моніторингу свободи преси у Криму

ХТО Є ХТО У НОВІЙ КРИМСЬКІЙ ВЛАДІ

Про нового кримського прем’єра Василя Джарти писали багато, всім уже відомо, що він народився у Старобешевському районі Донеччини, але його предки – вихідці з Криму, переселені Єкатериною Другою у приазовські степи греки-уруми (тобто тюркомовні нащадки древніх греків). Був активним кооператором, підприємцем, потім обирався мером Макіївки, народним депутатом України від Партії регіонів. Із минулого року був куратором Криму по партійній лінії і відповідальним за виборчу кампанію кандидата на Президента України Віктора Януковича.

Призначення Василя Джарти на посаду голови кримського уряду спершу не планувалося. Очікувалося, що у це крісло сяде інший висуванець «макіївської групи» Анатолій Могильов. Проти нього категорично заперечували кримські татари, але, найголовніше, пост виборчий пасьянс, розкладений новим Президентом, закинув Могильова на посаду головного міліціонера країни, а Джарти залишив без міністерського крісла, хоча йому пророкували очільництво Міністерства транспорту чи Міністерства з питань надзвичайних ситуацій.

Звичайно, «кримська синиця в руці», тим більше, така вгодована і багатообіцяюча, як контроль над виконавчою владою автономії, значно краща, аніж «київський журавель у небі», бо ділять у столиці тепер лише другорядні посади. Тож, хоча часу було мало на підготовку «донецько-макіївського десанту», але він виявився успішним і солідним.

Макіївка як кузня кадрів для Криму

Правою рукою – першим віце-прем’єром уряду автономії став член команди Василя Джарти, його помічник часів мерства у Макіївці 46-літній Павло Бурлаков. Той починав свою політичну кар’єру другим секретарем Донецького обкому комсомолу, а до кримського уряду прийшов із Верховної Ради України, де очолював підкомітет з питань місцевих бюджетів.

Третім народним депутатом України, яка обміняла депутатський мандат на крісло в кримському уряді, стала Олена Нетецька. 37-літня уродженка Макіївки відтепер обіймає посаду міністра Ради міністрів АРК. Ще один макіївчанин став віце-прем’єром – Георгій Псарьов.

Серед нових для Криму людей – колишній працівник центрального апарату Державної податкової адміністрації, а нині – віце-прем’єр кримського уряду Катерина Юрченко. Її вже називають «очима Азарова», хоча, найвірогідніше, вона є членом команди нового міністра фінансів України Федора Ярошенка. Разом з тим, донецьке коріння останнього і його співпраця з Миколою Азаровим широко відомі.

Якщо згадані урядовці прибули до Криму з інших міст України, то міністром промислової політики став виходець із Республіки Молдова Микола Кирильчук. Він земляк нового кримського спікера Володимира Константинова – народився, жив, учився і працював (у тому числі – на чільних посадах місцевої молдовської влади) у Бєльцях. До України переїхав менше двох років тому. Коли він отримав українське громадянство і чи відмовився від громадянств Молдови і Румунії – в урядових структурах поки що дізнатися не вдалося. У прес-службі Ради міністрів АРК пообіцяли це прояснити пізніше.

Зміни можливі

Щоб задовольнити апетити усіх нових союзників, котрі підтримали зміну кримської влади, тандему Джарти-Константинов довелося не послухатися свого лідера, Президента Віктора Януковича, який вимагав 20-відсоткового скорочення штатів владних структур. Вони провели через Верховну Раду автономії рішення про збільшення кількості віце-прем’єрів у кримському уряді з трьох до восьми і розподілу Міністерства промислової політики, транспорту, зв’язку і паливно-енергетичного комплексу АРК на три міністерства: Мінпромполітики, Мінтрансу і Мінпалива та енергетики Криму. А також створили у парламенті ще дві постійні комісії.

Таким чином вдалося зберегти владне представництво кримських «регіоналів», комуністів і висуванців Меджлісу, трохи посилити владні позиції членів команди Сергія Куницина, який орієнтується на Фірташа, повернути в уряд і до президії Верховної Ради АРК висуванців партій «Російський блок» і «Союз» та, найголовніше, групі донецько-макіївських «регіоналів» зайняти домінуючі позиції у кримській владі.

Слід сказати, що сам Василь Джарти залишився не дуже задоволеним такою численною командою, яку отримав в результаті політичного компромісу. За його словами, він не знає, навіщо йому 8 заступників і чим їх зайняти. Не знає він, наскільки нові урядовці професійні. «Якщо людина професіонал – немає запитань, якщо ж ні – я перший ініціюватиму його звільнення», – сказав журналістам Василь Джарти. «Ми зустрінемося з вами за два тижні. Повірте, буде інша розмова, трохи менше буде усмішок у моїх так званих заступників», – пообіцяв кримський прем’єр.

За два тижні жодних змін не відбулося, але за місяць кримський прем’єр публічно висварив кількох урядовців і пообіцяв звільнити міністра житлово-комунального господарства Криму Володимира Баженова, призначеного за квотою комуністів. Схоже, його Василь Джарти може вибрати цапом-відбувайлом для наведення дисципліни в уряді і залякування урядовців-коаліціантів, яким не пощастило раніше жити чи працювати на Донеччині.

Єдиний «не донецький», кому не загрожує звільнення – це таємничий московський радник голови кримського уряду Олег Кудінов. Він має привілей заходити до прем’єра у будь-який час, контролює Головне управління інформаційної політики Ради міністрів АРК, що створюється за ініціативою прем’єра, і командує віце-прем’єрами. При цьому таємничий москвич не має жодної офіційної посади, окрім псевдо «Стратег», що отримав від заляканих урядових клерків.

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.

________________________________________

Радіо Свобода © 2010 RFE/RL, Inc. | Всі права застережені.

http://www. radiosvoboda. org/content/article/2030568.html