Пам’ятка батькам першокласників (стр. 2 )

зрозумілою, правильною за вимовою, чітко і доступно висловлю – вати основні думки;

виразною, тобто відповідати емоційному стану того, хто говорить;

поважливою – виражати симпатію, співчуття, визнання гідності адресата;

культурною – спокійною, без викриків, грубощів, образливих та жаргонних слів;

грамотною – правильно сконструйованою, без помилок.

Вимоги до вміння дитини встановлювати контакт з іншими людьми

Молодший школяр повинен уміти проявляти:

свою індивідуальність і в той же час розвинене почуття іншого, бути з однолітками разом, а не поруч чи над ними;

відкритість людям, довіру до них, добрі очікування на їх рахунок, доброзичливість не лише до знайомих, але й до незнайомих;

готовність до особистісного і ділового спілкування з дорослими і однолітками;

ініціативу у спілкуванні з оточуючими, здатність висловлювати свою зацікавленість в контакті;

чуйність, позитивний відгук на чиюсь ініціативу.

Вимоги до ігрових навичок і вмінь

Дитина дошкільного і молодшого шкільного віку повинна вміти:

виконувати обов’язкові для всіх правила гри;

в міру необхідності, підкорятись і командувати;

домовлятися з учасниками загальної гри: вносити свої пропозиції, обґрунтовувати їх;

поступатись – проявляти гнучкість, приймати докази однолітків, погоджуватись із розумними вимогами;

ділитись з іншими іграшками, книжками та ін., не чекаючи спонукань дорослого і не розраховуючи на його похвалу;

виражати співчуття товаришам, котрі програли, впали, спіткнулись… Не злорадствувати, не хвалитись своїм виграшем чи успіхом.

Вимоги до навичок діяльності

(навчальної, трудової, побутової, суспільно корисної)

Дитина 5-10 років повинна в межах вікових вимог уміти:

читати, рахувати, малювати, писати, конструювати;

працювати голкою, ножицями, молотком, шилом, а до 9 років – ручною дреллю, стамескою, рубанком;

вести себе організовано – працювати зосереджено, не відволікаю – чись на сторонні дії, включатись в діяльність без затримки, вкладатись у відведений час;

обслуговувати себе, по можливості, власними руками;

працювати охайно, бережливо відноситися до матеріалу, з яким працює;

проявляти самостійність – виконувати посильні, не достатньо складні завдання, долати труднощі на шляху до мети, не підміняти і спрощувати її, звертатись за допомогою лише у випадку активної необхідності;

проявляти творчу ініціативу, вносити в роботу новизну, фантазію.

Звичайно, перераховані навички та вміння не вичерпують усіх необхідних особистості, яка росте, для нормальної життєдіяльності. Але навіть оволодіння перерахованим мінімумом – культурою мови, спілкування, діяльності – гарантує дитині те, що вона без труднощів ввіллється в новий колектив школи, буде доброзичливо зустрінута там, знайде підтримку і розуміння. Як не любити вмілу, самостійну, чуйну, щиру, ґрунтовну маленьку людину?

Шановні батьки! Пам’ятайте: сім’я не просто виховує маленьку істоту. Вона або ж «удобрює», або ж «виснажує» ґрунт для подальшого суспільного виховання. Виросте на ньому надійна людина, різносторонньо і гармонійно розвинена особистість або ж – пристосуванець, на котрого не можна покластись ні в чому, залежить від нас з вами.

Тому, щоб не запізнитись, розберіться в тому, яка ж вона ваша дитина.

ШАНОВНІ БАТЬКИ! Не за горами час, коли Ваша дитина стане справжнім школярем. Вся Ваша сім’я готується до цієї події, всі ви тривожитесь: як син чи донька вчитиметься? Які стосунки складуться з учителем? Чи зуміє Ваша дитина подружитися з однокласниками? Ви намагаєтесь навіть прогнозувати до певної міри її поведінку у школі. А чи добре, батьки, ви знаєте свою дитину? В цьому допоможуть Вам наші поради.

Наші діти допитливі. Згадайте, як Ваша дитина ставить запитання, тим більше – вислуховує Ваші відповіді: вловлює суть і розмірковує разом з Вами чи заперечує Вам, можливо, навіть собі? Все це ознаки того, що Ваша дитина зацікавлена. Гірше, якщо, запитавши, син чи донька не дослуховує відповідь, відвертаються і починають займатися іншими справами.

Ще один момент. Зверніть увагу, чи вміє Ваша дитина гратися? Якщо вона захоплена грою, то чи можете приділити їй годину або й більше часу? Інший варіант: якщо гра цікава, але вимагає великої зосередженості, чи захопиться нею?

І, нарешті, Вас, батьки, хвилює пам’ять дитини. У дошкільному віці велике значення має мимовільна, невимушена пам’ять. І все ж треба прищеплювати синові чи доньці навіть при хорошій пам’яті вміння повторювати і виділяти смисл, скажімо, невеликого вірша, ділити його на частини. Добре, якщо Ви, батьки, розвиває у дитини мислення, увагу, пам’ять та уяву в цілому.

Часом доводиться Вам відкривати в дитині риси, які неприємно вражають. Ви помічаєте, що дитина починає хитрувати. Втрата близькості з батьками найчастіше породжує відчуженість. Як її подолати?

Передусім, треба з’ясувати для себе: чи задумувались коли-небудь, яку роль відіграє у Вашій сім’ї дитина? Чи не створили всією родиною з неї кумира, верховоду? Наскільки часто вона добивається своїх примх упертістю, плачем?

Біда в тім, що у такої дитини неминуче виникатимуть конфлікти в колективі ровесників, - вона не вміє, не звикла рахуватися з інтересами інших. От і думайте, батьки, як повести справу так, щоб Ваш першокласник уже з перших днів не робив помилок у стосунках з товаришами. Дорослі мають передбачити всі можливі непорозуміння і вчасно запобігти їм, готуючи сина чи доньку до школи. Спільна трудова діяльність батьків і дітей допомагає привчати менших керувати своїми діями, планувати їх, виробляти силу волі. У дошкіль - ному віці формуються такі риси характеру дитини, що дають змогу говорити про неї як про особистість. Виховуючи дітей в сім’ї, ми сіємо перші зерна майбутніх успіхів або невдач виховання.

Ваше завдання, батьки, - навчити дитину бути доброю і щедрою, сильною і сміливою, скромною і чесною, любити розумову і фізичну працю.

Життя продовжується в дітях. Їх виховання є найпершим обов’язком батьків не тільки самим перед собою, а й, у першу чергу, перед державою. У повсякденному житті ми спостерігаємо спокійну старість людей, діти, які добре виховані. Водночас бачимо, скільки горя завдають батькам їхні невиховані діти. Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість.

Відомо, що дитина не народжується готовою моральною свідомістю, вона не має уявлення про добро і зло, не знає про існування принципів і норм моралі, правил поведінки. Все це людина здобуває у процесі свого життя, в першу чергу від батьків.

Педагогічна культура сім’ї має важливе значення для всебічного розвитку дитини.

Педагогічна культура включає в себе комплекс певних якостей особи необхідних для успішного здійснення педагогічної діяльності.

Дорого обходиться державі безвідповідальність деяких молодих батьків до виховання своїх дітей, їх непідготовленість у галузі «батьківської педагогіки», недостатній рівень педагогічної культури.

«Не думайте, батьки, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з нею розмовляєте або повчаєте її, або наказуєте її. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя, Як ви одягаєтесь, як ви розмовляєте з іншими людьми, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету,_ все це має для дитини велике значення.

А якщо вдома всі грубі або хвастливі, або пиячать, а ще гірше, якщо ви ображаєте матір, вам уже не треба думати про виховання: ви вже виховуєте своїх дітей і виховуєте погано, і ніякі найкращі поради і методи вам не допоможуть». ( «Книга для батьків»).

Ніколи не забувайте, батьки, що діти наслідують вас і в поганому, і в хорошому. Ось чому ви повинні повсякчасно стежити за своїми діями і вчинками. Ваші взаємини в сім’ї відіграють першорядну роль у вихованні дітей.

Справжня повага і взаєморозуміння, єдність вимог батька і матері до дитини є показником високого рівня педагогічної культури сім’ї.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і поступово дитина набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу. Що ж треба зробити батькам, щоби для їхньої дитини школа перетворилася не в «школу горя», а в «школу радості», як сказав Сухомлинський?

ПЕРШЕ – це та атмосфера, яка панує у вашому домі, родині. Якщо нема злагоди між батьками, немає взаємоповаги, щасливе, спокійне життя для дитини неможливе. Дитина повинна мати дитинство. Любіть своїх дітей, не шкодуйте зайвий раз казати дитині ласкаве слово, підтримуйте її навіть тоді, коли вона не зовсім на це заслуговує, і ви побачите, як на ваше добре лагідне слово дитина відповість своїм добрим, шанобливим ставленням до вас, своїми добрими вчинками. Учені, психологи вважають, що дитина, яка в дитинстві була обділена ласкою, не може розвиватися так, як ті діти, отримали її достатньо. Ця дитина буде закомплексована, тобто не зможе стати особистістю, а якщо навіть і досягне чогось у житті, то її постійно будуть охоплювати сумніви, вагання, вона не буде впевнена в собі. Особливе значення має прогладжування дитини по голові. Це додає їй впевненості, віри у свої сили і, головне, в те, що її люблять і вона не є чимось зайвим. Не забувайте про це.

Дитинство – важливий період життя людини, це не є підготовка до майбутнього дорослого життя, дитинство – це і є яскраве, неповторне, самобутнє життя. І від того, як воно проходить, хто веде дитину за руку в юні роки, що ввійшло в її розум і серце з навко-

лишнього життя – залежить те, якою людиною в майбутньому вона стане.

Дитина фіксує все: і те, як ви себе поводите, що і як ви кажете. І вона, як губка, вбирає в себе все: і добре, і погане. Будьте прикладом для своїх малят.

ДРУГЕ – в дошкільному і молодшому шкільному віці формується характер, мислення дитини, розширюється і доповнюється словниковий запас, відбувається мовленнєвий розвиток.

Не забудьте про те, що саме дошкільні і молодші шкільні роки великою мірою визначають майбутнє дитини.

Ми, вчителі, знаємо, з якою надією і хвилюванням діти йдуть до школи 1-го вересня, і буває так, що через кілька місяців вогник зацікавленості в їхніх очах згасає зовсім. Щоб цього не відбулося, допоможіть своїй дитині і вчителеві, який буде її навчати.

Сухомлинський казав про те, що перш, ніж давати знання, потрібно навчити думати, сприймати, спостерігати. От і попрацюйте з дитиною трохи перед школою в плані її розумового розвитку:

читайте щоденно дитячі книжки;

разом з дитиною спробуйте зробити невеликі перекази того, що ви читали;

задайте їй кілька запитань за текстом;

дитина повинна вміти говорити хоча б елементарними реченнями, інакше на фоні інших вона буде відчувати себе неповноцінною і не зможе сприймати новий матеріал так, як інші діти;

спробуйте розв’язувати маленькі задачі. Це можна робити у вигляді гри на подвір’ї, в лісі, де завгодно.

Яка ж це буде радість для дитини, якщо вона зможе відповісти бодай на кілька запитань, які задасть учитель, та вона ж від радості, що одержала схвалення від вчителя, буде вся аж світитися і буде не те що хотіти, а жадати бігти до школи.

ТРЕТЄ – і дуже важливе. Саме те, як ваша дитина буде навчатися, як вона буде сприймати і пізнавати навколишнє життя, як вона буде запам’ятовувати, мислити, читати, писати, розв’язувати задачі – усе це цілком залежить від її здоров’я. Учені дійшли висновку: приблизно у 85% всіх відстаючих учнів головна причина відставання – погане здоров’я, яка-небудь хвороба, частіше за все навіть непомітна для навколишніх: приховані, замасковані дитячою жвавістю хвороби серцево-судинної системи, дихальних шляхів, шлунково-кишкові захворювання та інші відхилення від нормального стану здоров’я.

У деяких дітей навіть помітний блідий колір обличчя, відсутність апетиту. Батьки роблять аналізи, лікарі кажуть, що все в нормі, єдине, що може бути, - обмін речовин. У чому ж справа? Усе дуже просто. Дитина тривалий час знаходиться в кімнаті. У цьому випадку вона втрачає не тільки апетит, вона втрачає інтерес до навчання, стає апатичною (тобто байдужою) до нього, до розумової праці, без якої навчання неможливе.

Шановні батьки! Ми з вами прийшли до того, без чого жодний вчитель не повинен жити. Дитина повинна жити (і працювати, і навчатися) в режимі. Тобто довготривале (я підкреслюю) довготривале перебування на свіжому повітрі, спати тільки при відчиненій кватирці (щоб був доступ до свіжого повітря), рано вставати в один і той же час (о 7.00), рано лягати в один і той же час (оптимально о 21.00 – взимку, о 22.00 – влітку), годувати дитину також потрібно в один і той самий час.

Чим годувати? Питання риторичне. Враховуючи смаки дитини, потрібно давати все: м’ясо (нежирне), сало (краще свіже), яйця; молоко, кефір, сир, овочі (якомога більше), горох, квасолю, боби; соки (особливо восени, взимку, навесні), ягоди (суниці, чорниці, полуниці), яблука, груші, сливи – все, що росте в саду і на городі. Не забувайте про дуже корисний і поживний напій – узвар (це суто наша українська страва); запасайте засушені фрукти на зиму, не кидайте падалки (краще поріжте її, хай висохне – і в торбинку із тканини). Мед – зміцнення організму, він запобігає порушенню обміну речовин. Запасіться плодами шипшини – це величезна кількість вітамінів, а навесні – просто незмінна річ проти авітамінозу.

Тепер, шановні, скажіть мені, хто з ваших дітей спокійно проходить 1-2 км пішки, не жаліючись? Є такі? Дуже добре, Але повинні проходити всі, тому що це не тільки здоров’я, а й добрий апетит. Ви мені скажете, коли це ми з ними будемо ходити, як немає часу? І господарство, і город, і робота. Любі мої, якщо хочете мати здорових дітей, знаходьте час. Ви маєте вихідний день? Раз на тиждень ходіть до лісу, в поле (рекомендують Н. Зубицька, І. Носаль), і ви самі побачите, як ваша дитина зміниться на очах. З’явиться гарний колір обличчя, очі наче засвітяться, і взагалі це дуже гарна нагода побути з дитиною разом, щось їй розповісти, чогось навчити. Навіть як правильно розкласти багаття, зорієнтуватися на місцевості, в лісі. А як не маєте часу, то нехай дитина цілий день (навесні, влітку, і ранньої осені) буде надворі, ну, а взимку, пізньої осені хоча б по кілька годин.

Повітря насичене фітонцидами квітучих пшениці, ячменю, жита, гречки, польових трав – це еліксир здоров’я. Так користуйтеся ж цим і частіше водіть дітей до лісу, в поле, на луки, щоб вони, дихаючи цим цілющим повітрям, набиралися сил і здоров’я. Буде дуже жобре, якщо під вікном кімнати, де спить ваша дитина, ви посадите кілька горіхових дерев. Це дерево також насичує повітря фітонцидами, які знищують майже всі хвороботворні мікроби. Горіх не переносять мухи і комарі, тому їх не буде в кімнаті ваших дітей.

І знову про ліс. Повітря лісу дуже цілюще, про написала Н. Зубицька в газеті «Освіта» за 1996 рік (стаття «Сосна»).

Ми з вами підійшли до ЧЕТВЕРТОГО моменту – фізичного стану дитини. Діти постійно рухаються, вони люблять стрибати, бігати, гратися. Щоб ці ігри не були хаотичними, надайте їм необхідну систему. Купіть скакалку і м’яч. І дівчати а, і хлопці повинні вміти стрибати на скакалці. Чи вміють ваші діти віджиматися? Скільки разів можуть присісти? Пострибати на кожній нозі? Так от, доктор наук, професор розробив цілу систему вправ, за допомогою якої можна визначити фізичний стан готовності дитини до школи.

Улітку обов’язково привчайте дитину приймати літній душ, це зміцнює нервову систему, дитина загартовується, менше хворіє. Це дуже і дуже корисно!

І останнє, на що потрібно звернути увагу. Навесні, починаючи з березня місяця, у всіх дітей слабшає здоров’я. Авітаміноз. Дитина неначе видихається: послабляється опір організму захворюванням, вона стає млява, сонна, дуже знижується працездатність, бажання вчитися. Причина тому, що різко змінюється ритм взаємодії всіх систем організму. А відбувається це тому, що в організмі вичерпується запас вітамінів, а довга напружена розумова діяльність приводить нервову систему до втоми.

Як послабити дію цих факторів? Треба мати запас продуктів, багатих на вітаміни, спеціально для весняних місяців. Що це може бути? Отой самий наш український узвар, відвари шипшини, свіжі ягоди, перетерті з цукром, дуже добре використовувати відвар квітучої рослини суниці, відвар гілочок смородини, дикої груші, квітів і листя ожини, їсти зелену цибулю і не забувати про салати зі свіжих овочів. Не забувайте про повітря. Воно є за гартувальним засобом, тому хай ваша дитина якомога більше знаходиться надворі.

Дитина пішла в перший клас. Це радісна і хвилююча подія, але водночас і додаткові труднощі. Відбувається зміна провідних видів діяльності. Нові обов’язки потребують від дитини зібраності, витрат духовних і фізичних сил. Ось чому так важливо до найдрібніших деталей продумати розпорядок дня школяра.

На те, що режиму дня дотримуватися необхідно, вказують психологи, лікарі, адже це важливий засіб збереження нормальної працездатності учня.

Режим дня багато в чому залежить від індивідуальних особливостей дитини, умов життя. Розгляньмо робочий день першокласника.

ПІДЙОМ. Ранок у багатьох сім’ях проходить напружено, особливо тоді, коли дорослі поспішають на роботу. Батьки час від часу покрикують на дитину. Щоб цього уникнути, важливо пам’ятати одну істину: вчасно вставати – вчасно лягати. Якщо дитина привчена рано лягати, звечора готувати все необхідне до занять, то особливих труднощів не відчувається.

Робочий день школяра, як правило, починається з ранкової гімнастики. Зарядка тонізує нервову систему, поліпшує роботу серця, сприяє гарній поставі. Ранкова гімнастика закінчується водними процедурами: обливанням, обтиранням.

Після гімнастики і ранкового туалету – сніданок. Дитині потрібен повноцінний сніданок, оскільки попереду – напружена розумова праця. Нехай дитина з’їсть те, що вона любить і що їй подобається. Як правило, щось діти їдять з апетитом, чогось вони не люблять. Така поведінка дитини – не завжди вияв дитячих капризів. Іноді це стан організму, з яким не рахуватися не можна.

Попросіть дитину допомогти прибрати зі столу, помити посуд.

ДОРОГА ДО ШКОЛИ. З дому слід виходити завчасно, йти енергійно. Час від часу нагадувати про дотримання правил вуличного руху. Ви, батьки, повинні показати дитині найнебезпечніший шлях до школи.

Ранок закінчився. Діти пішли до школи. Почався робочий день. Пам’ятайте: все, що дитина може, вона повинна виконувати сама: зробити зарядку, застелити ліжко, помитися, одягнутися, вчасно вийти з додому. Це важлива умова виховання самостійності.

ОБІД. Бажано, щоб він складався з трьох страв. Вживання лише другої страви нерідко призводить до захворювання органів травлення. Перед обідом дитина має переодягтися, помити руки, а після обіду помити посуд, навести порядок на кухні.

Для відновлення зниженої на кінець першої половини дня працездатності доцільний активний відпочинок.

Молодшим школярам рекомендують перебувати на свіжому повітрі не менше трьох годин на день. Це необхідно для того, щоб дитина росла здоровою.

Для шестирічних першокласників важливий і пасивний відпочи –

нок - денний сон протягом години.

ПІДВЕЧІРОК. Дитина може випити склянку кефіру чи соку з булочкою, з’їсти сирі овочі, фрукти. Після цього слід братися до виконання домашніх завдань.

Кожній дитині необхідно мати робоче місце. Раціонально обладнаний куточок сприяє зосередженості, а звичка підтримувати в ньому порядок виховує почуття відповідальності.

Для учня бажано виділити окрему кімнату. Стіл ставлять так, щоб світло падало зліва. Праворуч від стола розміщують етажерку або прикріпляють полиці для книжок. Основна вимога до обладнання робочого місця – меблі повинні відповідати зросту школяра. Висота стільця має бути такою, щоб нога всією ступнею торкалася підлоги, висота стола – 55-65 см (для дітей зростом 120-150 см). Якщо в сім’ї двоє школярів, то робоче місце слід обладнати для кожного окремо.

Одне з найважливіших питань в обладнанні робочого місця школя -

ра – забезпечення правильної пози під час сидіння.

Відстань від очей до предметів, які він розглядає, має становити 30-35 см. Книги піднімають за допомогою підставки.

Важливо привчати дитину до порядку на робочому місці. Кожна річ повинна мати своє місце.

Як домогтися виконання дітьми вищезгаданих вимог?

Умова одна: не шкодуючи часу, привчайте виконувати малюка те, що ви вимагаєте. З другого боку, важливо похвалити дитину за кожен навіть незначний успіх: «Ти сьогодні значно краще тримаєш ручку і сутулишся менше. Молодець!».

Настає вечір. Вдома збирається вся сім’я. Поспілкуйтеся з дитиною. Поцікавтесь, як пройшли уроки в школі, розпитайте про життя класу.

ВЕЧЕРЯ має бути легкою і становити не більше від 20% денного раціону. Молоко, овочі, фрукти та інша легкозасвоювана їжа мають складати основну частину вечірніх страв.

Вільний після вечері час школяр може використати на свій розсуд. Простежте, щоб діти не гралися в рухливі ігри, не слухали розповіді про страшні події, не дивилися «фільмів-жахів».