Огляд про стан забруднення навколишнього природного середовища на території України за даними спостережень гідрометеорологічних організацій у 2013 році (стр. 2 )

** - максимальний із середньомісячного вмісту.

До міст з високим рівнем забруднення атмосфери належать: столиця держави та 11 обласних центрів, а також – 7 міст у Донецькій, 3 у Луганській, 2 у Дніпропетровській областях та 2 міста в Автономній Республіці Крим.

У 2013 р. у двох містах було зафіксовано три випадки високого забруднення атмосферного повітря – ВЗ, коли максимальна концентрація забруднювальної речовини була на рівні ≥5 ГДКм. р. (у 2012 р. зафіксовано 25 випадків ВЗ). У Дніпропетровську відмічено 2 випадки ВЗ з максимальними концентраціями сірководню, що досягали 5,6 ГДКм. р. (у травні) та 6,5 ГДКм. р. (у червні). У липні 2013 р. зафіксовано один випадок ВЗ хлористим воднем у Красноперекопську з максимальною концентрацією 6,0 ГДКм. р.

Найбільші рівні середньорічних та максимальних концентрацій в атмосферному повітрі міст України висвітлюються у таблиці 1.2.

Загальний рівень забруднення атмосферного повітря в Україні (за ІЗА) становив у 2013 р. 7,7 і оцінювався, як високий. Порівняно з попереднім роком він дещо знизився за рахунок незначного зниження середньорічного вмісту фтористого водню і завислих речовин. На рис.1.2 представлена зміна ІЗА по Україні з 1992 р. по 2013 р. та динаміка викидів від стаціонаpних джерел в атмосферу (обсяги викидів наведені за даними Держстату України).

Рис.1.2. Динаміка викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних

джерел та зміна індексу забруднення атмосфери (ІЗА) по Україні за роки.

1.2 Атмосферні опади. Спостереження за хімічним складом атмосферних опадів проводились на 41 метеостанції мережі гідрометслужби. На 49 метеостанціях проводились спостереження за кислотністю опадів (рН).

Аніони: Середній вміст сульфат-іону становив 8,45 мг/дм3. проти 9,12 мг/дм3 у 2012 р. Максимальні концентрації сульфат-іону відмічались на півночі у Баришівці (Київська обл.) – 9,70 мг/дм3, на сході у Волновасі (Донецька обл.) – 26,88 мг/м3, на заході у Міжгір’ї (Закарпатська обл.) – 15,70 мг/дм3 та на півдні у Асканія-Нова (Херсонська обл.) – 40,16 мг/дм3.

Середній вміст нітрат-іону порівняно з попереднім роком майже не змі­нився. Для гідрокарбонат-іону спостерігалось незначне зменшення середньо­го вмісту від 9,39 мг/дм3 проти 9,47 мг/дм3 у попередньому році (рис.1.3).

Рис. 1.3. Зміна середнiх значень концентрацiй основних iонiв у рр.

Середній вміст іону хлору становив 0,81 мг/дм3 проти 0,91 мг/дм3 у 2012 р., тобто дещо зменшився

Загалом середній вміст аніонів у порівнянні з 2012 р. знизився.

У просторовому розподілі аніонів максимальні значення нітратів, хлоридів та гідрокарбонатів характерні для сходу та півдня країни.

Катіони: Середній вміст майже усіх катіонів мав тенденцію до зменшення у порівнянні з попереднім роком; дещо підвищився середній вміст іонів кальцію і амонію.

Просторовий розподіл концентрацій іонів металів мав характер, подібний до просторового розподілу сульфат-іону, тобто стабільними залишалися максимуми у промислових регіонах на сході та півдні країни і невеликими та нестабільними максимуми у західних областях.

Сумарний вміст основних іонів (загальна мінералізація). Загальна мінералізація опадів у 2013 р. характеризувалась зоною східного та південного максимуму. Локальні максимальні значення загальної мінералізації рідких опадів у 2013 р. зареєстровані на сході у Волновасі (Донецька область) – 85,70 мг/дм3, на заході у Міжгір’ї (Закарпатська область) – 44,15мг/дм3, на півночі у Києві – 26,01 мг/дм3, на півдні у Асканія-Нова (Херсонська область) – 107,10 мг/дм3, Баштанці (Миколаївська область) – 39,85 мг/дм3.

Переважним типом опадів на більшій частині території України залишився сульфатно - гідрокарбонатний.

Загалом, у хімічному складі опадів на території Україні протягом кількох останніх років різких змін не спостерігалось.

Кислотність опадів. Переважали у 2013 р. нормальні та помірно лужні опади – 65,97% та 26,22% відповідно. Помірно кислі опади спостерігалися у 7,46% випадків.

Кислі та лужні опади у 2013 р. були для України в цілому рідкісним явищем. З досліджених дощів спостерігалось 0,24% кислих, 0,11% - лужних дощів. Кислі опади спостерігались, в основному, на станціях АР Крим та Черкаської області. Лужні опади спостерігались у Київській області.

Сніговий покрив. У зимовий період 2рр. на 54 метеостанції проводились спостереження за хімічних складом снігового покриву. За даними спостережень вміст сульфатів був у межах 1,33-21,90 мг/дм3, азоту амонійного – 0,05-1,21 мг/дм3, нітратів – <0,01-3,94 мг/дм3, хлоридів – <0,01-1,14 мг/дм3.

Найвищі рівні загальної мінералізації талих вод снігового покриву у рр. спостерігалися на півночі України, зокрема на М Чорнобиль Київської області.

Величина рН здебільшого була нейтральною, але на 7 станціях зафіксовано слабо кислі опади.

У порівнянні з попереднім зимовим періодом у сніговому покриві років спостерігалось незначне зростання сульфатів, хлоридів, гідрокарбонатів, азоту амонійного та металів.

1.3. Транскордонне забруднення атмосферного повітря і опадів.

На М Рава-Руська (Львівська обл.) та М Світязь (Волинська обл.) проводились спостереження з транскордонного перенесення діоксиду сірки та діоксиду азоту у повітрі.

У порівнянні з попереднім роком на М Світязь та М Рава-Руська середньорічні рівні забруднювальних домішок, які визначались, не змінились.

Кожний дощ містить хімічні сполуки, концентрація яких коливалася в межах, характерних для багаторічних спостережень. Середні річні рН опадів на М Світязь здебільшого слабо кислі, а на М Рава-Руська - нейтральні.

1.4 Радіоактивне забруднення атмосферного повітря.

Протягом 2013 р. радіаційний стан на території України залишався стабільним. За даними 182 пунктів спостережень радіометричної мережі національної гідрометеорологічної служби України потужність експозиційної дози (ПЕД) гамма-випромінення на більшій частині території країни знаходилась в межах рівнів, обумовлених випромінюванням природних радіонуклідів та космічним випроміненням і складала 6-22 мкР/год. На пунктах контролю, що розташовані на території України, яка зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, гамма-фон складав 7-26 мкР/год, максимальні рівні фіксувались на метеостанції Чорнобиль.

В районах розташування діючих атомних електростанцій ПЕД гамма-випромінення знаходилась в межах: Запорізька АЕС - 7-20 мкР/год, Південно-Українська АЕС - 8-18 мкР/год, Рівненська АЕС - 7-15 мкР/год, Хмельницька АЕС - 7-17 мкР/год.

У Києві протягом перших шести місяців 2013 року гамма-фон коливався в межах 7-16 мкР/год, за середнього показника 11 мкР/год.

Сумарна бета-активність приземного шару атмосфери натепер визначається переважно радіонуклідами природного походження (ізотопами урану, торію та продуктами їх поділу) і в останні 20 років відповідає рівням, близьким до передаварійних значень. За даними спостережень, у 2013 р. сумарна бета-активність приземного шару повітря становила в середньому по країні 14,0´10–5 Бк/м3, що близько до рівня попереднього року (14,4´10–5 Бк/м3). Середня за рік щільність випадів бета-активних елементів склала, як і у 2012 році, 1,6 Бк/м2 за добу.

Основним джерелом надходження до атмосфери техногенних радіоактивних елементів (насамперед, це реакторні та вибухові цезій-137 і стронцій-90) на території України залишається вітровий підйом радіоактивних ізотопів з поверхні ґрунту, забрудненого внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та в результаті випробування ядерної зброї у другій половині минулого сторіччя.

Середня за рік концентрація цезію-137 в атмосферних аерозолях склала у 2013 році 0,43´10–5 Бк/м3 і була однією з найнижчих за весь післяаварійний період (у попередньому році 0,41´10–5 Бк/м3). Вміст стронцію-90 у приземному шарі повітря залишився на рівні попереднього року і складав в середньому 0,05´10–5 Бк/м3.

Середня по території країни щільність випадів цезію-137 складала 4,30 Бк/м2 за рік, стронцію-90 – 2,11 Бк/м2 за рік (у 2012 році – відповідно 4,41 Бк/м2 та 2,06 Бк/м2 за рік).

У зоні відчуження (пункт контролю Чорнобиль: щільність забруднення ґрунтів цезієм-137 близько 9 Кі/км2, стронцієм-90 близько 3 Кі/км2, відстань до ЧАЕС 16 км) середня за 2013 рік концентрація цезію-137 в атмосферних аерозолях дорівнювала 1,37´10–5 Бк/м3, що перевищує доаварійні значення[2] у 17 разів, концентрація стронцію-90 (0,18´10–5 Бк/м3) – вдвічі вища за значення 1985 року. На території ближньої до ЧАЕС зони (до 10 км), за даними Державного спеціалізованого підприємства (ДСП) «Чорнобильський спецкомбінат» Державного агентства України з управління зоною відчуження, концентрації техногенних радіонуклідів у повітрі у 10-100 і більше разів вищі за ті, що реєструються на метеостанції Чорнобиль ЦГО ДСНС України.

12 лютого 2013 р. на промисловому майданчику ДСП «Чорнобильська АЕС» сталося часткове обрушення стінових панелей та легкої покрівлі машинного залу 4 блоку загальною площею 600 м2. За інформацією ДСП «Чорнобильський спецкомбінат», аналіз проб аерозолів за 12-13 лютого засвідчив короткотермінове зростання об’ємної активності цезію-137 у десятки разів на пунктах контролю ближньої зони (ВРП-750 – 0,8 км від 4 блоку, Нафтобаза – 2 км, БНС – 2,6 км). Метеорологічні умови під час радіаційного інциденту (невеликий та помірний сніг, слабкий вітер з максимальними поривами 3-4 м/с, стійкий суцільний сніговий покрив) зумовили незначне поширення забруднення від місця викиду.

В цілому в Україні тривають процеси очищення атмосфери від радіонуклідів техногенного походження. На рис.1.4-1.5 відображена динаміка забруднення атмосферних аерозолів та випадів радіонуклідами з 1980-83 рр. до 2013 р. для міст Києва та Чорнобиля. Після різкого підвищення забруднення повітря у квітні 1986 р., зумовленого значною мірою короткоживучими радіонуклідами з аварійного реактору, починаючи вже з 1989 р. сумарна бета-активність, що обумовлена переважно природними радіоактивними елементами, суттєво перевищує техногенну складову як у приземному шарі атмосфери (рис.1.4), так і у випадах (рис.1.5). Концентрація цезію-137 та стронцію-90 у приземному шарі атмосфери, починаючи приблизно з 1998 року, коливається в межах, близьких до передаварійних рівнів. При цьому абсолютні значення забруднення повітря цезієм-137 та стронцієм-90 залишались на 4-5 порядків меншими за допустимі концентрації, встановлені НРБУ–97 для населення (категорія В)2.

Отже спостерігається стабільний рівень концентрації радіоактивних елементів як природного, так і штучного походження в приземному шарі атмосфери. Поступове подальше зниження концентрації штучних радіонуклідів відбуватиметься як за рахунок їх природного розпаду, так і внаслідок зменшення їх надходження до приземного шару атмосфери за рахунок вторинного вітрового підйому, що обумовлено міграцією цих радіонуклідів у нижні шари ґрунту. Проте, на фоні цієї загальної тенденції не виключена ймовірність підвищення радіоактивності приземної атмосфери у випадку техногенних аварій на радіаційно-небезпечних об’єктах як на території України, так і за її межами, а також внаслідок небезпечних та стихійних метеорологічних явищ, що супроводжуються значною ерозією ґрунтів.

Рис.1.4. Динаміка середньорічної концентрації у приземному шарі атмосфери радіоактивних аерозолів у порівнянні з передаварійними значеннями (з урахуванням розпаду станом на 01.01.2013 р.)

Рис. 1.5. Динаміка щільності радіоактивних випадів на території України у порівнянні з передаварійними значеннями (з урахуванням розпаду станом на 01.01.2013 року)

2. Забруднення поверхневих та морських вод

2.1. Гідрохімічна оцінка якості вод. Спостереження за станом забруднення поверхневих вод за гідрохімічними показниками здійснювалися організаціями гідрометслужби на 150 водних об’єктах (127 річках, 15 водосховищах, 7 озерах, 1 каналі) в 240 пунктах і 377 створах. Кількість відібраних проб склала 3275.

Водні об’єкти України забруднені переважно сполуками важких металів, сполуками азоту, нафтопродуктами, фенолами, сульфатами.

У 2013 р. на території України відмічено два випадки низького вмісту розчиненого у воді кисню на рівні (ЕВЗ)[3]: один випадок у Львівській області на р. Полтва в районі м. Буськ на рівні 1,92 мг/дм3 та один випадок у воді Дністровського водосховища в районі м. Новодністровськ на рівні 0,65 мг/дм3.

Високе забруднення (ВЗ)[4] поверхневих вод було виявлено у 481 випадку на 78 водних об'єктах (52% від загальної кількості об’єктів, де здійснювалися спостереження), в той час, як у 2012 р. ВЗ спостерігалось на 73 водних об’єктах у 547 випадках.

Зниження вмісту розчиненого у воді кисню нижче 3 мг/дм3 відмічалось протягом року у воді р. Полтва в районі міст Львів, Буськ (6 випадків), на р. Тисьмениця в районі м. Дрогобич (2 випадки), на р. Устя біля м. Рівне (3 випадки), на р. Салгир у с. Дворіччя (один випадок), у воді р. Уди в районі м. Харкова та смт Есхар – (3 випадки).

У воді р. Полтва в районі міста Львів спостерігалось збільшення біохімічного споживання кисню (БСК5) до рівня ВЗ у 12 випадках.

Найбільша кількість випадків ВЗ хімічними речовинами спостерігалась у річках басейну Дніпра, Сіверського Дінця, Західного Бугу, Приазов’я. У відносно задовільному стані знаходились річки гірського Криму та Карпат.

У 2013 р. спостерігалось збільшення вмісту сполук мангану у пунктах р. Дунай та у воді Київського та Канівського водосховищ, сполук заліза загального – у річках Дністра. У басейні Західного Бугу відбулось зменшення концентрацій фенолів, у воді р. Дунай – сполук міді, у річках Приазов’я – нафтопродуктів, у пунктах Каховського водосховища – сполук заліза загального. Покращився кисневий режим річки Південний Буг.

Басейн р. Західний Буг. Для води Західного Бугу характерний підвищений рівень сполук азоту. Як і в попередньому році концентрації сполук азоту залишаються досить високими. Межі середніх концентрацій азоту амонійного складали 1-8 гранично допустимої концентрації (ГДК)[5], максимальні разові перевищували ГДК у – 11-20 разів – рівень ВЗ. Середньорічні концентрації сполук азоту нітритного були у межах 4-13 ГДК, максимальні перевищували ГДК у 12-26 разів (табл.2.1).

Притока Західного Бугу - річка Полтва характеризується хронічно високим забрудненням. Найбільш високий рівень забруднення річки спостерігався по легкоокисних органічних речовинам (БСК5), сполуках азоту амонійного, азоту нітритного, мангану. Максимальні концентрації досягали рівня ВЗ і складали 17 ГДК, 23 ГДК, 23 ГДК, 51 ГДК відповідно.

Рівень забруднення річки Західний Буг та її притоків за вмістом основних хімічних речовин залишається високим, хоча у 2013 р. зафіксовано зменшення вмісту фенолів. Зменшився вміст сполук міді у воді р. Західний Буг - с. Литовеж та р. Рата; поряд з цим зросли концентрації мангану у воді річок Полтва та Луга.

Басейн р. Дунай. У нижній течії Дунаю у пунктах: Рені, Ізмаїл, Вилкове у 2013 р. відмічено зростання у воді вмісту сполук мангану. Середній вміст був в межах 3-4 ГДК (проти <1-1 ГДК у 2012 р.), а максимальний – 7-10 ГДК (проти 1-4 ГДК). Дещо збільшились концентрації сполук цинку до 2-4 ГДК, максимальні до – 8-30 ГДК, заліза загального до 5-6 ГДК, максимальні – до 10-18 ГДК.

Таблиця 2.1. Хімічне забруднення поверхневих вод окремих річкових басейнів за даними спостережень гідрометеорологічних організацій Державної служби України з надзвичайних ситуацій у 2013 р.

Басейни річок, річки, водосховища	Легко­окисні органічні речовини по (БСК5)	Нафто­продукти	Азот амонійний	Азот нітритний	Сполуки міді	Сполуки цинку	Сполуки мангану	Сполуки хрому шести­валент­ного	Сполуки заліза загального	Феноли	Всього випадків висо­ кого забруд­нення
Середні за рік значення/Максимальні значення, ГДК*
Басейни річок
Західний Буг	<1-1/1-2	<1/<1-1	<1-8/2-20	4-13/7-26	2-3/4	1-2/1-7	1-4/2-11	3-4/6-11	2-3/4-9	1/1-2	27/26**
Полтва	2-14/4-17	<1-1/1-2	9-11/17-23	10-11/16-23	7/11	3/7	17/51	5-7/8-16	4/12	1-2/3	47/3**
Рата, Солокія, Луга	<1/<1	<1/<1	<1-1/1-4	<1-4/1-13	1-8/4-47	<1-1/<1-3	3/7-9	2-4/3-5	1-2/2-4	0/1-2	2/1**
Дунай	<1/<1-1	<1/<1	<1/<1	1-1/2-4	9-10/53-62	2-4/8-30	3-4/7-10	8-9/12-23	5-6/10-18	1/2-4	16/16**
Притоки Дунаю	<1/<1-1	<1/<1-1	<1-6/<1-16	<1-2/<1-5	2-18/2-33	<1-7/1-22	1-5/1-13	1-6/2-11	<1-8/<1-19	0-3/0-6	23/15**
Дністер	<1-1/<1-2	<1/<1	1-4/2-14	<1-4/<1-12	1-19/3-38	<1-2/1-4	<1-1/1-3	2-8/2-15	<1-5/1-12	0-3/0-5	7/4**
Притоки Дністра, водосховище	<1-2/<1-2	<1/<1	<1-8/<1-15	<1-9/<1-25	1-14/3-36	<1-3/<1-5	1-8/2-19	1-14/2-22	1-7/1-13	1-5/1-26	38/7**
Південний Буг	<1-2/<1-2	<1-1/<1-2	<1-10/<1-22	<1-14/1-22	2-4/2-7	<1-4/1-9	<1-11/1-27	3-10/5-16	<1-5/<1-17	0-4/0-5	21/7**
Притоки Південного Бугу	<1-1/<1-2	<1-1/<1-2	<1-2/<1-3	<1-3/<1-5	1-7/2-7	<1-2/<1-9	1-16/2-44	3-8/4-14	<1-4/<1-15	0-4/0-6	5/5**
Дніпро	<1/<1-1	<1/<1	<1/<1-2	<1-1/<1-2	2-9/4-16	1-3/3-9	1-7/2-15	3-5/3-16	<1-4/1-9	1-2/2-4	2/2**
Притоки Дніпра	<1-3/<1-5	<1-1/<1-4	<1-3/<1-12	<1-5/<1-19	1-21/2-58	<1-8/<1-19	1-23/2-58	1-13/2-29	<1-7/1-17	1-6/1-19	102/62**
Сіверський Донець	<1-1/<1-2	<1/<1-12	<1-1/<1-4	1-5/1-13	1-5/2-17	1-4/2-18	2-11/5-53	2-7/3-9	<1-4/1-14	1-4/1-7	14/11**
Притоки Сіверського Дінця, водосховища	<1-2/<1-4	<1-2/<1-5	<1-8/<1-15	1-33/1-76	1-17/2-32	1-7/2-19	2-12/4-30	2-19/4-26	<1-3/<1-10	1-4/1-10	91/28**
Річки Криму, Північно-Кримський канал, водо­сховища	<1-1/<1-2	<1-1/<1-2	<1/1-1	<1-11/<1-18	1-5/2-5	<1-1/<1-2	1/2	1-6/1-8	<1-3/<1-4	0-1/0-2	3/-
Річки Приазов’я	<1-1/1-3	<1-4/<1-11	<1-12/<1-18	1-28/1-45	2-16/2-19	<1-5/1-7	2-11/3-16	2-13/3-24	<1-2/<1-3	1-3/1-5	58/6**
Водосховища
Київське, Канівське вдсх.	<1-1/1-1	<1/<1	1-4/2-11	<1-4/1-9	2-5/3-18	<1-3/2-15	2-5/4-43	5-10/8-15	<1-3/1-7	1-2/1-6	16/12**
Кременчуцьке, Дніпродзержинське вдсх.	<1/<1-2	<1/<1	<1-2/1-8	1-2/2-3	5-11/8-44	2-3/3-17	2-4/4-8	2-5/3-8	<1-1/2-3	0-4/1-6	5/5**
Дніпровське вдсх.	<1/1	-	<1/<1-	<1/1-2	3-6/7-20	2/3-17	2-4/3-18	2-3/3-4	<1-1/1-12	2-3/2-4	4/4**
Каховське вдсх.	<1/<1-1	<1/<1	<1/<1	<1/<1	2/3-4	1-2/2-7	<1/2-3	3/3-4	<1/<1-1	1-2/2-4	-

* - Дані систематичних спостережень водних об’єктів за гідрохімічними показниками порівнюються з найбільш жорсткими ГДК для води – рибогосподарськими