Школа молодого лідера (стр. 3 )

Перелік суб’єктів громадськості
Виборці
Громадські організації	· чорнобильці; · афганці; · Червоний хрест; · інваліди; · ветерани ВВВ; · молодь; інші.
Житлово-будівельні кооперативи, товариства співвласників багатоквартирних будинків, молодіжні житлові кооперативи
Органи самоврядування та самоорганізації населення
Органи виконавчої влади
Правоохоронні органи
Житлові експлуатаційні та інші комунальні підприємства
Пошта
Навчальні заклади
Поліклініки
Стаціонарні торгівельні точки
Інші суб’єкти підприємницької діяльності
Політичні партії
ЗМІ
Релігійні організації
Збройні сили

Громадські організації	Що потрібно від громадських організацій	Що може дати депутат
Молодіжні організації	Волонтерство: · впорядкування округу округу; · розповсюдження агітаційної та іншої продукції; · у роботі з дітьми та молоддю округу; · участь у локальних акціях протесту; · реклама через заходи	· сприяння у виділенні приміщення · лобіювання ініціатив молодіжних організацій у міськраді · допомога у фінансуванні заходів (звернення до спонсорів за підписом депутата) · посередництво у відносинах молодіжних організацій і державних органів · допомога у висвітленні діяльності в газеті міської ради
Червоний хрест (ЧХ)	· направлення людей, які потребують допомоги ЧХ · висвітлення в ЗМІ співпраці ЧХ з депутатом · розповсюдження інформаційно-агітаційної літератури працівниками ЧХ · ПР депутата через участь в заходах, організованих ЧХ	· сприяє в наданні приміщення ЧХ · списки людей, які потребують допомоги · співпраця депутата з іншими організаціями в напрямку надання коштів ЧХ · сприяння у висвітленні в змі про діяльність чх
Афганці	· залучення до агітації, роботи на виборах · залучення до роботи з виборцями · залучення до організації масових акцій · залучення до роботи з молоддю в школах, училищах (правові бесіди, організація спортивних змагань	· пільги у лікуванні та медичному обстеженні · надання приміщення для Ради афганців · надання пільг в отриманні житлової площі · організація розважальних заходів · допомога організації бізнесу та підприємницької діяльності
Чорнобильці	· додаткова кількість голосів · поширення інформації про свою діяльність, зокрема – про роботу депутата · використання в якості інформатора для депутата · підготовка акцій та участь у них	· сприяння у додатковому фінансуванні з районного бюджету · створення на базі громадської організації зборів чорнобильців · організація розважальних програм у школах · лобіювання інтересів в раді · створення гуртків для дітей чорнобильців · сприяння висвітленню проблем чорнобильців у ЗМІ · надання пільг (харчування, проїзд)
Інваліди	· підтримка на виборах · створення позитивного іміджу депутата · забезпечення помічниками депутата у конкретних питаннях · висловлення подяки депутату через ЗМІ	· приміщення для організації · пільги на вивіз сміття, викачування каналізації · матеріальна допомога для здобуття освіти талановитих дітей · допомога у забезпеченні медичними препаратами · організація конкурсів, змагань, надання безкоштовних квитків на концерти · захист інвалідів від незаконних дій органів влади та посадових осіб
Правозахисні організації	· поширення схвальних відгуків про депутата · допомога у вирішенні питань, пов’язаних із захистом прав виборців · створення ініціативної групи на базі правозахисних організацій на громадських засадах · участь працівників правозахисних організацій у масових заходах (мітинги, пікети) · залучення до передвиборної агітації	· надання допомоги у разі порушення прав громадян · сприяння прийняттю радою рішення про виділення приміщення · популяризація діяльності через ЗМІ · сприяння у фінансуванні через приватні підприємства · надання юридичних консультацій
Житлово-будівельні кооперативи (ЖБК)	· поширення інформації про місце та режим роботи приймальні депутата (шляхом розклеювання оголошень у кожному під’їзді, прийомній голови кооперативу ) · поширення інформації про: технічний паспорт будинку; паспорт юридичної особи (розробити); активістів (депутати, колишні депутати, журналісти, доктори, вчителі, громадські діячі, поштарі); про те, чи здаються в оренду приміщення, і якщо здаються – то кому конкретно · організація на території правління ЖБК громадської приймальні депутата, очолюваної головою кооперативу · оформлення проектів депутатських запитів (через голову кооперативу) · присутність на загальних зборах кооперативу	· організація на території будинку виїзної приймальні відповідальної особи (ЖБК, ЖЕП, ВК, СЕС) · представництво інтересів у виконавчому комітеті ЖБК: доступ до будь-яких органів та посадових осіб завдяки використанню депутатом свого статусу; отримання доступу до будь-якої інформації (через депутатські запити і звернення); вирішення проблем з тепло-, водопостачанням, каналізацією, електроенергією, міліцією тощо · лобіювання повернення грошей виконавчого комітету (через взаємозаліки) · забезпечення бюджетного фінансування ремонту, упорядкуванню, установлення лічильників · присутність на загальних зборах кооперативу · організація присутності потрібної комісії у потрібний час
ЗМІ	· поширення корисної інформації через ЗМІ · у разі потреби може виступати захисником депутата, його прав і репутації · може виступати сполучною ланкою між виборцями та депутатом · популяризація депутата серед виборців · можуть впливати на свідомість громадян, тим самим допомагаючи депутату вирішувати питання виборців	· сприяння вирішення питань використовуючи мандат депутата · сприяння прийняттю рішень на сесіях місцевих рад на користь ЗМІ · юридичний захист ЗМІ від неправомірного тиску з боку владних структур · допомога у зборі інформації
Релігійні організації	· залучення молоді до релігійних громад · проведення спільних заходів, пов’язаних з народними (релігійними) святами · проведення конкурсів і фестивалів духовної музики і співів · благодійна підтримка сирітських притулків · реклама депутата і безпосередній контакт з виборцями	· допомога в реєстрації · сприяння у вирішенні земельних питань · лобіювання інтересів релігійних громад · залучення інвестицій · допомога в розповсюдженні релігійної літератури · забезпечення пільгового оподаткування

Додаток 2. Сучасний лобізм у світі

Лобізм у США

У США лобізм є професією, що закріплена на законодавчому рівні. В “Акті про відкрите лобіювання” терміном “лобіст” визначається особа, яку найнято клієнтами за фінансову або іншу винагороду задля надання послуг, що включають більше ніж один лобістський контакт. Сьогодні у законодавстві США лобіювання чітко визначене та витлумачене. Тут недвозначно вказані умови, за яких організація чи окрема особа вважаються лобістом із фінансової та податкової точки зору, визначені умови реєстрації, регламентовано, які засоби впливу на урядовців дозволені, а які переслідуються законом. В останньому законодавчому акті США щодо лобізму звітність лобістів про свою діяльність поставили у більш жорсткі рамки: регламентовано лобізм з боку “груп інтересів” іноземних держав тощо. При Конгресі США діє й лобістський офіс України, організований та фінансований представниками нашої діаспори, таких же представників утримують й інші національні громади. Надзвичайно впливовими є єврейське, італійське, польське, ірландське лобі.

Ще одним способом активного лобіювання інтересів потужних компаній, зокрема у США, стають зусилля, спрямовані на створення спеціальних структур. Так, Альянс постачальників бізнесів-додатків (Business Software Alliance), що представляє інтереси програмних фірм, створив у минулому році нову політичну раду, яка включає членів-засновників Альянсу з просування нових програмних технологій (Alliance to Promote Software Innovation), куди входять такі апаратні компанії, як Intel, IBM і Digital Equipment. Нова політична рада буде працювати над кількома аспектами, що стоять зараз на вашингтонському порядку денному, включаючи й питання захисту інтелектуальної власності, електронних комерційних операцій, кодування й експортної політики.

Лобізм у Німеччині

У ФРН немає єдиного федерального закону про лобістську діяльність. Таку діяльність регламентує низка правових актів, що зумовлено специфікою політичної системи цієї держави. Німці намагаються не використовувати терміни “лобі”, “лобіст”, “лобізм”, які тут мають негативний відтінок. Частіше вживають вислів “групи інтересів”. Основним об'єктом лобіювання у Німеччині є уряд на чолі з федеральним канцлером: приблизно 3/4 всіх законопроектів базується на проектах, що розробляються урядом, а також адміністраціями різних рівнів. Безпосередня взаємодія між групами інтересів та державно-адміністративним апаратом тут, як правило, має форму консультацій. Для цього при урядових інституціях діють різноманітні ради, комісії, комітети, які не мають визначеного юридичного статусу, а тому не потребують для свого створення або ліквідації жодних адміністративних процедур. Це робить такі організації однією з найзручніших форм контакту “груп інтересів” з урядом.

Лобізм у Росії

У Росії, як, зрештою, і в інших пострадянських країнах, лобізму формально нема. Тобто законодавча база як така фактично відсутня. Але процес ініціювання кроків щодо її створення вже розпочато. Ряд депутатів – членів Комітету в справах суспільних об'єднань Державної Думи внесли на розгляд проект закону “Про регулювання лобістської діяльності у федеральних органах державної влади”. Відповідно до законопроекту, право провадити кулуарні переговори з представниками влади, схиляючи їх до прийняття корисних для деяких організацій рішень, має бути законно надане людям, які займаються цією справою. Для цього лобісту передбачається видавати ліцензію, щоби він діяв як своєрідний адвокат. У російському недержавному секторі вже функціонує Національна асоціація лобістів, що має намір і далі розвивати і пропагувати свою діяльність.

ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ

Тетяна Валькова

Інститут Політичної Освіти

Вміти вести переговори це дуже корисно, особливо в політиці, оскільки саме в цій галузі переговори ведуться часто та активно. І саме від цих переговорів залежить напрямок розвитку не тільки тієї чи іншої групи людей, а й досить часто напрямок розвитку всієї країни. У політичному житті переговори ведуться при формуванні коаліцій в парламенті, кабінету міністрів, всередині кожної партії під час формуванні виборчого списку, при відстоюванні поглядів одного чи іншого кола осіб. Але переговори ведуться не тільки в політичній сфері, але й у повсякденному житті: між роботодавцями та робітниками, між профспілками та керівниками виробництв, між бізнесовими кампаніями, між чоловіками та жінками, між батьками та дітьми. Цей перелік можна продовжувати до нескінченності.

Отже, переговори – це мистецтво привести шляхом взаємного обміну думками та уявленнями про позиції один одного дві або кілька сторін з початково несумісними позиціями на такі позиції, що дозволили б їм рухатись далі спільно.

Головне під час переговорів – уникнути таких конфліктів, які б призвели до повного непорозуміння та розриву між сторонами або до намагання однієї сторони силою нав’язати свою думку іншій. Переговори – це невід’ємна частина демократії. Зрозуміло, що партія, організація чи суспільство, в якому різні групи вміють вести переговори, має переваги перед партією, організацією чи суспільством в яких ці навички не розвинуті. Суспільство першого типу набагато стабільніше і може, приймаючи ті чи інші рішення, розраховувати на більшу підтримку своїх членів, чим суспільство, де будь – які переговори закінчуються невдачами.

Крім того переговори розглядають як окремий вид ділового спілкування по формі і змісту. За змістом переговори - це процес поетапного досягнення згоди між партнерами при наявності суперечливих інтересів. По формі вони подібні до індивідуальної бесіди, разом з тим вони проводяться між делегаціями партнерів, яким необхідно володіти навичками впливу на групу людей, які мають свою чітку ціль.

Процес планування та проведення переговорів включає в себе три етапи:

1. Підготовка до переговорів.

2. Безпосереднє ведення переговорів.

3. Аналіз результатів і підбиття підсумків переговорів.

1. ПІДГОТОВКА ДО ПЕРЕГОВОРІВ

Цей етап включає три аспекти:

ü змістовний – опис цілей переговорів, опис пропозицій і проблем що виносяться на переговори, можливі варіанти та шляхи досягнення поставлених питань.

Для підготовки змістового аспекту необхідно ретельно проаналізувати ситуацію, спрогнозувати зміни, які стануться після зміни ситуації, яка виникне внаслідок переговорів, спроектувати найбільш сприятливі результати.

ü організаційний – це, насамперед, визначення місця та часу проведення переговорів, організація зустрічі делегацій, підбір команд із розподілом функцій і ролей.

Потрібно розуміти, що будь – які переговори, це не тільки те, що відбувається під час офіційної частини, коли делегації переговірників сідають за круглий стіл, а це ще й між особистісне ставлення одне до одного партнерів по переговорам, неформальне спілкування під час перерв, здатність тих чи інших людей піддаватися впливу іншого тощо.

ü тактичний включає в себе моделювання ситуації власне ведення переговорів, свого роду розписування сценарію. Чи це переговори на базі аргументації, чи це переговори з позиції „бартеру”, чи з позиції сили. Також потрібно визначити, хто доповідає по суті питання, хто в делегації переговірників відстоює вашу позицію, а хто уважно стежить за реакцією опонентів, та спираючись на неї, корегує хід переговорів.

Не слід забувати, що переговори – це свого роду театралізована вистава і досить часто від майстерності режисера, тобто того, хто готує переговори та акторів, власне переговірників, залежить результат.

2. БЕЗПОСЕРЕДНЄ ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ.

Існують три типи ведення переговорів.

1. Переговори на базі аргументації.

Цей тип переговорів відбувається в тому випадку, коли обидві сторони прагнуть прийти до оптимального рішення спірного питання. Обидві сторони чітко відкривають всі свої карти та вибирають найкращі аргументи як з одного так і з іншого боку (тільки ти аргументи, які переконують обидві сторони).

Така переговорна ситуація має дві важливі умови:

- сторони мають довіряти одна одній і мати намір зберегти подібні стосунки і в наступному;

- кожна із сторін має мати намір піти на компроміс.

Тобто має бути готова до того, що не тільки вона буде переконувати, але й що аргументи іншої сторони можуть переконати і її. Тобто, якщо ваша позиція А, а позиція опонента – В, і вона є більш переконливою, то саме позиція В є правильною. І ви маєте бути готові відстоювати це рішення переговорів не тільки перед усім суспільством, але й перед членами своєї партії, своєї кампанії тощо.

Але в більшості випадків кінцевий варіант переговорів складається із набору аргументів як з тієї так із іншої сторони. Дуже рідко буває, що одна сторона права у всьому, а інша помиляється.

Цей „аргументативний” спосіб ведення переговорів оптимальний ще й через те, що досягнуті в такий спосіб домовленості мають стійкий характер, оскільки обидві сторони впевнені в правильності обраного рішення.

Нажаль, цей метод ведення переговорів застосовують далеко не завжди, а більше застосовують два інші методи.

2. Переговори з позиції сили

Це зовсім протилежний спосіб ведення переговорів. Цей метод має наступні ознаки:

- мова йде не про аргументи чи про те, яке рішення є оптимальним, а про те, яка із сторін має більш сильні позиції під час переговорів.

- учасники таких переговорів не говорять про свої слабкі сторони, а тримають їх в секреті.

- сторони не мають намір досягати компромісів, а відстоюються свою власну позицію, вважаючи її єдино правильною.

- Одна із сторін бере до уваги аргументи свого опонента на стільки, на скільки ці аргументи впливають на суспільну думку чи на оточуючих.

Процес переговорів фактично складається з того, що обидві сторони міряються силою. При веденні переговорів з позиції сили є цілий набір інструментів: від страйків до судових позовів, від демонстрації протесту до звернень до преси і від апелювання до експертів до тимчасового припинення переговорів. Вибір силових інструментів залежить від важливості питання, яке обговорюється. Вибір інструменту залежить також і від його переконуваності: якщо ви погрожуєте застосувати ту чи іншу погрозу, ви маєте бути в стані здійснити її.

Сторона має визначити власні переговорні рамки. Крім формулювання цілей – що ми хочемо досягти під час переговорів, яка, звісно, має бути відкритою, також варто сформувати нижню межу наших побажань. Ця нижня межа, звісно, – таємниця для опонента. Назвемо верхню межу лінією цілей, а нижню – лінією опору, за яку ми не можемо переходити. Між цими лініями і знаходиться простір для переговорів. Тільки той переговірник, який має абсолютну владу може сумістити ці дві лінії. Зрозуміло, що такі лінії є й у іншої сторони. Графічно це можна зобразити наступним чином:

Лінія цілей сторони А  _______________

  _______________  Лінія опору сторони В

Лінія опору сторони А  _______________ 

    _______________  Лінія цілей сторони В.

Фактичний прості для переговорів знаходиться між лінією опору сторони В та лінією опору сторони А. Чим ближче ви знаходитесь до своєї власної лінії цілей, тим більшого успіху ви досягли.

Переговори з позиції сили також можуть бути невдалими. Є декілька можливих причин, за якими переговори можуть зазнати невдачі.

Головна причина складається з того, що одна із сторін чи обидві вибирають такі цілі, які не можливо привести до спільного знаменника. Якщо під час переговорів стає зрозумілим, що досягнути домовленостей нелегко, одна із сторін застосовує „важку артилерію”, якою спочатку лише погрожувала (наприклад, оголошується страйк). Практичний досвід використання такої „артилерії” показує, що сторони частіше за все корегують свої початкові позиції. Досить часто в результаті корегування сторони роблять кроки на зустріч одна одній поки лінії опору не співпадають чи доти, доки не з’являється простір для переговорів. Оскільки переговори проводяться як правило в декілька раундів, час для такого коригування знаходиться завжди.

Час потрібен і для того, щоб усунути другу причину, за наявності якої переговори з позиції сили не закінчуються консенсусом. А саме: в переговорах з позиції сили часто стикаються дві „твердолобі” сторони, оскільки кожна діє на іншу виключно з позиції сили.

Крім того переговори з позиції сили зазнають поразки через те, що суб’єктивні фактори таки як страх, гнів чи образа заважають об’єктивній оцінці ситуації. Для того, щоб уникнути цих проблем, рекомендується проводити переговори в декілька раундів, щоб дати час емоціям вщухнути, а сторонам прийти до тями.

І на останнє: навіть якщо ви перемогли під час переговорів по всім чи хоча б по більшості пунктів, то не потрібно сипати сіль на рани вашому опоненту. Адже вам доведеться працювати з вашим переможеним опонентом і в цьому випадку приниження завжди призведе до того, що ображена сторона намагатиметься взяти реванш. Тому розумним буде представити кінець переговорів таким чином, щоб опонент не втратив поваги до себе. Наприклад, зробити заяву на зразок: „по цьому питанню немає ні переможців, ні переможених”.

3. Переговори за принципом „бартеру”.

Крім переговорів на базі аргументації та з позиції сили, існує й третій метод ведення переговорів, а саме, шляхом здіснення обміну. Ця тактика знаходиться ніби між двома вже розглянутими. Тут сторони не намагаються переконати одна одну за допомогою аргументів, і не тиснуть одна на одну з позиції сили. Основний підхід до цього типу переговорів: діловий.

Обидві сторони розуміють, що кожна має власні позиції та інтереси, якими вона не хоче поступатися. Але також обидві сторони розуміють, що без досягнення компромісу програють теж обидва партнера. Усвідомивши це сторони намагаються скласти такий пакет документів, який в більшій чи меншій мірі задовольняв би обидві сторони. Важливою умовою цих переговорів є взаємоповага та серйозні наміри обох сторін з’ясувати, які конкретні інтереси стоять за тією чи іншою пропозицією.

При застосування тактики ”бартеру” важливо розробити та надати такий пакет аргументів, який би настільки задовольняв обидві сторони, щоб вони були зацікавлені працювати одна з одною і надалі.

3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ І ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ ПЕРЕГОВОРІВ.

Дуже важливо розуміти, що переговори не закінчуються в той момент, коли обидві сторони підписали (чи не підписали) договір, резолюцію, намір про спільні дії, сформували більшість в парламенті чи обрали прем’єр міністра. Значна частина часу по закінченню переговорів має бути обов’язково присвячена підпиттям підсумків та аналізу як досягнутих результатів, так і самого процесу переговорів..

Незалежно чи були переговори для вас успішними чи безрезультатними їх рішення повинні бути обговорені в колективі за такими питаннями:

- максимальне і мінімальне досягнення результатів, їх оцінка;

- причини досягнення таких результатів;

- чи достатньо ви підготувались до переговорів по змісту;

- чи вірно ви визначились стосовно партнера;

- чи вірно ви обрали тактику проведення переговорів;

- чи вистачило вам повноважень для участі у переговорах;

- які аргументи були використанні на переговорах для переконання партнерів;

- які аргументи були відхиленні і чому;

- чи поступилися ви на переговорах і чому;

- чи все було зроблено для досягнення цілі переговорів;

- що сприяло конструктивному веденню переговорів.

- якщо мета не досягнута, які заходи прийняти;

- як зменшити вплив негативних факторів на подальшу діяльність;

- принципово нові висновки щодо учасників переговорів;

- висновки для більш успішного проведення переговорів у майбутньому.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВЕДЕННЯ ПЕРЕГОВОРІВ:

1.Відправною точкою початку переговорного процесу є усвідомлення необхідності для вас цих переговорів

2.Впевнено досягайте поставлених цілей, аргументуйте свої позиції, але не будьте впертим і глухим до думки партнера.

3.Гідно представляйте свої інтереси, дотримуючись при цьому ввічливості та толерантності.

4.Намагайтеся досягнути таких ухвал які б відповідали інтересам обох сторін. Якщо є труднощі тоді:

- спробуйте підійти до проблеми з іншої сторони;

- не намагайтеся перехитрити партнера за допомогою різних трюків;

- не затягуйте переговорів, не “викручуйте руки партнеру “ термінами;

- обдумайте позитивні і негативні сторони пропозиції партнера;

- точно аналізуйте співвідношення власних інтересів і інтересів партнера;

- не губіть самоконтролю, якщо щось йде не так.

5.В процесі переговорів ясно і чітко передавайте інформацію при цьому не навчаючи партнера

6.Ведіть переговори впевнено, стримуйтесь від завірянь.

7.Врахуйте тип темпераменту партнерів по переговорах.

8.Досягніть згоди по принципових питаннях, а потім переходіть до деталей.

9.Почніть з не суперечливих питань, тим самим позбудетесь блокади

10.Уникайте”поверхневих” відповідей.

11.Контролюйте свою мову, говоріть не голосно, не тихо і не швидко.

12.Якщо компромісна пропозиція не очікувана для партнера, дайте час на обдумування

13.Свою незгоду з іншою думкою виражайте конструктивно і аргументовано, не принижуйте гідності партнера.

14. Якщо опонент збирається оперувати з позиції сили, немає сенсу робити ставку на його переконання за допомогою аргументів.

15. Якщо ви встановили, що ваш опонент діє зовсім іншими методами, ніж ви очікували вже В ПРОЦЕСІ ПЕРЕГОВОРІВ – ви втратили величезну кількість балів.

ПРАВИЛА ОБРАННЯ ТАКТИКИ ПЕРЕГОВОРІВ:

• Аналізуйте вже існуючі відносини між сторонами.

• Чи вважає одна із сторін, що інша не лише готова піти на поступки, але й в стані зробити це?

• Чи вважає одна із сторін, що опонент зацікавлений у підтриманні хороших стосунків?

• Чи збігаються ваші пропозиції з позицією іншої сторони?

“НІ” – переговори з позиції сили

“ЗМІШАНІ” – переговори “бартер”

“ТАК” – переговори на базі переконання