Тези лекцій з дисципліни «Пропедевтика педіатрії» (стр. 4 )

2. Лекційний матеріал

2.1. Становлення і розвиток імунної системи в онтогенезі

2.2. Критичні періоди постнатального розвитку імунної системи

Ø Період новонародженості (транзиторний імунодефіцит): ↓цитотоксичність і міграційна активність лімфоцитів; ↑ Т-хелперів, але ↓ Т-хелперна ф-ція, ↑ В-лімфоцитів, але різке ↓активності, катаболізм IgG, ↓здатність до виробки IgG і А, знижений вміст лізоциму у сльозах

Ø Період 4 – 6 міс: фізіологічна, транзиторна агамаглобулінемія (причина: ↓рівня отриманого материнського IgG і ↓здатністю до виробки IgG).

Ø Другий рік життя: закінчення становлення клітинної ланки імунітету: ↑активності Т-хелперів; задовільна здатність до синтезу IgG, M; ↓здатність до виробки IgА → ↓місцевого імунітету і ↑ГРВІ, інфекцій верхніх дихальних шляхів, атопія.

Ø Період 4 – 6 р: ІІ-ий перехрест в лейкоцитарній формулі, ↓ к-сті лімфоцитів; ↑ активність Т-хелперів; ↓ активність Т-супресорів; часті імунокомпетентні захворювання.

Ø Період 12 – 14 р: ↓ відносна маса лімфоцитів; ↑ синтез андрогенів → пригнічення клітинної ланки імунітету; ↑ синтез IgА; ↓ синтез IgЕ → алергічні захворювання менш поширені; схильність до аутоімунних захворювань.

2.3. Клінічна класифікація дисфункцій імунної системи у дітей

Ø Дисфункція імунної системи: Імунна недостатність (вікова фізіологічна, вторинна патологічна), імунодефіцитне захворювання (первинне генетично детерміноване, вроджене набуте антенатально, набуте інтра- або пост-натально)

Ø Первинні імунодефіцитні захворювання.

o Комбінований дефіцит гуморального і клітинного імунітету: “швейцарський тип” (алімфоцитарна агаммаглобулінемія); с-м Луї-Барр (атаксія - телеангіектазія); с-м Віскота-Олдріджа (імунна недостатність + екзема + тромбоцитопенія); атимолімфоплазія.

o Дефіцит клітинного імунітету: с-м Ді-Джорджі (аплазія тимусу + відсутність паращитовидних залоз); с-м Мак-Кьюзіка (с-м хрящево-волосяної гіпоплазії);

o Дефіцит синтезу антитіл: панагаммаглобулінемія – хв. Брутона; гіпогаммаглобулінемія; дисімуноглобулінемія; селективний дефіцит IgA.

o Патологія, пов’язана з порушенням фагоцитозу: спадкові нейтропенії; хронічний гранульоматоз; с-м Чедіака-Хігасі.

Ø Патологія системи комплементу.

2.4. Клінічні синдроми дисфункцій імунної системи у дітей

Ø Синдром септицемії, септикопіємії з гнійним ураженням шкіри, менінгітом, артритами, остеомієлітами.

Ø Синдром рецидивуючих отитів, синуситів, бронхітів, пневмоній, інфекцій дихальних шляхів, с/в системи.

Ø ШКТ синдром з хронічним ентеритом, колітом, проявом порушеного всмоктування.

Ø Шкірно-вісцеральний генералізований кандидоз.

2.5. Клініко - імунологічна семіотика ВІЛ-інфекції у дітей

Шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

1. Статевий: гомо-, гетеросексуальний

2. Парентеральний:

· переливання інфікованої цльної крові або її компонентів;

· використання забруднених ВІЛ шприців, інструментарію, травмування мед. працівників при наданні мед. допомоги;

· пересадка органів, кісткового мозку від ВІЛ-інфікованих;

· через ушкоджену шкіру, слизові оболонки осіб, які контактують з кров'ю, секретами ВІЛ-інфікованих хворих.

3. Від матері до дитини: перинатальний

· антенатально – трансплацентарно від ВІЛ-інфікованої матері;

· інтранатально – через пошкоджену шкіру при контакті з інфікованою кров’ю або виділеннями матері, при заковтуванні материнської крові або інших рідин;

· інфікування дитини при вигодовуванні грудьми або грудним молоком ВІЛ-інфікованої матері.

Перебіг ВІЛ-інфекції у дітей.

Ураження органів і систем у ВІЛ/СНІД-інфікованих дітей.

1. ВІЛ-ембріофетопатія

2. Зміни на шкірі і слизових оболонках

3. Ураження ССС

4. Ураження нирок

5. Ураження ЦНС

6. Вастінг-синдром – с-м виснаження

7. Лабораторні зміни

2.6. Висновки

3. Заключна частина

Тема 14. АФО ендокринної системи у дітей. Семіотика гіпер - та гіпофункції окремих ендокринних залоз та захворювань ендокринної системи

План лекції

1. Тема і основні питання. Актуальність теми

2. Лекційний матеріал

2.1. Вікові особливості функціонування залоз внутрішньої секреції

2.2. Симптоми ураження ендокринних залоз

Ø Адинамія, ↑ втома, м’язева слабість.

Ø Порушення росту, пропорцій тіла і зміни маси тіла: прискорення росту; затримка росту; прогресуюче зниження маси; надмір маси – ожиріння.

Ø Зміна функції ЦНС: ↑збудливість, тахіпсія; брадипсихізм.

Ø Затримка психічного розвитку.

Ø Болі голови.

Ø Ураження периферичної н/с.

Ø Зміни шкіри і придатків.

Ø Очні симптоми.

Ø Спрага, поліурія.

Ø Порушення функції ССС: серцебиття; артеріальна гіпертензія; артеріальна гіпотензія.

Ø Порушення функції травної системи: зниження апетиту, анорексія; болі в животі, нудота, блювота; зміна випорожнень.

Ø Затримка статевого розвитку;

Ø Передчасне статеве дозрівання.

2.4. Синдроми гіпо-/гіперфункції гіпофізу, щитовидної залози, наднирників

Синдром гіпофункції гіпофізу

· гіпоталамо-гіпофізарна кахексія:

· карликовість (гіпофізарний нанізм)

· гіпоталамо-гіпофізарне ожиріння

· адіпозо-генітальна дистрофія:

· нецукровий діабет

Синдром гіперфункції гіпофізу.

· с-м (хвороба) Іценко-Кушінга

· гігантизм

Синдром гіпофункції щитовидної залози.

- млявість, ↓фізичного і психомоторного розвитку, обличчя широке, ніс сплощений, рот відкритий, ↑язик, хриплий голос;

- шкіра суха, щільна, волосся сухе;

- брадикардія, ↓АТ, ↓апетиту, закрепи;

Синдром гіперфункції щитовидної залози.

· ↑збудливість, плаксивість, порушення пам’яті, тремор;

· ↓маси тіла, ↑пітливість, випадіння волосся;

· екзофтальм, розширення очних щілин, с-м Грефе;

· тахіпное, тахікардія, блювота, рідкі випорожнення, болі в животі;

· збільшення залози (зоб) – гіперфункція +гіпертрофія.

Синдром гіпопаратиреозу.

· тонічні судоми, ларингоспазм, ↑збудливість, с-ми Хвостека, Труссо (+);

· огрубіння шкіри, руйнування зубів, проноси, фотофобія, кон’юнктивіт, помутніння кришталика;

· гіпокальціємія (за рахунок іонізованого кальцію)

Синдром гіперпаратиреозу.

· слабість, болі в животі, закрепи, анорексія, полідипсія, поліурія;

· кальцифікація м’яких тканин, болі в кістках, остеодистрофія

· нефрокальциноз (гематурія, обтурація сечоводів, гідронефроз);

· гіперкальціємія;

Синдром гострої недостатості кори наднирників.

· різкі болі в животі, нудота, невпинні блювота та пронос → зневоднення;

· ↓температури тіла, холодний піт, різке ↓ АТ;

· в крові: ↑К, ↓Na, ↓Cl.

Синдром хронічної недостатості кори наднирників.

· гіперпігментація шкіри, особливо відкритих ділянок, складок, ареол сосків;

· ділянки вітіліго;

· слабість, втома, головокружіння, ↓АТ;

· ↓апетиту, диспепсія, похудіння.

Вроджений адрено-генітальний синдром.

· симптоми андрогеніації:

· прискорення темпів росту, відставання розмірів кінцівок від розмірів тулуба і голови;

· деколи домінують ознаки втрати солей → ↓маси, зригування, блювота, рідкі випорожнення → зневоднення, токсична диспепсія.

2.5. Синдроми гіпо - та гіперфункції статевих залоз у дітей

Синдром дисгенезії яйників.

Синдром дисгенезії тестикулів.

Передчасний статевий розвиток (ПСР)

- GH-залежний (справжній)

- GH-незалежний (несправжній)

- Неповні форми ПСР: варіанти:

1.Передчасне телархе

2. Передчасне адренархе/пубархе:

- 3. Передчасне ізольоване менархе:

2.6. Клініко-лабораторні прояви ендокринної дисфункції підшлункової залози

- Цукровий діабет (клінічні симптоми)

- Гіперглікемічна кома.

- Гіпоглікемічна кома.

2.7. Висновки

3. Заключна частина

МОДУЛЬ 3 «ВИГОДОВУВАННЯ ДІТЕЙ»

Тема 1. Природне вигодовування немовлят. Переваги природного вигодовування немовлят. Значення годування груддю для здоров’я дитини і матері. Кількісний і якісний склад материнського молока. Імунобіологічна роль материнського молока. Методи розрахунку добового об’єму їжі та режиму харчування. Правила і техніка вигодовування материнським молоком. Підгодовування (прикорм) і корекція харчування. Потреба дитини в білках, жирах, вуглеводах та калоріях. Режим і харчування жінки годувальниці. Труднощі при годуванні груддю. Профілактика гіпогалактії і маститу. Особливості вигодовування недоношених новонароджених. Поняття про "вільне вигодовування", його форми і показання до призначення.

План лекції.

1. Вступ. Актуальність теми (морфо-функціональні особливості немовлят, наслідки нераціонального вигодовування на першому році життя).

2. Природне вигодовування. Визначення. Переваги природного вигодовування.

3. Склад материнського молока:

Особливості складу молозива, перехідного молока та зрілого молока Білок грудного молока (кількісний та якісний склад, біологічно активні білкові сполуки, особливості амінокислотного складу, біологічна роль таурину та триптофану, негативні наслідки надмірного споживання білка дітьми перших місяців життя) Жири грудного молока (кількісний та якісний склад, біологічна роль ненасичених жирних кислот грудного молока) Вуглеводи грудного молока (кількісний та якісний склад, біологічна роль олігосахаридів грудного молока) Вітамінний склад грудного молока Мінеральний склад грудного молока Біологічне значення грудного молока

4. Основні правила успішного грудного вигодовування. Правила прикладання дитини до грудей. Ознаки достатнього отримання дитиною молока. Режим і харчування жінки годувальниці. Труднощі при годуванні груддю. Профілактика гіпогалактії і маститу.

5. Режим годування дитини першого року життя. Поняття про вільне вигодовування, його переваги.

6. Потреба в основних харчових інгредієнтах та енергії дитини першого року життя при природному вигодовуванні.

7. Методи розрахунку необхідного об’єму їжі.

8. Прикорм при природному вигодовуванні:

Поняття про прикорм. Ознаки готовності дитини до введення прикорму Правила введення прикорму Характеристика окремих страв прикорму (молочні каші, овочеве пюре, м’ясні страви, кисломолочні продукти, фруктові соки та фруктове пюре, яєчний жовток)

9. Орієнтовний раціон харчування дитини 1-го року.

10. Правила відлучення дитини від грудей.

11. Заключна частина.

Тема 2. Штучне вигодовування немовлят. Класифікація та характеристика молочних сумішей для штучного вигодовування немовлят. Гарантійне коров’яче молоко. Техніка штучного вигодовування і критерії оцінки його ефективності. Прикорм і корекція вигодовування при штучному вигодовуванні. Добова потреба дитини в білках, жирах, вуглеводах і калоріях при штучному вигодовуванні.

План лекції

1. Вступ.

2. Визначення штучного вигодовування.

3. Покази до штучного вигодовування та протипокази до годування грудьми.

4. Правила годування дитини з пляшечки.

5. Класифікація та характеристика молочних сумішей для штучного вигодовування немовлят:

Класифікація молочних сумішей, поняття про адаптовані та неадаптовані суміші Характеристика складу “базисних”, “наступних” та “нестандартних” молочних сумішей Кисломолочні суміші, покази до застосування Суміші для дітей з особливими потребами (гіпоалергенні, безлактозні, антирефлюксні та ін.)

6. Добова потреба дитини в білках, жирах, вуглеводах і калоріях при штучному вигодовуванні.

7. Режим годування при штучному вигодовуванні.

8. Прикорм при штучному вигодовуванні (терміни та правила введення, характеристика страв прикорму).

9. Заключна частина.

Тема 3. Змішане вигодовування. Техніка і правила догодовування. Молочні суміші, які застосовуються для догодовування. Схема змішаного вигодовування дітей першого року життя. Прикорм і корекція харчування. Потреба дитини в білках, жирах, вуглеводах та калоріях при змішаному вигодовуванні. Поняття про “вільне вигодовування”, його форми і показання до призначення. Організація та принципи раціонального харчування здорових дітей, старших одного року

Змішане вигодовування – це такий вид вигодовування, при якому на першому році життя дитина отримує і материнське молоко, і штучну суміш. Показом до переведення дитини на змішане вигодовування може бути гіпогалактія у матері, а також, у деяких випадках, соціальні умови (наприклад, мати вимушена вийти на роботу, на навчання та ін.).

Показами до переведення дитини на змішане вигодовування є ознаки недоїдання у дитини:

· Недостатня динаміка маси тіла

· Дитина неспокійна, не витримує пауз між годуваннями, нічного сну

· Зниження еластичності шкіри, тургору м’яких тканин

· Знижений діурез, "голодні" випорожнення

За наявності у дитини ознак недоїдання призначають контрольне зважування – дитину важать перед годуванням і, у тому самому одязі, після годування – різниця ваги становить об’єм висмоктаного молока. Для об’єктивності контрольних зважувань необхідно провести щонайменше 3 у різну пору дня, краще проводити під час усіх годувань протягом доби. Якщо об’єм отриманого молока не відповідає належному об’єму, призначають догодовування (докорм) сумішами, які використовують для штучного вигодовування.

Два методи проведення змішаного вигодовування:

· Класичний метод

· Метод чергувань

Якщо догодовування здійснюється високо адаптованими сумішами, потреби в основних харчових інгредієнтах залишаються такими самими, як при природному вигодовуванні. Такими самими залишаються і терміни введення прикормів і корективних додатків.

Різноманітне і збалансоване харчування важливе для здорового росту і розвитку дитини не лише протягом першого року її життя, але й у наступні роки. Як доводять дослідження останніх років, раціональне харчування може бути ефективною профілактикою таких розповсюджених і важких захворювань дорослого та похилого віку, як ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарду, гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, навіть деякі форми онкологічної патології.

Харчування дітей понад 1 рік є перехідним етапом від особливого вигодовування дітей молодших від 1 року до харчування дорослої людини. Другий рік життя – період колосальних змін у стані дитини, колосальних потреб та енергетичних затрат:

· Дитина починає самостійно ходити, що значно розширює її можливості пізнання світу, збільшує енергетичні затрати.

· Утримуються високі темпи фізичного, моторного та психосоціального розвитку.

· Завершується прорізування молочних зубів, відбувається активне формування скелету.

· Зростають контакти з іншими людьми, зокрема дітьми, що підвищує інфекційне навантаження.

Реалізація усіх цих затрат потребує забезпечення пластичним та енергетичним матеріалом, мінеральними речовинами, вітамінами. Якщо забезпечення не відповідає потребам, виникає "обкрадання" організму з подальшою декомпенсацією, яка проявляється частими гострими респіраторними захворюваннями, астенічним синдромом, порушеннями фізичного розвитку, переважанням жирової тканини над м’язовою масою. Саме у цьому віці формуються смакові переваги, звички, пов’язані з харчуванням. Тому так важливо сформувати у дитини позитивне відношення до здорового, раціонального, збалансованого харчування, як у кількісному, так і в якісному плані.

У дітей активно формуються усі слинні залози, розвивається жувальний апарат. У 2 роки з’являються корінні зуби, що дозволяє вводити до раціону дитини їжу, яка потребує пережовування. Процес жування складний, і не всі діти відразу звикають до твердої їжі кусочками і добре її пережовують, особливо ті, хто на першому році отримував переважно лише зовсім рідку їжу. Для того, щоби навчити дитину жувати, слід поступово і послідовно включати у раціон дитини більш густу, згодом – тверду їжу подрібнену, кусочками.

Після року у дитини наростає активність травних ферментів, кислотність шлункового соку, збільшується об’єм шлунка з 250 мл у рік до 300 – 400 мл до кінця третього року життя. Зростає потреба у пластичному та енергетичному матеріалі.

Потребу дітей у кілокалоріях можна розрахувати за формулою:

Потреба (ккал) = 1000 + 100 х (n – 1), де n – вік дитини у роках.

Співвідношення білків, жирів і вуглеводів також змінюється після 1-річного віку і становить 1 : 1 : 4

Приблизні добові потреби основних речовин для дітей 1—7 років у перерахунку на 1 кг маси тіла норми становлять:

· у дітей 1—3 років: білки — 4,2 г, жири — 4, вуглеводи — 16г;

· у дітей 3—7 років: білки і жири по 3—3,5; вуглеводи — 14 — 12г.