Кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Національний університет «Львівська політехніка»

УДК 338.24: 3+621

Політило Марія Петрівна

КООПЕРУВАННЯ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ПРОЦЕСІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 08.00.04. – економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Навчально-наукового інституту новітніх технологій та управління імені В’ячеслава Чорновола Національного університету «Львівська політехніка»

Науковий керівник –	доктор економічних наук, професор Комарницький Ігор Михайлович, Навчально-науковий інститут новітніх технологій та управління імені В’ячеслава Чорновола Національного університету «Львівська політехніка», завідувач кафедри маркетингу
Офіційні опоненти –	доктор економічних наук, професор Денисенко Микола Павлович, Київський національний університет технологій та дизайну, професор кафедри економіки обліку і аудиту кандидат економічних наук, професор , Національний університет «Львівська політехніка», завідувач кафедри економіки підприємства та інвестицій

Захист відбудеться “___” _________ 2011 року о _______ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.03 у Національному університеті «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів, в, 4 корпус, ауд.209-А.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету «Львівська політехніка» за адресою: 79013, м. Львів, в.

Автореферат розісланий “___” _____________ 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Д 35.052.03, к. е.н., доц.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертації. В умовах активізування підприємництва, зважаючи на загострення конкуренції і недостатнє фінансування інноваційного розвитку суб’єктів господарювання в Україні, одним із найважливіших шляхів прискорення креативних пошуків та впровадження нововведень є формування кооперативних утворень. На засадах акумулювання венчурних ресурсів кооперативні утворення здатні примножити наявний інноваційний потенціал і досягнути позитивних змін у інноваційному розвитку. У США, Франції, Японії, Італії та інших економічно розвинутих країнах кооперування у сфері інноваційної діяльності набуло різноманітних форм. Воно забезпечує конкурентоспроможність інноваційно активних підприємств на світових ринках. В Україні існує проблема досягнення позитивного впливу кооперування на рівень інноваційного розвитку машинобудівних підприємств.

У науковій літературі значну увагу приділено розкриттю сутності споживчого і виробничого кооперування, а також спеціалізації виробництва, аналізу досвіду економічно-розвинутих країн щодо кооперування у сфері інноваційної діяльності, обґрунтуванню необхідності активізування створення кооперативних утворень у національній інноваційній системі тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці Алексєєва І., Андросової О., Бекхардні Б., Бойка Є., Бьюітандама А., Геєця В., Должанського І., Зечмістера Е., Ілляшенка С., Ільчука В., Колькової С., Крикавського Є., Кузьміна О., Лукінова І., Медведкіна Т., Нейкової Л., Новікової І., Піннінгса Й., Поплавської Ж., Постєвого А., Раєвнєвої О., Саліхової О., Тивончука І., Шаугнессі Й., Ярочкіна В. та інших.

Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні напрацювання в теорії та практиці кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку, є частина питань, які залишаються постійним об’єктом дискусій. До них слід віднести: особливості оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств в процесі кооперування; способи ідентифікування наслідків реалізації управлінських рішень щодо кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку; встановлення етапів технології формування і реалізації стратегій кооперування, а також вироблення управлінських рішень у процесі інноваційного розвитку тощо. Досі відсутні теоретичні положення і методико-прикладні рекомендації щодо удосконалення кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку. Значною мірою суперечності виникають при формулюванні термінів і понять, через недосконалість низки класифікацій у теорії кооперування підприємств у процесі інноваційного розвитку. Необхідність подальшого удосконалення теоретичних та методико-прикладних положень щодо удосконалення кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку обумовила актуальність теми дисертаційної роботи, мету і завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний з науковим напрямом кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка»: „Проблеми корпоративного управління на підприємствах машинобудування та приладобудування” (на прикладі машинобудування і приладобудування) (номер державної реєстрації 0107U009521), а також держбюджетною темою ДБ/ПСМ "Методологія та інструментарій процесійно-структурованого менеджменту" (номер державної реєстрації 0111U001215), затвердженої рішенням НТР Національного університету «Львівська політехніка», протокол № 89-2-03 від 16.12.2010р. Внеском автора у розроблення держбюджетної теми стала розробка методичних рекомендацій з оцінювати рівня інноваційного розвитку підприємств суб’єктів кооперування.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних положень і методико-прикладних рекомендацій з удосконалення кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку.

Завданнями роботи є:

- уточнити сутність поняття «інноваційний розвиток», «система інноваційного розвитку машинобудівного підприємства», а також класифікації видів і форм кооперування;

- запропонувати методи оцінювання ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку;

- розробити метод ідентифікування резервів підвищення ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку;

- удосконалити метод оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств;

- ідентифікувати етапи технології формування і реалізації стратегій кооперування машинобудівних підприємств, а також вироблення управлінських рішень у процесі інноваційного розвитку;

- розробити метод оцінювання наслідків реалізації управлінських рішень щодо кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку.

Об’єктом дослідження є процеси кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку.

Предметом дисертаційної роботи є теоретичні та прикладні положення з формування і функціонування кооперативних утворень із машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку.

Теоретичною базою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів із проблем кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються проблем кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку.

У процесі дослідження вивчені та проаналізовані матеріали машинобудівних підприємств, які мають досвід у кооперуванні у процесі інноваційного розвитку, а також матеріали наукових джерел, які відображають напрацювання вітчизняних і зарубіжних авторів за даною тематикою.

Методи дослідження. У дисертації використано такі методи дослідження: систематизації та узагальнення – під час уточнення поняття «система інноваційного розвитку машинобудівних підприємств», формування класифікації видів і форм кооперування, виділення принципів кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку (підр. 1.1-1.3); метод експертних оцінок – під час дослідження рівня ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку, а також аналізування факторів, які впливають на ефективність кооперування (підр. 2.1, 2.3); індукції і дедукції – під час розроблення комплексу методів і моделей, зокрема щодо ідентифікування резервів підвищення ефективності кооперування, оцінювання ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку, встановлення рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, ідентифікування наслідків реалізації управлінських рішень щодо кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку (підр. 2.1, 2.2., 3.1-3.3) та інші.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень і методико-прикладних рекомендацій з удосконалення кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку. Автором отримано такі наукові результати:

вперше:

- розроблено метод ідентифікування резервів підвищення ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку, результати використання якого є підставою для ухвалення управлінських рішень, спрямованих на регулювання обсягу і структури витрат суб’єктів кооперування, цін на інноваційну продукцію, методів впливу на суб’єктів управління, стратегії маркетингу тощо;

удосконалено:

- метод оцінювання ефективності кооперування в розрізі кількісного поведінкового та маркетингового підходів. На відміну від існуючих, запропонований метод враховує особливості формування кооперативних відносин машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку;

- механізм оцінювання рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, який, на відміну від відомих, базується на інтеграційному підході і враховує вартість інноваційного устаткування; обсяг продукції, на яку отримано охоронні документи; сировини і матеріалів, які використовуються у виробничому процесі; величину витрат на розвиток інноваційної діяльності; обсяг інтелектуаломісткості інноваційної продукції, а також опір змінам суб’єктів кооперування, креативну активність суб’єктів кооперування тощо;

- метод оцінювання наслідків реалізації управлінських рішень щодо кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку. Цей метод, на відміну від існуючих підходів, враховує як рівень економічної ефективності управлінських рішень, так і якісні параметри їхнього формування і впровадження;

набули подальшого розвитку:

- поняття «інноваційний розвиток», «система інноваційного розвитку машинобудівного підприємства», які, на відміну від існуючих трактувань, уточнено на засадах ідентифікування його сутнісних ознак і зв’язків між ними. Крім того, подальшого розвитку набули класифікації видів і форм кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку, а також факторів, які впливають на ефективність кооперування. На відміну від існуючих, запропоновані класифікації враховують принципи кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку;

- технології формування і реалізації стратегій кооперування, а також вироблення управлінських рішень машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку. Проведені уточнення вказаних технологій полягають у конкретизації сутності і черговості етапів формування і реалізації стратегій кооперування, а також вироблення управлінських рішень. На відміну від існуючих, наведені технології враховують сутнісні ознаки поняття «система інноваційного розвитку підприємства», а також принципи кооперування.

Практичне значення одержаних результатів. Серед основних положень дисертації практичне значення має розроблений комплекс методів і моделей, зокрема щодо ідентифікування резервів підвищення ефективності кооперування, оцінювання ефективності кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку, встановлення рівня інноваційного розвитку машинобудівних підприємств, ідентифікування наслідків реалізації управлінських рішень щодо кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку.

Вказані авторські розробки знайшли практичне застосування в діяльності таких машинобудівних підприємств: ТзОВ ВП “Гарант-Львів” (довідка № 51-08 від 08.02.2011р.), СП ТзОВ “Авангард”( довідка № 000-07 від 07.02.2011р.).

Окремі положення дисертації використовуються в навчальному процесі Навчально-наукового інституту новітніх технологій та управління ім. В. Чорновола Національного університету “Львівська політехніка”, зокрема при викладанні дисциплін «Маркетинговий менеджмент», «Маркетинг» і «Основи підприємництва» (довідка № 000 від 01.03.2011р.).

Особистий внесок дисертанта. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи дисертанта і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на таких науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів і молодих вчених «Проблеми входження України в глобальні економічні структури: стратегічні пріоритети» (м. Чернівці, 2006 р.), Першій міжнародній науково-практичної конференції «Наука і технології» (м. Хмельницький, 2006 р.), ІІІ міжнародній науково-практичній конференції, присвяченої 45 річниці Полтавського університету споживчої кооперації України «Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти»(м. Полтава, 2006 р.), І всеукраїнській науково-практичній конференції «Маркетингові дослідження на ринку товарів та послуг» (м. Львів, 2007 р.), ІІ всеукраїнській науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Інтелектуальний потенціал молоді в науці та практиці» (м. Хмельницький, 2007 р.), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу» (м. Суми, 2010 р.), «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (м. Львів, 2010 р.); «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (м. Донецьк, 17 грудня 2010 р.) тощо.

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 17 наукових праць, з них 8 у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Обсяг дисертації становить 195 сторінок, з них 180 сторінок – основна частина, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Вона включає 21 таблицю і 28 рисунків. Список використаних літературних джерел із 173 найменувань розміщено на 15 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теорія і практика кооперування машинобудівних підприємств у процесі інноваційного розвитку» розкрито сутність і види кооперування, відображено його місце у процесі інноваційного розвитку підприємств, ідентифіковано принципи побудови кооперативних відносин між суб’єктами кооперування.

У світовій практиці склалось кілька підходів до інноваційного розвитку організацій[1]: перший – створення в межах підприємств науково-дослідних підрозділів, в число яких входять наукові лабораторії, експериментальні або випробувальні виробничі цехи тощо; другий – створення інноваційних структур (технопарки, технополіси, бізнес-інкубатори тощо), які є територіально локалізованими утвореннями, що мають сприятливі економічні та адміністративні умови для розвитку венчурної діяльності; третій – створення кооперативних формувань, які поєднують свій науковий, виробничий і фінансовий потенціали для розробки і впровадження інновацій; четвертий – комбінований. На сьогодні більшість систем ІР підприємств є комбінованими. Найбільш перспективним і перевіреним на практиці є розвиток інноваційної діяльності, який передбачає кооперування фінансових і наукових організацій у формі технопарків і технополісів на етапі проведення фундаментальних і прикладних досліджень, а також фінансових, виробничих і наукових установ у формі створення виробничих кластерів, синдикативних венчурних організацій на етапі комерціалізації інновацій.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що незалежно від форм і видів кооперування воно передбачає об’єднання управлінських, виробничих, інноваційних та інших можливостей суб’єктів кооперування задля отримання одного або декількох ефектів економічного, соціального, технологічного або іншого характеру. Форми і види кооперування значною мірою визначають його наслідки для суб’єктів кооперування. До форм кооперування належать: кооперування на засадах поєднання наукових, виробничих, комерційних та інших інтересів фізичних і юридичних осіб (корпорація); кооперування на засадах створення об’єднань підприємств (концерн; асоціація; конгломерат; холдинг тощо); кооперування на засадах розмежування прав власності і прав користування активами (лізинг; франчайзинг; венчур). Щодо способів кооперування, то асоціації, картелі, кластери, пули, синдикати, стратегічні альянси, франчайзингові системи, конгломерати, чисті холдинги формуються шляхом підписання договорів. На підставі формування статуту виникають корпорації, концерни, консорціуми і кооперативи. Своєю чергою, внаслідок стихійного кооперування виникають змішані холдинги. Ці форми і види кооперування, як правило, призводять до поглинання або злиття одних суб’єктів кооперування іншими. Фахівці стверджують, що в Україні близько 3000 машинобудівних підприємств є суб’єктами кооперування і входять у виробничі, науково-виробничі і фінансово-виробничі об’єднання. Серед них необхідно виділити УкрДНТЦ «Енергосталь», який виник внаслідок злиття інститутів НДПІ «Енергосталь» та УкрНДПКТІ «Металургмаш», ВАТ «Азовмаш», яке включає ВАТ «Азовобщемаш», ВАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» і ВАТ «ГСКТІ», а також такі кооперативні формування, як АТ «Машинобудівне виробниче об’єднання «Оріон»», Дніпропетровське виробниче об’єднання «Дніпромашина», ВАТ «Виробниче об’єднання «Новокраматорський машинобудівний завод»», Красилівське виробниче об’єднання «Пищемаш», Холдингова компанія ВАТ «АвтоКрАЗ», Державна акціонерна холдингова компанія «Артем», ВАТ «Морський індустріальний комплекс», ВАТ «Науково-виробниче об’єднання «Етал»» тощо. У табл. 1 наведено показники окремих досліджуваних кооперативних формувань, які мають місце у вітчизняному машинобудуванні.

Таблиця 1

Показники досліджуваних кооперативних формувань

станом на 1.01.2010 р., тис. грн.

Кооперативні формування	Чистий валовий дохід	Чистий прибуток	Активи
ВАТ «Сумське машинобудівне об’єднання імені »	3308,280	403,254	3710,597
ДХК ВАТ «Луганськвуглеремонт»	15,379	4,799	24,572
ВАТ «ОВО «Холодмаш»»	3,135	0,938	22,991
ВАТ «Науково-виробниче об’єднання «Етал»»	72,372	1,646	95,364
ЗАТ «НВО «Термоприлад»»	14,479	0,962	6,832
Холдингова компанія ВАТ «АвтоКрАЗ»	297,205	30,942	5637,837
ДАХК ВАТ «Артем»	662,786	25,01	886,351
ВАТ «Морський індустріальний комплекс»	32,459	1,264	28,862

Примітка: складено за аналітичними даними MSI Global Alliance

Обробка експертних даних керівників різних рівнів управління на предмет впливу кооперування досліджуваних підприємств на показники, які характеризують їхній ІР, показало, що протягом останніх п’яти років у ЗАТ «Науково-виробниче об’єднання «Термоприлад»» частка інноваційного устаткування у загальній сукупності використовуваного устаткування становила близько 22%, ВАТ «Сумське машинобудівне об’єднання імені » і Холдинговій компанії ВАТ «АвтоКрАЗ» - 36%, Державній акціонерній холдинговій компанії ВАТ «Артем» - 39%, Державній холдинговій компанії ВАТ «Луганськвуглеремонт», ВАТ «Одеське виробниче об’єднання «Холодмаш»», ВАТ «Науково-виробниче об’єднання «Етал»» і ВАТ «Морський індустріальний комплекс» - 44%. Рівень інтелектуаломісткості продукції підприємств коливався в досліджуваній сукупності підприємств від 37 до 68%. Частка інноваційної продукції у загальному обсязі продукції, яка вироблялась, становила у ВАТ «Сумське машинобудівне об’єднання імені » - 24%, Державній холдинговій компанії ВАТ «Луганськвуглеремонт» - 42%, ВАТ «Одеське виробниче об’єднання «Холодмаш»» - 16%, ВАТ «Науково-виробниче об’єднання «Етал»» - 57%, ЗАТ «Науково-виробниче об’єднання «Термоприлад»» - 62%, Холдинговій компанії ВАТ «АвтоКрАЗ» - 18%, Державній акціонерній холдинговій компанії ВАТ «Артем» - 36%, ВАТ «Морський індустріальний комплекс» - 27%. Високі значення вищенаведених показників є підставою для того, щоб визнати позитивний вплив процесів кооперування машинобудівних підприємств на рівень їхнього ІР.