Реферативні та наукові роботи (стр. 2 )

Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починається з нової сторінки. В кінці кожного розділу формулюються висновки (декілька абзаців).

У розділах основної частини подають:

üогляд літератури за темою і вибір напрямів дослідження;

üвиклад основних методів дослідження;

üекспериментальну частину і методику досліджень;

üпроведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

üаналіз і узагальнення результатів досліджень.

Перший розділ роботи є оглядово-теоретичним. В огляді літератури за темою окреслюються основні етапи розвитку наукової думки з обраної проблеми. Стисло, аналітично висвітлюючи роботи попередників, студент повинен назвати ті питання, що залишилися невирішеними, й, отже, визначити своє місце в розв’язанні проблеми. Обов’язкова умова – залучення максимальної кількості науково-критичних робіт. Матеріал може викладатися по-різному: або в хронологічній послідовності, або за принципом зіставлення позитивних і негативних оцінок явища, яке досліджується. Реферування не повинно бути безстороннім, зводитися до розгорнутого переказу джерел або набору цитат із них, оскільки завдання цього етапу роботи – вироблення власного погляду на досліджувану проблему в контексті основних концепцій її бачення науковцями. Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20 % обсягу основної частини роботи.

У першому розділі також визначається зміст теоретичних понять, за допомогою яких здійснюватиметься дослідження, обґрунтовується перевага того чи іншого їх визначення, яким студент послуговуватиметься в роботі.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методи розв’язання завдань і їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень. Теоретичні роботи спрямовують на розкриття методів розрахунків, гіпотез, які розглядають, експериментальні – на принципи дії і характеристики розробленої апаратури, оцінки похибок вимірювань.

У наступних розділах із вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Студент повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів, їх зіставлення з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць.

У висновках викладають найважливіші отримані наукові та практичні результати, формулюють розв’язану наукову проблему (завдання) та значення її для науки і практики. Також розкривають методи вирішення поставлених в роботі завдань, наголошують на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтовують їх достовірність.

Стандартні мовні звороти, що використовуються в основній частині наукової роботи

Змістові елементи тексту	Стандартні мовні звороти
1	2
Огляд літератури: а) вказівка на джерело інформації 1	Деякі автори пропонують… Дослідники (учені, фахівці) дотримуються думки, що… У різних джерелах наводяться… Учений… вважає (висловлює думку, зазначає, переконаний, наголошує), що… На думку вчених (дослідників, науковців, фахівців галузі…), … Більшість авторів зазначає (вказує, підкреслює), що… 2
	Інша група вчених дотримується протилежної (іншої) точки зору щодо…
б) посилання на авторську інтерпретацію	Автор дослідження звертає увагу на… За нашими спостереженнями,… Дотримуємся дещо іншої думки… На наш погляд,… На нашу думку,… На перший погляд,…
Посилання на вже відому інформацію	Відомо (загальновідомо, загальновизначено, звісно), що… З офіційних джерел відомо, що… З історії розвитку галузі… відомо, що… Нагалаємо, що… Як відомо, … Як правило, …
Авторська впевненість	Автор вважає, що… Доцільно буде нагадати, що… Автор наголошує на тому, що… Безперечним є той факт, що… Вважаємо за потрібне сказати (зазначити, наголосити, підкреслити), що… Безперечно, що… Тому вважаємо, що… Варто зазначити, що… Зважаючи на це, ... Зважаючи на суперечливість різних підходів щодо проблеми…, ми вважаємо очевидною перевагу… Звичайно (зрозуміло, очевидно, цілком зрозуміло), що… Наголошуємо, що… Необхідно зазначити, що… Потрібно (необхідно) наголосити (зазначити, врахувати), що… Як бачимо, …
Авторське припущення	Виходячи з…, можна зробити припущення, що… Для підтвердження… Здається,… Можливо,… Можемо стверджувати, що… У даному випадку можна стверджувати, що…
1	2
Наведення прикладів, фактів	Аналогічний приклад: Іншим прикладом є… Наведемо кілька прикладів… Для доказу цього подаємо приклад… Спробуємо навести приклади… Як приклад…
Вказівка на зв'язок з попереднім	Аналіз наведеного матеріалу дає можливість… Аналіз розглянутого матеріалу свідчить про… Виходячи з вищевикладеного (вищезазначеного),… Вищенаведені факти дають підставу стверджувати… Загальний аналіз свідчить, що… З огляду на вищесказане (вищезазначене),… З прикладів видно, що… З цього випливає, що… На підставі… можна вважати, що… Проведене дослідження свідчить про те, що… Розглянуті приклади доводять, що… Грунтуючись на положенні про…, Як було вже зазначено, ми… Як вже згадувалось,… Як показало дослідження,… Вагоме значення для нашого дослідження має (мають)… Важливим є також питання…
Привернення уваги до інформації	Варто звернути увагу на… Для наочного висвітлення… Зауважимо, що… Звернемо увагу, що… Зупинимося (ще) на… Надзвичайно важливим для… є… На окрему увагу заслуговує той факт, що… Не менш важливим є… Окремо варто виділити… Зупинимося на… Перейдемо до… Особливої уваги заслуговують (потребують)… Певну роль у… відіграє такий чинник, як… Розгляньмо ще… Варто розглянути… Стрижневим для вирішення цієї проблеми є
1	2
	такий підхід:… Цікавим (з точки зору…) є…
Узагальнення, підсумок, висновок	Аналіз… дозволяє зробити такі висновки:… Аналізуючи матеріал, можна дійти висновку, що… Аналізуючи помилки, приходимо до висновку, що… Підводячи підсумки, хотілося б зазначити, що… Підсумовуючи результати здійсненого дослідження (аналізу), зазначимо (підкреслимо, можна зазначити, можна підкреслити, необхідно зауважити), що… Підсумовуючи викладені точки зору,… Розглянувши наведені факти, можна зробити такі висновки… Узагальнюючи сказане, треба зауважити, що…
Логічна послідовність під час викладення інформації	Спочатку… Насамперед потрібно зауважити, що… Завдяки тому, що… Виходячи з розуміння того, що… Таким чином,… Однак… Незважаючи на те, що… По-перше,…; по-друге,… Беручи до уваги…, Говорячи про…, Тепер розглянемо… Торкаючить питання про…, Обгрунтовуючи точку зору про…, Виходячи з того, що… Щодо питання про… Крім того,… У свою чергу… На закінчення…

3. ДОТРИМАННЯ СТАНДАРТІВ ПІД ЧАС НАПИСАННЯ

НАУКОВИХ РОБІТ

3.1. Загальні вимоги до технічного оформлення наукових текстів

Готуючи реферативні та магістерські роботи, наукові статті та доповіді, студенти часто стикаються з проблемою їх грамотного оформлення. Потрібно зазначити, що таких вимог достатньо багато. Крім того, вони періодично змінюються. Нині є чинними загальні вимоги й правила, що зазначені в ДСТУ 3008 – 95. «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». Подавати в науковій роботі таблиці, формули та ілюстрації також необхідно відповідно до вимог нормативних документів.

Робота набирається на комп’ютері, роздруковується на стандартних білих аркушах формату А 4 (210 на 297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Відступи: верхнє, нижнє та ліве поле – 20 мм, праве – 10 мм, абзац – 0,6 см.

Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкуються великими літерами, без лапок, симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкуються прописними літерами (крім першої великої), без лапок, з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкуються прописними літерами, крім першої великої з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 – 4 інтервалам. Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.

На одній сторінці допускається не більше двох виправлень.

3.2. Вимоги до нумерації сторінок, розділів та підрозділів

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші і на аркуші, де розміщений зміст роботи, номер сторінок не ставиться, на наступних сторінках номер проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки після цифри.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини роботи, нумерують звичайним чином, починаючи зі вступу (це третя сторінка, якщо робота не містить анотації та списку умовних позначень). Не нумеруються лише їх заголовки. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу й порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу крапка не ставиться. Наприклад: 2.3 (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж порядку йде заголовок підрозділу.

Наведемо приклад розміщення на сторінці назв розділу, підрозділу роботи:

РОЗДІЛ 1

Основні статистичні оцінки багатофакторного рівняння регресії

1.1 Вибіркові похибки коефіцієнтів множинної регресії

(Далі йде текст роботи)

Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапки. У кінці номера крапка не ставиться, наприклад: 1.3.2 (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумеруються у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

3.3. Вимоги до оформлення ілюстрацій, таблиць, формул

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки тощо) і таблиці слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2». На всі ілюстрації в роботі повинні бути посилання. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: «Рис. 3.2 Схема розміщення» (другий рисунок третього розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Цифровий матеріал, як правило, має бути оформлений у вигляді таблиць, на які повинно бути обов’язкове посилання. Таблицю слід розміщувати безпосередньо після тексту, в якому на неї посилаються вперше, або на наступній сторінці. При цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2». Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Назва таблиці оформляється таким чином: «Таблиця 2.4 Порівняння показників технологічної ефективності». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Формули та рівняння наводять безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка з полями зверху і знизу не менше одного рядка. Номер формули або рівняння повинен складатися з номера розділу і порядкового номера, розділених крапкою. Цей номер проставляється в дужках на рівні формули у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення символів, числових коефіцієнтів формул слід наводити безпосередньо під формулою, у тій же послідовності, в якій вони подаються у формулі, причому пояснення кожного символа починається з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де», без двокрапки. Посилання на формули або рівняння оформляють порядковим номером у дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

3.4. Вимоги до перенесення слів

Оформляючи наукову роботу, потрібно дотримуватися правил перенесення відповідно до «Українського правопису» (К., 2004). Найчастіше помилки трапляються у таких випадках, коли не можна:

Ø Переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали (один ініціал) або умовні скорочення (проф., акад. тощо), які до них належать (, а не Т.// Г. // Шевченко; акад. В. Глушков, а не акад. // В. Глушков). Якщо імена, звання тощо подаються повністю, то прізвища (а також по батькові) можна переносити (Тарас // Григорович Шевченко, академік Агатангел // Кримський).

Ø Роз’єднувати умовні (графічні) скорочення на зразок та ін., і т. д., вид-во, т-во тощо.

Ø Відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать (2005 р., а не 2005 // р.; 115 га, а не 115 // га; 20 куб. см, а не 20 куб. // см).

Ø Переносити в інший рядок граматичні закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс (2-й, а не 2- // й; 5-го, а не 5- // го; 10-му, а не 10- // му).

Ø Розривати односкладові частини складноскорочених слів, зокрема ініціальні й комбіновані абревіатури (НАН України, АЕС, ХНУРЕ, орг-техніка, а не ор-гтехніка).

Ø Залишати біля попередньої букви м’який знак або апостроф (комп’ю-тер, а не комп’-ютер; Тью-рінг, а не Ть-юрінг).

Ø Розривати буквосполучення, яким передається на письмі один звук (ра-джу, а не рад-жу; над-звичай-ний, а не на-дзвича-йний).

Ø Відривати одну букву від кореня, префікса (роз-вивати, а не ро-звивати).

Ø Залишати на попередньому рядку або переносити на наступний одну букву (опи-тування, а не о-питування).

Ø Залишати в попередньому рядку одно-, дво - або трибуквений прийменник (в, по, при), з якого починається речення.

Ø Переносити в наступний рядок розділові знаки, дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

3.5. Вимоги до оформлення цитат та посилань на

використані джерела. Розділові знаки при цитуванні.

Наукова робота повинна містити посилання на джерела, матеріали або окремі дані, ідеї і висновки, на основі яких розробляють проблеми, питання, що досліджують у роботі. Посилання – фрагмент наукового твору, який містить вказівку на джерело із зазначенням сторінки, з якої взята цитата. Наявність посилань свідчить про наукову обізнаність автора, обґрунтованість положень дослідження. Посилання також дають змогу знайти документи для підтвердження достовірності цитованого тексту. Посилатися потрібно на останні видання публікацій. Необхідно точно вказувати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць із джерела, на яке є посилання в науковій роботі.

Потрібно звернути увагу та те, щоб посилання в тексті на використані джерела були позначені тим порядковим номером, яким воно записано у списку використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками. Наприклад: «у працях [2 – 6] розглядається…» або «У дослідженнях А. П. Гаєцького, О. Л. Зотова [3; 6] подані…». Зверніть увагу, що один від одного номери відділяються крапкою з комою і пробілом. Якщо в тексті наукової роботи необхідно зробити посилання на окрему сторінку, тоді воно оформляється таким чином: [13, С. 142], де перша цифра позначає номер джерела за бібліографічним списком, а друга – номер сторінки, де міститься цитата. Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу друкованого твору потрібно наводити цитати. Цитата (від лат. cito – наводжу, проголошую ) – дослівний уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрування певної думки. Цитований текст повинен відтворюватися точно, бо найменше скорочення може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування:

Ø Цитата береться в лапки і наводиться без жодних змін, зі збереженням особливостей авторського написання, зокрема орфографії, пунктуації і шрифтових виділень.

Ø Якщо доводиться цитувати не все речення, а лише окремі слова чи фрази (за умови, що думка автора не буде спотворена), то такі вислови беруться в лапки, пропуск позначається трьома крапками, вказується джерело, звідки запозичена думка.

Ø Цитати мають подаватися лише з першоджерел, а не з праць інших авторів. Лише в тих випадках, коли першоджерело недоступне, можна скористатися цитатою, опублікованою в іншому виданні; тоді перед бібліографічним джерелом вказується: цитується за… або цит. за....

Ø Якщо автор наукового дослідження робить у чужій цитаті певні виділення (курсив, розрядка, жирний шрифт тощо), щоб акцентувати увагу на певному понятті чи фразі, то слід в дужках зробити відповідне застереження, вказуючи власні ініціали. Наприклад, (виділено мною. – Н. С.), (курсив наш. – Н. С.), (підкреслено мною. – Н. С.) і т. д.

Ø Кожна цитата повинна неодмінно супроводжуватися посиланням на використане джерело. Недотримання цієї обов’язкової умови веде до плагіату.

Ø При непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок іншого автора своїми словами), що дає значну економію тексту, лапки не вживаються, але потрібно бути точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і подавати посилання на джерело.

Ø Якщо в цитаті є слова (словосполучення, фрази), що у свою чергу беруться в лапки, то останні мають бути іншого малюнка, ніж лапки, що відкривають і закривають цитату (зовнішні лапки, як правило, мають такий малюнок: «», а внутрішні – “”).

Ø Коли текст дослідження перевантажений цитатами і суцільними посиланнями на авторитетних учених, то виникає підозра у відсутності авторських міркувань і знань самого дослідника; робота набуває характеру компіляції, перетворюється на хрестоматію «розумних ідей» попередників.

Розділові знаки при цитуванні

При цитуванні та переказі джерел найчастіше використовуються такі словосполучення: Автор писав /пише: ...; Як стверджував / стверджує...; Згідно з уявленням...; За словами...; На думку...; Як справедливо зазначив / зазначає...; Учений так характеризує (описує, подає)...; Можна навести такі слова видатного вченого...; Автор наголошує на...; З точки зору автора...; Автор виділяє (пропонує, рекомендує, вважає, стверджує, підкреслює)... і т. д.

Розділові знаки при прямих цитатах ставляться так, як при прямій мові:

1. Слова автора перед цитатою: А. П. Єршова стверджує: «Розвиток прикладної інформатики знаходить своє вираження в забезпеченні суспільству НІТ – стійких і загальнодоступних процедур систематичного або автоматизованого опрацювання інформаційних ресурсів».