Робоча програма навчальної дисципліни Популяційна біологія (стр. 3 )

Шкала оцінювання

Сума балів за всі види навчальної діяльності протягом семестру	Оцінка ECTS	Оцінка за національною шкалою
для екзамену, курсової роботи (проекту), практики	для заліку
90 – 100	А	відмінно	зараховано
80-89	В	добре
70-79	С
60-69	D	задовільно
50-59	Е
1-49	FX	незадовільно	не зараховано

11. Методичне забезпечення

Компакт-диск з програмою курсу та науковою і навчальною літературою

12. Рекомендована література

Базова

1. Алтухов процессы в популяциях. – М.: Наука, 1989. – 328 с.

2. Харпер Дж., Экология. Особи, популяции и сообщества (в 2-х т.). – М.: Мир, 1989. – Т.1 – 667с.; Т.2 – 477 с.

3. Дідух ійна екологія. – Київ: Фітосоціоцентр, 1998. – 192 с.

4. Злобин экология растений: современное состояние, точки роста. – Сумы: Университетская книга, 2009. – 263 с.

5. Кравців Р. Й., Черевко популяційної екології. – Львів: ТеРус, 2007. – 228 с.

6. Ускользающий мир: экологические последствия утраты местообитаний. – М.: Товарищество научных изданий КМК, 2010. – 340 с.

7. Яблоков биология. – М.: Высшая школа, 1987. – 303 с.

8. Burnett J. Fungal populations and species. – Oxford: Oxford University Press, 2003. – 348 p.

9. Gadd G. M., Watkinson S. C., Dyer P. S. Fungi in the environment. – Cambridge: Cambridge University Press, 2007. – 386 p.

Додаткова

1. Бродский в проблемы биоразнообразия. – СПб: Изд-во Санкт-Петербургского ун-та, 2002. – 135 с.

2. География и мониторинг биоразнообразия (под ред. ). – М.: НУМЦ, 2002. – 253 с.

3. Гиляров экология. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 191 с.

4. Емельянов и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. – Киев: Институт зоологии им. НАНУ, 1999. – 168 с.

5. Леонтьєв Д. В. Флористичний аналіз у мікології: підручник. — Х.: Вид. група «Основа», 2007. — 160 с.: 50 іл.

6. Экологическое разнообразие и его измерение. – М.: Мир, 1992. – 181 с.

7. Присный популяций и рациональное природопользование: учебное пособие. – Белгород: Белгородский гос. ун-т, 1998. – 40 с.

8. Популяционная биология и эволюция. – М.: Мир, 1982. – 488 с.

9. , Синявская молекулярного маркирования грибной ДНК. – Минск: Право и экономика, 2007. – 100 с.

10. Allmér J. Fungal Communities in Branch Litter of Norway Spruce: Dead Wood Dynamics, Species Detection and Substrate Preferences: Doctoral thesis. – Uppsala, 2005. – 86 p.

11. Guidelines for Using the IUCN Red List Categories and Criteria: Version 6.1. Prepared by the Standards and Petitions Working Group for the IUCN SSC Biodiversity Assessments Sub-Committee, 2006. – downloadable from http://app. iucn. org/webfiles/doc/SSC/RedList/RedListGuidelines. pdf.

12. Irsenaite R., Kutorga E. Wood-inhabiting fungi on pedunculate oak coarse woody debris in relation to substratum quantity and forest age / Reda Irsenaite, Ernestas Kutorga // Acta Mycologica. — 2007. — Vol. 42, N. 2. — P. 169—178.

13. Küffer N. Wood-inhabiting aphyllophoroid basidiomycetes: diversity, ecology, conservation: Doctoral thesis. – Amsterdam, 2008. – 92 p.

14. Küffer N., B. Senn-Irlet. Diversity and ecology of wood-inhabiting aphyllophoroid basidiomycetes on fallen woody debris in various forest types in Switzerland // Mycol Progr. – 2005. – Vol. 4, N.4. – P. 77–86.

15. Neal D. Introduction to population biology. – Cambridge: Cambridge University Press, 2004. – 395 p.

16. Schmidt O. Wood and tree fungi: biology, damage, protection and use. – Berlin-Heidelberg: Springer, 2006. – 334 p.

17. Scheidegger C., Werth S. Conservation strategies for lichens: insight from population biology // Fungal Biology Reviews, 2009. – Vol. 23. – P. 55-66.

18. Weiss S., Ferrand N. Phylogeography on the South European Refugia. – Dordrecht: Springer, 2007. – 377 p.

19. Werth S. Population genetics of lichen-forming fungi: a review // The Lichenologist, 2010. – Vol. 42, N5. – P. 499-519.

Додаток 1. Розробки практичних занять

Модуль 1.

Заняття №1.

Заняття №2.

Модуль 2.

Заняття №3.

Заняття №4.

Модуль 3.

Заняття №5. Використання молекулярно-генетичних методів при дослідженні

структури популяцій (на прикладі різних груп грибів)

Ґрунтуючись на одержаних під час лекції відомостях про специфічні складнощі, що виникають під час дослідження популяцій грибів (талом прихований всередині субстрату, міцелій багатоядерний та гетерокариотичний, плодові тіла з’являються нерегулярно, єдиний субстрат водночас можуть колонізувати десятки різних видів тощо) планується розглянути сучасні методи їх подолання. На практичних прикладах досліджень різних груп грибів планується розглянути низку сучасних методів, що використовуються у таких випадках, їх особливості, переваги та недоліки. Під час практичних занять студентами мають бути засвоєні метод випадкової ампліфікації поліморфної ДНК (RAPD- маркування), як найпростіший метод вивчення генного профілю. Використання STS-, CAPS-, ISSR- та інших способів маркування генних ділянок рибосомальної ДНК. Дослідження поліморфізму довжини рестрикційних фрагментів (RFLP). Порівняння послідовностей нуклеотидів в генах рРНК (рДНК): ITS та IGS-ділянки. Вивчення поліморфізму конформації одноланцюгових фрагментів ДНК (SSCP). Дослідження мікросателітів або простих повторів послідовності. Аналіз повторів простих внутрішніх послідовностей (SSRs). Вивчення поліморфізму окремих генів: ендогалактуронази, фактору елонгації трансляції 1-α, β-тубуліну, транспонуємих елементів тощо. Окрема увага буде приділятися методу піросеквенування та його використанню при дослідженні проб, що містить суміш молекул ДНК різних таксонів.

Рекомендована література

1. , Синявская молекулярного маркирования грибной ДНК. – Минск: Право и экономика, 2007. – 100 с.

2. Burnett J. Fungal populations and species. – Oxford: Oxford University Press, 2003. – 348 p.

3. Gadd G. M., Watkinson S. C., Dyer P. S. Fungi in the environment. – Cambridge: Cambridge University Press, 2007. – 386 p.

4. Schmidt O. Wood and tree fungi: biology, damage, protection and use. – Berlin-Heidelberg: Springer, 2006. – 334 p.

5. Werth S. Population genetics of lichen-forming fungi: a review // The Lichenologist, 2010. – Vol. 42, N5. – P. 499-519.

Заняття №6. Критерії виявлення созологічно-рідкісних видів

та оцінки життєвості їх популяцій

Виявлення рідкісних та зникаючих видів та розробка дієвих та адекватних методів їх охорони значною мірою ґрунтується на аналізі динаміки популяцій цих видів. Під час практичного заняття планується сформувати у студентів уявлення про математичну та созологічну рідкісність виду. Особлива увага приділятиметься методам оцінки вразливості виду за МСОП (IUCN) та особливостям їх застосування до грибів. Вивчатимуться загроза втрати та потенціальні можливості відновлення популяцій окремих видів. Досвід організації охорони популяцій рідкісних видів у різних країнах світу. Під час практичних занять студенти розглядатимуть реальні приклади організації охорони популяцій окремих видів та, ґрунтуючись на лекційному матеріалі, аналізувати, чому деякі з цих заходів виявилися невдалими.

Рекомендована література

1. Присный популяций и рациональное природопользование: учебное пособие. – Белгород: Белгородский гос. ун-т, 1998. – 40 с.

2. Ускользающий мир: экологические последствия утраты местообитаний. – М.: Товарищество научных изданий КМК, 2010. – 340 с.

3. Gadd G. M., Watkinson S. C., Dyer P. S. Fungi in the environment. – Cambridge: Cambridge University Press, 2007. – 386 p.

4. Guidelines for Using the IUCN Red List Categories and Criteria: Version 6.1. Prepared by the Standards and Petitions Working Group for the IUCN SSC Biodiversity Assessments Sub-Committee, 2006. – downloadable from http://app. iucn. org/webfiles/doc/SSC/RedList/RedListGuidelines. pdf.

5. Schmidt O. Wood and tree fungi: biology, damage, protection and use. – Berlin-Heidelberg: Springer, 2006. – 334 p.

6. Scheidegger C., Werth S. Conservation strategies for lichens: insight from population biology // Fungal Biology Reviews, 2009. – Vol. 23. – P. 55-66.

Заняття №7. Наукові засади підтримки популяцій вразливих видів

через охорону їх оселищ

Бурхливий розвиток теорії метапопуляцій обумовив зміну деяких поглядів на організацію охорони популяцій вразливих видів. Один з них полягає в тому, що підтримка популяцій таких видів має здійснюватися через охорону місць їх мешкання. Під час практичного заняття планується розглянути генетичні та еволюційні наслідки скорочення ареалів видів. Характерні реакції окремих особин та популяцій на деградацію місць помешкання. Сучасні методи виявлення та оцінки особливо цінних біотопів. Критерії, що висуваються для індикаторних видів. Математичні методи оцінювання біорізноманіття та їх біологічне трактування. Закономірності чисельного розподілу біорізноманіття Землі. Використання досягнень популяційної біології при створенні заповідних резерватів (проблема SLOSS тощо).

Рекомендована література

1. Ускользающий мир: экологические последствия утраты местообитаний. – М.: Товарищество научных изданий КМК, 2010. – 340 с.

2. Allmér J. Fungal Communities in Branch Litter of Norway Spruce: Dead Wood Dynamics, Species Detection and Substrate Preferences: Doctoral thesis. – Uppsala, 2005. – 86 p.

3. Irsenaite R., Kutorga E. Wood-inhabiting fungi on pedunculate oak coarse woody debris in relation to substratum quantity and forest age / Reda Irsenaite, Ernestas Kutorga // Acta Mycologica. — 2007. — Vol. 42, N. 2. — P. 169—178.

4. Küffer N. Wood-inhabiting aphyllophoroid basidiomycetes: diversity, ecology, conservation: Doctoral thesis. – Amsterdam, 2008. – 92 p.

5. Küffer N., B. Senn-Irlet. Diversity and ecology of wood-inhabiting aphyllophoroid basidiomycetes on fallen woody debris in various forest types in Switzerland // Mycol Progr. – 2005. – Vol. 4, N.4. – P. 77–86.

6. Scheidegger C., Werth S. Conservation strategies for lichens: insight from population biology // Fungal Biology Reviews, 2009. – Vol. 23. – P. 55-66.