Стаття 1. Податковий кодекс України (стр. 57 )

зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників”;

у статті 59:

у частині першій слова „цим Кодексом” замінити словом „законами”;

доповнити останнє речення частини сьомої після слів „запис вноситься” словом „лише”, а після слів „цього Кодексу” - словами „та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи - підприємця у порядку, визначеному Законом України ”Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”;

доповнити друге речення частини п’ятої статті 60 після слів „у встановленому законодавством порядку” словами „з обов’язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб’єкт господарювання”;

статтю 242 виключити;

доповнити статтю 250 частиною такого змісту:

„2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України, податковими законами та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи”;

25) частину четверту статті 212 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., №, ст. 131) викласти у такій редакції:

„4. Особа, яка вчинила діяння, передбачені частиною першою, другою або третьою цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори, а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою, у тому числі фінансові санкції, пеню у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Це правило не застосовується, якщо після звільнення від кримінальної відповідальності на підставі частини четвертої цієї статті особа повторно вчинить діяння, передбачене частинами першою, другою, або третьою цієї статті”;

у частині першій статті 384 після слів та знаку "досудового слідства," доповнити словами та знаком "здійснення податкового контролю органами державної податкової служби,";

26) У Кримінально-процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961, №2, ст. 15):

пункт 11 статті 101 викласти у такій редакції:

“11) податкова міліція - у справах, що належать згідно із законом до її компетенції; ”;

у статті 112:

у першому реченні частини четвертої після слова і цифр „статтями 216, 218” доповнити цифрами „219”. Відповідно у другому реченні даної частини після цифр „215, ” цифри „219” виключити;

у частині п’ятій після слова і цифр „статтями 191” доповнити словами і цифрами „частиною другою статті 205”;

27) доповнити статтю 9 Закону України „Про державну реєстрацію актів цивільного стану” (Офіційний вісник України, 2010, N, ст. 1935) пунктом 7 такого змісту:

„7. Органи реєстрації актів цивільного стану, крім консульських установ і дипломатичних представництв України, подають органам державної податкової служби відомості про фізичних осіб для внесення або зміни таких даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків. Відомості передаються у вигляді відповідних облікових карток за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби України та погодженою з Міністерством юстиції України, у разі проведення реєстрації народження, смерті, видачі свідоцтв про народження (у тому числі повторних), проведення реєстрації чи видачі свідоцтв про реєстрацію інших актів цивільного стану, що пов’язані із зміною прізвища, імені, по батькові чи інших даних про фізичну особу, які включаються до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків. Порядок взаємодії між органами державної податкової служби і органами реєстрації актів цивільного стану відповідно до Податкового кодексу України та цього Закону встановлюється Кабінетом Міністрів України”;

28) у Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170; 1998 р., № 48, ст. 292; 1999 р., № 41, ст. 372; 2001 р., № 9, ст. 39, № 32, ст. 172, № 49, ст. 259; 2004 р., № 19, ст. 259, № 23, ст. 323; 2005 р., № 21, ст. 303, № 49, ст. 519; 2006 р., № 16, ст. 133):

у частині першій статті 26:

пункт 24 викласти у такій редакції:

“24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до закону”;

доповнити частину пунктом 54 такого змісту:

“54) затвердження порядку переміщення на штрафні майданчики транспортних засобів, припаркованих не у спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів”;

доповнити пункт „а” статті 28 підпунктами такого змісту:

7) укладення з юридичними і фізичними особами договорів на справляння місцевих зборів, обов’язковість укладення яких установлена законодавством;

8) підготовка та затвердження переліку спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів”;

доповнити пункт “а” статті 30 підпунктом такого змісту:

“14) узгодження з ринком паспортів ринку”;

у статті 69:

частину першу викласти у такій редакції:

“1. Органи місцевого самоврядування відповідно до Податкового кодексу України встановлюють місцеві податки і збори. Місцеві податки і збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України з урахуванням особливостей, визначених Податковим кодексом України”;

частину другу виключити;

29) частину четверту статті 40 Закону України „Про страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 7, ст. 50) після слів „за страховою діяльністю” доповнити словами „а також органи державної податкової та митної служби у випадку подання їм інформації на запит, зроблений відповідно до положень Податкового кодексу України”;

30) у Законі України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №, ст. 263; 2006 р., № 27, ст. 234, № 37, ст. 310):

абзац 5 статті 1 викласти в новій редакції:

„Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення основної діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснюється управління та облік.”

частину четверту статті 6 викласти у наступній редакції:

„На посаду державного реєстратора призначається особа, яка має вищу юридичну або економічну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра або бакалавра та стажем роботи за фахом у державній службі не менше одного року, або стажем роботи у інших сферах управління не менше трьох років, пройшла стажування від трьох до шести місяців та була атестована.”;

абзац третій частини четвертої статті 9 викласти у такій редакції:

„реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - реєстраційний номер облікової картки платника податків );

абзац третій частини четвертої статті 17 викласти у такій редакції:

„реєстраційний номер облікової картки платника податків ;

частину першу статті 19 доповнити абзацом такого змісту

„У разі зміни юридичною особою фактичного місця ведення основної діяльності чи розташування офісу, за адресою якого зареєстроване місцезнаходження юридичної особи, необхідно протягом 10 календарних днів надати державному реєстратору заяву про внесення змін та реєстраційну картку про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.”;

останній абзац частини 12 статті 19 викласти в новій редакції:

„У разі повернення до державного реєстратора рекомендованого листа з відміткою відділення зв’язку про відсутність юридичної особи за вказаною адресою або неподання юридичною особою протягом місяця з дати направлення їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням або запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу від дати, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.”;

абзац дев’ятий частини першої статті 36 доповнити словами:

„а також про прийняття на строк 3 роки всіх господарських первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, бухгалтерської звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) за період 1095 днів, що передують даті останньої господарської операції.”;

в абзаці першому частини сьомої статті 36 слова „має право залишити” замінити словом „залишає”;

частину третю статті 37 виключити;

у частині другій статті 38:

абзац другий після слів „що не можна усунути” доповнити словами „у тому числі реєстрація на втрачені, викрадені чи підроблені документи або передання юридичної особи у володіння та/або управління померлим, безвісно відсутнім, недієздатним особам або особам з обмеженою цивільною дієздатністю”;

у статті 42:

у абзаці першому частини першої слова „та має ідентифікаційний номер” виключити;

частина другу виключити. У зв’язку з цим частини третю - сьому вважати відповідно частинами другою-шостою;

друге речення частини четвертої виключити;

у статті 45:

частину першу викласти у такій редакції:

„1. Зміни до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі, а саме зміни щодо імені фізичної особи, місця її проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків набирають чинності з дня їх державної реєстрації”;

абзац шостий частини другої виключити

абзац другий частини четвертої виключити. У зв’язку з цим абзац третій вважати абзацом другим;

у тексті Закону слова „ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податків” у всіх відмінках та числах, „ідентифікаційний номер фізичної особи - підприємця - платника податків”, „ідентифікаційні номери платників податків”, „ідентифікаційних номерів” замінити словами „реєстраційний номер облікової картки платника податків” у відповідних відмінках та числах;

31) частину восьму статті 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 15, ст. 232) після слів “у випадках, передбачених” доповнити словами “Податковим кодексом України та”;

32) У Законі України „Про Національний архівний фонд та архівні установи” (Відомості Верховної Ради України, 1994, № 15, ст. 86):

абзац третій статті 32 доповнити словами „(усі первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, бухгалтерську звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) за період 1095 днів, що передують даті останньої господарської операції - протягом трьох років від здачі в архів, документи про нарахування та виплату заробітної плати найманим працівникам - протягом семидесяти років).”;

33) У Законі України „Про інформацію” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 48, ст. 650; 2000 р., № 27, ст. 213; 2002 р., № 29, ст. 194):

статтю 18 доповнити абзацом такого змісту „податкова інформація”;

доповнити статтею 251 такого змісту:

„стаття 251. Податкова інформація.

Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації, покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Захист податкової інформації гарантується державою.

Порядок надання та отримання податкової інформації органами державної податкової служби визначається Кабінетом Міністрів України.

Система податкової інформації, її джерела та режим визначаються Податковим кодексом України та іншими нормативна-правовими актами.”

в абзаці сьомому у статті 37 після слів “або нормативними актами” доповнити словами “, крім випадків, коли така інформація вимагається за письмовим запитом контролюючого органу у межах компетенції щодо здійснення податкового, бюджетного та валютного контролю”;

абзац восьмий статті 37 викласти у такій редакції:

“інформацію фінансових установ, підготовлену для контролюючих органів, крім випадків, коли така інформація вимагається за письмовим запитом контролюючого органу для здійснення податкового, бюджетного та валютного контролю.”;

34) У Законі України “Про державну статистику” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 43, ст. 362; 2009 р., № 30, ст. 416):

абзац третій частини другої статті 22 викласти у такій редакції:

“інформацію щодо назв, адрес, номерів телефонів, видів діяльності, загальних сум заборгованості із виплати (нарахування) заробітної плати підприємств, установ і організацій, якщо інше не передбачено законодавством;”;

35) У Законі України “Про цінні папери та фондовий ринок” (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 31, ст. 268):

в абзаці четвертому пункту 1 статті 42 після слів “внутрішніх справ, ” доповнити словами “органів державної податкової служби”;

36) У Законі України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Офіційний вісник України 2007 р., № 44, ст.1771; 2008 р., № 1, ст.1):

Частину другу статті 2 після слів податкового законодавства, доповнити словами «та касових операцій».;

37) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №, ст. 356):

Статтю 93 викласти у новій редакції:

„Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення, управління і обліку.”

статтю 234 доповнити частиною такого змісту:

„3. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами”;

статтю 657 після слів “державній реєстрації” доповнити знаком та словами “, крім договорів купівлі - продажу майна, що перебуває в податковій заставі. ”

Статтю 95 «Філії та представництва» Цивільного кодексу України викласти в наступній редакції:

«стаття 95 «Відокремлені підрозділи юридичної особи»

1. Відокремлений підрозділ – підрозділ, утворений юридичною особою за її самостійним рішенням. Відокремлений підрозділ не має статусу юридичної особи, виконує всі або частину її функцій та розташований на території іншої, ніж така юридична особа, територіальної громади.

2. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

3. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

4. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

5. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

6. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.»

38) У частині першій статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (Відомості Верховної Ради України, 1992, №19, ст. 259 зі змінами):

абзац перший пункт «о» частини після слів «товари, які не виробляються в Україні» доповнити словами «, крім товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 4та 4,»;

пункти «ч» та «щ» викласти в такій редакції:

«ч) устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії, енергозберігаюче обладнання і матеріали, засоби вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріали для виробництва альтернативних видів палива або для виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії (далі - товари), за умов, якщо ці товари застосовуються платником податку для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні;

Перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податку зобов’язаний сплатити ввізне мито та пеню у порядку і розмірах, визначених законом;

щ) матеріали, устаткування та комплектуючі (далі товари), що використовуються для виробництва:

устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії;

матеріалів, сировини, устаткування та комплектуючих, які будуть використовуватись у виробництві альтернативних видів палива або виробництві енергії з відновлюваних джерел енергії;

енергозберігаючого обладнання і матеріалів, виробів, експлуатація яких забезпечує економію та раціональне використання паливно-енергетичних ресурсів;

засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів;

матеріалів, сировини та устаткування, які будуть використовуватись у нанотехнологічних виробництвах або працювати з використанням нанотехнологій.

Зазначені у цьому пункті товари звільняються від оподаткування за умов, якщо ці товари застосовуються платником податку для власного виробництва та якщо ідентичні товари з аналогічними якісними показниками не виробляються в Україні.

Перелік таких товарів із зазначенням кодів УКТ ЗЕД встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У разі порушення вимог щодо цільового використання зазначених товарів платник податку зобов’язаний сплатити ввізне мито та пеню у порядку і розмірах, визначених законом

39) У розділі XI Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" (Відомості Верховної Ради України, 2001, № 24, ст. 125; 2007, 10, № 40-41, ст. 508; 2009, № 34-35):

у цифри і слова:

6309 00 00 00

Одяг та інші вироби, що використовувались

5,3

5,3

-

замінити цифрами і словами:

6309	Одяг та інші вироби, що використовувались
6309 00 00 10	- взуття		5,3	5,3	пар.
6309 00 00 90	- інші		5,3	5,3	шт.

40) У Законі України «Про гуманітарну допомогу» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 51, ст. 451) частину першу статті 5 викласти у такій редакції:

«Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України здійснює:

визнання вантажів (крім одягу та інших товарів, що використовувались за кодом УКТЗЕД 6309 та ганчір’я, що використовувалось або нове за кодом УКТЗЕД 6310), коштів, у тому числі в іноземній валюті, виконаних робіт, наданих послуг гуманітарною допомогою;

контроль за транспортуванням, отриманням, збереженням, охороною, складуванням, розподілом, цільовим використанням, обліком гуманітарної допомоги, підготовкою відповідної статистичної звітності;

контроль за діяльністю комісій з питань гуманітарної допомоги при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, які діють в межах наданих їм повноважень.

Частину другу статті 5 викласти у такій редакції:

«Комісії з питань гуманітарної допомоги при Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях мають право визнавати гуманітарною допомогою вантажі, зокрема збірні гуманітарні вантажі продуктів харчування з обмеженим терміном зберігання, предмети медичного призначення, одяг та взуття (крім одягу та інших товарів, що використовувались за кодом УКТЗЕД 6309 та ганчір’я, що використовувалось або нове за кодом УКТЗЕД 6310), м’який інвентар, предмети соціального призначення та реабілітації інвалідів. Вартісна оцінка або кількісні розміри цих вантажів визначаються Кабінетом Міністрів України».

Статтю 9 доповнити частиною 2 такого змісту:

«Забороняється ввезення на митну територію України одягу та інших виробів, що використовувалися за кодом УКТЗЕД 6309 та ганчір’я, що використовувалось або нове за кодом УКТЗЕД 6310, в якості гуманітарної допомоги.»

Частину 2- 6 цієї статті вважати частинами 3 – 7.

41) У Законі України «Про благодійництво та благодійні організації» (Відомості Верховної Ради України, 1997, N 46, ст. 292) частину першу статті 16 викласти в такій редакції:

«Благодійна допомога може подаватися набувачам у вигляді:

одноразової фінансової, матеріальної та іншої допомоги (крім одягу та інших товарів, що використовувались за кодом УКТЗЕД 6309 та ганчір’я, що використовувалось або нове за кодом УКТЗЕД 6310);

систематичної фінансової, матеріальної та іншої допомоги (крім одягу та інших товарів, що використовувались за кодом УКТЗЕД 6309 та ганчір’я, що використовувалось або нове за кодом УКТЗЕД 6310);

фінансування конкретних цільових програм;

допомоги на основі договорів (контрактів) про благодійну діяльність;

дарування або дозволу на безоплатне (пільгове) використання об’єктів власності;

дозволу на використання своєї назви, емблеми, символів;

подання безпосередньо допомоги особистою працею, послугами чи передачі результатів особистої творчої діяльності;

прийняття на себе витрат по безоплатному, повному або частковому утриманню об’єктів благодійництва;

інших заходів, не заборонених законом.»

Частину першу статті 19 викласти в такій редакції:

«Майно та кошти благодійних організацій складають:

внески засновників (засновника) та інших благодійників;

благодійні внески і пожертвування, що мають цільовий характер (благодійні гранти), надані фізичними та юридичними особами в грошовій та натуральній формі (крім одягу та інших товарів, що використовувались за кодом УКТЗЕД 6309 та ганчір’я, що використовувалось або нове за кодом УКТЗЕД 6310);

надходження від проведення благодійних кампаній по збору благодійних пожертвувань, благодійних масових заходів, благодійних лотерей та благодійних аукціонів з реалізації майна та пожертвувань, які надійшли від благодійників;

доходи від депозитних вкладів та від цінних паперів, надходження від підприємств, організацій, що перебувають у власності благодійної організації;

інші джерела, не заборонені законодавством України.»

Частину четверту статті 20 викласти у такій редакції:

«Фізичні та юридичні особи, які віддають частину своїх прибутків, заощаджень або майна на благодійну діяльність (крім одягу та інших товарів, що використовувались за кодом УКТЗЕД 6309 та ганчір’я, що використовувалось або нове за кодом УКТЗЕД 6310), користуються податковими та іншими пільгами відповідно до законодавства України.»;

42) у Кодексі адміністративного судочинства України:

доповнити Кодекс новою статтею 1832 такого змісту:

«стаття 1832. Особливості провадження у справах за зверненням суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним передбачених законодавством повноважень.

1. Провадження у справах за зверненням суб’єкта владних повноважень при здійсненні ним передбачених законодавством повноважень здійснюється на підставі подання такого суб’єкта щодо:

1) зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків;

2) накладення адміністративного арешту;

3) стягнення коштів за податковим боргом;

4) продовження строку дії адміністративного арешту майна платника податків.

2. Подання подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити:

1) найменування адміністративного суду;

2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв’язку заявника;

3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв’язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, передбаченні частиною першою цієї статті;

4) підстави звернення з поданням, обставини, що підтверджуються доказами та вимоги заявника;

5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються;

6) підпис уповноваженої особи суб’єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою.

3. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк для усунення недоліків. Не виконання вимог суду у встановлений строк тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів. Повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків.

4. Суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання, у разі якщо:

1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті;

2) з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

5. Відмова у прийнятті подання унеможливлює повторне звернення заявника з таким самим поданням. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду у загальному порядку.

6. Ухвалу про відмову у прийнятті подання може бути оскаржено в апеляційному порядку.

7. У разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі, суд у триденний строк приймає постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню. Розгляд подання відбувається за участі суб’єкта владних повноважень, що його вніс, та платника податків, щодо якого його внесено. Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає його розгляду.

8. В постанові суду зазначаються:

1) дата прийняття постанови;

2) найменування суду, прізвище та ініціали судді;

3) найменування сторін, їх місцезнаходження;

4) мотиви задоволення судом заявлених вимог з посиланням на закон;

5) порядок вчинення дій, передбачених постановою;

6) відомості про порядок та строки апеляційного оскарження постанови.

9. Апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється за загальною процедурою. Постанова суду апеляційної інстанції в таких справах є остаточною і оскарженню не підлягає»;

у зв’язку з цим, статтю 1832 Кодексу вважати статтею 1833;

у пункті 3 частини першої статті 197 Кодексу цифри «1832» замінити цифрами «1833».

23. Кабінету Міністрів України внести до 1 січня 2014 року до Верховної Ради України проект Закону про внесення змін до цього Кодексу щодо переходу до системи платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципу рентного доходу.

_________________