Тема 3. Облік операцій банку за безготівковими розрахунками (стр. 2 )

Для обліку коштів на поточних рахунках суб'єктів господарської діяль­ності використовується балансовий рахунок 2600. Для обліку коштів на поточних бюджетних рахунках клієнтів, які утримуються з бюджетів використовуються балансові рахунки: 2520, 2540, 2541, 2542. Облік коштів на поточних рахунках фізичних осіб ведеться на балансовому рахунку 2620. Облік коштів у розрахунках ведеться на балансових рахунках: 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.

Для обліку розрахункових документів у випадках, коли не можливе здійснення розрахунків, використовуються позабалансові рахунки:

9803 А Розрахункові документи клієнтів, що обліковуються банком відповідно до укладених цивільно-правових договорів;

9804 А Розрахункові документи, не сплачені в строк через відсутність коштів у банку.

За умов закриття рахунка згідно з законодавчими актами України та нормативними актами НБУ сума з недіючого поточного рахунка перерахо­вується на рахунок 2903 П "Кредиторська заборгованість клієнтів за не­діючими рахунками". З цього рахунка здійснюється погашення заборгова­ності клієнтів або суми перераховуються за напрямками, визначеними чин­ним законодавством [4, с.119].

Для відкриття рахунка клієнта – юридичної особи до банку треба подати пакет документів, до якого входять:

1) заява про відкриття рахунка;

2) копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в органах виконавчої влади;

3) копія належним чином зареєстрованого установчого документа (Статуту/ засновницького договору/ установчого акта/ положення);

4) копія довідки про внесення юридичної особи до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (код ЄДРПОУ);

5) копія документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби;

6) картка із зразками підписів та відбитка печатки;

7) копія документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України;

8) копія страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування.

Для відкриття поточного рахунка фізичній особі необхідно:

1) пред'явити уповноваженому працівникові банку паспорт або документ, що його замінює, та довідку про присвоєння органом державної податкової служби ідентифікаційного номера платника;

2) заповнити заяву про відкриття поточного рахунка;

3) заповнити картку із зразками підписів (зразки підписів засвідчує підписом уповноважений працівник банку);

4) укласти договір банківського рахунку.

Усі поточні рахунки реєструють в книзі відкритих рахунків, де зазначають номер балансового рахунка, номер особового рахунка, код валюти, код контрагента, найменування контрагента, дату відкриття рахунка, дату закриття рахунку [39, с.197].

3.4. Облік розрахунків із застосуванням платіжних доручень та платіжних вимог-доручень

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить пись­мове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержу­вача.

Це найбільш поширена форма розрахунків між клієнтами, з бюдже­том, позабюджетними структурами.

Платіжне доручення оформляється платником за формою, що відпові­дає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, або за довільною формою, передбаченою договором між платником та банком, подається клієнтом до банку, як прави­ло, у двох примірниках. Якщо платник і одержувач коштів об­слуговуються в одній установі банку, - у трьох примірниках (Додаток К) [4, с.119-120]. Банк у договорі з платником - фізичною особою має право передбачати можливість подання цим платником платіжного доручення в довільній формі, яке має містити такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату складання і номер; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку; найменування та код банку платника; найменування/прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку; найменування та код банку отримувача; суму цифрами та словами; призначення платежу; підпис платника.

Платіжне доручення приймається банком платника до виконан­ня протягом десяти календарних днів з дати його виписки. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника за умови, що сума цього пла­тіжного доручення не перевищує суму, що є на його рахунку. Платіжні дору­чення платника у разі відсутності чи недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень передбачено договором між платником та банком [4, с.120].

Банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти на відповідний рахунок і не пізніше наступного робочого дня згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування.

Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений датою валютування. Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого робочого дня, наступного за днем, який визначений датою валютування.

Операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку на рахунок отримувача банк отримувача оформляє меморіальним ордером, у реквізиті "Призначення платежу" якого зазначає номер і дату електронного розрахункового документа, а також повторює текст реквізиту "Призначення платежу" цього електронного розрахункового документа.

Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і не­товарними платежами [4, с.120].

Механізм розрахунків платіжними дорученнями показано на рис. 3.5. [7, с.193].

Після перевірки правильності оформлення доручен­ня його сума списується з рахунку платника і депонується на рахунку 2602 "Кошти в розрахунках суб'єктів господарю­вання". За кредитом рахунку відображаються кошти, призначені для забезпечення розрахунків. За дебетом рахунку відображається списання коштів за при­значенням.

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, який складається з двох частин: верхньої — вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів, нижньої — доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначе­ної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача [4, с.122].

Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями є не досить поширеною формою розрахунків. Вона застосовується при роз­рахунках за поставлену продукцію, виконані роботи, надані послуги [36, с.99].

Платіжні вимоги-доручення можуть використовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхня частина вимоги-доручення оформляється отримувачем коштів за формою, наведеною в додатку Б, і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк отримувача через банк платника на договірних умовах. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину (від руки чи із застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає до банку, що його обслуговує.

Сума, яку платник погоджується сплатити отримувачу та зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати суму, яку вимагає до сплати отримувач і яка зазначена у верхній частині вимоги-доручення.

Банк платника при­ймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем. Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на його рахунку. Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються безпосередньо між платником та отримувачем коштів без втручання банку.

Механізм розрахунків платіжними вимогами-дорученнями показано на рис. 3.6 [36, с.99].

Рис.3.6 - Схема здійснення розрахунків платіжними вимогами-дорученнями (якщо клієнти обслуговуються в різних банках)

1 — угода з зазначенням форми розрахунків платіжними вимогами-

дорученнями;

2 — відвантаження продукції, товарів, здавання робіт, послуг;

3 — документи на відвантаження, передачу і платіжна вимога-доручення;

4 — дооформлена платником вимога-доручення;

5 — витяг із поточного рахунка про списання коштів;

6 — здійснення платежу;

7 — витяг із поточного рахунка про зарахування платежу.

Для обліку розрахунків платіжними дорученнями та платіжними вимогами-дорученнями використовують наступні бухгалтерські рахунки:

1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

2520 «Поточні бюджетні рахунки клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України»;

2523 «Бюджетні рахунки цільового характеру клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України»;

2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

2601 «Поточні рахунки управителя з довірчого управління»;

2620 «Поточні рахунки фізичних осіб»;

2650 «Поточні рахунки небанківських фінансових установ».

3.5. Облік розрахунків чеками

Поряд з розрахунками платіжними дорученнями використову­ються розрахунки чеками, які можуть застосовуватися для здій­снення розрахунків у безготівковій формі між юридичними осо­бами, а також між фізичними та юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги [36, с.102].

Таблиця 3.2 - Кореспонденція рахунків під час здійснення розрахунків платіжними дорученнями, платіжними вимогами-дорученнями[39, с.204]

№п/п	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1.	Сплата коштів одним клієнтом на користь іншого Клієнти обслуговуються: 1.1 в одному банку 1.2 в різних банках	2520,2523, 2600,2601, 2620,2650 2520,2523, 2600,2601, 2620,2650	2520,2523, 2600,2601, 2620,2650 1200
2.	Зарахування коштів на користь клієнта банку	1200	2520,2523, 2600,2601, 2620,2650

Розрахунковий чек — це документ, що містить письмове доручення власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його ра­хунок, про сплату чекотримачу зазначеної в чеку суми коштів (Додаток М) [4, с.125].

Розрахункові чеки виготовляються на замовлення Банкнотно-монетним двором Національного банку України на спеціально­му папері за зразком, затвердженим НБУ, і брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів. Чеки, що використовуються фізичними особами для здійснення одноразових операцій, виготовляються як окремі бланки, облік яких банки ведуть окремо від чекових книжок.

Розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого обліку, які обліковуються на позабалансовому рахунку 9821 "Бланки суворого обліку". За дебетом рахунку проводяться суми отриманих бланків. За кредитом рахунку відображаються суми бланків, вида­них клієнтам, надісланих іншим банкам, знищених або зіпсо­ваних.

Строк дії чекової книжки - один рік, а розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку – три місяці. День оформлення чекової книжки або чека не враховується. Чеки, виписані після зазначеного строку, уважаються недійсними і до оплати не приймаються [36, с.102].

За погодженням з банком строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений. Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.

Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку "Розрахунки чеками" відповідних балансових рахунків у банку-емітенті. Для цього разом із заявою про видачу чекової книжки чекодавець подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок "Розрахунки чеками". Чекову книжку на ім'я чекодавця банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця. Для здійснення розрахунків чеками суми ліміту депонуються на ра­хунках: 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності», 2622 «Кошти в розрахунках фізичних осіб». Реєстри чеків, прийняті на інкасо, обліковуються на рахунку 9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо». Реєстри чеків, відіслані на інкасо до банку-емітента, обліковуються на рахунку 9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо» [4, с.125-126].

Платник видає постачальнику чек, в якому зазначає: на­йменування постачальника, дату і місце заповнення чека, суму. Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виво­дить новий залишок ліміту. Чеки підписуються особою, яка має на це право, і повинні мати відбиток печатки чекодавця (крім фізичних осіб). Постачальник відвантажує покупцеві товар одразу або після зарахування коштів на рахунок..

Чекодержатель здає в банк чеки разом із трьома примірни­ками реєстрів, якщо рахунки чекодавця і чекодержателя від­криті в одній установі банку, і з чотирьма примірниками, якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в різних устано­вах банків [36, с.104].

Чек із чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки чека не враховується).

Чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).

Забороняється передавання чека/чекової книжки його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків чека і проставляння на них відбитка печатки юридичними особами. За бажанням фізичної особи чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає його власником. Видача чеків на пред'явника не проводиться.

Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін чека на готівку та отримувати готівкою здачу із суми чека. Фізичні особи можуть обмінювати чек на готівку або отримувати здачу із суми чека готівкою (але не більше ніж 20 відсотків від суми цього чека).

Схема розрахунків з використанням розрахункових чеків наведена на рис. 3.7.

Для обліку розрахунків чеками використовують наступні бухгалтерські рахунки:

1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України»;

1500 «Кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках»;

2520 «Поточні бюджетні рахунки клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України»;

2523 «Бюджетні рахунки цільового характеру клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України»;

2526 «Кошти в розрахунках клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України»;

2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності»;

2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності»;

2620 «Поточні рахунки фізичних осіб»;

2622 «Кошти в розрахунках фізичних осіб»;

2650 «Поточні рахунки небанківських фінансових установ»;

6110 «Комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів»;

9821 «Бланки суворого обліку»;

9830 «Документи і цінності, прийняті на інкасо»;

9831 «Документи і цінності, відіслані на інкасо»;

991 «Контррахунки для рахунків розділів 96-98».

Таблиця 3.3 - Кореспонденція рахунків під час здійснення розрахунків чеками[39, с.204-205]

№п/п	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1.	Депонування коштів на спеціальному рахунку	2520,2523, 2600,2620	2526,2602, 2622
2.	Справляння комісійної винагороди банком за розрахункове-касове обслуговування	2520,2523, 2600,2620	6110
3.	Видача чекової книжки	9910	9821
4.	Банк зараховує суму чекодержателеві за умови, що чекодавця та чекодержателя обслуговує одна банківська установа	2526,2602, 2622	2520,2523, 2600,2620
5.	Банк чекодержателя приймає реєстр із чеками на інкасо за умови, що чекодавець та чекодержатель обслуговуються різними банками	9830	9910
6.	Банк чекодержателя інкасує чек до банку чекодавця	9910 9831	9830 9910
7.	Банк-емітент перераховує кошти за розрахунковим чеком чекодердавцеві	2526,2602, 2622	1200,1500
8.	Банк чекодержателя одержує повідомлення про надходження коштів за розрахунковим чеком	9910, 1200, 1500	9831,2600, 2620,2520, 2523

3.6. Облік розрахунків за акредитивами