Зміст (стр. 2 )

3. ПОРЯДОК ЗБИРАННЯ ТВЕРДИХ ТА РІДКИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

3.1. Збирання ТПВ здійснюється біля джерел їх утворення, де вони тимчасово розміщуються (не більш ніж 3-х діб у період з 1 листопада до 30 квітня і 1-ї доби у період з 1 травня по 31 жовтня) на спеціально обладнаних майданчиках в спеціальних контейнерах, які забезпечують захист від попадання до них атмосферних опадів.

3.2. Контейнерні ємності для ТПВ.

3.2.1. Уповноваженні органи виконавчої влади або місцевого самоврядування визначають в залежності від стану виходу з експлуатації існуючого устаткування із збирання і вивезення відходів, кількість, розміри і призначення контейнерних ємностей з урахуванням вимог, визначених
п. п. 3.2цих Правил.

3.2.2. На контейнери для збирання ТПВ та їх складових наноситься інформація способом, що забезпечує її наочність, механічну стійкість, стійкість до різних погодних умов, про:

назву організації, у власності якої знаходиться контейнер, - у лівому верхньому куті фронтальної стінки контейнера;

вид складових ТПВ – в середині на фронтальній стінці контейнера:

на контейнері для збирання скла – “Скло”;

на контейнері для збирання різних видів паперу – “Папір”;

на контейнері для збирання різних видів пластмас – “Полімери”;

на контейнері для збирання харчових відходів “Харчові відходи” (у два рядки);

на контейнері для збирання небезпечних ТПВ – “Небезпечні відходи” (у два рядки);

на контейнері для збирання змішаних ТПВ – “Змішані відходи” (у два рядки);

на контейнері для збирання негабаритних ТПВ – “Негабаритні відходи” (у два рядки).

У разі збирання ресурсоцінних складових ТПВ (паперу, скла, полімерів тощо) у одному контейнері - “Вторинна сировина” (у два рядки).

Напис виду складових ТПВ виконується за допомогою трафарету великими літерами, колір яких є контрастним до кольору контейнера. Для контейнерів ємністю до 0,75 м3 висота букв тексту - 50 мм, ширина - 30 мм, товщина ліній букв – 5 мм. Інтервал між буквами - 10 мм, інтервал між словами – 12 мм, між рядками – 14 мм. Максимальна кількість букв у рядку – 11. Для контейнерів більшої ємності допускається збільшення розміру букв тексту за умови збереження пропорцій. Нанесення написів слід проводити охайно.

Виконавцю послуг з перевезення ТПВ дозволяється наносити на контейнери іншу інформацію та зображення, що уточнюють види складових ТПВ, які збираються.

3.2.3. Конструкції та розміри контейнерів для збирання ТПВ та їх складових, мають відповідати європейським стандартам (DIN, EN тощо). Колір контейнерів для збирання змішаних ТПВ має бути сірим.

3.2.4. Забороняється використання відкритих контейнерів без кришок. Слід використовувати контейнери із пристроєм для відкривання кришки за допомогою ніг.

3.2.5. Для роздільного збирання складових ТПВ колір контейнерів має бути:

сірий – для збирання змішаних ТПВ;

жовтий - для збирання полімерних відходів;

зелений – для збирання скла;

синій – для збирання паперу;

коричневий – для збирання харчових відходів;

червоний – для збирання небезпечних відходів;

помаранчевий – для збирання негабаритних відходів;

чорний – для збирання металобрухту чорних та кольорових металів;

блакитний – у разі збирання ресурсоцінних складових ТПВ (паперу, скла, пластмаси) у одному контейнері.

Для збирання окремих складових ТПВ слід використовувати контейнери із спеціальними отворами для збирання ресурсоцінних складових ТПВ. Контейнери мають бути з кришкою, що замикається, або закритого типу.

3.3. Кількість і розміри контейнерних ємностей для твердих побутових відходів.

3.3.1. Для визначення кількості встановлюваних контейнерів необхідно виходити з чисельності населення, що користується ними, норм утворення відходів та термінів їх вивезення. Розрахунковий об'єм контейнерів повинен відповідати фактичному накопиченню відходів у періоди найбільшого їх утворення.

3.3.2. Власник або користувач земельної ділянки, обслуговуючі організації та інші суб'єкти приймають рішення про місце розміщення контейнерів, погоджуючи його з органами санітарно-епідеміологічного нагляду та уповноваженого органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

3.3.3. Якщо кількість наявних контейнерних ємностей недостатня для зберігання відходів, що регулярно утворюються, а власник або користувач земельної ділянки (обслуговуюча організація), незважаючи на вимогу в письмовій формі, не встановлюють додаткові контейнери, то в цьому випадку вони не повинні перешкоджати установці уповноваженою організацією необхідної кількості і розмірів контейнерів для відходів. Додаткова установка контейнерів для відходів підлягає додатковій оплаті відповідно до їх вартості.

3.3.4. Власник або користувач земельної ділянки (обслуговуюча організація) відповідно до своєї заявки має право на тимчасову установку додаткових контейнерних ємностей.

3.3.5. Власник або користувач земельної ділянки (обслуговуюча організація) має право на початку кожного кварталу заявити про зміну кількості і/або розмірів використовуваних ним контейнерних ємностей для відходів.

Суть таких змін повинна бути подана до відома організації, що здійснює перевезення відходів, не пізніше чим за місяць у письмовій формі. Зміна кількості і/або розмірів контейнерних ємностей для відходів підлягають оплаті відповідно до вартості.

В окремих випадках, наприклад, заселення нових будинків, зміни можуть бути заявлені на перший день наступного місяця. У цих випадках повідомлення про ці зміни в письмовій формі повинно надійти на адресу відповідної організації не пізніше двох тижнів до початку дії змін.

3.3.6. Контейнери для збирання відходів, які не перебувають у власності виробників відходів, надаються обслуговуючим організаціям спеціалізованими організаціями в користування на підставі відповідного договору.

3.4. Місця розміщення контейнерів і під'їзні шляхи до ємностей для відходів.

3.4.1. Місце розміщення спеціально обладнаних майданчиків визначається власником або орендатором земельної ділянки чи підприємствами житлово-комунального господарства та погоджується з органами санітарно-епідеміологічного нагляду, уповноваженим органом райдержадміністрації чи місцевого самоврядування та підприємством яке здійснює вивезення ТПВ або їх складових.

3.4.2. Майданчики для встановлення контейнерів повинні бути віддалені від житлових будинків, дитячих установ, спортивних майданчиків і від місць відпочинку населення на відстані не менше 20 м.. Розмір майданчиків повинен бути розрахований на встановлення необхідної кількості контейнерів.

На території приватних домоволодінь місця розміщення сміттєзбиральників, туалетів і зливальних ям визначаються самим домовласником із дотриманням діючих санітарних правил.

3.4.3. Для збирання і тимчасового зберігання відходів у мікрорайонах приватних домоволодінь, уповноважені органи виконавчої влади або місцевого самоврядування визначають території під майданчики з установкою на них контейнерів для збирання відходів.

3.4.4. Контейнерні ємності для відходів із місткістю до 240 л і сміттєві мішки повинні вчасно виставлятися власниками або користувачами земельних ділянок (обслуговуючими організаціями), як встановлено організацією – перевізником відходів, у місцях, до яких повиннен бути забезпечений проїзд спецавтотранспорту, які прилягають до проїзної частини доріг або вулиць, по яких рухаються автомобілі для вивезення відходів. При цьому не повинно створюватися перешкод для перехожих і вуличного руху.

3.4.5. Місце розташування для контейнерних ємностей місткістю понад 240 л повинно визначатися виробниками відходів (обслуговуючими організаціями) таким чином, щоб виконувалися наступні умови:

місце для розташування контейнерних ємностей повинно мати герметичне, водонепроникне покриття;

не допускається розміщення контейнерних ємностей у низовинах;

проходи, арки на ділянці повинні мати розміри, що забезпечують проїзд сміттєзбиральних машин.

3.4.6. У будинках, обладнаних сміттєпроводами, ТПВ збирають в спеціальні контейнери на колесах, розташовані безпосередньо у сміттєпpиймальній камері, які після наповнення слід вивозити та розміщувати на спеціальному майданчику, або в спеціальні місткості об’ємом до 40 л, з яких ТПВ слід перевантажувати у стаціонарні контейнери, розміщені на такому майданчику.

3.4.7. На всіх вулицях, у садах, парках, на вокзалах, в аеропортах, на зупинках міського транспорту, і інших місцях загального користування повинні бути встановлені в достатній кількості урни. Відстань між ними визначається санітарними службами в залежності від інтенсивності користування магістралями (територіями), але не більш ніж через 40 м - на пожвавлених і 100 м - на не інтенсивних. Встановлення урн у місцях зупинок міського транспорту, біля об'єктів торгівлі і сфери послуг є обов'язковим.

За утримання урн у чистоті відповідають організації, підприємства, установи, які здійснюють прибирання закріплених за ними територій.

3.4.8. Урни слід очищати від ТПВ протягом дня по мірі їх наповнення, але не рідше одного разу на добу. Фарбувати урни слід не рідше одного разу на рік у яскравий колір, що не порушує загальної естетики об’єктів благоустрою території житлової забудови. На урни слід наносити інформацію способом, що забезпечує її механічну стійкість, про:

назву або шифр організації, у власності якої знаходиться урна - у правому верхньому куті кожної бокової стінки;

назву або шифр організації, яка здійснює збирання та перевезення ТПВ.

3.4.9. Урни встановлюють й очищають за рахунок підприємств, організацій і установ, власників об’єктів, на території яких вони знаходяться (будуть знаходитися).

3.4.10. Забороняється біля кіосків, наметів, павільйонів, лотків і інших об'єктів торгівлі в роздрібній торговій мережі і магазинів складувати тару понад одноденного запасу товарів, а також користуватися для складування прилеглими територіями.

3.4.11. Підприємства невиробничої сфери та малі архітектурні форми повинні мати контейнери для збирання ТПВ у разі, якщо об’єм утворення відходів перевищує 0,35 м3 на добу, що розраховується відповідно до затверджених у встановленому порядку норм утворення ТПВ для даного типу споживачів.

Якщо об’єм утворення ТПВ менше 0,35 м3 на добу, допускається використання на договірній основі контейнерів інших власників.

3.4.12. У випадку, якщо з метою вивантаження контейнерних ємностей виникає необхідність проїзду по земельних ділянках, що знаходяться у власності третіх осіб, такі особи зобов'язані не перешкоджати цьому і погодити найбільш зручне місце для проїзду спецавтотранспорту для вивезення відходів.

3.5. Користування ємностями для відходів.

3.5.1. Ємності для відходів встановлюються за заявкою власника або користувача земельної ділянки (обслуговуючої організації) і утримуються уповноваженим підприємством, крім випадків, коли ємності знаходяться у власності виробників відходів (обслуговуючих організацій).

3.5.2. Відходи повинні завантажуватися в контейнерні ємності відповідно їх цільового призначення. Складування відходів іншим способом на земельній ділянці або біля контейнерних ємностей не допускається.

3.5.3. Власник або користувач земельної ділянки (обслуговуюча організація) зобов'язані піклуватися про те, щоб контейнерні ємності для відходів були доступні для всіх осіб, що мають право користування, і використовувалися належним чином.

3.5.4. Необхідно дбайливо поводитися з контейнерами для відходів, їх заповнення дозволяється рівно настільки, щоб можна було закрити кришку контейнера.

3.5.5. Забороняється в контейнерах трамбування, захламлення або спалювання відходів.

3.5.6. Не дозволяється заповнювати контейнерні ємності горючими, тліючими або гарячими відходами.

3.5.7. Не дозволяється наповняти контейнери великогабаритними предметами, снігом і льодом, а також відходами, що можуть псувати або надмірно забруднювати контейнер для відходів, автотранспорт із вивезення відходів або споруди чи обладнання з знешкодження і перероблення відходів, ускладнювати процес захоронення відходів.

3.5.8. Власники або користувачі земельних ділянок (обслуговуючі організації) відповідають за збиток, що виник у результаті неналежного користування ємностями для відходів або завантаження не дозволених предметів в спецавтотранспорт із перевезення відходів або їх вивантаження на спорудах чи об’єктах перероблення, знешкодження і захоронення відходів, а також при пошкодженні чи виведення з ладу контейнерних ємностей для відходів.

3.5.9. Відповідальність за санітарний стан у місцях розміщення контейнерних ємностей для відходів несе власник або користувач земельної ділянки (обслуговуюча організація).

3.5.10. До моменту вивантаження відходів із контейнерів власник або користувач земельної ділянки самостійно відповідає за належну і безпечну установку контейнерних ємностей для відходів.

3.5.11. Контейнерні ємності, заповнені не за призначенням, вивантажуються як ємності з відходами, утилізація яких недоцільна.

3.5.12. Для збирання рідких побутових відходів у неканалізованих домоволодіннях (підприємство, установа) виробники відходів обладнують вигрібні ями. Забороняється скидати у вигрібні ями тверді побутові відходи (у тому числі пластмасову та скляну тару).

4. ПОРЯДОК ПРЕВЕЗЕННЯ ТВЕРДИХ ТА РІДКИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ

4.1. Перевезення ТПВ здійснюється спеціалізованим транспортом, який призначений для вивезення твердих або рідких побутових відходів, відповідно до договорів із спеціалізованими підприємствами на сортувально-переробні комплекси, полігони для захоронення, на які отримані ліміти на розміщення відходів та інші об’єкти перероблення відходів, діяльність яких відповідає вимогам чинного законодавства.

4.2. Техніко-експлуатаційні характеристики та технічний стан транспортних засобів для перевезення відходів мають відповідати технічним характеристикам заводів - виробників цих транспортних засобів, санітарним нормам, умовам безпечного транспортування відходів.

4.3. Транспортні засоби для перевезення ТПВ мають бути пофарбовані у помаранчевий колір. На транспортних засобах допускається розміщення логотипу перевізника та напису виду складових ТПВ, що перевозиться.

4.4. Для перевезення складових відходів допускаються водії, які пройшли спеціальний інструктаж.

4.5. Для забезпечення шумового комфорту жителів населених пунктів побутові відходи необхідно вивозити з домоволодінь не раніше 7 години і не пізніше 23 години.

4.6. Вивантаження контейнерних ємностей здійснюється відповідно до маршрутних планів, які складаються спеціалізованими підприємствами при узгодженні з уповноваженим органом або організацією.

4.7. Ємності для відходів заздалегідь підготовляються для вивантаження відходів не раніше 17.00 напередодні дня вивозу і не пізніше 7.00 у день вивозу.

4.8. Якщо вивантаження контейнерних ємностей не здійснено з вини власника або користувача земельної ділянки (обслуговуючої організації), у цьому випадку вивантаження здійснюється поза призначеними для цих заходів дня за умови компенсації виникаючих при цьому додаткових витрат.

4.10. Всі спецавтотранспортні засоби, які здійснюють перевезення відходів, мають бути в обов’язковому порядку обладнані спеціальними пристроями для здійснення контролю та супроводу за їх перевезення.

4.11. Забороняється перевезення твердих та рідких побутових відходів без отримання відповідного талону перевізника відходів, порядок надання якого визначено у додатку 3 до цих Правил.

4.12. Суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють перевезення відходів, на вимогу уповноваженого органу зобов’язані надавати йому інформацію про отримані талони перевізника відходів, укладені з власниками відходів договори на вивезення відходів, контракти із спеціалізованими підприємствами на перероблення чи захоронення відходів, у тому числі надавати належним чином засвідчені копії талонів та договорів.

5. ВИМОГИ ДО ПОВОДЖЕННЯ З ВЕЛИКОГАБАРИТНИМИ, ХАРЧОВИМИ, САДОВИМИ ТА ПАРКОВИМИ ВІДХОДАМИ, ВУЛИЧНИМ ЗМЕТОМ

5.1. Збирання та тимчасове розміщення великогабаритних відходів здійснюється на спеціально обладнаних майданчиках в спеціальних контейнерах або спеціально обладнаних місцях, які забезпечують захист від попадання атмосферних опадів та чистоту прилеглих територій. Кількість і розміри контейнерів визначаються відповідно норм накопичення відходів та термінів їх вивезення.

5.2. Вивезення великогабаритних відходів здійснюється шляхом укладання договорів виробників або власників цих відходів з суб’єктами господарювання, які забезпечують їх передачу чи постачання на оброблення чи видалення.

5.3. Вивезення великогабаритних відходів, що утворюються в домашніх господарствах, здійснюється відповідно до річного маршрутного плану, який складається відповідними спеціалізованими підприємствами при узгодженні з уповноваженими органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування. Уповноважений орган інформує належним чином власників або користувачів земельних ділянок (обслуговуючі організації) про дні вивозу такого виду відходів.

5.4. Харчові відходи повинні складуватися виробником відходів окремо від інших відходів і заготовлюватися для утилізації в дозволених для цього контейнерних ємностях (коричневого кольору).

5.5. Харчові відходи, відходи підприємств громадського харчування повинні міститися роздільно від відходів, подальша утилізація яких недоцільна і пропонуватися виробником відходів до постачання на дозволені для цього підприємства із знешкодження, захоронення і утилізації відходів (компостування).

5.6. Збирання та тимчасове розміщення садових та паркових відходів здійснюється на спеціально обладнаних майданчиках чи в спеціальних контейнерах або спеціально обладнаних місцях, які забезпечують чистоту прилеглих територій.

5.7. Вивезення садових та паркових відходів здійснюється виробниками або власниками цих відходів самостійно або шляхом укладання договорів з суб’єктами господарювання, які забезпечують їх передачу чи постачання на утилізацію.

5.8. Відходи садів і парків, а також відходи, які утворяться при догляді за зеленими насадженнями, повинні підлягати утилізації виробниками або іншою спеціалізованою організацією методом компостування, або іншим способом (наприклад, пропозиція до постачання на існуючі підприємства з утилізації відходів).

5.9. Збирання та вивезення вуличного змету здійснюється виробниками цих відходів самостійно або шляхом укладання договорів з суб’єктами господарювання, які забезпечують їх передачу на утилізацію чи захоронення.

5.10. Електропобутова апаратура, яка не містить токсичних речовин, вивозиться окремо в рамках збирання великогабаритних відходів і передається чи постачається для перероблення з метою подальшої утилізації чи захоронення.

6. ВИМОГИ ДО ПОВОДЖЕННЯ З БУДІВЕЛЬНИМИ ВІДХОДАМИ

6.1. При будівництві, ремонті і реконструкції будівель, будівельні відходи розміщуються тільки на території будівельного чи ремонтно-будівельного майданчика. Довгострокове складування цих відходів не дозволяється.

6.2. Вивезення будівельних відходів та зайвого ґрунту здійснюється власниками або виробниками відходів самостійно чи шляхом укладання договорів з іншими підприємствами з метою утилізації, чи захоронення в місцях, чи об’єктами, що визначені органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування.

6.3. Відходи розкриття дорожнього покриття повинні повторно перероблятися.

7. ВИМОГИ ДО ПОВОДЖЕННЯ З ВІДПРАЦЬВАНИМИ АКУМУЛЯТОРАМИ

7.1. Збирання, заготівля, оброблення, пакетування, зберігання і контроль якості відпрацьованих акумуляторів здійснюється відповідно до технічних умов ГОСТ 1639, вимог нормативно-технічної документації.

7.2. Станції технічного обслуговування транспортних засобів, автомобільні кооперативи організовують та безпосередньо здійснюють приймання відпрацьованих акумуляторів від приватних власників транспортних засобів, організовують їх зберігання та постачання на оброблення чи утилізацію.

7.3. Суб’єкти господарювання, в результаті діяльності яких утворюються відпрацьовані акумулятори, забезпечують їх збирання, зберігання та передачу чи постачання на перероблення, чи утилізацію.

7.4. Відпрацьовані акумулятори з електролітом зберігаються у спеціально обладнаних протипожежними засобами приміщеннях або у металевій тарі.

7.5. Заготівля відпрацьованих акумуляторів здійснюється через мережу стаціонарних і пересувних приймальних пунктів. Стаціонарні приймальні пункти здійснюють заготівлю відпрацьованих акумуляторів та забезпечують утилізацію електроліту. Пересувні приймальні пункти базуються на транспортному засобі, який оснащено спеціальною тарою для складування і транспортування відпрацьованих акумуляторів з електролітом.

7.6. Спеціалізовані підприємства мають приймати відпрацьовані акумулятори з електролітом.

7.7. Перероблення або утилізація відпрацьованих акумуляторів чи їх складових здійснюється тільки на підприємствах, які виробляють акумулятори, або на підприємствах, які мають відповідну ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами. Утилізація пластмасових корпусів може здійснюватися на інших підприємствах.

8. ВИМОГИ ДО ПОВОДЖЕННЯ З ВІДПРАЦЬВАНИМИ МАСТИЛАМИ (ОЛИВАМИ)

8.1. Відпрацьовані мастила (оливи) повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації зі збирання відпрацьованих мастил (олив).

8.2. Вимоги щодо безпеки, правил приймання, методів випробувань, упаковки, маркування, транспортування та зберігання, а також технічні вимоги до відпрацьованих мастил (олив) повинні відповідати ГОСТ .

8.3. Заготівля та утилізація відпрацьованих мастил (олив) здійснюється тільки підприємствами, які мають ліцензію на право здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

8.4. Збирання синтетичних і мінеральних мастил (олив) здійснюється роздільно.

8.5. Автозаправні станції, які надають сервісні послуги, станції технічного обслуговування транспортних засобів організовують та безпосередньо здійснюють приймання відпрацьованих мастил (олив) від приватних власників транспортних засобів, організовують їх зберігання та постачання на оброблення чи утилізацію.

8.6. Збирання відпрацьованих мастил (олив) забезпечується умовами, які виключають вміст в них пластичних мастил, органічних розчинників, жирів, лаків, фарб, емульсій, хімічних речовин і забруднювачів, в тому числі вміст у відпрацьованих моторних і індустріальних мастилах (оливах) дизельного палива, бензину, гасу, мазуту тощо.

8.7. Норми збирання відпрацьованих мастил (олив) встановлюються у відсотках до споживання свіжих мастил (олив) при експлуатації і ремонту транспортних та інших технічних засобів в обумовлений регламентом термін, та встановлюються виробником відпрацьованих мастил (олив) за погодженням з органами Мінприроди у Київській області.

8.8. Основними вихідними даними для розроблення норм збирання відпрацьованих мастил (олив) є:

первинна технічна документація транспортних засобів, машин, агрегатів і обладнання;

фактична кількість використаних свіжих і зібраних відпрацьованих мастил (олив);

наявність транспортних засобів, машин, агрегатів і обладнання;

організаційно-технічні заходи, які передбачають зменшення втрат відпрацьованих мастил (олив).

8.9. Для всіх споживачів нафтопродуктів норма збирання моторних відпрацьованих мастил (олив) встановлюється не менше 40 відсотків від витрат свіжих мастил (олив).

8.10. Для всіх споживачів нафтопродуктів норма збирання гідравлічних, трансмісійних та інших відпрацьованих мастил (олив), гальмівних рідин та інших мастил і рідин для ізоляції і теплопередачі, встановлюється не менше 40 відсотків від витрат свіжих мастил (олив).

8.11. Реалізатори моторних мастил/олив (для двигунів внутрішнього згоряння або трансмісійні мастила/оливи) зобов’язані за допомогою помітних і легких для візуального сприйняття стендів інформувати приватних споживачів щодо наявних пунктів приймання відпрацьованих мастил (олив).

8.12. Збирання відпрацьованих мастил (олив) здійснюється у всіх випадках при зливі мастил (олив) із картерів двигунів, редукторів, трансформаторів, турбін, гідравлічних систем тощо, а також на пунктах ремонту і обслуговування транспортних засобів та іншого обладнання.

8.13. Виробники відпрацьованих мастил (олив) забезпечують роздільне (згідно встановлених груп) збирання відпрацьованих мастил (олив), доцільне розміщення яких, як правило, при складах паливно-мастильних матеріалів.

8.14. Резервуари для відпрацьованих мастил (олив) повинні бути оснащені пристроями для періодичного видалення відстояної води і осаду.

8.15. Злиття відпрацьованих мастил (олив) виконується через сито ГОСТ 3584-73 №2. Доцільно мати пристрій для підігріву відпрацьованих мастил (олив) в зимовий період року.

8.16. Резервуари для зберігання відпрацьованих мастил (олив) повинні бути закриті кришками, що забезпечують якісне зберігання відпрацьованих мастил (олив) від проникнення води, механічних забруднювачів та продуктів не нафтового походження.

8.17. Збирання, зберігання і транспортування невеликої за обсягом кількості відпрацьованих мастил (олив) дозволяється в бочковій тарі.

8.18. Кожна здана партія споживачами відпрацьованих мастил (олив) оформлюється супровідним документом із записом групи, ваги і паспорта якості. Споживачі, які не мають лабораторій для визначення якості відпрацьованих мастил (олив), повинні оформлювати договори з відповідними підприємствами про визначення їх якісного складу.

8.19. Споживачі свіжих індустріальних мастил (олив), використання яких перевищує більше 50 тонн за рік, забезпечують їх очищення шляхом відстоювання, фільтрування, центрифугування, обробленням реагентами, іншими методами, які дозволяють повторне використання очищених мастил (олив).

9. ВИМОГИ ДО ПОВОДЖЕННЯ ЗІ ЗНОШЕНИМИ ШИНАМИ

9.1. Збирання, заготівля, перевезення, пакетування, зберігання і контроль якості зношених шин здійснюється відповідно до технічних умов ГОСТ 8407-89.

9.2. Збирання і заготівля зношених шин здійснюється спеціалізованими підприємствами, які мають ліцензію на право провадження діяльності із збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини (відходів гумових, у тому числі зношених шин).

10. ВИМОГИ ДО ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ НАТУРАЛЬНОЇ ШКІРИ

10.1. Збирання відходів натуральної шкіри, які утворюються в процесі виробництва натуральної шкіри та/або виробів з її застосуванням проводиться на робочих містах в чисту тару. Забороняється класти в тару сторонні предмети (метал, папір, мотлох, складові виробів тощо). Тару з відходами натуральної шкіри слід маркувати: “Відходи натуральної шкіри”.