Порядок проведення обов’язкових імуногематологічних досліджень крові реципієнтів у лікувально-профілактичних закладах Житомирської області (стр. 3 )

3.2. Відбір та оформлення зразків крові реципієнта

Індивідуальний підбір крові донора проводиться у спеціалізованій лабораторії ЗСК.

Кров у пацієнта для проведення індивідуального підбору відбирають у суху, чисту пробірку (в об’ємі 10,0 мл) та в пробірку з антикоагулянтом (в об’ємі 5,0 мл).

На пробірках з кров’ю пацієнта вказують П. І.Б. хворого, дату відбору зразків, номер історії хвороби та разом з направленням відправляють в ЗСК (додаток 1).

В направленні обов’язково вказують:

- назву ЛПЗ та клінічного відділення;

- П. І.Б. пацієнта та номер історії хвороби;

- групу крові за системою АВО та резус-належність (яка визначена в ЛПЗ);

- повний клінічний діагноз;

- трансфузійний та акушерський анамнези;

- назву гемотрансфузійного середовища, необхідного для трансфузії, та його об’єм.

Примітка:

1. Термін придатності зразка крові для проведення дослідження не повинен бути більшим ніж 48 годин і зберігатися за температури +4˚С.

2. У новонароджених індивідуальний підбір проводиться додатково з сироваткою крові матері. Зразок крові матері і новонародженого направляються разом.

3. При неспівпадані даних в направлені та маркуванні на пробірках лабораторія має право не прийняти такі зразки на дослідження.

3.3. Проведення передтрансфузійних тестів

Перед проведенням трансфузії гемокомпонентів за індивідуальним підбором, лікар, який буде проводити трансфузію, повинен:

- визначити групову належність крові реципієнта за системою АВО і звірити результати з даними медичної карти;

- визначити групову належність еритроцитів донора за системою АВО і порівняти результати з даними на етикетці гемосередовища;

- провести проби на індивідуальну сумісність крові донора і реципієнта за системою АВО. Пробу на індивідуальну сумісність сироватки реципієнта і кожного зразка еритроцитів донора проводять в холодовій пробі (сумісність за системою АВО);

- провести пробу на сумісність еритроцитів за системою Резус. При сенсибілізації до резус-фактора, в більшості випадках, утворюються неповні антитіла, а повні антитіла утворюються дуже рідко. В медичній практиці прийнято застосовувати для проведення проб на сумісність ті реакції, в яких виявляються саме неповні антитіла.

Такими пробами є:

- проба з використанням 33% розчину поліглюкіну;

- проба з використанням 10% розчину желатину в пробірці;

- непряма проба Кумбса (пробірочний або гелевий АГТ).

При проведенні проб на сумісність за системою Резус виявляються неповні ізоімунні антитіла до антигенів системи Резус: С, Е, с, е, а також до антигенів інших систем (Келл, Даффі, Кідд тощо). В цьому відношенні найбільш чутливою пробою є проба Кумбса.

- Провести біологічну пробу, після чого здійснити трансфузію.

ІV. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ОБЛІКОВОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ

При використаннi компонентiв кровi лiкуючий лiкар обґрунтовує трансфузiю, вказує об᾽єми трансфузiйних середовищ та тривалiсть курсу лiкування в щоденнику історії хвороби. Кожне переливання компонентiв та препаратiв кровi записується в iсторiю хвороби згiдно встановленої форми в «Листку реєстрацiї трансфузiйних середовищ» (форма 005/о). Кожне переливання компонентів кровi реєструється в «Протоколi переливання кровi та її компонентів» (форма 003-5/о), які вклеюють в історії хвороби. В протоколі гемотрансфузії вказують частоту пульсу, кров’яний тиск, температуру тіла, загальний стан хворого та заповнюють всі інші графи. Для кожної дози компонентiв кровi заповнюється окремий протокол трансфузії. В історії хвороби вказують стан хворого на другий день після трансфузії, температуру тіла, пульс та артеріальний тиск, вклеюють результати загальних аналiзів кровi та сечi пiсля переливання.

Запис про кожне переливання компонентiв та препаратів кровi робиться також в «Журналi реєстрацiї переливання трансфузiйних середовищ» (форма 009/о). Журнал ведеться у кожному вiддiленнi лiкарнi, де проводяться переливання гемотрансфузiйних середовищ. Всі записи в журналі проводить лікар, який виконував гемотрансфузію.

Вимоги сформовані згідно наказу МОЗ України «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності та підпорядкування» від 14.02.2012 № 000 ( форма 005/0 , форма 003-5/0, форма 009/0).

V. КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ПОСТТРАНСФУЗІЙНИХ РЕАКЦІЙ / УСКЛАДНЕНЬ

Контроль за загальним станом хворого, рiвнем артерiального тиску, температурою тiла, кiлькiстю та характером виділеної хворим сечi, а також проведення необхiдних дослiджень дозволяє своєчасно виявити початок ускладнення. Будь-якi змiни стану хворого, його поведiнки, поява будь-яких скарг повиннi бути своєчасно помiченi та отримати належну оцiнку лiкаря.

Бiльшiсть реакцiй та ускладнень виникають впродовж першої доби, особливо в першi 6 - 12 годин пiсля переливання. Початкові клінічні ознаки гемотрансфузійного шоку, який обумовлений гемолізом несумісних еритроцитів, можуть виникати безпосередньо під час переливання або через 20 - 30 хв. після нього. Це найчастіше біль в грудній клітці, ділянці серця, животі, попереку, відчуття жару, короткочасне збудження. В подальшому виникає тахікардія та артеріальна гіпотонія. В периферичній крові діагностуються ознаки внутрiшньосудинного гемолізу – гемоглобінемія, білірубінемія, в сечі – гемоглобінурія. Пізніше з’являється лабораторне підтвердження порушення функції нирок і печінки: підвищуються показники креатиніну та сечовини крові, наростає гіперкаліємія, зменшується погодинний діурез, іноді розвивається оліго - або анурія.

Якщо гемотрансфузійне ускладнення розвивається під час оперативного втручання, що проходить під загальним знеболенням, то його клінічними ознаками можуть бути немотивована кровоточивість із країв операційної рани, гіпотонія, поява з катетера сечі темно-вишневого чи чорного кольору.

Фебрильні реакції найчастіше спостерігаються після повторних трансфузій та у жінок, які мали декілька вагітностей. Фебрильні реакції можуть мати місце під час або після трансфузії. Характеризуються підвищенням температури тіла реципієнта на 1º С і вище, головним болем, болем в м’язах, тахікардією, задишкою, ціанозом губ, нудотою, блюванням.

Анафілактичний шок при трансфузії компонентів крові розвивається вже після вливання декількох мілілітрів трансфузійного середовища. Першими проявами анафілактичного шоку може бути занепокоєння хворого, затруднення дихання, гучний свистячий подих, бронхоспазм, раптова поява непродуктивного кашлю, гіпотонія, частий ниткоподібній пульс, гіперемія шкірних покривів та ціаноз слизових оболонок, спастичний боль у животі, нудота, блювання, діарея, втрата свідомості.

Гостре трансфузійне ушкодження легень може розвинутись через 1 - 6 годин після трансфузії. Ознаками ускладнення є гострий респіраторний дистрес-синдром, лихоманка, озноб, судинний колапс.

При появі будь-якої із ознак гемотрансфузійного ускладнення трансфузію необхідно терміново припинити та розпочати невідкладні заходи патогенетичної терапії.

VІ. ДІЇ ЛІКАРЯ ПРИ РОЗВИТКУ ПОСТТРАНСФУЗІЙНИХ РЕАКЦІЙ / УСКЛАДНЕНЬ

6.1. Зупинити трансфузію та розпочати інфузію 0,9% натрію хлориду, зберігаючи готовий венозний доступ та змінивши систему для переливання крові на іншу.

6.2. Розпочати симптоматичну терапію до уточнення причин ускладнення.

6.3. Повторно визначити групу крові донора за системами АВО та Резус та реципієнта, перевірити, чи не була допущена помилка при ідентифікації групи крові.

6.4. Перевірити, чи не було допущено переплутування гемотрансфузійних середовищ перед трансфузією. Якщо пройшло переплутування гемотрансфузійних середовищ, то необхідно попередити трансфузію несумісних компонентів крові іншим реципієнтам.

6.5. Провести пробу на внутрішньосудинний гемоліз (проба Бакстера).

6.6. Взяти зразоки крові та сечі реципієнта і направити їх в клінічну лабораторію лікувального закладу для визначення вільного гемоглобіну, білірубіну, уробіліну.

6.7. Встановити причину пострансфузійного ускладнення та розпочати патогенетичну терапію.

6.8. Повідомити про випадок посттрансфузійного ускладнення трансфузіолога та адміністрацію ЛПЗ, головного лікаря ЗСК.

6.9 Надіслати повідомлення про посттрансфузійне ускладнення до Комітету з трансфузійної медицини згідно термінів (додаток 2).

6.9. Взяти зразок крові реципієнта після трансфузії та разом із зразком крові реципієнта, взятого до трансфузії, і залишками гемотрансфузійних середовищ направити в імуногематологічну лабораторію ЗСК з направленням про посттрансфузійне ускладнення (додаток 1).

VІІ. ПРИЧИНИ ПОСТТРАНСФУЗІЙНИХ РЕАКЦІЙ / УСКЛАДНЕНЬ

Основною причиною посттрансфузійних ускладнень є технічні помилки персоналу, які припускаються на різних етапах роботи:

- при визначенні виду та кількості гемотрансфузійного середовища;

- визначенні показів до проведення гемотрансфузій даному пацієнту (призначення без показів);

- замовленні гемокомпонента;

- маркуванні гемотрансфузійного середовища під час заготовлення (помилки при паспортизації);

- відборі зразків крові для трансфузії (переплутування заготовлених зразків);

- порушенні умов транспортування та збереження;

- проведенні тестування на сумісність перед трансфузією: помилки при визначені групи крові, резус-належності, виявленні антитіл, проведенні проб на сумісність;

- при відсутності скринінга антитіл;

- відсутності проведення внутрішнього та зовнішнього контролю якості; - використанні реактивів низької якості;

- застосуванні низько чутливих методів дослідження антитіл.

Технічні помилки:

- порушення інструкцій по проведенню досліджень;

- недотримання часу і температури;

- помилкове трактування результату;

- проведення трансфузії іншогрупної крові, її компонентів (переплутування реципієнтів).

Організаційні недоліки:

- низька кваліфікація персоналу;

- відсутність постійного контролю за проведенням трансфузії з боку медичних працівників,

- неефективна система проведення імуногематологічних досліджень.

Додаток 1

Направлення

в імунологічну лабораторію ОЦК на дослідження групової належності

за системами АВО та Резус, визначення імунних антитіл системи АВ0 та Резус, проведення індивідуального підбору крові реципієнту

1. Назва ЛПЗ та відділення, що направляє _______________________________________

____________________________________________________________________________

2. П. І.Б., дата народження та № історії хвороби пацієнта ____________________________________________________________________________

____________________________________________________________________________

3. Групова та резус-належність крові пацієнта, фенотип ___________________________

____________________________________________________________________________

4. Наявність антитіл __________________________________________________________

____________________________________________________________________________

5. Повний діагноз пацієнта, перенесені інфекційні захворювання (викликані стафілококовою і стрептококовою мікрофлорою, перенесені ешеріхіоз та сальмонельоз)________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Дані трансфузійного, акушерського анамнезу: кількість трансфузій компонентів і препаратів крові, вагітностей, пологів, викиднів, мертвонароджених, народжених дітей з ГХН________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

7. Дата останньої трансфузії компонентів крові, їх групова і резус-належність та кількість _____________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

8. Мета направлення зразка крові ________________________________________________

_____________________________________________________________________________

9. П. І.Б. лікаря, який направляє кров на дослідження, службовий телефон______________

_____________________________________________________________________________

10. Кров у пацієнта відбирають у суху, чисту пробірку (в об’ємі 10,0 мл) та в пробірку з антикоагулянтом (в об’ємі 5,0 мл).

На пробірках з кров’ю пацієнта вказують П. І.Б. хворого, дату відбору зразків, номер історії хвороби.

М. П.

лікаря _________________ „___” _________ 20__ р.

(підпис)

Додаток 2

Повідомлення про посттрансфузійне ускладнення №______

№ ряд	Назва показника
1.	Установа	1.1. Де використаний компонент______________________________________________ 1.2. Де виготовленио компонент______________________________________________ 1.3. Виробник і серія гемаконтейнера__________________________________________ 1.4. Виробник і серія ресуспендуючого розчину_________________________________ 1.5. Виробник і серія пристрою для переливання_________________________________
2.	Переливання проводилось	2.1. Місце: операційна 1 □, ПІТ 2 □,лікувальне відділення 3 □, амбулаторно 4 □, інше 5 □________________________________________________(вказати) 2.2. Час: 06□, 22.00. –06.00. 2 □, вихідний день 3 □
3.	Пацієнт	3.1. Пр. І. по Б. ________________________________________________________________ 3.2. № історії хвороби_________; 3.3. Стать: Ч 1 □, Ж 2 □;3.4. Дата народження □□.□□.□□□□;3.5. Дата трансфузії □□.□□.□□□□; 3.6. Час настання реакції після трансфузії : _____хв. 1 □, _____год. 2 □, ______діб 3 □, _____років 4 □
4.	Перелиті компоненти	4.1. Тип: кров 1 □, еритроцити 2 □, тромбоцити 3 □, плазма 4 □, гранулоцити 5 □, алогенні 6 □, аутологічні 7 □. 4.2. Метод заготівлі: з консервованої крові 1 □, аферез 2 □; 4.3. Характеристики: лейкофільтрація 1 □, відмивання 2 □,індивідуальний підбор 3 □, опромінення 4 □, карантин 5 □, інше 6 □___________________________________(вказати)
5.	Клінічні ознаки ускладнення	5.1. До переливання: температура 1______, АТ 2_____, пульс 3_____, гемоглобінурія 4_____, аритмія 5_______, інше 6__________________________________________(вказати) 5.2.Після переливання:температура1______, АТ 2_____, пульс 3_____, гемоглобінурія 4_____, аритмія 5_______, інше 6__________________________________________________ ______________________________________________________________________(вказати) 5.3. Симптоми (І): дискомфорт 1 □, озноб 2 □, свербіння 3 □, висипка 4 □, покрасніння 5 □, жовтяниця 6 , інше 7 □_________________________________________________________ ______________________________________________________________________(вказати) 5.4. Симптоми (ІІ):біль у попереку! □, біль у груд/жив. 2 □, нудота/блювота 3 □, задуха 4 □, ГНН 5 □, шок 6 □, втрата свідомості 7□ , інше 8 □ ____________________________(вказати) 5.5. Симптоми (ІІІ): позитивний ПАТ 1 □, гіпербілірубінемія 2 □, підв. АЛТ (>2 норм) 3 □, рефрактерність до тромбоцитів 4 □, інше 5 □________________________________(вказати)
6.	Ускладнення	6.1. Імунні: гемоліз АВО 1 □, гемоліз інші антитіла 2 □, імунізація по еритроцитах 3 в т. ч. HLA 3 □, НРА 4 □, гранулоцитах в т. ч. IgA 5 □, пурпура 6 □, алергія (помірна) 7 □, анафілаксія 8 □, СТОПЛ 9 □. 6.2. Інфекції: ВІЛ 1 □, ВГВ 2 □, ВГС 3 □, ЦМВ 4 □, інше 5 □ __________________________ ______________________________________________________________________(вказати) 6.3. Інші: фебрильні негемолітичні 1 □, ПТ БТПХ 2 □, набряк легенів 3 □, гемосидероз 4 □, інше 5 □_______________________________________________________________(вказати)
7.	Ступінь тяжкості ускладнення	7.1. Субклінічна □ 7.4. Тривала втрата працездатності □ 7.2. Помірна, без загрози життю □ 7.5. Летальний наслідок □ 7.3. Помірна, з загрозою для життя □
8.	Інша клінічна інформація	8.1. Анамнез, супутні хвороби, початковий стан___________________________________________________________________________ 8.2. Заключний діагноз ускладнення, наслідок_______________________________________ ______________________________________________________________________________
9.	Відповідаль-ність за ускладнення	9.1. Відповідальність: встановлена 1 , не встановлена 2 , 9.2. Перелиті не ті компоненти: так 1 , ні 2 . 9.3. Де допущена помилка________________________________________________________ 9.4. Супутні порушення__________________________________________________________ ______________________________________________________________________________

Дата

М. П. Підпис керівника закладу____________________________

Зворотній бік форми №

Інструктивні вказівки

1. Повідомлення заповнюється лікарем на кожного хворого з посттрансфузійним ускладненням;

2. Повідомлення заповнюється всіма лікувально-профілактичними закладами, де виявлено посттрансфузійне ускладнення. Відповідальними за достовірність внесеної в повідомлення інформації є керівники закладів охорони здоров’я;

3. При зміні діагнозу замість попереднього заповнюється нове повідомлення з новим номером;

4. Пункти 1.3.-1.5. заповнюються при виявлення зв’язку між посттрансфузійним ускладненням та будь-якого виробу медичного призначення (полімерних контейнерів, пристроїв для переливання, гемоконсерванту, ресуспендуючого розчину);

5. Повідомлення направляється в територіальну комісію з профілактики посттрансфузійних ускладнень при обласному управлінні охорони здоров’я на протязі 10 діб з моменту виявлення посттрансфузійного ускладненя;

6. Повідомлення про посттрансфузійні ускладнення, які призвели до загрози життю пацієнта (летальні випадки, гемолітичні ускладнення, посттрансфузійні інфекції, інші важкі ускладнення), заповнюються в двох екземплярах. Один екземпляр повідомлення направляється у регіональний Комітет з трансфузійної медицини, другий - в Центральну комісію з профілактики посттрансфузійних ускладнень при МОЗ України. (Адреса: ).