ПОРЯДОК
проведення обов’язкових імуногематологічних досліджень крові реципієнтів у лікувально-профілактичних закладах Житомирської області
Видання перше
Житомир 2013
Установи – розробники:
ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»
Житомирський обласний центр крові
Укладачі:
– канд. мед. наук, ст. наук. співробітник ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»
– директор департаменту охорони здоров'я Житомирської облдержадміністрації
Чугрієв А. М. – головний лікар обласного центру крові, президент Всеукраїнської громадської організації «Асоціація служби крові України», канд. мед. наук
Замліла С. В. – завідувач імунологічної лабораторії обласного центру крові
Демянюк І. С. – біолог імунологічної лабораторії обласного центру крові
І. – завідувач відділом заготовлення крові та її компонентів обласного центру крові
Зміст
Перелік умовних скорочень ……………………...…………………………….. 3
Вступ ………………………………….………………………………………….. 4
І. Загальні положення ……………………………………………………….…… 4
1.1. Організаційні вимоги ……………… …………………………………... 4
2.1. Вимоги до обладнання та реагентів ………………...………………… 5
3.1. Вимоги до методик дослідження ………………………………...……. 6
4.1. Кваліфікаційні вимоги до персоналу ………………………………….. 6
ІІ. Імуногематологічні дослідження крові реципієнтів …………………..….. 7
2.1 Загальні положення ……………………………………………..………. 7
2.2. Визначення групової належності за системою АВО …………..……. 8
2.3. Визначення резус-належності ………………………………..……….. 9
2.4. Типування антигенів еритроцитів за системою Резус і Келл …….… 9
2.5. Визначення антиеритроцитарних алоантитіл …………………..……. 9
ІІІ. Індивідуальний підбір гемокомпонентів для трансфузій ………………. 12
3.1.Загальні положення……...……………………………………………… 12
3.2.Відбір та оформлення зразків крові реципієнта …..………………..... 14
3.3. Проведення передтрансфузійних тестів …………..…………...…….. 15
ІV. Вимоги до оформлення облікової документації..……………………..… 16
V. Клінічні прояви пострансфузійних реакцій / ускладнень …………….…. 17
VІ. Дії лікаря при розвитку посттрансфузійних реакцій / ускладнень ….…..18
VІІ. Причини пострансфузійних реакцій / ускладнень ……………………… 19
VІІІ. Додатки …………………………………………………………………… 21
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКРОЧЕНЬ
АГТ – антиглобуліновий тест
ГХН – гемолітична хвороба новонародженого
ЛПЗ – лікувально-профілактичні заклади
МКА – моноклональні антитіла
ЗСК – заклад служби крові
Вступ
Даний порядок, розроблений на підставі методичних рекомендацій, затверджених МОЗ України 2010р. «Порядок проведення імуногематологічних досліджень крові донорів і реципієнтів у закладах служби крові та лікувально-профілактичних закладах», визначає організаційні, методичні та технічні умови проведення імуногематологічних досліджень пацієнтів при госпіталізації в лікувально-профілактичний заклад (ЛПЗ), при виконанні проб на сумісність перед проведенням гемотрансфузійної терапії, а також скеровує дії персоналу при підозрі на пострансфузійні реакції та ускладнення, визначає взаємозв’язок між лікувально-профілактичним закладом і закладом служби крові (ЗСК) і є стандартом досягнення якості в імуногематологічній діагностиці.
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Організаційні вимоги
Відповідно до Конституції України кожна людина має право на якісну медичну допомогу, в тому числі і гемотрансфузійну терапію. В даному Порядку вперше представлено систему організаційних та методичних вимог щодо проведення імуногематологічних досліджень у різних категорій реципієнтів, зокрема, алгоритм визначення трансфузійно небезпечних антигенів груп крові системи АВ0, D антигену системи Резус, обґрунтована необхідність розширення спектру антигенів, обов’язкових для врахування при підборі еритроцитовмісних гемокомпонентів для трансфузій, за рахунок мінорних високо імуногенних антигенів системи Резус та антигену К системи Kell, що забезпечить адекватне проведення імуногематологічних досліджень і значно підвищить якість гемотрансфузійної терапії.
Імуногематологічні дослідження проводяться атестованими та ліцензованими лабораторіями, що мають відповідне обладнання та персонал, який пройшов навчання і отримав сертифікат.
Імуногематологічні дослідження крові реципієнтів з типування антигенів еритроцитів за системами АВО, Резус та Келл, дослідження алоантитіл проводяться імуногематологічними (або клінічними) лабораторіями ЛПЗ.
Імуногематологічні лабораторії обласних і міських ЗСК здійснюють організаційно-методичну допомогу ЛПЗ, надають консультації з питань визначення алоантитіл, складних варіантів при визначені груп крові, проводять індивідуальний підбір крові сенсибілізованим хворим, організовують семінари, де надаються теоретичні знання і практичні навички.
1.2. Вимоги до обладнання та реагентів
Необхідне обладнання та устаткування для виконання імуногематологічних досліджень:
- термостат (37º С);
- апарат для інактивації сироватки (50-90º С);
- водяна баня (48º С)
- лабораторна центрифуга;
- мікроскоп;
- побутовий холодильник;
- напівавтоматичні, автоматичні імуногематологічні аналізатори;
- білі порцелянові або інші пластини, пробірки та штативи до них (можливе використання пластикових, вакуумних пробірок одноразового використання);
- секундомір, піпетки, предметні та покривні скельця, термометри, скляні палички.
Все обладнання, яке застосовується в лабораторії, має проходити обов’язковий метрологічний контроль з встановленою періодичністю.
Реагенти для проведення досліджень:
- моноклональні антитіла (МКА: анти-А, анти-В, анти-АВ) для визначення груп крові за системою АВО;
- МКА для визначення резус-належності крові анти-D (IgM), анти-С; анти-Е; анти-с, анти-е;
- моноклональні антитіла анти-К;
- панель стандартних еритроцитів для визначення груп крові системи АВО перехресним методом, резус-належності, антигену К системи Kелл, скринінгу;
- розчин 10 % желатину; 0,9 % розчин натрію хлориду; 33% розчин поліглюкіну;
- антиглобуліновий реагент ( анти-C3d/IgG) - (сироватка для проби Кумбса).
- гелева технологія-ID Miсrotyping system.
Примітка: Вимоги щодо зразка крові визначає лабораторія, в якій проводиться дослідження.
1.3. Вимоги до методик дослідження
Технічні описи методик визначення груп крові за системами АВО, Резус та антиеритроцитарних антитіл знаходяться в інструкції «Визначення груп крові за системами АВ0, Резус та імунних антитіл» (наказ Міністерства охорони здоров’я України від 05.07.1999р. № 000); інструкціях з застосування, які додаються до реагентів; методичних рекомендаціях МОЗ України «Порядок проведення імуногематологічних досліджень крові донорів і реципієнтів у закладах служби крові та в лікувально-профілактичних закладах» , 2010 рік.
Усі методики, які застосовуються, повинні бути дозволені МОЗ України. Для досліджень використовують реагенти, дозволені для використання у встановленому законодавством порядку (зареєстровані і сертифіковані в Україні).
1.4. Кваліфікаційні вимоги до персоналу
Лікарі, лікарі-лаборанти, біологи та середній медперсонал, який виконує імуногематологічні дослідження, повинні мати спеціальну підготовку і відповідний сертифікат. Підготовка спеціалістів проводиться на курсах спеціалізації, факультетах післядипломної освіти ВУЗів, на робочих місцях і курсах інформації та стажування на базі обласного центру крові. Попередній та технічний етапи проведення досліджень може виконувати підготовлений лаборант під керівництвом лікаря. Заключний контроль і оцінка результату проводиться тільки лікарями, лікарями-лаборантами, біологами.
ІІ. ІМУНОГЕМАТОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВІ РЕЦИПІЄНТІВ
2.1. Загальні положення
Визначення групи крові та резус-належності у реципієнта проводиться незважаючи на наявність даних у документах (паспорт, посвідчення особи, військовий квиток). Усім пацієнтам, які потребують гемотрансфузійної терапії, а саме:
- пацієнтам, які направлені на планові оперативні втручання;
- вагітним;
- пацієнтам відділень інтенсивної терапії та реанімації;
- пацієнтам, які потребують проведення гемотрансфузійної терапії;
- пацієнтам з гострою хірургічною патологією ( ургентні хворі );
- гематологічним та онкологічним хворим,
проводять імуногематологічні дослідження у тому лікувальному закладі, де буде проводитись трансфузія.
Імуногематологічні дослідження поділяють на планові і термінові.
Планові імуногематологічні дослідження :
1. Визначення групової належності за системою АВО.
2. Визначення резус-належності.
3. Типування антигенів еритроцитів за системами Резус і Келл.
4. Визначення антиеритроцитарних алоантитіл.
Термінові імуногематологічні дослідження :
1. Визначення групової належності за системою АВО.
2. Визначення резус-належності.
3. Проведення проб на індивідуальну сумісність.
Скринінг антитіл має бути проведений ретроспективно із зразком крові заготовленим до екстреної трансфузії.
2.2. Визначення групової належності за системою АВО
Первинне визначення групи крові за системою АВО проводить лікуючий або черговий лікар двома серіями моноклональних антитіл анти-А, анти-В.
Повторне визначення групи крові проводять у лабораторії лікувального закладу обов’язково із застосуванням перехресного методу (за допомогою моноклональних антитіл анти-А, анти-В двох серій і стандартних еритроцитів О, А1 і В). Беручи до уваги високу активність і авідність реагентів МКА, а також повну їх стандартність, для кожного визначення групи крові (крім випадку, коли група крові визначається вперше) достатньо використовувати по одній серії реагентів анти-А і анти-В і обов’язково анти-АВ, оскільки останній служить додатковим контролем. Якщо реагенту анти-АВ немає, слід проводити визначення двома серіями МКА анти-А і анти-В.
Зразок крові, який передається у лабораторію для визначення групи крові, повинен бути промаркований. Зразок крові забирається у дві пробірки: в чисту, суху пробірку в кількості 10,0 мл і в пробірку з антикоагулянтом об’ємом 5,0 мл.
Разом з пробіркою додається направлення, в якому вказується: П. І.Б. пацієнта, відділення, рік народження, номер історії хвороби, результат дослідження, дата взяття крові для дослідження, прізвище лікаря.
Примітка: при тестуванні заборонено використовувати гемолізовані або хільозні зразки крові.
Лабораторія видає результат у тому випадку, коли співпали результати при первинному та повторному визначенні групи крові. Якщо результати не співпали, проводять додаткове визначення групи крові зі свіжозаготовленого зразка крові.
Результати визначення групи крові записуються у спеціальний журнал та видається бланк, на якому вказується результат дослідження, дата його проведення, ставиться підпис лікаря, який проводив дослідження. Бланк підклеюється до історії хвороби, а результат, який вказаний на цьому бланку, лікуючий лікар переносить на титульну сторінку, ставить підпис і дату проведення дослідження.
2.3. Визначення резус-належності
Визначення резус-належності проводять із застосуванням реагентів анти-D (2-х серій): в реакції аглютинації на площині з використанням МКА анти-D (IgM); методом конглютинації в пробірках з желатином або в антиглобуліновому тесті (АГТ) з МКА анти-D (IgG); в гелевому тесті. Для виключення помилок та для контролю специфічності реагентів необхідно використовувати резус-позитивні та резус-негативні тест–еритроцити.
Примітка: При виявленні слабкого або варіантного антигену D, резус-належність пацієнта оцінюють як резус-негативну. Якщо не можливо визначити резус-належність реципієнта, йому переливають резус-негативні еритроцитовмісні компоненти, доки не буде встановлено резус-належність.
2.4. Типування антигенів еритроцитів за системами Резус і Келл
Визначення антигену К системи Келл та фенотипу системи Резус у пацієнтів проводиться при необхідності. При цьому результати досліджень враховуються при замовленні еритроцитовмісних гемокомпонентів.
2.5. Визначення антиеритроцитарних алоантитіл
У випадку проведення планової трансфузії рекомендується у реципієнтів проведення скринінгу антитіл, тобто дослідження на наявність або відсутність алоантитіл до антигенів еритроцитів.
Примітка: Виявлення антиеритроцитарних антитіл необхідно проводити не більше ніж за 2 дні до трансфузії.
Алоімунні антитіла можуть бути як повної, так і неповної форми, тому їх слід виявляти із застосуванням різних методик. Неповні антитіла виявляються за допомогою непрямої проби Кумбса або реакцій з використанням колоїдів (желатин, поліглюкін). Повні антитіла виявляються в реакції сольової аглютинації при температурі 37°С.
За здатністю викликати гемоліз при несумісних гемотрансфузіях або руйнувати еритроцити плоду при імунологічному конфлікті мати-плід, антитіла поділяються на ті, що не мають, і ті, що мають клінічне значення. Клінічно значимі антитіла - це антитіла, які здатні викликати руйнування еритроцитів, що мають відповідний антиген. Клінічне значення мають тільки «теплові» алоантитіла, які вступають в реакцію за температури 37°С.
Методи виявлення антитіл
Основною проблемою при дослідженні антитіл до антигенів еритроцитів є правильний вибір методу дослідження (табл.1).
Таблиця 1
Методи виявлення антитіл
Специфіч-ність антитіл до антигенів | Методи дослідження | ||||
На площині в сольовому середовищі | З 33% р-м поліглюкіна | З 10% р-м жела-тина | АГТ | Геле-вий тест | |
AB | Так | Так і ні, в залежності від титру | Так | Ні | Так |
DCE | Малоймовірно | Так і ні, в залежності від титру | Так | Так | Так |
Kk | Малоймовірно | Так і ні, в залежності від титру | Так | Так | Так |
Fya, Fyb, | Ні | Ні | Ні | Так | Так |
Jka, Jkb | Ні | Ні | Ні | Так | Так |
S | Малоймовірно | Ні | Ні | Так | Так |
Lea Leb | Так | Так | Так | Так | Так |
P | Так | Так | Так | Мало- ймовірно | Так |
MN | Так | Малоймовірно | Так | Мало- ймовірно | Так |
H | Так | Малоймовірно | Так | Мало- ймовірно | Так |
При проведенні реакції конглютинації із застосуванням 10 % розчину желатину, результат реакції обов’язково оцінюють мікроскопічно. При наявності в анамнезі трансфузій або ускладнень при вагітності, дослідження алоантитіл необхідно проводити в АГТ, так як у желатиновому тесті алоантитіла не завжди виявляються.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 |
