Статут територіальної громади сіл Званівка, Кузьминівка та Переїзне (стр. 10 )

Стаття 100. Підзвітність органів і посадових осіб місцевого самоврядування

1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування є підконтрольними та підзвітними перед територіальною громадою і в обов’язковому порядку, визначеному Статутом, надають жителям відповідної території необхідну інформацію про результати своєї роботи.

2. Територіальна громада має право на одержання достовірної інформації щодо діяльності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, що може включати такі відомості:

- структуру та кількісний склад органів місцевого самоврядування;

- призначення та звільнення посадових осіб органів місцевого самоврядування;

- зміст актів та інших документів, які приймаються в системі місцевого самоврядування;

- стан виконання бюджету, місцевих програм та іншу інформацію.

Порядок і періодичність надання інформації, способи її оприлюднення визначаються чинним законодавством України та Статутом.

3.  Посадові особи місцевого самоврядування повинні не менше ніж раз на місяць проводити прийом жителів з особистих питань. Передання цього обов’язку іншим підлеглим або службовцям забороняється. Графіки прийому громадян, погоджені з головою ради, оприлюднюються через місцеві засоби масової інформації.

4. Реалізація права територіальної громади на дострокове припинення повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 101. Відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування

Органи та посадові особи місцевого самоврядування відповідають за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, фізичними та юридичними особами відповідно до законодавства України.

Стаття 102. Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою

1. Органи та посадові особи місцевого самоврядування є відповідальними перед територіальною громадою.

Порядок, підстави та випадки дострокового припинення повноважень органів і посадових осіб місцевого самоврядування територіальною громадою визначаються Конституцією України, законами України та Статутом.

2. Територіальна громада в будь-який час може достроково припинити повноваження органів і посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, Статут, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень.

Стаття 103.  Розгляд питання про недовіру посадовим особам місцевого самоврядування та керівникам комунальних підприємств

1. Пропозицію про недовіру посадовим особам місцевого самоврядування та керівникам комунальних підприємств відповідної території може бути внесено групою депутатів сільської ради в кількості не менше однієї третини від числа обраних депутатів ради або жителями в порядку місцевої ініціативи.

Пропозиція повинна бути мотивованою і містити конкретні докази порушень, вчинених посадовою особою, які призвели до погіршення політичної, моральної, економічної, екологічної ситуації або до інших негативних наслідків.

2. Сільська рада для перевірки фактів порушень створює із числа депутатів спеціальну комісію або доручає перевірку контрольно-ревізійній комісії.

Комісія заслуховує на своїх засіданнях осіб, які можуть повідомити про факти, на яких ґрунтуються пропозиції про недовіру; комісія розглядає документи, заслуховує сільського голову, посадову особу, стосовно якої відкрита процедура про недовіру.

Пропозиція про недовіру посадовій особі та висновок комісії розглядаються на сесії сільської ради, на якій доповідає один з депутатів групи, що виступає за недовіру, після чого висновок комісії оголошує голова комісії.

3. В обговоренні пропозиції беруть участь депутати сільської ради, сільський голова, запрошені фахівці, експерти, а також посадова особа, стосовно якої розпочата процедура про недовіру. Сільський голова має право на позачерговий виступ.

За підсумками обговорення сільська рада шляхом голосування з використанням бюлетенів більшістю голосів від числа обраних депутатів ради приймає рішення про недовіру посадовій особі.

Рішення про недовіру посадовій особі тягне за собою її звільнення у встановленому законодавством порядку.

Стаття 104. Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед державою

1. Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед державою наступає на підставі рішення суду у разі порушення ними Конституції України, законів України та Статуту.

2. Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Стаття 105. Відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними та фізичними особами

1. Шкода, заподіяна юридичним та фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовуються за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування – за рахунок їх власних коштів у порядку, визначеному законом.

2. Спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Стаття 106. Дострокове припинення повноважень сільської ради

1. Повноваження сільської ради можуть бути достроково припинені у випадках:

- якщо сільська рада прийняла рішення з порушенням законодавства України, прав і свобод громадян, ігноруючи при цьому вимоги компетентних органів про приведення цих рішень у відповідність до закону;

- якщо сесії ради не проводяться без поважних причин у строки, встановлені законом, або рада не вирішує питань, віднесених до її відання.

2. Повноваження сільської ради за наявності підстав, передбачених пунктом першим цієї статті та в інших випадках, можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого референдуму у встановленому законом порядку.

Сільська рада, щодо якої місцевим референдумом прийнято рішення про дострокове припинення повноважень, продовжує діяти до обрання нового складу ради.

РОЗДІЛ ХV. Прикінцеві ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 107. Порядок прийняття та реєстрації Статуту

1. Статут приймається на пленарному засіданні сільської ради більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

2. Статут підлягає державній реєстрації в територіальних органах Міністерства юстиції України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Стаття 108. Порядок внесення змін і доповнень до Статуту

1. Внесення змін і доповнень до Статуту здійснюється сільською радою.

Порядок ініціювання та розгляду в сільській раді питань про внесення змін та доповнень до Статуту визначається Регламентом ради.

2. Право внесення проектів змін і доповнень до Статуту мають сільський голова, виконавчий комітет ради, депутати сільської ради, постійні комісії ради, члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи відповідно до Розділу IV цього Статуту.

Відповідні зміни та доповнення до Статуту вносяться також сільською радою за результатами місцевого референдуму.

3. Зміни та доповнення до Статуту приймаються рішенням сільської ради на пленарному засіданні більшістю голосів депутатів від загального складу ради.

4. Про внесення змін до Статуту сільський голова в п’ятиденний строк повідомляє органу, який здійснив реєстрацію Статуту.

Стаття 109. Дія Статуту у часі

1. Статут набуває чинності від дня його державної реєстрації в територіальних органах Міністерства юстиції України в порядку, встановленому чинним законодавством України.

2. Статут є постійно діючим нормативно-правовим актом і не підлягає затвердженню новообраним складом ради.

Стаття 110. Контроль за виконанням Статуту та його зберігання

1. Контроль за виконанням Статуту здійснюють сільська рада, голова ради, інші органи і посадові особи в порядку, передбаченому Статутом та чинним законодавством України.

2. Статут прийнятий у двох ідентичних примірниках, кожний із правом оригіналу.

Додаток № 1

до Статуту Званівської територіальної громади

Історія Званівської територіальної громади

У першій половині XIV ст. виникло поселення, яке пізніше назвали Званівкою. Воно було включено у східну окраїну Литовського князівства.

З середини XV ст. край межував з Кримським ханством. Через Званівку пролягав один із великих торгових шляхів - «Бахмутський» - шлях руху татарської орди на Русь. Згодом місцевість зайняли запорозькі козаки. Жили вони зимівниками та хуторами, закладаючи основу мирного осілого життя. В кінці XVI ст. виникли сторожові пости і кріпості, мимо Званівки по річці Бахмут доправляли сіль до річки Сіверський Дінець. В XVI - XVII ст. проходив тут і один із знаменитих «чумацьких шляхів».

Швидко заселялась місцевість під час визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти ( рр.). У рр. на Бахмутських соляних промислах було підняте повстання під керівництвом Кіндрата Булавіна. Петро I жорстоко придушив його. Біля Званівки знаходиться курган з велетенською плитою. Тут захоронені в «Булавінській могилі» товариші Булавіна - Семен Драний і Микита Голий.

У рр. у цій місцевості на вільних землях селили сербів і хорватів. Приблизно тоді ж почалося закріпачення людей. Народ не мирився - повстання гайдамаків ( рр.) докотилося і до Званівки.

Знав край і Пугачовську вольницю. В цих краях діяв отаман Журба (Злий). Після перемоги Росії над Туреччиною ще вільні землі були роздані царем офіцерам і чиновникам. Цей період можна вважати часом цілковитого відняття земель у запорожців і передачею їх у власність поміщиків. Відбулося остаточне закріпачення селян. Не оминуло це і землі теперішньої Званівки - частина її земель перейшла у власність офіцера гусарського полку Де-Прерадовича - командира одного із гусарських полків, від нього - до сина, а пізніше - до внука Миколи Івановича Де-Прерадовича.

Інша частина теперішньої Званівки належала капітану Соколову, який отримав землі для поселення сербів - колоністів, на основі виданого Указу Імператриці Єлизавети Петрівни про сербське військове поселення на сході України. Зумовлено воно було причиною конфлікту між дончаками та запорожцями та щез метою утримування біглого люду з Центральної Росії.

Розташувалося село по обидві сторони джерела Гадюче, на правому березі Бахмутки, над якою червоно-білими плямами височіли пагорби, порізані ярами темно-коричневими від дерези і сивими від ковили. Саме ця неписана краса дала назву селу - Красногорське, а за належність капітану Соколову ще згадується воно як Соколівка. Він мав багато землі, йому належало більше 100 душ. Але обробляти зростаючі земельні угіддя не вистачало робочих рук, тому він запрошував, зазивав людей до села. Від слів «звати», «зазивати» Красногорівка з часом отримує назву Званівка.

Є й інші версії виникнення назви села. За однією з них село отримало назву завдяки величі церковних дзвонів Архангело-Михайлівської церкви. Довгі роки співають вони, і дзвін їх сповнює щедрістю і любов’ю все село, в лиху годину відганяючи зло, оберігають його. Звідси і пішла назва Званівка, ще несе у собі гармонію чудового краєвиду і тишу природи.

В першій половині XVIII ст. територія Званівки входила до складу Ізюмського козацького полку Новоросійської губернії, пізніше - до Азовської губернії, а з 1783 року - до складу Єкатеринославської губернії.

Через деякий час почали відбуватися певні зміни у звичайному укладі села - капіталізм проник у сільське господарство. Серед селян відбувалось розшарування: з’явилась група людей, які збагачувалися за рахунок праці своїх односельців - куркулі. В Званівці це були Побігайло і Крайній, але основною масою залишалися збіднілі селяни. В Званівці нараховувалося близько 80 будинків. Хатини були убогі, криті соломою або очеретом.

Наприкінці ХХ ст. в селі знаходилась церква, невеличкий фельдшерський пункт, лікарня, церковно-приходська школа, телефонна станція, поблизу села була прокладена залізниця. Званівка була волосним центром. У волость входили: Серебрянка, Яма, Золотарівка, Радивонівка, Новозванівка, Варварівка, Приємна Долина, Берестове, Боголюбівка.

В період столипінської реформи навколо Званівки виникли хутора Кудрявівка-Іª, Кудрявівка-ІІª.

У 1918 році село захопили гайдамаки і німці. Для боротьби з окупантами створювалися партизанські загони. Один з них діяв на території села.

На зміну гайдамакам прийшли петлюрівці. В грудні 1918 року війська отамана Краснова захопили село, а потім «поступилися» цією територією денікінцям. Рятунком стала Червона Армія, яка за допомогою партизанських загонів поступово громила ворогів.

Від білих банд Денікіна село звільнила частина 11-ої кавалерійської дивізії Першої Кінної Армії Будьонного в грудні 1919 року.

Після громадянської війни в селі функціонувала церковноприходська трикласна школа, лікарня, млин. У 1927 році збудований новий клуб, котрий довгий час відігравав неабияку роль у культурному житті села.

На фронтах Великої Вітчизняної Війни воювали 277 жителів села, 218 з них загинули, 141 були нагороджені медалями і орденами. За самовіддану працю для фронту нагороджено 16 званівців. Щоб світла пам’ять воїнів не була забута, згодом у центрі села постав пам’ятник загиблим воїнам, де у братській могилі поховані всі ті, хто віддав своє життя за Званівку.

За року ВВВ було спалено лікарню, школу, млин і майже все село. Цілими лишилися тільки 15 хатин. Люди копали землянки і жили в них.

Важкими були і роки післявоєнної відбудови. Але цілеспрямована праця званівчан зробила своє - село почало відроджуватися. Сильні труднощі викликала освіта - у Званівці функціонувала лише чотирьохрічна школа, а більш фундаментальні знання діти здобували у сусідній Кіровці. І тільки у 1950 році у селі стало можливим здобуття семирічної освіти - замість школи вчилися у двох пристосованих приміщеннях. Згодом, у 1956 році збудували одноповерхову школу, а вже у 1982 році, на честь 80-ти річчя СРСР, двоповерхову, з повністю обладнаними кабінетами. Ця школа, переобладнана у 11-річну, функціонує і сьогодні. Вона є гордістю села і, завдяки старанням педколективу, постійно посідає перші місця у районному рейтингу шкіл.

В післявоєнний період, а саме, 1951 року, відбулася подія, що докорінно змінила село. Через примусове переселення у Званівці опинилось близько 98 родин із Дрогобицької області Хирівського району. Вони змінили культурне життя села, бо мали власні традиції та устої.

Після війни до званівського колгоспу «12 років Жовтня» був приєднаний колгосп «Червона долина» (територія села Олексіївна). У 1952 році їх назвали одним іменем - колгосп ім. Хрущова, а в 1958, після приєднання сусіднього села Переїзне - у колгосп ім. М. Горького. В 1957 році к ним приєдналося село Роздолівка. Так утворилося могутнє багатогалузеве господарство, напрямок - зерно-овоче-м’ясомолочний. І загалом, завдяки відданій праці сотень людей всі воєнні розрухи були повністю ліквідовані. Відбудували бібліотеку, клуб, дитячий садок, аптеку та лікарню. Згодом з’явилась перукарня та магазини. Працював млин та масло бойня, через усе село пролягла асфальтована дорога.

На сьогоднішній день Званівська територіальна громада повністю змінилася. Мабуть велику роль у цьому зіграла газифікація сіл, в яких газифіковано близько 700 господарств.

Більшість населення села Званівка - переселенці із західних областей України (сьогодні це територія Польщі). В 50-ті року місцеві жителі села зустрічали перших переселенців - людей, які вимушені були покинути свої рідні місця. Територія, на якій вони проживали (село Лісковате та ін.) переходило Польщі, згідно договору про обмін територіями між Польщею та Радянським Союзом. Всього в ті часи було переселено 32 тис. чоловік з території площею 480 кв. км. Звичайно, не всі переселилися в село Званівку, а й в інші сусідні села. В честь переселення в селі Званівка встановлено меморіальний камінь та рішенням сільської ради перейменовано вулиці Радянська та Молодіжна на вулицю Лісковатська.

В склад сільської ради входить також село Переїзне. Тут, 14 лютого 1855 року народився російський письменник, національний герой Болгарії Всеволод Михайлович Гаршин. В травні 1984 року на батьківщині письменника в селі Переїзне була відкрита меморіальна дошка в стіні школи та його іменем названа вулиця. 14 лютого 1985 року відкритий національний музей Гаршина, а 14 лютого 1991 року відкрито бронзовий бюст письменника. І тепер щороку проводяться Гаршинські літературно-педадогічні читання.

На території Званівської громади знаходяться також дві церкви. Давним давно в селі Званівка була церква, але вона з роками зруйнувалася. На цьому місці в 1990 році була зведена нова церква – Свято-Архангело-Михайлівський храм, побудована на кошти прихожан, місцевих жителів.

Враховуючи те, що половина населення села Званівка - переселенці, а на батьківщині у них була греко-католицька церква, тому і тут побудована греко-католицька церква - Церква Преображення Ісуса Христа. Біля церкви будується монастир Святого Василіана.