Розлите паливо або оливу треба негайно прибрати.

Водій повинен стежити за справністю електрообладнання й пересвідчуватися,

що не підтікає паливо.

У разі спалахування автомобіля треба негайно видалити його із зони стоянки й вжити заходів для гасіння пожежі.

Якщо виникла пожежа, слід викликати пожежну команду.

3.3. Електробезпека

Широке застосування електрики на транспорті створює потенціальну загрозу ураження електричним струмом у разі безпосереднього стикання з оголеним проводом замкненого елект­ричного кола. Ураження можливе також через ґрунт, на якому ле­жать оголені проводи, й на відстані — через провідники високої на­пруги за механізмом вольтової дуги. Може бути уражена й та особа, яка надає допомогу, якщо торкатиметься потерпілого незахищеними руками.

Електричний струм уражує всі відділи організму, спричинюючи механічні ушкодження, опіки, іонізацію тканин та інші патологічні зміни. Потерпілий, як правило, не може відірватися від проводу че­рез сильне скорочення м'язів кінцівок. При цьому можливі додаткові травми (забите місце, опік тощо).

Щоб запобігти ураженню електричним струмом, використовують засоби колективного й індивідуального захисту, а також засоби до­даткового захисту.

До засобів колективного захисту належать:

захисне вимикання аварійної мережі в цілому або її ділянки;

захисне заземлення, занулення електрообладнання;

застережні, заборонні, наказові, вказівні переносні щити;

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

ізолювальні прокладки, тимчасові переносні заземлення;

спеціальні знаки безпеки, сигналізація, блокування.

До спеціальних засобів індивідуального захисту належать:
діелектричні рукавички, боти, галоші, килимки, ізолювальні підставки;

переносні безпечні світильники напругою 12...48 В, знижувальні трансформатори напругою 220/12 або 220/42 В, захисне заземлення.

До засобів додаткового захисту належать:

діелектричні доріжки;

захисні окуляри;

спеціальні рукавички з важкозаймистої тканини;

захисні пристрої тощо.

Крім того, на працюючих накопичуються заряди статичної електрики, особливо в разі користування одягом із штучного волокна, вовни, взуттям із підошвами, що не проводять електричного струму, а також під час виконання ручних робіт із речовинами діелектриками й шліфувальною шкуркою.

Найпростіший і найнадійніший спосіб захисту від статичної електрики —

заземлення технологічного обладнання, трубопроводів тощо. Необхідно передбачати також струмопровідні підлоги, анти­статичні рукавички.

Перед початком роботи з ручним електроінструментом слід пересвідчишся в тому, що він справний і є захисне заземлення.

Для роботи з інструментом під напругою 127...220 В треба надіти захисні

окуляри, гумові рукавиці, галоші й користуватися гумовим килимком або сухим дерев'яним стелажем.

Залишаючи робоче місце навіть ненадовго, слід вимкнути електроінструмент.

У разі виявлення будь якої несправності електроінструменту, заземлювального пристрою або штепсельної розетки треба негайно припинити роботу.

У приміщеннях без підвищеної й особливої небезпеки використовуються світильники напругою 42 В. у приміщеннях з особливою и підвищеною небезпекою, в тісноті, в незручному положенні працюючого застосовуються переносні світильники місцевого освітлення напругою 12 В.

3.4. Безпека руху в кар’єрі

При русі автосамоскида по під'їзних і внутрішньокар'єрних дорогах водій зобов'язаний:

дотримуватися правил дорожнього руху і правил безпеки при розробці родовищ корисних копалини відкритим способом;

дотримуватися швидкості і порядку руху автомобілів, установлені адміністрацією підприємства (кар'єра) з урахуванням місцевих умов і стану дороги;

вибирати дистанцію попереду автомобіля, що йде, що забезпечує безпеку руху і можливість раптової зупинки;

при русі автомобіля заднім ходом переконатися в тому, що поблизу немає інших транспортних засобів, людей або яких-небудь перешкод;

у всіх випадках при русі автомобіля заднім ходом повинен подаватися безперервний звуковий сигнал.

На дизель-електричних автосамоскидах рух заднім ходом вирішується тільки при включеному реверсорі. При використанні допоміжного приводу рульового управління швидкість руху автомобіля повинна бути не більше 10 км/ч.

Водій може покидати своє робоче місце або залишати автосамоскид за умови, якщо прийняті заходи обережності, що виключають мимовільне трогання автомобіля з місця. При відході водія повинні бути включений гальмо стоянки і дверці кабіни закриті на замок. При русі автомобіля по тереторії автогосподарства швидкість не повинна перевищувати 10 км/год. В'їжджати на територію автогосподарства і виїжджати без дозволу механіка КТП забороняється.

У кар'єрі обгін автосамоскидів заборонений. При роботі в кар’єре забороняється:

рух автомобіля з піднятим кузовом;

рух заднім ходом до місця вантаження на відстань більше 30 м (за винятком випадків проведення траншей);

переїздити через кабелі, прокладені по грунту без спеціальних укриттів;

перевозити людей в кузові автосамоскида;

залишати автомобіль на ухилах і підйомах, окрім випадків вимушеної зупинки по технічній несправності з прийняттям мір, що виключають мимовільний рух автомобіля: остановити двигун, загальмувати автомобіль гальмівною системою стоянки і підкласти під колеса упори-черевики;

рух автомобіля на затяжних спусках з непрацюючим двигуном;

запуск двигуна при русі автомобіля під уклон;

розвантажувати автосамоскиди на дорогах і інших місцях, окрім

перевантажувальних майданчиків і відвалів, якщо це не викликається особливою необхідністю;

виходити з кабіни при опусканні і підйомі кузова.

В очікуванні вантаження автосамоскид повинен знаходитися за межами радіусу дії ковша екскаватора, під'їжджати під погрузку можна тільки після вирішуючого сигналу машиніста екскаватора. При цьому на кожному екскаваторі або поблизу від нього потрібно вивісити таблицю сигналів, що подаються. Ті, що працюють повинні знати ці сигнали.

Під час вантаження автосамоскид повинен бути загальмований стояночною гальмівною системою і знаходитися в межах видимості машиніста екскаватора. Вантаження повинне проводитися збоку або ззаду; перенесення ковша екскаватора над кабіною автосамоскида забороняється. Від'їзд навантаженого автосамоскида від екскаватора дозволяється тільки після сигналу машиніста екскаватора.

Не допускається одностороннє або надгабаритне завантаження, а також завантаження, що перевищує встановлену вантажопідйомність автосамоскида. При транспортуванні порід малої об'ємної маси, при яких не забезпечується повне завантаження автомобіля (повне використання місткості кузова), рекомендується нарощувати подовжні борти кузова для зменшення просипі шматків породи і руди і забезпечення повного завантаження.

При очікуванні вантаження водій може виходити з кабіни тільки для огляду автомобіля. Виходити з кабіни під час завантаження забороняється. Робочі майданчики для вантаження автомобілів повинні бути горизонтальними (допускається ухил не більше 1%). Всі місця вантаження і розвантаження, капітальні траншеї, з'їзди і внутрішньокар'єрні дороги в темний час повинні бути освітлені. Місця розвантаження повинні знаходитися за можливою призмою обвалення, від якої проїжджу частину дорогі усередині кар'єру необхідно захистити земляним валом або захисною стіною.

При розвантаженні автомобіля на відвалах або перевантажувальних площадках водій зобов'язаний виконувати вимоги знаків, регулюючих розвантаження; при першому рейсі у відвал переконатися в стані укосу і запобіжного валу. При розвантаженні автомобіля на відвалі слід встановлювати автомобіль в секторі, де є знаки, що дозволяють розвантаження. За наявності знаку «Під'їзд не ближче 5 м» автомобіль встановлюють в 5 м від відвальної брівки. За відсутності знаку і запобіжного валу не дозволяється під'їжджати до розвантажувальної брівки ближче чим на 3 м.

При роботі на відвалі бульдозера водій повинен проявляти особливу обережність. Автосамоскид можна встановлювати в секторі розвантаження з таким розрахунком, щоб при маневруванні автосамоскида бульдозер знаходився у

полі зору водія автосамосвала на відстані не менше 15 м. Якщо на відвалі декілька автосамосвалів, водій кожного повинен встановлювати навантажений автосамосвал для розвантаження так, щоб інші автомобілі знаходились в лівій видимій стороні, а відстань до найближчого з них була не менше 10 м. При русі на відвалі забороняється подавати автосамоскид для розвантаження навскоси до запобіжного

валу і наїжджати на вал. Якщо водій бульдозера, що працює на відвалі, подає 3 протяжних сигналу, водії автосамоскидів повинні негайно припинити працю до з'ясування причин.

Забороняється розвантажувати автосамоскиди на відвалі при появі тріщин і просідань на поверхні розвантажувальної площадки (про це водій повинен негайно повідомити начальника зміни кар'єру).

На відвалах повинні застосовувати наступні знаки:

знак «Розвантажувати тут» зеленого кольору, стрілоподібної форми, встановлюється на початку і в кінці сектора розвантаження;

знак «Під'їзд не ближче 5 м» жовтого кольору, стрілоподібної форми, встановлюється на початку і в кінці сектора розвантаження;

знак «Розвантаження заборонене» червоного кольору, прямокутної форми, встановлюється в місцях заборони розвантаження.

Несправні автомобілі повинні буксируватися спеціально обладнаним автомобілем-буксирувати. Буксирування несправних автомобілів на гнучкому зчепленні забороняється.

РОЗДІЛ 4

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА

Сфера застосування автомобіля постійно розширюється і все бі­льше ускладнюється співіснування його з навколишнім середовищем. Виникає потреба в керованому розвитку автомобілізації зі збережен­ням якісного стану біосфери.

Під час функціонування автомобільний транспорт виділяє з від­працьованими газами двигунів шкідливі речовини, створює високий рівень шуму, забруднює ґрунти та водойми (змивання і проливання паливно-мастильних матеріалів), спричинює утворення пилу та ін­ших шкідливих речовин, які несприятливо впливають на природне середовище та здоров'я людей.

Викиди шкідливих речовин. Джерелом викиду шкідливих речо­вин є відпрацьовані гази (ВГ) автомобільних двигунів, випаровуван­ня з систем мащення і живлення двигунів, паливо і масла, що підті­кають під час роботи і обслуговування автомобілів, а також продук­ти спрацювання фрикційних накладок зчеплення, накладок гальмо­вих колодок, шин. Шкідливі речовини, що викидаються автомобіль­ним транспортом, потрапляючи в атмосферу, водойми, ґрунт негати­вно впливають на біосферу нашої планети.

Відпрацьовані гази автомобільних двигунів створюють, найбіль­шу небезпеку. Склад відпрацьованих газів і кількісний вміст у них деяких компонентів зумовлені складом палива і повітря, а також особливостями процесів окиснення, що відбуваються у циліндрах двигуна.

Вплив інших факторів. Несприятливий вплив автомобіля на людину виявляється у порушенні природного кругообігу кисню в природі. Проблема споживання кисню з атмосферного повітря під час згоряння палива у двигунах набуває глобального характеру. Су­часний карбюраторний автомобіль для згоряння 1 кг бензину спо­живає 14,6...14,8 кг повітря або у кисневому еквіваленті близько 200 л кисню. Це більше об'єму кисню, що вдихається однією люди­ною протягом доби.

Автомобілізація непрямим шляхом зумовлює інтенсивне забруд­нення Світового океану і вилучення його біомаси з активного відно­вленого кисню.

Шум також є різновидом несприятливого впливу автотранспорту на навколишнє середовище. Під час руху автомобіля він виникає внаслідок роботи агрегатів і взаємодії шин коліс з поверхнею доро­ги. Основними джерелами шуму є процеси всмоктування повітря карбюратором і випуску відпрацьованих газів,

робота вентилятора системи охолодження, клапанного механізму, трансмісії. Шум від взаємодії шин з поверхнею дороги з'являється під час руху будь-якого автомобіля і є складовою загального шуму, створюваного авто­мобілем. При швидкості 100 км/год і більше шум автомобіля перед­усім зумовлений взаємодією шин з поверхнею дороги, а в умовах розгону від нормального режиму до максимального прискорення в усьому спектрі частот домінує шум випускної системи відпрацьова­них газів.

Шумовий режим у великих містах України і за кордоном визна­чається шумом міського транспорту і переважно становить близько 80% всіх зовнішніх шумів. Максимальний рівень шуму на деяких магістралях досягає 82...106 дБ, це в 1,2-2 рази вище норми (40...50 ДБ).

Пил. Дорожній пил містить канцерогенні речовини, які входять до складу сировинних матеріалів, що застосовуються в дорожніх покриттях і покришках шин транспортних засобів. Кожний гектар лісу вловлює щорічно до 50 т пилу. Проблема екологічної безпеки автомобільних шин є настільки серйозною, що сьогодні її вивчають цілі науково-дослідні інститути. Дослідження підтвердили, що пи­люка, яка утворюється при стиранні гуми під час руху автомобіля та при ремонті автомобільних шин, спричинює рак шлунку людей, ко­трі зазнають її впливу. У великих містах виробляється понад 100 т шинної пилюки на годину. На широких магістралях щороку на кож­ний квадратний метр дорожнього полотна потрапляє до 250 кг шкід­ливих частинок. При спрацюванні звичайного протектора навіть з натурального каучуку в атмосферу потрапляє 0,23 мкг/м3 гумової пилюки, а із протектора на основі бутадієн-стирольного каучуку — 1,98 мкг/м3. У повітря надходять небезпечні для здоров'я канцеро­генні — нітрозоаміни та інші шкідливі для організму речовини.

Вплив на ґрунт. Світовий досвід свідчить, що автомобільний транс­порт все ширше застосовується в аграрних районах. Темпи автомобі­лізації сільських населених пунктів часто перевищують темпи авто­мобілізації в містах. Автомобільний транспорт використовується практично у всіх галузях аграрного виробництва, здійснюючи осно­вну частину вантажних і пасажирських перевезень та забезпечуючи внутрішньогосподарські аграрно-промислові зв'язки.

Автомобілізація несприятливо впливає на ґрунт, внаслідок чого знижується

загальна продуктивність сільськогосподарських земель. Саме землі зазнають основного несприятливого впливу, зумовленого токсичними речовинами та колесами автомобілів. Фактор механіч­ної дії на ґрунти при експлуатації автотранспортних засобів дуже відчутний у зв'язку з тим, що певна частина пробігу автомобільного транспорту здійснюється в умовах бездоріжжя по гравійних і ґрун­тових дорогах, а то й взагалі не по дорогах.

Недостатній рівень розвитку місцевих доріг з твердим покрит­тям зумовлює зниження врожайності сільськогосподарських земель. За даними УкрДіпродору України втрати від запиленості посівів у 90-ті роки в середньому становили 720 грн, від наїздів автомобілів на посіви — 60 грн. на 1 км дороги протягом року.

Вплив автоперевезень небезпечних вантажів. До небезпечних вантажів, як ми уже згадували, належать речовини і предмети, які при транспортуванні, виконанні вантажно-розвантажувальних робіт і зберіганні можуть спричинити вибух, пожежу або пошкодити транс­портний засіб, склади, пристрої, будівлі та споруди, бути причиною загибелі, травмування, отруєння, опіків, опромінення або захворю­вання людей чи тварин. При перевезенні вантажів цієї групи поро­джується екологічна небезпека, збільшується область їх негативного впливу.

Шкода, заподіяна народному господарству інцидентами при пе­ревезенні небезпечних вантажів, — це загибель і захворювання лю­дей; нищення навколишнього середовища; пошкодження технічних засобів, промислових об'єктів, житлових будівель; транспортних ву­злів (залізничних і автомобільних станцій, портів, пристаней і аеро­портів); архітектурно-історичних пам'ятників і природних заповід­ників, а також місць відпочинку.

Економічні збитки при цьому оцінюються у мільйонах гривень, а соціальну шкоду (загибель людей, знищення природних ресурсів і національних багатств країни) оцінити неможливо.

Сучасний транспорт зробив доступними для людини й колосаль­ні швидкості, й віддалені куточки планети. Водночас він спричинив і багато негативних явищ. З відпрацьованими газами в атмосферу ви­кидаються сотні мільйонів тонн шкідливих

речовин щорічно. В усіх великих містах України автотранспорт є основним джерелом забруд­нення повітря (70...90 % загального забруднення). Автомобіль — один із головних чинників шумового забруднення. В результаті по­гіршується здоров'я людей, отруюються ґрунти й водоймища, потер­пає рослинний і тваринний світ. Отже, з одного боку, автомобіль по­легшує людині життя, а з іншого — отруює її у прямому розумінні цього слова.

Визначено, що один автомобіль щорічно поглинає з атмосфери понад 4 т кисню, викидаючи з відпрацьованими газами приблизно 800 кг оксиду вуглецю, близько 40 кг оксидів азоту та майже 200 кг різних вуглеводнів. Забруднення навколишнього середовища токсич­ними компонентами відпрацьованих газів призводить до великих економічних втрат.

Головна причина забруднення повітря полягає в неповному й не­рівномірному згорянні палива. Всього 15 % його витрачається на рух автомобіля, 80 % — «летить на вітер».

Багато шкідливих речовин утворюється під час роботи двигуна на холостому ходу та гальмування двигуном, коли дросельна заслінка закрита й система холостого ходу карбюратора дає дуже збагачену суміш, і через недостатню подачу повітря в циліндри вона згоряє по­вільно й не до кінця. В цьому разі зменшити викид шкідливих речо­вин з відпрацьованими газами можна регулюванням системи холос­того ходу.

Карбюратори регулюють так, щоб при часткових (малих і серед­ніх) навантаженнях двигун працював на збіднених сумішах, а це зни­жує витрату палива й забезпечує повніше згоряння його. Однак і в цьому разі можливе утворення токсичних речовин через недостатньо рівномірний розподіл пальної суміші в циліндрах (неоднакова дов­жина впускних патрубків кожного циліндра, різна шорсткість їхніх внутрішніх поверхонь тощо).

Рівномірного розподілу пальної суміші в циліндрах можна досяг­ти, якщо замінити карбюратор системою впорскування бензину в зону перед впускним

клапаном за допомогою насоса з електронним керуванням. Однак карбюратор дешевший і простіший, ніж існуючі впорскувальні пристрої, тому тривають робоїи з його вдосконален­ня. Дуже перспективний напрямок — оснащення карбюраторів елек­тронними системами керування.

Токсичні продукти неповного згоряння палива можна нейтралі­зувати у випускному трубопроводі двигуна допалюванням їх або вве­денням окиснювальних каталізаторів. Найпростіший спосіб допалю­вання — подавання додаткового повітря у випускну трубу в зону випускного клапана, де температура газів дуже висока. Під час змі­шування відпрацьованих газів із цим повітрям незгорілі вуглеводні взаємодіють з киснем, відбувається окиснення їх, утворюються не­шкідливі вуглекислий газ і пари води.

Окиснення незгорілих компонентів відпрацьованих газів відбу­вається повніше в присутності відповідного каталізатора, вміщеного у випускний трубопровід, або у спеціальних реакторах для безкаталітичного допалювання, які становлять добре ізольовану камеру до­статнього об'єму для затримання в ній на деякий час відпрацьованих газів, в котру насосом подається свіже повітря.

У досконаліших каталітичних допалювачах відпрацьовані гази спочатку (перша камера) обробляються каталізатором, який віднов­лює оксиди азоту, потім (друга камера) вони змішуються з чистим повітрям, що подається насосом, й обробляються окиснювальним каталізатором для допалювання СО та СnНm (третя камера).

Найкращі каталізатори — благородні метали (платина, паладій та інші), а також оксиди міді, сплав нікелю тощо. їх тонким шаром на­носять на поверхню керамічних гранул, якими заповнюються каме­ри допалювачів.

Кожен автомобіліст знає, що вилити весь бензин зі шланга в бак практично неможливо: трохи обов'язково вихлюпується на землю. А якщо врахувати кількість автомобілів, то стане зрозуміло, що цю проблему потрібно вирішувати: наприклад, створювати заправні ав­томати нової конструкції, які давали б змогу не пролити на землю жодної краплі бензину.

Для зменшення шкідливого впливу автомобільного транспорту вантажні транспортні потоки слід виносити за межі міста. Цю вимо­гу зафіксовано в чинних будівельних нормах і правилах.

Через нестачу гаражів тисячі індивідуальних автомобілів зберіга­ються на відкритих майданчиках, і їхні володарі провадять ремонт і технічне обслуговування

власними силами без урахування наслідків для екології. Наприклад, часто автомобілі миють на березі озера або ставка. Навіть мінімальна кількість палива, оливи та інших спеціаль­них рідин, що потрапили у водоймище, може дуже погіршити стан води.

Ефективний спосіб захисту водоймищ від шкідливих викидів ав­томобілів — зведення споруд для очищення зливових вод на автозап­равних станціях. Велике значення має очищення стоків, які утворю­ються під час миття машин на автотранспортних підприємствах. Для лісів і зелених масивів особливо небезпечний діоксид сірки, що руй­нує хлорофіл. Установлено, що рослини чутливі навіть до дуже ма­лих концентрацій S02 у повітрі.

Хлористі сполуки, що застосовуються для видалення снігу й льо­ду з дорожніх покриттів, шкідливо впливають на зелені насадження як внаслідок прямого контакту, так і через ґрунт. Цей вплив можна звести до мінімуму, влаштувавши водовідведення.

Нагальна проблема — боротьба з шумом у містах. Акустична ха­рактеристика транспортного потоку визначається показником шум­ності автомобілів. За даними досліджень, через шум у великих містах тривалість життя людини скорочується на 8років.

Один із напрямів боротьби з шумом — розроблення й дотриман­ня державних стандартів на засоби пересування. Рівень транспорт­ного шуму істотно залежить і від прокладання дороги.

Існують також технологічні засоби зменшення рівня шуму. За­стосовуючи глушник шуму на впуску або ефективний (з погляду акустики) повітроочисник, можна знизити рівень шуму, що ство­рюється двигуном, на 10дБА. Глушник залежно від конструкції знижує рівень шуму на 8дБА.

Рівень шуму, що створюється колесами автомобіля, залежить від рисунка протектора (шини з гладеньким протектором знижують шум) та типу шин. Рівень шуму істотно залежить від типу кузова й конструкції підві­сок двигуна та кузова.

Екологічному аспекту проблеми автомобілізації в нашій країні приділяється багато уваги. Проте без жорсткого контролю за техніч­ним станом автомобілів під час експлуатації всі зусилля можуть ви­явитися марними.

ВИСНОВКИ

У загальній транспортній си­стемі нашої країни автотранспорту належить велика роль. Автомобільний транспорт має чимало переваг порівняно з іншими видами транспорту: можливість доставки вантажів від постачальників безпосередньо до споживачів без проміжних додаткових перевантажень, високу рухомість і маневреність, значну технічну швидкість доставки вантажів і пасажирів, порівняно менші капіталовкладення для організації перевезень, відносно невисоку вартість перевезень на короткі відстані та ін.

Неухильний розвиток автомобільного транспорту, збільшен­ня автомобільних перевезень, перспективний ріст випуску ав­томобілів, причепів і напівпричепів нових моделей вимагає якісної підготовки водіїв транспортних засобів. Висококваліфі­кований водій повинен мати відповідну теоретичну та практич­ну підготовку з будови, технічного обслуговування й ремонту рухомого складу, правил і безпеки дорожнього руху, основ екс­плуатації автотранспорту, правил охорони праці, а також міц­ні знання та практичні навички з керування транспортними засобами.

Підвищення ефективності використання кар'єрного автотранспорту, як домінуючого виду технологічного транспорту гірничих підприємств з відкритим способом добування корисних копалин, є важливою умовою подальшого розвитку гірничодобувних галузей промисловості.

Правильна організація технічної експлуатації кар'єрних автомобілів з урахуванням конкретних умов робить вирішальний вплив на ефективність використання цих дорогих і складних машин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Карьерные самосвалы БелАЗ, БелАЗ-75145., Руководство по эксплуатации 5РЭ. ПО «Белорусский автомобильный завод», 2003г., 20-3с.

2. Є., Васілявскій В. Л., Левін тракторів і автомобілів. М.: Колос, 19с.

3. , , Ремонт автомобилей. М., Транспорт, 19с.

4. , Лущик і експлуатація автомобілів: Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 400с.

5. Токаренко по устройству, техническому обслуживанию и ремонту автотранспорта. – К.: Урожай, 1989. – 350с.

6. Тимофєєв Ю. Л., Тимофєєв Н. Л., Ільїн автомобілів: Усунення і попередження несправностей. - М.: Транспорт, 20с.

7. , "Эксплуатация карьерных автосамосвалов", Москва, "Высшая школа", 1987 г.

8. , , "Техническое обслуживание и ремонт автосамосвалов БелАЗ", Москва, "Высшая школа", 1982 г.

9. Шадричев автомобилей. Изд-во «Высшая школа», М., 19с.

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4