Повітряний кодекс 2009 (стр. 3 )

1. Повноважний орган цивільної авіації може видавати фізичній особі Сертифікат приватного експлуатанта для виконання авіаційних робіт та/або перевезення пасажирів, вантажу та пошти.

2. Сертифікат приватного експлуатанта може бути виданий фізичній особі, яка експлуатує одне власне або орендоване повітряне судно, максимальна сертифікована злітна маса якого не перевищує 5700 кг, а максимальна схвалена кількість пасажирських крісел не первищує 9.

3. Правила надання сертифікату приватного експлуатанта, а також повноваження та обов’язки приватного експлуатанта встановлюються Повноважним органом цивільної авіації.

Стаття 37 Виконання польотів

1. Виконання польотів у повітряному просторі України здійснюється відповідно до чинних правил і стандартів, що встановлюються Повноважним органом цивільної авіації

2. До польоту допускається повітряне судно, яке має державний реєстраційний знак, необхідну документація, що передбачена п. 3 цієї Статті, та належним чином підготовлене до польоту. Порядок допуску повітряного судна до польоту визначається відповідними авіаційними правилами, що затверджуються Повноважним органом цивільної авіації

3. Кожне повітряне судно, що одержує дозвіл на виконання польоту, повинне мати на борту наступну документацію:

а) реєстраційне посвідчення повітряного судна - оригінал;

б) сертифікат льотної придатності - оригінал;

в) дозвіл на установку та використання радіообладнання - оригінал;

г) керівництво з льотної експлуатації повітряного судна (необов’язково для повітряного судна авіації загального призначення);

д) керівництво з виконання польотів експлуатанта;

е) бортовий журнал повітряного судна (необов’язково для повітряного судна авіації загального призначення);

ж) сертифікат експлуатанта – оригінал або завірена копія;

з) перелік мінімального обладнання – якщо передбачено;

и) сертифікат про рівень шуму - якщо передбачено;

к) страхові документи, передбачені Розділом ХІ цього Кодексу – копії;

л) інші документи, передбачені вимогами Повноважного органа цивільної авіації або міжнародними угодами.

4. Документи повітряного судна, що перевозяться на борту цивільних повітряних суден іноземних держав, визнаються діючими на території України за умови, що вони відповідають вимогам, встановленим Міжнародною організацією цивільної авіації.

5. Всі польоти повітряних суден виконуються відповідно до затвердженого плану польоту, що представляється експлуатантом або власником повітряного судна уповноваженому органу ОВД, якщо іншого не передбачено Повноважним органом цивільної авіації для певних видів польотів.

6. Звільнення від обов'язку подання плану польоту може давати Повноважний орган цивільної авіації у випадках, коли польоти виконуються за рішенням Кабінету Міністрів України з метою захисту інтересів та безпеки України і населення у випадку природного лиха, здійснення пошуково-рятувальних робіт або в інших надзвичайних ситуаціях.

7. Вимушений відступ від плану польоту дозволяється за умови обов'язкового повідомлення органу ОПР у випадках, коли існує реальна загроза для повітряного судна, людей на борту або навколишньому середовищу.

8. При виконанні польотів цивільних повітряних суден поза межами контрольованого повітряного простору заявка на використання повітряного простору не надається.

9. Польоти з виконанням фігур вищого пілотажу та польоти повітряних суден на низьких висотах над населеними районами або скупченнями людей, а також на надзвуковій швидкості виконуються тільки відповідно до чинних правил та на підставі спеціального дозволу Повноважного органа цивільної авіації.

10. Експлуатант або власник повітряного судна несе відповідальність за виконання авіаційним персоналом вимог до норм робочого часу та часу відпочинку. Вимоги до норм робочого часу та часу відпочинку встановлюються Повноважним органом цивільної авіації у відповідності з чинним законодавством.

Стаття 38 Небезпечні вантажі

1. Речовини, які підпадають під визначення «небезпечного вантажу» та можуть представляти загрозу для повітряного судна, його пасажирів, екіпажу, вантажу або осіб та майна на землі, дозволяється перевозити на борту повітряного судна тільки відповідно до правил, встановлених Повноважним органом цивільної авіації та відповідних міжнародних стандартів, прийнятими Україною.

2. Цивільне повітряне судно може перевозити зброю та боєприпаси в повітряному просторі України тільки за наявності письмового дозволу Повноважного органу цивільної авіації.

3. Повноважний орган цивільної авіації встановлює у відповідності до міжніродних стандартів правила стосовно перевезення повітрям небезпечних вантажів. Такі правила визначають перелік та умови транспортування речовин, перевезення яких повітряним транспортом заборонене, або стосовно яких є кількісні обмеження та спеціальні вимоги щодо їхнього упакування та маркування.

4. Авіаційний персонал, задіяний в перевезенні небезпечних вантажів, повинен пройти відповідну підготовку та мати чинний сертифікат. Вимоги до підготовки авіаційного персоналу для перевезення небезпечних вантажів встановлюються Повноважним органом цивільної авіації з урахуванням необхідних міжнародних стандартів.

РОЗДІЛ VIII

ВИКОРИСТАННЯ ПОВІТРЯНОГО ПРОСТОРУ, КЕРУВАННЯ ПОВІТРЯНИМ РУХОМ

Стаття 39 Організація повітряного простору

1. Використання повітряного простору України координує орган об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху, куди входять посадові особи Повноважного органа цивільної авіації й Міністерства оборони. Голова органу об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху призначається Кабінетом Міністрів України. Орган об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху координує використання повітряного простору цивільними й державними повітряними суднами із метою забезпечення безпечної аеронавігації. Він може встановлювати заборонені зони й зони обмеження польотів у повітряному просторі України, де польоти цивільних повітряних суден заборонені або обмежені постійно, або на певний період часу. Орган об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху визначає повітряні траси й маршрути польотів, яких повинні дотримуватися цивільні повітряні судна, а також засоби та служби, існуючі на таких маршрутах, з урахуванням Регіональних аеронавігаційних планів, прийнятих ІКАО. Генеральний директор Повноважного органу цивільної авіації видає рішення Органу об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху у вигляді керівництва. Якщо члени Органу об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху не можуть ухвалити рішення щодо окремого питання, то справа передається на остаточний розгляд Прем'єр-міністра України.

2. Іноземне державне повітряне судно може пролітати над територією України або здійснювати посадку на його території тільки за наявності особливого дозволу Генерального директора та відповідно до умов такого дозволу.

3. Польоти й маневри цивільних повітряних суден у повітряному просторі України виконуються у відповідності до правил польотів, які видає Генеральний директор Повноважного органу цивільної авіації. Над відкритим морем діють правила, прийняті Міжнародною організацією цивільної авіації.

Стаття 40 Обслуговування повітряного руху

1. Робота служб повітряного руху в Україні забезпечується провайдером послуг, який має належну ліцензію Генерального директора. Таким постачальником може виступати громадська або корпоративна організація, що має основний бізнес на території України.

2. ОПР забезпечується для всіх повітряних суден у повітряному просторі України, незалежно від їхнього громадянства або громадянства експлуатанта, відповідно до міжнародних стандартів, встановлених Міжнародною організацією цивільної авіації та прийнятими Україною.

3. Відповідно до умов міжурядової угоди забезпечення ОПР у встановлених зонах повітряного простору України може бути делеговано владі іншої держави. Подібним чином, відповідно до умов міжурядової угоди, робота служб повітряного руху України може забезпечуватися у встановлених зонах повітряного простору іншої держави.

4. Провайдер послуг ОПР стягує збори з користувачів за послуги, надавані повітряним суднам відповідно до умов, що встановлені у Статті 29.

Стаття 41 Пошук і рятування

1. Аеронавігаційна служба пошуку та рятування України виконує роботи з пошуку та рятування будь-якого повітряного судна, що терпить лихо або зникло, а також у випадку аварійної посадки або авіаційної події. Всі органи влади України, громадські об'єднання та фізичні особи зобов'язані надавати необхідну допомогу при проведенні пошуково-рятувальних робіт з метою порятунку життя людей та майна, запобігання подальших збитків та збереження доказів, необхідних для проведення відповідного розслідування.

2. Повноважний орган цивільної авіації видає керівництва, що розробляються на основі міжнародних стандартів, для регулювання пошуково-рятувальних робіт. Такі Керівництва також визначають, на яких умовах пошуково-рятувальні роботи можуть проводитися іноземними службами пошуку та рятування на території України, і чи може бути виплачена компенсація за проведення пошуково-рятувальних робіт у кожному окремому випадку.

3. Положення цієї статті також застосовуються у випадку природного лиха або інших надзвичайних ситуацій, коли потрібна допомога авіації.

РОЗДІЛ IX

РОЗСЛІДУВАННЯ ПОДІЙ

Стаття 42 Розслідування авіаційної події або інциденту

1. У випадку авіаційної події із цивільним повітряним судном на території України, яке потягло за собою загибель людей або серйозні ушкодження, або яке вказує на серйозний технічний дефект повітряного судна або аеронавігаційних засобів, проводиться розслідування обставин події.

2. Розслідування подій, пердбачених п. 1 цієї Статті проводиться незалежним органом по розслідуванню із залученням кваліфікованих експертів, які призначаються Кабінетом Міністрів України. Такий орган діє незалежно від Повноважного органа цивільної авіації. Повноваження та обов’язки незалежного органу по розслідування втсановлюються Кабінетом Міністрів.

3. Розслідування має на меті встановити можливу причину або причини події та запобігти повторенню подібних подій на майбутнє. Встановлення провини або міри відповідальності не є метою такого розслідування, і воно не виносить рішення щодо можливого проведення іншого розслідування відповідними компетентними органами.

4. Розслідування проводиться відповідно до правил, розроблених Кабінетом Міністрів у відповідності до стандартів та рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації, прийнятих Україною. Генеральний директор незалежного орган по розслідуванню разом з Генеральним директором Повноважного органу цивільної авіації відповідно до чинних правил розповсюджує остаточний звіт про результати проведення такого розслідування.

5. У випадку події з іноземним повітряним судном на території України державі реєстрації повітряного судна, державі-виробникові повітряного судна і державі основної діяльності експлуатанта надається можливість призначати акредитованих представників, які будуть присутні на розслідуванні, і будь-які висновки розслідування повідомляються таким державам.

6. У випадку події за кордоном із цивільним повітряним судном, зареєстрованим в Україні, або експлуатант якого має основне місце бізнесу або проживання в Україні, Повноважний орган цивільної авіації робить запит про те, щоб незалежний орган експертів, призначених Кабінетом Міністрів, представляв Україну у ході розслідування, яке проводиться іноземною державою.

Стаття 43 Сповіщення про події

1. Експлуатант, власник повітряного судна або особа авіаційного персоналу зобов’язана сповістити Повноважний орган цивільної авіації про будь-яку подію, яка сталась під час підготовки до польоту, або під час виконання польоту або обслуговування повітряного судна, чи за інших обставин, якщо така подія загрожувала або могла загрожувати безпеці польотів.

2. Повноважний орган цивільної авіації визначає перелік подій з безпеки в галузі цивільної авіації, які підлягають обов’язковому сповіщенню, аналізу та (або) розслідуванням, а також встановлює порядок надання таких сповіщень.

Стаття 44 Система добровільних сповіщень про події з безпеки в галузі цивільної авіації

1. З метою забезпечення функціональності системи нагляду за безпекою польотів цивільної авіації створюються та підтримуються системи добровільних сповіщень про події з безпеки в галузі цивільної авіації.

2. Система добровільних сповіщень повинна забезпечити можливість кожному громадянинові, залученому до діяльності цивільної авіації, інформувати відповідний повноважний орган про події в сфері безпеки польотів негативного характеру, які були ним зафіксовані чи до яких він був причетний. Зазначені системи створюються відповідно до принципів та процедур, що визначаються уповноваженим органом виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

3. Система добровільних сповіщень про події, пов’язані з безпекою польотів повинна створювати додаткові умови для ефективного функціонування системи управління безпекою польотів та забезпечувати збір, систематизацію і аналіз добровільних повідомлень, про факти, які за певних обставин можуть негативно вплинути на стан безпеки польотів.

4. Система добровільних сповіщень про події, пов’язані з безпекою польотів орієнтована на реалізацію принципів проактивного підходу до управління безпекою.

5. Громадянин, який сповіщає про події з безпеки в галузі цивільної авіації, або події які можуть створити загрозу безпеці життя пасажирів, персоналу підприємств та організацій, чи інші види загроз не може підлягати будь-яким видам переслідувань чи пригнобленню прав і свобод громадян, визначених чинним законодавством України.

Стаття 45 Конфіденційність

1. Повноважний орган цивільної авіації несе відповідальність за нерозголошення персональних даних особи, яка надала сповіщення згідно Статей 43 та 44 цього Кодексу, або особи, якої таке сповіщення може стосуватись, якщо іншого не передбачено законодавством України або сама така особа дала згоду на розголошення персональних даних.

2. Основою і виключною метою системи обов’язкових та добровільних сповіщень, передбачених Статтями 43 та 44 цього Кодексу є підтримання та підвищення рівня безпеки польотів, попередження авіаційних подій, шляхом збирання, зберігання, аналізу та розповсюдження відповідної інформації. Системи обов’язкових та добровільних сповіщень не можуть використовуватись для висунення звинувачень чи визначення міри відповідальності особами авіаційного персоналу.

РОЗДІЛ X

ПОВІТРЯНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ

Стаття 46 Сертифікація й ліцензування повітряних перевезень

1. Перевезення повітрям людей, багажу, вантажів і пошти за плату може здійснювати перевізник, який має Сертифікат експлуатанта й ліцензію авіаперевізника для певної категорії повітряних перевезень.

2. Ліцензія авіаперевізника видається фізичній або юридичній особі, що має основний бізнес в Україні, після того, як Повноважним органом цивільної авіації отримане підтвердження того, що кандидат відповідає вимогам цього Кодексу стосовно безпечної експлуатації повітряних суден, має відповідну організацію, фінансові ресурси й структуру керування, адекватне страхування відповідальності, зареєстроване повітряну судно, що необхідне для здійснення комерційних повітряних перевезень, і ефективну програму по запобіганню актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

3. Ліцензія авіаперевізника видається після надання кандидатом необхідної інформації стосовно запланованих повітряних перевезень і послуг, та підтвердження безпечності таких перевезень, а також наявності технічних і фінансових можливостей протягом певного періоду часу. Генеральний директор може призупинити, обмежити або анулювати дію ліцензії авіаперевізника, якщо він обгрунтовано вважає, що перевізник не відповідає вимогам ліцензії або порушує ліцензійні умови.

4. Будь-яка фізична або юридична особа, що займається на території України організацією або продажем послуг повітряного транспорту, зобов'язано мати ліцензію, видану Повноважним органом цивільної авіації після одержання підтвердження фінансової відповідальності перед клієнтами і можливості стягувати й скасовувати будь-які збори, що справляються за здійснення таких послуг.

Стаття 47 Міжнародні перевезення

1. Перевізник, сертифікований Повноважним органом цивільної авіації, може здійснювати міжнародні повітряні перевезення, якщо він також одержить дозвіл на виконання повітряних перевезень або ліцензію, видану відповідним повноважним органом іноземної держави або держав, над територією або на територію яких відбувається перевезення.

2. Іноземний авіаперевізник може здійснювати міжнародні перевезення по повітрю на територію або з території України на підставі дозвільного свідоцтва іноземного експлуатанта, виданого Повноважним органом цивільної авіації. Такі свідоцтва видаються на підставі міжнародної угоди, учасником якої є Україна, або в інтересах суспільства, за умови, що кандидат (іноземний авіаперевізник):

а) має Сертифікат експлуатанта і свідоцтво авіаперевізника, видані або визнані діючими державою його основної діяльності;

б) має дійсне право власності й ефективно контролює майно авіакомпанії;

в) підтвердить, що він має адекватне страхування відповідальності за збиток, що може бути заподіяний у результаті авіаперевезень й

г) має відповідну програму забезпечення безпеки для запобігання актів незаконного втручання в діяльність цивільної авіації.

3. Свідоцтво іноземного експлуатанта може бути анульовано, або його дія припинена Повноважним органом цивільної авіації, якщо іноземний авіаперевізник перестає відповідати встановленим вимогам.

Стаття 48 Умови здійснення перевезень

1. Умови перевезення пасажирів, багажу, вантажів і пошти визначаються тарифним довідником авіаперевізника, що підлягає затвердженню Повноважним органом цивільної авіації. Вони також можуть визначатися спеціальним контрактом, що укладає авіаперевізник, за умови, що цей контракт не суперечить обов'язковим положенням відповідних законів. Авіаперевізникові не дозволяється знімати або обмежувати свою відповідальність за контрактом, який укладений до заподіяння збитку, якщо такий контракт не відповідає вимогам чинного законодавства.

2. Відповідальність відносно здійснення міжнародних авіаперевезень визначається міжнародними угодами, у яких бере участь Україна.

Стаття 49 Спрощення формальностей

1. Повноважний орган цивільної авіації розробляє, разом з іншими відповідними вповноваженими органами Кабінету Міністрів, Керівництва для полегшення й спрощення виконання міжнародних повітряних перевезень шляхом координації та спрощення процедур, пов'язаних з оформленням пасажирів, вантажів, митним, медичним контролем й іншими вимогами до міжнародних авіаперевезень, відповідно до міжнародних стандартів, прийнятих Україною.

2. Заходи щодо спрощення формальностей при здійсненні повітряних перевезень не повинні шкодити заходам, необхідним для забезпечення авіаційної безпеки, захисту здоров'я людей і запобігання імпорту або експорту заборонених речовин.

РОЗДІЛ XI

ІНШІ АВІАЦІЙНІ РОБОТИ

Стаття 50 Авіаційні роботи

1. Будь-які авіаційні роботи, які виконуються експлуатантом повітряних суден із використанням повітряних суден за плату (у тому числі прогулянкові польоти, аерофотознімання, картографування, запилення посівів і т. д.), можуть проводитися тільки на підставі ліцензії, виданої Повноважним органом цивільної авіації. Така ліцензія може бути видана будь-якому кандидатові (вітчизняному або іноземному) при одержанні підтвердження того, що повітряні судна, які будуть використовуватись для авіаційних робіт, мають діючий Сертифікат льотної придатності, авіаційний персонал має необхідні свідоцтва для виконання своїх обов'язків, а експлуатант має відповідне страхування відповідальності за шкоду, що може бути заподіяна у зв'язку зі здійсненням запланованої діяльності.

2. Будь-яке використання повітряного судна для публічного показу фігур вищого пілотажу й демонстраційних польотів вимагає наявності спеціального дозволу, виданого Повноважним органом цивільної авіації відповідно до умов, які визначаються окремо для кожного випадку.

РОЗДІЛ XII

АВІАЦІЙНА БЕЗПЕКА

Стаття 51 Програма та правила авіаційної безпеки

1. Повноважний орган цивільної авіації готує у формі урядової постанови для затвердження Кабінетом Міністрів національну програму авіаційної безпеки для захисту цивільної авіації від актів незаконного втручання. Метою національної програми є запобігання й припинення будь-яких кримінальних дій, спрямованих проти безпеки цивільної авіації та її засобів, або запобігання зловживання цивільної авіації, як зазначено в міжнародних конвенціях, учасником яких є Україна і міжнародних стандартах, прийнятих Україною.

2. Повноважний орган цивільної авіації координує програми авіаційної безпеки з іншими відповідними вповноваженими органами влади та владою інших держав і міжнародних організацій.

3. Кожен експлуатант аеропорту й кожен авіаперевізник, що має ліцензію, готує для затвердження Повноважним органом цивільної авіації разом з іншими відповідними вповноваженими органами влади програму захисту цивільної авіації та її засобів від незаконного втручання в область їхньої діяльності. У такому плані визначаються запобіжні заходи, необхідний персонал та його підготовка, а також необхідні заходи та процедури.

4. Всі особи, що здійснюють експлуатацію повітряних суден або беруть участь у повітряних перевезеннях, зобов'язані проходити огляд, а також надавати для огляду свої речі й багаж за вказівкою відповідної влади. Експлуатант аеропорту або авіаперевізник може не допустити до повітряного перевезення будь-яку особу, що відмовляється проходити передпольотний огляд або має при собі предмети, які можуть представляти загрозу авіаціій безпеці. Проведення передпольотного огляду іноземного дипломатичного персоналу та його багажу, вантажів і дипломатичної пошти регулюється міжнародними угодами, у яких бере участь Україна.

РОЗДІЛ XIII

ШТРАФНІ САНКЦІЇ

Стаття 52 Штрафні санкції та порядок їх застосування

1. Акти незаконного втручання в діяльності цивільної авіації вважаються серйозним правопорушенням і визначаються, також як і відповідні міри покарання, Кримінальним кодексом України.

2. У відповідності зі своїми адміністративними повноваженнями Повноважний орган цивільної авіації може накласти штраф не вище [еквівалентдоларів США] на фізичну особу або [еквівалент доларів США] на корпоративну організацію, що порушує вимоги даного Кодексу, або правил, наказів, директив та розпоряджень, виданих згідно цього Кодексу.

3. Перелік порушень, які караються накладенням штрафів, передбачених п.1 та 2 цієї Статті включає, але не вичерпується, наступним:

а) порушення правил перевезення небезпечниз вантажів;

б) порушення умов та обмежень свідоцтв та сертифікатів;

в) створення перешкод аеронавігаціному обслуговуванню повітряного руху;

г) порушення правил та термінів зберігання записів та сповіщень;

д) відмова надати Повноважному органу цивільної авіації інформацію, записи або ініші види документів;

е) створення перешкод авіаційному персоналу при виконанні службових обов’язків;

ж) порушення правил щодо вибухових речовин та зброї;

з) створення перешкод у виконанні польотів повітряними суднами;

и) надання неправдивої або недостовірної інформації;

к) переміщення частин або уламків повітряного судна, з яким трапилась авіаційна подія.

4. Вичерпний перелік порушень, що підлягають накладенню штрафних санкцій, або призводять до ануляції, призупинення, обмеження терміну дії чи умов чинного сертифікату або свідоцтва, визначається Повноважним органом цивільної авіації та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Повноважний орган цивільної авіації також може тимчасово призупинити дію або анулювати будь-який сертифіката, дозволи або свідоцтва будь-якої юридичної особи, якому приписуються порушення, передбачені п. 1 та 2 цієї Статті. Рішення Повноважного органа цивільної авіації може бути оскаржене в суді, але подача апеляції не припиняє дію будь-якого рішення, що стосується безпеки польотів або авіаційної безпеки.

РОЗДІЛ ХІV

АВІАЦІЙНЕ СТРАХУВАННЯ

Стаття 53 Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації

1. В Україні здійснюється обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації.

2. Експлуатант цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов’язаний страхувати:

а) членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу;

б) свою відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам;

в) осіб, що мають право знаходитись на борту повітряного судна на законних підставах без придбання квитків (які не є членами екіпажу або авіаційного персоналу та працівниками замовника авіаційних робіт).

3. Експлуатант або власник цивільного повітряного судна комерційної авіації зобов’язаний страхувати свої повітряні судна.

4. Авіаревізник зобов’язаний страхувати свою відповідальність за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, вантажу, пошті.

5. Замовник авіаційних робіт зобов’язаний страхувати своїх працівників, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт.

6. Експлуатант або власник цивільних повітряних суден авіації загального призначення, в тому числі легких, дуже легких, надлегких, аеростатичних та аматорських, зобов’язаний страхувати відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам.

7. Обов’язковому авіаційному страхуванню підлягає відповідальність аеропортів та суб”єктів, що надають послуги з аеронавігаційного обслуговування.

8. Обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації здійснюється страховиками-резидентами, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації та які зареєстровані у Спеціально уповноваженому органі у сфері цивільної авіації.

9. Порядок і правила проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ XV

ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 54 Введення в дію цього Кодексу

У день введення в дію цього Кодексу визнати таким, що втратив чинність:

1. Повітряний кодекс України введений в дію Постановою Верховної Ради України ІІ від 04.05.1993.

2. Всі правила, сертифікати, дозволи, свідоцтва й концесії, що діють відповідно до попереднього законодавства, залишаються в чинності протягом одного року із часу вступу в дію цього Кодексу, якщо Повноважний орган цивільної авіації не застосує раніше заходи у відповідності з цим Кодексом.

Стаття 55

Увести в дію цей Кодекс через 30 днів з моменту його публікації.

Голова Верховної Ради України