Внутрішні причини:
неготовність інвесторів (в особі держави, фінансових установ, власників тощо) та нестача фінансово-інвестиційних ресурсів щодо фінансування довгострокових проривних інвестиційних проектів, які б забезпечили технологічну модернізацію та структурне реформування галузі;
відсутність економічної мотивації щодо впровадження новітніх технологій і обладнання, відсутність державної підтримки інноваційно-інвестиційного розвитку галузі та недосконалість законодавчої бази в частині залучення інвестицій інноваційного характеру;
недоступність фінансово-кредитних ресурсів, незначні за обсягами та точкові за характером прямі іноземні інвестиції;
ослаблення наукової бази (насамперед, галузевої) через відсутність стабільного фінансування системних прикладних досліджень та їх розпорошеність, скорочення наукового та науково-технічного доробку і зниження результативності впровадження НДДКР;
відсутність прогнозованої та системної довгострокової цінової політики на природний газ технологічного призначення (більш висока ціна на природний газ порівняно із конкурентами) та іншу продукцію природних монополій для промислових споживачів;
недосконалість національного хімічного законодавства, недостатня його гармонізація із європейськими та світовими вимогами (стандартами) та відсутність ефективних адміністративних важелів і дієвої системи технічного регулювання для підвищення якісних параметрів хімічної продукції, яка перебуває в обігу на внутрішньому товарному ринку або ж експортується;
наростання витратності значної частини діючих хімічних виробництв та погіршення конкурентоспроможності за параметрами енергоефективності, матеріалоємності та продуктивності праці;
недостатня ефективність державної політики у сфері захисту вітчизняних товаровиробників хімічної продукції;
незбалансованість товарно-продуктових пропозицій від вітчизняних товаровиробників порівняно з наростаючим та більш диверсифікованим попитом з боку внутрішнього товарного ринку, наслідком чого стало довготривале активне зростання імпорту та негативного зовнішньоторговельного сальдо;
недостатній рівень споживання хімічної продукції у сільському господарстві, будівництві та інших галузях економіки та промисловості.
Зовнішні причини:
зростаюча конкуренція та постійна поява нових викликів на ринку хімічної та нафтохімічної продукції без адекватного прийняття застережних або ж адаптаційних внутрішніх заходів;
посилення конкурентного тиску з боку азійських виробників хімічної та нафтохімічної продукції сировинного, напівсировинного та кінцевого призначення, що негативно впливає на обсяги експорту та збільшує зустрічний імпорт продукції;
посилення митно-тарифних та особливо технічних бар’єрів захисту регіональних ринків (законодавства REACH, CLP та ін.);
посилення інноваційної складової світового розвитку хімічної та нафтохімічної промисловості на фоні стагнації внутрішнього інноваційного розвитку галузі;
невідповідність вітчизняної хімічної продукції (за параметрами якості, безпеки, пакування та ін.) міжнародним стандартам, що утруднює її експорт, спричиняє необхідність здійснення додаткових витрат на переобладнання виробництва, заміну технологій, пошук нових товарних ринків;
перманентна нестабільність товарної та цінової кон’юнктури на світовому ринку хімічної і нафтохімічної продукції та сировини.
Названі причини суттєво змінили конкурентні характеристики вітчизняної хімічної галузі та, зокрема, негативним чином вплинули на цінову конкурентоспроможність продукції, яка є визначальною в умовах загострення конкурентної боротьби на світовому хімічному ринку. Процес ослаблення конкурентних позицій набув загрозливого характеру для переважної більшості секторів та виробництв галузі, що є передумовою втрати позицій галузі та господарюючих суб’єктів на внутрішньому і зовнішньому товарних ринках та у міжнародному розподілі праці.
У рр. в умовах фінансово-економічної кризи з боку держави в рамках партнерства бізнесу та уряду була розроблена та задіяна програма взаємних зобов’язань і урядових преференцій, яка дозволила у певній мірі утримати хімічну галузь від критичного спаду обсягів виробництва та скорочення обсягів реалізації товарної продукції. Однак дана співпраця не покращила інвестиційну ситуацію в галузі, довгострокові інвестиційні програми на більшості підприємств галузі згорнуті або ж відтерміновані.
Мета програми
Метою Програми є забезпечення сталого та ефективного розвитку галузі на засадах конкурентоспроможності, інноваційності та екологічної безпеки.
Наскрізним програмним цільовим орієнтиром розвитку хімічної промисловості України на період до 2020 року є формування стійких конкурентних переваг, покращення усіх аспектів конкурентоспроможності галузі та підвищення на цій основі національної економічної значущості галузі та її іміджу у світовій хімічній промисловості.
У рамках реалізації Програми на період до 2020 року необхідним є зосередження зусиль бізнесу та держави на прискореному та системному вирішенні на рівні галузі і господарюючих суб’єктів проблеми конкурентоспроможності для досягнення:
структурної конкурентоспроможності – збалансування структури галузевого виробництва під потреби внутрішнього та зовнішнього товарних ринків з поступальним збільшенням у галузевій структурі частки секторів, виробництв та їх продукції, орієнтованих на внутрішній товарний ринок (промисловий та споживчий);
технологічної конкурентоспроможності – збільшення частки нових технологій, які дозволять мінімізувати зростаючі суперечності між ресурсними можливостями та ресурсомісткістю хімічних виробництв; збільшити частку наукоємних, ресурсозберігаючих технологій, забезпечити поступальний перехід до екологічно безпечних технологій;
товарної конкурентоспроможності – забезпечення постійної диверсифікації та оновлення товарного асортименту продукції під потреби внутрішнього та зовнішнього товарних ринків, що дозволить знизити рівень імпортозалежності в товарних нішах, де для цього є відповідні передумови (сировинні, виробничі, інституційні, кон’юнктурні та ін.);
ринкової конкурентоспроможності – утримання рівня експорту у виробництві з поступовим переформатуванням структури експорту за рахунок збільшення частки продукції поглибленого технологічного переділу; нарощення частки продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому товарному ринку хімічної та нафтохімічної продукції;
цінової конкурентоспроможності – доведення структурних та вартісних показників собівартості продукції (матеріало-, енергоємності та продуктивності праці) до рівня, який відповідає рівню витратності провідних конкуруючих компаній (конкуруючих виробництв або ж продуктів-аналогів), збалансування та вирівняння цінової конкурентоспроможності;
інноваційної конкурентоспроможності – забезпечення інноваційної активності підприємств та галузевої науково-технічної інфраструктури на рівні, який би дозволив реалізувати інноваційну модель розвитку галузі та структурно-інноваційне удосконалення;
інституційної конкурентоспроможності – створення сталого інституційного середовища, формування оптимальної інституціональної структури галузі та її управління, забезпечення виваженості та послідовності реформування галузевої власності на засадах відкритої конкуренції;
інвестиційної конкурентоспроможності – забезпечення стійкої мотивації господарюючих суб’єктів галузі до реінвестування капіталу або можливостей щодо залучення зовнішніх інвестиційних ресурсів для оновлення основних виробничих фондів (реалізації пріоритетних інвестиційних проектів галузі) в умовах стабільної інвестиційної привабливості галузі;
сировинної конкурентоспроможності – забезпечення оптимального рівня використання у хімічному виробництві вітчизняної сировини на основі економічності і максимальної диверсифікації сировинної бази та створення сприятливих митно-тарифних умов для імпорту сировини та напівсировини, які не виробляються в Україні;
екологічної конкурентоспроможності – забезпечення проектування, виробництва та використання хімічних речовин, процесів і продуктів на загально прийнятих міжнародних засадах безпечності для здоров'я людини та навколишнього середовища (система обмежень та допуску на ринок, введення регламентних та добровільних екологічних норм та нормативів відповідно до світових стандартів);
конкурентоспроможності персоналу – покращення вікового, освітнього, кваліфікаційного та професійного стану промислово-виробничого персоналу, своєчасність його ротації, які б забезпечили реалізацію інноваційно-інвестиційного сценарію розвитку галузі;
енергетичної конкурентоспроможності – доведення енергоємності хімічних виробництв до економічного рівня за рахунок комплексного впровадження енергозберігаючих технологій та максимальної диверсифікації енергетичних і сировинних ресурсів;
Програмні орієнтири кореспондуються із загальнонаціональними завданнями розвитку економіки та промисловості країни, визначеними у відповідних документах Уряду.
Розробка Програми здійснюється з метою програмно-цільового супроводження процесу розв’язання проблеми конкурентоспроможності галузі з використанням інструментів моделювання сценаріїв розвитку галузі, стратегічного планування, структурно-секторального прогнозування.
Програма повинна стати концептуальною основою для формування довгострокового державно-приватного партнерства з вирішення нагальних та стратегічних проблем галузі та програмною базою для узгоджених дій органів державної влади різних рівнів та суб’єктів господарювання за пріоритетними напрямками розвитку галузі у довгостроковій перспективі, визначення орієнтирів для розробки і коригування законодавчої та нормативно-правової бази функціонування хімічної промисловості.
Визначення оптимального варіанту розв’язання проблеми на основі можливих варіантів
Розвиток хімічного комплексу України в період до 2020 року може здійснюватися за декількома сценаріями.
Перший сценарій – сценарій адаптаційно-інерційного розвитку. За даним сценарієм фактично відбувався розвиток хімічного комплексу України в останні десять років. Він передбачає використання наявних конкурентних переваг, збереження стабільного експорту хімічної сировини та напівсировини, поступальне поглиблення її переробки, часткову модернізацію інфраструктури галузі. Іноземні інвестиції спрямовуватимуться переважно на створення високоефективних ланцюжків постачання та виробництва продукції з невисокою капіталоємністю та швидким рівнем окупності, орієнтованих переважно на споживчі та частково промислові ніші внутрішнього споживання.
Розвиток галузі по адаптаційно-інерційному варіанту буде здійснюватися в умовах низької (інерційної) інноваційної та обмеженої інвестиційної активності, що не передбачає реалізацію проривних інноваційних та інвестиційних проектів. В цілому буде продовжений переважно екстенсивний ріст галузевого виробництва з окремими точковими інвестиційними проектами, які не забезпечать системне структурне реформування галузі.
Наслідком очікуваного зростання світових цін і тарифів на послуги природних монополій стане подальше зниження конкурентоспроможності значної частини хімічної та нафтохімічної продукції низького та середнього технологічного переділу. Водночас в умовах очікуваного росту внутрішнього та зовнішнього попиту на мінеральні добрива, базові продукти неорганічної та органічної хімії в названих сегментах збережеться стабільна динаміка виробництва з перманентними коливаннями в залежності від зовнішньої цінової та товарної кон’юнктури. Можна прогнозувати посилення позицій іноземних конкурентів на ринках первинних пластмас та виробів із пластмас, гумовотехнічних виробів, товарів побутової хімії, автомобільних шин, автокосметики, пестицидів, хімічних реактивів, що обумовить подальше витіснення вітчизняних виробників та їх продукції з внутрішнього та зовнішніх ринків або ж звуження їх частки у внутрішньому споживанні.
Адаптаційно-інерційний сценарій розвитку хімічної промисловості призведе до фактичної консервації існуючого технологічного та технічного рівня на досить тривалий період часу (за виключенням окремих виробництв та секторів) і тим самим до подальшого поглиблення виробничо-технологічного та науково-технічного відставання вітчизняного хімічного виробництва в умовах випереджувального інноваційного розвитку країн та компаній-конкурентів. За даних умов конкурентоспроможність галузі за більшістю параметрів не покращиться, однак буде спостерігатися локальне підвищення рівня конкурентоспроможності окремих виробництв та видів продукції на основі фрагментарного інвестиційного росту (фрагментарна модернізація виробництва).
Даний сценарій передбачає опосередковану та обмежену участь держави у розвитку хімічної промисловості (через послаблення та/або посилення важелів адміністративно - регулятивної політики).
Другий сценарій – сценарій інерційно-інвестиційного розвитку. Реалізація даного сценарію дозволить сформувати нові джерела інвестиційного зростання, засновані на прискореному технологічному розвитку базових хімічних виробництв, яка буде забезпечена за рахунок системної державної підтримки залучення інвестиційних ресурсів та створення сприятливих умов для довгострокового поступального промислового інвестування. Відповідний імпульс технологічного розвитку отримають базові сектори галузі, пов'язані із забезпеченням розвитку структуроутворюючих та експортоорієнтованих виробництв основної хімії – мінеральних добрив, продукції неорганічної та органічної хімії.
Основним фактором росту за даним сценарієм буде інвестиційний ріст, однак за своїм характером цей ріст буде інерційним.
Розвиток хімічної промисловості за таким сценарієм буде характеризуватися нарощуванням виробництва за рахунок будівництва нових і реконструкції діючих базових хімічних виробництв, проте в структурі виробництва та експорту збережеться значна частка продукції з невисокою доданою вартістю. Обсяги виробництва продукції з середнім та високим рівнем технологічно переділу за даним варіантом в період до 2020 року виростуть, однак не перевищать 40-45 %. Даний сценарій забезпечить стабільний інвестиційний ріст товарного виробництва галузі, який водночас буде ґрунтуватися і на екстенсивному рості. Трансформація структури галузі буде інерційною та уповільненою.
Інерційно-інвестиційний сценарій розвитку хімічної промисловості призведе до зміни існуючого технологічного та технічного рівня, однак динаміка цих змін не дозволить наростити конкурентоспроможність галузі по усім параметрам до необхідного рівня, оскільки не будуть задіяні в необхідних обсягах інноваційні чинники. Крім того, цей процес буде уповільненим, що лише частково скоротить технологічне відставання вітчизняної хімічної промисловості.
Даний сценарій передбачає більш розширену участь держави у розвитку хімічної промисловості (через послаблення та/або посилення важелів адміністративно-регулятивної політики, надання цільової фінансово-кредитної підтримки окремим точковим інвестиційним проектам).
Третій сценарій – сценарій інноваційно-інвестиційного розвитку на оновленій інституційній базі (на трансформованій інституційній базі). Сценарій передбачає поєднання наявних конкурентних переваг з реалізацією проривних проектів зі створення середньо - і високотехнологічних хімічних виробництв. Інноваційно-інвестиційний сценарій виступає в якості стратегічного для галузевої промислової політики, оскільки лише він спроможний у повній мірі реалізувати програмні орієнтири розвитку галузі та поєднати їх з формуванням стійких конкурентних переваг.
Основним фактором росту за даним сценарієм є інноваційно-інвестиційний ріст в умовах сприятливого інституційного середовища та створення ефективного наукового та науково-технічного доробку.
Програмною базою для даного сценарію є визначення довгострокових пріоритетів розвитку галузі та створення необхідної інвестиційної і інноваційної (наукової, науково-технічної) бази для проведення структурного реформування галузі, розробки та реалізації програмних цільових інноваційних та інвестиційних проектів (під орієнтири – експорт, імпортозаміщення, внутрішній товарний ринок).
Сценарій передбачає системну технологічну модернізацію базових та переробних хімічних виробництв за структурно-товарними пріоритетами з одночасним збільшенням випуску інноваційно орієнтованої продукції з високим рівнем доданої вартості.
Реалізація сценарію інноваційно-інвестиційного розвитку забезпечить не лише збереження своїх позицій на експортних секторах (мінеральні добрива, продукція органічної та неорганічної хімії), але й більш активне позиціювання на внутрішніх та зовнішніх ринках в сегментах продукції поглибленого технологічного переділу (виробництво первинних пластмас та виробів із пластмас, шини, хімічні матеріали та продукція спеціально призначення тощо). Істотного потенціалу інвестиційно-інноваційного розвитку набуде сектор виробництва мінеральних добрив за рахунок переходу на випуск комплексних добрив та впровадження інноваційних технологій з виробництва нових видів добрив – біоорганічних, органо-, водорозчинних, пролонгованої дії, мікродобрив, сучасних органо-мінеральних добрив з покращеними характеристиками і т. д.
Реалізація галузево-значимих інноваційно-інвестиційних проектів у хімічній промисловості дозволить раціонально переформатувати секторальну та товарну структуру галузі та вийти на виробництво нових за товарно-споживчими властивостями видів продукції. Це створить умови для ефективного імпортозаміщення і зниження залежності внутрішнього ринку від впливу зарубіжних компаній по ряду товарних позицій (первинним пластмасам, синтетичним миючим засобам та засобам для чищення, лакофарбовим матеріалам, виробам виробничого та господарського призначення із пластмас, тарі й упаковці із полімерних матеріалів, полімерним плівкам різного споживчого призначення).
Аналіз свідчить, що найбільш доцільним та економічно обґрунтованим є розвиток галузі за третім сценарієм. Інноваційно-інвестиційний варіант дозволить наростити конкурентоспроможність галузі за рахунок інноваційно-технологічного оновлення виробничого потенціалу галузі, перш за все впровадження ресурсо - та енергозберігаючих технологій, збільшення обсягу інвестицій, які будуть направлені на розвиток та впровадження сучасних технологій у хімічному комплексі, покращення секторальної та товарної структури галузі. Реалізація даного сценарію можлива лише за умови створення (відновлення) вітчизняного науково-технічного потенціалу.
Сценарій інноваційно-інвестиційного розвитку дозволить утримати і наростити багаторівневу конкурентоспроможність галузі (галузь в цілому, сектори, підприємства, виробництва, продукція) в умовах очікуваного зниження конкурентоспроможності базових хімічних виробництв внаслідок об’єктивного зростання цін на енергоресурси та сировину. Водночас це досить складний сценарій, реалізація якого вимагає інтеграції зусиль менеджменту та власників підприємств, наукових установ, фінансово-банківської системи, органів виконавчої влади на принципах приватно-державного партнерства.
Даний сценарій передбачає активну участь держави у розвитку хімічної промисловості (через послаблення та/або посилення важелів адміністративно-регулятивної політики, надання фінансово-кредитної підтримки цільовим галузево-значимим інвестиційним та інноваційним проектам відповідно до структурно-товарних пріоритетів, створення якісної інституційної бази для інноваційного розвитку).
Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання Програми
Механізм реалізації Програми – системне залучення сучасних технологій та методів організації хімічних виробництв високо конкурентного рівня, активне впровадження досягнень світової і вітчизняної хімічної науки на основі формування та реалізації дієвого механізму мотивації інноваційного розвитку, подальша трансформація товарної спеціалізації, господарського та інституціонального укладу хімічної промисловості на засадах ринкової економіки.
Програмою передбачено посилення конкурентоспроможності галузі (секторів, підприємств, виробництв, продукції) на основі реалізації шести стратегічних пріоритетних завдань (програмних рішень):
1. Збереження та розширення експортного потенціалу на конкурентоздатній інноваційно-технологічній та товарно-асортиментній основі.
Передбачає наступні заходи:
технологічне та технічне переоснащення, нарощення конкурентоспроможних потужностей експортоорієнтованих базових хімічних виробництв (пігментний двоокис титану, гранульований карбамід, карбамідо-аміачні суміші, кальцієва, кальцієво-аміачна та інші види стабілізованої аміачної селітри, кальцинована сода тощо), віднесення їх до категорії галузево-значимих інвестиційних та інноваційно-інвестиційних проектів та розширення на цій основі експорту хімічної продукції, яка відноситься до сфери експортної спеціалізації України та має стабільний попит на світовому ринку. Для реалізації даного заходу за поданням підприємств після відповідної експертизи (експертиза проводиться на основі прозорих та об’єктивних критеріїв) формується Перелік галузево-значимих інвестиційних та інноваційно-інвестиційних проектів (із зазначенням заходів селективної державної підтримки щодо їх реалізації), який є частиною Програми;
створення нових виробництв на основі реалізації галузево-значимих інвестиційних та інноваційно-інвестиційних проектів, які забезпечать товарну диверсифікацію експортних поставок за рахунок збільшення частки кінцевої товарної продукції та продукції з поглибленим рівнем технологічної переробки. Для реалізації даного заходу за поданням підприємств після відповідної експертизи формується Перелік галузево-значимих інвестиційних та інноваційно-інвестиційних проектів (із зазначенням заходів селективної державної підтримки щодо їх реалізації), який є частиною Програми;
впровадження ефективних та дієвих механізмів фінансової підтримки експортерів, зокрема, дієздатної системи експортного кредитування і страхування;
надання інформаційної підтримки товаровиробникам України на зовнішніх ринках, посилення активності торговельно-економічних місій України за кордоном;
запровадження прозорих механізмів своєчасного відшкодування ПДВ експортерам;
реалізація інфраструктурних проектів (будівництво у портах спеціальних об'єктів для виробництва комплексних добрив, призначених для експорту, терміналів для відвантаження хімічної продукції), віднесення частини з них після відповідної експертизи до категорії галузево-значимих інвестиційних проектів.
Індикативний показник – збереження стабільної частки експорту у товарному виробництві галузі на період до 2020 року на рівні 60-65 %, у тому числі збільшення в структурі експорту продукції середнього та високого технологічного переділу до 40-45%.
2. Диверсифікований розвиток імпортозаміщувальних виробництв під потреби внутрішнього товарного ринку.
Передбачає:
опрацювання та реалізацію інноваційно-інвестиційних проектів по створенню імпортозаміщувальних виробництв (невеликі поточні лінії для виробництва продукції малотоннажної хімії) для середнього та малого бізнесу Для реалізації даного заходу формується Перелік інноваційно-інвестиційних проектів (пріоритетів) по створенню імпортозаміщувальних виробництв для середнього та малого бізнесу, який є частиною Програми;
реалізацію галузево-значимих інноваційно-інвестиційних проектів по створенню великотоннажних структуроутворюючих імпортозаміщувальних виробництв з випуску хімічних напівфабрикатів та кінцевої товарної продукції, зокрема, створення високотехнологічних виробництв пластичних мас та синтетичних смол спеціального призначення, у т. ч. імпортозаміщувальних, під технологічні потреби машинобудування та інших галузей промисловості (поліуретанів, поліуретанових еластомерів та виробів із них, кремнійорганічних полімерів, поліамідів та склопластиків спеціального призначення, фенопластів, порошкових композиційних матеріалів, електроізоляційних матеріалів; пластикатів, фенопластів; гумових сумішів та гумовотехнічних виробів спеціального призначення, технічних хімічних волокон спеціального призначення, спеціальних лакофарбових матеріалів промислового призначення тощо). Для реалізації даного заходу за поданням підприємств після відповідної експертизи формується Перелік галузево-значимих інноваційно-інвестиційних проектів по створенню великотоннажних структуроутворюючих імпортозаміщувальних виробництв з випуску хімічних напівфабрикатів та кінцевої товарної продукції (із зазначенням заходів селективної державної підтримки щодо їх реалізації), який є частиною Програми;
збільшення в окремих сегментах присутності великих бізнес-структур (у тому числі транснаціональних за участю іноземних компаній), які є провідними «гравцями» у відповідних секторах світового товарного ринку;
захист внутрішнього ринку від недобросовісної конкуренції та вирівнювання умов доступу на ринок для вітчизняних і зарубіжних виробників, регулювання умов доступу імпортних товарів на внутрішній ринок за рахунок технічних та митних бар’єрів, адміністративних та регуляторних заходів. При цьому імпортні обмеження повинні стосуватися товарів конкуруючого імпорту, при збереженні сприятливого режиму для товарів стимулюючого або критичного імпорту (зокрема, інвестиційного);
запровадження жорстких процедур контролю за імпортом товарів з метою недопущення та запобігання ввезенню на митну територію України товарів, які не відповідають національним ветеринарним, санітарним, фітосанітарним, екологічним стандартам. Приведення даних стандартів та норм у відповідність з міжнародними та європейськими вимогами;
удосконалення механізмів визначення країни походження імпортованих товарів з метою мінімізації «тіньового» імпорту, контрабанди, а також запобігання демпінгу з боку імпортерів і застосування відповідно до норм ГАТТ/СОТ антидемпінгових і компенсаційних мит з метою захисту вітчизняного ринку, використання досвіду ефективного використання інструментів СОТ щодо захисту вітчизняного внутрішнього ринку.
Індикативний показник – зниження частки імпортної продукції у структурі внутрішнього товарного ринку хімічної та нафтохімічної продукції до 35-40 % у 2020 році.
4. Забезпечення випереджаючого розвитку виробництв, орієнтованих на випуск продукції під структурно-товарні пріоритети (точки росту попиту) внутрішнього товарного ринку на період до 2020 року:
4.1«Хімічна продукція для агропромислового комплексу» – виробництво хімічної продукції для сільського господарства, харчової та переробних галузей агропромислового комплексу, яка створить власну агрохімічну базу для забезпечення продовольчої безпеки, зокрема, мінеральних добрив (комплексних, органо-мінеральних, органічних та мікродобрив), засобів захисту та регуляторів росту рослин, харчових добавок, амінокислот; шин усіх типорозмірів та гумовотехнічних виробів для оснащення сільськогосподарської техніки, моторних мастил, добавок та присадок до них; полімерних таропакувальних матеріалів та виробів (насамперед тих, що біологічно розкладаються після використання), харчових добавок та барвників, бікарбонату натрію (харчової соди), біологічно-активних добавок, мийних та дезинфікуючих засобів тощо;
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 |
