РОБОЧИЙ ПРОЕКТ (21.03.2010)
КОНЦЕПЦІЯ
Державної цільової економічної програми розвитку та реформування хімічного комплексу України на період до 2020 року
1. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
Загально галузевий рівень.. Рівень хімізації є загальновизнаним критерієм суспільно-економічного розвитку будь-якої країни. У промислово-розвинутих країнах частка хімічної продукції у промисловому виробництві становить від 5-8 до 13-16 %. Хімічна промисловість відіграє важливу роль в економічному розвитку практично всіх галузей промисловості та інших сфер діяльності, визначаючи через використання хімічних матеріалів та кінцевої хімічної продукції їх конкурентоспроможність. Без розвитку хімічної промисловості неможливе поліпшення стану навколишнього середовища та вирішення таких глобальних проблем, як нестача ресурсів, енергії і продовольства.
Розвиток хімічного комплексу України за останні десять років, не зважаючи на наростаючу динаміку товарного виробництва (окрім кризових 2008 та 2009 рр.), носив переважно екстенсивний характер. Більшість базових хімічних виробництв, які функціонують сьогодні, були введені в експлуатацію в 70-80 роки минулого століття. Необхідний технологічний та технічний рівень основної хімії підтримувався на протязі останніх років за рахунок «малої» та частково «великої» модернізації, яку здійснювали підприємства галузі переважно за власні кошти без участі державного фінансування. Ресурсні можливості щодо кардинального покращення рівня технологічної укладності та конкурентоспроможності на існуючій технологічній базі вже практично вичерпані. За останні десять років не введено в експлуатацію жодне великотоннажне базове хімічне виробництво, практично не реалізовані інфраструктурні галузеві інвестиційні проекти.
Структура галузі за останні десять років не змінила свою сировинно-орієнтовану направленість і набула лише часткових змін (переважно за рахунок збільшення у структурі галузевого виробництва первинних пластмас і виробів із пластмас та хімічної продукції споживчого призначення). Структурне реформування не носило системний характер і здійснювалося на рівні окремих підприємств зусиллями менеджменту та власників підприємств під зростаючий локальний (секторальний) попит. Частка продукції середнього та низького технологічного переділу у структурі виробництва становить 72 %.
З 2004 року почало посилюватися відставання темпів виробництва вітчизняної продукції кінцевого споживання порівняно з темпами росту платоспроможного споживчого та промислового попиту, що спричинило дисбаланс між попитом та пропозицією на внутрішньому товарному ринку хімічної та нафтохімічної продукції. Наслідком цього стало стійке наростання від’ємного зовнішнього торговельного сальдо (співвідношення експорту і імпорту досягло рівня 1:2,2). В останні два роки показники обсягів імпортних поставок продукції та обсягів галузевого виробництва (у доларовому еквіваленті) практично зрівнялись.
Не набула необхідного розвитку та диверсифікації сировинна база. В частині секторів використання вітчизняної сировини суттєво звузилося. Загалом частка вітчизняної сировини у сировинному балансі галузі не перевищує 25-30%.
Інновації (технічні, продуктові, технологічні) здійснювали вплив на галузевий розвиток, проте дія їх була локальною та обмежувалася незначною частиною секторів. Частка інноваційно активних підприємств не перевищує 15-20 %. Через відсутність державної підтримки галузева наука звузила свій вплив на технологічний розвиток галузі та перебуває в стані перманентного самовиживання.
Інвестиції в основні виробничі фонди хімічного комплексу України за останні 9 років склали у д. ц. 20 млрд. грн., що становило 0,08 грн на 1 грн. товарного виробництва при потребі не менше 0,20 грн. Інвестиційне недофінансування потреб галузі через нестачу фінансових ресурсів під зростаючі фінансово-інвестиційні потреби набуло хронічного характеру і призвело до того, що близько 60 % основних виробничих фондів галузі мають віковий ценз понад 10 та більше років, тоді як нормою у світовій хімічній промисловості вважається граничний діапазон використання ОВФ до 10-12 років (середній 7-8 років). Частка низько - і середньо-технологічних виробництв у структурі виробництва становить 65 %.
На фоні об’єктивного росту цін на енергоресурси середня енергоємність одиниці хімічної продукції в Україні є у 1,5 та 1,8 разів вищою, ніж у США та країнах ЄС. На 20-40 % вищим є рівень промислового споживання води, як технологічної, так і зворотної.
В цілому в рр. динаміку розвитку хімічного комплексу України та поточні фінансово-економічні результати його функціонування визначали такі основні індикатори:
домінування експорту у структурі виробництва (особливо у сприятливі цикли зовнішньої кон’юнктури);
баланс росту/спаду зовнішніх та внутрішніх цін на ринках первинної сировини, енергоресурсів, хімічної напівсировини та кінцевої продукції;
стабільність внутрішнього попиту (для частини секторів);
збільшення конкуруючого імпорту.
За рахунок цих та інших чинників у експортоорієнтованих сировинних секторах на певному етапі підтримувався відносно прийнятний рівень цінової та товарної конкурентоспроможності хімічної продукції. При цьому в інших секторах галузі реальний рівень конкурентоспроможності критично знижувався. Це призвело до втрати конкурентних позицій окремими секторами і зменшення їх частки у галузевому виробництві (хімічні реактиви, хімічні засоби захисту рослин, хімічні кіно - фотоматеріали, більшість виробництв малотоннажної хімії). Виключенням стала обмежена частина секторів, куди були «введені» зовнішні інвестиції та створені спільні підприємства за участі транснаціональних та зарубіжних компаній (лакофарбові матеріали, миючі засоби та засоби для чищення, продукція будівельної хімії тощо) або ж сучасні вітчизняні переробні виробництва на базі зарубіжних технологій (полімерні плівки, таро-пакувальні вироби тощо).
В умовах фінансово-економічної кризи конкурентні показники галузі ослабилися і «просіли» по більшості виробництв та видам хімічної і нафтохімічної продукції. Виникла проблема економічної недоцільності функціонування частини базових та переробних хімічних виробництв (та окремих підприємств) в умовах об’єктивної збитковості, причиною якої стало перевищення собівартості продукції (витрат на одиницю виробленої продукції) над рівнем світових та внутрішніх цін в той чи інший період.
За таких умов стало очевидним, що ключовою системною проблемою галузі, яка вимагає нагального вирішення, є необхідність покращення конкурентних позицій галузі та комплексне підвищення її конкурентоспроможності (структурної, технологічної, цінової, товарної, енергетичної, інвестиційної, інноваційної, сировинної, екологічної). Без вирішення цієї проблеми альтернативи подальшому розвитку вітчизняному хімічному комплексу немає.
Основні показники, які характеризують стан конкурентоспроможності хімічного комплексу України станом на початок 2010 року відображені в табл.1.
Табл.1
Основні показники конкурентоспроможності хімічного комплексу України
Оціночний параметр | Основний показник та його зміст | Дані за 2009 рік |
Структурна конкурентоспроможність (структурна диверсифікованість галузі) | Кількість секторів, частка яких у сумарному виробництві галузевої продукції перевищує 10 % та їх кумулятивна частка в% | 3 (65) |
Кількість секторів, частка яких у сумарному виробництві галузевої продукції перевищує 5 % та їх кумулятивна частка в % | 3 (16) | |
Частка продукції галузі у міжгалузевому споживанні (експансія галузі), % | 23 | |
Технологічна конкурентоспроможність | Частка ОВФ з віком експлуатації менше 15 років, % | 55 |
Період оновлення ОВФ, кількість років | 28 | |
Сировинна (ресурсна) конкурентоспроможність | Загальна частка вітчизняної сировини у галузевому виробництві (без природного газу як технологічної сировини), % | 22-25 |
Енергоємність галузевого виробництва, кг у. п./грн. | 0,32 | |
Товарна конкурентоспроможність | Частка продукції середнього та високого переділу у структурі виробництва, % | 24 |
Частка інноваційної продукції у товарному виробництві, % | 16 | |
Цінова конкурентоспроможність | Продуктивність праці (обсяг випуску продукції на одного працюючого), грн/працюючого (дол. США/працюючого) |
|
Співвідношення продуктивності праці з промислово-розвинутими країнами у долларовому еквіваленті, разів | від 2 до 10 | |
Рентабельність галузевого виробництва, % | -2,5 | |
Частка заробітної плати у собівартості виробництва, % | 8 | |
Співвідношення рівня заробітної плати з промислово - розвинутими країнами, % | 9 | |
Ринкова конкурентоспроможність (внутрішня) | Частка вітчизняної продукції на внутрішньому товарному ринку хімічної та нафтохімічної продукції, % | 35 |
Ринкова конкурентоспроможність (зовнішня) | Частка експорту у виробництві, % | 45 |
Співвідношення експорту до імпорту (у вартісних показниках), % | 46 | |
Кількість видів хімічної продукції, частка якої на світовому товарному ринку товару перевищує 1% (основна номенклатура) | 7 | |
Інвестиційна конкурентоспроможність | Капітальні затрати на вартісну одиницю виробленої продукції, грн/грн. | 0,09 |
Прямі іноземні інвестиції на одиницю виробленої продукції, дол. США/грн. | 0,5 | |
Інноваційна конкурентоспроможність | Обсяг власних технологічних доробків для реалізації наукових та проектно-конструкторських розробок | |
Частка підприємств, які впроваджують інновації, % | 20 | |
Інституційна конкурентоспроможність | Рівень концентрації (кількість підприємств, які контролюють більше 50 % валового випуску галузевої продукції) | 14 |
Конкурентоспроможність персоналу | Частка персоналу з вищою освітою, % | 17 |
Частка персоналу у віці до 40 років, % | 26 |
Секторальний рівень. Хімічний комплекс України нараховує близько 30 основних підгалузей та секторів. Галузь випускає близько 6 тис. найменувань (включаючи базові товарні марки) промислової та малотоннажної продукції. Рівень конкурентоспроможності галузі визначають загальногалузеві показники (наведені в табл.1) та секторальні чинники, які формуються під впливом особливостей розвитку окремих секторів та видів продукції.
Рівень конкурентоспроможності хімічного комплексу України, який склався в окремих секторах на початок 2010 року, є неоднорідним, оскільки його визначають різні вихідні параметри та індикатори росту/спаду, що супроводжували розвиток секторів в останні роки.
SWOT - аналіз конкурентного стану хімічного комплексу України у розрізі окремих секторів приведений в Додатку 1. Його дані свідчать про недостатній та навіть перманентно критичний рівень конкурентоспроможності, значне ослаблення конкурентних позицій та відставання у формуванні конкурентних переваг в значній частині секторів.
Хімічний комплекс України є експортоорієнтованим та імпортозалежним, а отже він перебуває у прямій залежності від трансформації конкурентного середовища у світовій хімічній промисловості та змін на світовому ринку хімічної та нафтохімічної продукції.
Основними з цих змін є наступні:
§ активний вихід на ринки хімічної і нафтохімічної продукції компаній країн, що розвиваються (Китай, Саудівська Аравія, Оман, Єгипет, Мексика, Корея та інші країни Близького та Середнього Сходу), де висока конкурентоспроможність обумовлена державною підтримкою та дешевою вуглеводневою сировиною;
§ зміна лідерства у світовій хімічній промисловості та вихід на друге місце у світі за випуском продукції та товарообігом хімічної промисловості Китаю при одночасному ослабленні позицій традиційних центрів хімічної промисловості США та Європи;
§ переформатування розподілу праці у світовій хімічній промисловості за рахунок випереджувального росту обсягів виробництва продукції азійського виробництва у сегментах фармацевтичних препаратів і пестицидів, спеціальних хімічних речовин (адгезиви, покриття, герметики, каталізатори, добавки до пластмас, хімічні речовини для електронної промисловості, текстильні волокна та ін.), хімічних продуктів споживчого призначення (різновиди мила, лаки для волосся, пральні засоби, засоби для чищення і т. п.);
§ диверсифікація (переорієнтація) компаніями розвинених країн своїх портфельних інвестицій у бік високих технологій та глибокої переробки і випуску наукомісткої малотоннажної продукції;
§ посилення дії технічних бар’єрів та екологічних вимог країнами ЄС та інших регіонів, насамперед, до рівня екологічної безпечності хімічної продукції, яка перебуває на внутрішньому товарному ринку (Регламенти REACH, CLP, система СГС), та підтримка тим самим власних товаровиробників;
§ активізація вертикальної консолідації світової хімічної та нафтопереробної промисловості, внаслідок якої на хімічному та нафтохімічному ринку зміцнили свої позиції транснаціональні нафтові компанії (їх частка у сукупному світовому хімічному виробництві виросла до 30 %) та транснаціональні хімічні компанії (35%);
§ глобалізація та водночас регіоналізація світового виробництва хімічної та нафтохімічної продукції (посилення товарної спеціалізації окремих регіонів, які мають доступ до сировини, високих технологій, активних ринків збуту тощо);
§ поступальний ріст цін (з різною динамікою) в найближчі десять практично на всіх світових ринках первинної сировини для хімічної та нафтохімічної продукції.
Хімічний комплекс України в останні роки відчув посилений тиск зовнішніх чинників та викликів, не спромігшись через внутрішні чинники на адекватне посилення своєї конкурентоспроможності або ж створення необхідної бази для формування нових конкурентних переваг, що призвело до ослаблення конкурентних позицій галузі на зовнішньому та внутрішньому ринках. Процес адаптації галузі до зовнішнього конкурентного середовища в умовах глобальної конкуренції суттєво погіршився і уповільнився, що стало реальною загрозою зниження експортного потенціалу та валютних надходжень галузі.
Водночас цей процес був та залишається секторально неоднорідним. Приведений SWOT-аналіз (Додаток 1) підтверджує, що проблема конкурентоспроможності галузі, яка є структурованою та включає в себе, як загальногалузевий рівень, так і рівень окремих секторів, господарюючих суб’єктів та видів продукції, набула критичного характеру та вимагає системного вирішення із задіянням відповідних програмних інструментів.
2. Аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання програмним методом
Основними причинами, які обумовили сповзання загального та секторального рівня конкурентоспроможності у хімічному комплексі України, послаблення конкурентних позицій стала дія довготривалих внутрішніх та зовнішніх конкурентоформуючих чинників.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 |
