1. Виявити цікаві й цінні джерела та водойми.
2. Виявити місця зростання рідкісних для даної місцевості дерев, кущів, трав'янистих рослин.
3. Відвідати старовинну частину парку з цікавим видовим складом рослинності.
4. Виявити старі дерева.
5. Спостерігати за дикими тваринами.
6. Обстежити в лісовій частині парку місця, заселені лісовими мурашками, обгородити мурашники.
7. Брати участь у рятуванні молоді риб, яка залишилась у водоймах, що пересихають і втрачають зв'язок з річкою після спаду весняних вод (шляхом вилову молоді та випускання її в річку) тощо.
Важливу роль для учасників має відігравати їхня теоретична і практична підготовка. Майбутнім учасникам практики доцільно ознайомитись із сучасним природоохоронним законодавством. Важливим елементом у роботі учнівської практики є процес їх навчання з метою оволодіння комплексом навичок та вмінь з орієнтування на місцевості, правильним вибором місця для проведення досліджень і природоохоронних акцій.
Навчально-дослідницька практика може розглядатися як комплекс екскурсій відповідного ступеня і категорії складності. Керівники, заступники керівників та учасники повинні мати відповідний туристський досвід, повинні обов'язково пройти інструктаж з техніки безпеки, профілактики травматизму, попередження нещасних випадків з дітьми і підлітками, дотримання санітарно-гігієнічних норм. Всі керівники навчально-дослідницької практики в межах покладених на них обов'язків несуть персональну відповідальність за безпеку життя і здоров'я їх учасників.
Для навчально-дослідницької практики, крім звичайного туристського реманенту, потрібно взяти бінокль, рулетку, лупу, підсаки для лову комах та водяних безхребетних, термометр, білий диск (для вимірювання прозорості води), фотоапарат. Бажано одержати в органах землевпорядкування карти досліджуваної території.
Під час практики у парку «Нивки» збір інформації проводиться у долині річки Сирець. Збір інформації бажано проводити групою з 10-15 учасників, які поділяються на 3-4 групи:
група з дослідження визначених ділянок парку;
група з дослідження самої річки;
група з дослідження заплави і схилів (або терас) річкової долини;
група збору соціологічної інформації.
Основним завданням останньої є збирання різноманітної інформації, що стосується річки та прилеглої території парку, шляхом опитування жителів мікрорайону. Зокрема, ця інформація може містити відомості про те, як люди ставляться до природного середовища парку, річки та ставів, чи забруднюють довкілля, річку і як саме, про ставлення місцевої влади (сільських, районних Рад, державних адміністрацій, керівників підприємств та ін.) до проблем природи тощо. Дуже цікаву інформацію можна зібрати, опитуючи жителів за анкетою. Перед цим заходом необхідно запастись достатньою кількістю примірників анкет.
Тобто, група "соціологів" доповнює і розширює інформацію, що отримують інші три групи, але методом, який дає ретроспективне (історичне) бачення розвитку проблем парку і може мати деякі цінні та несподівані наслідки для досліджень.
В ідеальному випадку для повного опису стану парку і долини річки і причин, що зумовлюють його, найкраще провести повне картографування річкової долини за параметрами, які є найважливіші для мети і головних завдань практики. Зміни у структурі ландшафтів, характер господарювання на них, джерела забруднення річки, урбанізовані території тощо, які реєструються під час проходження річкової долини, наносять на карту чи план-схему парку та річки і її водозбору.
Частота описів визначається основною метою роботи. Нові дані для картографування вносяться відповідно до зміни ландшафту парку та річкової долини. Це потрібно робити періодично, наприклад, коли одразу змінюється багато показників, або на стоянках, або лише на найхарактерніших ділянках річки.
Найповніший, найкращий узагальнений опис стану парку, річки і її долини можна зробити тоді, коли дослідники окремими описами фіксуватимуть кожну зміну типу рослинності чи характеру господарського використання долини річки впродовж всього маршруту . Частоту окремих описів визначають самі учасники практики. Характер описів, показники оцінки стану довкілля і їх кількість визначаються метою і завданнями практики.
Виконані описи та запропоновані заходи можуть стати першим об'єктивним документом, за яким можна починати роботи з оздоровлення довкілля парку та річки. Після обстеження окремих ділянок парку та річки зручно зробити короткий опис об’єктів дослідження . Основною метою такого опису має бути виявлення факторів негативного впливу, зокрема знаходження і опис джерел забруднень.
Джерела забруднень
Є точкові і зосереджені джерела забруднень (труби зі стоками, рівчаки тощо). Забруднення надходять із очисних споруд, пунктів громадського харчування або підприємств, господарських дворів тощо. Дуже важливою є інформація про кількість джерел забруднень на окремих ділянках парку з орієнтовним об'ємом забруднюючих речовин. До джерел забруднення, безперечно, належать розташована по берегах річки Сирець рекреаційна зона з великою кількістю відпочиваючих, смітники тощо. Усе це, перелічене і занотоване, з відповідною інформацією про парк та річку може стати основою для більш кваліфікованої оцінки стану екосистеми парку та річки. Господарська освоєність річкової долини є показником впливу на річку діяльності людини. Вона, зокрема, може вказати на те, які забрудники надходять від розсіяних джерел. Ось чому під час проведення навчально-дослідницької практики особлива увага повинна приділятись дослідженню річкової долини. Головним висновком повинна стати оцінка співвідношення у річковій долині територій різного статусу: природних, антропогенних, урбанізованих.
Під час навчально-дослідницької практики складаються карти заплави та виділяються ділянки, де збереглися рідкісні та зникаючі види рослин і тварин, які занесені до Червоної книги України. У таких місцях рекомендується створювати систему мікрозаказників та мікрозаповідників. Ділянки з найвищою часткою збереженості природного (або близького до природного) ландшафту бажано рекомендувати як ділянки, придатні для створення природоохоронних територій. Якщо таких ділянок багато, то територія разом з малою річкою може отримати природоохоронний статус за типом "регіональний ландшафтний парк".
Дослідження мають комплексний характер
Комплексні дослідження території проводять методом виділення "ключових" ділянок, що є найбільш типовими для даної місцевості і здійснюється за таким планом:
географічне положення подається відносно сталих об'єктів – міської забудови, витоку та гирла річки тощо, із зазначенням відстаней та азимутів;
рельєф - вказують мезоформу рельєфу (вододіл, річкова долина, вершина горба). Для горбів, балок, ярів зазначають морфометричні показники: відносну висоту (глибину), ширину, довжину, експозицію схилу, його форму і характер тощо;
ландшафтний профіль – встановлюють взаємозв’язки між процесами, що відбуваються у ландшафті (грунтів і рослинності), визначають природно-територіальні комплекси різного порядку, пояснюють причин тих чи інших явищ ( зсуви, підтоплення, зниження продуктивності ландшафту, тощо)
ґрунти - визначають тип ґрунту і здійснюють докладний опис;
рослинність - зазначають розміщення рослинності в певному рослинному угрупованні – в лісі, гаю, луках, болоті чи на ріллі. Вказують на характер рослинності – трав'яниста, деревна, чагарникова, культурна та її видовий склад;
екологічна експертиза - подаються відомості про можливі ступінь і форми впливу господарської діяльності людини , виходячи із екологічного оцінювання якості річкової води за допомогою хімічних, фізичних, гідробіологічних критеріїв.
Оцінка стану досліджуваної ділянки річкової долини:
1) непорушена природна екосистема з добрим лісовим підліском, травостоєм;
2) екосистема з явними ознаками впливу людини (вирубки, дороги, стежки, вогнища, порушення ґрунтового покриву);
3) трансформовані внаслідок людської діяльності ділянки річкової долини.
Для комплексних досліджень рекомендується складати профілі (розрізи) описуваних ділянок. Слід зауважити, що чим більше досліджених ділянок, тим більш вагомими і об'єктивними будуть результати досліджень в цілому.
Для описів річкової долини також можна користуватися наведеною нижче схемою (набором показників). Опис ділянки річкової долини розпочинає етикетка опису, що включає такі атрибути:
- номер (або код) опису;
- гідрологічна прив'язка ділянки;
- географічно-адміністративна прив'язка ділянки;
- дата опису;
- автор опису.
Опис ведеться за такими параметрами:
1. Опис річки:
· ширина, м;
· глибина, м;
· швидкість течії, м/сек;
· характер русла (коротко описується: пряме чи меандрує, природне чи канал);
· крутизна берегів;
· характер дна;
· візуальна характеристика води;
· засміченість русла;
· характер водної рослинності.
2. Опис прируслового валу (є чи немає, в якому стані)
3. Опис заплави:
· ширина загальна;
· ширина по лівому берегу;
· ширина по правому берегу;
· характер порушеності гідрологічного режиму заплави;
· співвідношення (в % від площі): ліс, луки, болота;
· урбанізовані території;
· ґрунти;
сліди ерозії ґрунтів;
наявність водоохоронних зон.
4. Опис надзаплавних терас:
· наявність терас по правому та лівому берегах;
· ширина;
· характер та крутизна схилів.
5. Параметри річкової долини:
· ширина загальна, м;
· ширина по лівому берегу, м;
· ширина по правому берегу, м;
· глибина, м;
· крутизна терас, у градусах: правої, лівої.
6. Характер господарського використання річкової долини:
· характер господарського використання (коротко описати);
· рівень рекреаційного використання (коротко описати);
· наявність водозаборів (коротко описати);
· наявність стоків (коротко описати);
· наявність у долині будівель або об'єктів, що створюють безпосередній або
· опосередкований вплив на річку (коротко описати);
· відомості з опитування населення (про історичний розвиток території,
· наприклад).
Вивчення ґрунтів. Опис і дослідження ґрунтів слід проводити за таким планом:
· основні горизонти, їх глибина (замалювати);
· колір і зволоженість. Умови зволоження визначаються на ґрунтовому розрізі і
· визначається тип зволоження (атмосферний, ґрунтовий, заплавний);
· ступінь зволоження: недостатній (пилуватий ґрунт); нормальний (звичайний ґрунт); сезонно-підвищений (ґрунт липкий); постійно надлишковий (на поверхні ґрунту – вода);
· механічний склад (глинистий, суглинистий, супіщаний, піщаний та ін.);
· структура ґрунту – найважливіша і найхарактерніша його ознака. Розрізняють такі
· основні типи структур: брилиста, зерниста, пластична, горохоподібна, стовпчаста, пиловидна тощо;
· оцінка агрономічних властивостей внаслідок господарського виливу людини.
Оцінюється стан ґрунтів і ступінь впливу на них людини.
Геоботанічні дослідження та дослідження рослинності річок
Для проведення геоботанічних досліджень вибирають типові ділянки, що характеризують рослинність досліджуваної місцевості в цілому. Для польових геоботанічних досліджень потрібне таке обладнання: компас, планшет, карта місцевості, креслярське приладдя.
Опис рослинних угруповань проводять методом закладення дослідних ділянок різних розмірів: для трав'янистої – 1 м2, для лісової і чагарникової – відповідно 500 і 100 м2.
Видовий склад описують за формою:
1. назва рослини;
2. процент покриття;
3. фенологічна фаза (бутонізація, цвітіння; плодоносіння);
4. життєвість (нормальний ріст, пригнічення).
Опис лісових і чагарникових угруповань проводять за таким планом:
1. тип лісу (мішаний, сосновий, грабовий тощо);
2. наявність підліску;
3. трав'янистий покрив;
4. моховий покрив.
Доцільно визначати висоту, товщину і вік дерев для того, щоб звернути увагу на те, як повільно ростуть дерева і як багато часу потрібно, щоб виріс ліс.
Вивчення рідкісних і зникаючих видів рослин. Важливе місце у геоботанічних дослідженнях має вивчення лікарських, реліктових та ендемічних видів рослин, а також рослин, занесених до Червоної книги України. Їх доцільно описувати за таким планом:
- назва (після визначення);
- місцезнаходження на ландшафті по відношенню до населеного пункту, річки;
- місце поширення (ліс, луки, болото);
- фаза розвитку (бутонізація, цвітіння, плодоносіння);
- кількість рослин;
- дата проведення спостереження.
Водні рослини відіграють важливу роль у річкових біоценозах. Рослинні угруповання є місцями оселення та невичерпними запасами поживи для численних видів безхребетних тварин і риб. Завдяки, значною мірою, життєдіяльності рослин, відбувається очищення води від забруднення. Через зарості водно-болотних рослин відбувається механічна фільтрація (осадження) мінеральних часток. Рослини вилучають з води біогенні сполуки. Проте, наявність значних заростей водно-болотних рослин свідчить про постійне надходження у річку з довколишніх територій надмірної кількості сполук азоту і фосфору. Тому інформація про заростання водотоку дуже важлива. Велика кількість вищої водної рослинності та нитчастих водоростей може спричинити швидке замулення річища чи небажане заболочення ставка.
На початку описування визначається загальний відсоток заростання видимої ділянки русла річки вищою водною рослинністю, а також нитчастими водоростями. Знаючи площі заростей окремих видів водних рослин, можливо розрахувати надходження у річку забруднюючих речовин, а далі здійснити оцінку самоочисної здатності річки.
Для спрощення описів рослинності прибережних смуг, заплав і терас зручно (але не обов'язково) користуватись "класифікатором" основних типів рослинно-біоценотичного покриву, що найчастіше зустрічається у річкових долинах (надається методичних додатках до програми в лекції "Громадський екологічний моніторинг"). При цьому в описах використовуються цифри кодів, а не словарні описи. Такі описи можна виконувати окремо для прибережних захисних смуг, заплави в цілому, надзаплавних терас.
Дослідження тваринного населення річок. Порівняно з вищими водними рослинами кількість видів безхребетних тварин, що живуть у річищі та заплавних водоймах, значно більша. Їх опис може допомогти учасникам досліджень скласти лише загальне уявлення про їхнє видове розмаїття та багатство життєвих форм.
Дуже важливо визначити види риб, що живуть у водоймі, позначити види які вдалося
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 |
