Програма охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на роки (стр. 1 )

ЗАТВЕРДЖЕНО

рішенням обласної ради

від

ПРОГРАМА

ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ТА РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НА РОКИ

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Конституцією України закріплено право людини на екологічно безпечне середовище.

Стаття 16 Конституції України визначає, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.

Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що з метою проведення ефективної і цілеспрямованої діяльності України з організації і координації заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів на перспективу розробляються і приймаються державні, республіканські, міждержавні, регіональні, місцеві та інші територіальні програми.

Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджені постановою Верховної Ради України від 5 березня 1998 року № 000/98-ВР, Основні засади (стратегія) державної екологічної політики України на період до 2020 року, затверджені Законом України від 21 грудня 2010 року , визначили державну стратегію досягнення безпечних для людини стандартів оточуючого середовища та невиснажливого використання природних ресурсів.

Програму охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на роки розроблено відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання, затверджених наказом Міністерства економіки України від 4 грудня 2006 року № 000, та розпорядження голови Миколаївської облдержадміністрації від 14 вересня 2006 року «Про порядок розроблення та виконання обласних цільових програм».

Мета Програми

Метою Програми є забезпечення екологічно безпечного навколишнього середовища та стійкого стану екологічних систем області шляхом виконання на території області міжнародних, загальнодержавних, регіональних, місцевих програм та вирішення першочергових регіональних екологічних проблем.

Виходячи з визначеної мети Програми, слід відмітити, що як стан довкілля області не може розглядатися без урахування показників та чинників соціально-економічного розвитку області, так і Програма не може розглядатися окремо від Програми економічного і соціального розвитку Миколаївської області на роки «Миколаївщина-2014», а також інших обласних програм, які регулюють певні аспекти раціонального природокористування.

Програма як складова Програми економічного і соціального розвитку Миколаївської області на роки

«Миколаївщина-2014», взаємозв’язок з іншими програмами екологічного спрямування

Програма ідейно та структурно входить до складу Програми економічного і соціального розвитку Миколаївської області на роки «Миколаївщина-2014», має відповідати її основній меті та реалізовуватись у межах наявних ресурсів.

У зв’язку із закінченням строку дії обласної Програми охорони довкілля та раціонального природокористування на роки, численними змінами у чинному законодавстві, виконанням ряду природоохоронних заходів розроблено Програму охорони довкілля та раціонального природокористування Миколаївської області на роки.

Ряд заходів екологічного спрямування виконується в рамках інших загальнодержавних та регіональних програм, перелік яких наведено нижче. Визначальним для включення проблем та заходів до Програми є їх відповідність саме екологічним пріоритетам Миколаївської області.

Перелік програм екологічного спрямування,

які діють у межах області

№ з/п	Назва Програми	Ким і коли затверджено
Державні програми
1.	Програма перспективного розвитку заповідної справи в Україні	Постанова Верховної Ради України від 22 вересня 1994 року № 000/94-ВР

2.	Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води	Постанова Верховної Ради України від 27 лютого 1997 року № 000/97-ВР
3.	Загальнодержавна програма формування національної екологічної мережі України на роки	Закон України від 21 вересня 2000 року
4.	Загальнодержавна програма охорони та відтворення довкілля Азовського і Чорного морів	Закон України від 22 березня 2001 року № 000-ІІІ
5.	Комплексна програма протизсувних заходів на роки	Постанова Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 000
6.	Загальнодержавна програма «Питна вода України» на роки	Закон України від 3 березня 2005 року
7.	Державна цільова екологічна програма проведення моніторингу навколишнього природного середовища	Постанова Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 року № 000
8.	Державна цільова програма «Ліси України» на роки	Постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2009 року № 000
Обласні програми
1.	Програма моніторингу довкілля Миколаївської області	Рішення обласної ради від 23 грудня 1999 року №4
2.	Обласна цільова програма «Ліси Миколаївщини» рр.»	Рішення обласної ради від 24 квітня 2001 року №3
3.	Обласна Програма охорони та підвищення родючості ґрунтів на роки	Рішення обласної ради від 17 березня 2006 року №6
4.	Обласна Програма «Питна вода Миколаївщини» на період до 2020 року	Рішення обласної ради від 28 березня 2008 року №5
5.	Програма поводження з твердими побутовими відходами в Миколаївській області на період до 2020 року	Рішення обласної ради від 21 листопада 2008 року №6
6.	Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства Миколаївської області на роки	Рішення обласної ради від 30 грудня 2010 року №6
7.	Програма економічного і соціального розвитку Миколаївської області на роки «Миколаївщина-2014»	Рішення обласної ради від 25 березня 2011 року №3

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРИЗАЦІЯ ТА АНАЛІЗ ДАНИХ ПРО СТАН НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

2.1. Основні показники класифікації чинників негативного впливу

Для класифікації чинників негативного впливу застосовані як загальностатистичні показники якості довкілля, так і узагальнені показники стану екологічних систем та загального рівня стану здоров’я населення.

Із загальностатистичних використані такі показники:

викиди в атмосферу діоксиду сірки, оксидів азоту, оксиду вуглецю, пилу;

перевищення гранично допустимої концентрації основних забруднюючих речовин у повітрі міст області;

кількість неочищених стічних вод, що скидаються до водойм;

перевищення гранично допустимої концентрації основних забруднюючих речовин води у створах, де йде спостереження;

кількість утворених відходів (окремо токсичних, промислових та побутових), їх рух.

До узагальнених показників стану екологічних систем слід віднести: господарське освоєння території; сільськогосподарське освоєння території; розораність; площу природного рослинного покриву; лісистість; площу територій та об’єктів, що ретельно охороняються;

якісні показники біологічного та ландшафтного різноманіття.

2.2. Стан атмосферного повітря

В області відсутні підприємства хімічної, вугільної промисловості, тому вона не увійшла до переліку регіонів з високим рівнем забруднення атмосфери.

Згідно з Інтегральною оцінкою стану довкілля на регіональному рівні ситуація щодо стану атмосферного повітря у роках в цілому по області задовільна. Рівень забруднення атмосферного повітря у Миколаївській області нижчий, ніж середній в Україні (10,7 т на 1 км2). У 2010 році в області на 1 км2 було викинуто 2,07 т забруднюючих речовин.

Динаміку викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря протягом років наведено нижче (таблиця 2.2.1.).

Таблиця 2.2.1. Динаміка викидів в атмосферне повітря

Викиди по області	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2010 р.
Загальна кількість викидів в атмосферне повітря по області, тис. т, у тому числі:	85,80	86,66	89,61	85,82	83,1
від стаціонарних джерел забруднення (тис. т)	21,19	22,66	25,78	24,43	21,45
від пересувних джерел (тис. т)	64,61	64,00	63,84	61,4	61,65

Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (тис. т)

У 2010 році в атмосферне повітря області надійшло 83,1 тис. т забруднюючих речовин, що на 2,72 тис. т (3,2%) менше ніж 2009 року, у тому числі:

зі стаціонарних джерел забруднення до атмосфери надійшло 21,45 тис. т забруднюючих речовин, що на 2,98 тис. т або на 12,2% менше ніж 2009 року;

від пересувних джерел – 61,65 тис. т, що на 0,4% більше ніж минулого року.

Автотранспорт був і залишається найбільшим забруднювачем атмосферного повітря в області. У 2010 році ним викинуто 51,1 тис. т забруднюючих речовин, що становить 82,9% від загального обсягу викидів від усіх пересувних джерел та 61,5% від загального обсягу викидів по області (у 2009 році цей показник був на рівні - 61%, у 2008 році - 61%, у 2007 році - 64%). Кількість викидів визначається залежно від кількості автотранспорту та споживання пального.

Переважна більшість забруднюючих речовин надходить у повітря від основних забруднювачів – підприємств, обсяги викидів яких перевищують 100 т на рік.

У 2010 році викиди від цих підприємств в атмосферне повітря становили 70% від викидів усіх стаціонарних джерел області. Сумарні викиди від трьох підприємств: ПАТ «ЮГцемент», Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів (далі – Миколаївське ЛВУМГ), ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у 2010 році становили 12,83 тис. т або 60% від викидів усіх стаціонарних джерел та 85,4% від викидів основних забруднювачів.

У структурі викидів шкідливих речовин від стаціонарних джерел переважають тверді речовини – 48,9% (10,48 тис. т), метан – 20,1%, сполуки азоту становлять 12,9%, сполуки сірки – 5,5% та оксиди вуглецю – 7,3%.

Хімічний склад викидів шкідливих речовин

від стаціонарних джерел

Основними забруднюючими речовинами, що потрапляють у повітряний басейн при експлуатації транспортних засобів, є оксиди вуглецю та азоту, діоксид сірки та пил. Так, 2010 року транспортом викинуто понад 77% оксидів вуглецю, 9,12% оксидів азоту та 0,9% діоксиду сірки від загальної кількості викидів забруднюючих речовин, що надійшли в повітря.

Динаміку викидів в атмосферне повітря від стаціонарних джерел в цілому по області та в розрізі населених пунктів, у тому числі за найпоширенішими забруднюючими речовинами (пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю), надано в таблицях 2.2.2., 2.2.3.

У 2010 році від стаціонарних джерел порівняно з 2009 роком збільшилися викиди пилу на 0,06 тис. т., оксиду вуглецю – на 0,02 тис. т, але зменшилися викиди діоксиду сірки на 1,59 тис. т та діоксиду азоту – на 0,4 тис. т.

Слід зауважити, що перехід (тимчасовий або постійний) окремих підприємств на альтернативні види палива з економічних або інших причин може суттєво вплинути на стан атмосферного повітря, особливо навколо місць їх розташування.

Таблиця 2.2.2. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел у регіоні по окремих населених пунктах (тис. т)

	2007 рік	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Всього по області	22,66	25,78	24,434	21,45
Всього по населених пунктах,	7,175	7,807	9,764	6,468
у тому числі:
м. Миколаїв	6,143	7,048	9,132	5,916
м. Вознесенськ	0,265	0,244	0,229	0,212
м. Очаків	0,118	0,103	0,093	0,109
м. Первомайськ	0,453	0,289	0,224	0,175
м. Южноукраїнськ	0,196	0,123	0,086	0,056

Динаміка викидів забруднюючих речовин найбільшими забруднювачами (т/рік)