Стратегія розвитку органів внутрішніх справ України (стр. 1 )

Стратегія розвитку органів внутрішніх справ України

І. Короткий опис сучасного стану МВС

У 2013 р. органи та підрозділи Міністерства внутрішніх справ України (далі – ОВС) нараховували 261 тис. осіб, включаючи персонал внутрішніх військ, курсантів та цивільних службовців. Така кількість у 1,5 рази перевищувала середній європейський показник (300 поліцейських на 100 тис. населення) та була майже удвічі більшою, ніж передбачають рекомендації ООН – 222 поліцейських на 100 тис. населення. При 21 млн. 840 тис. осіб економічно активного населення це означало, що кожний 83-й працюючий громадянин отримував зарплату від МВС.

Одночасно рівень довіри громадян до міліції максимально сягав лише 3 - 5%, а після подій Євромайдану цей показник, за даними Інституту соціології Національної академії наук України, упав до 0,8% опитаних, при цьому довіра самих працівників міліції до влади традиційно не перевищувала 3%. Причиною такої тотальної недовіри владних структур одна до одної, як і вкрай низького кредиту довіри населення до правоохоронців, стали системні недоліки в діяльності ОВС.

Визначальними недоліками є застаріла структура МВС та система відомчого управління, які утримують МВС на стадії непропорційно великого «міністерства міліції». Дублювання функцій різних підрозділів у цьому «міністерстві» супроводжується завищеним відсотком чисельності управлінського персоналу та внутрішньою конкуренцією між департаментами. Недосконала та повільна система прийняття управлінських рішень не сприяє гнучкому управлінню підрозділами, ефективному реагуванню на ситуацію та відповідальному ставленню керівників місцевого рівня до виконання своїх обов’язків як менеджерів. Ситуація в Автономній Республіці Крим та східних областях України показала нездатність «міністерства міліції» комплексно реагувати на загрози громадській безпеці без узгоджених дій з підрозділами МНС та прикордонної служби, оперативно впливати на ситуацію ресурсами територіальних управлінь.

За роки незалежності МВС не змінило успадковану від СРСР мілітаризовану модель діяльності, що особливо впливало на тактику охорони громадського порядку, орієнтовану переважно на жорстке реагування в умовах масових заворушень. Відповідно процес підготовки особового складу пріоритетними залишає зразки поведінки, притаманні більш військовим, аніж поліцейським підрозділам. Найбільш наочно це виявилося під час подій Євромайдану, коли силовими акціями спецпідрозділів міліції та внутрішніх військ були незаконно спричинені тілесні ушкодження сотням учасників мирного зібрання та журналістам. У межах пострадянської мілітаризованої моделі МВС продовжувало культивувати образ монопольного «борця зі злочинністю», успішність діяльності якого в цілому не залежала від підтримки населення, а ефективність роботи оцінювалася морально застарілою системою кількісних показників боротьби із злочинністю. У результаті лише протягом 2013 р. МВС отримало близько 195 тисяч звернень громадян стосовно неправомірних дій правоохоронців – у середньому по одній скарзі на кожного атестованого працівника ОВС.

МВС у плануванні своєї діяльності залишається під суттєвим впливом політичних сил, що наочно виявилося в кадровій політиці останніх років, коли на керівні посади в усіх областях призначалися виключно вихідці з Донецької області. Результатом боротьби політиків за вплив на призначення у МВС так званих «своїх людей» стало звільнення за роки незалежності понад 300 перших керівників обласного рівня, у тому числі 17 керівників ГУМВС України у Львівській області, 15 – в Автономній Республіці Крим, 13 – у м. Києві.

Політичний вплив поглиблюється хронічним недофінансуванням МВС, коли цьому озброєному органу виконавчої влади щороку на утримання передбачається фінансування в розмірі лише 40% річної потреби. Водночас за МВС законодавчо закріплюється право отримувати решту коштів за рахунок громадян та інших недержавних джерел фінансування. На практиці це призвело до надання підрозділами МВС широкого спектру адміністративних послуг за необґрунтовано завищеними тарифами за монопольності ціноутворення та відсутності стандартів цих послуг. Відсутність дієвих запобіжників корупції, недбальство посадовців, вимагання «благодійних внесків» перетворили українську міліцію з органу захисту прав споживачів адміністративних послуг на одного з найбільших порушників у цій сфері. Щороку від недосконалості адміністративних послуг ДАІ та дозвільної системи МВС потерпало щонайменше 2 млн. громадян.

З поглибленням проблем фінансування все більша частина діяльності міліції спрямовується не на виконання покладених на неї обов’язків, а на самозабезпечування і особисте збагачення керівників усіх рівнів шляхом протиправного позбавлення співгромадян належної їм власності. Крім того, украй розгалуженою стала система внутрішньої корупції з системою «тарифів», що охопила практично всі сфери діяльності працівників ОВС – від надання відпустки або вихідного до отримання чергового звання, посади чи відомчої відзнаки.

Забезпечення умов праці персоналу МВС залишається вкрай незадовільним: відсутність необхідної кількості приміщень, оргтехніки, навіть меблів, відсутності незабезпечення практичного соціального захисту працівників, недосконала система оплати, коли майже 30% зарплати підлеглих залежить від суб’єктивного ставлення до них керівника. Недоліки управління призводять до непропорційного функціонального навантаження, коли, наприклад, на одного дільничного інспектора міліції в середньому припадає 3 тис. мешканців міста або 2,2 тис. жителів сільської місцевості. Укоренилася невиправдана практика тривалості робочого дня понад 12 годин на добу, невикористання всіх вихідних днів у місяці для значної частини персоналу. Майже третина працівників не відпочиває у вихідні дні.

Низку системних недоліків завершує відомча політика у сфері прозорості та підзвітності суспільству, де МВС у цілому вкрай повільно змінює закрито-упереджене ставлення до відносин з громадськістю. Сьогодні у складі атестаційних комісій відсутні представники громадськості, потерпілі громадяни не мають можливості повноправно долучатися до ходу службових розслідувань, що проводяться за їх скаргами, скасована апробована практика діяльності мобільних груп з моніторингу забезпечення прав людини в діяльності ОВС. Відсутність дієвих механізмів громадського контролю стала однією з причин того, що у 2013 році органами прокуратури проведено розслідування в 11 176 кримінальних провадженнях стосовно працівників ОВС, 3031 яких було відкрито за фактами жорстокого поводження.

Ураховуючи, що в сучасній Україні правоохоронні органи повинні бути, насамперед, сервісними службами, що допомагають суспільству влаштувати безпечний та законний добробут у власній країні, пропонується запровадити Стратегію розвитку органів внутрішніх справ України, яка передбачає формування МВС як інституту європейського зразка та формування поліції як основного виконавця завдання щодо забезпечення безпеки населення.

ІІ. Вимоги суспільства до поліції як ключової ланки МВС

Запропонована Стратегія орієнтована на задоволення таких вимог суспільства до поліції1:

1. Пріоритетним напрямком роботи поліції має бути служіння як потребам окремих громадян, так і суспільним групам

Мається на увазі готовність поліції ефективно реагувати на заяви окремих громадян, підтримувати з ними постійний зв'язок та інформувати про хід розгляду їх справ. Убачається, що жодна із заяв та скарг громадян не залишиться незареєстрованою та своєчасно нерозглянутою незалежно від того, має заявник будь-які привілеї або ж навпаки він обмежений у частині реалізації певних прав.

Одночасно від поліції очікується високий рівень толерантності до вразливих груп населення, які потребують підвищеної уваги та додаткового захисту своїх прав з боку поліції. До таких груп зазвичай відносять представників етнічних меншин, мігрантів та шукачів притулку, людей з фізичними або психічними вадами, осіб нетрадиційної сексуальної орієнтації, людей похилого віку та дітей. Поліція повинна здійснювати постійний моніторинг ситуації щодо потреб цих категорій населення, розробляти відповідні програми або плани заходів щодо надання їм додаткової допомоги, відслідковувати їх ефективність та бути одним із ініціаторів загальнодержавного процесу соціальної адаптації окремих категорій населення.

____________________

1 Ці вимоги до змісту поліцейської діяльності в сучасному демократичному суспільстві сформульовані у 2001 році американським поліцеїстом Д. Бейлі на підставі проведеного аналізу широкого кола нормативних приписів.

2. Поліція повинна відповідати перед законом, а не перед урядом

Усі рішення поліції мають бути вмотивовані законом та підтримані судом, а не диктуватися урядом та побажаннями політичних партій. Рекомендації, ноти підтримки або протесту, декларації та політичні заяви, звичайно ж, можуть бути взяті до уваги керівниками поліції при прийнятті управлінських рішень, проте лише як додаткові аргументи (контраргументи) до вимог закону, на підставі яких діє поліція.

Слід окремо оцінювати роль і ступінь причетності керівників поліції до розроблення та впровадження законодавства, щоб уникнути випадків їх можливої політичної заангажованості.

3. Поліція повинна захищати права людини, особливо ті, які є необхідними для вільної політичної діяльності в демократичному суспільстві

Поліція має впроваджувати процедури та нормативні акти, які унеможливлюють здійснення свавільних арештів та затримань, забезпечують захист затриманих осіб від катування та жорстокого поводження. Окремим напрямком діяльності є розроблення алгоритму дій під час охорони мирних зібрань з метою забезпечення права громадян на свободу слова, вираження поглядів та переконань. У поліцейських підрозділах має бути запроваджено спеціальне навчання персоналу з метою забезпечення прав людини в діяльності органів внутрішніх справ. Випадки застосування сили та фізичного примусу мають бути суворо регламентовані детальними нормативними приписами, у переважній більшості – санкціоновані і ретельно розглянуті керівництвом поліції спільно з іншими органами, що контролюють діяльність поліції.

4. Поліція має бути прозорою у своїх діях

Поліцейські підрозділи мають бути достатньо відкриті для форм зовнішнього контролю, у тому числі громадського контролю. Основна статистика поліції (чисельність особового складу, гендерний баланс, розмір бюджету тощо) має бути доступна для суспільства, а прохання громадян та організацій про доступ до обмеженої інформації мають розглядатися в розумний строк з наданням детально вмотивованої відповіді в разі відмови. Поліція має запровадити посади для спеціальних посадовців або створити окремі підрозділи, які відповідатимуть за зв'язок із громадськістю та міжнародними організаціями. Суспільство також повинне без зайвих зусиль мати доступ до інформації, що стосується планування роботи поліції в цілому, реалізації запланованих заходів та результатів роботи.

З розширенням Європейського Союзу за рахунок країн Центральної та Східної Європи перед національними урядами постало завдання реформування поліції (міліції) в професійний деполітизований і ефективний інститут, заснований на принципах верховенства права, ринкової економіки і толерантності стосовно культурних, релігійних та етнічних груп. Як результат, перелік завдань для органів внутрішніх справ цих країн відповідно до засад сучасної поліцеїстики було розширено такими положеннями:

установлення ефективного громадського контролю;

демократична та ефективна система підзвітності суспільству;

партнерські відносини з населенням у межах моделі «community policing»;

професіоналізм персоналу, скорочення його чисельності, вироблення професійної етики;

підвищення рівня диверсифікованості персоналу для кращого відображення етнічної та гендерної структури населення;

постійний зв'язок з поліцейськими підрозділами інших держав.

Для більшості європейських поліцейських систем досягнення означених вимог стало можливим за умови реформування, яке відбувалося за декількома провідними принципами. Перелік принципів реформування дещо відрізнявся в кожній країні, що залежало як від політичної ситуації, так і від ступеня готовності державних структур до реорганізації власної діяльності. В узагальненому вигляді на сьогодні маємо такі принципи реформування органів внутрішніх справ (як споріднені та універсальні категорії):

верховенство права;

деполітизація;

демілітаризація;

децентралізація;

підзвітність та прозорість у роботі;

тісна співпраця з населенням та місцевими громадами;

професійна підготовка персоналу.

Опис цих принципів наведено в додатку 1 до цієї Стратегії.

ІІІ. Стратегічна візія розвитку МВС та поліції

У цьому розділі розглядається бачення реформованого МВС та здійснених принципів реформування органів внутрішніх справ.

1. Оптимізація структури МВС

МВС повинне мати таку структуру, щоб жодним чином не асоціюватися з «міністерством поліції», виконуючи при цьому роль цивільного та відкритого Home office, в якому Служба національної поліції є лише складовою частиною.

МВС буде політичним органом управління ряду окремих служб, до складу яких можуть входити Національна поліція, Національна гвардія, прикордонна та міграційна служби, служба з надзвичайних ситуацій та інші служби (у разі їх утворення). Головною умовою побудови управлінських взаємовідносин між МВС та службами буде фінансова та організаційно-управлінська самостійність кожної зі служб (як окремого центрального органу виконавчої влади), отримана в результаті реформування та розроблення власної стратегії розвитку.

Кабінет Міністрів України через Міністра внутрішніх справ буде здійснювати спрямування та координацію діяльності таких служб. Робочі стосунки та субординація між Міністром внутрішніх справ та керівниками служб повинні мати такий же ступінь демократичності, як стосунки Прем’єр-міністра з міністрами в межах Кабінету Міністрів України.

Разом з демократичними засадами та самостійним статусом кожної служби у МВС існуватимуть чіткі та зрозумілі правила взаємодії. Такі правила в разі необхідності забезпечуватимуть злагоджену роботу різних служб для вирішення проблем на національному рівні (формування нових підрозділів та робочих груп, відрядження персоналу, послідовність дій та використання ресурсів), а також забезпечуватимуть робочу взаємодію регіональних (територіальних) представників різних служб в їх повсякденній діяльності.

Більшість ресурсів МВС будуть спрямовані на задоволення потреб населення на рівні територіальних громад, у зв’язку з чим витрати на бюрократичні потреби та управлінський апарат будуть зведені до мінімуму за рахунок запровадження інформаційно-комунікаційних технологій управління.

МВС повинне мати єдину систему електронного документообігу із сучасними механізмами її захисту, уніфікованими базами даних, системою планування поточної робочої діяльності та дистанційного контролю за якістю роботи окремих виконавців. Уміння працювати в системі електронного документообігу є професійно необхідною якістю кожного працівника МВС.

За Службою національної поліції буде закріплено функцію превенції та охорони громадського порядку як за основним виконавцем, тому основними будуть служби дільничних інспекторів та патрульної поліції, які концентруватимуть до 70% персоналу Служби. 30% складатиме персонал чергових частин, служби детективів з розкриття загальнокримінальних злочинів, служб інформаційного та логістичного забезпечення. Одночасно поліція буде поділятися на адміністративну поліцію та кримінальну поліцію, які працюватимуть у сферах власної компетенції, не дублюючи одна одну.

2. Верховенство права

МВС буде регулярно проводити ревізію та оновлення нормативної бази з урахуванням нових міжнародних документів, імплементованих Україною, рішень Європейського суду з прав людини, а також рекомендаційних документів міжнародних інституцій. Одночасно виходити із законодавчими ініціативами, спрямованими на встановлення чіткої узгодженості всіх правових норм у галузі кримінального, адміністративного, трудового, цивільного та інших галузей права, що регламентують діяльність персоналу.

У нормативній базі МВС буде закріплено максимально деталізований спектр завдань, функцій та повноважень, що зменшить ризик довільних дій правоохоронців та автоматично мінімізує ризик порушення закону з боку персоналу МВС. Одночасно буде максимально регламентовано дії посадових осіб шляхом розроблення деталізованих нормативно-правових актів, настанов, рекомендацій, інструкцій, що передбачають усі можливі варіанти поведінки персоналу в стандартних та нестандартних ситуаціях. Для спрощення застосування ці нормативні акти буде зведено в один комплексний документ (за прикладом європейських кодексів поведінки поліції Polіce Code of Conduct).

Персонал МВС подаватиме приклад у дотриманні законів, застосування яких він забезпечує. При здійсненні своїх функцій персонал МВС діятиме тільки на підставі закону, дотримуючись особистих прав громадян і не вчиняючи довільних або протиправних дій. З цією метою в нормативній базі МВС буде поглиблено та деталізовано низку обмежень для персоналу, дотримання яких забезпечить високу виконавську дисципліну персоналу; відданість правоохоронній діяльності та неможливість займатися підприємницькою діяльністю; незацікавленість персоналу в отриманні подарунків і винагород від приватних осіб; нерозголошення службової інформації; обмеження участі в політичному житті.

3. Деполітизація

На рівні МВС буде розроблено систему менеджменту та механізми виконавчого контролю (розмежування компетенції, усунення дублювання повноважень), які зведуть до мінімуму можливість прийняття керівництвом рішень безпосередньо під впливом політичних сил або ж під впливом власних політичних уподобань. Прийняття рішення керівництвом повинне мати такі обов’язкові елементи, як збирання інформації, аналіз аргументів та контраргументів, обговорення, колегіальність при розробленні варіантів рішення.

У разі виявлення фактів або виникнення аргументованої підозри щодо дій посадової особи МВС в інтересах представників політичних сил така посадова особа буде відсторонена від виконання обов’язків та стане об’єктом внутрішнього розслідування.

На рівні МВС сфери політичного та фахового керівництва обов’язково розмежовуватимуться з метою забезпечення стабільності професійного складу ОВС. На посаду міністра буде призначатися виключно цивільний представник політичних сил, термін перебування якого (якої) на посаді залежатиме від перебігу політичних обставин. На посаду керівника Служби національної поліції буде призначатися високопрофесійний поліцейський фахівець зі стажем служби в поліції не менше 20 років, необхідним рівнем освіти та досвідом управління. Призначення буде відбуватися на строк 4 роки з правом подальшого його продовження. Керівник поліції не буде складати повноважень зі зміною Уряду або Міністра внутрішніх справ.

У підрозділах МВС буде заборонено використання будь-яких предметів чи техніки, що мають символіку політичних партій. Персоналу МВС у службовий час буде заборонено висловлювати особисте ставлення до тієї чи іншої політичної партії та обговорювати політику партій під час службових нарад. Це положення поширюватиметься також на працівників МВС у позаслужбовий час, якщо вони носять елементи уніформи чи розпізнавальні знаки, що дозволяють ідентифікувати їх приналежність до МВС.

Представникам політичних сил повинно бути заборонено здійснювати будь-яку політичну діяльність у службових приміщеннях МВС, а також запрошувати персонал як експертів або консультантів без погодження з Міністром внутрішніх справ.

4. Демілітаризація

Міністерство внутрішніх справ перетвориться в цивільний орган. Структурні підрозділи МВС будуть цивільними службами, персонал яких, хоча й частково, буде виконувати службові обов’язки в уніформі, проте не матиме спеціальних звань, аналогічних військовим, та не буде використовувати військову атрибутику чи символіку.

Поряд з цим у службі Національної поліції, Національної гвардії, службі з надзвичайних ситуацій та прикордонній службі атестованими працівниками (особами рядового і начальницького складу та військовослужбовцями) залишатимуться лише працівники тих підрозділів, які безпосередньо виконуватимуть завдання з охорони громадського порядку, гасіння пожеж, боротьби зі злочинністю, охорони державного кордону, державних органів та важливих об’єктів тощо.

МВС буде розроблено систему професійних стандартів поведінки, спрямовану на розвиток у персоналу ініціативи, самостійності в прийнятті рішень, готовності нести відповідальність за власні вчинки. Усі рудименти військової дисципліни та підготовки будуть ліквідовані.

Якісно змінені стандарти фізичної та вогневої підготовки персоналу, передбачатимуть максимальне наближення тренувань та випробувальних тестів до реальних умов несення служби з одночасним пріоритетом спричинення мінімальних ушкоджень особам, до яких застосовується сила, спеціальні засоби або табельна зброя.

5. Децентралізація

Територіальні органи та підрозділи будуть мати право самостійно вирішувати питання планування поточної діяльності, кадрової політики та розподілу наданого бюджету, несучи повну відповідальність за прийняті рішення перед місцевою громадою та керівництвом МВС.

Планування поточної діяльності територіальних підрозділів здійснюватиметься на підставі рекомендацій, спрямованих апаратом МВС, з урахуванням особливостей регіональної ситуації та потреб місцевих громад.

Бюджетування МВС буде відрегульовано таким чином, що дозволить територіальним підрозділам використовувати ресурси, надані місцевими органами самоврядування. Процедура отримання додаткових надходжень до бюджету територіальних підрозділів передбачатиме механізм антикорупційного контролю, а інформація про додаткові надходження буде відкритою для громадськості.

Частина функцій з підтримки правопорядку (патрулювання громадських місць, дотримання правил торгівлі та паркування транспортних засобів тощо) буде передано під юрисдикцію місцевої (муніципальної) поліції, створеної за рішенням місцевих органів самоврядування, та буде фінансуватися за їх рахунок. Контроль за діяльністю місцевої (муніципальної) поліції будуть здійснювати Служба національної поліції та місцеві органи самоврядування. Створення місцевої (муніципальної) поліції буде здійснюватися поступово, з урахуванням особливостей кожного регіону, що передбачатиме можливість запровадження декількох альтернативних моделей.

6. Підзвітність та прозорість в роботі

МВС буде здійснювати інформаційну політику, яка забезпечить широкий багатоканальний зворотний зв’язок з різними категоріями громадян (листування, особисті прийоми, соціальні мережі, електронне листування, телефонні консультації), а також дозволить переконатися в тому, що рішення та дії правоохоронців є максимально прозорими та відкритими для населення.

Нормативна база МВС, розміщена в інтернет-ресурсах та постійно оновлювана, буде вільною для доступу громадян у частині відкритих документів відповідно до чинного інформаційного законодавства. Одночасно МВС аналізуватиме коментарі та зауваження, що надходитимуть стосовно тих чи інших документів, з наступною ініціативою щодо їх змін та вдосконалення.

МВС повинне буде використовувати новітні інформаційні технології, розроблені, у тому числі, для автоматизованого обліку будь-яких звернень громадян та гарантованої реакції персоналу на ці звернення; для аналізу повідомлень громадян про правопорушення та прогнозування криміногенної ситуації; для візуалізації цієї діяльності та інформування громадян у межах інформаційної платформи Crime mapping; на базі МВС буде створено загальнодержавну службу порятунку 112, як частину загальноєвропейської служби порятунку 112, а також загальнодержавну службу 116000 як частину єдиної європейської гарячої лінії розшуку дітей 116000.

МВС та його територіальні підрозділи щороку повинні публікувати повний звіт за основними напрямками діяльності, включаючи плани та результати роботи поліцейських підрозділів, загальний бюджет, розміри та структуру витрат, характеристику персоналу поліції (за віком, статтю, рівнем освіти та кваліфікації), кадрові зміни, аналіз основних проблем діяльності.

МВС буде розроблено політику якості в наданні правоохоронних послуг, яка включатиме мінімальні стандарти забезпечення безпеки громадян, стандарти професійних дій персоналу МВС у різних ситуаціях, чіткі та зрозумілі механізми забезпечення якості правоохоронних послуг.

Збитки, завдані громадянам унаслідок непрофесійних та неправомірних дій персоналу МВС, будуть компенсуватися за рахунок винних осіб, а в разі неможливості такої компенсації – за рахунок бюджету територіального органу, де проходили службу винні особи.

МВС сприятиме розвитку форм громадського контролю за діями правоохоронців та розглядатиме його як один з дієвих механізмів запобігання корупції серед персоналу.

Головним результатом роботи має бути впевненість більшості населення в тому, що персонал МВС:

а) кваліфіковано здійснює правоохоронну діяльність щодо запобігання злочинності, розкриття вчинених злочинів та охорони громадського порядку;

б) чесно виконує свої обов’язки та дотримується законів;

в) допомагає пересічним громадянам; ставиться до всіх людей з повагою.

7. Тісна співпраця з населенням та місцевими громадами

На рівні МВС визнано неможливим виконання завдань у галузі правопорядку лише за рахунок персоналу та його технічного оснащення, без активної допомоги з боку населення. Тому основним пріоритетом у роботі МВС буде визначено встановлення виключно партнерських засад взаємодії з громадами в межах загальновизнаного у світі підходу community policing.

Персонал МВС постійно аналізуватиме проблеми місцевого населення та окремих груп для планування службової діяльності та оцінки ефективності власної роботи.

Пріоритетом у діяльності поліції буде не стільки реагування на кримінальні прояви, скільки участь у вирішенні всього комплексу проблем, які має населення конкретної місцевості у сфері дотримання закону. Від поліції очікується прояв інтересу не лише до інформації, яка стосується правопорушень, але й до потреб громадян, їх проблем та ускладнення стосунків, які становлять підґрунтя для загострення криміногенної ситуації.

Персонал МВС повинен виявляти високий рівень толерантності до вразливих груп населення, які потребують підвищеної уваги та додаткового захисту своїх прав, це зокрема: представники етнічних меншин, мігранти та шукачі притулку, особи з обмеженими можливостями, представники ЛГБТ-спільноти, особи похилого віку та діти. Підрозділи МВС будуть здійснювати постійний моніторинг ситуації щодо потреб цих категорій населення, розробляти відповідні програми або плани заходів щодо надання їм додаткової допомоги, відслідковувати їх ефективність та будуть ініціаторами загальнодержавного процесу соціальної адаптації окремих категорій населення.

МВС забезпечуватиме регулярне навчання персоналу з питань роботи з уразливими категоріями населення, запобігання торгівлі людьми, профілактики злочинів на ґрунті ненависті та проявів дискримінації меншин.

Ефективність роботи МВС буде вимірюватися за системою нових критеріїв, серед яких найбільш суттєвими є: якість реагування на повідомлення населення, якість стосунків громадян з персоналом МВС, активність поліцейського персоналу в розв’язанні поточних проблем мешканців району, різноманітність заходів з метою зміцнення правопорядку, інтенсивність робочих зв’язків із органами самоврядування, державної влади, засобами масової інформації.

8. Кадрова політика, професіоналізація персоналу

МВС буде здійснювати поступове скорочення персоналу шляхом перерозподілу частини працівників серед інших міністерств та органів виконавчої влади (СБУ, Державна фіскальна служба, Міністерство оборони), а також шляхом їх звільнення з попереднім наданням послуг щодо отримання додаткової професійної освіти.

МВС матиме нові якісні критерії та процедури відбору кандидатів на службу. Зокрема, крім фізичних якостей кандидата, будуть оцінюватися розумові здібності, особливості мотивації і самоконтролю; обачність, знання власних переваг і недоліків; здатність розуміти почуття інших і вміння впливати на них; уміння будувати і підтримувати робочі взаємовідносини; упевненість у власних силах, уміння слухати і спілкуватися, здатність брати ініціативу на себе і підтримувати оптимістичний настрій колег; уміння працювати в групі, здатність засвоювати нові знання і вміння. Усі етапи проходження іспитів будуть фіксуватися на відеоносії в присутності представників громадськості. Кандидати на службу відбиратимуться за рейтинговою системою.

У МВС буде створено однакові умови для роботи чоловіків та жінок з урахуванням засад гендерної рівності, а також розроблено антидискримінаційні механізми прийняття на роботу та успішне просування персоналу в службовій діяльності.

Усі вакансії підлягають оголошенню серед персоналу з одночасним створенням умов безперешкодного доступу кандидатів до участі в конкурсному відборі.

Кандидати на керівні посади регіонального рівня повинні проходити двоступеневу процедуру конкурсного відбору, що містить оцінку загальної компетенції та компетенції в спеціальних галузях. У межах загальної компетенції оцінюються такі якості, як знання професійних і етичних стандартів; комунікативні навички, особиста мотивація, уміння приймати необхідні рішення, творчий підхід та сприйнятливе ставлення до інновацій. Серед спеціальних якостей оцінюються лідерські якості кандидата, його вміння управляти персоналом і піклуватися про професійне зростання підлеглих, навички планування щоденної діяльності, елементи стратегічного мислення, толерантність до впровадження гендерної та етнічно-збалансованої кадрової політики.