Кіровоградщина – мій рідний край, колиска слова і зерна (стр. 3 )

Найбільш дивною і таємничою є назва давнього поселення, яке перейменовано в сучасну Ульяновку. Деякі дослідники стверджують, що існують записи, де це поселення раніше називалось хутір Благовіщенський. Ця назва явно давня та має релігійне походження. Звичайно, найпростіше пов’язати цю назву з християнством, але вона значно органічніше і природніше пов’язується з язичництвом, тобто народною в давні часи релігією. Згадаймо, що річка Буг раніше називалася Бог. І поряд з Богом, між великим річковим портом та поселенням Волхове по річку Синиця могло знаходитись певне культове місце, де віщали волхви чи трапилась значима подія. Так, це лише припущення, але я знаю точно – ми повинні почати вивчати і досліджувати власну історію, в тому числі стародавню.

Учитель

Ви, очевидно, знаєте, що багато сіл нашої області мають назви, пов’язані з іменами козаків, назвами рослин, дерев криниць.

Ті імена, ті назви відкрили давні подорожні - чумаки, які возили з Криму сіль у найскрутніші для України години…

Чумацький шлях пролягав з півдня на північ.

В ті далекі часи тут степи полинами шуміли,

Суховії гуляли й високо кружляли орли,

В ті далекі часи тут обози чумацькі ходили

І простором широким їх пісні над віками пливли,-

так щемливо написав про село Грушку місцевий поет Василь Подолан (Радовінчик).

Про ту грушку - дичку і досі живуть у народі перекази та легенди.

Учень 1

Біля тієї грушки чумаки робили свої привали, ховалися від сонця в тіні її розкішної крони, попивали воду з джерела, яке било в кількох кроках від річки, смакували грушами та наспівували пісень:

Зупинились чумаченьки

Біля водопою-

Пийте воли, пийте, сірі,

Корміться травою…

Місце біля груші-дички, чарівною соковитого плоду було досить зручним. Мандрівники тут часом затримувались надовго, щоб поремонтувати воза, чи, зустрівшись із знайомими на зворотному шляху, затримувалися за чаркою й наговоритися досхочу. Хтось підприємливий одразу збудував хатину і відкрив майстерню із ремонту возів, інший наставив бортні та привабив бджіл рої, а потім варив медовуху і заробляв копійку… Отак створився невеликий хутірець.

Земля Брацлавського воєводства відходила то до Польщі, то до Туреччини, то знову до Польщі. Той, хто втік до козаків 20 років тому, повернувся на свій хутір, повернувся, щоб відродити його, заселити дітьми та онуками, бо гріх, щоб на такій землі була пустеля.

Учень 2

У 1709 році, коли Петро І розіп’яв і спалив Батурин, зруйнував Запорізьку Січ, а гетьман Мазепа зазнав поразки у війні за вільну Україну, сюди прибилося 12 козаків, як апостолів. Один був із цих країв. Він і запропонував поселитися побратимам на вільних благодатних землях біля грушки.

Були серед козаків і одружені, навіть з дітьми. Спочатку збудували вони землянки, а потім – хати, і постало село, яке з любов’ю нарекли - Грушка. А річку назвали іменем одного з козаків - Бондаря. Мабуть, тому, що він майстром був не тільки по бочкам, а й будівничим першого на ній мосту. Так про заснування села розповідає одна з легенд. Хоча річка Бондаруха, може бути, названа на честь дружини козака - Бондарихи, бо все ж таки слово річка жіночого роду. За іншими переказами серед тих 12 козаків був один на прізвисько Груша і село нібито названо на честь цього сміливого та мудрого воїна, який загинув у бою з татарами, захищаючи від них рідний край. Цілком можливо, що саме так і було, адже відомо, що нашому народові не раз доводилося ставати на оборону своїх рубежів від татарів та турків.

Учитель

Діти, а хто може розповісти легенду чи переказ про нашу благословенну землю, наше рідне село Кам’яну Криницю назва якого походить від Кам’яної Криниці – історичної пам’ятки Кіровоградщини.

Учень

Земля ця справді благословенна. Розлогі долини та степи для пасовища, широкі поля до метра в глибину родючого (грунту) чорнозему, джерельна вода і віковічні ліси, що ніби прикривають село від ворога.

Ось який переказ про виникнення села залишила

Давно те було. Жили на світі волелюбні, сильні люди. І блукала в ті часи світом кривда. Кому вона на шляху зустрічалася, зазнавав той біди, горя та недолі. Довелося й тим людям з кривдою здибатися, і вирішили вони шукати кращої долі. Зібралися і вирушили в дорогу. Довго довелося їм іти степами широкими, лісами дрімучими, перебиратися через високі гори та глибокі ріки. Були дуже голодні, виснажені. Та найбільше їх мучила спрага. І ось врешті-решти дісталися вони до чудової казково гарної місцини. Серед дрімучого лісу розкинулася велика світла поляна. На краю неї з-під величезного білого каменя било дзвінке джерельце. З нього люди змогли напитися цілющої води та відновити втрачені сили.

Місцевість тут була чудова: поляна густо вкрита смачними ягодами та грибами, в лісі мешкало безліч диких звірів та літали рої диких бджіл.

Людям так припала до душі ця місцина, що вони вирішили далі нікуди не йти і оселилися тут.

Найперше, що зробили - розчистили джерело, обклали його камінням і змайстрували криницю. Потім викорчували дерева, побудували житло, розорали поле.

Так і стали жити люди дружно і злагоджено. З часом громада збільшувалася перетворюючись у поселення. І коли його мешканці зустрічалися з людьми інших поселень, то на питання, звідки вони, відповідали: «Від Кам’яної Криниці»

Спливав час, проходили роки. Поселення розросталися, збільшувалася кількість його жителів. На річечці, що витікала з кам’яної криниці люди побудували водяний млин, а вгорі церкву. Навколо розорювалися поля.

Але все в цьому світі повинне мати своє ім’я чи людина чи дерево, чи звір, чи птах, чи село. От і вирішили люди назвати село свою в честь тієї цілющої криниці, яка дала життя їхньому поселенню - Кам’яна Криниця.

Далі під час розповідей учнем демонструються малюнки: козак, січовик – дід - вони були переселенцями нашого краю.

На території нашої області є багато цікавих назв.

В Онуфріївському районі на березі Дніпра розташоване село Дереївка. Існує цікавий переказ про походження назви села. Ще на початку ХVІІІ ст. якийсь козак Дерій одружився і вирішив завести власне господарство. А де оселитися? Їхав Дерій з дружиною день, їхав другий, а на третій молода дружина сказала: «Ти поглянь, як гарно тут! Не поїду далі нікуди!

Так і залишився Дерій на березі Дніпра - Славути. З того часу й бере свій початок село, назване на ім’я засновника.

- А ось що розповідає народний переказ про назву села Куцеволівка. Одним з першопоселенців був тут селянин на ім’я Куц, який втік від пана на вольні землі. А характер чоловік мав крутий, але справедливий. Розросталося село і обрали люди Куца своїм старшиною. Село було красивим, тому багато людей хотіли б збудувати там хатину. А оселитися в селі можна було тільки з дозволу Куца. Говорили: « На те воля Куца». Звідти і пішла назва - Куцеволівка.

- На територій Кіровоградщини свого часу існувала Буго-Гардівська паланка Запорізької Січі. Відчутним ударом по запорізьких вольницях було будівництво фортеці свято Єлисавети і проголошення нової Сербії. Місто, яке виникло навколо фортеці, стало опорним пунктом для колонізації запорізьких земель. Все ж переможені козаки взяли потім певне участь у становленні міста, про що свідчить його топоніміка.

Зокрема, назва Кущівка походить, очевидно, від назви Кущівського куреня, одного з найбільших на Січі, козаки якого здавна мали на Інгулі свої зимівники.

- Переказують, що одним з перших поселенців міста Кіровограда був козак Лелека. Від його імені й виникла назва одного з районів – Лелеківка.

- Я хочу розповісти про Олександрію. Історія заснування її типова для багатьох південноукраїнських міст.

В 16 і 17 століттях значна територія степів між Дніпром та Бугом була майже незаселена. Сюди втікали селяни від поміщиків і називали себе вільними людьми-козаками.

Перше поселення на місці нинішньої Олександрії виникло в середині 18 століття і за ім’ям засновника, запорізького козака Вуса, називалося Вусівка. В 1752 році царський уряд в зв’язку з організацією військових поселень для оборони Південної України від нападу турок і татар створив нову Сербію. Вусівка була перетворена у військове укріплення - танець і одержала назву Бечея (Бечка). У 1784 році селище перейменоване в Олександрійськ, а пізніше в Олександрію.

- Говорять, що назва Добровеличківка походить від імені козака Величка, який втік з українських земель, поневолених Польщею і був серед перших засновників села.

Учитель

До сьогоднішого уроку кожен з вас, діти, підготував якусь легенду чи переказ з історії рідного краю. Час наш вичерпується, і ми не можемо послухати всі розповіді.

Роботу над цією темою ми продовжимо.

Зараз ви одержите запитальнички, користуючись якими продовжите збирання легенд та переказів рідного краю ( можна взяти Ульяновського району)

1. Запишіть легенди, перекази про походження назви села. З чим вони пов’язані.

2. Які назви кутків села, хуторів, ярів, урочищ є найбільш поширеними? Про які події вони повідують?

3. Чи відомі вам легенди про першоселенців та засновників села?

4. Чи відомі вам місцеві перекази про назви села, урочища, лісу, озера, річки? Який період історії вони відбивають?

5. Які перекази, легенди, пісні, думи про боротьбу з турками, татарами про подвиги запорожців побутують у вашому селі?

6. Яке відображення знайшла у місцевому фольклорі гайдамаччина, боротьба з панською Польщею?

7. Чи відомі вам перекази про місцевих богатирів, лицарів, повстанців?

8. Чи відомі вам оповіді про підземні річки, таємні озера?

- А під кінець роботи, діти, ми оформимо рукописний збірник «Легенди та перекази Кіровоградщини».

- А тепер скажіть, чи сподобався вам урок? Чим сподобався? Що нового дізналися про свою батьківщину, готуючись до уроку і на уроці?

- Як ви зрозуміли, що таке легенда і чим легенда відрізняється від переказу?

КРОКС

ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ РІДНИЙ КРАЙ?

(інтелектуальна гра)

В. І.Чекановська, педагог-організатор Сабатинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Ульяновського району Кіровоградської області

Мета заходу : сформувати у дітей почуття патріотизму; активізувати пізнавальну діяльність учнів, сприяти поширенню знань про свою область, район, село; розвивати інтелектуальні здібності, спостережливість, уяву, увагу, вміння логічно мислити, спілкуватися.

Обладнання: плакати з висловами про рідний край, картки з завданнями, фото, ноутбук.

Хід заходу

Перед грою учасники отримують попереднє завдання: дізнатися більше інформації про Кіровоградську область, свій район та населений пункт. Заздалегідь представники обох команд готують презентацію.

Вступне слово вчителя.

Шановні учасники гри! Я рада вас вітати сьогодні на інтелектуальній грі КРОКС. КРОКС – це гра для культурних, розумних, організованих, кмітливих і спритних. Тема нашого сьогоднішнього змагання «Чи знаєте ви рідний край?»

Батьківщина… Край ваших дідів і прадідів, де народились, живуть і працюють ваші батьки, де народилися й живете ви, діти.

Від берегів тихоплинного Південного Бугу до берегів Дніпра – Славути розкинувся степовий край Кіровоградщини. Це земля машинобудівників і хліборобів, працьовитих і гостинних людей. Перед очима постають славетні постаті, які прославили наш рідний край: драматург Іван Карпенко – Карий, видатний педагог Василь Сухомлинський, театральний діяч Марко Кропивницький, письменники Володимир Винниченко, Юрій Олеша та інші генії, виплекані землею кіровоградською.

Мальовнича природа зачаровує красою і дивовижними скарбами. Долини і балки уквітчані духмяними шавліями, волошками та іншим барвистим різнотрав’ям.

Дуже важливо любити свій рідний край. А це означає знати його природу, історію, культуру, шанувати і продовжувати славні народні традиції.

Розпочинаємо нашу гру з конкурсу «Марафон ерудита»

Вам необхідно дати швидко відповідь на цілий ряд запитань.

Запитання для першої команди

Марафон ерудита.

1. Коли утворилася Кіровоградська область? (1939 року)

2. На якій височині знаходиться наша область? (Придніпровській)

3. Який птах зображений на гербі та прапорі Кіровоградської області? ( скіфський степовий орел)

4. Назвіть найбільший лісовий масив Кіровоградщини. (Чорний ліс)

5. На берегах якої річки знаходиться Кіровоград? (Інгул)

6. Хто заснував підприємство з виробництва сільськогосподарського знаряддя в Кіровограді? (Ельворті)

7. Які корисні копалини добувають в Заваллі? (графіт)

8. Назвіть місто, залізничний вузол області, засноване в 1869 році. (Знам’янка)

9. Хто з Героїв Радянського Союзу Ульяновщини повторив подвиг Олександра Матросова? ( Маніта)

10. Назвіть засновника нашого села. (Саббатин)

11. Яка археологічна знахідка з нашого села зберігається в одному з музеїв Санкт – Петербурга? (човен)

12. Назвіть найбільше водосховище області. (Кременчуцьке)

Запитання для другої команди

Марафон ерудита.

1. В якій частині України знаходиться Кіровоградська область? ( в центральній частині)

2. Скільки адміністративних районів входить до складу нашої області? (21)

3. Назвіть дендропарк, закладений у 1893 році в селі Іванівці (поблизу Долинської) («Веселі Боковеньки»)

4. В якому році Ульяновський район ввійшов до складу Кіровоградської області? (1954)

5. Назвіть річку, яка протікає через Ульяновку. (Синиця)

6. Яку цінну паливну сировину добувають в Олександрійському районі? (буре вугілля)

7. В якому місті нашої області зосереджене виробництво вольфрамового ниткового дроту для джерел світла? (Світловодськ)

8. Неподалік від якого районного центру Кіровоградщини знаходиться географічний центр України? (Добровеличківка)

9. Яка важлива автомагістраль проходить через Ульяновку? (Київ – Одеса)

10. Назвіть директора нашої школи передвоєнного періоду, який загинув в бою за місяць до Перемоги. (Цівадіц)

11.Назвіть парк – пам’ятку садово - паркового мистецтва, де знаходиться садиба Карпенка – Карого. («Хутір Надія»)

12. З якими областями України межує Кіровоградська область? ( з Вінницькою, Черкаською, Полтавською, Дніпропетровською, Миколаївською, Одеською)

2. Логіка

Із логічного ряду викресли зайве слово.

А) Ульяновка, Голованівськ, Саврань, Гайворон

Б) «Червона Зірка», «Радій», «Гідросила», «Південмаш»

В) Саксаганський, Чижевський, Садовський, Заньковецька,

3. Міста Кіровоградщини.

Яку назву мали дані населені пункти раніше

Кіровоград – ( Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірове)

Ульяновка – ( Грушка)

Олександрія - ( Усівка, Бечея, Олександрійськ)

4. Ріки Кіровоградщини. Знайди помилку в парах

Південний Буг – Інгул Інгул - Тясмин

Дніпро – Інгулець Синюха - Ятрань

5.Пам’ять.

Для конкурсу «Пам'ять» обирається тема. Наприклад, «Рослини Кіровоградщини» Перший учасник називає назву рослини, другий учасник згадує попередню назву і додає назву ще однієї, третій згадує назви двох попередніх і свою…гра припиняється коли один з гравців допустить помилку і назве рослини в іншому порядку.

6. Поети.

Скласти вірш, коли є закінчення чотирьох стрічок.

……………………………………………………………рідний край

……………………………………………………………гай

…………………………………………………… дарує

……………………………………………………. чарує

7. Швидкість . «Карта Кіровоградщини»

Яка команда швидше складе карту області з районів.

8. Видатні особистості

Назвати відомих людей Кіровоградщини зображених на фотографіях. Чим вони прославились?

9. Презентація з використанням інформаційних технологій. ( випереджальне домашнє завдання)

1 команда - презентація «Відомі художники Кіровоградщини»( 10 хв)

2 команда – презентація «Відомі музиканти Кіровоградщини» (10хв)

Підбиття підсумків. Визначення команди –переможця.

Використана література.

1 . Заповідні куточки Кіровоградської землі. – Колектив авторів під заг. ред.

ієнко. – Київ: Арктур – А; 1999.

2.Кіровоградщина. Історія рідного краю: навч. посіб. : за ред.: І. А.Козир: Імекс – ЛТД, 2012.

3., Білошапка В. В. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України. Науково – популярне видання. В 2 – х т. –Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2005.

Сценарій гри розробила педагог – організатор Сабатинівської ЗШ І – ІІІ ступенів Ульяновського району Кіровоградської області І.

ЛЮДИНА, ЯКА СТВОРИЛА САМА СЕБЕ

(Урок пам'яті для учнів 8-11 класів, присвячений Куценку Леоніду Васильовичу)

, учитель історії Вільхівської загальноосвітньої

школи I-III ступенів імені Леоніда Васильовича Куценка Ульяновської районної ради

Мета: розширити знання учнів про життя та творчість , показати яскравий приклад людини, яка все своє життя присвятила рідному народу, його історії. На прикладі життя і творчості Леоніда Васильовича прививати патріотизм, гордість за український народ. Виховувати кращі моральні риси, повагу та любов до видатних постатей рідного краю.

Обладнання: портрет , фотовиставка, вислови, фонограми пісень, відеофільм « .»

Хід уроку

Вчитель

Доброго дня дорогі учні та гості. З чого починається Батьківщина? Рідний край. Дорога серцю земля батьків, дідів, прадідів наших. Оспівані в піснях народних безмежні степи, зелені ліси і доли, високі блакитні небеса. Хіба є на світі щось дорожче? Простяглась широка вулиця в шумних деревах, вона веде до школи. Звідси починається твій рідний край – твоя Батьківщина.

Край Кіровоградський -

Шум зелених нив.

Піснею крилатою

Серце полонив.

На сьогоднішньому уроці ми з вами згадаємо нашого односельця, видатного письменника, літературознавця, доктора філологічних наук і просто Людину з великої літери, людину, чиє ім′я носить наша школа – Леоніда Васильовича Куценка.

У час духовної занедбаності суспільства, в пору лукавих манівців від офіційних патріотів, неймовірно зростає роль особистості, котра сповідує патріотизм, як роботу – наполегливу, послідовну, негаласливу і совісну. Саме такі люди формують сучасний енергетичний простір, у якому розвивається нація. Вони – охоронна грамота її безперервного буття в часі.

Леонід Куценко належав до таких сподвижників. Він народився 15 лютого 1953 року в нашому рідному селі Вільхове.

Батьки Леоніда Куценка – педагоги. Василь Никонович був і директором школи, і головою сільради. У селі їх називали талановитими вчителями. Тож син увібрав у себе чимало з їхнього таланту та таланту багатих на вдачу односельців.

Леонід Васильович дуже любив своїх батьків та рідне село.

Учень

Люблю матусю, батька люблю.

Люблю хатину рідну свою,

І рідну школу, і вчителів,

Місто, де вперше сонце зустрів,

Люблю в криниці блакитну глиб,

І лан, що родить для мене хліб,

Садок, з якого грушку несу,

Горбок, де білі вівці пасу.

Бо ті горбочки, лани, ліси

Для мене повні добра й краси.

Бо все, що бачу навколо я, -

То люба, рідна моя земля.

Фонограма пісні «Хата моя, біла хата.»

Вчитель

Він любив степ, обожнював Синюху. Захоплено ділився знахідками з історії цієї землі. Писав про земляків – знаменитих і звичайних людей. І скрізь знаходив діамант, що давав змогу по-новому глянути на відоме або уявити невідоме. Мав око пильне, душу чуйну, розум гострий. А ще – руки невтомні, які все вміли робити.

Так, він любив свій край і навіть не допускав думки, щоб покинути його й податись у світи, хоча охоче працював у бібліотеках і архівах Праги, Варшави, Нью-Йорка. В інтерв’ю, яке було опубліковане за кілька днів до трагічного кінця й виявилось останнім, він сказав: ”Я не виживу в їхньому світі, не виживу без нашого полину, без степу, без запаху річки і зілля. Я страшенно закоханий у рідну землю...”

Майже все його свідоме життя пов’язане з Кіровоградським педуніверситетом імені Володимира Винниченка. Тут він закінчив філологічний факультет (1978). Тут набував громадянського гарту в ролі комсомольського ватажка. Об’їхав півкраїни з будівельними загонами й групами мандрівників-любителів. З 1982 року працював на кафедрі української літератури, пройшовши шлях від асистента до професора. Довгі роки очолював філологічний факультет.

"Ця людина створила сама себе", - таке визначення зробив Володимир Панченко, надійний друг, доброзичливий колега по роботі й перу.

Учень

«Коли ми познайомилися чверть століття тому, Льоня Куценко був імпульсивним, життєрадісним, енергійним юнаком, викладачем-початківцем, який ще сумнівався в своїх наукових можливостях, але йшов час, i сталося те, про що кажуть так: ця людина створила сама себе. Створила працею i талантом. I ще - болісною самокритичною внутрішньою роботою. Він не дозволяв своїй душі лінуватися. Йому було притаманне загострене почуття відповідальності за взяту на себе роботу

Він був одним iз кращих, найсумлінніших знавців icтopiї степової України, Єлисаветграда - Кіровограда - міста, до якого приїхав юнаком, щоб залишитися тут назавжди..

"Ми чесно йшли, у нас нема зерна неправди за собою", - це сказано про таких, як він.» - так згадує про Леоніда Васильовича поет Володимир Панченко.

Учень

Земле рідна! Мозок мій світліє,

І душа ніжнішою стає,

Як твої сподіванки і мрії

У життя вливаються моє.

Я живу тобою і для тебе,

Вийшов з тебе, в тебе й перейду,

Під твоїм високочолим небом

Гартував я душу молоду.

Хто тебе любов′ю обікраде,

Хто тебе в турботах обмине –

Хай того земне тяжіння зрадить

І з прокляттям безвість проковтне!

(В. Симоненко.)

Пісня «Як же нам жити на рідній землі.», муз. Г. Татарченка, сл.. Тишка.

Вчитель

"Це була людина енциклопедичних знань, мудрий й непересічний викладач, талановитий вчений. «Він був самим собою", – так визначив діяльність , професор, колега по роботі й перу.

Учень

Євген Баран, колега по перу з Івано-Франківщини згадує про Леоніда Куценка.

«Ми познайомились на Шевченківських днях, які проходили у травні 2001 року на Івано-Франківщині.

Леонід Куценко за останні роки (фактично останні п¢ять років свого життя) став однією із найяскравіших постатей українського літературознавства. Одним із найталановитіших інтерпретаторів творчості Євгена Маланюка та багатьох інших подвижників українства. Власне він сам був отим подвижником: чесним, порядним, інтелігентним і відданим. Надзвичайно делікатна і ранима людина, людина слова, яка ніколи не ставала у позу метра від літературознавства. Шляхетність відчувалася у всьому: у його працях, у його мові, вчинках, жестах. Це було таке вроджене шляхетство, яке неможливо у собі наростити, воно органічно виповнювало усю поставу і психологічний портрет Леоніда Куценка.»

Вчитель

Леонід Куценко був відомим краєзнавцем, відкритою й відвертою Людиною, порадником й натхненником. «Його образ формуватимеодержимих", – про це сказав Василь Бондар, голова Кіровоградської обласної організації Національної спілки письменників України.

Далекого вже 1984 року викладач Куценко презентував студентові Коліснику свою першу книжку з дарчим написом: „Сергію Олександровичу, будь!” Це найкоротший автограф з усіх, які були. І в ньому – весь Леонід Васильович. Спалахово – як постріл, і неосяжно – як вічність: будь – і вкладай будь-що у це слово: сином, батьком, хорошим другом, коханим, вчителем, просто людиною – будь!

Улюблений вчитель. Як він захоплював студентів своїми розповідями на лекціях. Стільки в ньому було енергії, життєрадісності, мудрості! Студенти розуміли його. На лекціях встигали і посміятися, і поплакати, а головне – набратися неоціненного досвіду. Він ніс у собі потужну енергію добра, любові, правди.

Вони є свідками виходу в світ його книг. Читаючи їх, переконуються у багатогранності науковця, у тому, яка копітка й наполеглива робота за кожним написаним ним рядком.

День зимового сонцестояння 22 грудня 2006 року, коли зима повернула на літо, у трагічній миті надвечір¢я по-своєму прокреслив перспективу майбутньої весни в житті Леоніда Куценка, забравши на ангельські крила душу людини, яка вміла любити.

Зараз вашій увазі пропонується переглянути відеофільм про .

Вчитель

Леонід Васильович був людиною світу, європейцем, що надто любив і досконало знав кожен куточок Кіровоградщини – своєї малої батьківщини.

Він володів найнебезпечнішим і найсвятішим фахом філолога, бо через слово формував душімайбутньої нації. Леонід Васильович Куценко був оптимістом, переповненим творчими задумами. Був, є і буде з нами у книгах, у справах, у вдячній пам¢яті.

Додаток

Автор книг«Музей І. Микитенка в Рівному» (Дніпропетровськ, «Промінь», 1985),«Боян Степової Еллади» (Кіровоград, «Вечірня газета», 1993), «Благословенні ви, сліди...» (К-д, Центрально-Українське видавництво, 1995),«Літературний словник Кіровоградщини» (Кіровоградське державне видавництво, 1995), «До джерел історії краю» (у співавторстві з Н. Бокій) та« КІРОВОГРАДЩИНА: ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ ЦЕНТРУ УКРАЇНИ»О. Брайченком – К-д, ЦУВ, 1995, «Євангеліє… Подорож до двох вигнанців» (разом з В. Панченком – К-д, «Народне слово», 1996), «Ні, вже ніколи не покаюся...» Євген Маланюк: історія ісходу» (К-д, «Народне слово», 1997), «Євген Маланюк. Невичерпаність» (упорядкування, вступна стаття, примітки – К., «Веселка», 1997, 2001 – друге видання), «Час вчитися любити. Біблія на уроках літератури» (К-д, «Степова Еллада», 1999), «Так розчахнулося дерево родини...» (К-д, РВПЦ КДПУ ім. В. Винниченка, 1999), «Як перший пелюсток весни...» Інтимна лірика Є. Маланюка. Три обраниці поетової музи» (К-д, видавництво ДЛАУ, 2000), «Dominus Маланюк: тло і постать» (К-д, ЦУВ, 2001; видання друге, доповнене – К.,«Просвіта», 2002), «Євген Маланюк: дорогами втрат і сподівань» (К-д, ЦУВ, 2002), «Князь Духу. Статті про життя і творчість Євгена Маланюка» (К-д, 2003), «Маланюк Євген. Поезії з нотатників» (К-д, «Спадщина», 2003), «Дараган Юрій. Срібні сурми» (К-д, «Спадщина», 2003; друге видання – К.,«Веселка», 2004), «Крицеве слово» (К., «Веселка», 2003), «Біографія поетичного рядка. (Антологія історій одного вірша)» (К-д, 2004).

Лауреат обласної літературної премії імені Євгена Маланюка (2003) та премії Фонду Воляників-Швабінських Фундації Українського Вільного Університету в США (2003).

Використана література:

«У житті, творчості, спогадах» (методико – бібліографічне видання), Кіровоград, 2007р.

Вірші В. Симоненка.

Презентація «Леонід Васильович Куценко.» І. Г.Берези.

ЗШ I-IIЗЕМЛЯ МОГО ДИТИНСТВА – КІРОВОГРАДЩИНА

(урок української мови)

, вчитель української мови та літератури

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Камяна Криниця

Тема: Велика буква і лапки у власних назвах.

Культурологічна тема: Земля мого дитинства – Кіровоградщина.

Мета: повторити і поглибити знання учнів про вживання великої літери та лапок у власних назвах; розвивати вміння формулювати власні висловлювання, порівнювати їх з іншими; виховувати почуття гордості за рідний край.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Міжпредметні зв’язки: література, краєзнавство.

Обладнання: підручник, карта Кіровоградщини, портрет , індивідуальні картки.

Хід уроку

Людина завжди повинна пам’ятати,

звідки вона пішла в життя,

людина не має права бути безбатченком.

О. Довженко.

I. Організаційний момент.

1. Вступне слово вчителя. Є на карті України частинка, яку по праву можна назвати степовою перлиною, оспіваною в піснях і легендах. Це один з найчудовіших куточків української землі. Д. Павличко колись сказав: «Хто не народився на Кіровоградщині, той мусить бодай пройтися нею». І це дійсно так, бо наш край – це родючі лани, вишневі садки, мальовничі села і міста, щирі і щедрі люди, це славна і героїчна історія України. (Учитель зачитує епіграф).

- Як ви розумієте слова епіграфа?

II. Мотивація навчання.

Вчитель: А що таке Батьківщина? Яку Батьківщину ми називаємо малою?

Завдання. Продовжіть думку «Моя Батьківщина – це…»

-  Та щоб по-справжньому любити свій край, його треба добре знати. Тож сьогодні на уроці навчальний матеріал ми пов’яжемо саме з Кіровоградщиною.

III. Актуалізація опорних знань.

1. Розподільний словниковий диктант.

Записати у першу колонку власні назви, а в другу – загальні назви.

Світловодськ, Великі Трояни, кульбаба, Власівка, Миколаївка, пташина, Україна, Карпенко-Карий, Братерські яри, липа, Ульяновка, Кіровоград, мікрорайон, Велика Вись, Архангород, млинок, Інгул.

-  А тепер підкресліть другу букву перших шести слів першої колонки, першу букву наступних шести слів першої колонки та третю букву в словах другої колонки. Якщо завдання виконане правильно, то ми дізнаємося тему нашого уроку. (Велика буква і лапки).

2. Завдання «Мікрофон». Використовуючи одне речення, швидко і лаконічно розкажіть все, що ви знаєте про вживання великої літери. (Відповідає той, у кого уявний мікрофон).

IV. Оголошення теми і мети уроку.

V. Вивчення нового матеріалу.

1. Робота в парах. Опрацювання таблиці в підручнику, с. , записати по два приклади на вивчені правила « Велика буква і лапки у власних назвах» на краєзнавчу тематику.

2. Робота в малих групах. Запишіть імена та прізвища відомих земляків, що прославили рідний край, три із них введіть у речення. (В. Сухомлинський, І. Карпенко-Карий, В. Винниченко, В. Близнець, Л. Куценко, А. Корінь, М. Поплавський та ін..)

3. Складання «матриці».

Власна назва	Кіровоград	…	…	…
Загальна назва	…	кінотеатр	…	…
Слово в лапках	…	…	«Зоряний»	…

Дібрати слова з орфограмами на дану тему, скласти з ними діалог.

(Наприклад: Україна, Інгул, Кіров; проспект, вулиця, площа, фотоательє, ресторан, інтернет-кафе; «Весна», «Берізка», «Інтелектуал» та ін..)

4. Індивідуальна робота з картками.

Спишіть текст, напишіть з великої чи малої букви іменники, що в дужках.

(В, в)асиль (О, о)лександрович (С, с)ухомлинський народився 28 вересня 1918р. в (С, с)елі (В, в)асилівка (О, о)нуфріївського (Р, р)айону (К, к)іровоградської (О, о)бласті. Батько його, (О, о)лександр (О, о)мелянович, працював по найму як (Т, т)есляр і (С, с)толяр у поміщицьких економіях та заможних селянських господарствах. Мати майбутнього славетного педагога, (О, о)ксана (Ю, ю)дівна, працювала в колгоспі. Разом з (О, о)лександром (О, о)меляновичем вона виховала, крім (В, в)асиля, ще трьох дітей – (І, і)вана, (С, с)ергія та (М, м)еланію. Всі вони стали вчителями.

(Учитель, використовуючи портрет В. Сухомлинського, додасть цікаву інформацію про земляка).

5. Гра «Юний географ».

Згадайте відомі вам річки, що протікають на Кіровоградщині, запишіть.

( Інгул, Південний Буг, Синюха, Синиця, Горобець, Тясмин, Великий Ташлик, Інгулець та ін..) (Показати їх на карті).

6. Літературна вікторина.

- Яких письменників-земляків ви знаєте?

- Назвіть їх твори.

- Назвіть героїв цих творів.

- Які вірші про рідний край ви знаєте?

- Які ви знаєте псевдоніми наших земляків?

- Назвіть художні твори про дітей, написані нашими земляками.

VI. Закріплення вивченого матеріалу.

Завдання «Спільний проект».

Створити алгоритм (або схему) вживання лапок.

VII. Домашнє завдання та оцінювання.

( Завдання на розсуд учителя)

ЛІТЕРАТУРА

Кіровоградщина. Історія. Традиції. Сучасність. / За загальною редакцією . – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2008. – 640 с.: іл. Кіровоградщина. Історія рідного краю [Текст] : навч. посіб.: (для загальноосвіт. навч. зал. Кіровогр. обл.) ; / за ред.: І. А.Козир. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2012.-304 с.: іл. Кіровоградська область: Адм.-терит. Устрій на 1 січ. К43 1985 р. (Довід./Скл. і підгот. до друку , іна).-Дніпропетровськ: Промінь, 1985.-152с. Історичний календар Кіровоградщини на 2011 рік. Люди. Події Факти. Кіровоград: Центр.-Укр. вид-во, 2010. – 256с. Іванов В. Сучасний екологічний стан Ульяновського району Кіровоградської області. –Ульянова, 2000.- 51с. Історія міст і сіл: Кіровоградська область.- К.: Інститут історії Академії наук УРСР,

197с.

7. , Білошапка В. В. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України:

В 2 т. – Д.: АРТ-ПРЕС, 2005.- Т.2. – 354-384с.

ЗМІСТ

1. Методичні рекомендації щодо проведення у 2013/2014 навчальному році

ДНЯ ЗНАНЬ та ПЕРШОГО УРОКУ…………………………………………...3

2. Символіка Кіровоградської області…………………………………………... 6

3. Історія Кіровоградської області……………………………………………….. 7

4. Символіка Ульяновського району…………………………………………….. 9

5. Історія Ульяновського району…………………………………………………10

6. КІРОВОГРАДЩИНА - МІЙ РІДНИЙ КРАЙ, КОЛИСКА СЛОВА І

ЗЕРНА (загальношкільна лінійка). , заступник директора

з навчально-виховної роботи, В. І.Русавська, педагог-організатор НВК

«Ульяновська гімназія – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1»….........14

7. МІЙ РІДНИЙ КРАЙ – КІРОВОГРАДЩИН (усний журнал).

, заступник директора з виховної роботи,

, вчитель української мови та літератури, ,

вчитель біології та хімії загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

с. Кам'яна Криниця Ульяновського району Кіровоградської області…….18

8. КРОКС « ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ РІДНИЙ КРАЙ ?»(інтелектуальна гра)

В. І.Чекановська, педагог-організатор Сабатинівської загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів Ульяновського району Кіровоградської області……. 27

9. ЛЮДИНА, ЯКА СТВОРИЛА САМА СЕБЕ (Урок пам'яті для учнів

8-11 класів, присвячений Куценку Леоніду Васильовичу).,

учитель історії Вільхівської загальноосвітньої школи I-III ступенів

імені Леоніда Васильовича Куценка Ульяновської районної ради…………30

10. ЗЕМЛЯ МОГО ДИТИНСТВА – КІРОВОГРАДЩИНА(урок української

мови). , вчитель української мови та літератури

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Камяна Криниця………………….34

11. Література………………………………………………………………………37