Дослідженню стратегічного управління в умовах трансформаційного розвитку економіки на території пострадянського простору присвячена безліч робіт різних авторів, серед яких слід зазначити Г. Л. Азоєва, А. І. Анчішкіна, О. С. Віханського, А. Е. Воронкову, А. М. Гальчинського, В. М. Геєця, А. П. Градова, А. М. Кінаха, І. Н. Герчикову, А. В. Гринєва, Ю. Б. Іванова, А. Б. Ідрісова, М. О. Кизима, М. І. Книша, М. І. Круглова, Т. С. Клєбанової, І. І. Лукінова, В. Маркову, В. Д. Нємцова, І. П. Отенко, В. С. Пономаренко, С. А. Попова, А. І. Пушкаря, О. М. Тищенко, О. М. Тридіда, Р. А. Фатхудінова, З. С. Шершньову, О. М. Ястремську та ін. У своїх роботах вітчизняні вчені-економісти вивчають особливості стратегічного управління підприємством у сучасних умовах розвитку ринкових відносин. Таким чином, виконується перехід від формалізованого підходу до дослідження процесу стратегічного управління підприємством.
Аналіз інформації про тенденції розвитку стратегічного управління на групі машинобудівних підприємств України (перелік яких представлений у додатку Д), відповідно до наданих звітів довгострокового планування їхньої виробничо-господарської діяльності, дозволяє зробити висновок, що розробка й застосування окремих методів і підходів до управління розвитком на машинобудівних підприємствах часто має необґрунтований і безсистемний характер, а в більшості випадків взагалі відсутній.
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.
Відштовхуючись від того, що зміни у зовнішньому середовищі не можуть відбуватися раптово, деякі дослідники [5, с. 62] говорять про необхідність реагування на зміні системи по «слабким сигналам». Прикладом використання окремих принципів стратегічного управління по слабких сигналах може стати розробка ВАТ «Харківський електроапаратний завод» стратегічних планів і їхня цільова реалізація, спрямована на збільшення обсягів виробництва нового типу шляхових вимикачів для ліфтів. Рішення про збільшення виробництва даної продукції було прийнято ще в 2005 році (про що свідчить звіт про плани підприємства на 2006 рік), а підставою для прийняття цього рішення послужила інформація ЗМІ й офіційних міських джерел про проведення Харківськими комунальними службами капітально-ремонтних робіт з відбудови ліфтового господарства м. Харкова. Разом з тим дії керівництва підприємства ВАТ «Харківський електроапаратний завод» не можна класифікувати як цілеспрямоване стратегічне управління підприємством по слабких сигналах, тому що у випадку використання такого методу управління мала передбачатися така послідовність дій з боку керівництва підприємства [144, с. 58]:
створення груп консультантів для виявлення слабких сигналів;
виявлення слабких сигналів про потенційні погрози або збільшення можливостей підприємства;
розрахунок можливого (очікуваного) впливу на підприємство по окремих стратегічних зонах господарювання (СЗГ);
вибір стратегії реакції підприємства на слабкі сигнали (на шкалі «слабка реакція» - «стратегія безпосереднього активного реагування»);
вибір конкретних дій на кожний зі слабких сигналів;
діагностика готовності підприємства до реагування по кожному з можливих варіантів стратегії з розрахунком вартості й ефективності кожної конкретної реакції підприємства;
ухвалення рішення про конкретну реакцію підприємства на виявлені слабкі сигнали.
Проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що на машинобудівних підприємствах України відсутній єдиний механізм управління, який би дозволив здійснювати стратегічне управління підприємством. Розробка такого механізму повинна передбачати створення системи стратегічного управління потенціалом підприємства відповідно до особливостей функціонування машинобудівних підприємств як системи, що розвивається у різних сферах, різноманітних для кожного виду діяльності. Вибір загальної стратегії розвитку машинобудівного підприємства повинен ґрунтуватися на критеріях, що дозволяють ураховувати пріоритетні напрями стратегічного розвитку його потенціалу.
Висновки до розділу 2
1. Проаналізовані тенденції стану і визначення тенденцій розвитку вітчизняних машинобудівних підприємств свідчать про досить високу питому вагу абсолютно монополізованих і олігополістичних товарних ринків у машинобудівному комплексі України. Запропонований підхід до розробки стратегії розвитку машинобудівного підприємства передбачає дослідження тенденцій динаміки обсягів продажу по товарних групах машинобудівної продукції. Відповідно до проведених досліджень сформульовано концептуальні положення, згідно з якими формування стратегії підвищення конкурентоспроможності машинобудівного підприємства значною мірою залежить від ефективності управління його потенціалом. Обґрунтовано, що при управлінні станом і ефективністю використання потенціалу машинобудівних підприємств необхідно враховувати вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, які визначають інтенсивність конкуренції в машинобудівній галузі, що особливо актуально в контексті вступу України до СОТ. Оцінку потенціалу машинобудівного підприємства запропоновано проводити за допомогою сукупності часткових і інтегральних показників оцінки стану й ефективності використання ресурсних компонент потенціалу підприємства, що дозволяє проводити оцінку забезпеченості підприємства виробничими ресурсами й визначати напрями підвищення ефективності їхнього використання в процесі реалізації сформованої стратегії розвитку.
2. Ключовою умовою успішної реалізації стратегії розвитку машинобудівних підприємств є здійснення своєчасної й ефективної оцінки тенденцій динаміки часткових і інтегральних показників, які характеризують стан і ефективність використання потенціалу підприємства, його конкурентні переваги й конкурентоспроможність. Використання такої оцінки при формуванні стратегії розвитку машинобудівних підприємств дозволяє визначати як існуючі тенденції динаміка цих показників, так і основні пріоритети зміни стратегії розвитку машинобудівних підприємств.
3. Важливою проблемою управління машинобудівним підприємством є вибір відповідної оргструктури і методів управління, використання яких повинне забезпечити реалізацію й досягнення конкурентних переваг відповідно до розробленої стратегії розвитку підприємства даної галузі. У результаті проведених досліджень встановлено, що управління машинобудівним підприємством повинне базуватися на принципах і підходах, які дозволяють реалізувати стратегічне управління його потенціалом. Вітчизняними машинобудівними підприємствами не виконується ключова вимога стратегічного управління, а саме: стратегічне управління машинобудівним підприємством повинне мати системний характер і здійснюватися відповідальними структурними підрозділами для забезпечення своєчасної й динамічної реакції на зміни внутрішнього й зовнішнього середовища.
Результати досліджень по розділу 2 опубліковано в [24, 23, 36, 30].
РОЗДІЛ 3.
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА
Стратегічне управління потенціалом машинобудівного підприємства – це складна динамічна система, дія якої визначається наступними процесами: аналіз конкурентних переваг, визначення напрямів (цілей) розвитку конкурентних переваг, вибір стратегії, виконання стратегії, оцінка й контроль виконання (рис. 3.1). Оскільки ці процеси відбуваються у межах системи, то вони є взаємозалежними й логічно походять один від одного, при цьому кожний процес має зворотний зв'язок з усіма її елементами і складовими. В основі стратегічного управління потенціалом машинобудівного підприємства знаходиться інформація, що дозволяє дати обґрунтовану оцінку результатів діяльності підприємства, а також прогнозувати зміни його внутрішнього й зовнішнього середовища для розробки стратегії його розвитку на стратегічному рівні. Для цього необхідно здійснювати діагностику й оцінку потенціалу машинобудівного підприємства з метою виявлення елементів, які впливають на його розвиток. Впливаючи на ці елементи, можна керувати процесом формування потенціалу, що є основним чинником, який визначає стабільність конкурентних переваг машинобудівних підприємств.
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.
Згідно до запропонованого методичного підходу до кола основних етапів управління потенціалом машинобудівних підприємств належить прогнозування позиції потенціалу машинобудівного підприємства, яку він має посідати внаслідок реалізації обраних стратегічних змін. Для того щоб визначити, який напрямок розвитку потенціалу машинобудівного підприємства є пріоритетним, необхідно враховувати існуючі явні й латентні тенденції зміни стану його ресурсних компонент й ефективності їхнього використання.
За допомогою пакета STATISTICA Neural Networks були побудовані нейронні мережі різних типів для рішення завдання прогнозування зміни значень інтегральних показників оцінки стану й ефективності використання потенціалу машинобудівного підприємства – вихід нейронної мережі (D, U). Входом є часткові показники (Хdi, Хuj), які характеризують стан і ефективність використання потенціалу машинобудівного підприємства. Ці показники наведені у додатку Б.
Побудова нейронної мережі, яка сама підбирає адекватну функцію, що найкраще апроксимує вихідні дані, здійснена згідно до наступних етапів.
На першому етапі проведено навчання мережі на тестовій множині. Для цього необхідно спочатку оцінити значущість входів, тому що не всі розглянуті фактори X однаково впливають на досліджувані показники D, U. Частка впливу деяких факторів може виявитися настільки незначною, що їхнє ігнорування не приведе до істотних відхилень досліджуваного об'єкта.
На другому етапі визначимо конфігурацію мережі. Надбудова STATISTICA Neural Networks (SNN) дозволяє спростити цей процес за рахунок використання процедури Intelligent Problem Solver, що автоматично понижує розмірність проектованої мережі, виділивши найбільш значущі фактори й самостійно здійснить пошук нейронної мережі, аналізуючи мережі різної топології. Під час роботи алгоритму пошуку підходящої нейронної мережі для 35 машинобудівних підприємств за період рр. у відповідному діалоговому вікні приводиться інформація про розглянуті нейронні мережі (табл. 3.8). Мета алгоритму пошуку - перебір ряду нейросіткових конфігурацій і вибір найкращої з мінімальною помилкою на виході мережі й максимуму її продуктивності.
Таблиця 3.8
Характеристика типів моделей нейронних мереж, побудованих для аналізованої сукупності машинобудівних підприємств
Номер варіанта моделі | Тип мережі / Type | Величина помилки / Error | Кількість входів / Inputs | Кількість елементів на першому латентному шарі | Ефективність / Performance |
Лінійні мережі | |||||
01 | Linear | 0.323579 | 18 | - | 1.039818 |
02 | Linear | 0.3184123 | 17 | - | 1.031028 |
Радіальні базисні функції | |||||
03 | RBF | 0.2789209 | 21 | 5 | 1.059129 |
04 | RBF | 0.1662921 | 21 | 2 | 1.000734 |
05 | RBF | 0.1661905 | 21 | 1 | 1.00077 |
Узагальнена регресійна нейронна мережа | |||||
06 | GRNN | 0.2647842 | 24 | 86 | 0.9936657 |
07 | GRNN | 0.2642717 | 24 | 86 | 0.9904189 |
08 | GRNN | 0.1642152 | 24 | 86 | 0.9906475 |
Багаторівневі персептрони | |||||
09 | MLP | 0.1984075 | 26 | 13 | 0.990272 |
10 | MLP | 0.0774819 | 27 | 13 | 0.990189 |
На основі аналізу показників мереж, що побудовані за допомогою процедури Intelligent Problem Solver надбудови SNN, було обрано нейросітку під номером 10 (табл. 3.8): тришаровий персептрон з 13-тю нейронами на прихованому шарі, ефективністю 0,99 і найменшою помилкою серед всіх розглянутих моделей – 0,0775. Таким чином, Intelligent Problem Solver двічі понизив розмірність мережі: перший раз на початковому етапі відібрав сорок найбільш значущих факторів з 86, потім при побудові й навчанні мережі з огляду на обсяг вибірки зменшив число входів до дванадцяти. Отже, серед можливих моделей нейронних мереж необхідно використовувати модель багаторівневого персептрона інтегральних оцінок стану й ефективності використання потенціалу машинобудівного підприємства, що представлено на рис. 3.9.
Рис. 3.9. Архітектура моделі багаторівневого персептрона, за допомогою якого прогнозується позиція потенціалу машинобудівного підприємства
Ця модель доводить, що при моделюванні показників, які характеризують стани й ефективність використання потенціалів машинобудівних підприємств, з метою прогнозування їхньої зміни залежно від обраної стратегії розвитку потенціалу підприємства доцільно враховувати нелінійність досліджуємих процесів і велику кількість показників, які визначають потенціали машинобудівних підприємств.
Вырезано.
Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.
Таким чином, доведено доцільність одночасного використання методів нейросіткового та регресійного аналізів, що дозволяє проводити більш якісний аналіз і оцінку факторів, що впливають на вибір стратегічних напрямів розвитку потенціалу машинобудівного підприємства. Побудована штучна нейронна мережа для машинобудівного підприємства ВАТ «Машинобудівний завод ім. Фрунзе» дозволила провести оцінку динаміки зміни його потенціалу у відповідності до стратегії його розвитку, а також його позиціонування серед сукупності інших підприємств цієї галузі, виявити загальні тенденції, визначити пріоритетні напрями стратегічних змін потенціалу машинобудівного підприємства й існуючі резерви його розвитку. Отже, визначення загального напряму стратегічних змін потенціалу машинобудівного підприємства є динамічним і нелінійним процесом, спрямованим на оцінку потреб ринку у виробленій продукції й визначення у зв'язку з цим можливостей потенціалу підприємства з забезпечення процесу реалізації стратегії підприємства.
Таблиця 3.14
Порівняння складу та чутливості вхідних показників регресійної моделі і штучної нейронної мережі, що отримані
а) Вхідні показники регресійної моделі
| б) Вхідні показники штучної нейронної мережі
|
Застосування розробленої моделі багаторівневого персептрона дозволило визначити резерви поліпшення стану й підвищення ефективності використання потенціалів машинобудівних підприємств і це дозволило здійснити прогнозування зміни стану й ефективності використання потенціалу машинобудівного підприємства ВАТ «Машинобудівний завод ім. Фрунзе».
Отримані прогнози за результатами побудови регресійної моделі підтверджують, що, за умови досягнення поставлених цілей і виконання завдань, на підприємстві ВАТ «Машинобудівний завод ім. Фрунзе», відповідно до отриманих раніше результатів оцінки динаміки зміни стану й ефективності використання потенціалу та його позиціонування у розробленій матриці позиціонування потенціалів машинобудівних підприємств, будуть збережені позитивні тенденції розвитку. Результатом регресійного аналізу є отримана формалізована багатофакторна регресійна модель очікуваного обсягу реалізації продукції, якого машинобудівне підприємство може досягти завдяки обраним стратегічним змінам свого потенціалу. Її використання дозволяє виявляти резерви поліпшення стану й підвищувати ефективність використання потенціалу на машинобудівних підприємствах.
Висновки до розділу 3
1. У результаті проведених досліджень розроблено методичний підхід щодо динамічної оцінки потенціалу машинобудівного підприємства на основі інтегральних показників стану й ефективності використання його потенціалу. Встановлено, що реалізація методичного підходу до формування стратегії розвитку машинобудівного підприємства повинна базуватися як на динамічній оцінці змін характеристики стану й ефективності використання його потенціалу, так і на оцінці позиції потенціалу машинобудівного підприємства порівняно з позицією потенціалів на машинобудівних підприємств підгалузі. Запропонований методичний підхід дозволяє визначати стратегічні напрями розвитку потенціалу на машинобудівних підприємствах і коректувати свою стратегію у відповідності до змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Отже, застосування даного підходу дозволяє підвищити якість рішень, які приймаються при виборі стратегії розвитку потенціалу на підприємствах машинобудівного комплексу; запропоновані методичні положення з визначення загальних пріоритетних напрямів стратегічних змін потенціалу машинобудівних підприємств дозволяють за допомогою матричних методів визначити галузеві й внутрішні резерви. Така оцінка дозволяє комплексно та системно оцінити потенціал машинобудівного підприємства й визначити організаційно складову забезпечення стратегічного управління потенціалом машинобудівного підприємства..
2. Запропоновано методичний підхід щодо формування матриці позиціювання потенціалу машинобудівного підприємства. У відповідності до запропонованого підходу була побудована матриця, квадранти якої визначені з урахуванням інтегральних показників, що ідентифікують стан й ефективність використання потенціалу підприємства. Інтегральні показники запропоновано розраховувати як середньогеометричне часткових показників ресурсних складових (техніко-технологічні, фінансові, трудові та науково-інноваційні ресурси) з урахуванням вагомості кожного. Запропоновані і розроблені методичні положення з формування типових ситуацій, які визначають напрями стратегічних змін потенціалу машинобудівного підприємства. У результаті з'являється можливість виявити виникаючі протиріччя між внутрішньою стратегією машинобудівного підприємства й загальною тенденцією розвитку сукупності машинобудівних підприємств підгалузі, які здійснюють виробничо-господарську діяльність у схожих умовах.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 |
