Аудит і ревізія (стр. 3 )

Комплексна ревізія - найбільш дійова форма фінансово-господарського контролю. Вона являє собою один з різновидів подальшого контролю, заснований на системному вивченні економіки виробничого об'єднання або підприємства:

- збереження і раціональність використання виробничих ресурсів - грошових, матеріальних, трудових;

- взаємозв'язків між фінансово-економічними показниками технікою, технологією і організацією виробництва; дотримання планової, звітної і фінансової дисципліни. Одночасно невід'ємними елементами змісту комплексної ревізії є всебічне вивчення і оцінка виконання завдань як по кількісних показниках, так і по показниках ефективності виробництва, праці, упровадженню нової техніки, якості продукції, її собівартості, фінансових результатах і ін.

Одне з важливих завдань комплексної ревізії - це об'єктивна оцінка планових (нормативних) показників, виявлення фактів заниження планових завдань, комплексна ревізія включає також перевірку міри напруженості і оптимальність планових завдань, обгрунтовання матеріальних і трудових витрат, стану нормативного господарства.

Характерною особливістю комплексної ревізії є її спрямованість на зміцнення господарської і фінансової дисципліни, закриття каналів розкрадання власності, більш повну мобілізацію резервів виробництва, розробку пропозицій про перегляд діючих норм, розцінок, тарифних ставок, цін і тарифів, а також про зміну окремих нормативних актів міністерств і відомств.

Отже, критерій комплексності полягає у взаємопов'язаному контролі економічної і технічної сторін виробництва. Характерними особливостями комплексної ревізії є також: участь в її проведенні фахівців, здатних кваліфіковано розбиратися в технології, організації і економіці виробництва; максимально можливе поєднання різних методичних прийомів документального і фактичного контролю з метою виявлення законності, достовірності та економічної доцільності господарських і фінансових операцій.

Участь у комплексній ревізії інженерів, технологів, плановиків, товарознавців та інших фахівців дозволяє кваліфіковано вивчити економічну ефективність, перевірити дотримання технологічної дисципліни, обгрунтованість планових розрахунків, нормативів матеріальних і трудових витрат, розкрити недоліки у виробничій і економічній роботі на тій або іншій ділянці і намітити заходи щодо її поліпшення.

При проведенні комплексної ревізії розглядаються такі питання: збереження власності; напруженість і стабільність передбачених у плані показників: собівартість виробництва, фінансових результатів і ін., виконання плану по основних кількісних і якісних показниках, вплив окремих чинників на відхилення від затверджених планів; причини невиробничих витрат і втрат; зміст господарських операцій за даними первинних документів для встановлення їх законності, доцільності і достовірності; дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку грошових коштів і матеріальних цінностей, а також обгрунтованість кореспонденції рахунків в облікових регістрах; достовірність звітних даних, виявлення приписок і інших спотворень показників звітності; правильність ведення фінансових, кредитних і розрахункових операцій, виконання зобов'язань по платежах до бюджету, дотримання державної дисципліни цін та ін.

2.4. Узагальнення результатів комплексної ревізії і прийняття рішень за її результатами

Якість контрольно-ревізійної роботи оцінюється по її результативності, дієвості заходів, прийнятих до викорінювання порушень державної дисципліни, недостач, розкрадання й інших втрат. Це багато в чому залежить від змісту і оформлення акту ревізії, в якому узагальнюються її результати.

Послідовність відображення матеріалів комплексною ревізією в складеному за її результатами акті така:

- вступна частина;

- дотримання фінансової дисципліни і збереження грошових коштів при здійсненні грошових операцій по касі, поточному й інших рахунках у банках;

- раціональність використання і збереження товарно-матеріальних цінностей;

- ефективність використання і збереження основних фондів;

- використання трудових ресурсів і фонду оплати праці;

- стан розрахункових і кредитних відносин, дотримання розрахунково-платіжної дисципліни;

- витрати на виробництво і реалізацію продукції;

- витрати на виробництво і собівартість продукції; фінансові результати і розподіл прибутку;

- цільове фінансування; виконання планів капітальних вкладень і впровадження нової техніки; діяльність непромислових господарств, що перебувають на балансі підприємства (житлово-комунального господарства, підсобного сільського господарства й ін.);

- стан бухгалтерського обліку, звітності і внутрігосподарського контролю.

У вступній частині акту ревізії вказуються:

- найменування і підлеглість підприємства, що ревізується;

- склад ревізійної групи, коли і на основі якого документа проведена ревізія;

- період, що охоплюється ревізією, прізвище й ініціали керівника і головного бухгалтера підприємства, що ревізується, час їх роботи;

- ділянки діяльності і види операцій, піддані в процесі ревізії суцільній і не суцільній перевірці;

виконання рішень за результатами попередньої ревізії.

У відповідних розділах акту ревізії потрібно охарактеризувати виконання планових завдань, обгрунтованість планування найважливіших виробничих і фінансових показників, внутрігосподарські резерви. При висвітленні цих питань необхідно визначити величину заподіяного матеріального збитку й інші наслідки виявлених порушень, указавши час їх здійснення, прізвища і посади осіб, з вини яких вони були допущені, з посиланням на порушені ними нормативно-правові документи.

Більш скорочена структура акту передбачена для ревізії, що проводиться на вимогу слідчих органів. Цей документ, що використовується як форма збору доказів по карній справі, потрібно оформити таким чином, щоб він містив чіткі прямі відповіді на запитання, поставлене перед ревізією органами слідства, приховане порушення доцільно згрупувати по наступних видах: факти незабезпечення збереження матеріальних і грошових коштів; втрати і непродуктивні витрати внаслідок безгосподарності; недоліки в постановці обліку і звітності (приписки й інші спотворення облікових і звітних даних); інші; порушення законів і підзаконних актів, що регламентують господарську і фінансову діяльність.

Неодмінною умовою правдивості і об'єктивності акту ревізії є участь матеріально-відповідальних осіб, діяльність яких перевіряється, у проведення інвентаризації ввірених ним товарно-матеріальних цінностей. Не менш важливо, щоб зацікавлені особи були присутніми і при інших контрольних діях, направлених на перевірку збереження коштів і законність їх витрачання: при контрольних обмірах виконаних робіт, контрольних запусках сировини і матеріалів у виробництво, взятті проб і зразків на лабораторні дослідження і т. п. Ці контрольні дії засновуються, як правило, на візуальних спостереженнях або експертних оцінках, не маючи інших документальних підтверджень.

Першорядне значення має оперативна фіксація результатів ревізій, коли виявлені порушення або зловживання можуть бути приховані або необхідно вжити термінових заходів до усунення порушень і притягнення до відповідальності винних осіб. У таких випадках, не чекаючи закінчення ревізії, потрібно скласти окремий проміжний акт і зажадати необхідні пояснення від винних осіб, а також копії або виписки з документів, що відносяться до прихованих порушень. Особливо важливо оперативно інформувати слідчі органи про факти розкрадання й інші зловживання.

Викладені в проміжних актах факти відбиваються у загальному (основному) акті ревізії. До нього додаються також складені членами ревізійної групи окремі проміжні акти за результатами ревізії каси, інвентаризації товарно-матеріальних цінностей і основних фондів, контрольних обмірів виконаних будівельно-монтажних і ремонтних робіт і інших ділянок діяльності підприємства, що ревізується. Такі акти підписуються членами ревізійної групи, які відповідають за дільницю роботи, що перевіряється або за збереження цінностей посадовими чи матеріально відповідальними особами. Першочергова вимога до узагальнення результатів ревізії сувора об'єктивність і точність в описі розкритих нестач і порушень. Основою для записів в акті ревізії можуть служити тільки дані і факти, ретельно перевірені і підтверджені первинними документами і записами в регістрах бухгалтерського обліку, зустрічними перевірками фактичного здійснення операцій; результатами інвентаризацій грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей; матеріалами проведення контрольних обмірів виконаних робіт, використання сировини і матеріалів у виробництві, лабораторних аналізів сировини, матеріалів і готової продукції; результатами виробленої експертами перевірки якості продукції, дотримання технічних умов і технологічних режимів виробництва, відповідності продукції стандартам і технічним умовам, артикулам і цінам-прейскурантам; письмовими висновками за результатами інших, спеціальних експертиз.

Акт ревізії не повинен містити юридичної кваліфікації дій посадових або матеріально відповідальних осіб. У ньому потрібно викладати конкретні факти порушень державної і фінансової дисципліни, недостач і інших втрат, не кваліфікуючи ступінь вини тих або інших осіб у розкраданні і зловживаннях.

Важливим моментом в оформленні ревізійних матеріалів є чіткість і лаконічність викладу в акті результатів ревізії. У акті ревізії приводяться лише підсумкові дані на кожний вид порушень (їх кількість за ревізований період, повторюваність) з посиланням на відповідний додаток, підписаний ревізуючим і головним бухгалтером підприємства, що ревізується.

Акт ревізії підписують керівник ревізійної групи, керівник і головний бухгалтер підприємства, що ревізується. Останні повинні підписати акт і при наявності заперечень або зауважень по ньому, прикласти до нього свої письмові пояснення. До акту додаються і пояснення інших посадових осіб, винних у розкритих ревізією порушеннях. Один примірник акту ревізії вручається керівникові підприємства.

У середньому до 20 % робочого часу ревізори тратять на оформлення і реалізацію матеріалів ревізії. У зв'язку з цим важливе значення набуває уніфікація та стандартизація однотипної ревізійної документації (проміжні акти за результатами ревізії каси, контрольні обміри, звірки розрахунків, відомості однорідних порушень і т. д. ).

Коли ревізією встановлені грубі порушення державної дисципліни або розкрадання власності, ревізійні матеріали передаються органам слідства і одночасно керівництву підприємств або вищестоящої організації, де вирішується питання про зняття з роботи винних посадових і матеріально відповідальних осіб.

Матеріали, що передаються, повинні містити: супровідний лист, в якому вказуються суть зловживання або порушення законодавчих актів, винні особи, величина заподіяного збитку; підписаний акт, оригінали документів і проміжні акти, підтверджуючі розкриті ревізією порушення; висновки спеціальних експертиз; пояснення посадових матеріально відповідальних осіб, що дозволяють з'ясувати обставини здійснення зловживань; висновки ревізуючих по цих поясненнях. Іноді письмові пояснення посадових матеріально відповідальних осіб не містять прямих, точних і досить повних відповідей по суті виявлених порушень. Тому доцільно ширше впроваджувати практику, що виправдала себе, коли ревізори, не чекаючи закінчення ревізії, передають у письмовій формі запитання особам, від яких необхідно отримати пояснення. У разі їх відмови від дачі письмових пояснень, про це складають окремий документ.

Висновки

1. Контрольно-ревізійна робота - це сукупність трудових процесів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також з створенням необхідних умов для їх проведення.

2. Ревізії є основною формою подальшого фінансово-господарського контролю.

3. Планування контрольно-ревізійної роботи здійснюється відповідно до нормативних документів про відомчий контроль за фінансово-господарською діяльністю об'єднань, підприємств, організацій і установ.

4. Комплексна ревізія - найбільш дійова форма фінансово-господарського контролю, заснована на системному вивченні економіки виробничого підприємства (об'єднання); збереження і раціональності використання виробничих ресурсів, взаємозв'язків між фінансово-економічними показниками, технікою, технологією і організацією виробництва; дотриманні планової, звітної і фінансової дисципліни.

5. Якість контрольно-ревізійної роботи оцінюється по її результативності, багато в чому залежить від змісту і оформлення акту ревізії, в якому узагальнюються її результати.

3. ОСНОВИ АУДИТУ

3.1. Історичні аспекти розвитку і становлення аудиту в Україні та країнах СНД

З розвитком торгівлі і промисловості вирішальну роль в бюджеті держав стали виконувати податки, а отже, і податкова система. Для усунення непорозумінь між податковими органами і підприємствами в особі керівників, що представляють інтереси власників, державного контролю вже було недостатньо, оскільки він захищав тільки інтереси держави. Виникла потреба в незалежному контролі, який отримав назву аудит (від латин. - слухати). У ньому були зацікавлені обидві сторони. До послуг аудиторів зверталася і незацікавлена сторона - суд, арбітраж.

Могутнім поштовхом у розвитку аудиту стало розмежування функцій і інтересів між підприємцями (керівниками, адміністрацією, менеджерами) в епоху розвитку капіталізму, коли власник для керівництва своїм підприємством наймав спеціальний апарат управління. Для того щоб попередити зловживання, приховання витрат і прибутків, неправильний розподіл прибутку, умисне його привласнення найманими керівниками, власник змушений був удатися до перевірки фінансової звітності незалежним аудитором.

З 1844 р. у Великобританії виходить серія законів про компанії, відповідно, до яких вони були зобов'язані один раз протягом року запрошувати незалежного бухгалтера (аудитора) для перевірки і підтвердження звітності та звіту перед акціонерами. Аналогічні рішення по обов'язковому незалежному аудиту були прийняті у Франції (1867 р.), США (1887 р.), Німеччині (1931 р.).

Традиційно аудит звітності здійснювався один раз на рік по закінченні звітного періоду, тобто в першій половині року. Друга була майже вільна. І тому вже в епоху Відродження аудитори як висококваліфіковані фахівці надавали різні послуги клієнтам по підготовці фінансових звітів, оцінці об'єктів при їх продажу, ліквідації і т. п. Це був не власне аудит, а роботи, супутні аудиту.

Розвиток капіталізму зажадав великих капітальних вкладень. Це привело, особливо в США, до створення акціонерних товариств зі значним статутним фондом. Вирішення спірних питань наявних або в перспективі (як можливості), недопущення їх виникнення вимагало підтвердження достовірності фінансових звітів висококваліфікованими фахівцями. Розвиток аудиту був зумовлений спільністю інтересів акціонерів; власників (керівників) і банків (аудиторське підтвердження фінансового становища забезпечувало більш високі гарантії отримання кредитів); власників і бірж; власників і майбутніх інвесторів, акціонерів; власників і постачальників сировини, матеріалів, а також оптових покупців продукції.

Таким чином, причинами виникнення, становлення і розвитку аудиту були не тільки розподіл і зіткнення інтересів, але і їх спільність.

Керівництво великих акціонерних товариств, корпорацій були не в змозі самостійно ефективно контролювати діяльність підвідомчих підприємств, менеджерів і тому створювало систему внутрішнього аудиту (при раді директорів, правлінні товариств). За умов жорсткої конкуренції вона забезпечувала адекватність управління і політики товариства на всіх його рівнях, високу конкурентоспроможність і прибутковість підвідомчих одиниць, достовірність і точність обліку, а також полегшувала проведення зовнішнього аудиту і завдяки цьому відкрила можливості для розширення різноманітних послуг, консультацій.

В останні десятиріччя широкий розвиток отримали міжнаціональні інвестиції, що обумовило створення спільних підприємств, транснаціональних корпорацій. Це викликало до життя міжнародні аудиторські фірми, такі як "Ернст енд Янг", "Прайс Уотерхауз", "КРМО", "ДРТ", "Артур Андерсен" і ін.

Отже, аудит вийшов за національні рамки і розповсюдився на діяльність спільних підприємств.

У даний час у всіх країнах світу з ринковою економікою діють громадські інститути аудиту зі своєю правовою і організаційною інфраструктурою.

З розвитком аудиту розширяється сфера супутніх аудиту робіт (послуг).

Відповідно до міжнародних нормативів до супутніх аудиту робіт відносяться:

- підготовка оглядів, пов'язаних з нефінансовою інформацією (про ефективність функціонування внутрішнього аудиту, комп'ютерного програмного забезпечення обліку);

- аналіз бухгалтерської (фінансової) звітності;

- виконання узгоджених процедур по окремих рахунках бухгалтерського обліку, балансу (фінансовому звіту) або по бухгалтерській (фінансової) звітності загалом;

- складання (підготовка) бухгалтерської (фінансової) звітності (повної або часткової), а також іншої фінансової і нефінансової інформації.

Супутні аудиту роботи здійснюються за угодами, де чітко вказується, що ці роботи не є аудитом або перевіркою.

Супутні аудиту роботи - це різні послуги, консультації аудиторської фірми (аудитора), про виконання яких домовилися клієнт і аудитор, що не вимагає аудиторських висновків про достовірність бухгалтерської звітності й іншої обліково-фінансової інформації.

У царській Росії вже в 1811 р. існував державний контроль в особі державного контролера, що входив до ради міністрів на правах міністра, і губернських контрольних палат на місцях. Незалежна аудиторська діяльність не знайшла поширення.

Раніше в колишньому СРСР функціонував тільки державний контроль, який здійснювали Міністерство державного контролю, а потім Комітет народного контролю, а також відомчі органи контролю, контрольно-ревізійні управління міністерств і відомств.

Нові умови господарювання, що формуються в країнах СНД (створення самостійних підприємств, діяльність яких базується на приватній, колективній власності, малих підприємств, підприємств з обмеженою відповідальністю, комерційних банків, спільних підприємств), об'єктивно обумовили необхідність розвитку аудиту. Спочатку він торкався передусім діяльності спільних підприємств і в Україні, наприклад, здійснювався такими аудиторськими фірмами, як "Інаудит", "Ернст енд Янг Україна", а також рядом фірм з аудиту національних підприємств.

В Україні більш широкий розвиток аудит набув з виходом Закону про аудиторську діяльність, створенням Аудиторської палати України і Спілки аудиторів України.

Нарівні з традиційними супутніми аудиту роботами аудиторські фірми в Україні виконують супутні аудиту послуги з приватизації майна. комерціалізації торгівлі, акціонування підприємств.

Таким чином, аудит - це незалежна перевірка бухгалтерської звітності й іншої обліково-звітної інформації про діяльність підприємств з метою підтвердження їх достовірності і законності.

3.2. Десять постулатів аудиту

Постулат – це положення, що сприймається як істина доти, доки не доказане інше. Постулати лежать в основі наук і наукових дисциплін. Вони повинні бути очевидними, навіть коли їх істинність не може бути доведена безумовно. Очевидно, що в частині аудиту, особливо його практичних наслідків, роль постулатів величезна, і розуміння їх необхідності виникло у західних аудиторів давно. Два видатних дослідника і в 1961р. сформулювали вісім постулатів аудиту. У 1982р. Т. А. Лі и запропонували доповнити їх ще двома. Однак у західних підручниках з аудиту перевага віддається Маутцу і Шарафу.

Розглянемо постулати які наведені у англо-американській літературі.

1. Звітність повинна бути перевірена. Аудитор не може зробити висновок, якщо йому не були надані усі необхідні документи або були виявлені серйозні перекручення звітності. Мета постулату: натиснути на аудитора, заставити його бути максимально вимогливим, а клієнтів – краще розуміти умови аудиторської роботи.

2. Не потрібно допускати конфлікту інтересів між аудитором і адміністрацією. Цей постулат повинен створити довіру і взаємну підтримку між перевіряючими та тими, кого перевіряють. В його основі лежить ідея по початкову доброту і незіпсованість людської природи. Однак цей постулат буде нездатним, коли клієнт свідомо порушує вимоги діючого законодавства, робить спроби обдурити аудиторів, кредиторів і акціонерів. Ця неспроможність зростає, коли аудитор і адміністрація по-різному трактують вимоги нормативних документів.