Наказ про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України (стр. 2 )

б/ втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій;

в/ психічна хвороба;

г/ розлад здоров’я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину;

д/ переривання вагітності;

е/ непоправне знівечення обличчя.

2.1.2. Небезпечними для життя в момент заподіяння є тілесні ушкодження, які:

а/ самі по собі загрожують життю і без надання медичної допомоги, за звичайним свої перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю;

б/ в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища;

Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв’язку.

2.1.3. До ушкоджень, що небезпечні для життя, належать :

а/ будь-яке ушкодження, яке викликало хоча б одне із зазначених нижче загрозливих для життя явищ: шок важкого ступеня, масивну крововтрату, глибоку кому, гостру ниркову чи печінкову недостатність, гостру недостатність кровообігу чи дихання, жирову чи газову емболію, гормональну дисфункцію, гострі розладі регіонального чи органного кровообігу при наявність відповідної об’єктивної клініки їх перебігу і даних лабораторних та інструментальних досліджень.

б/ ті, що проникають у черепну порожнину, в тому числі й без ушкодження мозку;

в/ відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа, за винятком кісток лицевого скелета та ізольованої тріщини тільки зовнішньої пластинки склепіння черепа ;

г/ забій головного мозку важкого ступеня як зі здавленням, так і без здавлення головного мозку; забій головного мозку середньої важкості за наявності симптомів ураження стовбурної ділянки.

При судово-медичній оцінці ступеня тяжкості струсу головного мозку належить керуватися діючими методичними рекомендаціями, що затверджуються МОЗ України.

д/ ізольовані внутрішньочерепні крововиливи за наявності загрозливих для життя явищ;

Субарахноїдальний крововилив, який був підтверджений люмбальною пункцією, без відповідної клінічної симптоматики не може бути віднесений до ушкоджень, що небезпечні для життя.

е/ закриті ушкодження спинного мозку в шийному відділі;

є/ ті, що проникають у канал хребта, в тому числі й без ушкодження спинного мозку та його оболонок;

ж/ вивихи, переломо-вивихи та переломи тіл чи обох дуг шийних хребців, односторонні переломи дуг I або II шийних хребців, а також переломи зубовидного відростка II шийного хребця; в тому числі без порушення функції спинного мозку;

з/ перелом чи переломо-вивих одного або кількох грудних чи поперекових хребців з порушенням функції спинного мозку.

До цих випадків не відноситься рефлекторне порушення функцій /рефлекторний спазм чи розслаблення сфінктерів, рефлекторне порушення ритмів серця, дихання тощо/.

и/ ушкодження з повним /усіх шарів/ порушенням цілості стінки глотки, гортані, трахеї, головних бронхів, стравоходу, незалежно від того з боку шкіряних покровів чи з боку слизової оболонки /просвіту органа/ вони заподіяні;

і/ поранення грудної клітки, котрі проникли в порожнину плеври, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів.

Підшкірна емфізема, що виявляється при пораненнях грудної клітки, не може розглядатись як ознака проникаючого ушкодження в тих випадках, коли явища гемопневмотораксу відсутні, емфізема має обмежений характер і нема сумнівів у тому, що раньовий канал не проникає у порожнину плеври.

ї/ ушкодження живота, котрі проникли в порожнину очеревини, в тому числі і без ушкодження внутрішніх органів; відкриті ушкодження внутрішніх органів, розміщених в заочеревинному просторі /нирок, наднирників, підшлункової залози/ і в порожнині таза /сечовий міхур, матка, яєчники, передміхурова залоза, верхній і середній відділи прямої кишки, перетинкова частина уретри/.

Проведення діагностичної лапаротомії, якщо відсутні ушкодження органів черевної порожнини, при визначенні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не враховуються.

й/ відкриті переломи діафізу /тіла/ плечової, стегнової і великогомілкової кісток;

к/ ушкодження аорти, сонної /загальної, внутрішньої, зовнішньої/, підключичної, плечової, клубової, стегнової, підколінної артерій чи вен, що їх супроводять;

л/ термічні опіки III-IV ступеня з площею ураження понад 15% поверхні тіла; опіки III ступеня понад 20% поверхні тіла; опіки II ступеня понад 30% поверхні тіла;

2.1.4. Не загрозливі для життя ушкодження, що належать до тяжких за кінцевим результатом та наслідками: втрата будь-якого органа, в тому числі одного ока, легені, нирки, яєчка, руки, ноги чи втрата органом його функції.

а/ ушкодження сліпого ока, що привело до його вилучення, оцінюється залежно від тривалості розладу здоров’я.

б/ під втратою руки чи ноги слід розуміти як відокремлення від тулуба всієї руки чи ноги, так і ампутацію на рівні не нижче ліктьового чи колінного суглобів; всі інші випадки повинні розглядатися як втрата частини кінцівки і оцінюватися за ознакою стійкої втрати працездатності.

в/ під втратою зору треба розуміти повну стійку сліпоту на обидва ока чи такий стан, коли наявне зниження зору до підрахунку пальців на відстані двох метрів і менше /гострота зору на обидва ока 0,04 і нижче /;

г/ під втратою слуху треба розуміти повну стійку глухоту на обидва вуха або такий необоротний стан, коли потерпілий не чує розмовної мови на відстані три – п’ять сантиметрів від вушної раковини ;

д/ під втратою язика /мовлення/ треба розуміти втрату можливості висловлювати свої думки членороздільними звуками, зрозумілими для оточуючих ;

е/ під втратою репродуктивної здатності треба розуміти втрату здатності до злягання чи втрату здатності до запліднення, зачаття та дітородіння /розродження/;

є/ під втратою функції руки чи ноги треба розуміти параліч або інший стан, що унеможливлює їх діяльність;

ж/ оцінка ступеня тяжкості у випадках встановлення наслідку травми органа зору і слуху проводиться відповідно Додатку № 1 до цих “Правил”;

з/ при ушкодженні якого-небудь органа чи його частини, функція якого була втрачена раніше /до травми/, ступінь тяжкості ушкодження встановлюється за ознакою фактично викликаної тривалості розладу здоров’я.

2.1.5. Психічна хвороба.

Ушкодження кваліфікуються як тяжке тільки тоді, коли воно обумовило розвиток психічного захворювання, незалежно від його тривалості і ступеня виліковності.

Діагноз психічного захворювання і причинно-наслідковий зв’язок між ушкодженням і психічним захворюванням, що розвинулось, встановлюється психіатричною експертизою. Ступінь тяжкості такого тілесного ушкодження визначається судово-медичним експертом з урахуванням висновків цієї експертизи.

2.1.6. Розлад здоров’я, пов’язаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину /не менш 33%/.

Під розладом здоров’я треба розуміти будь-яке порушення нормальної діяльності організму, або хворобливий процес, які безпосередньо викликані тілесними ушкодженнями. Розміри стійкої втрати загальної працездатності при ушкодженнях встановлюються після наслідку ушкодження, що визначився, на підставі об’єктивних даних з урахуванням документів, затверджених МОЗ України.

Під стійкою втратою загальної працездатності належить розуміти таку необоротну втрату функції, котра повністю не відновлюється.

Під наслідком ушкодження, що визначився, належить розуміти повне загоєння ушкодження і зникнення хворобливих змін, які були ним обумовлені. Це не виключає можливості збереження стійких наслідків ушкодження /рубця, анкілозу, укорочення кінцівок, деформації суглоба тощо /.

Примітка. 1. В інвалідів стійка втрата працездатності у зв’язку з ушкодженням визначається як у практично здорових людей, незалежно від інвалідності та її групи, за винятком тих випадків, коли інвалідність пов’язана із

захворюванням або новим ушкодженням органа чи частини тіла, що були травмовані раніше. У цих випадках розмір стійкої втрати загальної працездатності в зв’язку із одержаною останньою травмою необхідно визначити з урахуванням наявної стійкої втрати загальної працездатності від попереднього ушкодження.

2. У дітей втрата загальної працездатності визначається виходячи із загальних підстав, що встановлені цими Правилами, із зазначенням, що ця втрата настане після досягнення працездатного віку.

2.1.7. Переривання вагітності.

Ушкодження, що призвело до переривання вагітності, незалежно від її строку, належить до тяжких за умов, що між цим ушкодженням і перериванням вагітності є прямий причинний зв’язок.

Примітка. Методика проведення експертизи у таких випадках викладена в Правилах проведення судово-медичних експертиз /обстеження/ з приводу статевих станів в бюро судово-медичної експертизи, затверджених наказом МОЗ України № ...... від..........

2.1.8. Непоправне знівечення обличчя.

Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості і механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або непоправним.

Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін /рубця, деформації, порушення міміки тощо/, з часом або під дією не хірургічних засобів. Ушкодження обличчя вважається непоправним, коли для усунення патологічних змін необхідне оперативне втручання /косметична операція/. Питання про необхідність оперативного втручання вирішується з урахуванням думки відповідного фахівця.

Примітка. Коли ушкодження обличчя виправне, ступінь тяжкості його визначається виходячи з критеріїв, викладених у цих Правилах. При непоправності - нарівні із визначенням ступеня тяжкості ушкодження звичним порядком експерт зазначає, що ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо слідчими органами, або судом буде визнане таким, що знівечило обличчя.

2.2. Тілесні ушкодження середньої тяжкості:

2.2.1. Ознаки ушкодження середньої тяжкості:

а/ відсутність наслідків, що викладені в п.2.1.1. цих Правил;

б/ тривалий розлад здоров’я;

в/ стійка значна втрата працездатності менш як на третину.

2.2.2. Тривалим належить вважати розлад здоров’я строком понад 3 тижні /більш як 21 день.

2.2.3. Під стійкою значною втратою працездатності менш як на одну третину належить розуміти втрату загальної працездатності від 10% до 33%.

2.3. Легке тілесне ушкодження:

2.3.1.Легке тілесне ушкодження може бути таким, що:

а/ спричинило короткочасний розлад здоров’я чи незначну втрату працездатності;

б/ не спричинило зазначених наслідків.

2.3.2. Короткочасним належить вважати розлад здоров’я тривалістю понад шести днів, але не більше як три тижні /21 день/.

2.3.3. Під незначною втратою працездатності належить розуміти стійку втрату загальної працездатності менше 10%.

2.3.4. Легке тілесне ушкодження - те, яке не призвело до порушення нормальної життєдіяльності організму.

3. Заподіяння побоїв, мордувань та катування.

3.1. Побої не становлять особливого виду ушкоджень. Вони характеризуються заподіянням багаторазових ударів. Якщо після побоїв на тілі потерпілого залишились ушкодження, їх оцінюють за ступенем тяжкості, виходячи із звичайних ознак. Якщо побої не залишили після себе ніяких об’єктивних слідів, судово-медичний експерт відмічає скарги потерпілого, вказує, що об’єктивних ознак ушкоджень не виявлено і не встановлює ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

3.2. Мордування – це дії, що полягають в багаторазовому або тривалому спричиненні болю /щипання, шмагання, завдання численних, але невеликих ушкоджень тупими чи гостро-колючими предметами, дія термічних факторів та інші аналогічні дії/.

Судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження як заподіяння мордування, тому що це не входить до його компетенції. Судово-медичний експерт повинен у таких випадках встановити наявність, характер, локалізацію, кількість ушкоджень, одночасність чи різночасність їх утворення, особливості ушкоджуючих предметів, механізм їх дії, а також ступінь тяжкості ушкоджень.

3.3. Катування – це заподіяння сильного фізичного болю, або фізичного чи морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, або інших насильницьких дій з метою спонукати потерпілого або іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі. Мучення – це дії, пов’язані з тривалим позбавленням людини їжі, пиття, чи тепла, утримання її в шкідливих для здоров’я умовах. У випадках мучення судово-медичний експерт встановлює, чи вплинули вказані дії на стан здоров’я людини.

4. Методичні вказівки.

4.1. Судово-медична експертиза з метою встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень проводиться судово-медичним експертом шляхом медичного обстеження потерпілих. Проведення цієї експертизи тільки за медичними документами /історії хвороби, індивідуальні карти амбулаторного хворого тощо/ допускається у виняткових випадках і лише за наявності справжніх повноцінних документів, що містять вичерпні дані про характер ушкоджень, їх клінічний перебіг та інші необхідні відомості. У виключних випадках дозволяється використання копій і виписок, за умови відображення в останніх вичерпних відомостей про ушкодження та їх клінічний перебіг. Ці документи мають право бути засвідчені підписом лікаря і печаткою лікувального закладу.

4.2. Судово-медичний експерт встановлює особу обстежуваного за паспортом чи іншим документом, що його замінює, з фотографією обстежуваного, з’ясовує у нього обставини заподіяння ушкоджень, скарги та, за потребою, інші відомості; ознайомлюється з матеріалами справи і наявними медичними документами, якщо він звертався за медичною допомогою до судово-медичного обстеження, після чого проводить огляд всіх частин тіла обстежуваного з фіксацією всіх наявних тілесних ушкоджень; у разі необхідності обстежуваний направляється на консультацію до спеціалістів необхідного медичного профілю та необхідні інструментальні та лабораторні методи дослідження з наступним наданням їх результатів судово-медичному експерту обстежуваним або представником судово-слідчих органів.

4.3. Якщо експерт не має необхідних медичних документів, він заявляє особі чи органу, що призначив експертизу, клопотання про їх надання.

Примітка. Керівники й лікарі лікувальних закладів зобов’язані надавати судово-медичному експерту при виконанні судово-медичної експертизи /дослідження/ допомогу в проведенні клінічного обстеження та консультацій, здійсненні інструментальних та лабораторних досліджень.

4.4. В необхідних випадках судово-медичний експерт може використовувати відомості досліджень, що проводяться із залученням відповідних спеціалістів, не обстежуючи постраждалого особисто.

У цих випадках у висновку експерта /акті/ зазначається: де, коли і ким досліджувався потерпілий , які результати при цьому отримані і яких висновків дійшов спеціаліст. Підсумки /заключна частина/ складаються експертом з урахуванням вказаних результатів, що викладені письмово.

4.5. Судово-медичний експерт, оцінюючи строки порушення анатомічної цілості тканин і органів та їх функцій, виходить із звичайної їх тривалості, навіть у тих випадках, коли постраждалий не звертався за медичною допомогою. Якщо тривалість цього порушення, що зазначена в наявних медичних документах, не відповідає характеру тілесного ушкодження і не підтверджується об’єктивними відомостями, судово-медичний експерт відзначає цю обставину й встановлює ступінь тяжкості, виходячи із звичайних термінів.

Примітка. Діагноз “забій” не враховується при визначенні ступеня тяжкості, за умови, що він встановлений на основі суб’єктивних факторів і не підтверджується об’єктивними даними медичного характеру.

4.6. Загострення попередніх захворювань після заподіяння тілесного ушкодження, а також інші наслідки ушкодження, що обумовлені не власне характером цього ушкодження, а випадковими обставинами /наприклад, алкогольним сп’янінням, правцем/, індивідуальними особливостями організму /наприклад, гемофілією/, дефектами надання медичної допомоги тощо не повинні враховуватися при визначенні ступеня тяжкості. В таких випадках експерт зобов’язаний вказувати характер причинно-наслідкових зв’язків між ушкодженням і такими наслідками.

Ушкодження хворобливо змінених тканин і органів може бути розцінено за ступенем тяжкості як ушкодження здорових, якщо між цими ушкодженнями і несприятливим кінцем є прямий причинний зв’язок.

4.7. У випадках смерті за наявності тілесних ушкоджень судово-медичний експерт поряд з вирішенням інших питань зобов’язаний встановити наявність чи відсутність причинного зв’язку між ушкодженням і смертю. Якщо в постанові про призначення експертизи міститься питання про ступінь тяжкості ушкоджень, що були виявлені на трупі, судово-медичний експерт зобов’язаний зазначити, чи мають ці ушкодження ознаки тяжкого, середньої тяжкості чи легкого, використовуючи кваліфікуючі ознаки, що викладені у цих Правилах.

Встановлюючи причинний зв’язок між ушкодженням і смертю, судово-медичний експерт не повинен характеризувати тілесні ушкодження як безумовно чи умовно смертельні. У випадках, коли між ушкодженням і смертю є прямий причинний зв’язок, ці ушкодження можуть бути оцінені як смертельні.

4.8. При експертизі тілесних ушкоджень у висновку експерта /акті/ повинні бути відображені:

4.8.1. Вид ушкоджень з медичної точки зору /садно, синець, рана, перелом кістки тощо/, їх локалізація і властивості;

4.8.2. Характер травмуючого предмету, знаряддя чи засобу, яким могли бути спричинені ушкодження, або його слідоутворюючої частини;

4.8.3. Механізм виникнення ушкоджень;

4.8.4. Давність /термін/ спричинення ушкоджень;

4.8.5. Ступінь тяжкості тілесних ушкоджень з посиланням на кваліфікуючу ознаку.

Примітка. Якщо при обстеженні постраждалого експерт виявляє різний механізм виникнення тілесних ушкоджень, він встановлює, чим заподіяне кожне з них; якщо ушкодження мають різну давність, позначає неодноразовість їх нанесення, визначає строки спричинення кожного з ушкоджень і ступінь їх тяжкості.

4.9. Підсумки у висновку експерта та заключна частина у акті повинні бути результатом аналізу відомостей, що встановлені при проведенні експертизи. Вони мають бути детальними і науково обгрунтованими.

Складання підсумків /заключної частини/ що містять попереднє твердження про ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, є неприпустимим.

4.10. У випадках встановлення за об’єктивними медичними відомостями, що тілесне ушкодження було небезпечним для життя чи коли наслідки й кінець ушкодження, що не було небезпечним для життя, не викликають сумнівів, судово-медичний експерт визначає ступінь тяжкості тілесного ушкодження, не очікуючи його кінця.

4.11. При наявності ушкоджень різного ступеня тяжкості експерт не має права визначити цей ступінь “у сукупності” за найбільш тяжким ушкодженням. В таких випадках можливе лише об’єднання однакових за ступенем тяжкості ушкоджень.

4.12. Судово-медичний експерт не встановлює ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у випадках :

4.12.1. Невизначеності клінічної картини чи недостатнього клінічного і лабораторного обстеження потерпілого;

4.12.2. Невизначеного кінця ушкодження, що не було небезпечним для життя;

4.12.3. Відмови обстежуваного від додаткового огляду чи явки його на повторне обстеження, якщо це позбавляє експерта можливості правильно визначити характер ушкодження, оцінити його клінічний перебіг і кінець.

4.12.4. Відсутність медичних документів, в тому числі результатів додаткових досліджень, без яких не можна судити про характер ушкоджень.

У таких випадках судово-медичний експерт у своїх підсумках /заключній частині/ викладає причини, що не дозволяють визначити ступінь тяжкості тілесних ушкоджень.

Примітка. Мотивоване пояснення неможливості визначення ступеня тяжкості тілесних ушкодження не звільняє експерта від необхідності вирішення інших питань, передбачених цими Правилами /див. п.4.9./.

4.13. Висновок експерта /акт/ видається на руки особі, що призначила експертизу, або за її письмовим дозволом – іншій особі.

4.14. Заміна висновку експерта /акта/ випискою чи іншими документами забороняється.

ТАБЛИЦЯ

визначення відсотків стійкої втрати загальної працездатності

у результаті різних травм

Статті	Наслідку травми	Відсоток втрати загальної працездатності
ЦЕНТРАЛЬНА Й ПЕРИФЕРИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА
1.	Черепно-мозкова травма, гостре отруєння, ураження електрострумом, що потягли за собою:
	а)Значно виражені вегетативні симптоми (тремор повік, пальців рук, високі сухожильні рефлекси, церебрастенія).	15
	б)Окремі вогнищеві симптоми (анізокорія, нерівність очних щілин, відхилення (девіація) язика убік, ністагм, згладженість носогубної складки та ін).	20
	в)Легкі порушення координації, підвищення тонусу м'язів і зниження сили в кінцівках, помірні рухові розлади, порушення чутливості, поодинокі епілептичні напади.	30
	г)Помірне порушення координації, помірне підвищення тонусу м'язів і зниження сили в кінцівках, не різко виражені рухові розлади, рідкі епілептичні напади (2-3 рази на рік).	45
	д)Значні порушення координації, виражене підвищення тонусу м'язів і зниження сили в кінцівках, зниження інтелекту, ослаблення пам'яті, епілептичні напади (4-10 разів на рік).	60
	Примітка. Для встановлення відсотка стійкої втрати загальної працездатності за п. п. а) – д) необхідна наявність не менше двох із зазначених у них наслідків чи епінападів.
	е)Значне зниження інтелекту, значний розлад обсягу рухів і сили в кінцівках, різке або значне порушення координації, епілептичні напади не рідше 1 рази на місяць.	75
	є)Виражена недоумкуватість, паралічі, часті епілептичні напади (не рідше одного разу на тиждень), порушення процесу впізнавання (агнозія), порушення цілеспрямованої дії (апраксія), різке порушення або втрата мови (афазія), відсутність координації рухів (атаксія), різкі вестибулярні і мозочкові розлади. Примітка. Для встановлення відсотка стійкої втрати загальної працездатності за п. п. е), є) досить хоча б одного передбаченого в них наслідку.	100
2.	Струс головного мозку, який об’єктивно підтверджений при первинному зверненні до лікувального закладу і потяг за собою такі залишкові явища: згладженість носогубної складки, нерівність очних щілин, відхилення язика у бік, вегетосудинну дистонію, високі сухожильні рефлекси, гіпергідроз, нестійкість у позі Ромберга тощо	10
3.	Ушкодження спинного мозку на рівні шийного, грудного або поперекового відділу хребта, що потягли за собою:
	а) легкі розлади чутливості, сухожильних рефлексів без порушень рухів у кінцівках і функції тазових органів	15
	б) помірні порушення чутливості, сухожильних рефлексів, легкі монопарези, нерізко виражена атрофія м'язів і порушення рухів, помірне порушення трофіки й функції тазових органів	40
	в) значні розлади чутливості, рухів у кінцівках, виражені монопарези або помірно виражені парапарези, нерізко виражена спастичность, порушення трофіки й функції тазових органів	60
	г) грубі розлади чутливості, рухів в кінцівках (пара - і тетраплегії), різкі порушення функції тазових органів, грубі порушення трофіки, порушення серцево-судинної діяльності й дихання, різко виражена спастичність	100
4.	Ушкодження кінського хвоста, що потягли за собою: а) легкі розлади чутливості без порушення рефлексів і рухів у кінцівках, без порушення трофіки й функції тазових органів	5
	б) легкі розлади чутливості, сухожильних рефлексів, незначна гіпотрофія м'язів без порушення рухів у кінцівках, а також функції тазових органів	15
	в) значні розлади чутливості, гіпералгезія, порушення рефлекторної дуги (зниження чи випадіння рефлексів), значна атрофія м’язів відповідно області інервації, помірні вегетативні розлади (похолодання кінцівок), порушення функції тазових органів.	40
	г) різкі порушення чутливості в зоні інервації відповідного корінця або групи корінців, випадіння рухів (виражений парез однієї або обох кінцівок), значне порушення функції тазових органів, трофічні розлади (виразки, ціаноз, набряки)	60
	д) грубі розлади чутливості й руху в обох нижніх кінцівках (повний параліч дистальних відділів і глибокий параліч – проксимальних), різке порушення функції тазових органів, грубі порушення трофіки (пролежні, трофічні виразки)	100
5.	Травматичний радикуліт різної локалізації (у результаті прямої травми хребта)	5
6.	Порушення функції трійчастого, плечового й під'язичного нервів (при периферичних ушкодженнях): а) помірне б) значне в) різке	5 15 25
7.	Ушкодження шийних, плечового сплетінь та їхніх нервів, що потягло за собою порушення їхньої функції:
	а) порушення чутливості, рефлексів без рухових розладів, атрофій, парезів, контрактур	5
	б) порушення чутливості й (або) рефлексів з гіпотрофією м'язів, легкими руховими розладами	15
	в) значне обмеження рухів у суглобах верхніх кінцівок, значні: атрофія м'язів, зниження сили, чутливості	25
	г) різке обмеження рухів у суглобах верхніх кінцівок, атрофія м'язів, зниження сили, різкі розлади чутливості;	40
	д) відсутність рухів у суглобах верхніх кінцівок, відсутність чутливості, різке порушення трофіки (трофічні виразки);	70
8.	Ушкодження поперекового, крижового сплетення і їхніх нервів, що потягли за собою: а) порушення чутливості й(або) рефлексів без рухових розладів, атрофії, парезів, контрактур б) порушення чутливості й (або) рефлексів з гіпотрофією м'язів, легкими руховими розладами в) значні обмеження рухів у суглобах нижніх кінцівок, значні: атрофія м'язів, зниження сили й чутливості г) різке обмеження рухів у суглобах нижніх кінцівок, атрофія м'язів, зниження сили, різкі розлади чутливості д) відсутність рухів у суглобах нижніх кінцівок, відсутність чутливості, різке порушення трофіки (трофічні виразки)	5 15 25 40 70

ОРГАНИ ЗОРУ

9.	Параліч акомодації: а) одного ока б) обох очей	15 35
10.	Геміанопсія (випадіння половини поля зору)	35
11.	Концентричне звуження поля зору в одному оці до 5 до 30 до 60	35 20 10
	Примітка. При звуженні у двох очах, зазначений відсоток подвоюється

12.	Опущення повіки (птоз) і інші паралічі очних м'язів, дефект повік, що заважає закриттю очної щілини, а також зрощення повік: а) одного ока: повіко закриває (не закриває) верхню половину зіниці повіко закриває ( не закриває) зіницю повністю б) обох очей: повіки закривають (не закривають) верхні половини зіниць) повіки закривають (не закривають) зіниці повністю	10 20 25 50
13.	Пульсуючий екзофтальм 1.Одного ока: а) помірковано виражений б) значно виражений в) різко виражений 2. Обох очей: а) помірковано виражений б) значно виражений в) різко виражений	20 30 40 35 60 85
14.	Посттравматичний кон’юнктивіт, кератит, рубцевий трихіоз, заворот однієї повіки	5
15.	Іридоцикліт або хоріоретиніт одного ока Примітка. При зниженні гостроти зору в результаті захворювань, що з'явилися внаслідок травми, і перерахованих у ст. 14, ст.15, постійна втрата загальної працездатності, визначається по ст.18. При цьому ст.14, ст.15 не застосовуються.	10
16.	Порушення функції слізопровідних шляхів: а) рубцева непрохідність слізних каналів або слізно-носового каналу; б) травматичний дакріоцистит	10 20
17.	Повна втрата зору: а) єдиного ока, що бачить; б) обох очей, що бачать	65 100
18.	Наслідки перелому орбіти: а) без ушкодження м'язів і зсуву очного яблука; б) з ушкодженням очних м'язів і зсувом очного яблука	10 20
19.	Зниження гостроти зору кожного ока в результаті прямої травми (див. таблицю №1)

ОРГАНИ СЛУХУ
20.	Післятравматичне гнійне запалення середнього вуха (по типу мезатимпаніта) а) одного вуха б) обох вух	5 10
21.	Післятравматичний епітимпаніт (холестеатома, грануляція) а) одного вуха б) обох вух	10 20
22.	Об'єктивні порушення вестибулярної функції в результаті травми: а) легка ступінь - непевність ходи, запаморочення при поворотах голови й нахилах тулуба; б) середня ступінь - напади запаморочення з нудотою, блювотою (не рідше 6 разів у рік), непевність ходи; в) сильна ступінь - багаторазові тривалі напади запаморочення з вираженими вегетативними реакціями, непевність ходи Примітка. Вестибулярні порушення, викликані черепно-мозковою травмою враховуються по ст. 1 таблиці.	10 30 50
23.	Зниження слуху на одне вухо: а) шепітна мова на відстані не більше 1 м, розмовна - від 1 м до 3 м, зниження слуху на 30-50 дб, на частотах 500,1000,2000,4000 гц; б) шепітна мова - 0, розмовна мова - до 1 м, зниження слуху на 60-80 дб, на частотах 500,1000,2000,4000 гц; в) повна глухота - шепітна і розмовна мова - 0.	5 15 35

СИСТЕМА ДИХАННЯ

24.	Відсутність м'яких частин носа (крил і кінчика носа)	40
25.	Відсутність носа (костей, хрящів, м'яких тканин)	70
26.	Відсутність кінчика або крила (крил) носа	10
27.	Порушення носового дихання в результаті травми: а) однобічне б) двобічне в) однобічна відсутність носового дихання г) двобічна відсутність носового дихання	5 10 15 30
28.	Порушення функції гортані або трахеї в результаті їхнього ушкодження: а) осиплість голосу, задишка при фізичному навантаженні; б) дисфонія, порушення подиху (задишка в спокої); в) постійне носіння трахеостомічної трубки, афонія (втрата голосу)	10 35 60
29.	Післятравматичне зменшенням дихальної поверхні легені, ателектаз, нагнійні процеси, з розвитком легеневої недостатності: а) легка ступінь – задишка, акроціаноз при незначному фізичному навантаженні, тахікардія; б) середня ступінь – задишка, синюшність обличчя при незначному фізичному навантаженні, зниження артеріального тиску, збільшення печінки, пульсація в надчеревній ділянці; в) сильна ступінь - задишка в спокої, різка задишка при незначному фізичному навантаженні, синюшність, застійні явища в легенях, мраморність шкіри, розширення мережі венозних судин.	15 25 60
30.	Видалення частини легені	40
31.	Видалення легені	60
32.	Деформація грудної клітки, що з’явилася внаслідок травми: а) помірне обмеження рухливості при акті дихання; б) значне обмеження рухливості при акті дихання; в) різке обмеження рухливості при акті дихання;.	15 30 40
33.	Деформація грудної клітки в результаті множинних переломів ребер, груднини: а) помірна - без порушення функції органів середостіння і акту дихання; б) значна - з обмеженням рухливості грудної клітки при акті дихання; в) різка - з порушенням функції органів середостіння і акту дихання.	10 20 35
	Примітка. 1. Перелом хрящової частини ребер дає підставу для встановлення відсотка втрати загальної працездатності тільки в тих випадках, якщо цей діагноз підтверджений об'єктивними даними, встановленими в лікувальній установі й при огляді.

Таблиця №1.

Гострота зору	Відсоток втрати загальної працездатності
До травми	Після травми
1,0	0,9 0,8 0,7 0,6 0,5 0,4 0,3 0,2 0,1 нижче 0,1 0,0	5 5 5 5 10 10 15 20 25 30 35
0,9	0,8 0,7 0,6 0,5 0,4 0,3 0,2 0,1 нижче 0,1 0,0	5 5 5 10 10 15 20 25 30 35
0,8	0,7 0,6 0,5 0,4 0,3 0,2 0,1 нижче 0,1 0,0	5 5 10 10 15 20 25 30 35
0,7	0,6 0,5 0,4 0,3 0,2 0,1 нижче 0,1 0,0	5 5 10 10 15 20 25 30
0,6	0,5 0,4 0,3 0,2 0,1 нижче 0,1 0,0	5 5 10 10 15 20 25
0,5	0,4 0,3 0,2 0,1 нижче 0,1 0,0	5 5 10 10 15 20
0,4	0,3 0,2 0,1 нижче 0,1 0,0	5 5 10 15 20
0,3	0,2 0,1 нижче 0,1 0,0	5 5 10 20
0,2	0,1 нижче 0,1 0,0	5 10 20
0,1	Нижче 0,1 0,0	10 20
Нижче 0,1	0,0	20

Примітка. 1.До повної сліпоти (0,0) прирівнюється гострота зору нижче 0,01 і до відчуття світла у обличчя (рахунок пальців людини). 2. При видаленні в результаті травми очного яблука, що бачило до ушкодження, а також зморщення його, встановлена стійка втрата загальної працездатності збільшується на 10%.