Наказ про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України (стр. 4 )

7. У тих випадках, коли в результаті травми відбулося повне порушення (розрив) анатомічної цілості спинного мозку з розвитком паралічів, грубих порушень чутливості й рухів у кінцівках, різких порушень трофіки й функції тазових органів, відсоток постійної втрати загальної працездатності визначається при первинному обстеженні. Розлад функції тазових органів, що виник в результаті травми центральної нервової системи, приймається до уваги тільки в тому випадку, якщо він підтверджений медичними документами.

Експертиза наслідків травми органа зору

8. Питання про наслідки перенесеної травми органа зору вирішується при наявності відомостей про гостроту зору обох очей до травми не раніше чим за три місяці після травми.

9. Відсоток постійної втрати загальної працездатності визначається залежно від зниження гостроти зору травмованого ока по «Таблиці». До уваги приймається гострота зору цього ока до й після травми без врахування корекції. Примітка. Якщо в результаті перенесеної травми органа зору бувша раніше корекція зору стала неможливою, відсоток постійної втрати загальної працездатності визначається з урахуванням різниці між гостротою зору до травми з корекцією й гостротою зору після травми, коли корекція стала неможливою.

10. В тих випадках, коли в лікувально-профілактичних установах, у яких звичайно спостерігається потерпілий, відсутні відомості про гостроту зору обох очей до травми, при визначенні відсотка втрати загальної працездатності умовно варто вважати, що вона дорівнювала 1,0.

11. При травмі очного яблука й придатків ока визначення відсотка втрати загальної працездатності проводиться окремо за відповідними статтями «Таблиці» і результат підсумовується.

12. Зниження гостроти зору в результаті відшарування сітківки приймається до уваги тільки за умови, якщо вона є результатом прямої травми ока, підтвердженої об’єктивними даними при первинному зверненні за лікарською допомогою (забій із крововиливом у середовища ока, проникаючі поранення очного яблука, перелом орбіти й т. д.). При відшаруванні сітківки, що виникає при піднятті ваги, різкому русі, забою будь-якої ділянки тіла, – відсоток втрати загальної працездатності не встановлюється.

13. Якщо внаслідок травми одного ока відбулося зниження зору іншого ока в результаті його симпатичного запалення й це підтверджується висновком фахівця, відсоток втрати загальної працездатності визначається не раніше чим через 9 місяців після травми з урахуванням зниження зору кожного ока й результат підсумовується.

14. У тих випадках, коли потерпілий у зв’язку із травмою ока був оперований, і йому проводиться імплантація кришталика, а надалі відбувся його зсув (вивих) – відсоток втрати загальної працездатності не визначається. Однак, якщо в результаті травми повторна імплантація кришталика виявиться неможливої, втрата загальної працездатності визначається в розмірі 5%, за ст.24.

15. При видаленні в результаті травми очного яблука втрата загальної працездатності визначається з урахуванням втрати зору цього ока, крім того, додатково у зв’язку з косметичним дефектом установлюється 10% втрати загальної працездатності.

Експертиза наслідків травми органа слуху

16. Рішення про відсоток втрати загальної працездатності при травмі органа слуху приймається не раніше, ніж через 3 місяці з моменту травми. У висновку повинні бути викладені об’єктивні дані про стан слуху в потерпілого до травми, а також обстеження фахівців, що характеризують наслідки травми й відомості про стан слуху на день огляду.

17. У випадках, коли слух був знижений у потерпілого до травми, відсоток загальної втрати працездатності визначається з урахуванням погіршення, що настало.

18. Якщо слух ушкодженого вуха до травми встановити неможливо, він умовно вважається нормальним.

19. При травмі органа слуху з ушкодженням вушної раковини в потерпілих визначення загальної втрати працездатності проводиться при наявності даних про стан слуху до й після травми за відповідними статтями «Таблиці».

Експертиза наслідків травми дихальної системи

20. У тих випадках, коли перелом кісток носа супроводжується ушкодженням м’яких тканин особи, визначення відсотка втрати загальної працездатності проводиться шляхом підсумовування даних відповідних статей.

21. При травмі гортані й трахеї огляд для визначення відсотка втрати загальної працездатності проводиться не раніше, ніж через 3 місяці після травми. Примітка. У нормі частота дихання після дозованого навантаження (5-10 присідань) відновлюється через 1-2 хвилини. Якщо ж при обстеженні потерпілого, що переніс травму гортані або трахеї визначається охриплість голосу, гучні вдих і видих у спокої, а невелике фізичне навантаження викликає порушення (частішання) акту дихання і в ньому бере участь допоміжна мускулатура, тоді є підстави для висновку про порушення функції ушкодженого органа.

22. Визначення відсотка втрати загальної працездатності у зв’язку з переломом ребер не проводиться.

23. Якщо в результаті перелому ребра виникло ушкодження плеври або легені з розвитком посттравматичної пневмонії, ексудативного плевриту, гемотораксу, пневмотораксу з порушенням функції дихання на день обстеження, визначення відсотка втрати загальної працездатності проводиться за відповідною статтею «Таблиці». Примітка. Посттравматична пневмонія, що розвинулася в результаті ушкодження грудної клітки і її органів, визнається тільки в тому випадку, якщо вона розвилася протягом 10 днів після травми.

Експертиза наслідків травми серцево-судинної системи

24. Якщо потерпілий переніс травму серця і його оболонок, яка спричинила за собою порушення серцевої діяльності, при обстеженні обов’язково повинні бути враховані дані ЕКГ після травми й перед обстеженням. Визначення наслідків травми серця і його оболонок проводиться з урахуванням ступеня вираженості серцево-судинної й серцево-легеневої недостатності, що настали.

25. У випадках ушкоджень великих магістральних або периферичних судин, обстеження проводиться не раніше, ніж через 9 місяців після травми при патологічних змінах, що сформувалися, і порушеннях функції різних відділів кінцівки (набряклість, синюшність, ослаблення пульсації, трофічні порушення, лімфостаз, функціональна втрата кінцівки).

26. При одночасному ушкодженні великих периферичних судин і нервових стовбурів одного органа з наступним порушенням його функції, втрата загальної працездатності визначається з урахуванням найбільш виражених патологічних змін за однією із статтей «Таблиці».

Примітка. До великих магістральних судин варто відносити: аорту, легеневі, безіменну, сонні артерії, внутрішні яремні вени, верхню й нижню порожнисті вени, ворітню вену, а також магістральні судини, що забезпечують кровообіг внутрішніх органів.

До великих периферичних судин варто відносити: підключичні, пахвові, плечові, ліктьові й променеві артерії до рівня верхньої третини передпліччя, клубові, стегнові, підколінні, передні й задні великогомілкові артерії до рівня верхньої третини гомілки, плечеголовні, підключичні, пахвові, стегнові й підколінні вени.

27. У тих випадках, коли ушкодження великих магістральних і периферичних судин спричиняє порушення функції органів, що живлять їх, втрата загальної працездатності визначається залежно від установлених наслідків перенесеної травми за відповідними статтями «Таблиці».

Експертиза наслідків травми системи травлення

28. При втраті або переломі молочних зубів у дітей відсоток загальної втрати працездатності визначається тільки в тому випадку, якщо за висновком фахівців травмований молочний зуб надалі не буде замінений постійним. Таке обстеження може бути здійснено тільки не раніше 9 місяців від дня травми з урахуванням віку дитини.

29. Постійні зуби позначаються клінічною формулою, з якої видно, що кожний зуб верхньої й нижньої щелепи має свій порядковий номер.

181225

 

5562

8572

 

484235

с 11 по 48 - постійні зуби

с 55 по 85 - молочні зуби

30. Якщо за висновком стоматолога вивихнуті в результаті травми й імплантовані потім зуби видалені з метою протезування, то відсоток втрати загальної працездатності визначається залежно від кількості ушкоджених зубів.

31. У тих випадках, коли після травми виникає сироватковий гепатит, відсоток втрати загальної працездатності встановлюється залежно від того, чи залишило це захворювання після себе порушення функції печінки або пройшло, не залишивши сліду.

Експертиза наслідків травми

сечовидільної і статевої системи

32. Якщо при оперативному втручанні, проведеному у зв’язку із травмою органів сечовидільної, статевої систем, буде встановлено, що був ушкоджений хворобливо змінений орган (нирка, сечовід, сечовий міхур, яєчник, матка й ін.) і зроблено часткове або повне його видалення, втрата загальної працездатності встановлюється в розмірі 10%. У таких випадках необхідно одержати протокол операції й дані гістологічного дослідження вилученого органа.

Експертиза наслідків ушкоджень м’яких тканин

33. При визначенні наслідків ушкоджень м’яких тканин (шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м’язів, сухожилків, фасцій, окістя) експерт повинен установити вплив цих наслідків на функцію органа й залежно від ступеня її порушення встановлює відсоток втрати загальної працездатності за відповідними статтями «Таблиці».

Експертиза наслідків травми опорно-рухового апарата

34. Наслідками травми опорно-рухового апарата можуть бути: деформації кісток і м’яких тканин (скривлення, укорочення, стовщення й ін.), порушення обсягу рухів у суглобах (малорухливість, контрактура, анкілоз, надлишкова рухливість), порушення статики, ходи, відсутність кінцівок на різних рівнях, процеси нагноєння й трофічні порушення.

35. При визначенні відсотка втрати працездатності експерт зобов’язаний установити, чи є деформація наслідками травми або виникла в результаті захворювань й ушкоджень, не пов’язаних з нею.

Примітки. 1. Під анкілозом розуміється повна нерухомість суглоба в результаті кісткового зрощення суглобних поверхонь. Цей діагноз повинен бути підтверджений рентгенологічним дослідженням. 2. Контрактура - обмеження рухів у суглобі. Вона може бути викликана патологічними змінами в області суглоба. Залежно від обсягу рухів у суглобі варто розрізняти контрактури помірно, значно й різко виражені. Для повної характеристики контрактури варто не тільки визначити обсяг рухів у суглобі, але й оцінити її з погляду впливу на функцію органа. 3. Довжина верхньої кінцівки або її відділів виміряється між акроміальним відростком лопатки, ліктьовим відростком ліктьової кістки, шилоподібним відростком ліктьової кістки. 4. Довжина нижньої кінцівки і її відділів виміряється між передньо-верхньою остю клубової кістки, більшим вертлюгом стегнової кістки, голівкою малогомілкової кістки, або суглобною щілиною колінного суглоба й внутрішньої щиколотки. 5. При вимірі окружності кінцівки необхідно вказати рівень, на якому воно зроблено (верхню, середню, нижню третину). 6. При патологічних переломах відсоток втрати загальної працездатності не визначається.

36. Якщо у зв’язку із травмою протезованої кукси нижньої кінцівки, подальше протезування стало неможливим, відсоток втрати загальної працездатності визначається в такому ж розмірі, як при ампутації на такому ж рівні здорової кінцівки.

37. При переломі кукси, що не могла бути протезована за медичними показниками, втрата загальної працездатності визначається в розмірі 5%.

38. У тих випадках, коли травма призвела до незрощення перелому, несправжнього суглобу, посттравматичного остеоміелиту, трофічних порушень, відсоток втрати загальної працездатності визначається за даними обстеження проведеного не раніше чим через 9 місяців від дня травми.

39. У тих випадках, коли в результаті травми наступило ушкодження різних відділів одного органа, відсоток втрати загальної працездатності визначається з урахуванням всіх функціональних порушень за відповідними статтями «Таблиці» шляхом підсумовування, однак він не повинен перевищувати відсотка, установлюваного при повній втраті даного органа.

40. Якщо в результаті травми наступило порушення функції ушкодженого органа, а повторна травма цього ж органа спричинила розвиток за собою нових патологічних змін, відсоток втрати загальної працездатності визначається за відповідними статтями «Таблиці» залежно від установлених при обстеженні після повторної травми функціональних порушень. Із цього відсотка віднімається відсоток постійної втрати загальної працездатності встановлений у зв’язку з наслідками першої травми.

Визначення наслідків травми хребта

41. Порушення функції хребта може виражатися в обмеженні або надлишковій рухливості всього хребетного стовпа або його відділів (обмеження рухливості, відсутність рухів, нестабільність).

42. У шийному відділі хребта в нормі можливі наступні рухи: згинання, розгинання, нахили в сторони й ротація. Амплітуда рухів виміряється в градусах.

Руху	У нормі	Помірне обмеження рухів	Значне обмеження рухів	Різке обмеження рухів
Згинання-розгинання	30-35º	20-25º	10-15º	До 5º
Нахили убік	30-35º	20-25º	10-15º	До 5º
Ротація (повороти)	55-60º	35-45º	20-30º	До 15ºє

43. Вимір рухливості в грудному й поперековому відділах хребта проводяться методом лінійних вимірів.

Для виміру рухливості в грудному відділі на шкірі спини відзначається проекція остистого відростка VII шийного хребця й на відстані приблизно 30 см проекції остистого відростка одного з нижньо-грудних хребців. При нахилі тулуба в перед у нормі ця відстань збільшується на 7-8 див.

Для визначення рухливості в поперековому відділі хребта на шкірі відзначається положення остистих відростків I й V поперекових хребців. При нахилі вперед і нормальної рухливості в цьому відділі хребта відстань між розпізнавальними точками збільшується на 4 см.

Визначення ступеня порушення функції хребта залежно від порушення рухливості грудного й поперекового відділів наведено в наступній таблиці.

Відділ хребта	Різниця відстаней між двома розпізнавальними точками в положенні згинання й розгинання хребта
	У нормі, у см	При помірному обмеженні рухів, см	При значному обмеженні рухів, см	При різкому обмеженні рухів, см
У грудному відділі	7-8	5-6	3-4	1-2
У поперековому відділі	4	3	2	1
У грудному й поперековому відділах	10-12	6-8	4-5	2-3

У тих випадках, коли з медичних документів видно, що в потерпілого до травми (перелому, вивиху хребців) було захворювання хребта (остеохондроз, спондильоз, спондилоліз, спондилолістез) або його деформація, втрата загальної працездатності визначається з урахуванням патології, що була до травми. При цьому, якщо за медичними документами не можливо установити ступінь порушення функції хребта у зв’язку із захворюванням, що було раніше, умовно варто вважати, що вона була раніше порушена помірно.

44. Якщо внаслідок однієї травми наступлять переломи тіл, поперечних або остистих відростків хребців, розрив дисків і зв’язкового апарата, втрата загальної працездатності визначається залежно від залишкових явищ перенесеного ушкодження.

45. У тих випадках, коли мав місце перелом або вивих хребців, що супроводжувався ушкодженням спинного мозку, визначення відсотка втрати загальної працездатності проводиться з урахуванням патологічних змін як з боку хребта, так і з боку спинного мозку окремо. Остаточний результат підсумується.

Визначення наслідків травми верхніх кінцівок.

46. Під значною рубцевою деформацією фаланги пальців кисті потрібно розуміти наявність на ній грубих, стягуючих тканини рубців.

47. Порушення функції кисті в результат її гнійного запалення (абсцесу, флегмони й ін.) визнається тільки в тому випадку, якщо це запалення явилося ускладненням травми кисті, підтвердженої медичними документами.

48. При ампутації двох або більше пальців однієї кисті на різних рівнях відсоток втрати загальної працездатності визначається за відповідними статтями «Таблиці», однак у сумі цей відсоток не повинен перевищувати відсотка, що може бути встановлений при повній втраті цих пальців. При відсутності двох або більше пальців з п’ястковими костями або частиною їхня постійна втрата загальної працездатності збільшується незалежно від кількості пальців на 5% однократно.

Визначення наслідків травми таза й нижніх кінцівок.

49. У тих випадках, коли у зв’язку із травмою було зроблено ендопротезування кульшового суглоба, постійна втрата загальної працездатності визначається за ст. 111-б. Таке рішення приймається в тих випадках, коли функція кінцівки після зазначеної вище операції виявиться відновленою, буде порушена помірно або значно. Однак, якщо при обстеженні буде встановлено, що є різко виражена контрактура кульшового суглоба, постійна втрата загальної працездатності визначається за ст. 111-в.

50. При визначенні наслідків травми одного меніска (внутрішнього чи зовнішнього) або обох менісків, варто мати на увазі, що в ряді випадків уроджені або придбані захворювання колінного суглоба, такі, як суцільний зовнішній меніск, киста меніска, остеохондроматоз, розростання жирових подушок (хвороба Гоффа), розшаровуючий остеохондрит, хондропатія, обвапнування меніска можуть викликати розвиток симптомів, характерних для внутрішніх ушкоджень колінного суглоба, у тому числі й для розриву меніска.

Крім того, причиною ушкодження меніска не завжди є одноразовий механічний вплив. Це може бути рух, хронічна травма, поворот тулуба при фіксованій гомілці й ін. Тому, втрата загальної працездатності у зв’язку з наслідками ушкодження менісків може бути обумовлена тільки в тих випадках, коли травма колінного суглоба супроводжувалася гемартрозом й у зв’язку із цим проводилася пункція суглоба. Відсоток втрати загальної працездатності не визначається, якщо в медичних документах є вказівки про перенесені раніше травми колінного суглоба з ушкодженням одного або обох менісків, розривів зв’язкового апарата й ін.

51. При визначенні наслідків травми колінного суглоба, що викликала крововиливи в його порожнину (гемартроз), в увагу приймаються дані пункції, проведеної в лікувальній установі. Якщо діагноз «гемартроз» підтверджений пункцією суглоба, відсоток втрати загальної працездатності визначається залежно від залишкових явищ травми за відповідними статтями «Таблиці» (ст.118-119). У тих випадках, коли при пункції колінного суглоба протягом 10-14 днів після травми отримана рідина без елементів крові, можна зробити висновок, що має місце синовіїт колінного суглоба, тобто захворювання.

52. Відсоток втрати загальної працездатності при ушкодженні зв’язкового апарата гомілковостопного суглоба визначається тільки в тих випадках, коли відбувся повний розрив зв’язок. При цьому діагноз лікувальної установи повинен бути підтверджений безумовним ознаками травми (синець, гематома) і об’єктивними симптомами, що підтверджують цей розрив (діастаз по ходу зв’язок, потовщення через рубці, надлишкова рухливість у суглобі й ін.).

Розтягання зв’язок гомілковостопного суглоба, що не потягло за собою порушення його функції на день обстеження, не дає підстави для встановлення відсотка втрати загальної працездатності.

Правила

проведення судово-медичної експертизи /досліджень/ трупів у бюро судово-медичної експертизи

1.Загальна частина

1.1. Судово-медична експертиза /дослідження/ трупів /надалі – експертиза/ у відділах судово-медичної експертизи трупів /надалі – відділ/ проводяться згідно з Законом України “Про судову експертизу”, процесуальним законодавством, іншими законодавчими актами, інструкцією про проведення судово-медичної експертизи, даними Правилами та затвердженими нормативними документами Міністерства охорони здоров’я України.

1.2. Експертиза у відділі виконується з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань, що були поставлені органами дізнання, слідчого, прокурора та суду, які належать до компетенції даного виду судово-медичної експертизи.

1.3. Для досягнення мети використовуються знання в галузі судової медицини та інших медичних спеціальностей, застосовуються спеціальні лабораторні методи дослідження /гістологічні, медико-криміналістичні, токсикологічні тощо/ і, за потребою, вивчається медична документація, матеріали кримінальних та цивільних справ.

1.4. Експертиза (дослідження) у відділі проводиться за постановою або за письмовим дорученням особи, що проводить дізнання, слідчого, прокурора, судді, а також за ухвалою суду.

1.5. Проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділі здійснюється фахівцями державних установ судово-медичних експертиз МОЗ України.

Фахівці державних установ судово-медичної експертизи повинні мати вищу медичну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста зі спеціальності “судово-медична експертиза”, та отримати кваліфікацію судового експерта.

Без додаткового узгодження з особою, що призначила експертизу, до участі в проведенні судово-медичних експертиз як експерти можуть бути залучені професори та викладачі кафедр судової медицини, фахівці закладів охорони здоров’я.

1.6. Об’єктами експертизи у відділі є трупи /частини трупів/ осіб, що вмерли насильницькою смертю, раптово або при нез’ясованих обставинах чи невстановленому діагнозі, а також трупи невстановлених осіб.

1.7. Експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах /надалі – морг/ або в моргах лікувально-профілактичних установ.

Як виняток, за погодження із судово-медичним експертом /надалі – експерт/ допускається проведення експертизи трупа у пристосованих під морг приміщеннях лікувально-профілактичної установи /при наявності в них необхідних умов/, а у випадках експетизи ексгумованого трупа – не в приміщенні, у теплу пору року, при сухій погоді та при створенні особою, що призначила експертизу, умов придатних для роботи.

1.8. Відповідальність за доставку трупа, його одягу та інших предметів, що безпосередньо мають відношення до трупа, у морг покладається на особу, яка призначила експертизу, і здійснюється бригадами, склад яких відповідно до місцевих умов комплектується з працівників органів Міністерства внутрішніх справ, або з працівників інших служб, що спеціалізуються на цьому.

У випадках смерті в лікувально-профілактичних установах організація доставки трупа до моргу покладається на керівника даної установи.

У випадках, коли бригада швидкої медичної допомоги констатувала смерть особи, що померла на вулиці або в іншому громадському місті, доставка трупа до моргу здійснюється цією бригадою. При цьому лікар /фельдшер/ бригади зобов’язаний надати черговому працівнику моргу заповнений відривний талон до “Супровідного листа”.

1.9. У випадках смерті у лікувально-профілактичних закладах особи, яка померла внаслідок насильства або при підозрі на нього, керівник даної установи зобов’язаний надіслати разом з трупом до моргу оригінал медичної карти стаціонарного хворого та одяг померлого, якщо він не був вилучений органами дізнання або не був виданий родичам померлого.

Відповідальність за своєчасне надання медичної документації до моргу покладається на особу, яка призначила експертизу.

1.10. Якщо в ході проведення патологоанатомічного дослідження були виявлені ознаки насильницької смерті, розтин повинен бути припинений. Патологоанатом, який проводив дослідження трупа, забезпечує збереження його та органів в тому стані, в якому вони були на момент припинення дослідження, складає протокол про виконане ним дослідження. Головний лікар лікарні письмово повідомляє про це правоохоронні органи і забезпечує доставку трупа та всіх необхідних медичних документів /історію хвороби, протокол розтину тощо/ до судово-медичного моргу.

За згодою експерта, в цьому випадку, експертиза трупа може бути проведена в патологоанатомічному відділенні лікарні.

Якщо медична документація не надійшла разом з трупом, експерт має право відкласти експертизу (дослідження) трупа до часу її надходження.

1.11. У випадках доставки трупа з місця події /виявлення/, де складався протокол огляду, разом з документами про призначення експертизи повинна надсилатися копія даного протоколу.

1.12. Трупи, що надійшли до моргу, документи, одяг та інші предмети, які були з трупом, реєструються у встановленому порядку особою відповідальною за реєстрацію в журналі реєстрації трупів і в журналі реєстрації одягу, документів та коштовностей.

1.13. Реєстраційні журнали з пронумерованими та прошнурованими аркушами повинні бути скріплені печаткою бюро та підписані начальником бюро. По закінченні журнали здаються до архіву бюро, де зберігаються протягом 25 років.

1.14. Журнал реєстрації трупів повинен містити дані, що передбачені відповідною формою медичної документації затвердженою МОЗ України.

1.15. Журнал реєстрації одягу, документів та коштовностей повинен містити дані, що передбачені відповідною формою медичної документації затвердженою МОЗ України.

1.16. Зміни трупа, що пов’язані з розвитком гниття, вплвом інших факторів зовнішнього середовища тощо, не можуть бути підставою для відмови у прийнятті трупа до моргу та виконанні експертизи.

У випадках надходження трупів із педикульозом, незважаючи на те, чи є у супровідних документах згадка про це, чи ні, трупи приймаються до моргу тільки після повної їх обробки.

1.17. Трупи в морзі повинні зберігатися за умов, що перешкоджатимуть гниттю.

Консервування трупа може бути здійснене лише після взяття всіх необхідних матеріалів на лабораторні дослідження. В разі письмової заборони слідчого консервування трупа не здійснюється. Факт консервування та використані реагенти обов’язково вказується у Висновку експерта.

1.18. Одяг трупа та предмети, що були з ним доставлені, зберігаються до початку експертизи в тому стані, в якому вони надійшли до моргу.

1.19. Вилучення окремих органів і тканин трупа для їх подальшої трансплантації можливе лише за умов суворого дотримання вимог законодавства України про трансплантацію.

Експертне чи наукве дослідження на біоманекенах дозволяється проводити спеціалістам в галузі судово-медичної експертизи за умов дотримання етичних норм і збереження зовнішнього вигляду трупа з відміткою про це у Висновку експерта. Вилучення органів і тканин трупа з науково-дослідними цілями проводиться тільки з дозволу начальника бюро.

1.20. У випадках відсутності в документі про призначення експертизи вказівки на те, якому /яким/ експерту /експертам/ доручається експертиза, розподіл її покладається на начальника бюро або на завідуючого відділом, а в міських /міст обласного підпорядкування/, районних /міжрайонних/ відділеннях – на завідуючого відділенням.

1.21. Експертиза трупа проводиться, як правило одним експертом.

При великому обсязі одного експертного дослідження, при експертизі трупів іноземних громадян, при експертизі ексгумованого трупа, при повторних експертизах тощо, розтин може проводитись двома або більшою кількістю експертів.

1.22. Експерт, який проводить експертизу, несе передбачену чинним законодавством відповідальність за збереження речових доказів, що мають відношення до експертизи.

1.23. Експертиза, прийнята до виконання експертом, проводиться у такій послідовності :

1.23.1. Ознайомлення з документом про призначення експертизи та з іншими доданими до нього матеріалами /копією протоколу огляду місця події, медичною картою тощо/;

1.23.2. Зовнішнє та внутрішнє дослідження трупа, вилучення органів та тканин для лабораторних досліджень;

1.23.3. Комплексна оцінка результатів дослідження трупа на підставі отриманих лабораторних даних, наданих матеріалів справи та медичної документації;

1.23.4. Складання судово-медичного діагнозу за патогенетичним принципом із використанням нозологічних форм передбачених Міжнародною статистичною класифікіцією хвороб;

1.23.5. Складання підсумків з відповідями на запитання, що були поставлені на вирішення експертизи;

1.23.6. Оформлення Висновку експерта.

1.24 Результати експертизи, яка виконується у відділі, оформляються документом, що має назву „Висновок експерта” /”Акт судово-медичного дослідження”/, якому надається порядковий за відділом /відділенням/ номер і який складається не менш як у двох примірниках.

1.25. Кожен „Висновок експерта” /”Акт судово-медичного дослідження”/ повинен складатися з таких розділів:

1.25.1. Вступної частини, що містить титульний лист, запитання поставлені перед експертом та стислий виклад обставин справи;

1.25.2. Дослідної частини;

1.25.3. Даних лабораторних та додаткових методів дослідження;

1.25.4. Судово-медичного діагнозу;

1.25.5. Підсумків.

1.26. Титульний лист „Висновку експерта” /”Акту судово-медичного дослідження”/ повинен відповідати формі затвердженій відповідним наказом МОЗ України.

Запитання, поставлені на вирішення експертизи, подаються у редакції особи, яка призначила експертизу.

В обставинах справи викладаються необхідні відомості з документа про призначення експертизи, копії протоколу огляду місця події, медичної карти тощо.

1.27. Дослідна частина повинна містити послідовний опис виконання експертизи трупа та усіх виявлених при цьому фактичних даних, методик та устаткування, які були застосовані при проведенні експертизи, перелік об’єктів, надісланих на лабораторне дослідження.

Послідовність викладу виконання експертизи трупа визначається експертом відповідно до завдань, що поставлені перед експертом.

1.28. Дослідна частина повинна бути викладена по можливості без використання медичних та інших незрозумілих для нефахівців термінів. Якщо уникнути цих термінів неможливо, їх зміст треба пояснити.

1.29. У розділ “Дані лабораторних та додаткових методів дослідження” вносяться результати лабораторних досліджень із зазначенням їх реєстраційного номера та дат їх виконання й отримання експертом, а також дані додаткового дослідження тканин і органів, що були вилучені експертом з трупа /фрагментів кісток, склепіння черепа тощо /.

1.30. Відразу після закінчення розтину експерт заповнює і підписує Лікарське свідоцтво про смерть /Лікарське свідоцтво про перинатальну смерть для мертвонароджених або дітей, які померли у перші 0-6 діб після народження/.

Порядок заповнення названих документів регламентується відповідною інструкцією затвердженою наказом МОЗ України.

1.31. Підсумки експерта складаються після закінчення всіх досліджень, пов’язаних з експертизою трупа, відповідно до поставлених питань. Нумерація відповідей повинна відповідати нумерації запитань постанови. При цьому допускається об’єднання відповідей на близькі за змістом запитання та зміна їх послідовності.

1.32. Тривалість проведення експертизи встановлюється у відповідності з п. 3.8 Інструкції про проведення судово-медичної експертизи.

Один /перший/ примірник Висновку експерта /акта/ із супровідним документом не пізніше ніж через три доби після отримання експертом результатів усіх лабораторних досліджень, що були проведені, направляється у встановленому порядку або передається під розписку у реєстраційному журналі особі, яка призначила експертизу. Другий примірник зберігається в бюро судово-медичної експертизи.

1.33. У супровідному документі треба зазначити:

1.33.1. Назву і номер експертного документа, що направляється;

1.33.2. Прізвище, ім’я та по батькові, рік народження померлого;

1.33.3. При наявності – матеріали справи, що повертаються, речові докази, медична документація та інші документи, які мають відношення до даної експертизи.

2. Спеціальна частина

2.1. Загальний порядок та послідовність виконання експертизи трупа.

2.1.1. Експертиза трупа може бути розпочата тільки після появ ранніх трупних явищ /охолодження, трупних плям, трупного заклякання /.

До появи згаданих змін розтин трупа може бути проведений тільки після констатації смерті у встановленому законом порядку і після оформлення акта встановлення настання смерті, один примірник якого повинен бути наданий експерту до початку розтину.

2.1.2. Після ознайомлення з документом про проведення експертизи, іншими документами, що додані до нього, експерт проводить зовнішнє дослідження трупа, яке повинно містити дослідження одягу, взуття та інших предметів, що були доставлені з трупом, і власне дослідження трупа.

2.1.3. Дослідження одягу треба починати з переліку, шар за шаром, окремих його предметів одягу, вид матеріалу, колір і ступінь зношеності тканини, наявність і стан петель, гудзиків і защіпок. Перелічують і описують вміст кишень та інших предметів, доставлених з трупом.

При експертизі трупів невідомих, особа яких не встановлена, обов’язково вказати характерні прикмети одягу. При необхідності носильні речі фотографують.

2.1.4. При наявності на одязі пошкоджень і забруднень описується їх характер, точна локалізація на частинах одягу відповідно до стандартних найменювань останніх, форма, розміри, напрямок, стан країв і кінців, відстань від швів та інших деталей одягу, співвідносять локалізацію пошкоджень (забруднень) на одязі з ушкодженнями (слідами) на трупі. накладень /сліди ковзання, дефекти тканини, відбитки протектора, кіптява тощо/, слідів біологічного або хімічного походження /кров, сперма, лікарські речовини тощо/ експерт зобов’язаний забезпечити збереження такого одягу для подальшого його дослідження в інших підрозділах бюро або для передання під розписку особі, яка призначила експертизу.

При необхідності одяг фотографують і висушують. Після закінчення експертизи (дослідження) носильні речі передаються слідчому.

2.1.5. Дослідження трупних змін проводиться послідовно, починаючи з визначення на дотик охолодження трупа в прикритих одягом і відкритих частинах тіла.

При необхідності, апаратне вимірювання температури тіла здійснюється тільки з використанням стандартизованого в Україні обладнання.

Виявляється наявність і ступінь вираженості трупного заклякання в м’язах обличчя, шиї, верхніх і нижніх кінцівок.

Фіксується наявність трупних плям, їх локалізація, характер, колір, особливості поширення, наявність ділянок збліднення, які утворились від тиску деталей одягу, предметів. Визначається характер зміни трупних плям при натискуванні з подальшим зазначенням часу їх відновлення до початкового.

2.1.6. При наявності ознак трупного висихання, вони зазначаються при описі окремих частин тіла.