Лекція 2. Цивільне законодавство (стр. 8 )

-  з опублікуванням реальних справ в Інтернет судді отримали можливість верифікувати прийняті ними рішення із загальними спрямуванням судової практики як вітчизняної так і з урахуванням тенденції універсалізму права й міжнародної практики;

-  глобалізація економіки і універсалізація прав людини створює універсальні моделі правового регулювання приватних відносин. За таких обставин різко зростає значення компоративістичних начал у цивільному праві і цивільному судочинстві. Наука, практика так чи інакше повинні враховувати правозастосовчу практику інших країн.

3. Дія норм цивільного законодавства

Як і в більшості правовідносин галузевого характеру важливим є врегулювання відносин щодо дії актів цивільного законодавства у часі. Загальноприйнято, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Тож встановлення такого дня має важливе значення для застосування норм права.

Норми цивільного законодавства, як і норми іншого законодавства, діють в часі, просторі та по колу осіб. Це визначено загальними нормами і зокрема ЗУ “Про вступ законів у чинність”, загальними теоретичними постулатами та самим цивільним законом.

Акти цивільного законодавства мають порядок прийняття, надання їм чинності (реєстрації, опублікування и вступу в силу.

Дія в часі. Згідно ст. 5. ЦКУ акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Так його “Прикінцевими та перехідними положеннями” передбачено, що новий ЦКУ набирає чинності з 1 січня 2004 р. Разом з ЦКУ вступлять у дію й інші закони України. Тож ЦКУ буде застосовуватися до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Зазвичай акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Підпункт 4.2. встановлює що щодо відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України його положення застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Крім цього положення спадкового права ЦКУ застосовуються також до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності, а також про відмерле майно у межах одного року. Щодо строків позовної давності застосовуються положення нового ЦК у тому разі, коли строк позовної давності не сплив до набрання ним чинності. До позовів про визнання заперечувального правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Право на пред’явлення якого виникло до 1 січня 2004 року застосовується позовна давність, що встановлена чинним до цього часу законодавством. Є й інші особливості.

Дія в просторі - Акти цивільного законодавства діють на підвідомчій їх прийнявшому органу:

-  всієї України – норми, що прийняті загальноукраїнськими органами законодавчої і виконавчої влади;

-  лише АРК - норми, що прийняті органами законодавчої і виконавчої влади Автономної Республіки Крим;

-  на території певного адміністративного утворення - норми, що прийняті з державними місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

-  на території певної юридичної особи – прийняті самою юридичною особою локальні нормативні акти;

-  дискретно - мононорми, що встановлені самим учасниками цивільних правовідносин. Цивільно-правові договори діють там де передбачено їх виконання, чи перебувають сторони договірних правовідносин.

Дія по колу осіб - акти цивільного законодавства поширюються на всіх осіб, що знаходяться на території, в межах якої діє це законодавство. Але норми, що регулюють відносини за участі фізичних осіб не поширюються на відносини за участю юридичних осіб, а тим більше норми, що регулюють відносини за участі юридичних осіб не поширюються на відносини за участю фізичних осіб. Крім цього, цивільним законодавством встановлюються окремі правила для юридичних осіб різної форми власності та організаційно-правової форми.

Контрольні питання:

1.  Поняття та загальна характеристика джерел цивільного права.

2.  Цивільне законодавство.

3.  Конституція України як основне джерело цивільного права України.

4.  Юридична сила актів цивільного законодавства.

5.  Дія цивільного законодавства.

6.  Кодифікації цивільного законодавства та їх основні ідеї.

7.  Цивільний кодекс України: його структура та основні відправні положення;

8.  Основні проблеми, що виникли при розроблені і прийнятті нового ЦК України.

9.  Інші кодифіковані закони цивільного законодавства України та їх взаємозв’язок.

10.  Договори як джерела цивільного права та їх види.

11.  Міжнародні договори та їх вплив на національне цивільне законодавство.

12.  Договори з нормативним змістом.

13.  Звичаї та звичаї ділового обігу

14.  Судова практика.

15.  Судовий прецедент та його значенні у чусачному праві.

16.  Аналогія в цивільному праві.

17.  Правила застосування аналогії закону та аналогії права.

18.  Дія норми цивільного права в просторі.

19.  Дія норми цивільного права по колу осіб.

20.  Дія норми цивільного права в часі.

[1] Термін “джерело права” веде своє походження з римського права.

[2] Правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ.

[3] Див.: Керимов источника советского социалистического права //Ученые записки ЛЮИ, Вып. У, 1951, - С.89.

[4] Див.: Колісник ішнє законодавство України як джерело міжнародного приватного права. Х.: дис. ..к. ю.н. 2003.

[5] Так, ЦК України і Господарський кодекс України прийняті в один день, але перший до обіду а другий після обіду. Якщо б Президент України їх підписав то другий мав би першість перед ЦК.

[6] Національний менталітет і правова культура, законопослухання є важливою складовою частиною права. Якщо навіть самий кращий закон громадянами не виконується то він перетворюється у пусту формальність. Повага до закону є визначальною у формування правової культури. Можна закон знати напам’ять але у повсякденному житті його ігнорувати.

Ні про яку повагу до закону можна говорити коли не тільки пересічні громадяни але і його “стражі” не дотримуються звичайних правил дорожнього руху, особливо при переході вулиці.

[7] Див. Цивільний кодекс. Частина перша. Модель. Рекомендаційний законодавчий акт Співдружності Незалежних Держав. Прийнятий на п’ятому пленарному засіданні Міжпарламентської асамблеї держав – учасників Співдружності Незалежних Держав 29 жовтня 1994р.//Приложение к Информационному бюллетеню МПА государств – учасников СНГ”, 1995, №6.

[8] Див. Гражданское право: В 2 т. Том І: Учебник /Отв. ред. проф. . –2-е изд. перераб. и доп. М.: Изд-во БЕК, 2002, - С.62

[9] Див.: Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти /Ч. Н.Азімов, М. М.Сібільов, В. І.Борисова та ін.]; За ред проф. Ч. Н.Азімова, доцентів , В. М.Ігнатенка. –Х., Право. 2000. – С.24

[10] Урядовий кур’єр –2004, - №74.

[11] Resolution of 26 may 1989 (of European Parlament) on Action to Bring into Line the Private of the Member States //Official journalC. 158/400/26/may/1989.

[12] Presidency Conclusision of Council of the European Union //The meeting in Tampere, Brussels,18 October 2001. - P.2.

[13] Навпроти ст. 4 ЦК РФ цивільне законодавство вказує у вузькому сенсі – тільки саме ЦК і інші федеральні закони.

[14] Запропоновані нами параметри та їх означення можуть бути запропоновані науковому співтовариству для подальшого вироблення алгоритму юридичної сили нормативного акту чи окремої норми права, або спеціальної програми.

[15] Якщо при вирішенні навчальних завдань допускається ігнорування постанов вищих судових органів, то у студентів може скластись негативне ставлення до них. Тож при навчанні слід максимально звертати увагу на рішення судових інстанцій. В іншому разі можливий відрив вишколу від практики.

[16] За наявності детермінантів визначення юридичної сили нормативних актів доцільно дати їх математичну формулу, якою можна було б користуватися на практиці.

[17] За ідеєю робочої групи мислилось, що новий ЦК повинен був би стати своєрідною конституцією громадянського суспільства. Але на жаль так не сталось.

При прийнятті ЦК з нього було вилучено дві книги – сімейне і колізійне (міжнародне приватне) право. Внаслідок цього розірвана генеральна його ідея.

Більшість ідей сучасних цивільних кодексів по суті імплентовані з ЦК Франції 1804 р. Кодекс став прообразом для цивільних кодексів Італії, Бельгії, Нідерландів, Польші. Швейцарії та інших країн. Тому вважаємо за доцільне хоча б коротко ознайомимося з його історією.

Епоха Наполеона знамення п’ятьма основними кодексами Франції: Цивільним, кримінальним, торговим, цивільно-процесуальнним та кримінально-процесуальним. Французьський цивільний кодекс ( у подальшому ЦК) був прийнятим першим і увійшов в історію під назвою Кодекса Наполеона.

В склад створеної 13 липня 1800 р. комісії з розробки його проекта були включені видатні юристи Франції: Тронше, Порталіс, Малльвіль, Біго-Преамке. Вони опирались на юридичну доктрину, революційне законодавство, традиційні положення французьского звичаєвого права, а також римське приватне право.

Проект було розроблено за 4 місяці й направлено для обговорення виших судів, а після їх зауважень проект повинен пройти звичайну процедуру його прийняття: розгляд В Державній раді, Трибунаті, Законодавчому корпусі та Сенаті. Однак в Трибунаті та Законодавчому корпусі проект ЦК був заблокований в зв’язку з тим, що ряд його положень суперечили революційній законності. Перший титул «Про право та закони взагалі» був відкинутий. За таких обставин і побоючись що така доля спіткає й інші титули проекту уряд його забрав на доопрацювання, а Наполеон своєю владою киключив зі складу Трибуната та Законодавчого корпусу основних критиків проекту і ввів нових членів. Створена таким чином більшість сприяла швидкому обговоренню й прийняттю всіх титулів в виді окремих законів. Закон 21 березня 1804 г. об’єднав всі 36 титулів у склад єдиного ЦК Франції. В 1807 р. він отримав назву Кодекса Наполеона, а в 1816р. знов перейменований в ЦК Франції. Але в історію він уввійшов саме як Кодекс Наполеона при тому, що сам Наполеон не приймав безпочередньої участі в його розробці. Він усвідомив його необхідність для укріплення режиму й активно керував роботою з його створення та просування, і як свідчать деякі дані збереженню недоторканності його основних ідей.

ЦК Франції структурно побудовано по інституційній системі і складається з ввідного титулу, що встановлює порядок опублікування, дії та застосування законів, та трьох книг: перша присвячена особам, друга – правилам про майно та різні видозміни власності, третя - різні способи набуття власності.

[18] Див.: і др. Передмова до проекту Цивільного кодексу України /Українське право, 1996, Число 2, (Спецвипуск), 1996, –С.23-26

[19] На той час начальник кафедри цивільно-правових дисциплін Університету внутрішніх справ

[20] Довгерт нового Цивільного кодексу України: теорія та проблеми /Вісник Університету внутрішніх справ, 6’1999, –С.12.

[21] С. Головатий та інші. Передмова до проекту Цивільного кодексу України //Українське право. –1996, Число 2 (Спецвипуск) Реформа цивільного права в Україні.-С.8-9

[22] Правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ.

[23] Впритул до третього читання в проект ЦК входила ще одна книга 6 – Сімейне право. Але склалось так, що насамперед був прийнятий альтернативний проект СК України, який введено у дію з 1 січня 2003 р. Така доля з розробкою проекту закону “Про міжнародне приватне право” спіткала й книгу 8.

[24] Впритул до останнього читання в проекті ЦК була книга сьома “Міжнародне приватне право” присвячена врегулюванню цивільних відносин між суб’єктами цивільного права які підпорядковані різним правовим системам і побудована за структурою самого ЦК. Але вона була вилучена, що негативно вплине на регулювання цивільних за своєю природою відносин за участю міжнародного суб’єкта. Її ідеї використані при розробці спеціального Закону України “Про міжнародне приватне право”.

[25] Урядовий кур’єр. -2003, -№ 000.

[26] Див.: і др. Передмова до проекту Цивільного кодексу України /Українське право, 1996, Число 2, (Спецвипуск), 1996, - С.6-7

[27] Див.: Гражданское право. Часть І. Учебник/ Под ред. , . М.: ТЕИС, 1996. –С.26

[28] На наш погляд передчасно відмовлятися від концепції підприємницького права і його основного закону.

[29] Інколи ці акти переслідують відомчий інтерес. Наприклад, зважаючи на те, що ліцензії на здійснення певних видів підприємницької діяльності видаються через міністерства і частина збору залишається у їх розпорядженні була тенденція до збільшення видів діяльності, що підлягають ліцензуванню.

[30] , Витрянский право. Книга первая: Общин положення: Изд. 2-е, испр. –М.: “Статут”, 2000, - С.129 (648с.)

[31] Таке формулювання є не беззаперечним і ось чому. На момент укладення цивільного договору ще нема його сторін, а лише особи, які мають намір укласти такий договір. Сам договір і може не відбутися. Крім цього відносити договір до актів цивільного законодавства безпідставно. Процедура прийняття нормативного акту компетентним на це державним чи іншим органом зовсім інша чим укладення договору.

[32] Цікаво, що Кодекс Наполеона відкривався забороною на застосування звичаїв як атрибуту старого феодального режиму. Вважалось, що варто встановити належні закони і необхідність у звичаях відпаде. Проте безмежна віра в закон була підірвана його критикою ’ї та його послідовників. Вона полягала у тому що не всі відносини у цивільному праві повинні і можуть юбути врегульовані законом. Тільки норми що виникли самі по собі і спричинені цивільним товарооборотом, виходять від самих учасників цивільних відносин, на практиці перевірені і є ефективними є бажаними для застосування.

[33] Див більш детально Гражданское право: В 2 т. Том І: Учебник /Отв. ред. проф. . –2-е изд. перераб. и доп. М.: Изд-во БЕК, 2002, - С.69-71