До Дня студента (стр. 5 )

Члени МР заслухали також проект плану роботи методичної ради в осінньому семестрі та інформацію про надання пропозицій щодо структури дисциплін згідно з вимогами ЄКТС (Європейської кредитно-трансферної системи).

Друге засідання методичної ради відбулося 19 жовтня. Порядок денний включав також три питання.

У доповіді з першого питання «Система інформування студентів та викладачів з питань організації та змісту навчального процесу на Web-сайті університету (електронна бібліотека)» професор відмітив, що наш університет активно розвиває інформаційно-освітній простір для інформування студентів та викладачів. Одним з показників рівня розвитку інформаційно-освітнього простору університету є його місце у конкурсі сайтів університетів світу Вебометрікс. Протягом року університет піднявся на 1400 щаблинок і зараз посідає 8601 місце у світовому рейтингу, 70 місце серед університетів України і 7 місце серед університетів Харкова.

Для подальшого розвитку інформаційно-освітнього простору слід терміново створити електронну бібліотеку. В обговоренні питання взяли участь проф. І. П. Гладкий, доценти та , які акцентували увагу присутніх на тому, що необхідно рекомендувати вченій раді університету затвердити Положення про електронну бібліотеку університету та провести конкурс сайтів кафедр і викладачів.

Друге питання порядку денного «Підготовка до проведення міжнародної НМК «Інформаційне освітнє середовище у системі дистанційного навчання в закладах освіти: інноваційні та психологічні аспекти» доповів доц. . Він проінформував членів МР про те, що оргкомітет виконав всі заплановані заходи і завірив їх, що конференцію буде проведено на високому рівні.

Про першочергові завдання з самоаналізу та підготовки до чергової акредитації спеціальності «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» доповів проф. І. О. Школяренко, який зазначив, що кафедра дещо відстає від затверджених ректором термінів. Методична рада рекомендувала завершити розробку акредитаційної справи та затвердити її на методичній і вченій радах ХНАДУ, а також зареєструвати її в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України.

Також методична рада розглянула питання втілення у навчальний процес ХНАДУ Європейської кредитно-трансферної системи, про проведення аудиторних занять з дисципліни «Сучасні інформаційні технології» у формі лабораторних занять за напрямом підготовки «Автомобільний транспорт», а також про готовність рукопису підручника «Будівництво транспортних тунелів і метрополітенів» до видання з грифом МОНМС України (автор А. В. Більченко).

,

провідний фахівець навчального відділу

Зустрічі

Як чудово, що всі ми тут сьогодні зібралися

З кожним роком в нашій пам’яті згасають події 1956 року, що суттєво вплинули на все наше подальше життя. Саме у цей рік перед Батьківщиною гостро стояло питання підготовки кадрів для всіх галузей народного господарства, у тому числі і для автомобільного транспорту. Перед кожним з нас, майбутніх однокурсників, постало питання – яку професію обрати.

Ми, 150 колишніх: курсанти військових училищ (перед цим було проведено скорочення армії) та випускники СШ, в основному діти-сироти, переступили поріг ХАДІ.

У ті буремні роки і жити, і вчитися було важко. Іноді не вистачало коштів, щоб купити пристойний одяг, взуття, сходити у кіно, театр чи музей. Але не дивлячись на великі труднощі, ми вперто гризли граніт науки і досягали високих результатів.

Наші стосунки базувалися на дружбі та взаємодопомозі.

Кожне «незадовільно» на іспиті або заліку розглядалося як надзвичайна ситуація. У цьому випадку допомагали «усім світом». Хто пропонував конспекти, хто роз’яснював складний матеріал, інші підтримували матеріально та морально.

У ці роки ми брали активну участь у збиранні врожаю на цілині в колгоспах та радгоспах. Лише 14 студентів «відсіялись» через перехід до інших інститутів, зміну місця проживання чи за сімейними обставинами.

Понад 50 років зміцнюється наша дружба. За ці роки ми зустрічалися у стінах нашого рідного ХАДІ – ХНАДУ вісім разів. 28 травня 21 однокурсник зі 112, які залишилися серед нас, прибули на чергову – дев’яту зустріч, присвячену 50-річчю закінчення ХАДІ.

Ми вдячні професорсько-викладацькому складу ХНАДУ за особливо теплий прийом випускників автомобільного факультету 1961 року. Відмінно попрацював оргкомітет, який мені, доценту кафедри економіки підприємства, випала честь очолювати. Незалежно від загальноуніверситетських заходів ми провели: спільне фотографування та по групах, святковий концерт, дружній обід, створили невеликий фільм та буклет, де відображені історія створення автомобіля, м. Харкова, ХАДІ – ХНАДУ та трудовий шлях однокурсників, а також здійснили виїзд на природу.

А досягнення наші вагомі. Серед нас два доктори технічних наук, 11 кандидатів технічних та економічних наук, два начальники Облавтоуправлінь, 12 головних інженерів, заступників начальників автоуправлінь з пасажирських та вантажних перевезень, з економіки та безпеки дорожнього руху.

Лише у Харківській області відповідальні посади обіймали наші однокурсники: заст. начальника Вантажавтоуправління був ; заст. начальника з пасажирських перевезень Облавтоуправління − та заст. начальника з економіки Пасавтоуправління − .

Підготовці спеціалістів з автомобільного транспорту трудове життя присвятили 18 наших однокурсників, працюючи в автошколах, технікумах, інститутах та університетах.

Неможливо підрахувати скільки наших однокурсників читали лекції, вели дипломне проектування, були членами та головами державних екзаменаційних комісій, вели курси підвищення кваліфікації, підтримували матеріально ХАДІ – ХНАДУ через госпдоговірні угоди.

Шість осіб працювали в партійних та профспілкових організаціях першими керівниками. Майже всі пройшли через керівництво автопідприємствами. Сім осіб працювали спеціалістами та радниками в інших країнах, куди їх направила Батьківщина.

Усі ми після закінчення інституту були направлені в різні куточки Батьківщини, де почали трудову діяльність та присвятили її розвитку автомобільного транспорту. Тільки чотири однокурсники, за нашими даними, присвятили свою трудову діяльність розвитку інших галузей народного господарства і також досягли високих результатів.

Петухов з 1962 року і до виходу на пенсію працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті промислової гідравліки (ВНДІ Гідропривід) на різних посадах. Опублікував понад 70 наукових праць, захистив 20 авторських свідоцтв та патентів, написав та опублікував декілька спеціалізованих книг. Захистив кандидатську дисертацію. Нагороджений Почесним знаком «Винахідник СРСР», медаллю «Ветеран праці», декількома золотими та срібними медалями ВДНГ СРСР та ВДНГ УРСР. Винайшов, виготовив і провів стендові дослідження та впровадив на багатьох ГЕС 55 регуляторів швидкості турбін, які працюють і зараз. У 1991 р. спільно зі своїми товаришами-спеціалістами та французькою фірмою «ALSTOM» створив міжнародне ЗАТ НВП «Е. Г.П. – Регулятор», де пропрацював більше 15-ти років головним інженером. Його і зараз часто запрошують в ЗАТ як консультанта та спеціаліста з регуляторів, а також пропонують повернутись на роботу. Вадим Михайлович у школі, в інституті, ВНДІ Гідропривід, перебуваючи на пенсії, завжди займався спортом, був членом команд з різних видів спорту і дуже часто був призером району, міста, інституту, України.

З 1990 року неодноразово брав участь у міжнародних змаганнях, першості України з волейболу. Вадим Михайлович – майстер спорту з чотирьох видів. Серед учасників – ветеранів збірної Харківщини: , ЗМС СРСР, Олімпійські чемпіони та , МС СРСР Єрмаков, Чухраєв, Папшин та інші.

Головним конструктором великого машинобудівного заводу тривалий час працював .

Поступово закінчились бесіди і спогади між друзями – однокурсниками – колегами.

Бадьорі та збуджені від побаченого й почутого ми повернулися додому з повним розумінням того, що таких результатів ми досягти тільки тому, що у студентські роки поряд з нами були прекрасні наставники, викладачі, а також наші однокурсники, які невдовзі стали друзями. А досягнення в інших галузях народного господарства свідчать про те, що в нашому навчальному закладі дають міцні знання, виховують активних, всебічно розвинутих людей.

За результатами зустрічі була опублікована книга «Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались», яка буде цікава не лише випускникам старшого покоління, але й нинішнім студентам, які наочно побачать перспективи своєї майбутньої діяльності.

Зустріч на цьому не закінчилася. Вона продовжується та проявляється в особистих стосунках з колегами і друзями, в кожній миті спілкування між нами – тодішніми і нинішніми хадівцями.

,

,

випускники АФ 1961 р.

Практикум

Чому б не злетіти?

Дивлюся на небо та й думку гадаю,

Чому я не сокіл, чому не літаю,

Чому мені, Боже, ти крилець не дав?

Я б землю покинув і в небо злітав.

Саме так писав Михайло Петренко в далеких 1850-х роках. Тоді він, страждаючи від нещасливого кохання, понад усе мріяв відірватися від землі, аби загоїти душевні рани. Зараз добігає до кінця 2011 рік, крилець Бог людям все ще не подарував, проте злетіти нині – зовсім не проблема. В цьому на власні очі переконалися студенти дорожньо-будівельного факультету і викладачі кафедри вишукувань та проектування доріг і аеродромів, яким у вересні пощастило відвідати аеропорт «Донецьк».

Поки наш мікроавтобус наполегливо долав кілометр за кілометром, наближаючи нас до пункту призначення, ми мимоволі поринули у власні думки. Звичайно, ця поїздка далеко не розважального характеру, і була вона чимось більшим, ніж екскурсія по східній Україні. Того вересневого дня ми вирушили до Донецька з професійними, навчальними та пізнавальними цілями. Лише кілька років тому студенти-дорожники почали вивчати дисципліни, пов’язані з проектуванням аеродромів. Тому нинішні студенти групи Д-53 вивчають специфіку будівництва аеродромів, організацію їх роботи та експлуатації.