Тема № 10 «Міжнародна організація поліції – Інтерпол» (стр. 2 )

34.  Родионов вчера, сегодня, завтра. – 3-е изд. –М.: “Международные отношения”, 1990. – 222 с.

35. Родионов : правовая природа/ // Государство и право.- 2013.- № 5.- С. 84-94.

ВСТУП

Україна з перших років своєї незалежності почала активно входити в сферу міжнародного співробітництва, одним з елементів якого є спільні з іноземними державами дії по боротьбі зі злочинністю.

Проблеми боротьби зі злочинними проявами не можуть бути успішно розв’язані у межах однієї держави, оскільки відкритість кордонів унаслідок демократичних процесів, що відбуваються в країнах, які знаходилися раніше за “залізною завісою”, сприяє поширенню транснаціональної злочинності.

Отже, створення спеціальних підрозділів правоохоронних органів, основним напрямком діяльності яких є міжнародне співробітництво в забезпеченні ефективної боротьби зі злочинністю, стало нагальною необхідністю. Це зумовило створення в Україні Національного центрального бюро Інтерполу, можливості якого використовуються правоохоронними органами України для співробітництва з Генеральним Секретаріатом Інтерполу і правоохоронними органами зарубіжних держав у ході здійснення діяльності, пов'язаної з попередженням, розкриттям і розслідуванням злочинів, що мають транснаціональний характер чи виходять за межі України.

1. Розвиток Інтерполу, його структура та основні завдання

Інтерпол – міжнародна організація кримінальної поліції, створена для координації взаємодії правоохоронних органів держав та здійснення спільних заходів щодо боротьби з міжнародною злочинністю.

Ця організація фактично була заснована 1914 року на 1 Конгресі Кримінальної поліції в Монако. 7 вересня 1923 року на 2 Міжнародному конгресі Кримінальної Поліції в Австрії створена Міжнародна комісія Кримінальної поліції (ІРС) з штаб-квартирою у Відні. У 1946 році в Брюсселі на черговій конференції прийнятий перший статут Інтерполу, а його штаб-квартирою визначений Париж. 1956 року прийнято новий статут Інтерполу.

У листопаді 1992 року на 61 Генеральній Асамблеї Інтерполу в Дакарі (Сенегал) Україна прийнята членом цієї організації. Як кожен із членів вона сплачує визначений для неї однорічний внесок у сумі 259500 швейцарських франків. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 000 від 25 березня 1993 року. Зараз У роботі Інтерполу бере участь 182 країни.

Інтерпол ставить перед собою наступні завдання:

- удосконалення співробітництва правоохоронних органів та забезпечення їх широкої взаємодії у сфері боротьби зі злочинністю на основі дотримання вимог Декларації прав людини та національного законодавства країн-учасниць;

- створення і розвиток закладів сприяння попередженню і боротьбі зі злочинністю.

Інтерпол має таку структуру: Генеральна Асамблея, Виконавчий Комітет, Генеральний Секретаріат, Національні центральні бюро Інтерполу.

Генеральна Асамблея – вищий орган управління Інтерполу, який зорюють делегати країн-учасниць, що збираються на сесії один раз на рік.

Виконавчий комітет складається із Президента, трьох Віце-президентів та дев’яти делегатів, які обираються Генеральною Асамблеєю.

Генеральний Секретаріат – основний виконавчий орган Інтерполу, який включає в себе поліцейський, інформаційно-довідковий та інші відділи. Генеральний Секретаріат складає близько 260 осіб, серед яких і поліцейські, підряджені до складу Інтерполу країнами-учасницями. Роботою Генерального Секретаріату керує Генеральний Секретар, який затверджується на цій посаді Генеральною Асамблеєю строком на 5 років.

Генеральний Секретаріат виступає як міжнародний центр боротьби зі злочинністю і діє як спеціалізований інформаційний центр, організує розшук злочинців через Національні Центральні Бюро Інтерполу країн-учасниць.

Член Інтерполу – держава, яка була прийнята до Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол рішенням Генеральної Асамблеї більшістю у 2/3 голосів відповідно до раніше поданої заявки від імені уряду або іншого уповноваженого вищого органу виконавчої влади цієї держави.

Національне центральне бюро Інтерполу (НЦБ Інтерполу) – орган, визначений державою-членом Інтерполу для забезпечення постійного та активного співробітництва в рамках Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол. Відповідно до п. 1 Положення про Національне центральне бюро Інтерполу, повноваження НЦБ Інтерполу покладені на Міністерство внутрішніх справ України.

Робочий апарат НЦБ Інтерполу – структурний підрозділ центрального апарату Міністерства внутрішніх справ України, на який безпосередньо Докладена організація виконання функцій МВС України як Національного центрального бюро Інтерполу.

Державний розшук – комплекс оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються в місцях можливого перебування в Україні розшукуваних, проживання (реєстрації) встановлюваних невідомих осіб, у тому числі з використаннямобліків МВС України, якщо є підстави вважати, що розшукувана (встановлювана) особа може чи могла перебувати (проживати) на території України.

Міждержавний розшук – комплекс оперативно-розшукових, розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються на території країн-учасниць СНД за ініціативою правоохоронних органів однієї із зазначених країн з метою встановлення, арешту та видачі (екстрадиції) осіб, які переховуються від дізнання, слідства, суду та виконання вироку суду, з’ясування місцезнаходження та долі безвісно зниклих людей, осіб, які втратили зв’язки з близькими родичами, встановлення місцезнаходження громадян, які ухиляються від виконання рішень судів за позовами, встановлення особи за невпізнаними трупами та невідомих людей.

Міжнародний розшук - комплекс розшукових, інформаційно-довідкових, сигнальних та інших заходів, які здійснюються на території країн-учасниць Міжнародної організації кримінальної поліції – Інтерпол каналами НЦБ Інтерполу в Україні з метою встановлення, арешту та видачі (екстрадиції) осіб, які переховуються від дізнання, слідства, суду та вироку суду, з’ясування місцезнаходження та долі безвісно зниклих людей, осіб, які втратили зв’язки з близькими родичами, встановлення місцезнаходження громадян, які ухиляються від виконання рішень судів за позовами, встановлення особи за невпізнаними трупами та невідомих людей.

Розшукуваний – громадянин України, громадянин іноземної держави, особа без громадянства, необхідність розшуку якої виникає на підставах, передбачених законодавством України, міждержавними договорами (угодами).

Встановлення особи – збирання документальних, антропологічних та інших ідентифікаційних ознак і відомостей, які з великою мірою вірогідності індивідуалізують встановлюваного серед інших осіб.

Безвісно зникла особа – особа, яка зникла раптово, безпричинно і місцеперебування якої невідоме.

2. Українське Національне Центральне Бюро Інтерполу

Повноваження Українського Національного Центрального Бюро Інтерполу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 000 від 25 березня 1993 року покладаються на МВС, у рамках якого створюється Робочий апарат Бюро.

Українське бюро Інтерполу забезпечує:

- співробітництво правоохоронних, органів України та зарубіжних країн як у цілому, так і в окремих напрямках боротьби зі злочинністю надає можливості для: підготовки та надсилання ініціативних запитів за кордон; підготовки та надсилання відповідей на запити зарубіжних правоохоронних органів; обміну оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою та криміналістичною інформацією про підготовку і вчинення злочинів та причетних до них осіб, а також архівною та, в окремих випадках, процесуальною інформацією; обміну науково-технічною та іншою інформацією з питань боротьби зі злочинністю.

- організацію взаємодії з Генеральним секретаріатом та відповідними органами держав-членів Інтерполу в боротьбі зі злочинністю;

- оцінку рівня поширення в Україні злочинності, що має транс­національний характер, і злочинної діяльності громадян України за кордоном.

Для вирішення цих завдань Українське бюро Інтерполу здійснює такі функції:

- забезпечує обмін офіційною та конфіденційною (оперативно-розшуковою) інформацією у межах Інтерполу та правоохоронних органів України з питань боротьби зі злочинністю;

- надсилає до Генерального секретаріату і національних центральних бюро держав-членів Інтерполу запити та відомості правоохоронних органів країни, пов’язані з інформацією про злочин і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються у вчиненні злочинів, тощо;

- приймає і контролює реалізацію запитів та інформацій Генерального секретаріату й національних центральних бюро держав-членів Інтерполу;

- сприяє представникам компетентних органів зарубіжних держав, які прибули в Україну для здійснення оперативно-розшукових та інших заходів, пов’язаних із боротьбою зі злочинністю;

- терміново інформує національні центральні бюро держав-членів Інтерполу про випадки безпосереднього звертання до їх компетентних органів Е правоохоронних органів країни;

- у разі необхідності подає до Генерального секретаріату і до національних центральних бюро держав-членів Інтерполу зведену інформацію про злочини, скоєні іноземними громадянами на території України, а також іноземних громадян, яких затримано в Україні за підозрою в учиненні злочинів, притягнуто до кримінальної відповідальності або засуджено;

- скликає на підставі інформації, що надходить від правоохоронних органів країни, звіти, передбачені Інтерполом, і надсилає їх до Генерального секретаріату;

- готує аналітичні огляди, звіти та узагальнення за матеріалами Інтерполу з проблем боротьби зі злочинністю;

- формує на підставі інформації, одержаної у ході своєї діяльності, банк даних про злочини і злочинців,- розшукуваних осіб, предмети і документи;

- бере участь у розробці проектів законодавчих і нормативних актів, що регламентують роботу, спрямовану на боротьбу зі злочинністю;

- контролює в межах своєї компетенції додержання міжнародних договорів України щодо боротьби зі злочинністю;

- замовляє в бібліотеці Генерального секретаріату Інтерполу законодавчі та нормативні акти держав-членів Інтерполу з питань боротьби зі злочинністю, міжнародно-правові документи, угоди, що регламентують міжнародне співробітництво у цьому напрямі, а також документи про діяльність поліції;