Тема № 9. Політика україни в системі сучасних міжнародних відносин (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ внутрішніх справ

Кафедра філософії права та юридичної логіки

ЛЕКЦІЯ

з політології

ТЕМА № 9. ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В СИСТЕМІ СУЧАСНИХ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Для здобувачів вищої освіти навчально-наукових інститутів та факультетів НАВС

Київ 2015

Вид лекції заключна (підсумкова)

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: розглянути сутність і зміст міжнародних відносин та зовнішньої політики, ознайомити навчанців з місцем України в системі міжнародних відносин держав світової спільноти, напрямками зовнішньої політики української держави.

2. Розвиваючі: підвищити рівень політичної культури, стимулювати розвиток політичної свідомості.

3. Виховні: сприяти формуванню свідомої громадянської позиції, національної ідентифікації та патріотичних почуттів на засадах гуманізму та толерантності, при усвідомленні етнічної, релігійної та мовної самобутності людей і спільнот, які проживають на території України.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: логіка, етика та естетика, філософія, історія держави і права зарубіжних країн, теорія держави та права, соціологія, адміністративне право, конституційне право, міжнародне право.

Забезпечувані дисципліни: актуальні проблеми теорії держави та права, філософія права, філософські проблеми управління.

Навчально-методичне забезпечення лекції: навчальні та навчально-методичні видання з дисципліни «Політологія».

Наочність: малюнки та схеми, мультимедійні презентації.

Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор, ПК, мультимедійний підручник з політології.

План ЛЕКЦІЇ:

1.  Історія розвитку міжнародних відносин.

2.  Зовнішня політика та міжнародні відносини в сучасних умовах.

3.  Визначальні засади зовнішньої політики України.

4.  Основні напрями зовнішньої політики України.

Рекомендована література:

1.  Актуальні проблеми розвитку правової системи України : зб. мат. круглого столу (Київ, 26.03.2014 р.) // МВС України, МОН України, НАВС, ННІПП - Київ: ПП"МАРТ", - 2014 р. 126с. Шифр Х/А 437

2.  Висоцький ітична влада в Україні: проблеми легітимації та модернізації [Текст] : [монографія] / . - Д. : Інновація, 2012. - 130 с.

3.  , . Регіональна політика транскордонного співробітництва: механізм формування та реалізації: монографія / , ; Луц. нац. техн. ун-т. — Луцьк : Надстир'я, 2010. — 186, [2] с.

4.  Горбач ітологія [Текст] : навч. посіб. / Олександр Горбач, Руслан Демчишак ; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - 2-ге вид., допов. та переробл. - Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. - 257 с.

5.  Заброда іністративно-правові засоби забезпечення реалізації державної антикорупційної політики в Україні [Текст]: моногр. / . - Сімферополь: Кримнавчпеддержвидав, 2014. - 392 с.

6.  Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» № 2411-VI від 01.07.2010 р. // Відомості Верховної Ради України.– 2010. – № 40. – ст.527.

7.  Кравчук ітологія [Текст] : семінар / , . - Вид. 2-ге, допов. - Т. : Навчальна книга - Богдан, 2012. - 207 с.

8.  Політологія [Текст] : підручник / [ін та ін.] ; за ред. проф. іна ; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". - Х. : Право, 2013. - 414 с.

9.  Політологія [Текст] : навч. посіб. для вищ. навч. закл. : у 2 ч. / за заг. ред. ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : ХНУВС, 2009 - 2013.Ч. 2 / [ та ін.]. - 2013. - 187 с.

10.  Політологія: Тематичний словник основних категорій та понять / Гвоздік О. І., Андреєв О. О., , І., , – К. : НАВС, 2012. – 47 с. – Бібліогр. : с. 44-47.

11.  Правова політика України: концептуальні засади та механізми формування [Текст] : зб. мат-лів наук.-практ. конф. - К. : [б. в.], 2013. - 160 с.

12.  Регіональний розвиток та державна регіональна політика в Україні: стан і перспективи змін у контексті глобальних викликів та європейських стандартів політики [Текст]: аналітичний звіт. - Київ: [б. в.], 2014. - 452 с.

13.  Суспільно-політичні трансформації в Україні: від задумів до реалій: монографія / , , та ін. – К.: Парлам. вид-во, 2009. – 536 с.

14. І. Політологія. Термінологічний словник [Текст] : [навч. посіб.] / Ткач Олег Іванович, Костів Петро Річард ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К. : Ун-т "Україна", 2012. - 196 с.

15.  Діяльність європейських та євроатлантичних інститутів у сфері безпеки: навч. пос. для студ. ВНЗ. – Чернівці: Рута, 2008. – 327 с.

16.  Цимбалістий ія міжнародних відносин: навч. посіб. – 3-тє вид., доповн. та виправл. – Л.: Новий Світ-2000, 2009. – 357 с.

a.  Штука І. А. Політична культура в контексті модернізації політичної системи України [Текст] : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.03 / Штука Ірина Анатоліївна ; Нац. пед. ун-т ім. . - К., 2013. - 20 с.
Вступ.

У наш час світове співтовариство налічує більше 220 країн. Сучасні країни світу мають різний рівень економічного, соціального та духовного розвитку, з'єднані у різні міжнародні регіональні організації. Це об'єктивно зумовлює необхідність постійного розвитку та удосконалення міжнародних відносин, зовнішньої політики кожної країни.

Розгляд сутності та змісту міжнародних відносин, зовнішньої політики, дипломатії та інших категорій теми, загальна характеристика сучасної міжнародної ситуації, та вивчення етапів еволюції міжнародних відносин сприяє адекватному розумінню геополітичних особливостей, основних напрямків та цілей зовнішньої політики сучасної України.

Теорія зовнішньополітичних відносин та міжнародної політики займає одне із важливих місць у сучасній політичній науці. Її велике значення визначається першорядною роллю зовнішньої політики у житті світового співтовариства. Зовнішня політика держав суттєво впливала на долі їхніх народів, а також на суспільні відносини всередині країн і буденне життя людини протягом усієї історії людства.

1. Історія розвитку міжнародних відносин

Розподіл відносин між народами на зовнішні та внутрішні відбувся при виникненні держав. Як тільки з'явились суверенні держави, а з ними й кордони – відразу відбулося виділення зовнішньої політики, під якою розумілись дії, що виходили за ці кордони. Внутрішні відносини відрізняються від зовнішніх тим, що, як правило, ґрунтуються на відносинах підкорення та панування. Зовнішні ж відносини можуть будуватися тільки на рівноправній засаді.

Одночасно з розподілом відносин на внутрішні та зовнішні держава встановлювала контроль над діями будь-яких іноземних сил на своїй території, а непідконтрольні акції розцінювались як втручання у внутрішні справи.

У традиційних суспільствах (рабовласницькому, феодальному) прагнення до завоювання нових земель було цілком природним. Звичайно, завоювання освячували ідеєю "боговибраності" якого-небудь народу. Суперечки та конфлікти між державами переростали у війни. За 56 віків людської цивілізації відбулося 14,5 тис. війн, у яких загинуло 3,6 млрд людей.

В історії зафіксовано 8 тис. мирних договорів, багато з яких укладалися на вічні часи, а строк дії не перевищував 10 років, а то й вимірювався місяцями. Війна сприймалась як споконвічний історичний феномен. Стародавні римляни казали: "Хочеш миру – готуйся до війни".

Військова сила держави вважалася самостійною категорією і лише приблизно відповідала рівню її соціально-економічного розвитку. Не випадково "варварські племена" не раз руйнували цивілізовані країни. Кожний розумів мир як свою перемогу. Пакс Романа – мир по-римському – настав, коли все Середземномор'я та Західна Європа виявилися підконтрольними Риму.

Після великих географічних відкриттів XV ст., у міру розвитку капіталізму в Європі відбулися зміни у міжнародній політиці: вона набула глобального характеру. XX ст. багате на міжнародні події. Усе сторіччя пройшло під знаком небезпеки та виявилося найкривавішим в історії людства. На зміну блоковому протиборству імперій, після Першої світової війни прийшла Версальсько-Вашингтонська система міжнародних відносин, що була схвалена країнами-переможницями: США, Англією, Францією, Італією, Японією.

У центрі цієї системи вперше стала міжнародна організація – Ліга націй. Але вона не змогла подолати міжнародні проблеми. Знову почалася світова війна.

1945 року було створено ООН, але переможна ейфорія тривала недовго. Система міжнародних відносин, що була сформована у роки "холодної війни", суттєво відрізнялась від проектів воєнної пори. За понад 50 післявоєнних років у світі відбулося 250 воєн, в яких брали участь 90 держав і загинуло 35 млн людей. Але у міру нагромадження ядерної зброї змінилися акценти у формулі прусського генерала Клаузевиця: "Війна – це продовження політики іншими засобами". Ядерна війна вже не може бути продовженням політики.

Нині у міжнародних відносинах протистоять два процеси: міжнародні конфлікти й міжнародне співробітництво. Найвищим вважається ступінь конфліктності для регіонів Близького Сходу, колишньої Югославії, колишнього СРСР, Африки, окремих "гарячих точок" Європи. У Сербії, Хорватії, Грузії, Чеченській Республіці та деяких районах Північного Кавказу конфлікти перетворилися на справжні воєнні дії із людськими жертвами, руйнуванням міст і сіл. Тому дуже важливою проблемою міжнародних відносин є припинення воєнних конфліктів, подолання конфліктних ситуацій шляхом переговорів, компромісів і досягнення балансу інтересів між ворогуючими сторонами.

Форми міжнародної співпраці, як і взагалі міжнародних відносин, безпосередньо залежать від кількості учасників. Що більша кількість сторін бере участь у співпраці, то складніші механізми, тобто способи, інституції її забезпечення.