Загальна характеристика роботи (стр. 2 )

Отримані в роботі результати дозволяють науково обгрунтувати доцільність застосування при пародонтиті, асоційованому із цукровим діабетом, антиоксидної терапії, а також препаратів, які були б здатні інгібувати індуцибельну NO-синтазу і пригнічувати продукування прозапальних цитокінів.

На основі результатів проведених досліджень запропоновано ефективну і патогенетично обгрунтовану комбінацію засобів корекції пародонтиту, які впливають на ключові ланки патогенезу захворювання: антиоксиданта ПЕГ-СОД, селективного інгібітора iNOS – аміногуанідину, інгібітора продукування прозапальних цитокінів – лікопіду.

Особистий внесок здобувача. Дисертант проаналізувала літературу за темою дисертації, провела патентно-інформаційний пошук, виконала заплановані експериментальні дослідження, здійснила статистичну обробку результатів. Експерименти, в ході яких досліджували стан сполучної тканини і вміст цитокінів у сироватці, виконано за допомогою співробітників кафедри медичної біохімії і клініко-діагностичної лабораторії ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України», за що автор висловлює їм щиру подяку. Дисертант підготувала наукові публікації і написала всі розділи дисертації. Планування напрямків досліджень, обговорення їх результатів, формулювання висновків здійснено разом із науковим керівником.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дисертації оприлюднено на науково-практичній конференції «Актуальні питання стоматології сьогодення» (Тернопіль, 2010), науково-практичній конференції «Інноваційні технології в стоматології» (Тернопіль, 2011), Всеукраїнській науково-практичній конференції «XV Міжнародний медичний конгрес студентів та молодих вчених» (Тернопіль, 2011), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Здобутки клінічної та експериментальної медицини» (Тернопіль, 2011), Міжнародній науково-практичній конференції «ІІІ Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених» (Вінниця, 2012), науково-практичній конференції «Здобутки клінічної та експериментальної медицини» (Тернопіль, 2012), Х Міжнародній науковій конференції студентів та молодих науковців «Шевченківська весна 2012: біологічні науки» (Київ, 2012), науково-практичній конференції «Довкілля і здоров’я» (Тернопіль, 2012), VIII Міжнародній науково-технiчній конференції «Актуальні питання біологічної фізики та хімії. БФФХ-2012» (Севастополь, 2012), науково-практичній конференції «Інноваційні технології в стоматології» (Тернопіль, 2012), Всероссийской научно-практической конференции с международным участием «Актуальные вопросы медицинской науки» (Ярославль, Россия, 2012), Всеукраїнській науково-практичній конференції «XVI Міжнародний медичний конгрес студентів та молодих вчених» (Тернопіль, 2012), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Здобутки клінічної та експериментальної медицини» (Тернопіль, 2012), Міжнародній науково-практичній конференції «Способи захисту та збереження здоров’я людини в сучасних умовах» (Одеса, 2012), 7th Lviv-Lublin conference of experimental and clinical biochemistry (Lviv, 2013), науково-практичній конференції «Здобутки клінічної та експериментальної медицини» (Тернопіль, 2013), Всеукраїнській VI науково-практичній конференції «Актуальні питання патології за умов дії надзвичайних факторів на організм» (Тернопіль, 2013).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 25 наукових робіт, з них 4 статті у фахових наукових виданнях, рекомендованих ВАК України, 1 стаття в зарубіжному виданні, 19 тез у збірниках матеріалів наукових конференцій. Отримано патент на корисну модель.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали дисертації викладено на 167 сторінках комп’ютерного тексту. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, розділу «Матеріали та методи дослідження», 4-х розділів результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних джерел, який містить 323 джерела. Дисертація ілюстрована 7 таблицями, 23 рисунками, 1 схемою.

Основний зміст роботи

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження проведено на 150 нелінійних щурах-самцях масою тіла 160-180 г. Усі етапи експериментів затверджені комітетом з біоетики ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України» (протокол № 19 від 19.09.2013 р.) і виконані згідно з правилами гуманного відношення до експериментальних тварин та Міжнародними вимогами щодо гуманного поводження з тваринами відповідно до «Європейської конвенції із захисту хребетних тварин, що використовуються в експериментальних та інших наукових цілях» (Страсбург, 1986).

Експериментальні моделі. Пародонтит викликали шляхом введення в тканини пародонта протягом 2-х тижнів через день по 40 мікролітрів (1 мг/мл) ліпополісахариду (ЛПС) E. Coli («Sigma-Aldrich», США») [, 2008]. Цукровий діабет (ЦД) індукували шляхом одноразового внутрішньочеревного введення стрептозотоцину у дозі 45 мг/кг. Модель пародонтиту на фоні діабету відтворювали шляхом введення ЛПС протягом 14-и діб в тканини пародонта щурів з діабетом (ЛПС вводили, починаючи з 30-ї доби після ін’єкції стрептозотоцину). В експериментi використовували тварин із рівнем глюкози 12–18 ммоль/л. Починаючи з 30-ї доби експерименту проводили корекцію пародонтиту на фоні діабету шляхом: (1) щоденної, протягом 14-и діб, 10-хвилинної аплікації на ясна ПЕГ-СОД (10 мг/мл) («Sigma-Aldrich», США»); (2) щоденного, протягом 14-и діб, інтрагастрального застосування імуномодулятора лікопіду у дозі 0,5 мг/кг; (3) щоденного, протягом 14-и діб, внутрішньочеревного введення неселективного інгібітора NO синтази N-нітро-L-аргініну («Sigma-Aldrich», США») у дозі 50 мг/кг [ и др., 2012]; (4) щоденного, протягом 14-и діб, внутрішньочеревного введення селективного інгібітора індуцибельної NO синтази аміногуанідину («Sigma-Aldrich», США») у дозі 20 мг/кг [, , 2012]; (5) щоденного, протягом 14-и діб, введення комбінації «СОД+аміногуанідин+лікопід».

Щурів декапітували під тіопенталовим наркозом на наступний день після останнього введення ЛПС чи препаратів для корекції. Для проведення біохімічних досліджень використовували гомогенат тканин пародонту і сироватку крові.

Методи дослідження. Рівень ТБК-активних продуктів у тканинах визначали за здатністю малонового та інших діальдегідів реагувати з тіобарбітуровою кислотою [ и др., 1988], ступінь окиснювальної модифікації білків (ОМБ) - за кількістю альдегідо - і кетонопохідних амінокислот [І. Ф. Мещишен, 1988], активнiсть супероксиддисмутази (СОД) визначали за її здатністю гальмувати відновлення розчину нітротетразолію синього [С. Чевари и др., 1985], активність каталази (КТ) – за її здатністю гальмувати утворення забарвленого комплексу при взаємодії перекису водню з молiбдатом амонiю [ и др., 1988], рiвень церулоплазмiну (ЦП) - за його здатністю окислювати п-фенiлендиамiн з утворенням забарвлених продуктів [, 1982], вміст вiдновленого глутатiону (ГSH) – за його взаємодією з 5,5'-дитiобiс(2-нiтробензойної)кислотою [G. L. Ellman, 1959], загальну антиокислювальну активнiсть (ЗАА) сироватки кровi визначали за її здатнiстю гальмувати утворення продуктiв перекисного окислення в гомогенатi мозку щурiв [J. Stock et al., 1974].

Сумарну активність NO синтази у тканинах пародонта визначали за кількістю утворених нітратів і нітритів в інкубаційному середовищі [D. Stuehr et al., 1991], загальний вміст нітратів і нітритів (NOх) визначали за методом Грісса [L. Ridnour et al., 2000].

Кількість імуноглобулінів класів А, М і G в сироватці крові визначали за зміною оптичної щільності середовища, що виникала внаслідок утворення білково-буферних комплексів [, 1978], рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) визначали преципітацією їх розчином поліетиленгліколю-6000 [, 1978]. Для визначення рівня цитокінів (TNF-α, IL-1β, IL-4, IL-10) в сироватці використовували імуноферментний аналіз.

Визначення активності лужної (ЛФ) і кислої (КФ) фосфатаз проводили за їх здатністю гідролізувати п-нітрофенілфосфат натрію [ і ін., 2005]. За співвідношенням між активністю ЛФ і КФ розраховували індекс мінералізації (ІМ) [ і ін., 2006]. Вміст глікозаміногліканів в сироватці крові визначали за кількістю гексуронових кислот, що утворюються при їх гідролізі [ и др., 1987], колагенолітичну активність сироватки крові – за кількістю утвореного оксипроліну, що утворюється при гідролізі колагену [ и др., 1987], вміст фукози, не зв’язаної з білками, визначали за методом [ и др., 1997], вміст вільного оксипроліну в сироватці крові визначали у реакції з парадиметиламінобензальдегідом [, 1985], вміст сіалових кислот - за методом Гесса [, , 1976]. Для визначення вмісту С-реактивного білка (СРБ) у сироватці крові використовували метод латексаглютинації за допомогою діагностичних наборів «Cormay» (Польща). Вміст кальцію в плазмі крові вимірювали о-крезолфталеїновим методом за допомогою набору реактивів «Human GmbH», Німеччина; вміст фосфору в плазмі крові - за допомогою набору реактивів «PLIVA-Lachema», Чеська Республіка.

Статистичну обробку отриманих результатів проводили за загальноприйнятими методами варіаційної статистики з визначенням середньої арифметичної та середньої помилки (М±m). Вірогідність результатів оцінювали за допомогою критерію Стьюдента, при цьому вірогідними вважали розбіжності при P<0,05 [., 1990].

Результати дослідження та їх обговорення. У щурів з ліпополісахаридним пародонтитом спостерігалися виразні зміни з боку тканин пародонта, які характеризувалися гіперемією слизової оболонки, набряком, кровоточивістю, ерозуванням ясен, зменшенням висоти ясенного сосочка, наявністю пародонтальних кишень, оголенням коренів зубів. Тяжкість пародонтологічних змін наростала у процесі введення ЛПС і набувала максимуму на 14-у добу експерименту.

Результати біохімічних досліджень показали, що ліпополісахаридний пародонтит супроводжується суттєвою активацією процесів вільнорадикального окислення в тканинах пародонта і сироватці крові, про що свідчить зафіксоване нами достовірне збільшення вмісту ТБК-активних продуктів і посилення реакцій окисної модифікації білків у цих тканинах. У сироватці вміст ТБК-активних продуктів зростав в 1,2 раза (P<0,05) порівняно з контролем (46,78+2,24 мкмоль/л), а в тканинах пародонта - в 1,4 раза (P<0,05) (2,63+0,16 мкмоль/кг у контролі). Про посилення під впливом бактеріального токсину окисної модифікації білків свідчило підвищення в 1,7 раза у тканинах пародонта концентрації альдегідо - і кетонопохідних нейтральних амінокислот порівняно зі здоровими щурами (P<0,05) і концентрації альдегідо - і кетонопохідних лужних амінокислот у 2,1 раза (P<0,05).