Хореографічна підготовка вихованців танцювального колективу «Веселі черевички» (стр. 2 )

Наприклад, повторення вивченого матеріалу можна провести в формі взаємоопитування, розминки у формі «Пантомімічного лото» застосовуючи загадки, ігри з елементами хореографії, креативна гімнастика та інше, щоб зацікавити гуртківців.

«Пояснення нового матеріалу» - найбільш відповідальний розділ заняття. Якщо новий матеріал зацікавить дітей, то і вивчення його буде успішним. Позитивний настрій у вивченні нового матеріалу може надати «Приваблива мета», ситуаційна гра, пластичні ігри-моделювання.

На закріплення нового матеріалу, відпрацювання вмінь необхідно також звернути увагу. Для непосидючих, жвавих і нетерплячих дітей це найскладніший етап занять. Зробити ці тренувальні вправи, повторення і закріплення матеріалу не набридливими, а дійсно ефективними найбільш серйозне випробування для педагога. Навіть захоплені новою темою, новою роботою вихованці можуть стомитися, якщо цей розділ заняття затягнеться і перетвориться в нудний обов’язок. Тут від керівника необхідний весь арсенал педагогічних прийомів: «Змагання», «Роби, як я»,» креативна гімнастика, бліц-конкурс на краще виконання вправи, руху, елементу роботи.

Вже вивчений, відпрацьований матеріал перестає цікавити дитину, коли повторення його буде механічним. Тому при повторенні матеріалу слід обирати форми роботи, привабливі для дитини. Це можуть бути танцювально-імітаційні етюди, пожвавить процес повторення і прийом «Лови помилку», коли керівник (або вихованець) показує вправу, або елемент вправи з навмисною помилкою; прийом «Ідеальна оцінка» теж дещо жартівливий – діти самі оцінюють свою роботу і повідомляють про це керівника (добра нагода для педагога з’ясувати рівень самооцінки дитини, його творчі і особисті амбіції).

Домашнє завдання залежить від теми заняття, яке завдання виконували діти, ступінь захоплення завданням, його обсяг і складність, та інших суто індивідуальних чинників. Застосовується прийом «Здивуй» , збір краєзнавчих, етнографічних матеріалів, розробка проектів.

При підведенні підсумків заняття керівник може сам поставити крапку в занятті в цілому, оцінити роботи окремих вихованців, а може віддати оцінку виконаної роботи на розсуд дітей за допомогою педагогічних прийомів «Точка зору», «Дитяче журі»- цим він дає можливість гуртківцям не тільки оцінити роботу товаришів, але й розвивати вміння дітей аналізувати, відбирати вагомі критерії оцінки, обґрунтовувати свої висновки.

Залежно від мети заняття, форм організації навчальної діяльності використовую інтерактивні методи та технології   колективно-групового навчання, методику КТС, технологію розвитку творчої особистості, такі методи, як показ, зразок, словесний метод, музичний супровід, метод проектів, практичні модулі, новітні інформаційні технології.

У вивченні народно-сценічного танцю застосовую дві групи методів: специфічні (характерні для процесу хореографічної освіти) і загально-педагогічні (застосовані у всіх випадках навчання і виховання).

-  Метод створення на занятті проблемної ситуації, також сприяє творчій обстановці. Працюючи над новою танцювальною комбінацією можемо завершити її варіантом запропонованим одним з вихованців. Діти з цікавістю підключаються до цього творчого процесу

-  Метод зміни виду діяльності, коли діти протягом тривалого часу займаються вивченням нового матеріалу вони втомлюються, сприйняття їх слабшає, отже, втрачається якість засвоєння нових вправ і танцювальних рухів. У цьому випадку велике значення має емоційне розвантаження. Дуже важливо, щоб навчально-виховний процес на заняттях змінювався творчим процесом або контролем знань.

-  Неформально-міжособистісний (здійснюється через особистісно значущих авторитетних людей з числа друзів і близьких).

-  Тренінгово-ігровий (забезпечує оволодіння індивідуальним і груповим досвідом, а також корекцією поведінки і дій в спеціально заданих умовах): соціально-психологічні тренінги, ігри.

-  Метод проектів  - виводить відносини педагога і гуртківців на якісно новий рівень, бажаний та прогнозований результат навчання чи виховання гуртківців, досягнутий у межах певного строку за заданих умов реалізації проекту.

-  Впровадження  в роботу гуртка практичних модулів:

-  Створення етюдів з використанням вивчених елементів та рухів та

простих композиційних фігур. В процесі виконання даного завдання діти

опановують: техніку виконання кроків, бігів, обертів, стрибків, вистукувань народно-сценічного та українського народного танців; методикою створення комбінацій та етюдних робіт на основі вивчених рухів, прості композиційні структури.

- Постановка пантонімних етюдів. Постановка таких етюдів дає можливість дітям опанувати навички створення художнього хореографічного образу за допомогою міміки, жестів, поз (пантоміми). Вони знайомляться з різновидами жестів (безпредметні, наслідувальні, трансформуючі), їх класифікацією (загальноприйняті, набуті, побутові, релігійні, умовні) та їх характерними позами.

- Постановка «скульптурних» етюдів з використанням образів Під час

створення даних етюдів всі компонент. ів «скульптури» - фігура, ракурс,

положення голови, рук, ніг, вираз обличчя – повинні чітко продумуватись і

підбиратись в деталях, щоб створити органічний по композиції, образу та хореографічному тексту етюд.

-  Створення етюдів з використанням танцювального реквізиту.

Ознайомлення з поняттям «реквізит», «бутафорія», вивчають специфіку використання реквізиту у танцювальних номерах різних форм і жанрів. Оволодіють навичками створення етюдів, в яких художні і хореографічні компоненти синтезують між собою і несуть дійову нагрузку в сюжеті танцювального номеру.

-  Робота танцювальних номерів на актуальну тему.

Діти вчаться аналізувати сучасне суспільне середовище та обирати значущі теми для своєї хореографічної постановки. Завданням педагога є координування поглядів та альтернативних рішень обраних дітьми проблем.

-  Ансамблеве виконання.

Під час опанування даного модулю учні повинні оволодіти:

-  навичками колективного, ансамблевого виконавства; уміння бачити одночасно себе і відчувати партнерів, функціонально співвідносити виконання своєї партії з іншими завданнями колективного виконання, колективного відчуття єдності метро-ритмічного пульсу музичного супроводу.

-  гармонійним узгодженням у використанні засобів виразності при розкритті і втіленні художнього змісту, хореографічної постановки.

-  Вивчення основ віртуозної техніки.

Під час опанування даного модуля діти набувають навичок виконання жіночих та чоловічих обертів по діагоналі, на середині зали, по колу, вправ в напівприсіданні і глибокому присіданні, акробатичних трюків, оберти по діагоналі зі стрибками, оберти в напівприсіданні, оберти на пятках, подвійні pirouette, одинарні tour, бігунки з млинцями та голубцями, веретено, cabriole, бокові присядки, повзунки з виносами ніг, тинки в глибокому присіданні, обертаси зі скороченою ступнею, з піджатими, дрібні кроки в оберті, сабгіон на одній руці, прапорець, прапорець в повітрі, повзунці та інше, розніжка, «щука», «кільце».

- «Дуетний танец» (вироблення стійкості).

Прийоми партнерної підтримки:

-  підтримання танцівниці двома руками за талію,

-  підтримки, в яких партнери тримаються двома руками,

-  підтримки однією рукою за талію.

Прийом повітряних підтримок:

-  маленькі стрибки, і невеликі підйоми до рівня грудної клітини та

плечей,

-  високі підтримки з підйомами до рівня грудей і плечей,

-  підйоми, підтримки під час великих стрибків з підкидуванням і фіксацією поз на витягнутих вгору руках.

- Імпровізація

Імпровізація передбачає глибоку внутрішню роботу усвідомлення тіла, зв’язків в середині тіла, більш тонкого відчуття внутрішніх сигналів, імпульсів руху, відчуття партнера, простору-часу як елементів, що народжують композицію.

Імпровізація – співтворчість з тілом, визнання значимості підготовленого задуму і досвіду та виникаючих у дану мить імпульсів.

Техніка імпровізації – це техніка розкриття потенційних можливостей порожнього простору.

Діти імпровізують на основі заданого викладачем музичного матеріалу.

- Розробка та створення сюжетних композицій:

- підбір музикального матеріалу;

- опрацювання музичного матеріалу;

- розробка композицій побудови номеру;

- розробка лексичних модулів танцювального номеру;

- створення комбінацій на основі створеної лексики;

- відпрацювання вивченого матеріалу;

- репетиціїї;

- виступ.

Методика перебуває в постійному розвитку, змінах, збагачується новими методами і прийомами відповідно до вимог часу. Педагог повинен постійно стежити за змінами в методиці та її розвитком, оскільки застосовування шаблонних, застарілих прийомів може призвести до того, що у дитини буде знищено творчу основу її інтелектуального розвитку. Успіх викладання можливий тільки тоді, коли педагог у своїй роботі користується різноманітними прогресивними методичними прийомами, які спираються на науково-теоретичні положення, що підлягають єдиним принципам дидактики.

Отже, навчання хореографії є дуже важливим засобом для подальшого розвитку дитячого таланту та виховання творчої, цілеспрямованої особистості, здатної до повноцінної життєдіяльності в суспільстві.

Концертні програми, сімейні свята, фестивалі, конкурси благодійно впливають на розвиток творчих здібностей.

Танець – це здоров’я і краса. Він лікує тіло і душу. Танець – одне з найпрекрасніших подій, що може відбуватися з людиною, це символ життя і руху.

Додаток 1

Приклади ігор на заняттях хореографії

для дітей молодшого шкільного віку

1. Гра «Повтори за мною» або «Роби як я»

Кількість гравців : будь - яка.

Всі стають в коло, ведучий в центрі під музику показує рухи, а гравці за ним повторюють. Музика змінюється, провідний теж. Вибирати ведучого може як керівник, так і самі діти.

2. Гра «Струмочок»

Кількість гравців : не менше ніж 9 осіб.

Гравці стають парами одна позаду іншої, зображуючи високі ворота. Той, хто водить під музику проходить під воротами, вибираючи собі пару, потім стає попереду всіх пар. Знову залишився без пари стає ведучим. Тих, хто водить може бути кілька.