Хореографічна підготовка вихованців танцювального колективу «Веселі черевички» (стр. 1 )

хореографічна підготовка

вихованців танцювального колективу «Веселі черевички»

( Виступ керівника танцювального колективу «Веселі черевички» ї на районному семінарі вчителів хореографії та керівників танцювальних гуртків)

Прийшла якось людина до мудреця та попросила навчити її відрізняти істину від обману, красу від безладу навчити її радості життя. Подумав мудрець і навчив людину танцювати. (Древня притча)

Сучасні соціально-економічні зміни, що відбуваються в усіх сферах життя суспільства, зумовили зміну ціннісних орієнтацій в освіті. Провідною метою освіти стає не обсяг засвоєних знань і вмінь, а гармонійний різнобічний розвиток особистості, підготовка дитини до життя, його психологічна та соціальна адаптація.

Метою занять з хореографії як важливої складової навчально-виховної роботи є виявлення та розвиток творчих здібностей вихованців, сприяння вираженню індивідуальної творчості, формування гармонійно розвиненої особистості засобами хореографічного мистецтва.

Заняття хореографією дає дітям не лише змогу оволодіти основами народного танцю, а й сприяє вирішенню таких проблем, як скутість, сором'язливість. Танець відіграє важливу соціальну роль, бо допомагає дитині розкритися. Це також хороший спосіб поспілкуватися або познайомитися з іншими дітьми, розважитись, навіть зняти стрес. Танець заохочує дітей самовдосконалюватися.

Уміння та навички, набуті вихованцями на заняттях гуртка, використовуються для створення показів і театралізованих постановок.

Основними завданнями занять хореографією є формування складових профільної компетентності особистості:

–  практичної, що закладає основи хореографії; сприяє розвитку фізичних якостей; розвитку ритмічності, формуванню танцювальних умінь і навичок;

–  пізнавальної, що сприяє розширенню світогляду дітей, залучає їх до синтезованого світу мистецтва, допомагає засвоїти хореографічну термінологію, ознайомитися з національною хореографічною культурою;

–  творчої, що допомагає розвитку творчої особистості та індивідуальних здібностей на основі музичної імпровізації та творчих завдань, здатності до творчого самовираження за допомогою здобутих танцювальних навичок і вмінь у театралізованих показах моделей;

–  соціальної, що сприяє вихованню емоційно-вольових засад особистості, позитивних якостей характеру; забезпечує емоційне розвантаження дітей, виховує культуру емоцій, розвиває потребу в самореалізації та сприяє вибору майбутньої професії.

Організацію художньої діяльності забезпечую добором методичних прийомів, що викликають у дітей бажання творчо працювати. До них належать: показ, зразок, словесний метод, музичний супровід, ігровий метод, змагання, метод виховання підсвідомої діяльності. Точний показ руху зосереджує увагу, добре впливає на всі органи чуттів і, насамперед, на розумову діяльність. Під час повторення дітьми вправ виконаних педагогом в них розвивається пам’ять, фантазія, образне мислення.

Важлива роль у перший рік навчання відводиться колективно-порядковим вправам. Саме під час крокування закладаються основи рухових навичок, правильної постави. Навчити дітей найпростішому завданню – правильно ходити є важливою складовою подальшої діяльності. Під час занять приділяю постійну увагу правильній поставі корпусу та голови, відведенню плечей назад, триманню м’язів живота, правильному диханню.

Закладення рухових основ, необхідних для виконання танцювальних рухів, не можливе без почуття ритму. Тому велика увага приділяється прослуховуванню музики, знайомству з її основними поняттями.

Умілий добір музичного матеріалу для танців сприяє виникненню в дітей яскравих емоцій. Дуже важливе значення мають вправи – тренажу, що за короткий проміжок часу дозволяють досягти значних результатів у розвитку правильної постави, еластичності м’язів, розвитку гнучкості, поліпшенні рухливості суглобів. Вправи на розвиток гнучкості хребта запобігають розвитку остеохондрозу. Разом із формуванням у вихованців практичної компетентності, виконання танцювальних комбінацій дає дітям багато позитивних емоцій, задовольняє їхнє природне бажання рухатися.

На основі музичної імпровізації та творчих завдань у дітей формується творча особистість, розвиваються здібності. Вони вчаться спілкуватися мовою танцю. На заняттях підготовчої групи колективу проводяться різноманітні музичні ігри, у процесі яких вихованці вчаться передавати рухами динамічні відтінки музики, емоційну виразність твору, розуміти поняття та значення жестів рук у танці.

Завдання на початковому етапі – поступово сформувати в дитини танцювальні навички, які вона зможе використовувати в подальшій навчально-творчій діяльності. Звісно, не всі діти мають гарний слух та однакові здібності. Деякі з вихованців спочатку поводяться дуже сором’язливо, деякі навпаки –дуже жваво, не приховуючи своїх емоцій. Часто вони не вміють спілкуватися з однолітками. Поступове виховання в дітях позитивних емоційно-вольових засад, самодисципліни та формування культури спілкування розвиває в них соціальну компетентність, почуття колективізму.

Сьогодні в Україні особливу тривогу викликає погіршення здоров’я дітей і підлітків. Значна їх кількість має суттєві відхилення у фізичному розвитку та стані здоров’я, що викликані недостатньою руховою активністю.

На заняттях з народної хореографії, окрім вивчення основних положень і позицій у народному танці, розучування лексики танцю, вихованці ознайомлюються зі звичаями та традиціями свого народу, видатними митцями танцювального мистецтва. Ознайомлення з народною хореографією розвиває естетичні смаки молоді, надає потребу постійного спілкування з мистецтвом, що сприяє формуванню творчої компетентності молоді.

Основний етап навчання хореографії передбачає роботу з дітьми середнього шкільного віку. Для того, щоб підтримувати інтерес дітей до танцю, роблю акцент на вивчення нових танцювальних стилів, що є популярними серед учнівської молоді цього віку, включають елементи нової танцювальної пластики, зокрема джаз-модерна, хіп–хопа, контемпу.

Прикладом подачі образу через танцювальні рухи можуть бути комбінації танцю в народному стилі. На основі засвоєних елементів вихованці виражають свої емоції мовою тіла. Це розвиває естетичні смаки молоді, надає потребу постійного спілкування з мистецтвом. Результатом такої роботи є створення постановки для дефіле-колекції мод.

Навчальний процес передбачає навчання імпровізації, розвиває уяву та мистецьку активність вихованців, що є важливим не лише при створенні танцювальних композицій, а й учить знаходити вихід із несподіваної ситуації під час театралізованих виступів, сценічних показів.

Сучасна хореографія крім естетичної виконує й низку інших важливих функцій: комунікативну, регулятивну, інформативну, евристичну, розважальну та інтегрувальну. Вона впливає на виховання підлітків, їхнє життя в соціумі, що сприяє формуванню соціальної компетентності вихованців.

Навчання за програмою вищого навчального рівня передбачає суттєве поглиблення знань з хореографії, розвиток умінь і навичок вихованців з використання хореографії в дефіле, театралізованих показах, шоу-програмах. Робота над формуванням профільної компетентності набуває профорієнтаційного змісту.

Вирішальна роль у вихованні інтересу до занять з хореографії залежить тільки від педагога, від тих методів, форм та прийомів які він застосовує. Насамперед - це створення атмосфери, в якій дитина може радісно і невимушене працювати без надмірних зусиль.

Методика перебуває в постійному розвитку, змінах, збагачується новими методами і прийомами відповідно до вимог часу. Наприклад, при вивченні рухів йому слід підібрати такі ігрові завдання, зміст і образи яких активізують думку, викликають у дітей ряд почуттів, пов'язаних з роботою уяви, якістю сприйняття, уваги, фантазії і т. ін., що в свою чергу викликають естетичні переживання і, отже, включають емоційну сферу. Без комплексного навчання, що залучає найбільшу кількість почуттів, виховання буде беззмістовним, формальним, пригасить емоційну сферу дитини. Тому матеріал, навіть його окремі елементи, подаю в ігровій формі, бо прагнення до навчання, відповідної роботи у дітей, особливо дошкільнят та молодшого шкільного віку поєднується з прагненням до гри. У такому віці праця обмежена, тому важливі не її результати, а сам процес. Яким би незначним не був результат, я підтримую та стимулюю зусилля дітей. Перед дитиною ставлю ясну і доступну мету. Зацікавлена у досягненні цієї мети (оскільки вона їй зрозуміла), дитина проявить і свою власну ініціативу, що необхідно для виховання творчого начала.

У мистецтві танцю гра, на думку І. Хейзінга, присутня в ще більшій мірі «. . . про який би народ чи епоху не йшлося, - пише він, завжди можна сказати в самому повному розумінні слова, що танець є сама гра, більше того, являє собою одну із самих чистих і досконалих форм гри».

Процес гри полегшує процес запам'ятовування і освоєння вправ дошкільнятами і молодшими школярами, а також викликає інтерес до занять. Враховуючи, що основним видом діяльності дитини є гра, весь матеріал подається дітям через образ, характер. . Виховання самостійності слід починати з дуже простого і однакового для всіх завдання, наприклад, самим придумати гру, рух для передачі образу тварини, птаха, ляльки; запам'ятати послідовність рухів; у завданні, етюді, танці знайти рух і образ, відповідні до музики і т. п.

У своїй педагогічній і творчій практиці при постановці танців з дошкільнятами і молодшими школярами мною часто бувають включені в роботу будь - які предмети, атрибути, бутафорія і. т. д. , що додає особливу яскравість грі на сцені і сюжетній лінії танцю. Процес гри полегшує процес запам'ятовування і освоєння вправ дошкільнятами і молодшими школярами, а також викликає інтерес до занять. Враховуючи, що основним видом діяльності дитини є гра, весь матеріал подається дітям через образ, характер.

Переживання успіху, в той же час, викликає позитивне ставлення до творчої діяльності, сприяє набуттю певного життєвого досвіду, навичок самостійної діяльності і поведінки, більш чіткого усвідомлення загальної і часткової цілі. Внаслідок цього з'являється свідоме прагнення до самоосвіти, самовдосконалення, самоаналізу, набуття відповідних вмінь та навичок щодо творчого розв'язання проблем, не зупинятися на півдорозі, тобто поступово здійснюється становлення тих властивостей і якостей, які є складовими творчих здібностей особистості. Тому не перестаю нагадувати про необхідність використання на своїх заняттях різних вправ і педагогічних прийомів, що пропонує нам методика А. Гріна «Конструктор занять». В основу методичної програми „Конструктор занять" покладено універсальну методику Анатолія Гіна „Конструктор уроку", адаптовану до умов позашкільного навчального закладу. Розроблено модель побудови гурткового заняття, його базових розділів. Кожен із запропонованих розділів проводиться у різних формах, із застосуванням різноманітних педагогічних прийомів.