Розвиток системи вищої освіти у США в умовах децентралізації влади (стр. 2 )

Як правило оплата за навчання у приватних ВНЗ вища ніж у тих, що фінансує уряд штату, але можна навести і протилежні приклади. Плата за навчання суттєво залежить від кількості отриманих кредитів. У приватному університеті оплата у двічі дорожча ніж у державному і може складати до 3 тис. дол. за 1 кредит (за період навчання у чотирьохрічному коледжі студент отримує, як правило, 120 кредитів. 1 кредит - це 15 аудиторних годин у семестр, стандартний предметний курс 3-4 кредити).

Разом з тим у США суттєво поширений фандрайзінг, що зменшує навантаження на бюджет студента. Сьогодні уряд США виділяє дуже багато грантів для студентів, це в свою чергу вплинуло на політику прийняття до вищих навчальних закладів. М. Дудка висвітлює два види прямих займів – стаффордські (ті що не субсидуються, відсоток по займу виплачує сам студент) і прямі федеральні (ті, що субсидуються, відсотки по займу виплачує федеральний уряд). Перші займи надають всім бажаючим, для отримання других необхідно обґрунтувати потребу в них [4, с.81].

У країні існує диференційована система оплати. Має місце практика, коли мешканець іншого штату платить за навчання у місцевому університеті значно дорожче, що можна порівняти з підходами до оплати за навчання іноземцями. У США функціонує ціла індустрія допомоги студентам щодо отримання освіти. Орієнтовно 66% студентів ВНЗ у США отримують допомогу від приватних або державних джерел.

Рішення про фінансування вищого навчального закладу приймає законодавча асамблея штату. Структура фінансування наступна: біля 32% коштів дає уряд штату, 18 % складає оплата за навчання, 50% - це інші джерела (спонсори, фандрайзінг, продаж послуг та ін.). Саме забезпечення інших джерел фінансування займає суттєву частину робочого часу ректора. У часі пропорції у цій структурі змінюються мало. Виключення складають приватні ВНЗ, де плата за навчання в середньому складає біля 40%. Разом з тим, наприклад в університеті штату Вірджинія - 10% фінансування надходить від штату, 90% від інших джерел, включаючи професорів. Це пояснюється тим, що вищі навчальні заклади не хочуть брати бюджетні гроші для того, щоб штат не міг впливати на політику, яку вони проводять. У Техасі на розвиток освіти іде близько 50% бюджету штату, з них 18-19% на вищу освіту. Крім того для фінансування вищої освіти надходять кошти від федерального уряду [18].

Наприклад, у Флеглерському коледжі (м. Сент Августін, Флорида) плата за навчання становить 93% доходів [15]. Коледж функціонує, як звичайна бізнес-структура. 70-80 % коштів, які студенти платять за навчання, надходить за рахунок фінансової допомоги (гранти та ін.). Інформацію про усі види фінансової допомоги, що отримують студенти, можна знайти в Інтернеті. При вступі у коледж приймальна комісія вимагає надати декларацію про потенційні доходи абітурієнта. При загальному бюджеті коледжу 25 млн. дол. на рік близько 18 млн. дол. надходить саме за рахунок фінансової допомоги. Коледж має декілька фондів, де відбувається накопичування коштів. 50-60% бюджету коледжу витрачається на заробітну плату. Студенти 10-15 років виплачують займ, який вони отримали на навчання. У той же час значна увага в коледжі приділяється вихованню у студентів філантропії, кожен добровільно віддає на підтримку свого навчального закладу суму грошей, яку вважає за можливе.

Разом з тим представники еліти стурбовані поступовим переходом системи освіти США на бізнесові моделі. У країні вважають, що права особи на отримання освіти є пріоритетними.

Головним документом, що визначає діяльність університету в США, є стратегічний план (в Технологічному університеті штату Нью - Джерсі цей документ розрахований до 2013 року). Всі заходи, що в ньому відображені, мають відповідний бюджет і передбачають проведення контрольних вимірів щодо їх виконання, кожні півроку. План розміщено на веб – сайті, і кожен адміністратор або викладач може бачити, що і коли потрібно робити. Аналогічне планування здійснюється у Флеглерському коледжі, як і у більшості ВНЗ країни, де кожний факультет, крім загального, має ще й персональний план на п’ять років.

Важливим аспектом управління закладами вищої освіти у США є діяльність їх рад. Як правило до ради університету входять люди, які, переважно представляють територію його обслуговування. Юридичні і фінансові права знаходяться у членів ради, що унеможливлює прояви корупції з боку адміністрації закладу. Ради приватних ВНЗ самостійно вирішують як будувати свою освітню політику. Університети у США автономні і в кадровій політиці. Підбір кадрів, фактично належить до основних функціональних обов’язків ректора поряд з вирішенням фінансових та інших питань.

Слід зазначити, що дефініція поняття «коледж» в системі вищої освіти США може визначати як самостійний навчальний заклад (термін навчання, як правило два або чотири роки), так і аналог факультету університету, що готує спеціалістів в окремій галузі і має певну автономію. Університети у США – це, переважно, потужні навчально-наукові комплекси, які об’єднують різні заклади, установи і наукові центри. Як правило випускники коледжів отримують диплом бакалавра, в той час як в університетах крім цього здійснюється навчання за магістерськими і докторськими програмами. Сьогодні існує стала тенденція інтеграції університетів із закладами середньої освіти, перш за все старшою середньою школою (High school).

Коледжі, які пропонують двохрічну програму(Community college) як правило обслуговують регіон свого розташування. Навчання в них відповідає першим двом рокам навчання в університеті, де переважно вивчається загальноосвітній цикл предметів. Набрані в цих коледжах кредити можуть бути зараховані при подальшому навчанні.

Вищими навчальними закладами США велика увага приділяється професійній орієнтації випускників середніх шкіл. На високому рівні організована ця робота у Флеглерському коледжі (м. Сент Августін, Флорида). Працівники відділу прийому роблять розсилку матеріалів, коли потенційні абітурієнти навчаються ще у 10 класі, таким чином на момент закінчення 12 класу учні упевнено роблять свій вибір. Списки потенційних абітурієнтів купують у центах проведення тестування.

У США немає єдиних вимог до абітурієнтів. Як правило для вступу у ВНЗ необхідно надати такі документи: сертифікат про середній бал за курс середньої школи; сертифікат про середній бал за тести, які використовуються на національному рівні (SAT та ін.); написати есе; матеріали про інституційні досягнення (заняття спортом, музикою та ін.); рекомендацію шкільного учителя. Це висвітлено нами у попередніх роботах [6]. Разом з тим існує практика відкритого прийому у двохрічні коледжі при наявності документу про загальну середню освіту. Гендерна і расова дискримінація щодо прийому до вузів була відмінена після відповідного рішення Верховного суду США.

Наприклад, для прийняття до університету Техасу в м. Остін використовують тести національного рівня, переважно SAT. Крім традиційного сертифікату про середній бал за курс середньої школи і сертифікату про середній бал за тести абітурієнти пишуть есе. На цю процедуру відводиться 20 хвилин, після чого проводиться автоматизована перевірка.

У Техасі, як і в інших штатах, існує практика, коли окремі курси прослухані у старшій середній школі (High school), зараховуються у коледжах, що впливає на здешевлення навчання. Це є елементом освітньої політики у системі середньої освіти штату. Як правило це 4 курси: математика, науки, державне управління, англійська мова. Зазначений досвід існує і в інших штатах, що висвітлено на прикладі Стентонської державної середньої школи (м. Джексонвіль, Флорида) [6]. У Техасі працюють також над вертикальною інтеграцією навчальних програм від школи до коледжу, бо сьогодні немає достатньої узгодженості цих документів. В деяких навчальних округах є спеціальні ради, які цим питанням. Готовність до навчання у ВНЗ перевіряється з використанням платних тестів ТНЕА (Texas Higher Education Assessment). Одне тестування коштує 29 дол. Система тестування ТНЕА працює з 1989 р. і схвалена координаційною радою з вищої освіти Техасу. Завдання, що використовуються проходять перевірку у комітетах (професійних об’єднаннях) викладачів штату [24].

Багато університетів у США мають досить серйозний конкурс при вступі на навчання. Абітурієнти, як правило, подають документи у 5-6 інституцій. Наприклад Північно – Східний університет у м. Бостон, штату Массачусетс (Northeastern University) на 2800 місць, має щорічно 26 000 заяв, значна кількість яких надходить від потенційних абітурієнтів з інших країн світу [22]. Університет Нью-Йорка (New York University), який є одним з найбільших університетів США, щорічно отримує 30 тисяч заяв від абітурієнтів. Максимальна можливість набору на 1 курс – 34 тис. осіб на 8 факультетів. Студенти університету є випускниками 15 000 різних шкіл. Тому в університеті при прийомі на навчання надають велику увагу результатам тесту SAT. У приймальній комісії університету працює 32 особи. Існує правило – всі документи обов’язково читають 2 рази. Університет є не комерційною, незалежною організацією і має право не пояснювати з яких причинам абітурієнт не був прийнятий на навчання. При прийомі існує система переваг, наприклад може позитивно вплинути те, що батьки закінчили цей же університет [21].

Навчання у магістратурі і докторантурі суттєво відрізняються від бакалаврату. Питання зарахування до них вирішується на відповідному факультеті. Процедура прийняття до магістратури є подібною до європейської. Претендент повинен мати певну кількість кредитів отриманих під час навчання на бакалавра. Крім того необхідно скласти загальні іспити та іспити за вибраним фахом. Для отримання ступеня магістра необхідно навчатися 1-2 роки та підготувати дисертацію. Деякі університети додатково вимагають знання іноземної мови.

Наприклад в магістратуру педагогічного коледжу Гарвардського університету відбір здійснюється за отриманими за час навчання оцінками, крім того беруть до уваги не тільки курси, які студент прослухав під час навчання на бакалавра, а й рівень їх складності. Абітурієнти пишуть есе. Крім того розглядаються їх рекомендації і життєвий досвід в системі освіті. Прийняття в магістратуру одразу після отримання диплома бакалавра не практикується.