Формування національної стратегіїї розвитку локальних інноваційних центрів (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ національний

технологічний університет

САКУН ОЛЕКСАНДРА СЕРГІЇВНА

УДК 338.24:351:061.6

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТРАТЕГІЇЇ РОЗВИТКУ

ЛОКАЛЬНИХ ІННОВАЦІЙНИХ ЦЕНТРІВ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Чернігів – 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Чернігівського державного інституту економіки і управління Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:	доктор економічних наук, професор Каленюк Ірина Сергіївна, Інститут демографії та соціальних досліджень імені Національної академії наук України, головний науковий співробітник відділу соціальної інфраструктури.
Офіційні опоненти:	доктор економічних наук, доцент Курмаєв Петро Юрійович, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної теорії та права;
	кандидат економічних наук, доцент Овчаренко Тетяна Сергіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності.

Захист відбудеться «23» жовтня 2014 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 79.051.04 у Чернігівському національному технологічному університеті за адресою: 14033, м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Чернігівського національного технологічного університету за адресою: м. Чернігів, вул. Стрілецька, 1.

Автореферат розісланий «23» вересня 2014 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

к. е.н., доцент

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Економіки країн світу переживають складні трансформаційні процеси в умовах становлення суспільства знань, зростаючої глобалізації та загострення конкуренції на всіх рівнях. Забезпечення інноваційного розвитку країни в такій ситуації можливе лише на основі наявності висококваліфікованих людських ресурсів, здатних продукувати сучасні знання та реалізовувати науково-технічні результати в комерційній діяльності. Реалізація такої інноваційної політики потребує вдосконалення технологічної, галузевої та структурної організації національної економіки, активізації всієї сукупності організаційно-економічних, фінансових та інфраструктурних чинників інноваційної діяльності.

В системі заходів активізації інноваційних процесів і забезпечення інноваційного розвитку у світовій практиці активно використовуються різноманітні механізми стимулювання науково-дослідної діяльності та комерціалізації її результатів. Одним із дієвих механізмів виступає створення локальних інноваційних центрів (технологічних і наукових парків, технополісів, бізнес-інкубаторів, венчурних підприємств та ін.), призначених акумулювати на обмеженій території необхідну інфраструктуру та створювати сприятливі умови для реалізації всіх стадій інноваційного процесу.

Технологічні парки та технополіси є своєрідними каталізаторами, які повинні сприяти утворенню наукомісткого сектора промисловості та формувати науково-технічне ядро всього господарства. Аналіз світового досвіду використання таких форм активізації інноваційної діяльності у США, Японії, країнах Західної Європи, СНД та інших країнах доводить їх актуальність та перспективність для України. Разом з тим, ефективність функціонування локальних інноваційних центрів багато в чому визначається системним підходом, який може бути сформований на основі цілісної національної стратегії, в якій чітко визначені цілі, завдання, механізм та інструменти стимулювання інноваційної активності.

В іноземній науковій літературі опубліковано чимало наукових робіт із питань становлення та організації різного роду вільних і спеціальних економічних зон, а також функціонування та розвитку техніко-впроваджуваних і науково-технічних зон, у тому числі, технологічних парків і технополісів. Такі дослідження здійснювали зарубіжні науковці: А. Андерсон, Б. Ашейм, І. Блінов, Т. Бреннер, М. Гертлер, Б. Джонсон, Д. Долореукс, П. Завлін, М. Кітінг, М. Комлєва, М. Лорензен, Б. Лудвалл, А. Малмберг, П. Моран, С. Парто, Е. Патрік, М. Портер, П. Ромер, Д. Форнайл, С. Фріман, М. Цітт, М. Шторпер та інші. Серед українських вчених відомі праці: І. Єпіфанова, А. Мазур, В. Нежиборець, Л. Нємець, С. Пустовойт, В. Семиноженко, Д. Стеченко, С. Тульчинська, І. Уханова, Л. Федулова, І. Чудаєва та інші. Незважаючи на те, що проблеми створення та розвитку таких локальних утворень інноваційного спрямування досить активно досліджуються в науковій економічній літературі, ще багато питань потребують опрацювання та дослідження. Зокрема, недостатньо вивчені питання ролі технологічних центрів в інноваційному розвитку країни, побудови ефективного механізму взаємодії основних суб’єктів технополісів та методика оцінки ефективності такої взаємодії.

В цьому контексті особливо актуального значення набуває питання реалізації інноваційного потенціалу локальних наукових центрів, що можливо за умов розробки національної стратегії розвитку останніх. Це зумовило актуальність обраної теми дисертації, визначило її об'єкт, предмет, мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконувалось у безпосередньому зв’язку з науково-дослідними роботами Чернігівського державного інституту економіки і управління за темами: «Активізація транскордонного співробітництва університетів як фактор забезпечення конкурентоспроможності вищої освіти України» (номер державної реєстрації – 0111U000016), у межах якої теоретично та методично обґрунтовано роль інноваційних центрів в системі активізації інноваційної діяльності; «Фінансово-економічна стратегія сталого розвитку економіки України» (номер державної реєстрації – 0109U002271), де автором запропонований механізм державної фінансової підтримки розвитку інноваційної економіки; «Стратегія і тактика удосконалення політики сталого розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів» (номер державної реєстрації – 0112U004276), у рамках якої розроблені напрями вдосконалення регулювання інноваційного потенціалу України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних положень щодо ролі локальних утворень в забезпеченні інноваційного розвитку національної економіки та розробка практичних рекомендацій щодо формування національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів в Україні. Для досягнення поставленої мети нами визначені та вирішені наступні завдання:

- дослідити сутність, форми та особливості функціонування локальних інноваційних центрів;

- розкрити роль локальних інноваційних центрів у розвитку національної економіки;

- охарактеризувати особливості державного регулювання локальних інноваційних центрів в системі національної стратегії інноваційного розвитку;

- здійснити оцінку сучасного стану розвитку локальних інноваційних центрів України;

- систематизувати та вдосконалити методичні підходи до оцінки розвитку локальних інноваційних центрів;

- розробити основні пріоритети національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів в Україні;

- удосконалити організаційно-економічні основи державної підтримки локальних інноваційних центрів в Україні.

Об’єктом дослідження є процеси розвитку та функціонування локальних інноваційних центрів в Україні.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних питань щодо формування національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених в науковій роботі завдань були використані такі методи: абстрактно-логічний та системного аналізу (для вивчення економічної природи різних типів локальних інноваційних центрів та визначення особливостей їх розвитку – п.1.1; для обґрунтування теоретичних підходів до визначення ролі локальних інноваційних центрів у розвитку національної економіки – п.1.2); аналізу і синтезу (для диференціації і узагальнення складу факторів розвитку локальних центрів – п.1.1; для дослідження державного регулювання локальних інноваційних центрів в системі національної стратегії інноваційного розвитку – п.1.3; для систематизації методичних підходів до оцінки розвитку локальних інноваційних центрів – п.2.1); статистичного та економіко-математичного аналізу (для оцінки рівня розвитку локальних інноваційних центрів України – п.2.2); порівнянь, динамічних рядів, економіко-статистичного аналізу та економіко-математичного моделювання (для розрахунку інтегральних показників розвитку технопарків – п.2.3); логічного узагальнення (для обґрунтування напрямів стратегії розвитку локальних інноваційних центрів – п.3.1-3.2).

Інформаційну базу дослідження становили Конституція України, Закони України, Постанови Верховної Ради і Кабінету Міністрів України щодо функціонування та розвитку локальних інноваційних центрів, офіційні статистичні матеріали Державної служби статистики України, результати експертних оцінок, офіційні сайти Інтернету, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі інновацій, власні напрацювання автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці і обґрунтуванні теоретичних положень, методичних підходів та прикладних рекомендацій щодо формування національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів.

Основні результати дослідження, які становлять наукову новизну, полягають в наступному:

удосконалено:

- наукові підходи до визначення ролі локальних інноваційних центрів у розвитку національної економіки через конкретизацію їх економічної сутності, форм (технопарки, бізнес-інкубатори тощо), функцій (економічної, навчальної, інноваційної, стимулюючої), періодизацію їх розвитку (на загальносвітовому рівні і на рівні України), систематизацію чинників успіху (економічних, структурних, правових та ін.); на основі розкриття їх особливої ролі (центри створюють локальну модель успішного інноваційного розвитку, стають каталізаторами прискорення інноваційних процесів та спричиняють нарощення їх результативності) доведено необхідність формування ефективної національної стратегії розвитку локальних інноваційних центрів в системі забезпечення інноваційного розвитку національної економіки;